Блекаутизм

У твоє небо час від часу летять швидкі темні тіні.
То хтось запускає ракети гнилих ідей і свіжих маразмів.
Вони націлені на джерела внутрішньої енергії.
Уламки збитих руйнують світ.
Частина досягає цілі.

Коли сідають акумулятори, коли не вистачає пального,
Щоб далі живити будинки ідей, і навіть північне сяйво -
Першим щезає світло у вікнах. Потім - в кінці тунелю.
Потім - біполярні ведмеді бачать, як сяйво у небі згасає.

І розбурхані темні хвилі йдуть війною на берег дійсності.
І сліпі надій титаніки пірнають у холодну воду.
Ти бачиш порожні мушлі людей, котрі повзли по лезу катани,
І ховаєшся у свою, щоб дожити до ранку.

30.01-04.02.2023

Перебираючи долі стежинами,
Ми не знаходимо власного часу,
Та часто бачимо тих, що нас кинули,
І при нагоді нас кинуть
Разів ще зі сто.

Тож на вершині ти будеш, а чи на дні?
А може, ввесь оцей світ просто сниться мені?
Часи веселі ідуть чи йдуть сумні?
Цього, на жаль, достеменно
Не знає ніхто,

Як і власного часу.
Життя мов вода крізь долоні тече.
Хоч хочемо все, хороше і зразу,
Та хто точно скаже,
Чи ми завтра сонце
Побачимо ще?

15.06.2023/11.02.2023

В дитинстві я любив
Кораблики з картоплі.
Просто не мав кращого вибору.

Єдиним батутом
Був зроблений батьком диван,
На якому із сестрою малими стрибали.

Пам'ятаю часи,
Коли ковбаса,
Згущонка і масло були зарплатою.

Постійно хворів,
Та був щасливим,
Хоч, напевно, в той же час, батьки за нестачі грошей плакали.

Бачив море
Майже кожен рік,
Дихав там хвилями, хоч дихалка була спотворена.

Спекотного дня
Котив кавун під гору в Казантипі,
Хоча частіше бував у Євпаторії.

Там шторм
Заливав благий човник,
Хитаючи вітром і хвилями...

Задихався,
Якось навіть бачив
Цей світ і темніючим, і замиленим.

Робив, про що просили,
А не що наказували,
І навіть не те, що радили.

Люблю Керч тому,
Що лише там, раз за все дитинство
Був у залі з гральними автоматами.

Улюблені штани -
З маминого пальто.
В клітинку, з жовтою застібкою.

Не боявся хмар,
Чекав дощ лише тоді,
Коли низько летіла ластівка.

Ховався із друзями
Від літньої грози
Під дірявим дахом зупинки.

Та й майже все літо
Був з ними.
Все інше життя по суті, жив наодинці.

І коли дійсність давить,
Коли важкі часи
Нависають кам'яною глибою,

Досі згадую кораблики,
Які любив понад усе,
Бо тоді ще не мав
кращого вибору.

17-18.02.2023

Прийшла зима, та тільки крила
Досі не відмили ми.
Бруд розтікається плямами.
Тепло розтікається жилами.
В зіницях гарцюють спалахи.
Поглинає темрява залишки світла.
Тінь позаду ступає тихо, так, щоб ніхто не помітив.
Жар розсипається пилом.
Дим душить у сні.
Але й далі,
Щоб не замерзнути,
Палимо
Власні
Дні.

25.02.2023

В суботу,
4 березня,
в книгарні Є
(вул. Проскурівська, 2),
17:00
м. Хмельницький

Розмови про український південь і повернення додому.
Гості:
Міла Смолярова  - авторка книжки "Перед очима";
Сергій Демчук  – автор книжки "Острів Джа".
А ще Демчук казав що, якщо встигне отримати з друку нову книгу, то заодно буде й презентація😃

Я не зможу приїхати, тож, хто зможе, завітайте - помстіться долі за мене, і Сергію заодно можете привіт передати😊🤷‍♂

Я пройдуся прим'ятою м'ятою,
І вдихатиму запах мохіто із хіттю,
Щоби ним потім у голові
Розіп'яти втрачені дні літні.

Залунають акорди порвані.
Зариватися зранку у спомини,
Розчинятися в думкогомоні -
Вірний шлях до ранкової перевтоми.

Знаєш, зорі бувають різними,
Чорні діри ж є однаково злими,
Виганяй із думок їх доки не пізно,
Вони лиш починають зі сходу і Криму.

Перекроєні фрази в литаври битимуть,
Щоб із неба твого вигнати тривогу.
Думки в голові вибухають квітами.
Все це водночас і є нічого,

І тому, доки ти ще будеш спати,
І ще не загасло багаття літа,
Я пройдуся прим'ятою м'ятою
І вдихатиму запах мохіто із хіттю.

04.03.2023

Пташко моя, бережися людей.
Це вони у серцях вибивають кратери.
Це вони руйнують те, що ще мають,
І жалкують за тим, що вже втратили.

Печаль - то зворотна сторона медалі,
Тож не чіпляй їх на себе ніколи,
Коли вирішиш знову летіти далі,
Щоб не літати по колу

Якщо прямуєш - лети до мети.
Якщо втікаєш - пам'ятай, звідки.
На волі складно, але не важче,
Аніж сидіти у клітці.

10.03.2023

Мрякобісся

Мов думки джерело в нутрі дзюркоче,
Здається, що прорве крізь горло гирло,
Та ледь зупинишся, і ледь приляжеш,
Почуєш шепіт.  Шелест. Шурхіт. Шашіль...
Колеса. Рейки. Скрегіт. Насип. Іскри.
Здавалося, що твориш ти  і мислиш.
Мільйонні черги спереду й позаду
Вже ладять те, що щойно ти поладив.
І каже хтось, хто сам думками кволий,
Новонароджені балади болю -
Поради, у легенди оповиті.
"О, holy shit, та ти не вмієш жити!
Ступай за мною і мене лиш слухай."
Та, знаєш, на лайно знайдуться мухи,
Ти ж оминай учителів фекалій,
І рухайся, попри проблеми, далі.

11-18.03.2023

Вона чула спів птахів.
Але зараз дивилася стотисячний сон.
Сліди тим часом заростали
Густою травою.

У холодному сховку,
Згорнувшись у клубок,
Ховається від світла, яке так любила,
Коли була живою.

Ніч дає чіткості зору.
Маскує – поле, вибухами зоране.

Знаючи, що щось перепаде і їм,
За нею на полюванні слідкують ворони.

Гострий нюх за милі
Чує запах крові ворога,

Швидкі рухи не лишають шансу,
Байдуже, бадьорий він чи зморений.

Колись блакитні очі помутніли,
Проте зір став гострішим,
І тепер шукає
Наступну жертву.

Вона лишилася, щоб помститися вбивцям.
Врешті, їй і не було
Написано на долі
Завчасно померти.

21.03.2023

Кажуть,
Щоб мати спокій,
Треба достатньо дивитися в небо.
Цю ідилію порушують ті,
Що запускають слова,
Які летять і серуть на тебе, і серуть на тебе...

Звісно, якщо то – не слова,
Логічною буде відплата.
Від слів простіше сховатися,
Хоча лайно потім складно прибрати...

А часом прилітають прекрасні слова.
Може, від когось, може, самі по собі.
Хочеш їх записати,
Але маєш
Лише дві руки і одну голову,
І часом
Навіть мізки.

Неможливо
Втримати листок, ручку і слово,
Телефон і слово,
Слово,
Яке прекрасне
І вільне...

Якось прокидаєшся серед птахів,
Бачиш їх, ще не відкривши очі,
І розумієш:
Слово приручити неможливо,
Воно завжди буде там, де хоче.

Тому починаєш їх годувати.
Поїш слова своїми думками.
Зкормлюючи їм себе,
Кидаєш ласі крихти
У сторону кращих,
Чи як
Там
Вже
Вийде...

Більше – нічим,
Бо насправді
У тебе немає нічого
Крім тебе.

І тоді вони вже не бояться,
І крихти тебе розчиняються в них.
Врешті, ти повністю розчиняєшся в них,
І теж
Стаєш
Словом.

Тільки – яким?...

25.03.2023

Сьогодні я там один із дуелянтів якщо що

У своєму житті
Серед бурі й пожеж
Не знайдеш ані крихти
Спокою і тиші

Доки ти не пишеш
Те, чим живеш,
Доки ти не живеш
Так, як пишеш.

01.04.2023

Кожна
Даремно потрачена мить
Залишається плямою
На вікні підсвідомості.

Пшшш!
Феєрверк не бракований,
Він, як і ти, лежить,
Бо всеохопна втома
Покрила його повністю.

Так,
Він, як і ти, лежить,
Бо йому
Не вистачає спокою,

А знаєш,
Він добирався сюди,
Та ніхто не цікавиться,
Скільки днів, місяців чи років.

Кажуть,
Робота не вовк,
Та мовчать,
Що вовком є втома.

Вона
Вигризає прірви безсоння,
Наповнює водою,
З очей твоїх,

Щоб думки
Могли вільно рухатися,
Через ріки запускає
Пароми,

Тільки
Маленькі і дуже швидкі,
Щоби ти утекти
Не зміг.

30.03.2023

Що ти ховаєш у скрині, яка
Там, за твоїми стінами?
Гордість із почуттям зверхності,
Чи гордість із почуттям цінності?
Думку, що росте в упередженість,
Чи думку, що злітає у небо птахою?
Те, що стане ростом твоїм,
Чи крахом?

08.04.2023

Анонси подій, в яких приймаю участь:

1️⃣
Четвер, 20 квітня, 18:30
▪️Клуб поетичних дуелей, 1/4 фіналу
▪️Дуелі між парами:
1) Завадецька - Нестеренко
2) Ксьондз (я) - Демчук
📍м. Київ, Кнайп клуб "Купідон"
вул. Чикаленка 1-3
(колишня вул. Пушкінська; 5хв від м. Театральна)
🔗Деталі: https://www.facebook.com/events/2170314343358128

2️⃣
Субота, 22 квітня, 18:00
▪️Літературний вечір від творчого осередку "Арт А"
▪️В програмі представники сучасної поезії із різних куточків України
📍м. Хмельницький, Decentral Hub
вул. Проскурівська, 15, код 4569
🔗Деталі: https://t.me/art_a2023/4474

Жовтий жук прямує по звичному маршруту.
Відлуння чорних ніжок глушить сіра трава.
Маршрути бджіл чомусь нині сплутані.
Все менше нектару для очей, все менше.

Бджоли втікають від шуму.
Хробак гуде з натугою, волохатим черевцем підіймає пил,
Вилазить назовні повільно, обережно,
Сонце гріє його, тебе, жуків, траву.

Ось і бджоли прилетіли.
Але тобі не до них.
Вогонь сунеться, перетворює білу дорогу в попіл,
Хоче залізти всередину, спалити твоїх тритонів,
Та щоразу не виходить.
Підростуть - самі вилізуть.

03-04.05.2023

Авторський вечір Ксьондза 14 травня

Будемо й далі вести збір на бус для 126б, який вела на своєму вечорі Ніла Ревчук 7 травня. Приєднуйтеся до пришвидшення перемоги.
QR на монобанку в коментарі, номер карти для збору 5375411205615441

Лінк на подію на фб: https://facebook.com/events/s/%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D1%96-%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%B8-%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B8-/167058916022858/

------
А 21 травня на 15ту годину, там же, моя лекція-практикум
"Штучний інтелект і дизайн"
Лінк фб: https://facebook.com/events/s/%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83%D0%BC-%D1%88%D1%82%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B8-%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BB/929558611612268/

Коли втома хапає за горло,
Так, наче останні обійми пітона,
Коли темрява давить
Немов би залізні лещата,

Коли вже байдуже, де ти,
Коли немає ні зв'язку, ні дому,
Коли вимикаєшся будь де
Замість лягти спати,

Пам'ятай,

Як би не було холодно взимку,
Як би не було темно вночі,
І якби навіть неможливим
Жити далі здалося,

Зерна щовесни прокидаються.
Зерна беруть мечі.
Зерна прорізають темряву,
Щоб вирости і стати колоссям.

11.05.2023

Хоча світ навколо
Пошкоджений,
Хоча підгорілий
Зламаний,

Слово нагромаджується,
Тече потоками,
Всихається.
Стає каменем.

Проростає зерном.
Вирощує крила.
Перетворює мить
У тисячі років.

Показує смерть
І дарує життя.
Хвилюються,
І приносить спокій.

13.05.2023

Отут запис стріму з мого творчого вечора

https://www.facebook.com/literaturni.zabavy/videos/6079762365434041/?app=fbl