Опитувальник STOP-Bang (ризик обструктивного апное сну)
Апное є одним з механізмів розвитку порушень сну після вибухової легкої черепно-мозкової травми.
➡️ Детальніше
🇺🇦 Ми пропонуємо вам переклад опитувальника STOP-Bang — інструменту для визначення, чи є у пацієнта апное сну.
📂 Опитувальник у форматі PDF
📌 Інтерпретація результатів
Ні - 0, Так - 1
≥ 3 або 4 бали = високий ризик апное
< 3 балів = низький ризик апное.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Апное є одним з механізмів розвитку порушень сну після вибухової легкої черепно-мозкової травми.
➡️ Детальніше
🇺🇦 Ми пропонуємо вам переклад опитувальника STOP-Bang — інструменту для визначення, чи є у пацієнта апное сну.
📂 Опитувальник у форматі PDF
📌 Інтерпретація результатів
Ні - 0, Так - 1
≥ 3 або 4 бали = високий ризик апное
< 3 балів = низький ризик апное.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Принципи травмоорієнтованого підходу в наданні медичної допомоги.
Частина 1
📄 Огляд A Synthesis of the Literature on Trauma-Informed Care має на меті аналіз наявних досліджень щодо травмоорієнтованого підходу в наданні допомоги особам, які пережили фізичне та сексуальне насильство.
▪️Розглядаються такі ключові теми:
▫️скринінг травматичного досвіду та розкриття інформації пацієнтами,
▫️взаємини між медичними працівниками та пацієнтами,
▫️мінімізація дистресу та максимізація автономії,
▫️міждисциплінарна співпраця та направлення,
▫️впровадження травмоорієнтованого підходу в різних контекстах надання допомоги.
▪️На думку авторів, дані огляду можуть бути використані як основа для створення навчальних втручань як для медичних працівників, так і для постраждалих, а також для міждисциплінарного впровадження травмоорієнтованої практики.
▪️Універсальне впровадження травмоорієнтованої допомоги може забезпечити задоволення унікальних потреб постраждалих від травми як пацієнтів, а також зменшити бар’єри в доступі до допомоги та подолати нерівність у сфері охорони здоров’я, з якою стикається ця вразлива група.
▪️Травмоорієнтована допомога ґрунтується на теорії травми.
▪️Психологи висунули гіпотезу, що якщо травматичні спогади не можуть бути вербально або символічно опрацьовані, то вони зберігаються як фізіологічні реакції на певні стимули, ситуації або стани збудження, які нагадують про травматичний досвід.
▪️Класичні нейронаукові дослідження травми підтверджують ці гіпотези (van der Kolk, 1994).
▪️Порушення або зміна обробки пам’яті про травматичні події може спричинити непередбачувані прояви симптомів травми у відповідь на стимули, які на перший погляд не пов’язані з початковим досвідом.
▪️Особи, які пережили травму, можуть відчувати дистрес, дисоціацію або інші неприємні симптоми під час проведення інтимних медичних процедур або навіть у відповідь на, здавалося б, нешкідливі стимули – наприклад, тиск манжети для вимірювання артеріального тиску чи вага захисного фартуха під час рентгенографії.
❗️Медичні працівники можуть бути не в змозі виявити або передбачити, які саме стимули чи чинники навколишнього середовища провокують симптоми травми.
▪️Соматизовані спогади про травму можуть легко активізуватися під час фізикального огляду або медичних процедур, а повторне переживання травматичних спогадів може «запустити каскад негативних почуттів і емоцій».
▪️Соматизація є особливо значущою для осіб, які пережили фізичне або сексуальне насильство, оскільки їхні травматичні спогади тісно пов’язані з тілесними відчуттями.
▪️Крім того, міжособистісна динаміка фізикального огляду — наприклад, коли пацієнту кажуть «розслабтеся» або коли він відчуває себе затиснутим чи обмеженим у рухах — може імітувати динаміку насильства або зловживання й викликати спогади про моменти, коли було порушено тілесну автономію постраждалої особи.
📌 Тому розуміння природи травми й оволодіння навичками надання допомоги постраждалим є особливо важливими для фахівців, які надають медичну допомогу у сфері соматичного здоров’я.
▪️Делікатне з’ясування історії травматичного досвіду пацієнта є першим кроком до надання травмоорієнтованої допомоги.
▪️Проте результати досліджень свідчать, що медичні працівники не ставлять пацієнтам такі запитання на регулярній основі.
▪️Відчуття сорому, провини та стигматизації, пов’язані з фізичним і сексуальним насильством, можуть бути значними бар’єрами до розкриття історії насильства в анамнезі.
📌 І жінки, і чоловіки наголошували на важливості неосудливої та спокійної реакції медичних працівників на розкриття травматичного досвіду.
Продовження — у наступних дописах.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Частина 1
📄 Огляд A Synthesis of the Literature on Trauma-Informed Care має на меті аналіз наявних досліджень щодо травмоорієнтованого підходу в наданні допомоги особам, які пережили фізичне та сексуальне насильство.
▪️Розглядаються такі ключові теми:
▫️скринінг травматичного досвіду та розкриття інформації пацієнтами,
▫️взаємини між медичними працівниками та пацієнтами,
▫️мінімізація дистресу та максимізація автономії,
▫️міждисциплінарна співпраця та направлення,
▫️впровадження травмоорієнтованого підходу в різних контекстах надання допомоги.
▪️На думку авторів, дані огляду можуть бути використані як основа для створення навчальних втручань як для медичних працівників, так і для постраждалих, а також для міждисциплінарного впровадження травмоорієнтованої практики.
▪️Універсальне впровадження травмоорієнтованої допомоги може забезпечити задоволення унікальних потреб постраждалих від травми як пацієнтів, а також зменшити бар’єри в доступі до допомоги та подолати нерівність у сфері охорони здоров’я, з якою стикається ця вразлива група.
▪️Травмоорієнтована допомога ґрунтується на теорії травми.
▪️Психологи висунули гіпотезу, що якщо травматичні спогади не можуть бути вербально або символічно опрацьовані, то вони зберігаються як фізіологічні реакції на певні стимули, ситуації або стани збудження, які нагадують про травматичний досвід.
▪️Класичні нейронаукові дослідження травми підтверджують ці гіпотези (van der Kolk, 1994).
▪️Порушення або зміна обробки пам’яті про травматичні події може спричинити непередбачувані прояви симптомів травми у відповідь на стимули, які на перший погляд не пов’язані з початковим досвідом.
▪️Особи, які пережили травму, можуть відчувати дистрес, дисоціацію або інші неприємні симптоми під час проведення інтимних медичних процедур або навіть у відповідь на, здавалося б, нешкідливі стимули – наприклад, тиск манжети для вимірювання артеріального тиску чи вага захисного фартуха під час рентгенографії.
❗️Медичні працівники можуть бути не в змозі виявити або передбачити, які саме стимули чи чинники навколишнього середовища провокують симптоми травми.
▪️Соматизовані спогади про травму можуть легко активізуватися під час фізикального огляду або медичних процедур, а повторне переживання травматичних спогадів може «запустити каскад негативних почуттів і емоцій».
▪️Соматизація є особливо значущою для осіб, які пережили фізичне або сексуальне насильство, оскільки їхні травматичні спогади тісно пов’язані з тілесними відчуттями.
▪️Крім того, міжособистісна динаміка фізикального огляду — наприклад, коли пацієнту кажуть «розслабтеся» або коли він відчуває себе затиснутим чи обмеженим у рухах — може імітувати динаміку насильства або зловживання й викликати спогади про моменти, коли було порушено тілесну автономію постраждалої особи.
📌 Тому розуміння природи травми й оволодіння навичками надання допомоги постраждалим є особливо важливими для фахівців, які надають медичну допомогу у сфері соматичного здоров’я.
▪️Делікатне з’ясування історії травматичного досвіду пацієнта є першим кроком до надання травмоорієнтованої допомоги.
▪️Проте результати досліджень свідчать, що медичні працівники не ставлять пацієнтам такі запитання на регулярній основі.
▪️Відчуття сорому, провини та стигматизації, пов’язані з фізичним і сексуальним насильством, можуть бути значними бар’єрами до розкриття історії насильства в анамнезі.
📌 І жінки, і чоловіки наголошували на важливості неосудливої та спокійної реакції медичних працівників на розкриття травматичного досвіду.
Продовження — у наступних дописах.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Принципи травмоорієнтованого підходу в наданні медичної допомоги.
Частина 2
▪️Емпіричні дані свідчать, що методи скринінгу на травму та характеристики медичних працівників можуть як сприяти, так і перешкоджати розкриттю травматичного досвіду пацієнтом.
📌 Поведінка медичних працівників, яка сприяє розкриттю, включає:
▫️запевнення у приватності та конфіденційності,
▫️проведення скринінгу, поки пацієнт ще повністю одягнений,
▫️неспішність під час збору анамнезу.
▪️Найефективніші методи скринінгу для сприяння розкриттю досвіду залишаються не цілком зрозумілими.
▪️Комбіноване використання паперових і усних методів скринінгу та їх регулярне застосування під час усіх контактів із системою охорони здоров’я, ймовірно, є найбільш ефективним для сприяння розкриттю.
▪️За відсутності вербального розкриття досвіду травми медсестри в одному з досліджень використовували інтуїцію та інтерпретацію невербальних сигналів пацієнтів,таких як інтенсивна реакція на дотик, уникання зорового контакту та підвищена збудливість. Автори підкреслюють, що медичні працівники мають залишатися уважними до подібних невербальних проявів під час взаємодії з усіма пацієнтами.
▪️Формування довірчих взаємин між медичним працівником і пацієнтом може сприяти створенню безпечного простору, в якому особи з досвідом травми почуватимуться впевнено та матимуть змогу відкрито говорити про пережиті травматичні події.
❗️Травмоорієнтована допомога також вимагає від медичних працівників усвідомлення та протидії дисбалансу влади у взаєминах між фахівцем і пацієнтом, які часто нагадують зловживання владою в ситуаціях насильства.
▪️Ієрархія є притаманною більшості взаємодій через спеціалізовані знання медичних працівників і залежне становище пацієнтів.
▪️Травмоорієнтовані фахівці мають визнавати цей дисбаланс і цінувати готовність пацієнта до співпраці, а також визнавати його вклад, досвід і знання про власний стан. У таких рівноправних взаєминах обидві сторони спільно формують план лікування. Пацієнт повинен мати остаточне право приймати рішення щодо власного лікування, а медичні працівники – нести відповідальність за формування справжньої співпраці.
📌 Вибудова довірливих і рівноправних взаємин між медичним працівником і пацієнтом є фундаментом травмоорієнтованої практики.
📌 Мінімізація дистресу пацієнта та максимізація його автономії є важливими принципами, які мають спрямовувати процес прийняття рішень.
📌 Медичні працівники повинні докласти додаткових зусиль для надання допомоги пацієнтам, які переживають дисоціацію — поширений прояв травми, що характеризується неемоційною реакцією та відстороненістю у ситуаціях, які викликають дистрес.
▪️Дослідження свідчать, що медичні працівники та пацієнти можуть по-різному підходити до ситуації дисоціації.
▪️У випадках, коли пацієнта переповнюють емоції, фахівець повинен дозволити йому дисоціювати, замість того щоб наполягати на зосередженості на процедурі.
▪️Пацієнтам із симптомами дисоціації може бути корисно отримати письмову інформацію про результати обстежень та подальші інструкції.
📌 Загальним елементом як мінімізації дистресу, так і максимізації автономії пацієнта є отримання його згоди на проведення або продовження медичних процедур.
▪️ Зокрема, в одному з досліджень жінки, які пережили насильство і перебували у післяпологовому періоді, висловлювали бажання, щоб медичні працівники отримували їхню згоду перед тим, як торкатися або оглядати їхніх немовлят. Інше дослідження рекомендує, щоб медичні сестри надавали підтримку жінкам, які пережили сексуальне насильство, у разі рішення припинити грудне вигодовування, якщо пов’язані з цим відчуття викликають у них дистрес.
▪️Найпоширенішими побажаннями з боку осіб, які пережили травму, щодо зменшення дистресу були оцінювання, чи почувається пацієнт комфортно.
❗️Травмоорієнтована допомога передбачає постійний аналіз співвідношення між потенційною користю для здоров’я та "емоційною вартістю" медичних процедур.
📌 Мінімізація дистресу також може передбачати відмову від непотрібних процедур.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Частина 2
▪️Емпіричні дані свідчать, що методи скринінгу на травму та характеристики медичних працівників можуть як сприяти, так і перешкоджати розкриттю травматичного досвіду пацієнтом.
📌 Поведінка медичних працівників, яка сприяє розкриттю, включає:
▫️запевнення у приватності та конфіденційності,
▫️проведення скринінгу, поки пацієнт ще повністю одягнений,
▫️неспішність під час збору анамнезу.
▪️Найефективніші методи скринінгу для сприяння розкриттю досвіду залишаються не цілком зрозумілими.
▪️Комбіноване використання паперових і усних методів скринінгу та їх регулярне застосування під час усіх контактів із системою охорони здоров’я, ймовірно, є найбільш ефективним для сприяння розкриттю.
▪️За відсутності вербального розкриття досвіду травми медсестри в одному з досліджень використовували інтуїцію та інтерпретацію невербальних сигналів пацієнтів,таких як інтенсивна реакція на дотик, уникання зорового контакту та підвищена збудливість. Автори підкреслюють, що медичні працівники мають залишатися уважними до подібних невербальних проявів під час взаємодії з усіма пацієнтами.
▪️Формування довірчих взаємин між медичним працівником і пацієнтом може сприяти створенню безпечного простору, в якому особи з досвідом травми почуватимуться впевнено та матимуть змогу відкрито говорити про пережиті травматичні події.
❗️Травмоорієнтована допомога також вимагає від медичних працівників усвідомлення та протидії дисбалансу влади у взаєминах між фахівцем і пацієнтом, які часто нагадують зловживання владою в ситуаціях насильства.
▪️Ієрархія є притаманною більшості взаємодій через спеціалізовані знання медичних працівників і залежне становище пацієнтів.
▪️Травмоорієнтовані фахівці мають визнавати цей дисбаланс і цінувати готовність пацієнта до співпраці, а також визнавати його вклад, досвід і знання про власний стан. У таких рівноправних взаєминах обидві сторони спільно формують план лікування. Пацієнт повинен мати остаточне право приймати рішення щодо власного лікування, а медичні працівники – нести відповідальність за формування справжньої співпраці.
📌 Вибудова довірливих і рівноправних взаємин між медичним працівником і пацієнтом є фундаментом травмоорієнтованої практики.
📌 Мінімізація дистресу пацієнта та максимізація його автономії є важливими принципами, які мають спрямовувати процес прийняття рішень.
📌 Медичні працівники повинні докласти додаткових зусиль для надання допомоги пацієнтам, які переживають дисоціацію — поширений прояв травми, що характеризується неемоційною реакцією та відстороненістю у ситуаціях, які викликають дистрес.
▪️Дослідження свідчать, що медичні працівники та пацієнти можуть по-різному підходити до ситуації дисоціації.
▪️У випадках, коли пацієнта переповнюють емоції, фахівець повинен дозволити йому дисоціювати, замість того щоб наполягати на зосередженості на процедурі.
▪️Пацієнтам із симптомами дисоціації може бути корисно отримати письмову інформацію про результати обстежень та подальші інструкції.
📌 Загальним елементом як мінімізації дистресу, так і максимізації автономії пацієнта є отримання його згоди на проведення або продовження медичних процедур.
▪️ Зокрема, в одному з досліджень жінки, які пережили насильство і перебували у післяпологовому періоді, висловлювали бажання, щоб медичні працівники отримували їхню згоду перед тим, як торкатися або оглядати їхніх немовлят. Інше дослідження рекомендує, щоб медичні сестри надавали підтримку жінкам, які пережили сексуальне насильство, у разі рішення припинити грудне вигодовування, якщо пов’язані з цим відчуття викликають у них дистрес.
▪️Найпоширенішими побажаннями з боку осіб, які пережили травму, щодо зменшення дистресу були оцінювання, чи почувається пацієнт комфортно.
❗️Травмоорієнтована допомога передбачає постійний аналіз співвідношення між потенційною користю для здоров’я та "емоційною вартістю" медичних процедур.
📌 Мінімізація дистресу також може передбачати відмову від непотрібних процедур.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Принципи травмоорієнтованого підходу в наданні медичної допомоги.
Частина 3
▪️Дослідження в різних галузях підтверджують, що міждисциплінарна співпраця та відповідні направлення є важливими складовими травмоорієнтованої допомоги.
▪️ Надання різних видів комплексної допомоги в одній клініці допомагає уникнути необхідності багато разів повторювати історію пережитого насильства.
▪️Також корисно надавати таким пацієнтам інформацію про можливість отримання допомоги із психічним здоров'ям.
▪️Отримання досвіду взаємин із медичним працівником, які сприяли відчуттю безпеки та встановленню зв’язку, навчання технік саморегуляції симптомів травми, а також контейнерування, а не детальне пропрацювання симптомів травми приносили користь таким пацієнтам.
▪️Автори відзначають, що в літературі зустрічається широкий діапазон понять для визначення травмоорієнтованої допомоги. Водночас у різних галузях і контекстах простежується спільне базове розуміння того, що травмоорієнтована допомога передбачає використання знань про травму для максимально терапевтичного й підтримувального задоволення потреб постраждалих у сфері охорони здоров’я.
▪️Програми навчання для медичних працівників повинні містити інформацію про поширеність і наслідки травматичних подій у житті, симптоми травми, а також охоплювати визначені в цьому огляді теми: проведення скринінгу на травму, формування взаємин між медичним працівником і пацієнтом, мінімізацію дистресу та максимізацію автономії пацієнта, використання міждисциплінарної співпраці та направлень.
▪️Програми навчання для осіб, які пережили травму, повинні висвітлювати тематику травми, принципи травмоорієнтованої допомоги та техніки самозахисту в системі охорони здоров’я, що дозволить розглядати травмоорієнтовану взаємодію з точки зору постраждалих і надасть їм більше можливостей для активної участі у власному лікуванні.
▪️Власний травматичний досвід медичних працівників є суттєвим потенційним бар’єром для надання травмоорієнтованої допомоги.
▪️Медичні працівники можуть відчувати дистрес і травматизацію внаслідок навантаження у сфері охорони здоров’я, а також вторинну травматизацію через роботу з особами, які пережили травму.
▪️Такі інтенсивні стресові стани можуть призводити до труднощів, уникнення або неможливості надання травмоорієнтованої допомоги.
▪️Автори вважають необхідною допомогу медичним працівникам у дослідженні власного професійного досвіду; розпізнаванні симптомів втоми від співчуття, первинної та вторинної травматизації; осмисленні власного досвіду переживання втрат, у застосуванні особистісних і професійних стратегій для подолання втоми від співчуття та вторинної травматизації.
▪️На жаль, особисті й професійні травми можуть і надалі залишатися бар’єрами для впровадження травмоорієнтованої допомоги, допоки ресурси для подолання цих викликів не стануть широко доступними у сфері охорони здоров’я.
📌 Принципи формування довірливих взаємин, мінімізації дистресу та максимізації автономії пацієнта, застосовані індивідуально з урахуванням особливостей і переваг для кожного пацієнта, можуть бути корисними для медичних працівників, які прагнуть впроваджувати травмоорієнтовану допомогу на практиці.
▪️Впровадження травмоорієнтованої допомоги може забезпечити задоволення унікальних потреб осіб із досвідом травми як пацієнтів і сприяти подоланню бар’єрів у доступі до медичної допомоги та зменшенню нерівності у сфері охорони здоров’я, з якими стикається ця вразлива група.
▪️Однак, впровадження травмоорієнтованої допомоги може бути неможливим або суттєво обмеженим у межах існуючої системи надання медичної допомоги. Травмоорієнтована допомога потребує більше часу медичних працівників, простору в закладах охорони здоров’я та ресурсів; заклади, що прагнуть мінімізувати використання ресурсів для кожного пацієнта, можуть бути не готовими або не здатними впроваджувати такі практики.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Частина 3
▪️Дослідження в різних галузях підтверджують, що міждисциплінарна співпраця та відповідні направлення є важливими складовими травмоорієнтованої допомоги.
▪️ Надання різних видів комплексної допомоги в одній клініці допомагає уникнути необхідності багато разів повторювати історію пережитого насильства.
▪️Також корисно надавати таким пацієнтам інформацію про можливість отримання допомоги із психічним здоров'ям.
▪️Отримання досвіду взаємин із медичним працівником, які сприяли відчуттю безпеки та встановленню зв’язку, навчання технік саморегуляції симптомів травми, а також контейнерування, а не детальне пропрацювання симптомів травми приносили користь таким пацієнтам.
▪️Автори відзначають, що в літературі зустрічається широкий діапазон понять для визначення травмоорієнтованої допомоги. Водночас у різних галузях і контекстах простежується спільне базове розуміння того, що травмоорієнтована допомога передбачає використання знань про травму для максимально терапевтичного й підтримувального задоволення потреб постраждалих у сфері охорони здоров’я.
▪️Програми навчання для медичних працівників повинні містити інформацію про поширеність і наслідки травматичних подій у житті, симптоми травми, а також охоплювати визначені в цьому огляді теми: проведення скринінгу на травму, формування взаємин між медичним працівником і пацієнтом, мінімізацію дистресу та максимізацію автономії пацієнта, використання міждисциплінарної співпраці та направлень.
▪️Програми навчання для осіб, які пережили травму, повинні висвітлювати тематику травми, принципи травмоорієнтованої допомоги та техніки самозахисту в системі охорони здоров’я, що дозволить розглядати травмоорієнтовану взаємодію з точки зору постраждалих і надасть їм більше можливостей для активної участі у власному лікуванні.
▪️Власний травматичний досвід медичних працівників є суттєвим потенційним бар’єром для надання травмоорієнтованої допомоги.
▪️Медичні працівники можуть відчувати дистрес і травматизацію внаслідок навантаження у сфері охорони здоров’я, а також вторинну травматизацію через роботу з особами, які пережили травму.
▪️Такі інтенсивні стресові стани можуть призводити до труднощів, уникнення або неможливості надання травмоорієнтованої допомоги.
▪️Автори вважають необхідною допомогу медичним працівникам у дослідженні власного професійного досвіду; розпізнаванні симптомів втоми від співчуття, первинної та вторинної травматизації; осмисленні власного досвіду переживання втрат, у застосуванні особистісних і професійних стратегій для подолання втоми від співчуття та вторинної травматизації.
▪️На жаль, особисті й професійні травми можуть і надалі залишатися бар’єрами для впровадження травмоорієнтованої допомоги, допоки ресурси для подолання цих викликів не стануть широко доступними у сфері охорони здоров’я.
📌 Принципи формування довірливих взаємин, мінімізації дистресу та максимізації автономії пацієнта, застосовані індивідуально з урахуванням особливостей і переваг для кожного пацієнта, можуть бути корисними для медичних працівників, які прагнуть впроваджувати травмоорієнтовану допомогу на практиці.
▪️Впровадження травмоорієнтованої допомоги може забезпечити задоволення унікальних потреб осіб із досвідом травми як пацієнтів і сприяти подоланню бар’єрів у доступі до медичної допомоги та зменшенню нерівності у сфері охорони здоров’я, з якими стикається ця вразлива група.
▪️Однак, впровадження травмоорієнтованої допомоги може бути неможливим або суттєво обмеженим у межах існуючої системи надання медичної допомоги. Травмоорієнтована допомога потребує більше часу медичних працівників, простору в закладах охорони здоров’я та ресурсів; заклади, що прагнуть мінімізувати використання ресурсів для кожного пацієнта, можуть бути не готовими або не здатними впроваджувати такі практики.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Постконтузійний головний біль і лікувальний масаж
📌 Постконтузійний головний біль є одним із найбільш стійких симптомів після лЧМТ, у тому числі вибухових травм.
▪️Прискорення/уповільнення комплексу «голова-шия» під час вибухової лЧМТ дуже часто спричиняє також одночасне пошкодження суглобів і м’яких тканин шийного відділу хребта, тому у багатьох випадках лЧМТ виникає супутня хлистова травма.
▪️У результаті недіагностованої супутньої хлистової травми під час лЧМТ пацієнти часто мають цервікогенні головні болі.
▪️Така травма — це потенційно можлива, проте виліковна причина хронічного постконтузійного головного болю.
▪️Ранні терапевтичні втручання можуть зменшити ризик переростання цервікогенних головних болів у хронічні постконтузійні.
▪️В огляді наведено дані літератури стосовно сучасних рекомендацій мультимодального підходу для пацієнтів, які страждають від головного болю та болю в шиї.
▪️До рекомендацій з консервативного лікування включено мануальну терапію, акупунктуру та фізичні вправи.
▪️Дослідження свідчать, що методи мануальної терапії були ефективними немедикаментозними варіантами для тих, хто страждав від головного болю напруги, мігрені, болю у шиї, скронево-нижньощелепного розладу.
▪️В огляді описано фактори лікувального масажу, який має тривалу історію застосування та позитивно сприймається медичною спільнотою як безпечне немедикаментозне терапевтичне втручання, яке є простим у виконанні, економним, має дуже мало побічних ефектів та приносить задоволення.
▪️Терапевтичний масаж може бути рекомендований як частина плану лікування лЧМТ.
▪️Наведено дані про функціональну анатомію м’язів спини, шиї та голови, на які слід звертати увагу під час оцінювання та лікування пацієнтів із постконтузійним головним болем.
▪️В огляді описано природу міофасціального болю, який, залишений без лікування, може викликати феномен сенсибілізації в центральній нервовій системі, що призводить до хронічного болю.
📌 Показано, що техніки мануальної терапії, застосовані до м’язів, навколишньої сполучної тканини, збуджених нервів і межі м’яких тканин, разом із розслабленням м’язів та фасцій — відомі як міофасціальний реліз — можуть дати хороші терапевтичні результати у подоланні постконтузійного головного болю.
➡️ Огляд літератури українською мовою у форматі PDF
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📌 Постконтузійний головний біль є одним із найбільш стійких симптомів після лЧМТ, у тому числі вибухових травм.
▪️Прискорення/уповільнення комплексу «голова-шия» під час вибухової лЧМТ дуже часто спричиняє також одночасне пошкодження суглобів і м’яких тканин шийного відділу хребта, тому у багатьох випадках лЧМТ виникає супутня хлистова травма.
▪️У результаті недіагностованої супутньої хлистової травми під час лЧМТ пацієнти часто мають цервікогенні головні болі.
▪️Така травма — це потенційно можлива, проте виліковна причина хронічного постконтузійного головного болю.
▪️Ранні терапевтичні втручання можуть зменшити ризик переростання цервікогенних головних болів у хронічні постконтузійні.
▪️В огляді наведено дані літератури стосовно сучасних рекомендацій мультимодального підходу для пацієнтів, які страждають від головного болю та болю в шиї.
▪️До рекомендацій з консервативного лікування включено мануальну терапію, акупунктуру та фізичні вправи.
▪️Дослідження свідчать, що методи мануальної терапії були ефективними немедикаментозними варіантами для тих, хто страждав від головного болю напруги, мігрені, болю у шиї, скронево-нижньощелепного розладу.
▪️В огляді описано фактори лікувального масажу, який має тривалу історію застосування та позитивно сприймається медичною спільнотою як безпечне немедикаментозне терапевтичне втручання, яке є простим у виконанні, економним, має дуже мало побічних ефектів та приносить задоволення.
▪️Терапевтичний масаж може бути рекомендований як частина плану лікування лЧМТ.
▪️Наведено дані про функціональну анатомію м’язів спини, шиї та голови, на які слід звертати увагу під час оцінювання та лікування пацієнтів із постконтузійним головним болем.
▪️В огляді описано природу міофасціального болю, який, залишений без лікування, може викликати феномен сенсибілізації в центральній нервовій системі, що призводить до хронічного болю.
📌 Показано, що техніки мануальної терапії, застосовані до м’язів, навколишньої сполучної тканини, збуджених нервів і межі м’яких тканин, разом із розслабленням м’язів та фасцій — відомі як міофасціальний реліз — можуть дати хороші терапевтичні результати у подоланні постконтузійного головного болю.
➡️ Огляд літератури українською мовою у форматі PDF
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Вебінар «Посттравматичний (постконтузійний) головний біль. Діагностика»
📌 29 квітня, вівторок, з 19-00 до 21-00
Детальніше про вебінар
➡️ Посилання на zoom
❗️Вебінар відкритий, безоплатний для учасників та не потребує реєстрації.
Посилання на запис вебінару буде опубліковано тут за кілька днів після події.
📌 29 квітня, вівторок, з 19-00 до 21-00
Детальніше про вебінар
➡️ Посилання на zoom
❗️Вебінар відкритий, безоплатний для учасників та не потребує реєстрації.
Посилання на запис вебінару буде опубліковано тут за кілька днів після події.
Вебінар «Посттравматичний (постконтузійний) головний біль. Діагностика» — вже за 2 години!
Чекаємо на вас! ❤️
➡️ Посилання на zoom
❗️Вебінар відкритий, безоплатний для учасників та не потребує реєстрації.
Посилання на запис вебінару буде опубліковано тут за кілька днів після події.
Чекаємо на вас! ❤️
➡️ Посилання на zoom
❗️Вебінар відкритий, безоплатний для учасників та не потребує реєстрації.
Посилання на запис вебінару буде опубліковано тут за кілька днів після події.
Вплив повільного дихання на регуляцію тривоги
Частина 1
▪️Тривожні розлади є поширеними наслідками лЧМТ як у військових, так і у цивільних. За даними світових досліджень, у дітей і підлітків тривожні розлади становлять до 20% психічних захворювань.
📄 Дослідження The effect of slow breathing in regulating anxiety
вивчало роль повільного дихання в регулюванні тривоги.
▪️Автори навели відомі психологічні та нейрофізіологічні механізми зв’язку тривоги, дихання, електричної активності серця та мозку.
▪️Тривога – це порушення фізичної та психічної взаємодії при надмірному занепокоєнні щодо невизначених майбутніх подій.
▪️Вона зазвичай пов’язана з вегетативною гіперактивністю: нервозністю, почервонінням, прискореним серцебиттям, задишкою, підвищеним потовиділенням.
▪️Тривога в міру корисна, однак сильна тривога може стати хаотичною і, отже, контрпродуктивною; тривожні розлади можуть спричинити фізичні та когнітивні дисфункції.
▪️Наявність інформації про потенційну майбутню подію зменшує пов’язану з нею тривогу. Однак часто існує невизначеність щодо того, чи справді відбудеться та подія, яка викликає відразу, і наскільки вона буде небезпечною чи негативною.
▪️Невпевненість щодо можливої загрози порушує здатність її уникати або пом’якшувати її негативний вплив і, таким чином, призводить до тривоги, яка має історичне коріння в реакції на стрес.
▪️У реальному житті очікування щодо можливих негативних подій – антиципаційна тривога, або тривога очікування – спричиняє стан стресу, включно з фізіологічним збудженням, корковою активацією та когнітивними упередженнями.
▪️Відомо, що повільне глибоке дихання може ефективно регулювати тривогу та інші емоції та зменшити фізичну напругу.
▪️Ритм дихання – один з основних коливальних ритмів та основне джерело інтероцептивної інформації для мозку. Дихання є унікальним процесом, оскільки свідоме регулювання може негайно на нього впливати.
▪️Патерни дихання – найчастіше довільне зменшення частоти дихання, що збільшує парасимпатичну активність, – широко застосовують для лікування болю, стресу, ПТСР.
▪️Показано, що повільне дихання з частотою 4,5–6,5 вдихів на хвилину (когерентне або резонансне дихання) може активувати барорецептори серцево-легеневої системи, що приводить до зниження рефлекторної активності симпатичного нерва та, як наслідок, до зниження рівня тривоги.
▪️Варіабельність серцевого ритму (ВСР) є кінцевою змінною в тренуванні дихання, оскільки є індексом серцевої вегетативної активації. Вища ВСР є показником адекватної адаптації та ефективного функціонування вегетативної нервової системи.
▪️Значне покращення ВСР може бути наслідком збільшення парасимпатичної активності або зниження симпатичної активності.
📌 Ці фактори опосередковано сприяють зниженню дистресу, тривоги та депресії.
▪️Дихання безпосередньо впливає на нейронні коливання в різних областях мозку. Амплітуда сигналів ЕЕГ збільшується під час вдиху і зменшується під час видиху. Циклічну зміну електричної активності мозку можна спостерігати при змінах дихання під час сну.
▪️Дослідження ЕЕГ під час медитацій, зосереджених на диханні, вказують на збільшення потужності альфа- та тета-хвиль у задній та лобовій частках мозку. Збільшення фронтальної тета-потужності може вказувати на потребу в когнітивному контролі та бути сигналом для інших областей мозку.
▪️У спокої над лобно-центрально-тім’яними частками виявлено вищу амплітуду активності, викликаної серцебиттям, під час видиху порівняно з вдихом, що свідчить про посилення взаємодії між мозком і серцем і покращення коркової обробки серцевих скорочень під час видиху.
📌 Таким чином, оцінка дихання може бути як корисним фізіологічним маркером рівня тривожності, так і експериментальним інструментом впливу на рівень тривожності.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Частина 1
▪️Тривожні розлади є поширеними наслідками лЧМТ як у військових, так і у цивільних. За даними світових досліджень, у дітей і підлітків тривожні розлади становлять до 20% психічних захворювань.
📄 Дослідження The effect of slow breathing in regulating anxiety
вивчало роль повільного дихання в регулюванні тривоги.
▪️Автори навели відомі психологічні та нейрофізіологічні механізми зв’язку тривоги, дихання, електричної активності серця та мозку.
▪️Тривога – це порушення фізичної та психічної взаємодії при надмірному занепокоєнні щодо невизначених майбутніх подій.
▪️Вона зазвичай пов’язана з вегетативною гіперактивністю: нервозністю, почервонінням, прискореним серцебиттям, задишкою, підвищеним потовиділенням.
▪️Тривога в міру корисна, однак сильна тривога може стати хаотичною і, отже, контрпродуктивною; тривожні розлади можуть спричинити фізичні та когнітивні дисфункції.
▪️Наявність інформації про потенційну майбутню подію зменшує пов’язану з нею тривогу. Однак часто існує невизначеність щодо того, чи справді відбудеться та подія, яка викликає відразу, і наскільки вона буде небезпечною чи негативною.
▪️Невпевненість щодо можливої загрози порушує здатність її уникати або пом’якшувати її негативний вплив і, таким чином, призводить до тривоги, яка має історичне коріння в реакції на стрес.
▪️У реальному житті очікування щодо можливих негативних подій – антиципаційна тривога, або тривога очікування – спричиняє стан стресу, включно з фізіологічним збудженням, корковою активацією та когнітивними упередженнями.
▪️Відомо, що повільне глибоке дихання може ефективно регулювати тривогу та інші емоції та зменшити фізичну напругу.
▪️Ритм дихання – один з основних коливальних ритмів та основне джерело інтероцептивної інформації для мозку. Дихання є унікальним процесом, оскільки свідоме регулювання може негайно на нього впливати.
▪️Патерни дихання – найчастіше довільне зменшення частоти дихання, що збільшує парасимпатичну активність, – широко застосовують для лікування болю, стресу, ПТСР.
▪️Показано, що повільне дихання з частотою 4,5–6,5 вдихів на хвилину (когерентне або резонансне дихання) може активувати барорецептори серцево-легеневої системи, що приводить до зниження рефлекторної активності симпатичного нерва та, як наслідок, до зниження рівня тривоги.
▪️Варіабельність серцевого ритму (ВСР) є кінцевою змінною в тренуванні дихання, оскільки є індексом серцевої вегетативної активації. Вища ВСР є показником адекватної адаптації та ефективного функціонування вегетативної нервової системи.
▪️Значне покращення ВСР може бути наслідком збільшення парасимпатичної активності або зниження симпатичної активності.
📌 Ці фактори опосередковано сприяють зниженню дистресу, тривоги та депресії.
▪️Дихання безпосередньо впливає на нейронні коливання в різних областях мозку. Амплітуда сигналів ЕЕГ збільшується під час вдиху і зменшується під час видиху. Циклічну зміну електричної активності мозку можна спостерігати при змінах дихання під час сну.
▪️Дослідження ЕЕГ під час медитацій, зосереджених на диханні, вказують на збільшення потужності альфа- та тета-хвиль у задній та лобовій частках мозку. Збільшення фронтальної тета-потужності може вказувати на потребу в когнітивному контролі та бути сигналом для інших областей мозку.
▪️У спокої над лобно-центрально-тім’яними частками виявлено вищу амплітуду активності, викликаної серцебиттям, під час видиху порівняно з вдихом, що свідчить про посилення взаємодії між мозком і серцем і покращення коркової обробки серцевих скорочень під час видиху.
📌 Таким чином, оцінка дихання може бути як корисним фізіологічним маркером рівня тривожності, так і експериментальним інструментом впливу на рівень тривожності.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Вплив повільного дихання на регуляцію тривоги
Частина 2
▪️Зазвичай фізіологічні реакції на загрози посилюються, коли існує невизначеність щодо їхньої природи, ймовірності або часу.
📌 Невизначеність – це постійне явище в повсякденному житті, що робить дедалі важливішим подолання негативних очікувань та тривоги, які вона спричиняє.
▪️Для визначення ролі повільного дихання у регулюванні тривоги в дослідженні вперше поєднали цикли з різним темпом дихання та завдання з невизначеністю емоційної загрози.
▪️Під час експерименту 25 здорових учасників (середній вік 20,7 року) мали два альтернативні цикли дихання тривалістю 30 с кожний – прискорене (вдих і видих по 2 с) або повільне (вдих і видих по 6 с) – та два завдання – певна («О») або невизначена («?») картинка, яку відкривали із затримкою.
▪️Насправді в «?» були показані лише негативні зображення, але учасники цього не знали. Кожен учасник виконав 60 циклів випробувань.
▪️Учасники оцінювали валентність зображень за шкалою від 0 (зовсім не негативно) до 6 (дуже негативно) та збудження – від 0 (зовсім не відчуваю) до 6 (дуже сильне).
▪️Під час експерименту одночасно реєстрували ЕКГ та 64-канальну ЕЕГ, визначали ЧСС, ВСР, аналізували спектри сигналів.
▪️Результати показали:
▫️повільне дихання більш ефективно зменшувало антиципаційну тривогу;
▫️при повільному диханні в учасників були нижчі валентність і збудження у відповідь на негативні зображення;
▫️спектральний аналіз ЕЕГ показав різну коливальну активність мозку під час швидкого та повільного дихання;
▫️під час повільного дихання зареєстровано загальне збільшення потужності в дельта-, тета-, альфа- та бета-діапазонах;
▫️частота дихання та впевненість мали значний вплив на активність мозку у бета-діапазоні — невизначені завдання та вища частота дихання призводили до вищих рівнів коркового збудження.
▪️Додатково встановлено:
▫️тісний зв’язок між частотою дихання та ЧСС – ЧСС була нижчою під час повільного дихання;
▫️компоненти спектра потужності ВСР були вищими під час уповільненого дихання; це свідчить про активацію через повільне дихання парасимпатичної активності та ефективне зменшення негативних емоційних переживань учасників;
▫️невизначеність може збільшити тривогу очікування – учасники виявляли вищу валентність та збудження щодо зображень після невизначеності «?»;
▫️високочастотні коливання бета-діапазону у відповідь на невизначені завдання можна розглядати як елементарні сигнали мозку, функціонально пов’язані з різноманітними мозковими процесами, зокрема з рівнем розумових зусиль.
📌 Автори припустили, що невизначеність також може посилювати увагу, оскільки підвищує цікавість до емоційної події, спонукаючи до більшої емоційної залученості.
▪️Вважається, що в усіх психічних розладах невизначеність провокує передбачувану тривогу та призводить до поведінки, яка є дезадаптивною спробою зменшити невизначеність – занепокоєння, пошук заспокоєння, перевірка та підвищена настороженість.
▪️Дихання має значний вплив на сенсорні, афективні та когнітивні процеси через модуляцію нейронних коливань та їхню синхронізацію між ділянками мозку.
▪️Вивчення електрофізіологічних ефектів повільного дихання за допомогою ЕЕГ може допомогти в розробці більш ефективних стратегій для управління тривогою та стресом.
▪️Можливо, повільне дихання готує людину фізично та психологічно до майбутніх тривожних подій, оскільки дозволяє краще регулювати емоційні переживання в тривожних ситуаціях.
📌 У цілому, дослідження підтвердило, що повільне дихання є корисним втручанням у відповідь на невизначену інформацію про загрозу, тому доцільно розширити застосування повільного дихання як зручного способу регуляції та подолання тривоги.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Частина 2
▪️Зазвичай фізіологічні реакції на загрози посилюються, коли існує невизначеність щодо їхньої природи, ймовірності або часу.
📌 Невизначеність – це постійне явище в повсякденному житті, що робить дедалі важливішим подолання негативних очікувань та тривоги, які вона спричиняє.
▪️Для визначення ролі повільного дихання у регулюванні тривоги в дослідженні вперше поєднали цикли з різним темпом дихання та завдання з невизначеністю емоційної загрози.
▪️Під час експерименту 25 здорових учасників (середній вік 20,7 року) мали два альтернативні цикли дихання тривалістю 30 с кожний – прискорене (вдих і видих по 2 с) або повільне (вдих і видих по 6 с) – та два завдання – певна («О») або невизначена («?») картинка, яку відкривали із затримкою.
▪️Насправді в «?» були показані лише негативні зображення, але учасники цього не знали. Кожен учасник виконав 60 циклів випробувань.
▪️Учасники оцінювали валентність зображень за шкалою від 0 (зовсім не негативно) до 6 (дуже негативно) та збудження – від 0 (зовсім не відчуваю) до 6 (дуже сильне).
▪️Під час експерименту одночасно реєстрували ЕКГ та 64-канальну ЕЕГ, визначали ЧСС, ВСР, аналізували спектри сигналів.
▪️Результати показали:
▫️повільне дихання більш ефективно зменшувало антиципаційну тривогу;
▫️при повільному диханні в учасників були нижчі валентність і збудження у відповідь на негативні зображення;
▫️спектральний аналіз ЕЕГ показав різну коливальну активність мозку під час швидкого та повільного дихання;
▫️під час повільного дихання зареєстровано загальне збільшення потужності в дельта-, тета-, альфа- та бета-діапазонах;
▫️частота дихання та впевненість мали значний вплив на активність мозку у бета-діапазоні — невизначені завдання та вища частота дихання призводили до вищих рівнів коркового збудження.
▪️Додатково встановлено:
▫️тісний зв’язок між частотою дихання та ЧСС – ЧСС була нижчою під час повільного дихання;
▫️компоненти спектра потужності ВСР були вищими під час уповільненого дихання; це свідчить про активацію через повільне дихання парасимпатичної активності та ефективне зменшення негативних емоційних переживань учасників;
▫️невизначеність може збільшити тривогу очікування – учасники виявляли вищу валентність та збудження щодо зображень після невизначеності «?»;
▫️високочастотні коливання бета-діапазону у відповідь на невизначені завдання можна розглядати як елементарні сигнали мозку, функціонально пов’язані з різноманітними мозковими процесами, зокрема з рівнем розумових зусиль.
📌 Автори припустили, що невизначеність також може посилювати увагу, оскільки підвищує цікавість до емоційної події, спонукаючи до більшої емоційної залученості.
▪️Вважається, що в усіх психічних розладах невизначеність провокує передбачувану тривогу та призводить до поведінки, яка є дезадаптивною спробою зменшити невизначеність – занепокоєння, пошук заспокоєння, перевірка та підвищена настороженість.
▪️Дихання має значний вплив на сенсорні, афективні та когнітивні процеси через модуляцію нейронних коливань та їхню синхронізацію між ділянками мозку.
▪️Вивчення електрофізіологічних ефектів повільного дихання за допомогою ЕЕГ може допомогти в розробці більш ефективних стратегій для управління тривогою та стресом.
▪️Можливо, повільне дихання готує людину фізично та психологічно до майбутніх тривожних подій, оскільки дозволяє краще регулювати емоційні переживання в тривожних ситуаціях.
📌 У цілому, дослідження підтвердило, що повільне дихання є корисним втручанням у відповідь на невизначену інформацію про загрозу, тому доцільно розширити застосування повільного дихання як зручного способу регуляції та подолання тривоги.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Forwarded from RecoWARy. Приборкання контузії
Вестибулярні вправи
До вашої уваги добірка дописів із вправами для вестибулярної реабілітації після вибухової легкої черепно-мозкової травми (контузії)
➡️ Вправа для вестибулярного тренування (з картами)
➡️ Вестибулярне тренування зі скакалкою
➡️ Вправа 1 на вестибулярне звикання
➡️ Вправа 2 на вестибулярне звикання
➡️ Вправа 3 на вестибулярне звикання
➡️ Вправа 4 на вестибулярне звикання
➡️ Вправа 5 на вестибулярне звикання
➡️ Вестибулярна вправа з нахилами
➡️ Тренування вестибуло-окулярного рефлексу
🧠🩶 #recoWARy #лЧМТ #контузія
До вашої уваги добірка дописів із вправами для вестибулярної реабілітації після вибухової легкої черепно-мозкової травми (контузії)
➡️ Вправа для вестибулярного тренування (з картами)
➡️ Вестибулярне тренування зі скакалкою
➡️ Вправа 1 на вестибулярне звикання
➡️ Вправа 2 на вестибулярне звикання
➡️ Вправа 3 на вестибулярне звикання
➡️ Вправа 4 на вестибулярне звикання
➡️ Вправа 5 на вестибулярне звикання
➡️ Вестибулярна вправа з нахилами
➡️ Тренування вестибуло-окулярного рефлексу
🧠🩶 #recoWARy #лЧМТ #контузія
Контузія та здоров'я жінки
Шановні фахівці та фахівчині!
📄 До вашої уваги — підготовлений командою RecoWARy об'ємний огляд літератури на основі 22 джерел, присвячений темі впливу вибухової легкої черепно-мозкової травми на різні аспекти здоров'я жінок.
▪️На нашу думку, узагальнені у цьому огляді результати наукових досліджень щодо фізіологічних механізмів та наслідків впливу лЧМТ на здоров’я жінок і якість їхнього особистого та суспільного життя, а також рекомендації щодо скринінгу та терапії можливих порушень можуть бути корисними
▫️як для медичних фахівців/-чинь і соціальних працівників/-ць,
▫️так і безпосередньо для жінок-військових і ветеранок, саперок груп гуманітарного розмінування, жінок, постраждалих від обстрілів цивільного населення, а також жінок, які зазнали лЧМТ внаслідок домашнього насильства з боку будь-якого члена родини або з боку інтимного партнера (на жаль, в умовах війни таких випадків побільшало).
📌 Структура матеріалу:
▫️Вступ
▫️Стать в контексті ЧМТ
▫️Ендокринна дисфункція після лЧМТ:
- Можливі механізми виникнення
- Поширеність
- Наслідки
- Симптоми
- Предиктори та фактори ризику
- Скринінг
▫️Репродуктивне здоров’я та лЧМТ
▫️Вплив лЧМТ на психічне здоров’я після пологів
▫️Резильєнтність після лЧМТ
▫️Підсумки
➡️ Матеріал у форматі PDF
Ми просимо вас поширити цей важливий матеріал серед ваших колег, лікарів та лікарок усіх спеціальностей, бойових медиків та медикинь!
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Шановні фахівці та фахівчині!
📄 До вашої уваги — підготовлений командою RecoWARy об'ємний огляд літератури на основі 22 джерел, присвячений темі впливу вибухової легкої черепно-мозкової травми на різні аспекти здоров'я жінок.
▪️На нашу думку, узагальнені у цьому огляді результати наукових досліджень щодо фізіологічних механізмів та наслідків впливу лЧМТ на здоров’я жінок і якість їхнього особистого та суспільного життя, а також рекомендації щодо скринінгу та терапії можливих порушень можуть бути корисними
▫️як для медичних фахівців/-чинь і соціальних працівників/-ць,
▫️так і безпосередньо для жінок-військових і ветеранок, саперок груп гуманітарного розмінування, жінок, постраждалих від обстрілів цивільного населення, а також жінок, які зазнали лЧМТ внаслідок домашнього насильства з боку будь-якого члена родини або з боку інтимного партнера (на жаль, в умовах війни таких випадків побільшало).
📌 Структура матеріалу:
▫️Вступ
▫️Стать в контексті ЧМТ
▫️Ендокринна дисфункція після лЧМТ:
- Можливі механізми виникнення
- Поширеність
- Наслідки
- Симптоми
- Предиктори та фактори ризику
- Скринінг
▫️Репродуктивне здоров’я та лЧМТ
▫️Вплив лЧМТ на психічне здоров’я після пологів
▫️Резильєнтність після лЧМТ
▫️Підсумки
➡️ Матеріал у форматі PDF
Ми просимо вас поширити цей важливий матеріал серед ваших колег, лікарів та лікарок усіх спеціальностей, бойових медиків та медикинь!
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Запис вебінару
"Посттравматичний (постконтузійний) головний біль. Діагностика"
До вашої уваги запис вебінару, який відбувся 29 квітня — першої частини з двох вебінарів, присвячених головному болю після вибухової легкої черепно-мозкової травми.
➡️ Запис вебінару на YouTube
Другий вебінар — "Посттравматичний (постконтузійний) головний біль. Лікування" — відбудеться 23 травня 2025.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
"Посттравматичний (постконтузійний) головний біль. Діагностика"
До вашої уваги запис вебінару, який відбувся 29 квітня — першої частини з двох вебінарів, присвячених головному болю після вибухової легкої черепно-мозкової травми.
➡️ Запис вебінару на YouTube
Другий вебінар — "Посттравматичний (постконтузійний) головний біль. Лікування" — відбудеться 23 травня 2025.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Розплутуючи зв'язки між черепно-мозковою травмою, психічним здоров'ям і суїцидом у діючих військовослужбовців
📌 Складний взаємозв’язок між ЧМТ та ризиком суїциду серед військовослужбовців та ветеранів залишається важливою темою поточних світових досліджень.
📄 У статті, переклад якої підготовлений командою RecoWARy, проаналізовано результати низки наукових досліджень, які свідчать про значні психосоціальні ризики ЧМТ, особливо серед діючих військових.
➡️ Посилання на статтю українською мовою
▪️У цілому, дослідження підкреслило тягар проблеми суїциду серед військових та ветеранів, а також ключову роль ЧМТ та розладу вживання психоактивних речовин серед факторів ризику.
❗️Таким чином, отримані результати та висновки підкреслюють необхідність подальшого довгострокового вивчення ризиків ЧМТ, зокрема і лЧМТ, особливо серед діючих військовослужбовців, для розробки дієвих механізмів раннього втручання після травми.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📌 Складний взаємозв’язок між ЧМТ та ризиком суїциду серед військовослужбовців та ветеранів залишається важливою темою поточних світових досліджень.
📄 У статті, переклад якої підготовлений командою RecoWARy, проаналізовано результати низки наукових досліджень, які свідчать про значні психосоціальні ризики ЧМТ, особливо серед діючих військових.
➡️ Посилання на статтю українською мовою
▪️У цілому, дослідження підкреслило тягар проблеми суїциду серед військових та ветеранів, а також ключову роль ЧМТ та розладу вживання психоактивних речовин серед факторів ризику.
❗️Таким чином, отримані результати та висновки підкреслюють необхідність подальшого довгострокового вивчення ризиків ЧМТ, зокрема і лЧМТ, особливо серед діючих військовослужбовців, для розробки дієвих механізмів раннього втручання після травми.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Ранні аеробні вправи для прискорення відновлення
після лЧМТ
▪️Значна кількість досліджень підкреслює захисні ефекти аеробних вправ у реабілітації після лЧМТ.
📄 Нещодавнє рандомізоване контрольоване дослідження Randomized controlled trial of early aerobic exercise following sport-related concussion: Progressive percentage of age-predicted maximal heart rate versus usual care порівнювало вплив раннього аеробного навантаження зі звичайним доглядом після лЧМТ, пов’язаної зі спортом.
▪️Відповідно до дизайну дослідження, учасники групи структурованих аеробних вправ — спортсмени віком від 13 до 25 років — розпочали вправи через три дні після спортивної лЧМТ.
▪️Протокол складався з 8 сеансів тривалістю від 20 хвилин протягом 11 днів: 2 дні вправ / 1 день відпочинку.
▪️Перший та четвертий сеанси проводилися на велотренажері з регульованим навантаженням під наглядом фахівця. Решту вправ учасники виконували дистанційно, самостійно визначаючи та контролюючи інтенсивність і ЧСС.
▪️Для вправ, залежно від можливостей, використовували велотренажер, еліптичний тренажер, бігову доріжку або біг на відкритому повітрі. Було рекомендовано обмеження рухів головою.
▪️Протягом 11 днів інтенсивність і тривалість вправ змінювалися поетапно, так щоб цільова ЧСС зростала від 60 до 75% від максимальної ЧСС за віком.
▪️Учасники контрольної групи звичайного догляду після короткого періоду фізичного та когнітивного відпочинку поступово збільшували рівень активності, залишаючись нижче порогу загострення симптомів і уникаючи активних рухів головою.
▪️Спостереження за симптомами проводилися на 7-й, 14-й, 21-й і 28-й день. Основними показниками були дні до безсимптомного стану та дні до повернення до гри.
▪️Дослідження показало, що в групі аеробних вправ
▫️учасники відновлювалися на 22 дні швидше: середній час до повернення до гри становив 38 днів — проти 60 днів у групі звичайного лікування;
▫️через 28 днів після травми 74% були безсимптомними — проти 50% у групі звичайного лікування;
▫️учасники мали нижчі показники тяжкості та меншу загальну кількість симптомів під час кожного оцінювання;
▫️не зафіксовано жодних побічних ефектів, що призвели б до виключення учасників з дослідження.
❗️У разі загострення симптомів рекомендувалося повторити ту саму діяльність після короткої паузи, зменшити інтенсивність або тривалість навантаження та/або змінити тип активності.
📌 Автори вважають, що позитивні ефекти аеробних вправ зумовлені їхньою здатністю полегшувати
один або кілька наслідків травми: дисфункцію енергетичного метаболізму в мозку, порушення церебрального кровотоку та запалення.
▪️Крім того, фізичні вправи мають позитивний психологічний ефект, що сприяє сприйняттю покращення симптомів в учасників.
📌 У цілому, дослідження
▫️показало, що структуровані аеробні вправи, розпочаті з першого тижня після лЧМТ, сприяють швидшому зникненню симптомів і скорочують час до клінічного відновлення порівняно зі звичайним лікуванням;
▫️довело, що протокол аеробних вправ, заснований на відсотках максимальної ЧСС, передбаченої віком, є безпечним і ефективним методом лікування для зменшення симптомів лЧМТ;
▫️зазначило, що запропонований протокол раннього втручання потребує небагато ресурсів і досвіду для призначення фізичних вправ.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
після лЧМТ
▪️Значна кількість досліджень підкреслює захисні ефекти аеробних вправ у реабілітації після лЧМТ.
📄 Нещодавнє рандомізоване контрольоване дослідження Randomized controlled trial of early aerobic exercise following sport-related concussion: Progressive percentage of age-predicted maximal heart rate versus usual care порівнювало вплив раннього аеробного навантаження зі звичайним доглядом після лЧМТ, пов’язаної зі спортом.
▪️Відповідно до дизайну дослідження, учасники групи структурованих аеробних вправ — спортсмени віком від 13 до 25 років — розпочали вправи через три дні після спортивної лЧМТ.
▪️Протокол складався з 8 сеансів тривалістю від 20 хвилин протягом 11 днів: 2 дні вправ / 1 день відпочинку.
▪️Перший та четвертий сеанси проводилися на велотренажері з регульованим навантаженням під наглядом фахівця. Решту вправ учасники виконували дистанційно, самостійно визначаючи та контролюючи інтенсивність і ЧСС.
▪️Для вправ, залежно від можливостей, використовували велотренажер, еліптичний тренажер, бігову доріжку або біг на відкритому повітрі. Було рекомендовано обмеження рухів головою.
▪️Протягом 11 днів інтенсивність і тривалість вправ змінювалися поетапно, так щоб цільова ЧСС зростала від 60 до 75% від максимальної ЧСС за віком.
▪️Учасники контрольної групи звичайного догляду після короткого періоду фізичного та когнітивного відпочинку поступово збільшували рівень активності, залишаючись нижче порогу загострення симптомів і уникаючи активних рухів головою.
▪️Спостереження за симптомами проводилися на 7-й, 14-й, 21-й і 28-й день. Основними показниками були дні до безсимптомного стану та дні до повернення до гри.
▪️Дослідження показало, що в групі аеробних вправ
▫️учасники відновлювалися на 22 дні швидше: середній час до повернення до гри становив 38 днів — проти 60 днів у групі звичайного лікування;
▫️через 28 днів після травми 74% були безсимптомними — проти 50% у групі звичайного лікування;
▫️учасники мали нижчі показники тяжкості та меншу загальну кількість симптомів під час кожного оцінювання;
▫️не зафіксовано жодних побічних ефектів, що призвели б до виключення учасників з дослідження.
❗️У разі загострення симптомів рекомендувалося повторити ту саму діяльність після короткої паузи, зменшити інтенсивність або тривалість навантаження та/або змінити тип активності.
📌 Автори вважають, що позитивні ефекти аеробних вправ зумовлені їхньою здатністю полегшувати
один або кілька наслідків травми: дисфункцію енергетичного метаболізму в мозку, порушення церебрального кровотоку та запалення.
▪️Крім того, фізичні вправи мають позитивний психологічний ефект, що сприяє сприйняттю покращення симптомів в учасників.
📌 У цілому, дослідження
▫️показало, що структуровані аеробні вправи, розпочаті з першого тижня після лЧМТ, сприяють швидшому зникненню симптомів і скорочують час до клінічного відновлення порівняно зі звичайним лікуванням;
▫️довело, що протокол аеробних вправ, заснований на відсотках максимальної ЧСС, передбаченої віком, є безпечним і ефективним методом лікування для зменшення симптомів лЧМТ;
▫️зазначило, що запропонований протокол раннього втручання потребує небагато ресурсів і досвіду для призначення фізичних вправ.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Вебінар «Посттравматичний (постконтузійний) головний біль»
📌 Частина 2. Стратегії лікування
🗓 Дата: 23 травня 2025, п'ятниця
⏰ Час (попередньо): 19-00
🎓 Лекторка — Катерина Чеха
▪️Лікарка-неврологиня, експертка з лікування мігрені та інших типів головного болю. Фахівчиня з ботулінотерапії в неврології.
▪️Членкиня Міжнародного Товариства Головного Болю (IHS), Міжнародної спільноти рухових порушень (MDS).
▪️Лекторка, авторка наукових статей та освітніх курсів для пацієнтів «Життя без головного болю» та батьків «Головний біль у дітей та підлітків».
▪️Міжнародне стажування у якості нейровченого на базі Інституту Макса Планка Мозку та Когніції (2022-2023 рр.) м.Ляйпціг, Німеччина.
▪️Учасниця багатьох міжнародних конференцій.
▪️Стаж роботи 15 років.
🤝 Для кого: лікарі/-ки, бойові медики/-ині, інші фахівці/-чині, які працюють з військовими та ветеранами/-ками з вибуховою легкою черепно-мозковою травмою в анамнезі.
💻 Формат: онлайн на платформі zoom. Запис буде доступним після трансляції.
Посилання буде опубліковано напередодні події.
Вебінар є відкритим, безоплатним для учасників та не потребує реєстрації.
⭐️ Вебінари на YouTube
➡️ Абузусний головний біль: як ліки перетворюються на ворога
➡️ Посттравматичний (постконтузійний) головний біль. Діагностика
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📌 Частина 2. Стратегії лікування
🗓 Дата: 23 травня 2025, п'ятниця
⏰ Час (попередньо): 19-00
🎓 Лекторка — Катерина Чеха
▪️Лікарка-неврологиня, експертка з лікування мігрені та інших типів головного болю. Фахівчиня з ботулінотерапії в неврології.
▪️Членкиня Міжнародного Товариства Головного Болю (IHS), Міжнародної спільноти рухових порушень (MDS).
▪️Лекторка, авторка наукових статей та освітніх курсів для пацієнтів «Життя без головного болю» та батьків «Головний біль у дітей та підлітків».
▪️Міжнародне стажування у якості нейровченого на базі Інституту Макса Планка Мозку та Когніції (2022-2023 рр.) м.Ляйпціг, Німеччина.
▪️Учасниця багатьох міжнародних конференцій.
▪️Стаж роботи 15 років.
🤝 Для кого: лікарі/-ки, бойові медики/-ині, інші фахівці/-чині, які працюють з військовими та ветеранами/-ками з вибуховою легкою черепно-мозковою травмою в анамнезі.
💻 Формат: онлайн на платформі zoom. Запис буде доступним після трансляції.
Посилання буде опубліковано напередодні події.
Вебінар є відкритим, безоплатним для учасників та не потребує реєстрації.
⭐️ Вебінари на YouTube
➡️ Абузусний головний біль: як ліки перетворюються на ворога
➡️ Посттравматичний (постконтузійний) головний біль. Діагностика
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Роль сну у відновленні після лЧМТ
📌 У військових порушення сну є поширеним явищем, яке посилюється під час перебування в зоні бойових дій через збільшення оперативного темпу, вплив стресових факторів та/або травм.
📄 Дослідження 2024 року The Effect of Concussion Mechanism of Injury on Sleep Problems in Active Duty Service Members Following Deployment за участю 5757 морських піхотинців США показало, що проблеми зі сном мали приблизно 41% осіб з лЧМТ; 79% осіб, які мали одночасно вибухову лЧМТ та ПТСР.
▪️Порушення сну були пов’язані (в порядку зменшення зв’язку) з ПТСР, депресією, впливом вибуху, жіночою статтю, зловживанням алкоголем.
▪️Виявлено значну взаємодію вибухового впливу та ПТСР – порушення сну були підвищені серед тих, хто мав як вибухову лЧМТ (порівняно з лЧМТ, спричиненою ударом), так і ПТСР (порівняно з його відсутністю). Інших значущих взаємодій не виявлено.
▪️Особи з вибуховою лЧМТ повідомляли про проблеми зі сном вдвічі частіше, ніж ті, хто мав лЧМТ, спричинену ударом.
📄 Останній висновок підтверджено у дослідженні 2025 року Effects of Blast- and Impact-Related Concussion on Persistent Sleep Problems за участю 64 464 морських піхотинців США – вибухова лЧМТ (порівняно з невибуховою) сильніше пов’язана з постійними проблемами зі сном. Зв’язок посилюється за наявності ПТСР і депресії.
📄 Дослідження High Sleep Disturbance and Longer Concussion Duration in Repeat Concussions встановило, що у загальній популяції повторна лЧМТ в анамнезі пов’язана з більшою частотою порушень сну. У тих, хто мав порушення сну після повторної лЧМТ, спостерігалися сильніший головний біль, розлад настрою та когнітивна дисфункція.
📄 Дослідження Gender Differences in Sleep Symptoms... зафіксувало суттєві гендерні відмінності – після повторної лЧМТ жінки, порівняно з чоловіками, повідомляли про вищий рівень порушення сну, який сильніше, ніж у чоловіків, корелював із головним болем, змінами настрою та когнітивною дисфункцією.
📄 За даними Sleep Disturbance Following Concussion Is a Risk Factor for a Prolonged Recovery 34% підлітків з лЧМТ повідомили про порушення сну.
▪️При цьому лЧМТ, не пов’язана зі спортом, частіше спричиняла порушення сну, ніж спортивна – 45% проти 29%.
❗️Встановлено, що порушення сну асоціюється з 3–4-кратним збільшенням часу відновлення після лЧМТ.
📄 Автори The Role of Sleep Deficiency... зазначають, що сильніші симптоми безсоння після лЧМТ були пов’язані з більш тяжким посткомоційним синдромом через 3 тижні та 3 місяці.
▪️При цьому тривалість і ефективність сну, а також час пробудження не були предикторами гіршого відновлення.
▪️Результати цього дослідження свідчать, що симптоми безсоння можуть бути метою раннього втручання для зменшення тяжкості та тривалості посткомоційного синдрому.
📄 Дослідження The Role of Sleep Quality on White Matter Integrity... встановило, що низька якість сну після лЧМТ у підлітків пов’язана з поширеним зниженням цілісності основних шляхів білої речовини.
▪️Цей вплив був значним уже через один тиждень після травми.
📌 Цей факт допомагає пояснити тяжкість симптомів після лЧМТ і свідчить, що гострі втручання для покращення якості сну важливі в перші дні після травми для збереження цілісності основних шляхів білої речовини мозку.
▪️При дослідженні відновлення після лЧМТ за даними Sleep Disturbance Following Concussion...: мелатонін покращив порушення сну у 67% пацієнтів з лЧМТ.
📄 За даними Exercising More Than 150 min/wk After Concussion... обсяг фізичних вправ понад 150 хв/тиждень протягом 1 місяця після травми приводив до більшого покращення якості сну, ніж менший обсяг тренувань.
📌 Таким чином, сучасні дослідження показали:
▫️вибухова лЧМТ сильніше пов’язана з постійними проблемами зі сном;
▫️погана якість сну значно подовжує час відновлення після лЧМТ;
▫️у жінок порушення сну пов’язані з більшою кількістю посткомоційних симптомів;
▫️втручання, спрямовані на поліпшення якості сну, полегшують симптоми та прискорюють одужання.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📌 У військових порушення сну є поширеним явищем, яке посилюється під час перебування в зоні бойових дій через збільшення оперативного темпу, вплив стресових факторів та/або травм.
📄 Дослідження 2024 року The Effect of Concussion Mechanism of Injury on Sleep Problems in Active Duty Service Members Following Deployment за участю 5757 морських піхотинців США показало, що проблеми зі сном мали приблизно 41% осіб з лЧМТ; 79% осіб, які мали одночасно вибухову лЧМТ та ПТСР.
▪️Порушення сну були пов’язані (в порядку зменшення зв’язку) з ПТСР, депресією, впливом вибуху, жіночою статтю, зловживанням алкоголем.
▪️Виявлено значну взаємодію вибухового впливу та ПТСР – порушення сну були підвищені серед тих, хто мав як вибухову лЧМТ (порівняно з лЧМТ, спричиненою ударом), так і ПТСР (порівняно з його відсутністю). Інших значущих взаємодій не виявлено.
▪️Особи з вибуховою лЧМТ повідомляли про проблеми зі сном вдвічі частіше, ніж ті, хто мав лЧМТ, спричинену ударом.
📄 Останній висновок підтверджено у дослідженні 2025 року Effects of Blast- and Impact-Related Concussion on Persistent Sleep Problems за участю 64 464 морських піхотинців США – вибухова лЧМТ (порівняно з невибуховою) сильніше пов’язана з постійними проблемами зі сном. Зв’язок посилюється за наявності ПТСР і депресії.
📄 Дослідження High Sleep Disturbance and Longer Concussion Duration in Repeat Concussions встановило, що у загальній популяції повторна лЧМТ в анамнезі пов’язана з більшою частотою порушень сну. У тих, хто мав порушення сну після повторної лЧМТ, спостерігалися сильніший головний біль, розлад настрою та когнітивна дисфункція.
📄 Дослідження Gender Differences in Sleep Symptoms... зафіксувало суттєві гендерні відмінності – після повторної лЧМТ жінки, порівняно з чоловіками, повідомляли про вищий рівень порушення сну, який сильніше, ніж у чоловіків, корелював із головним болем, змінами настрою та когнітивною дисфункцією.
📄 За даними Sleep Disturbance Following Concussion Is a Risk Factor for a Prolonged Recovery 34% підлітків з лЧМТ повідомили про порушення сну.
▪️При цьому лЧМТ, не пов’язана зі спортом, частіше спричиняла порушення сну, ніж спортивна – 45% проти 29%.
❗️Встановлено, що порушення сну асоціюється з 3–4-кратним збільшенням часу відновлення після лЧМТ.
📄 Автори The Role of Sleep Deficiency... зазначають, що сильніші симптоми безсоння після лЧМТ були пов’язані з більш тяжким посткомоційним синдромом через 3 тижні та 3 місяці.
▪️При цьому тривалість і ефективність сну, а також час пробудження не були предикторами гіршого відновлення.
▪️Результати цього дослідження свідчать, що симптоми безсоння можуть бути метою раннього втручання для зменшення тяжкості та тривалості посткомоційного синдрому.
📄 Дослідження The Role of Sleep Quality on White Matter Integrity... встановило, що низька якість сну після лЧМТ у підлітків пов’язана з поширеним зниженням цілісності основних шляхів білої речовини.
▪️Цей вплив був значним уже через один тиждень після травми.
📌 Цей факт допомагає пояснити тяжкість симптомів після лЧМТ і свідчить, що гострі втручання для покращення якості сну важливі в перші дні після травми для збереження цілісності основних шляхів білої речовини мозку.
▪️При дослідженні відновлення після лЧМТ за даними Sleep Disturbance Following Concussion...: мелатонін покращив порушення сну у 67% пацієнтів з лЧМТ.
📄 За даними Exercising More Than 150 min/wk After Concussion... обсяг фізичних вправ понад 150 хв/тиждень протягом 1 місяця після травми приводив до більшого покращення якості сну, ніж менший обсяг тренувань.
📌 Таким чином, сучасні дослідження показали:
▫️вибухова лЧМТ сильніше пов’язана з постійними проблемами зі сном;
▫️погана якість сну значно подовжує час відновлення після лЧМТ;
▫️у жінок порушення сну пов’язані з більшою кількістю посткомоційних симптомів;
▫️втручання, спрямовані на поліпшення якості сну, полегшують симптоми та прискорюють одужання.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Дефіцит балансу як наслідок лЧМТ
▪️Легка черепно-мозкова травма (лЧМТ) часто спричиняє вестибулярні порушення, які можуть зберігатися протягом багатьох років після початкової травми.
📄 Дослідження The effects of mild traumatic brain injury on postural control довело, що дефіцит балансу може розглядатися як наслідок лЧМТ.
▪️Експериментальні дані показали, що цей дефіцит є багатовимірним і впливає на такі кінематичні характеристики руху, як амплітуда та середня швидкість зміщення центру мас, а також частота коливань тіла.
▪️Особи з історією лЧМТ під час постурального завдання демонстрували більші за амплітудою, повільніші та більш хаотичні коливання тіла порівняно з контрольною групою.
📄 У дослідженні Long-term effects of mTBIs includes a higher dependency on visual inputs to control vertical posture було встановлено, що пацієнти з довготривалими наслідками лЧМТ демонструють підвищену залежність від візуальної інформації для підтримання вертикальної пози.
▪️В експерименті координати центру мас фіксувалися у стані спокою в положенні стоячи на обох ногах – у двох умовах: із зоровим контролем і без нього.
▪️За відсутності візуальних сигналів рівновага у групі з лЧМТ погіршувалася значно більше, ніж у контрольній групі, що свідчить про компенсаторну роль зору у підтриманні балансу після лЧМТ.
▪️Такі порушення рівноваги можуть підвищувати ризик повторних травм і падінь, особливо у ситуаціях, що вимагають швидкої моторної відповіді – під час повсякденної діяльності, занять спортом або у військових операціях.
📌 Наявні дані підтверджують, що тренування рівноваги та вестибулярна терапія можуть відігравати ключову роль у реабілітації осіб із тривалими вестибулярними симптомами після лЧМТ.
Добірка дописів з теми вестибулярної реабілітації
➡️ Порушення сенсорної інтеграції після лЧМТ
➡️ Наскільки ефективна вестибулярна реабілітація після лЧМТ?
➡️ Концептуальна модель фізичної терапії після лЧМТ
Частина 1
Частина 2
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
▪️Легка черепно-мозкова травма (лЧМТ) часто спричиняє вестибулярні порушення, які можуть зберігатися протягом багатьох років після початкової травми.
📄 Дослідження The effects of mild traumatic brain injury on postural control довело, що дефіцит балансу може розглядатися як наслідок лЧМТ.
▪️Експериментальні дані показали, що цей дефіцит є багатовимірним і впливає на такі кінематичні характеристики руху, як амплітуда та середня швидкість зміщення центру мас, а також частота коливань тіла.
▪️Особи з історією лЧМТ під час постурального завдання демонстрували більші за амплітудою, повільніші та більш хаотичні коливання тіла порівняно з контрольною групою.
📄 У дослідженні Long-term effects of mTBIs includes a higher dependency on visual inputs to control vertical posture було встановлено, що пацієнти з довготривалими наслідками лЧМТ демонструють підвищену залежність від візуальної інформації для підтримання вертикальної пози.
▪️В експерименті координати центру мас фіксувалися у стані спокою в положенні стоячи на обох ногах – у двох умовах: із зоровим контролем і без нього.
▪️За відсутності візуальних сигналів рівновага у групі з лЧМТ погіршувалася значно більше, ніж у контрольній групі, що свідчить про компенсаторну роль зору у підтриманні балансу після лЧМТ.
▪️Такі порушення рівноваги можуть підвищувати ризик повторних травм і падінь, особливо у ситуаціях, що вимагають швидкої моторної відповіді – під час повсякденної діяльності, занять спортом або у військових операціях.
📌 Наявні дані підтверджують, що тренування рівноваги та вестибулярна терапія можуть відігравати ключову роль у реабілітації осіб із тривалими вестибулярними симптомами після лЧМТ.
Добірка дописів з теми вестибулярної реабілітації
➡️ Порушення сенсорної інтеграції після лЧМТ
➡️ Наскільки ефективна вестибулярна реабілітація після лЧМТ?
➡️ Концептуальна модель фізичної терапії після лЧМТ
Частина 1
Частина 2
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Нейровізуалізація для розуміння змін серцево-судинної автономної регуляції після лЧМТ. Частина 1
▪️Серцево-судинні зміни, зокрема порушення ЧСС і артеріального тиску, були виявлені в окремих осіб після легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ) і можуть бути пов’язані з розладами автономної нервової системи та мозкового кровотоку.
📄 Огляд Neuroimaging to enhance understanding of cardiovascular autonomic changes associated with mild traumatic brain injury: a scoping review узагальнює дані літератури, що розглядає як серцево-судинні параметри, так і методи нейровізуалізації після лЧМТ, для кращого розуміння патофізіологічної основи змін серцево-судинної автономної регуляції, пов’язаних із лЧМТ.
▪️В аналіз було включено 29 досліджень.
▪️Більше половини досліджень використовували транскраніальну допплерографію й виявили порушення мозкового кровотоку, які зберігалися навіть після зникнення клінічних симптомів.
▪️Дослідження з використанням передових методів МРТ виявили мікроструктурні ураження в ділянках мозку, що відповідають за серцеву автономну регуляцію, що свідчить про те, що зміни серцево-судинної автономної функції можуть бути наслідком ураження цих структур.
▪️Ознаки та симптоми, що виникають після лЧМТ, можуть суттєво відрізнятися між окремими особами, і дедалі більше визнається, що ця гетерогенність клінічних проявів може бути наслідком ураження різних ділянок головного мозку, а також вторинних фізіологічних змін в інших системах організму.
▪️Серцево-судинні зміни внаслідок ЧМТ описуються ще з 1949 р., однак дані в літературі щодо характеру цих змін є суперечливими: у деяких дослідженнях фіксували підвищену ЧСС у спокої, в інших — відсутність змін або зниження порівняно з контрольною групою.
▪️У людей, які нещодавно перенесли лЧМТ, також зафіксовано нижчу початкову ЧСС на початку фізичного навантаження та нижчі, ніж очікувалося, показники ЧСС у поєднанні з вищим суб’єктивним відчуттям зусилля під час максимального навантаження.
▪️Також після лЧМТ спостерігали змінену варіабельність серцевого ритму (ВСР), пригнічені барорефлекторні реакції та змінений артеріальний тиск.
▪️Серцево-судинна система функціонує у взаємодії з мозковою судинною системою в межах складної регуляторної мережі, що забезпечує оптимальне кровопостачання мозку завдяки трьом основним механізмам:
▫️церебральна авторегуляція підтримує мозковий кровотік на постійному рівні шляхом компенсації коливань системного артеріального тиску;
▫️церебральна вазореактивність змінює мозковий кровотік у відповідь на концентрацію газів у артеріальній крові, зокрема CО2;
▫️нейроваскулярний зв’язок забезпечує посилення кровотоку у відповідь на підвищену локальну нейрональну активність і метаболічні потреби.
❗️Кожен із цих механізмів регулюється як симпатичною, так і парасимпатичною частинами автономної нервової системи (АНС) і може зазнавати впливу при лЧМТ.
▪️Як зазначають автори огляду, у більшості випадків наявні джерела щодо нейровізуалізації після лЧМТ зосереджені переважно на зв’язку між результатами візуалізації та нейропсихологічними оцінками когнітивних і емоційних функцій, а також моторних порушень. Попри те, що серцево-судинна автономна дисфункція та зміни за нейровізуалізаційними показниками після лЧМТ були окремо задокументовані, їх рідко досліджували одночасно.
Автори огляду заповнили цю прогалину, їхні знахідки та висновки буде наведено у Частині 2.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
▪️Серцево-судинні зміни, зокрема порушення ЧСС і артеріального тиску, були виявлені в окремих осіб після легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ) і можуть бути пов’язані з розладами автономної нервової системи та мозкового кровотоку.
📄 Огляд Neuroimaging to enhance understanding of cardiovascular autonomic changes associated with mild traumatic brain injury: a scoping review узагальнює дані літератури, що розглядає як серцево-судинні параметри, так і методи нейровізуалізації після лЧМТ, для кращого розуміння патофізіологічної основи змін серцево-судинної автономної регуляції, пов’язаних із лЧМТ.
▪️В аналіз було включено 29 досліджень.
▪️Більше половини досліджень використовували транскраніальну допплерографію й виявили порушення мозкового кровотоку, які зберігалися навіть після зникнення клінічних симптомів.
▪️Дослідження з використанням передових методів МРТ виявили мікроструктурні ураження в ділянках мозку, що відповідають за серцеву автономну регуляцію, що свідчить про те, що зміни серцево-судинної автономної функції можуть бути наслідком ураження цих структур.
▪️Ознаки та симптоми, що виникають після лЧМТ, можуть суттєво відрізнятися між окремими особами, і дедалі більше визнається, що ця гетерогенність клінічних проявів може бути наслідком ураження різних ділянок головного мозку, а також вторинних фізіологічних змін в інших системах організму.
▪️Серцево-судинні зміни внаслідок ЧМТ описуються ще з 1949 р., однак дані в літературі щодо характеру цих змін є суперечливими: у деяких дослідженнях фіксували підвищену ЧСС у спокої, в інших — відсутність змін або зниження порівняно з контрольною групою.
▪️У людей, які нещодавно перенесли лЧМТ, також зафіксовано нижчу початкову ЧСС на початку фізичного навантаження та нижчі, ніж очікувалося, показники ЧСС у поєднанні з вищим суб’єктивним відчуттям зусилля під час максимального навантаження.
▪️Також після лЧМТ спостерігали змінену варіабельність серцевого ритму (ВСР), пригнічені барорефлекторні реакції та змінений артеріальний тиск.
▪️Серцево-судинна система функціонує у взаємодії з мозковою судинною системою в межах складної регуляторної мережі, що забезпечує оптимальне кровопостачання мозку завдяки трьом основним механізмам:
▫️церебральна авторегуляція підтримує мозковий кровотік на постійному рівні шляхом компенсації коливань системного артеріального тиску;
▫️церебральна вазореактивність змінює мозковий кровотік у відповідь на концентрацію газів у артеріальній крові, зокрема CО2;
▫️нейроваскулярний зв’язок забезпечує посилення кровотоку у відповідь на підвищену локальну нейрональну активність і метаболічні потреби.
❗️Кожен із цих механізмів регулюється як симпатичною, так і парасимпатичною частинами автономної нервової системи (АНС) і може зазнавати впливу при лЧМТ.
▪️Як зазначають автори огляду, у більшості випадків наявні джерела щодо нейровізуалізації після лЧМТ зосереджені переважно на зв’язку між результатами візуалізації та нейропсихологічними оцінками когнітивних і емоційних функцій, а також моторних порушень. Попри те, що серцево-судинна автономна дисфункція та зміни за нейровізуалізаційними показниками після лЧМТ були окремо задокументовані, їх рідко досліджували одночасно.
Автори огляду заповнили цю прогалину, їхні знахідки та висновки буде наведено у Частині 2.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Нейровізуалізація для розуміння змін серцево-судинної автономної регуляції після лЧМТ. Частина 2
▪️Результати проаналізованих досліджень свідчать про загальне усвідомлення ролі мозкового кровотоку в посткомоційній фізіології.
▪️Аналіз серцево-судинних параметрів після лЧМТ за віковими групами показав:
▫️серцево-судинні автономні зміни частіше виявляються у молодих дорослих, переважно в ранній гострій фазі або під час фізичного навантаження
▫️зміни систолічного артеріального тиску — у старших дорослих як у гострій, так і в хронічній фазі.
▪️Припускають, що тривалі серцево-судинні порушення можуть свідчити про неспроможність АНС належно реагувати на фізіологічні стресори.
▪️Як наслідок, в осіб із лЧМТ може зростати ризик серцевих нападів і навіть у шість разів підвищується ризик смерті.
▪️За допомогою транскраніальної допплерографії встановлено:
▫️порушення або відсутність церебральної авторегуляції у 28% пацієнтів із лЧМТ;
▫️порушення показників авторегуляції на 3-тю добу після травми, які частково відновлюються, але залишаються зниженими через місяць після травми та поліпшуються після 12-тижневої реабілітації;
▫️асоціації порушень авторегуляції понад 6 місяців після травми з гіршими когнітивними показниками.
▪️Виявлена синхронізація церебральної авторегуляції та артеріального тиску стала першим доказом того, що автономна дисфункція впливає не лише на серцево-судинну, а й на цереброваскулярну регуляцію.
▪️Це може бути частиною рефлекторного механізму зворотного зв’язку, який забезпечує оптимальне кровопостачання головного мозку.
▪️Зміни церебральної вазореактивності зберігалися до 3 місяців після травми навіть після зникнення симптомів, але зменшувалися залежно від обсягу фізичних навантажень.
📌 Порушення мозкового кровотоку можуть бути пов’язані з більш вираженою симптоматикою, зокрема інтенсивнішим головним болем, когнітивними порушеннями й непереносимістю фізичного навантаження.
▪️За даними МР-трактографії (DTI) у пацієнтів зі стійкими посткомоційними симптомами виявлено мікроструктурні ураження білої речовини у зонах, пов’язаних із серцево-судинною автономною регуляцією — мозолистому тілі, стовбурі мозку, задній поясній корі та мозочку, а також локалізовані мікроструктурні зміни в підкіркових ділянках.
▪️Попри те, що після 8-тижневої програми фізичних вправ симптоми зникли, зміни на DTI зберігалися приблизно до 4 місяців після травми.
▪️За даними функціональної МРТ виявлено змінену функціональну зв’язаність мереж у ділянках мозку, що потенційно впливають на автономну функцію, а також порушену міжпівкульну зв’язаність у зоровій корі, гіпокампі та дорсолатеральній префронтальній корі як у стані спокою, так і після фізичного навантаження в гострій фазі лЧМТ.
▪️Зафіксовано знижену активацію у задній поясній звивині та мозочку в усіх пацієнтів із симптомами, що тривали понад 6 тижнів.
▪️Ці зміни зникли після 12-тижневої програми фізичних вправ, але залишилися в групі плацебо.
▪️У військових ветеранів із тривалими симптомами виявлено зв’язок між кількістю та об’ємом периваскулярних просторів і тяжкістю симптомів.
▪️За даними структурної МРТ, вищий систолічний тиск у пацієнтів із віддаленою лЧМТ в анамнезі корелював зі зниженим кровотоком у кортикальних зонах мозку.
Також виявлено зв’язок між швидкістю кровотоку в гострій фазі та показником ВСР у підгострі періоди — на 21-й і 90-й день після травми.
▪️За допомогою NIR-спектроскопії зафіксовано позитивну асоціацію між церебральною гемодинамікою та інтенсивністю фізичних вправ у певних діапазонах ЧСС.
▪️Автори огляду підкреслюють, що в низці досліджень зафіксовано позитивний вплив фізичної реабілітації — контрольоване субсиптомне аеробне навантаження може бути корисним для відновлення регуляції серцевої автономної функції, реактивності мозкового кровотоку та функціональної нейрональної зв’язаності.
📌 У цілому, огляд свідчить, що нейровізуалізація є перспективним інструментом для виявлення структурних і функціональних порушень у зонах мозку, пов’язаних з автономною регуляцією.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
▪️Результати проаналізованих досліджень свідчать про загальне усвідомлення ролі мозкового кровотоку в посткомоційній фізіології.
▪️Аналіз серцево-судинних параметрів після лЧМТ за віковими групами показав:
▫️серцево-судинні автономні зміни частіше виявляються у молодих дорослих, переважно в ранній гострій фазі або під час фізичного навантаження
▫️зміни систолічного артеріального тиску — у старших дорослих як у гострій, так і в хронічній фазі.
▪️Припускають, що тривалі серцево-судинні порушення можуть свідчити про неспроможність АНС належно реагувати на фізіологічні стресори.
▪️Як наслідок, в осіб із лЧМТ може зростати ризик серцевих нападів і навіть у шість разів підвищується ризик смерті.
▪️За допомогою транскраніальної допплерографії встановлено:
▫️порушення або відсутність церебральної авторегуляції у 28% пацієнтів із лЧМТ;
▫️порушення показників авторегуляції на 3-тю добу після травми, які частково відновлюються, але залишаються зниженими через місяць після травми та поліпшуються після 12-тижневої реабілітації;
▫️асоціації порушень авторегуляції понад 6 місяців після травми з гіршими когнітивними показниками.
▪️Виявлена синхронізація церебральної авторегуляції та артеріального тиску стала першим доказом того, що автономна дисфункція впливає не лише на серцево-судинну, а й на цереброваскулярну регуляцію.
▪️Це може бути частиною рефлекторного механізму зворотного зв’язку, який забезпечує оптимальне кровопостачання головного мозку.
▪️Зміни церебральної вазореактивності зберігалися до 3 місяців після травми навіть після зникнення симптомів, але зменшувалися залежно від обсягу фізичних навантажень.
📌 Порушення мозкового кровотоку можуть бути пов’язані з більш вираженою симптоматикою, зокрема інтенсивнішим головним болем, когнітивними порушеннями й непереносимістю фізичного навантаження.
▪️За даними МР-трактографії (DTI) у пацієнтів зі стійкими посткомоційними симптомами виявлено мікроструктурні ураження білої речовини у зонах, пов’язаних із серцево-судинною автономною регуляцією — мозолистому тілі, стовбурі мозку, задній поясній корі та мозочку, а також локалізовані мікроструктурні зміни в підкіркових ділянках.
▪️Попри те, що після 8-тижневої програми фізичних вправ симптоми зникли, зміни на DTI зберігалися приблизно до 4 місяців після травми.
▪️За даними функціональної МРТ виявлено змінену функціональну зв’язаність мереж у ділянках мозку, що потенційно впливають на автономну функцію, а також порушену міжпівкульну зв’язаність у зоровій корі, гіпокампі та дорсолатеральній префронтальній корі як у стані спокою, так і після фізичного навантаження в гострій фазі лЧМТ.
▪️Зафіксовано знижену активацію у задній поясній звивині та мозочку в усіх пацієнтів із симптомами, що тривали понад 6 тижнів.
▪️Ці зміни зникли після 12-тижневої програми фізичних вправ, але залишилися в групі плацебо.
▪️У військових ветеранів із тривалими симптомами виявлено зв’язок між кількістю та об’ємом периваскулярних просторів і тяжкістю симптомів.
▪️За даними структурної МРТ, вищий систолічний тиск у пацієнтів із віддаленою лЧМТ в анамнезі корелював зі зниженим кровотоком у кортикальних зонах мозку.
Також виявлено зв’язок між швидкістю кровотоку в гострій фазі та показником ВСР у підгострі періоди — на 21-й і 90-й день після травми.
▪️За допомогою NIR-спектроскопії зафіксовано позитивну асоціацію між церебральною гемодинамікою та інтенсивністю фізичних вправ у певних діапазонах ЧСС.
▪️Автори огляду підкреслюють, що в низці досліджень зафіксовано позитивний вплив фізичної реабілітації — контрольоване субсиптомне аеробне навантаження може бути корисним для відновлення регуляції серцевої автономної функції, реактивності мозкового кровотоку та функціональної нейрональної зв’язаності.
📌 У цілому, огляд свідчить, що нейровізуалізація є перспективним інструментом для виявлення структурних і функціональних порушень у зонах мозку, пов’язаних з автономною регуляцією.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Монреальський скринінговий тест для перевірки зору після травми головного мозку
▪️Порушення зору – один із симптомів, про які найчастіше повідомляють після ЧМТ – можуть негативно вплинути на здатність отримувати візуальну інформацію, на постуральний баланс і рухливість.
▪️Крім того, багато інших поширених симптомів ЧМТ, таких як головний біль та запаморочення, можуть мати джерело у зоровій системі.
▪️Незважаючи на це, перевірка зору рідко проводиться під час первинної клінічної оцінки травми. У більшості випадків розлади зору після ЧМТ мають діагностуватися та оцінюватися лікарями первинної ланки, які не мають спеціальної підготовки з оптометрії.
📄 Автори статті, переклад якої підготовлений командою RecoWARy, розробили протокол скринінгу, який оцінює наявність основних зорових симптомів після ЧМТ – MOBIVIS (Montreal Brain Injury Vision Screening) – Монреальський скринінговий тест для перевірки зору після травми головного мозку.
📌 Це мінімальний, простий у використанні, швидкий протокол, який лікар загальної практики може виконати протягом кількох хвилин і визначити доцільність направлення пацієнта до оптометриста для подальшої професійної оцінки та лікування.
▪️Протокол займає в середньому 5 хвилин і складається лише з «високопродуктивних» тестів, які можна виконати в контексті практики первинної медичної допомоги, і запитань, які дозволять виявити симптоми, що потребують додаткової спеціалізованої офтальмологічної допомоги.
▪️Запропонований протокол та анкета пояснюються та обговорюються авторами у світлі вже існуючих протоколів, огляд яких разом з найпоширенішими скаргами та ураженнями для пацієнтів з ЧМТ також наведено у статті.
▪️Протокол містить невелику кількість питань, які можуть надати відомості про найпоширеніші розлади зору після ЧМТ, і два тести, які можуть підкреслити проблеми щодо конвергенції та акомодації — обидва порушення мають суттєве значення для пацієнтів після ЧМТ.
📌 Проблеми з недостатньою конвергенцією є одними з найбільш виснажливих, оскільки вони можуть спричинити запаморочення і навіть нудоту на додачу до диплопії та просторової дезорієнтації.
▪️Такі проблеми важко виявити без тестування, оскільки симптоми запаморочення або нудоти також можуть розглядатися як викликані вестибулярними розладами.
▪️Порушення акомодації може перешкодити пацієнту з ЧМТ брати участь у його щоденній діяльності, пов’язаної зі значною зоровою напругою (читання, надсилання текстових повідомлень, перегляд сторінок тощо).
▪️Автори підкреслюють спеціальне націлювання протоколу на лЧМТ, оскільки
▫️через високу частоту виникнення лЧМТ саме такі пацієнти складають основну частку тих, що звертаються до лікаря загальної практики в амбулаторних умовах;
▫️у пацієнтів з лЧМТ більш м’які симптоми, тому вони частіше мають недодіагностовані зорові порушення.
📌 Автори підкреслюють, що тести та запитання обрані на основі високого рівня консенсусу серед експертів щодо важливості тестування саме порушення акомодації та недостатності конвергенції та їх можливого використання як біомаркерів у пацієнтів з ЧМТ
❗️Хоча автори виділили лікарів загальної практики як основних користувачів цього протоколу, швидкий і простий характер робить його дуже цінним інструментом для використання будь-яким медичним працівником первинної допомоги в різноманітних умовах.
➡️ Матеріал українською мовою в PDF
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
▪️Порушення зору – один із симптомів, про які найчастіше повідомляють після ЧМТ – можуть негативно вплинути на здатність отримувати візуальну інформацію, на постуральний баланс і рухливість.
▪️Крім того, багато інших поширених симптомів ЧМТ, таких як головний біль та запаморочення, можуть мати джерело у зоровій системі.
▪️Незважаючи на це, перевірка зору рідко проводиться під час первинної клінічної оцінки травми. У більшості випадків розлади зору після ЧМТ мають діагностуватися та оцінюватися лікарями первинної ланки, які не мають спеціальної підготовки з оптометрії.
📄 Автори статті, переклад якої підготовлений командою RecoWARy, розробили протокол скринінгу, який оцінює наявність основних зорових симптомів після ЧМТ – MOBIVIS (Montreal Brain Injury Vision Screening) – Монреальський скринінговий тест для перевірки зору після травми головного мозку.
📌 Це мінімальний, простий у використанні, швидкий протокол, який лікар загальної практики може виконати протягом кількох хвилин і визначити доцільність направлення пацієнта до оптометриста для подальшої професійної оцінки та лікування.
▪️Протокол займає в середньому 5 хвилин і складається лише з «високопродуктивних» тестів, які можна виконати в контексті практики первинної медичної допомоги, і запитань, які дозволять виявити симптоми, що потребують додаткової спеціалізованої офтальмологічної допомоги.
▪️Запропонований протокол та анкета пояснюються та обговорюються авторами у світлі вже існуючих протоколів, огляд яких разом з найпоширенішими скаргами та ураженнями для пацієнтів з ЧМТ також наведено у статті.
▪️Протокол містить невелику кількість питань, які можуть надати відомості про найпоширеніші розлади зору після ЧМТ, і два тести, які можуть підкреслити проблеми щодо конвергенції та акомодації — обидва порушення мають суттєве значення для пацієнтів після ЧМТ.
📌 Проблеми з недостатньою конвергенцією є одними з найбільш виснажливих, оскільки вони можуть спричинити запаморочення і навіть нудоту на додачу до диплопії та просторової дезорієнтації.
▪️Такі проблеми важко виявити без тестування, оскільки симптоми запаморочення або нудоти також можуть розглядатися як викликані вестибулярними розладами.
▪️Порушення акомодації може перешкодити пацієнту з ЧМТ брати участь у його щоденній діяльності, пов’язаної зі значною зоровою напругою (читання, надсилання текстових повідомлень, перегляд сторінок тощо).
▪️Автори підкреслюють спеціальне націлювання протоколу на лЧМТ, оскільки
▫️через високу частоту виникнення лЧМТ саме такі пацієнти складають основну частку тих, що звертаються до лікаря загальної практики в амбулаторних умовах;
▫️у пацієнтів з лЧМТ більш м’які симптоми, тому вони частіше мають недодіагностовані зорові порушення.
📌 Автори підкреслюють, що тести та запитання обрані на основі високого рівня консенсусу серед експертів щодо важливості тестування саме порушення акомодації та недостатності конвергенції та їх можливого використання як біомаркерів у пацієнтів з ЧМТ
❗️Хоча автори виділили лікарів загальної практики як основних користувачів цього протоколу, швидкий і простий характер робить його дуже цінним інструментом для використання будь-яким медичним працівником первинної допомоги в різноманітних умовах.
➡️ Матеріал українською мовою в PDF
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням