#герої_без_зброї

Сергій Лупащенко, рятувальник з Миколаєва.

На службі в ДСНС Сергій Лупащенко з 2017 року. За плечима вогнеборця десятки ліквідованих пожеж, викликів з надання допомоги громадянам.
Його підрозділ знаходиться у самому серці Миколаєва, тому доводиться часто залучатися на підсилення ще й в інші райони міста.

У вільний час Сергій захоплюється малюванням та графікою в стилі реалізму. У його творчому арсеналі масляні та акрилові зображення. Надзвичайник розповідає, що любов до живопису з’явилась ще в шкільні роки, коли тихцем на уроках малював свої перші малюнки в зошиті.
Руки майстра створили красу і на стінах рідної частини, де тепер кімнату відпочинку прикрашає настінна картина «Лісова пожежа». Колеги мають змогу насолоджуватись вишуканою палітрою кольорів, що передає всю лють та силу вогняної стихії, з якою кожного дня доводиться боротись рятувальникам.

🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube

#герої_без_зброї

Олег Рябушенко, рятувальник з Одещини.

Понад 15 років Олег Рябушенко служить в ДСНС. У дитинстві йому сподобалася форма рятувальників, відтоді мріяв стати одним із них. «Найбільша мотивація для надзвичайника – бачити вдячний погляд людей», – упевнений рятувальник.

Свій перший виїзд Олег запамʼятав на все життя, тоді він був ще курсантом у Харкові: «Ми заступали на чергування і залучались на різні виклики. Виїхали на звичайну допомогу поліції, деблокували двері, а там загиблий чоловік, винесли його. Тоді я й зрозумів з чим працюватиму».

Перші «прильоти» на початку повномасштабного вторгнення були для рятувальника важкими та невідомими, особливо коли лунала тривога й доводилося ховатися по укриттям. «Ми наче вже до всього звикли. Кожен знає, як оперативно та правильно виконувати поставлені задачі. Важко, коли доводиться діставати дітей, з усім іншим справляємось», – наголошує Олег.

🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube

#герої_без_зброї

Владислав Олійник, рятувальник з Одещини.

«У 2017 році я працював телефоністом, тоді виникла пожежа у дитячому таборі. Одна з найскладніших, яку я памʼятаю за всі роки. Було дуже страшно чути про те, яка кількість дітей опинилися в пастці, і що полумʼя поширюється занадто швидко. Наші хлопці зробили все, що змогли», – розповідає рятувальник.

Він зазначає, що для надзвичайника найсерйозніший виклик – це діти.

Більшість прильотів, на які він залучається є руйнівними та масштабними, з людськими втратами, фізичною втомою та моральним болем… «Тірас, Нафтобази, Затока, Нова Пошта і решта, про які не хочу згадувати.

Добре запамʼятався йому й виклик на пожежу в одній із багатоповерхівок Одеси. Там він із колегами врятували жінку і ще потім повернулися шукати в квартирі «малюка», який сховався в шафі при самому виході і чекав на порятунок. «Добре, що її малюк, то звичайний песик, а не дитина, як ми одразу усі подумали», – засміявся Владислав.

🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube

#герої_без_зброї

Микола Васкевич, рятувальник з Черкащини

«Справжній рятувальник повинен працювати швидко, професійно, дотримуватися відповідних інструкцій та бути зосередженим на своїй головній меті – порятунку життя», – розповідає Микола Васкевич.

Однією із найскладніших пожеж у своїй практиці він вважає масштабну техногенну аварію, спричинену вибухом і загоранням на нафтобазі у Київській області влітку 2015-го. «Ліквідація цього пекла тривала 8 днів. Тоді мені здавалося, що гіршого я не побачу у своєму житті. Аж тепер такий жах відбувається у моїй країні постійно...», – з сумом говорить Микола.

Він зізнається, що під час війни не дозволяє собі подорожі, розваги та на будь-які притаманні нормальній людині приємності для себе й родини просто не має настрою.

🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube

#герої_без_зброї
Руслана Киричук, фельдшер з Волині

Її основне завдання – дбати про здоров’я водолазів-рятувальників. Це і щоденні медичні огляди «до» та «після» спуску під воду, надання допуску або встановлення обмежень, рекомендації щодо покращення стану здоров’я та багато іншого.

У службовій практиці медикині були складні ситуації. «Один із них – це виїзд на пошуки двох зниклих на водоймі 3-річних двійнят, хлопчика та дівчинки. Зазвичай, коли їдемо з хлопцями на завдання, спілкуємось, обговорюємо робочі моменти. А того разу в салоні машини було сильне хвилювання й тиша, – розповідає вона. – Першою рятувальники знайшли дівчинку, пошуки хлопчика тривали. Я молила Бога, щоб дитина була живою. Ми шукали його скрізь, обстежували місцевий ставок і канави. Психологічно було важко, адже я теж мама. Коли знайшли дитину, то всі неймовірно зраділи. Я оглянула хлопчика та передала його працівникам «швидкої».

Загалом Руслані не раз доводилося психологічно підтримувати людей, чиї рідні загинули на водоймі. Попри складну роботу, вдома на неї завжди з нетерпінням чекає чотирирічний син Арсен, який любить приміряти її форменну кепку та полюбляє червоні пожежні машини. Їх у хлопчика цілий іграшковий автопарк.

🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube

#герої_без_зброї
Максим Ашихмін, рятувальник з Харківщини.

Молодий, але вже досвідчений Максим Ашихмін у лавах ДСНС служить вже три роки.

Про професію рятувальника Максим мріяв з дитинства. Якось він став свідком ліквідації пожежі у квартирі, тоді й надихнувся відвагою надзвичайників і вирішив – обов'язково буде таким, як вони, а можливо, навіть і кращим. Після закінчення школи вступив до Національного університету цивільного захисту України.

Перші роки служби співпали з початком війни.

Колеги Максима розповідають, що він відзначається працьовитістю, відповідальністю та бажанням постійно розвиватися у своїй професії. Його життєві принципи – чесність, справедливість, розум. «Ми все пройдемо, все витримаємо, – каже Максим. – І будуть мир, Перемога та Україна попри все».

Максим Ашихмін був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Це його перша нагорода.

🆘 Сайт • Fb • Tw • Insta • YouTube