В чому різниця між фантазіями, мріями, примхами та бажаннями?

Записав випуск про феномен самозванця. Монтую.

Так складно давно не було. І це чудово. Бо це було однією з причин, чому подкаст свого часу зʼявився — розколошматити упередження та застиглі переконання й розповісти цікаво про це.

Щоразу переконуюсь, що коли стає важко, то це або втома, або ти підійшов до межі свого рівня. І крізь цю важкість, якщо вдасться пройти, ти виходиш іншим, якісно іншим.

Якщо ж не виходиш… Ну, по-різному буває:)

Але є одне “але”. Монтувати цей випуск дискомфортно не через технічні моменти, а через те, що я намагаюся пояснити свої дії, свої думки — і це відчувається, як виправдання. Але перед ким?

І от саме це відчуття дивує та збиває з пантелику. Наче слухаєш себе збоку й думаєш: “Чому я це пояснюю? Чому те, що я кажу, викликає такий спротив?” Але я розумію, що це частина шляху. Можливо, тут ховається щось важливіше: я не так виправдовуюсь, як відкриваюсь. А відкритість завжди незручна.

А потім згадуєш, що як раз проговорення і прослуховування подібних речей (причому неважливо, хто їх озвучує) часто допомагає подивитись на себе іншими очима. Навіть, якщо вони — ці речі — очевидні, навіть, якщо вони здаються дрібними. Єдине, що важливо — вони не є дрібними для тебе.

Не знаю, як я до цього раніше не додумався, але виходить, що монтуючи, я наче працюю не лише над випуском, а й над собою — слухаю, аналізую, переосмислюю. Наче сам себе монтую.

@dushnila_podcast

У філософії багато визначень. Дуже багато. Але інколи дуже складно обрати та обпертись на якесь одне, бо рівень інтуїційного розуміння начебто не дозволяє. От кожна людина, що так чи інакше з філософією та мисленням звʼязана, буде робити акцент на чомусь одному, на чомусь своєму, на тому, що вона відчуває і розуміє всім нутром.

У слова “філософія” дуже цікава етимологія. В грецькій мові загалом приблизно 15 слів, що описують “любов”, “кохання”. Не синонімів, а саме слів, що відрізняються нюансами. Бачите, в українській їх аж цілих два!

Бо любов може бути до дітей, до дружини, до матері, батька, друга, сусіда, перукаря, держави, речей, зайнять. І вона всюди різна. І ось ці тонкощі, ці нюанси, їх зазвичай ми або розуміємо з контексту, або доповнюємо додатковими словами.

В грецькій мові є таке слово — філія (φιλία) — любов, дружба. Це та сама дружня любов. Проте часто “філософію” перекладають як просту “любов до мудрості”. Але ж є нюанс…

Не просто так цей нюанс тут присутній. Саме в бесіді з другом й народжується ця сама мудрість. Так, ти можеш намислити дуже багато, але без дружньої бесіди (навіть з собою, але це складніше) воно залишиться незаповненим, недообробленим. Наче алмаз, але ще не діамант.

Нерідко, щоб зробити діамант, варто лише помістити між собою і другом думку, як між молотом та ковадлом, і добряче поговорити.

@dushnila_podcast

Є така штука: світогляд.

Він цікавий тим, що він є завжди. Це те, що ви вважаєте головним, це те, що вам важливо, це ті ідеї та фундаментальні упередження, що ви з собою носите. Це цінності.

Світогляд — це всі ці елементи та компоненти, але звʼязані між собою. Структура, система, називати можна по-різному.

Але є одна небезпека, про яку рідко згадують — через те, що світогляд є завжди, він може бути чужим. Причому як повністю (всі елементи та звʼязки), так і частково. Але небезпека навіть не в цьому. А в тому, що загалом всім навколо зручно, коли світогляд у тебе не свій.

На нього легко надягати ідеології, зручні чи вигідні для інших упередження, догми, страхи, фальшивки. Без детального розуміння того, що в твоєму світогляді є та звідки воно зʼявилося — достатньо банального питання «а чому я в цьому так впевнений?» — немає жодних доказів, що це все твоє власне.

Не люблю дихотомії, але або ти сам дивишся на світ, або дивляться за тебе.

Хто має власний світогляд, той має справжній зв’язок із собою, реальністю й світом.

@dushnila_podcast

Чекав місяць, нарешті отримав.

Встиг зачитатись поки піднімався в кабінет, ледь зі сходів не зʼїхав.

В ній не тільки важлива і цікава інформація про античну думку. Вона ще вчить читати філософські твори та формувати уявлення про філософію загалом.

Мене довго не відпускало питання:

Чому психотерапія так схожа на філософію, але якоїсь дуже обмеженої дії, а практикуючи філософію відчувається терапевтичний ефект?

Допетрив.

Психотерапія допомагає людині впоратися з конкретними проблемами, але не дає їй життєвої філософії або позиції. Такої, на яку вона може опиратись доволі довго, якщо не протягом життя. Сама терапія не ставить перед собою такої мети.

Однак філософія життя — це те, без чого не обійдеться жодна людина, навіть якщо вона формує її несвідомо. Це як раз те, що може бути основою роками і десятиліттями.

Одне працює з фрагментами цілого, інше — з усім цілим.

@dushnila_podcast

Вже кілька років веду всі свої нотатки цими лайнерами або механічними олівцями.

Зручні, чорнила не тьмяніють, сохнуть моментально, дуже тоненькі лінії. Відчуття наче ниткою думку до паперу пришиваєш.

@dushnila_podcast

Шок. Давно випуск так легко не йшов. Година майже без пауз, думки просто увійшли в резонанс зі словами та понеслось...
Розмірковував про самозаборони, як їх позбутись та трошки торкнувся питання світогляду. Сподіваюсь, що монтувати довго не доведеться.

Читаю Дильтея про світогляд: https://pidru4niki.com/1506091337691/filosofiya/filosofiya_svitoglyad

Знайшов цікавий роздум, трошки перефразував для себе:

Ми прояснюємо собі внутрішні та зовнішні речі за допомогою мислення та виділяємо з цього відношення між тим, що ми вважаємо дійсним.

Пізнання призводить до розширення дійсності, збільшуючи простір того, що ми вважаємо дійсним. Своєю чергою це дозволяє нам будувати кращі (більш детальні) співвідношення при проясненні речей.

Тобто прояснення будує звʼязки, а пізнання — збільшує кількість того, між чим ці звʼязки можуть бути створені.

@dushnila_podcast

(c) Філомена Канк

Хто не дивився — раджу, є на Нетфліксі.

Cunk on Earth - https://www.imdb.com/title/tt16867040/

- Недосліджене життя марне для проживання
- Але якщо я його пізнаю, воно точно стане вартим?
- …
- Стане ж вартим, так?..

@dushnila_podcast

Потрапили на очі дві статті:

Лісовий вважає, що в будь-яких рішеннях, які захищають українську мову, треба передбачити можливість рівноцінного, рівноправного розвитку мов національних спільнот Європейського Союзу.

"Це безумовно ні в якому разі не поширюється на мову країни-агресора. Ми розуміємо, що мова використовується як зброя, як передумова для агресії", – додав Лісовий щодо необхідності захисту мов нацменшин.

(https://ukranews.com/ua/news/1040644-minosvity-pidtrymalo-zaboronu-spilkuvatysya-rosijskoyu-na-perervah-u-shkolah)

…і наступна стаття:

"Багато 10-11-класників, особливо хлопчиків, виїжджають за кордон”, – Лісовий

"Я поділяю вашу тривогу. Ми спостерігаємо за тим, як у 10-11 класах багато дітей, особливо хлопчиків, виїжджають за кордон. Ми спонукаємо їх залишатися в Україні різними способами", – сказав Лісовий.

(https://ukranews.com/ua/news/1040650-v-10-11-klasah-bagato-ditej-osoblyvo-hlopchykiv-vyyizhdzhayut-za-kordon-ministr-osvity-lisovyj)

Мій коментар:

Ми, звісно, за Конституцію, всі діла, але дітей ми все ж таки плануємо обмежувати і підкинути їм троха більше заборон. Це ж спонукає, правда? Попри Конституцію, звичайно. Ну, бо де ми, а де Конституція, що вона про себе взагалі думає? А ЄС? Та якось порішаєм, нам зараз потрібно зарядити потужну потужність. Європейські цінності? Тьфу… Просто візьміть в ЄС, а ми будемо робити все проти ваших принципів.

Пану байдуже, яка зарплатня у вчителя, але не байдуже, якою мовою спілкується дитина на перерві.

Покличте пану-спонукатору лікаря чи хоча б санітара.

Перше серйозне завдання на навчанні, яке я з величезною радістю почав виконувати, стало написання есе "Мій світогляд".

Лекції по світогляду, ведення щоденника, повільне читання Марка Аврелія дозволили привідкрити завісу про те, як я сам дивлюсь на світ навколо.

Ця робота має дві мети. Перша — зробити топографічний знімок того, що я про себе знаю в структурованій та відносно короткій формі, друга — зробити думку більш міцною, оформленою та довгою, навчитись писати подібні тексти.

Я майже впевнений, що через рік подібне есе буде абсолютно іншим, проте дуже важливо мати матеріал для порівняння.

Експериментую з інструментами Patreon, тому есе доступно як окремо, так і для патронів:

https://www.patreon.com/posts/ese-mii-114114038

Враховуючи кількість інформації, з якою я працюю зараз і згодом, та на яку хочу та планую спиратись, постала доволі очікувана проблема:

Як організувати все, що я вивчаю, щоб нічого не забути?

Моя організація змінювалась роками, але зараз ця проблема стала гострішою: знань стає більше, а в голові місця більше не стає. Нотатки в книгах втрачають цінність, працювати з цим всім важче, бо доводиться набагато більше часу витрачати, щоб релевантні речі знаходити та зʼєднувати.

Колись намагався робити списки, mind maps, структурувати знання, але все воно в якийсь момент зупинялось, бо вимагало все більше і більше часу без додаткової цінності. Згодом плюнув і просто писав. А тепер, готуючи матеріал про особистість, виявилось, що мені треба перечитувати, передивлятись та перезбирати все те, що я про це знав колись.

Вирішив зробити ставку зараз на систему Zettelkasten (ящик для нотаток, нім.) Її головна мета — зробити знання атомарними, взаємоповʼязаними і легкими для відтворення. Будь-яка робота, де така система використовуватиметься, вимагатиме лише проходження по каталогу, знаходженню потрібної картки (файлу) і одразу звʼязки покажуть додаткову релевантну інформацію.

Сподіваюсь, що ця система приживеться і виявиться корисною.

Якщо цікаво, ось класне відео на цю тему англійською: https://www.youtube.com/watch?v=L9SLlxaEEXY

Та книга, яку часто згадують для впровадження такої системи:
“How to Take Smart Notes” by Sönke Ahrens (2022)
https://www.soenkeahrens.de/en/takesmartnotes
https://www.amazon.com/dp/B09V5M8FR5

— Я матеріаліст. Оці ваші штучки духовні — туфта.
— Ок, що таке матерія?
— …
— …
— …
— Чудово поговорили, дякую.

🥲

Компʼютерна програма, записана на якийсь фізичний накопичувач, матеріальна. Так, принаймні, вважали стоїки. З розумом (logos) та сама історія: люди є носіями «космічної програми», логосу.

Але ж доторкнутися до «матеріального» розуму неможливо, може хтось заперечити. У стоїків на це є чудове пояснення — тонка матерія. Душу вони туди ж записували — в матеріальний світ, називаючи її найтоншою матерією.

А от як розрізнити тонку матерію — це мені ще доведеться розбиратися. Проте вчені досі сперечаються: чи можливо провести функціональну межу між реальністю та інформацією, а якщо ні, то вони є одним і тим самим.

Як вважаєте, програма на вашому жорсткому диску матеріальна чи ні?

@dushnila_podcast