#НевідривнийКалендар
📜11 травня 2014 року російські окупанти та місцеві колаборанти під дулами автоматів провели так званий "референдум" на Донбасі.
Псевдореферендум став однією з ключових подій “російської весни”, результатами якої є кривавий військовий конфлікт, загибель тисяч людей і руйнація Донбасу.
Більшість людей, відповідальних за проведення “референдуму”, так і не понесли справедливого покарання. Більшість мерів міст, які дозволили проросійським силам захопити міста Донеччини, змогли уникнути відповідальності. А один з організаторів “референдуму” Андрій Аксьонов нещодавно був обраний до ВР.
І саме сьогодні доречно буде згадати героїв, які народилися 11 травня, але були вбиті, захищаючи Україну від “російської весни”.
1984 рік - Роман Лось - сержант МВС, бат.Чернігів. 6.11.2014 рос.бойовики обстріляли патрульний автомобіль МВС та блокпост ЗСУ в смт. Станиця Луганська. Помер 10.06.2016 в шпиталі МВС м. Київ, після 10-міс.коми і лікування у Греції. Залишилася дружина, донька.
1964 рік - Григорій Двигало - прапорщик ЗСУ 10 огшбр. Помер 10.09.2016 від отриманих поранень. 9.09.2016 біля м.Мар'їнка отримав поранення під час підриву на вибуховому пристрої під час обладнання ВОП. Залишилися син, 2 доньки, онуки.
1976 рік - Олександр Бричук - вояк бат."Шахтарськ". Загинув 16.08.14 у бою біля м.Красногорівка. Мешканець Севастополя, після анексії Криму пішов добровольцем до бат. Шахтарськ. Залишилися дві доньки. Нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
1989 рік - Євген Яловець - ст.сержант ЗСУ 59 омпбр. Загинув 11 червня 2017 внаслідок обстрілу рос.окупантами з ПТРК УРАЛ-4320 в районі с. Павлопіль. Залишились батьки. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
1983 рік - капітан ЗСУ 95 ОАМБР. Загинув 28.07.2014 у бою під Шахтарськом. Був на броні БТР, коли розвід.загін потрапив у засідку. Залишилися вагітна дружина та 2 дітей. Нагородж.орденом Б.Хмельницького ІІІ ст. та відзнакою "Народний Герой".
В історії України було багато трагічних сторінок, але завдяки героїзму та самопожертві її найдостойніших синів наша держава залишається живою.
📚Останні події буремної української історії відображені у книзі учасника бойових дій на Донбасі Валерія Прозапаса “Хроніка революції, війни та реваншу”.
✅Презентація книги відбудеться цієї п’ятниці в столичному універмазі “Україна” (Площа Перемоги, 3).
📸Початок автограф-сесії – о 17 годині (попередній запис за телефоном 063-430-57-85).
Початок презентації – о 19 годині.
Приходьте! Ми з Валерієм чекаємо на зустріч із Вами!
📜11 травня 2014 року російські окупанти та місцеві колаборанти під дулами автоматів провели так званий "референдум" на Донбасі.
Псевдореферендум став однією з ключових подій “російської весни”, результатами якої є кривавий військовий конфлікт, загибель тисяч людей і руйнація Донбасу.
Більшість людей, відповідальних за проведення “референдуму”, так і не понесли справедливого покарання. Більшість мерів міст, які дозволили проросійським силам захопити міста Донеччини, змогли уникнути відповідальності. А один з організаторів “референдуму” Андрій Аксьонов нещодавно був обраний до ВР.
І саме сьогодні доречно буде згадати героїв, які народилися 11 травня, але були вбиті, захищаючи Україну від “російської весни”.
1984 рік - Роман Лось - сержант МВС, бат.Чернігів. 6.11.2014 рос.бойовики обстріляли патрульний автомобіль МВС та блокпост ЗСУ в смт. Станиця Луганська. Помер 10.06.2016 в шпиталі МВС м. Київ, після 10-міс.коми і лікування у Греції. Залишилася дружина, донька.
1964 рік - Григорій Двигало - прапорщик ЗСУ 10 огшбр. Помер 10.09.2016 від отриманих поранень. 9.09.2016 біля м.Мар'їнка отримав поранення під час підриву на вибуховому пристрої під час обладнання ВОП. Залишилися син, 2 доньки, онуки.
1976 рік - Олександр Бричук - вояк бат."Шахтарськ". Загинув 16.08.14 у бою біля м.Красногорівка. Мешканець Севастополя, після анексії Криму пішов добровольцем до бат. Шахтарськ. Залишилися дві доньки. Нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
1989 рік - Євген Яловець - ст.сержант ЗСУ 59 омпбр. Загинув 11 червня 2017 внаслідок обстрілу рос.окупантами з ПТРК УРАЛ-4320 в районі с. Павлопіль. Залишились батьки. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
1983 рік - капітан ЗСУ 95 ОАМБР. Загинув 28.07.2014 у бою під Шахтарськом. Був на броні БТР, коли розвід.загін потрапив у засідку. Залишилися вагітна дружина та 2 дітей. Нагородж.орденом Б.Хмельницького ІІІ ст. та відзнакою "Народний Герой".
В історії України було багато трагічних сторінок, але завдяки героїзму та самопожертві її найдостойніших синів наша держава залишається живою.
📚Останні події буремної української історії відображені у книзі учасника бойових дій на Донбасі Валерія Прозапаса “Хроніка революції, війни та реваншу”.
✅Презентація книги відбудеться цієї п’ятниці в столичному універмазі “Україна” (Площа Перемоги, 3).
📸Початок автограф-сесії – о 17 годині (попередній запис за телефоном 063-430-57-85).
Початок презентації – о 19 годині.
Приходьте! Ми з Валерієм чекаємо на зустріч із Вами!
#ЛюдськийФактор
📜Человечество живо круговою порукой добра.
Ариадна Эфрон - дочь Марины Цветаевой - в 1939 году была осуждена Особым совещанием по статье 58-6 (шпионаж) на 8 лет исправительно-трудовых лагерей.
В своем письме Валентину Булгакову – последователю и последнему секретарю Льва Толстого она описала один из эпизодов своего заключения.
“Когда-то меня “гнали этапом” с Крайнего Севера в Мордовию. Шла война, было голодно и страшно, долгие, дальние этапы грозили смертью. По дороге завезли меня в какой-то лагерь на несколько дней - менялся конвой.
Отправили полы мыть в столовой; стояла зима, на чёрном полу вода замерзала, сил не было. А дело было ночью - мою, мою, тру, тру, вошел какой-то человек, тоже заключённый, спросил меня, откуда я, куда, есть ли у меня деньги, продукты на такой долгий и страшный путь.
Ушёл, потом вернулся, принёс подушечку-думку, мешочек сахару и 300 р. денег - большая сумма для заключённого! Даёт это всё мне - чужой человек чужому человеку... Я спрашиваю, как его имя, мол, приехав на место, напишу мужу, он вернёт вам долг. А человек этот - высокий, худощавый, с живыми весёлыми глазами - отвечает:
- Моё имя вы всё равно забудете за долгую дорогу. Но если и не забудете и мужу напишете, и он мне “вернёт долг”, то денежный перевод меня не застанет, сегодня мы здесь, а завтра там - бесполезно всё это.
- Но как же, - говорю я, - но кому же вернуть - я не могу так просто взять.
- Когда у вас будет возможность, - отвечает он, - “верните” тому, кто будет так же нуждаться, как вы сейчас. А тот в свою очередь “вернёт” совсем другому, а тот - третьему... На том и стоим, милая девушка, так и живём!
Он поцеловал мне руку и ушёл - навсегда. Не знаю до сих пор, кто он, как его зовут, но долг этот отдавала десятки и сотни раз и буду отдавать, сколько жива буду. “Думка” его цела у меня и по сей день, а тот сахар и те деньги спасали мне жизнь в течение почти трёхмесячного этапа”.
Все же вы не слабейте душою,
Как придет испытаний пора
Человечество живо одною
Круговою порукой добра!
Где бы сердце вам жить ни велело,
В шумном свете иль сельской тиши,
Расточайте без счета и смело
Вы сокровища вашей души!
Не ищите, не ждите возврата,
Не смущайтесь насмешкою злой,
Человечество все же богато
Лишь порукой добра круговой!
(Игуменья Таисия)
📚Эмпатия – одно из главных человеческих качеств. Об этом - в моей книге “Человеческий Фактор” и в расширенном украиноязычном издании “Людський Фактор”.
✅Презентація видань нашого Книжкового Клубу відбудеться цієї п’ятниці та суботи подробиці за посиланням:
https://fb.me/e/1hGG83DEn
📜Человечество живо круговою порукой добра.
Ариадна Эфрон - дочь Марины Цветаевой - в 1939 году была осуждена Особым совещанием по статье 58-6 (шпионаж) на 8 лет исправительно-трудовых лагерей.
В своем письме Валентину Булгакову – последователю и последнему секретарю Льва Толстого она описала один из эпизодов своего заключения.
“Когда-то меня “гнали этапом” с Крайнего Севера в Мордовию. Шла война, было голодно и страшно, долгие, дальние этапы грозили смертью. По дороге завезли меня в какой-то лагерь на несколько дней - менялся конвой.
Отправили полы мыть в столовой; стояла зима, на чёрном полу вода замерзала, сил не было. А дело было ночью - мою, мою, тру, тру, вошел какой-то человек, тоже заключённый, спросил меня, откуда я, куда, есть ли у меня деньги, продукты на такой долгий и страшный путь.
Ушёл, потом вернулся, принёс подушечку-думку, мешочек сахару и 300 р. денег - большая сумма для заключённого! Даёт это всё мне - чужой человек чужому человеку... Я спрашиваю, как его имя, мол, приехав на место, напишу мужу, он вернёт вам долг. А человек этот - высокий, худощавый, с живыми весёлыми глазами - отвечает:
- Моё имя вы всё равно забудете за долгую дорогу. Но если и не забудете и мужу напишете, и он мне “вернёт долг”, то денежный перевод меня не застанет, сегодня мы здесь, а завтра там - бесполезно всё это.
- Но как же, - говорю я, - но кому же вернуть - я не могу так просто взять.
- Когда у вас будет возможность, - отвечает он, - “верните” тому, кто будет так же нуждаться, как вы сейчас. А тот в свою очередь “вернёт” совсем другому, а тот - третьему... На том и стоим, милая девушка, так и живём!
Он поцеловал мне руку и ушёл - навсегда. Не знаю до сих пор, кто он, как его зовут, но долг этот отдавала десятки и сотни раз и буду отдавать, сколько жива буду. “Думка” его цела у меня и по сей день, а тот сахар и те деньги спасали мне жизнь в течение почти трёхмесячного этапа”.
Все же вы не слабейте душою,
Как придет испытаний пора
Человечество живо одною
Круговою порукой добра!
Где бы сердце вам жить ни велело,
В шумном свете иль сельской тиши,
Расточайте без счета и смело
Вы сокровища вашей души!
Не ищите, не ждите возврата,
Не смущайтесь насмешкою злой,
Человечество все же богато
Лишь порукой добра круговой!
(Игуменья Таисия)
📚Эмпатия – одно из главных человеческих качеств. Об этом - в моей книге “Человеческий Фактор” и в расширенном украиноязычном издании “Людський Фактор”.
✅Презентація видань нашого Книжкового Клубу відбудеться цієї п’ятниці та суботи подробиці за посиланням:
https://fb.me/e/1hGG83DEn
"а Віті нема вдома..." (с)
(Віталій Гайдукевич)
💬Зелені Чоловічки:
Марченко написала, що куми Путіна зараз відпочивають в Хорватії. Тобто навіть підозру Медведчуку підписали, саме тоді, коли він не в Україні.
💬Alex N Alex Noyt:
Баканов заявив, що Медведчук може і в Україні, але СБУ не в курсі де саме. А Козак вже втік на расію.
Ти ба який ребус, бідне СБУ не в змозі було зрозуміти, коли піймати Медведчука - чи то на 9 травня у Києві, де він гуляв спокійно на камеру, чи то на пленарній сесії у ВР.
Ось же теорема Фєрма яка - надскладне питання для зеленої влади. Чи то питання було зовсім не в тому, щоб піймати та посадити Медведчука?
Це ж не ветеран російсько-української війни, чи то не волонтер або медик, яких можна штурмувати загоном автоматників з БТРами...
💬Дуже показово:
- ДБР, СБУ та “Альфа” проводять обшук у волонтера та ветерана Марусі Звіробій
- Спецназ МВС "Корд" штурмує квартиру Ріфа, де знаходяться його діти.
- Спецназ ДБР штурмує музей Гончара
- Охорона Медведчука не пускає в будинок контррозвідників СБУ...
💬Алексей Петров:
Show Must Go On
Берите лист бумаги и записывайте. В середине февраля, Медведчуку выкатывают санкции. Не за проезд перекрёстка на красный свет, а за финансирование терроризма. Серьёзное заявление? Более чем. Но через день, кроме самого заявления, ничего нового.
И через неделю тоже.
Даже через месяц, ничего.
И через два месяца тоже, ничего. Совсем. Ни тебе підозри, или обыска какого то, пусть самого завалящего. Хотя бы учебного, для напугать. Неа. Ти-ши-на!..
И лишь спустя три месяца, наконец-то нашли где живет Медведчук, чтобы провести обыск. (Даже підозру наконец-то выписали). А что хотели найти спустя три месяца? Тачанку с пулемётом, будёновку и томик сочинений Ленина? Аххххх… Ууууулииииики? Ну да, ну да… Спустя три месяца после крика «Шуууууухер!».
Так и лежат улики. Месяцами ждали следователей. Три чемодана возле входа, слева от двери. Там же где тачанка и будёновка…
(Віталій Гайдукевич)
💬Зелені Чоловічки:
Марченко написала, що куми Путіна зараз відпочивають в Хорватії. Тобто навіть підозру Медведчуку підписали, саме тоді, коли він не в Україні.
💬Alex N Alex Noyt:
Баканов заявив, що Медведчук може і в Україні, але СБУ не в курсі де саме. А Козак вже втік на расію.
Ти ба який ребус, бідне СБУ не в змозі було зрозуміти, коли піймати Медведчука - чи то на 9 травня у Києві, де він гуляв спокійно на камеру, чи то на пленарній сесії у ВР.
Ось же теорема Фєрма яка - надскладне питання для зеленої влади. Чи то питання було зовсім не в тому, щоб піймати та посадити Медведчука?
Це ж не ветеран російсько-української війни, чи то не волонтер або медик, яких можна штурмувати загоном автоматників з БТРами...
💬Дуже показово:
- ДБР, СБУ та “Альфа” проводять обшук у волонтера та ветерана Марусі Звіробій
- Спецназ МВС "Корд" штурмує квартиру Ріфа, де знаходяться його діти.
- Спецназ ДБР штурмує музей Гончара
- Охорона Медведчука не пускає в будинок контррозвідників СБУ...
💬Алексей Петров:
Show Must Go On
Берите лист бумаги и записывайте. В середине февраля, Медведчуку выкатывают санкции. Не за проезд перекрёстка на красный свет, а за финансирование терроризма. Серьёзное заявление? Более чем. Но через день, кроме самого заявления, ничего нового.
И через неделю тоже.
Даже через месяц, ничего.
И через два месяца тоже, ничего. Совсем. Ни тебе підозри, или обыска какого то, пусть самого завалящего. Хотя бы учебного, для напугать. Неа. Ти-ши-на!..
И лишь спустя три месяца, наконец-то нашли где живет Медведчук, чтобы провести обыск. (Даже підозру наконец-то выписали). А что хотели найти спустя три месяца? Тачанку с пулемётом, будёновку и томик сочинений Ленина? Аххххх… Ууууулииииики? Ну да, ну да… Спустя три месяца после крика «Шуууууухер!».
Так и лежат улики. Месяцами ждали следователей. Три чемодана возле входа, слева от двери. Там же где тачанка и будёновка…
Kоротко про головну новину дня ))))
#ЖартиПідКаву:
1943 рік. Стук у шибку:
- Добрий вечір! Партизан Петро тут живе?
- Тут.
- А де він?
- Пішов моста підривати.
- Ну, як вернеться, скажіть, що заходили з гестапо.
2021 рік. Стук у браму:
- Добрий день! Зрадник Батьківщини Віктор тут живе?
- Тут.
- А де він?
- Повіз у Москву державні таємниці.
- Ну, як вернеться, скажіть, що заходили з СБУ.
(СБУ намагається потрапити в будинок Медведчука, але охорона заявляє, що його "немає вдома")
Дмитрий:
Медведчука потеряли? Ищите в дальних пещерах!
Венедіктова підписала підозри нардепам від ОПЗЖ Медведчуку і Козаку в держзраді і замаху на розкрадання нацресурсів у Криму
- Невже Мертвечук хотів поцупити кримську квартиру шмарклі?
Назар Кісь:
А потім виявиться, що Ківа був засланим агентом. І не просто дискредитував ОПЗЖ своїм придуркуватим образом, а й збирав цінну агентурну інформацію про Медведчука.
На прес-конференції, поправляючи пенсне (а не те, що зараз може поправити), він скаже "Пані та панове, радий вам повідомити, що спектакль довжиною декілька років нарешті закінчився. І до речі - науковий ступінь у мене був давно, захищався я в США, робота стосувалася японської неримованої поезії пізнього Середньовіччя".
Всё же, если честно, Путин врал не всегда. Он говорил, например, когда-то, что "если быть президентом семь лет, можно сойти с ума".
(Тётя Роза)
Жили они долго и счастливо. Счастливо – до свадьбы, и долго – после.
Почему просто нельзя взять и унести понравившегося человека к себе домой?
Люся - натура утончённая, но весы этого, увы, не понимают.
Сезон «По тебе что-то ползет» - объявляется открытым.
Больше всех от кризиса пострадал Вовочка. Его угораздило получить
двойку в тот день, когда его нервный отец попал под сокращение.
съела целый тортик
обняла кота
из души уходит
вроде пустота
- Мама, наш папа книгу написал. Я слышал, он по телефону говорил "Всё, наш роман закончен".
📚Написал книгу “Правила Жизни”, в которой собрал свои любимые цитаты и афоризмы!
Хотите получить ее в подарок?
🧀Украинский производитель крафтовых сыров ТМ “Золота Лінія” Вам в этом поможет! Заходите:
https://zolota-liniya.com.ua/product/nabir-z-knyshkamy
✅Инсайдерская информация об украинской молокопродукции – на канале основателя ТМ “Золота лінія” Максима Зализняка “Сир назавжди”: https://bit.ly/3apptOz
#ЖартиПідКаву:
1943 рік. Стук у шибку:
- Добрий вечір! Партизан Петро тут живе?
- Тут.
- А де він?
- Пішов моста підривати.
- Ну, як вернеться, скажіть, що заходили з гестапо.
2021 рік. Стук у браму:
- Добрий день! Зрадник Батьківщини Віктор тут живе?
- Тут.
- А де він?
- Повіз у Москву державні таємниці.
- Ну, як вернеться, скажіть, що заходили з СБУ.
(СБУ намагається потрапити в будинок Медведчука, але охорона заявляє, що його "немає вдома")
Дмитрий:
Медведчука потеряли? Ищите в дальних пещерах!
Венедіктова підписала підозри нардепам від ОПЗЖ Медведчуку і Козаку в держзраді і замаху на розкрадання нацресурсів у Криму
- Невже Мертвечук хотів поцупити кримську квартиру шмарклі?
Назар Кісь:
А потім виявиться, що Ківа був засланим агентом. І не просто дискредитував ОПЗЖ своїм придуркуватим образом, а й збирав цінну агентурну інформацію про Медведчука.
На прес-конференції, поправляючи пенсне (а не те, що зараз може поправити), він скаже "Пані та панове, радий вам повідомити, що спектакль довжиною декілька років нарешті закінчився. І до речі - науковий ступінь у мене був давно, захищався я в США, робота стосувалася японської неримованої поезії пізнього Середньовіччя".
Всё же, если честно, Путин врал не всегда. Он говорил, например, когда-то, что "если быть президентом семь лет, можно сойти с ума".
(Тётя Роза)
Жили они долго и счастливо. Счастливо – до свадьбы, и долго – после.
Почему просто нельзя взять и унести понравившегося человека к себе домой?
Люся - натура утончённая, но весы этого, увы, не понимают.
Сезон «По тебе что-то ползет» - объявляется открытым.
Больше всех от кризиса пострадал Вовочка. Его угораздило получить
двойку в тот день, когда его нервный отец попал под сокращение.
съела целый тортик
обняла кота
из души уходит
вроде пустота
- Мама, наш папа книгу написал. Я слышал, он по телефону говорил "Всё, наш роман закончен".
📚Написал книгу “Правила Жизни”, в которой собрал свои любимые цитаты и афоризмы!
Хотите получить ее в подарок?
🧀Украинский производитель крафтовых сыров ТМ “Золота Лінія” Вам в этом поможет! Заходите:
https://zolota-liniya.com.ua/product/nabir-z-knyshkamy
✅Инсайдерская информация об украинской молокопродукции – на канале основателя ТМ “Золота лінія” Максима Зализняка “Сир назавжди”: https://bit.ly/3apptOz
💬Сергій Марченко:
Прем’єра на 1+1. Від творців боротьби з коронавірусом і бідністю. В новому сезоні - «Боротьба з Медведчуком».
СБУ намагається потрапити в будинок Медведчука, але охорона заявляє, що його "немає вдома" - ЗМІ
💬Дмитрий:
Медведчука потеряли? Ищите в дальних пещерах!
💬Кіт Вчений:
Мертвечук у Бєні! Хай СБУ йде туди. Обох спакують. Ото буде джек-пот!
💬Олег Синютка:
Не можу знайти відповіді на деякі запитання:
- Якщо справді Козак в Росії, а Генпрокуратура та СБУ «вела справу» не один день, то як Козака випустили з країни?
- Чому 9 травня, коли Медведчук з Рабіновичем і іншою ватною бідою типу Киви, Бойка, Королевської маршували Хрещатиком, йому не вручили підозру особисто?
Схоже на те, що ті, хто обіцяв і ті, хто хотів вручити підозру Медведчуку хотіли аби він її не отримав. І тут одразу наступне питання: чиєї реакції Зеленський боїться більше: Путіна чи Медведчука?
Володимире Олександровичу, а коли буде підозра спонсору батальйона "Восток"?
Чи сц#котно чіпляти Ріната Лєанідича?
💬свічка:
Віктор Медведчук передавав в Росію секретну інформацію про підрозділ
А ЗеЛенка оплченочка предлагала вознаграждение за информацию о передвижении украинских войск
Санкції наклали на медведчука за тероризм, а підозра за держзраду? Юридично - це різні склади.. Я це до чого.. Що доказів нема (збирати їх не уміють). Не дивуйтеся, що згодом це закінчиться нічим...
💬Юрій Каракай:
Не запросивши Україну на саміт східного флангу НАТО після візиту Блінкена в Київ, Байден надіслав простий і зрозумілий меседж: «Ми підтримуємо народ України у війні з Росією, ми не довіряємо нинішньому керівництву України». Дуже сумно та неймовірно соромно.
Прем’єра на 1+1. Від творців боротьби з коронавірусом і бідністю. В новому сезоні - «Боротьба з Медведчуком».
СБУ намагається потрапити в будинок Медведчука, але охорона заявляє, що його "немає вдома" - ЗМІ
💬Дмитрий:
Медведчука потеряли? Ищите в дальних пещерах!
💬Кіт Вчений:
Мертвечук у Бєні! Хай СБУ йде туди. Обох спакують. Ото буде джек-пот!
💬Олег Синютка:
Не можу знайти відповіді на деякі запитання:
- Якщо справді Козак в Росії, а Генпрокуратура та СБУ «вела справу» не один день, то як Козака випустили з країни?
- Чому 9 травня, коли Медведчук з Рабіновичем і іншою ватною бідою типу Киви, Бойка, Королевської маршували Хрещатиком, йому не вручили підозру особисто?
Схоже на те, що ті, хто обіцяв і ті, хто хотів вручити підозру Медведчуку хотіли аби він її не отримав. І тут одразу наступне питання: чиєї реакції Зеленський боїться більше: Путіна чи Медведчука?
Володимире Олександровичу, а коли буде підозра спонсору батальйона "Восток"?
Чи сц#котно чіпляти Ріната Лєанідича?
💬свічка:
Віктор Медведчук передавав в Росію секретну інформацію про підрозділ
А ЗеЛенка оплченочка предлагала вознаграждение за информацию о передвижении украинских войск
Санкції наклали на медведчука за тероризм, а підозра за держзраду? Юридично - це різні склади.. Я це до чого.. Що доказів нема (збирати їх не уміють). Не дивуйтеся, що згодом це закінчиться нічим...
💬Юрій Каракай:
Не запросивши Україну на саміт східного флангу НАТО після візиту Блінкена в Київ, Байден надіслав простий і зрозумілий меседж: «Ми підтримуємо народ України у війні з Росією, ми не довіряємо нинішньому керівництву України». Дуже сумно та неймовірно соромно.
Як співав Леонард Коен - First we take Manhattan.
Так і ми з Прозапасом – спершу беремо правий берег Києва, а потім – лівий.
Цієї п’ятниці разом з моїм товаришем та однодумцем Валерій Прозапас проводимо велику презентацію видань нашого Книжкового Клубу в столичному універмазі “Україна”, а в суботу – у літньому кінотеатрі на Лісовому масиві.
📚Будемо презентувати книгу Валерія “Хроніка революції, війни та реваншу”, а також “Українську Історію в Обличчях” Ганни Черкаської та мій “Людський Фактор”.
🧀Гостей презентації смачно пригощатиме український виробник крафтових сирів ТМ “Золота Лінія”.
🎷Духовну їжу забезпечать Заслужені артисти України – саксофоніст Ігор Рудий
https://bit.ly/33zhhHK
🎤та співак Сергій Юрченко
https://bit.ly/3hnXFOV
🎹За роялем – Заслужений діяч мистецтв Микола Акритов.
✅Отже:
П’ятниця, вечір – універмаг “Україна”, Площа Перемоги, 3.
Початок автограф-сесії – о 17 годині (попередній запис за телефоном 063-430-57-85).
Початок презентації – о 19 годині.
https://fb.me/e/1hGG83DEn
Субота, вдень – літній кінотеатр на вул. Курчатова, 3-Б.
Суботня презентація пройде у рамках акції “День сусіда”, організованої ОСН Квартальний комітет “Лісовий”.
👋Приходьте! Ми з Валерієм чекаємо на нашу з Вами зустріч!
Так і ми з Прозапасом – спершу беремо правий берег Києва, а потім – лівий.
Цієї п’ятниці разом з моїм товаришем та однодумцем Валерій Прозапас проводимо велику презентацію видань нашого Книжкового Клубу в столичному універмазі “Україна”, а в суботу – у літньому кінотеатрі на Лісовому масиві.
📚Будемо презентувати книгу Валерія “Хроніка революції, війни та реваншу”, а також “Українську Історію в Обличчях” Ганни Черкаської та мій “Людський Фактор”.
🧀Гостей презентації смачно пригощатиме український виробник крафтових сирів ТМ “Золота Лінія”.
🎷Духовну їжу забезпечать Заслужені артисти України – саксофоніст Ігор Рудий
https://bit.ly/33zhhHK
🎤та співак Сергій Юрченко
https://bit.ly/3hnXFOV
🎹За роялем – Заслужений діяч мистецтв Микола Акритов.
✅Отже:
П’ятниця, вечір – універмаг “Україна”, Площа Перемоги, 3.
Початок автограф-сесії – о 17 годині (попередній запис за телефоном 063-430-57-85).
Початок презентації – о 19 годині.
https://fb.me/e/1hGG83DEn
Субота, вдень – літній кінотеатр на вул. Курчатова, 3-Б.
Суботня презентація пройде у рамках акції “День сусіда”, організованої ОСН Квартальний комітет “Лісовий”.
👋Приходьте! Ми з Валерієм чекаємо на нашу з Вами зустріч!
#НевідривнийКалендар
📜12 травня 1936 року на Тернопільщині народився Іван Марчук - видатний український живописець - автор близько 5 000 робіт. Він увійшов до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph.
Ще у школі Марчук вирішив, що хоче здобути художню освіту. Спершу він навчався на відділі декоративного розпису у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша, згодом - на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва.
Марчук входив у підпільну школу, створену його викладачем художником Карлом Звіринським, який знайомив молодь із досягненнями світової культури та замовчуваними сторінками історії України.
Зібрання молодих митців школи Звіринського почалися у 1959-му і проіснували у такому форматі майже десять років. У школі, крім живопису, композиції та історії, вивчали світову літературу, музику, релігію.
Оскільки Марчук своєю творчістю заперечував канон конвенційного соцреалістичного мистецтва, радянська влада прагнула знищити його як мистецьку одиницю не лише ігноруванням і замовчуванням, а й прямими утисками і погрозами з боку КДБ. Це тривало роками, досягши свого піку у 1970-х, а взагалі творчість митця була під негласною забороною понад 17 років.
Нереалізованість художника в умовах радянського тоталітаризму і постійні переслідування органами КДБ сформували у нього бажання втекти з СРСР якнайдалі. Марчук виїхав із Радянського Союзу в кінці 1980-х. З того часу митець встиг пожити у Австралії, Канаді й США, звідки вже остаточно повернувся до України у 2011 році.
Іван Марчук працює у власній унікальній техніці пльонтанізму: це дрібні переплетені (запльонтані) лінії, які зливаються в неймовірно деталізовані, окреслені образи.
У доробку митця майже 5 тисячі робіт, половина з яких зараз є за межами України.
Протягом останніх років полотна митця експонувалися в різних країнах: у Литві, Німеччині, Польщі, Бельгії, Угорщині, Чехії, Словаччині, Туреччині, Люксембурзі, Таїланді, Тунісі.
📖Цікаві та маловідомі факти про видатних українців зібрані у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
✅Придбати цю та інші книги можна буде під час великої презентації видань нашого Книжкового Клубу, яка відбудеться цієї п’ятниці та суботи. Подробиці за посиланням:
https://fb.me/e/1hGG83DEn
📚Всі видання Книжкового Клубу: https://razygrali.biz/knizhnyj-klub.html
📜12 травня 1936 року на Тернопільщині народився Іван Марчук - видатний український живописець - автор близько 5 000 робіт. Він увійшов до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph.
Ще у школі Марчук вирішив, що хоче здобути художню освіту. Спершу він навчався на відділі декоративного розпису у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша, згодом - на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва.
Марчук входив у підпільну школу, створену його викладачем художником Карлом Звіринським, який знайомив молодь із досягненнями світової культури та замовчуваними сторінками історії України.
Зібрання молодих митців школи Звіринського почалися у 1959-му і проіснували у такому форматі майже десять років. У школі, крім живопису, композиції та історії, вивчали світову літературу, музику, релігію.
Оскільки Марчук своєю творчістю заперечував канон конвенційного соцреалістичного мистецтва, радянська влада прагнула знищити його як мистецьку одиницю не лише ігноруванням і замовчуванням, а й прямими утисками і погрозами з боку КДБ. Це тривало роками, досягши свого піку у 1970-х, а взагалі творчість митця була під негласною забороною понад 17 років.
Нереалізованість художника в умовах радянського тоталітаризму і постійні переслідування органами КДБ сформували у нього бажання втекти з СРСР якнайдалі. Марчук виїхав із Радянського Союзу в кінці 1980-х. З того часу митець встиг пожити у Австралії, Канаді й США, звідки вже остаточно повернувся до України у 2011 році.
Іван Марчук працює у власній унікальній техніці пльонтанізму: це дрібні переплетені (запльонтані) лінії, які зливаються в неймовірно деталізовані, окреслені образи.
У доробку митця майже 5 тисячі робіт, половина з яких зараз є за межами України.
Протягом останніх років полотна митця експонувалися в різних країнах: у Литві, Німеччині, Польщі, Бельгії, Угорщині, Чехії, Словаччині, Туреччині, Люксембурзі, Таїланді, Тунісі.
📖Цікаві та маловідомі факти про видатних українців зібрані у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
✅Придбати цю та інші книги можна буде під час великої презентації видань нашого Книжкового Клубу, яка відбудеться цієї п’ятниці та суботи. Подробиці за посиланням:
https://fb.me/e/1hGG83DEn
📚Всі видання Книжкового Клубу: https://razygrali.biz/knizhnyj-klub.html
#ЛюдськийФактор
Счастлив тот, кто может разглядеть красоту в обычных вещах, там, где другие ничего не видят.
Камиль Писсарро
В 1922 году Альберт Эйнштейн читал лекции в Токио. Однажды к нему в гостиничный номер явился посыльный с телеграммой. То ли у Эйнштейна не было при себе мелочи дать ему на чай, то ли посыльный от чаевых отказался по давней японской традиции...
Во всяком случае, Эйнштейн, желая хоть как-то отблагодарить человека, быстро написал несколько слов на гостиничном бланке и отдал листок посыльному.
Ученый только что узнал о присуждении ему Нобелевской премии по физике и сказал курьеру, что, если повезет, эта записка окажется намного более ценной, чем чаевые.
Этот листок, который посыльный завещал своему племяннику, был продан на аукционе в 2017 году за 1,56 млн долларов. Надпись на листке окрестили рецептом счастья от Альберта Эйнштейна, она гласит:
"Спокойная и скромная жизнь принесет больше счастья, чем погоня за успехом и постоянное беспокойство, которое ее сопровождает".
О счастье мы всегда лишь вспоминаем.
А счастье всюду. Может быть, оно -
Вот этот сад осенний за сараем
И чистый воздух, льющийся в окно.
В бездонном небе легким белым краем
Встает, сияет облако. Давно
Слежу за ним… Мы мало видим, знаем,
А счастье только знающим дано.
(Иван Бунин)
📖В моих книгах “Человеческий Фактор” и расширенном украиноязычном издании “Людський Фактор” не раскрываются все секреты счастья. Но эти книги дают возможность почувствовать себя счастливым, наслаждаясь увлекательным чтением.
📚Хотите получить любую из этих книг в подарок? Такую возможность предоставляет ТМ “Золота Лінія” – украинский производитель крафтовых сыров.
🧀Заходите:
https://bit.ly/2R2zEC5
👍Продегустировать уникальные изделия "Золотой Линии" смогут все желающие на презентации новых изданий нашего Книжного Клуба в эту пятницу и субботу
https://fb.me/e/1hGG83DEn
Счастлив тот, кто может разглядеть красоту в обычных вещах, там, где другие ничего не видят.
Камиль Писсарро
В 1922 году Альберт Эйнштейн читал лекции в Токио. Однажды к нему в гостиничный номер явился посыльный с телеграммой. То ли у Эйнштейна не было при себе мелочи дать ему на чай, то ли посыльный от чаевых отказался по давней японской традиции...
Во всяком случае, Эйнштейн, желая хоть как-то отблагодарить человека, быстро написал несколько слов на гостиничном бланке и отдал листок посыльному.
Ученый только что узнал о присуждении ему Нобелевской премии по физике и сказал курьеру, что, если повезет, эта записка окажется намного более ценной, чем чаевые.
Этот листок, который посыльный завещал своему племяннику, был продан на аукционе в 2017 году за 1,56 млн долларов. Надпись на листке окрестили рецептом счастья от Альберта Эйнштейна, она гласит:
"Спокойная и скромная жизнь принесет больше счастья, чем погоня за успехом и постоянное беспокойство, которое ее сопровождает".
О счастье мы всегда лишь вспоминаем.
А счастье всюду. Может быть, оно -
Вот этот сад осенний за сараем
И чистый воздух, льющийся в окно.
В бездонном небе легким белым краем
Встает, сияет облако. Давно
Слежу за ним… Мы мало видим, знаем,
А счастье только знающим дано.
(Иван Бунин)
📖В моих книгах “Человеческий Фактор” и расширенном украиноязычном издании “Людський Фактор” не раскрываются все секреты счастья. Но эти книги дают возможность почувствовать себя счастливым, наслаждаясь увлекательным чтением.
📚Хотите получить любую из этих книг в подарок? Такую возможность предоставляет ТМ “Золота Лінія” – украинский производитель крафтовых сыров.
🧀Заходите:
https://bit.ly/2R2zEC5
👍Продегустировать уникальные изделия "Золотой Линии" смогут все желающие на презентации новых изданий нашего Книжного Клуба в эту пятницу и субботу
https://fb.me/e/1hGG83DEn
#ПолітФанклуб
💬Volodymyr Ariev:
Підозрюваний в державній зраді громадянин Медведчук, проти якого з початку 2019 року зібрали грунтовні докази, спокійно собі гуляє в генпрокуратуру та з генпрокуратури, і до рішення суду про запобіжний захід залишається на волі і йде собі після спілкування з прокурорами на всі чотири сторони.
Андрій Антоненко, безпідставне звинувачення якого освятив своєю присутністю особисто Зеленський, провів в тюрмі 500 днів ні за що і далі залишається під домашнім арештом.
Більше нічого додати.
Была у Аркадия Райкина интермедия
"Давайте запустим "дурочку"! "
💬Печерський холм:
Очередной спектакль, разыгранный вокруг Виктора Медведчука, еще раз демонстрирует полную политическую незрелость украинского общества. Украинцы привычно разделились на тех, кто ликует (противники ОПЗЖ) и тех кто возмущен (сторонники ОПЗЖ). И никто не задает вопрос: «А как преследование Медведчука может вообще состояться, при наличии в Офисе президента партнеров Андрея Портнова Татарова и Смирнова, и под гробовое молчание обычно многословного Портнова»?
А все не просто – все еще проще.
Госсекретарь США Энтони Блинкен перед украинским руководством поставил несколько категорических задач, и среди них дело Коломойского и отставка Ермака. Сроки названы крайне сжатые. Источники сообщают, что заместитель Блинкена Виктория Нуланд обещала в самое ближайшее время снова приехать в Киев – с печеньками такой мощности, что в нужных местах запечет сразу у всех.
Фокус в том, что и первое, и второе для Офиса президента невыполнимо в принципе. С отставкой Ермака Зеленский потеряет все рычаги власти, по-хорошему он и сейчас ничем не руководит. Он лишь подписывает бумаги и озвучивает месседжи, подготовленные Ермаком. У Зеленского нет ни своих людей, ни своих управленцев. Им просто неоткуда взяться, Зеленский никогда не руководил ни районом, ни министерством. Он всю жизнь публику смешил со сцены.
Более того, уход Ермака автоматически усиливает позиции министра Авакова. Практически, до установления полицейской диктатуры, в которой Зеленский будет работать президентом в государстве Авакова. Зеленский чисто по-человечески боится такой перспективы, он прекрасно понимает, чем это может закончиться для него. Отставка же и Ермака, и Авакова одновременно, вообще переводит Зеленского в режим войны со всеми, в которой он становится не нужен никому.
Репрессии против Коломойского ничем не лучше. Зеленский хорошо помнит, президентом его сделал канал «1+1». Горшки с Коломойским побиты уже и так, а в случае прямого преследования канал Коломойского быстро Зеленского умножит на нуль.
Что же делать?
Решение Ермаку подсказал серый кардинал ОПЗЖ Сергей Льовочкин, с которым в последнее время у Ермака отношения более чем доверительные. Собственно, предложение Левочкина уже старо и проверенно – продолжать «мучить» Медведчука. Во-первых, это нравится плебсу. Во-вторых, в ОП всерьез верят, что демонстрация Россией подготовки к войне, это реакция на санкции против Медведчука. Мол, Путин мстит Зеленскому за преследование его кума.
⚔️Генерал Хомчак конечно, не Бонапарт. Но и он знает, в состоянии подготовки к вторжению армию долго держать нельзя. Падает боевой дух, все от солдата до генерала начинают думать о том, как выжить и вернуться домой. Тот факт что Россия собрала войска, но не напала, ясно указывает, что нападать Москва и не собирается. О том, что эта игра в войну вообще может быть результатом тайной договоренности Офиса президента Украины с администрацией президента Росси, мы уже писали.
✏️Одним словом. Источники сообщают, что в ОП решили спровоцировать Россию на новое обострение ситуации. Это подтверждает Риторика Зеленского и Баканова, синхронно заговоривших об агрессии России. Естественно на фоне напряженности на границе, Офису президента будет не до Ермака с Коломойским, на переправе коней не меняют. Эту ситуацию стратеги из ОП решили предъявить американцам. А Медведчук?
💬Volodymyr Ariev:
Підозрюваний в державній зраді громадянин Медведчук, проти якого з початку 2019 року зібрали грунтовні докази, спокійно собі гуляє в генпрокуратуру та з генпрокуратури, і до рішення суду про запобіжний захід залишається на волі і йде собі після спілкування з прокурорами на всі чотири сторони.
Андрій Антоненко, безпідставне звинувачення якого освятив своєю присутністю особисто Зеленський, провів в тюрмі 500 днів ні за що і далі залишається під домашнім арештом.
Більше нічого додати.
Была у Аркадия Райкина интермедия
"Давайте запустим "дурочку"! "
💬Печерський холм:
Очередной спектакль, разыгранный вокруг Виктора Медведчука, еще раз демонстрирует полную политическую незрелость украинского общества. Украинцы привычно разделились на тех, кто ликует (противники ОПЗЖ) и тех кто возмущен (сторонники ОПЗЖ). И никто не задает вопрос: «А как преследование Медведчука может вообще состояться, при наличии в Офисе президента партнеров Андрея Портнова Татарова и Смирнова, и под гробовое молчание обычно многословного Портнова»?
А все не просто – все еще проще.
Госсекретарь США Энтони Блинкен перед украинским руководством поставил несколько категорических задач, и среди них дело Коломойского и отставка Ермака. Сроки названы крайне сжатые. Источники сообщают, что заместитель Блинкена Виктория Нуланд обещала в самое ближайшее время снова приехать в Киев – с печеньками такой мощности, что в нужных местах запечет сразу у всех.
Фокус в том, что и первое, и второе для Офиса президента невыполнимо в принципе. С отставкой Ермака Зеленский потеряет все рычаги власти, по-хорошему он и сейчас ничем не руководит. Он лишь подписывает бумаги и озвучивает месседжи, подготовленные Ермаком. У Зеленского нет ни своих людей, ни своих управленцев. Им просто неоткуда взяться, Зеленский никогда не руководил ни районом, ни министерством. Он всю жизнь публику смешил со сцены.
Более того, уход Ермака автоматически усиливает позиции министра Авакова. Практически, до установления полицейской диктатуры, в которой Зеленский будет работать президентом в государстве Авакова. Зеленский чисто по-человечески боится такой перспективы, он прекрасно понимает, чем это может закончиться для него. Отставка же и Ермака, и Авакова одновременно, вообще переводит Зеленского в режим войны со всеми, в которой он становится не нужен никому.
Репрессии против Коломойского ничем не лучше. Зеленский хорошо помнит, президентом его сделал канал «1+1». Горшки с Коломойским побиты уже и так, а в случае прямого преследования канал Коломойского быстро Зеленского умножит на нуль.
Что же делать?
Решение Ермаку подсказал серый кардинал ОПЗЖ Сергей Льовочкин, с которым в последнее время у Ермака отношения более чем доверительные. Собственно, предложение Левочкина уже старо и проверенно – продолжать «мучить» Медведчука. Во-первых, это нравится плебсу. Во-вторых, в ОП всерьез верят, что демонстрация Россией подготовки к войне, это реакция на санкции против Медведчука. Мол, Путин мстит Зеленскому за преследование его кума.
⚔️Генерал Хомчак конечно, не Бонапарт. Но и он знает, в состоянии подготовки к вторжению армию долго держать нельзя. Падает боевой дух, все от солдата до генерала начинают думать о том, как выжить и вернуться домой. Тот факт что Россия собрала войска, но не напала, ясно указывает, что нападать Москва и не собирается. О том, что эта игра в войну вообще может быть результатом тайной договоренности Офиса президента Украины с администрацией президента Росси, мы уже писали.
✏️Одним словом. Источники сообщают, что в ОП решили спровоцировать Россию на новое обострение ситуации. Это подтверждает Риторика Зеленского и Баканова, синхронно заговоривших об агрессии России. Естественно на фоне напряженности на границе, Офису президента будет не до Ермака с Коломойским, на переправе коней не меняют. Эту ситуацию стратеги из ОП решили предъявить американцам. А Медведчук?
😴Да полно вам. Подозрение ему никто не вручил. Медведчук сейчас как Пабло Эскобар в Колумбии в свое время – все знают, где он может находиться, но никто не может его найти. А он тем временем, комментирует действия СБУ из комфортных апартаментов. Добивать Медведчука в планы Левочкина не входит.
🇺🇸Впечатлит ли этот спектакль американцев? Сказать трудно. В ОП на это надеются. А мы подождем визита Нуланд.
🇺🇸Впечатлит ли этот спектакль американцев? Сказать трудно. В ОП на это надеются. А мы подождем визита Нуланд.
#ПолітФанклуб
💬Herman Aksom:
Російьский актор Зеленський, який 4 рази відкосив від повістки в армію: "Потрібно негайно зупинити ескалацію конфлікту в Ізраїлі заради життя людей".
Да, з таким головнокомандувачем Ізраїлю було б непереливки. Уявляєте, не дай Боже, таку нікчему президентом під час війни?
- Що там уявляти як ми маємо вже його? "Нада просто перестать стрелять".
💬Дмитрий:
Израиль сейчас по полной выгребает плоды дружбы с Мацковией. На Мацковию беспилотники, а из Мацковии ракеты через дружественный Хамас. Всё кошерно
💬крок_за_кроком:
ХАМАС це арабський варіант Дирляндії, що одних,що других створили ГБ-істи.
Ні, Медведчука не поклали мордою в підлогу, не заарештували і не кинули за грати. Він же ж не волонтер і не боець АТО.
Ми ж Вас попереджали:
Розрекламований законопроект про олігархів передбачає лише одне – обмежити право П.Порошенка балотуватися на виборах.
💬Йозеф Кнехт:
Знову для простого хлопчини на велосипеді перекрили половину Києва. Важко крутити педалі в щільному потоці автомобілів. Головне, щоб хлопчині було зручно, а простолюдини і пізніше можуть додому потрапити.
Плакали всей маршруткой!!)
ОказываеЦА, жена Лещенко поехала проводить концерт в московком ночном клубе, потому что борется против Путина и Кадырова.
ОказываеЦа, это была серьезная и патриотичная операция, а не покос бабла по московским свингер-тусовкам. Ну простите, мы же не знали)
💬Юрій Каракай:
За три місяці до закінчення Епохи Брехні і Бідності - в січні 2019 «злочинна влада мародерів» встигла порушити кримінальну справу проти кума Путіна. Але з настанням Ери Справедливості Медведчук став народним депутатом, доларовим мільярдером і медіамагнатом. Мої вітання мудрому електорату!
💬Роман Зотов, Українобот:
Прохання до зелі!
О найвеличніший, ти обіцяв не йти на другий термін препізедєнства! Виконай, будь ласка, свою обіцянку, збережи Україну! Після першої своєї каденції іди в приватну в'язницю - там тобі буде добре! Зроби це добровільно, на хер тобі той ростов з овощем!
💬Herman Aksom:
Російьский актор Зеленський, який 4 рази відкосив від повістки в армію: "Потрібно негайно зупинити ескалацію конфлікту в Ізраїлі заради життя людей".
Да, з таким головнокомандувачем Ізраїлю було б непереливки. Уявляєте, не дай Боже, таку нікчему президентом під час війни?
- Що там уявляти як ми маємо вже його? "Нада просто перестать стрелять".
💬Дмитрий:
Израиль сейчас по полной выгребает плоды дружбы с Мацковией. На Мацковию беспилотники, а из Мацковии ракеты через дружественный Хамас. Всё кошерно
💬крок_за_кроком:
ХАМАС це арабський варіант Дирляндії, що одних,що других створили ГБ-істи.
Ні, Медведчука не поклали мордою в підлогу, не заарештували і не кинули за грати. Він же ж не волонтер і не боець АТО.
Ми ж Вас попереджали:
Розрекламований законопроект про олігархів передбачає лише одне – обмежити право П.Порошенка балотуватися на виборах.
💬Йозеф Кнехт:
Знову для простого хлопчини на велосипеді перекрили половину Києва. Важко крутити педалі в щільному потоці автомобілів. Головне, щоб хлопчині було зручно, а простолюдини і пізніше можуть додому потрапити.
Плакали всей маршруткой!!)
ОказываеЦА, жена Лещенко поехала проводить концерт в московком ночном клубе, потому что борется против Путина и Кадырова.
ОказываеЦа, это была серьезная и патриотичная операция, а не покос бабла по московским свингер-тусовкам. Ну простите, мы же не знали)
💬Юрій Каракай:
За три місяці до закінчення Епохи Брехні і Бідності - в січні 2019 «злочинна влада мародерів» встигла порушити кримінальну справу проти кума Путіна. Але з настанням Ери Справедливості Медведчук став народним депутатом, доларовим мільярдером і медіамагнатом. Мої вітання мудрому електорату!
💬Роман Зотов, Українобот:
Прохання до зелі!
О найвеличніший, ти обіцяв не йти на другий термін препізедєнства! Виконай, будь ласка, свою обіцянку, збережи Україну! Після першої своєї каденції іди в приватну в'язницю - там тобі буде добре! Зроби це добровільно, на хер тобі той ростов з овощем!
#ЖартиПідКаву
Охорона Медведчука проводить обшуки в СБУ.
(Президент Один Спамс)
Медведчук може переховуватись у Лаврі, зображаючи мощі.
(пан Палівець)
- Роза, почему Медведчука не найдут?
- А Чауса?
- Так его не ищут!
- Ну вот!
(Юрій Каракай)
У меня кроме подозрений не было никаких подтверждений участия российских хакеров в нападении на топливную компанию США. Но тут с опровержением выступил Песков.
(Тётя Роза)
Финансовый совет (как разбогатеть):
Постарайтесь откладывать каждый месяц по 200-300% от своей зарплаты.
Лучшая антистресс-игрушка - это зарплата.
18 лет: Добавляешь в соцсетях всех, кого видел хоть раз.
40 лет: Не добавляешь никого, даже тех, кого знаешь много лет. Потому что пошли они, лучше бы не знал их никогда.
- Я никогда мужу не возражаю. Всё равно будет так, как я молчу.
шёл пятачок с опаской к винни
его тревожил и пугал
стоявший в центре на полянке
мангал
Шел Рабинович по улице. Нашел деньги. Посчитал. НЕ ХВАТАЕТ!!!
🧀📚Много одесских, и не только, шуток юмора – в моей веселой книжке “Услышано в Одессе/Жарти під каву від Веселих Яєць”!
Хотите получить ее в подарок? Узнайте как, на странице украинского производителя крафтовых сыров ТМ “Золота Лінія”:
https://zolota-liniya.com.ua/product/nabir-z-knyshkamy
📚Все издания нашего Книжного Клуба: https://razygrali.biz/knizhnyj-klub.html
Охорона Медведчука проводить обшуки в СБУ.
(Президент Один Спамс)
Медведчук може переховуватись у Лаврі, зображаючи мощі.
(пан Палівець)
- Роза, почему Медведчука не найдут?
- А Чауса?
- Так его не ищут!
- Ну вот!
(Юрій Каракай)
У меня кроме подозрений не было никаких подтверждений участия российских хакеров в нападении на топливную компанию США. Но тут с опровержением выступил Песков.
(Тётя Роза)
Финансовый совет (как разбогатеть):
Постарайтесь откладывать каждый месяц по 200-300% от своей зарплаты.
Лучшая антистресс-игрушка - это зарплата.
18 лет: Добавляешь в соцсетях всех, кого видел хоть раз.
40 лет: Не добавляешь никого, даже тех, кого знаешь много лет. Потому что пошли они, лучше бы не знал их никогда.
- Я никогда мужу не возражаю. Всё равно будет так, как я молчу.
шёл пятачок с опаской к винни
его тревожил и пугал
стоявший в центре на полянке
мангал
Шел Рабинович по улице. Нашел деньги. Посчитал. НЕ ХВАТАЕТ!!!
🧀📚Много одесских, и не только, шуток юмора – в моей веселой книжке “Услышано в Одессе/Жарти під каву від Веселих Яєць”!
Хотите получить ее в подарок? Узнайте как, на странице украинского производителя крафтовых сыров ТМ “Золота Лінія”:
https://zolota-liniya.com.ua/product/nabir-z-knyshkamy
📚Все издания нашего Книжного Клуба: https://razygrali.biz/knizhnyj-klub.html
Ми завжди воювали ̶з̶ ̶О̶с̶т̶а̶з̶і̶є̶ю̶ з олігархами
💬Valeriy Prozapas:
То був не цей Зеленський, а болєє другой, якого Порошенко змушував ділити Україну між Коломойським, Ахметовим, Пінчуком та іншими прекрасними людьми.
Тепер всьо, опять конєц епохі, понаглядали і хватіт - хана олігархам, вєрім-молімся.
Якщо серйозно - нам крутять дурнувате шоу, якому немає ні кінця, ні краю.
📚P.S. Шановні друзі, презентація книги Валерія Прозапаса "Хроніка революції, війни та реваншу" розпочнеться з Києва!
Під егідою нашого Книжкового Клубу пройде два заходи - 14 та 15 травня.
☎️П’ятниця, 14.05, вечір – універмаг “Україна”, Площа Перемоги, 3.
Початок автограф-сесії – о 17 годині (попередній запис за телефоном 063-430-57-85).
Початок презентації – о 19 годині.
Субота, 13.00 – літній кінотеатр на вул. Курчатова, 3-Б. https://fb.me/e/1poKLiZ5H
👋Приходьте!
Ми чекаємо на нашу з Вами зустріч!
💬Valeriy Prozapas:
То був не цей Зеленський, а болєє другой, якого Порошенко змушував ділити Україну між Коломойським, Ахметовим, Пінчуком та іншими прекрасними людьми.
Тепер всьо, опять конєц епохі, понаглядали і хватіт - хана олігархам, вєрім-молімся.
Якщо серйозно - нам крутять дурнувате шоу, якому немає ні кінця, ні краю.
📚P.S. Шановні друзі, презентація книги Валерія Прозапаса "Хроніка революції, війни та реваншу" розпочнеться з Києва!
Під егідою нашого Книжкового Клубу пройде два заходи - 14 та 15 травня.
☎️П’ятниця, 14.05, вечір – універмаг “Україна”, Площа Перемоги, 3.
Початок автограф-сесії – о 17 годині (попередній запис за телефоном 063-430-57-85).
Початок презентації – о 19 годині.
Субота, 13.00 – літній кінотеатр на вул. Курчатова, 3-Б. https://fb.me/e/1poKLiZ5H
👋Приходьте!
Ми чекаємо на нашу з Вами зустріч!
🚽Каста
💬Victor Tregubov:
На днях обрали пані до Вищої ради правосуддя. Звати пані Інна Плахтій. А її батька звати Борис Плахтій. Він відомий тим, що вже у 1987-му році роках винес останній смертний вирок бійцю УПА - Івану Гончаруку, незважаючи на те, що той вже був заарештований у 1946-му та відбув термін на Колимі.
Так КДБ відзначило річницю революції. З 2006-го року пан Борис на пенсії. Його довічне утримання лягло на плечі нас, українських платників податків. Нещодавно йому здалося, що ми йому недостатньо вдячні, тож він через суд збільшил розмір пенсії та наразі отримує 202 895 гривень на місяць.
Інна - не єдина його донька. Є ще Наталія Плахтій, працює суддею Волинського окружного адміністративного суду. А ще в Інни є донька, Катерина Троць, що працює працює керівником служби інспекторів тієї самої Вищої ради правосуддя. Сімейний підряд.
А нещодавно по мережі пробігло відео, де істота з губами, схожими на розплющених хробаків, розповідає, як їй соромно за Україну, яка не пустила співака ротом Басту. І що Україна про***ла Крим, який вже не повернеться.
Питання: в якому суді працюватиме істота, якщо вона навчається на третьому курсі юридичного, а і її мати, Крістіна Константінова, і її співмешканець, Віктор Кицюк - судді Печерського райсуду Києва? Якщо у когось добра пам’ять - так, це той самий Кицюк, що під час Майдану штампував вироки автомайданівцям. Втім, сама Константінова теж таке робила.
Ну от чого ви усіх суддів одним миром мажете? - скажуть мені. - Усі люди різні! От був один суддя, що навіть в ДАП снайпером був!
Так, був, пан Мамалуй. А після ДАПу був ще один показовий епізод. Пригадуєте, у 2017-му році був такий випадок - певна пані припаркувала авто з порушеннями, а коли копи зробили зауваження, відмовилася ані перепарковуватися, ані показати документи на вимогу поліцейських, що під’їхали. Ну, копи виявилися не шуганими, наділи на неї наручники, а це була суддя Солом’янського районного суду Вікторія Кицюк.
Здавалося б, ситуація очевидна. Але ні. За Кицюк вступилися усі судді, включно по Раду суддів, яка на своїй сторінці просто перебрехала обставини, незважаючи на вже опубліковане відео (начебто суддя не була в машині, а лише до неї підходила, а копи наскочили та схопили, не давши навіть можливості показати документи). І так, активно вступився за пані Кицюк пан Мамалуй. Хай би як кепсько це не виглядало, але є така штука - професійна солідарність.
І так, бонус для уважних. Ви вгадали, оця Вікторія Кицюк - це колишня дружина Віктора Кицюка з початку цього тексту.
А нинішня його співмешканка - це мати тієї дівчинки Губи-Хробаки, яка сумує за Бастою. А ще в Печерському судді працює його рідна сестра, Людмила Кицюк.
Оце співпадіння, еге ж?
Та не співпадіння це, а каста.
Одна відносно невелика, б-ська каста. Де всі всіх знають. Де всі з усіма переспали. Де скоро серйозно встане проблема інбридингу, бо занадто багато близьких родичів буде у шлюбних стосунках, як у королів середньовіччя. Де судді, що судили бандерівців, видають доньок за суддів, що судили майданівців, і на момент шлюбу вже чудово уявляють, в яких судах працюватимуть їхні ще не народжені діти. Де ворон ворону око ніколи не виклює, а Вовк Вовка завжди прикриє.
💩І ця система ніколи не очиститься зсередини.
💬Victor Tregubov:
На днях обрали пані до Вищої ради правосуддя. Звати пані Інна Плахтій. А її батька звати Борис Плахтій. Він відомий тим, що вже у 1987-му році роках винес останній смертний вирок бійцю УПА - Івану Гончаруку, незважаючи на те, що той вже був заарештований у 1946-му та відбув термін на Колимі.
Так КДБ відзначило річницю революції. З 2006-го року пан Борис на пенсії. Його довічне утримання лягло на плечі нас, українських платників податків. Нещодавно йому здалося, що ми йому недостатньо вдячні, тож він через суд збільшил розмір пенсії та наразі отримує 202 895 гривень на місяць.
Інна - не єдина його донька. Є ще Наталія Плахтій, працює суддею Волинського окружного адміністративного суду. А ще в Інни є донька, Катерина Троць, що працює працює керівником служби інспекторів тієї самої Вищої ради правосуддя. Сімейний підряд.
А нещодавно по мережі пробігло відео, де істота з губами, схожими на розплющених хробаків, розповідає, як їй соромно за Україну, яка не пустила співака ротом Басту. І що Україна про***ла Крим, який вже не повернеться.
Питання: в якому суді працюватиме істота, якщо вона навчається на третьому курсі юридичного, а і її мати, Крістіна Константінова, і її співмешканець, Віктор Кицюк - судді Печерського райсуду Києва? Якщо у когось добра пам’ять - так, це той самий Кицюк, що під час Майдану штампував вироки автомайданівцям. Втім, сама Константінова теж таке робила.
Ну от чого ви усіх суддів одним миром мажете? - скажуть мені. - Усі люди різні! От був один суддя, що навіть в ДАП снайпером був!
Так, був, пан Мамалуй. А після ДАПу був ще один показовий епізод. Пригадуєте, у 2017-му році був такий випадок - певна пані припаркувала авто з порушеннями, а коли копи зробили зауваження, відмовилася ані перепарковуватися, ані показати документи на вимогу поліцейських, що під’їхали. Ну, копи виявилися не шуганими, наділи на неї наручники, а це була суддя Солом’янського районного суду Вікторія Кицюк.
Здавалося б, ситуація очевидна. Але ні. За Кицюк вступилися усі судді, включно по Раду суддів, яка на своїй сторінці просто перебрехала обставини, незважаючи на вже опубліковане відео (начебто суддя не була в машині, а лише до неї підходила, а копи наскочили та схопили, не давши навіть можливості показати документи). І так, активно вступився за пані Кицюк пан Мамалуй. Хай би як кепсько це не виглядало, але є така штука - професійна солідарність.
І так, бонус для уважних. Ви вгадали, оця Вікторія Кицюк - це колишня дружина Віктора Кицюка з початку цього тексту.
А нинішня його співмешканка - це мати тієї дівчинки Губи-Хробаки, яка сумує за Бастою. А ще в Печерському судді працює його рідна сестра, Людмила Кицюк.
Оце співпадіння, еге ж?
Та не співпадіння це, а каста.
Одна відносно невелика, б-ська каста. Де всі всіх знають. Де всі з усіма переспали. Де скоро серйозно встане проблема інбридингу, бо занадто багато близьких родичів буде у шлюбних стосунках, як у королів середньовіччя. Де судді, що судили бандерівців, видають доньок за суддів, що судили майданівців, і на момент шлюбу вже чудово уявляють, в яких судах працюватимуть їхні ще не народжені діти. Де ворон ворону око ніколи не виклює, а Вовк Вовка завжди прикриє.
💩І ця система ніколи не очиститься зсередини.
#НевідривнийКалендар
📜13 травня 1849 року народився автор роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панас Мирний.
Як завжди захоплююче про видатного українського автора розповідає історик Ганна Черкаська:
“При хрещенні він отримав ім’я Афанасій, тому домашні називали Фонеком. Панас (Опанас) Рудченко здобував освіту у Миргородському парафіяльному училищі, потім у повітовому училищі Гадяча.
І хоч мріялося про гімназію, університет, мусив Панас на чотирнадцятому році стати канцеляристом. Ця служба топтала гідність, честь і совість, єдиний вихід – літературна праця.
Леліткою щастя була щира, довірлива красуня Галя:
Як лебідонька – на волос,
Як та скрипочка – на голос...
Та супроти стали родичі й батьки. Не судилося закоханим поєднати свої долі. Про страшну долю Галі розповів Панас Якович у романі «Повія».
Панас Якович переїхав до Полтави й довго жив одинаком у двох кімнатках. У його спальні не бував ніхто, а вітальня мала найпростішу обстановку: стіл, канапа, стільці, шафа з книгами, на стіні акварелі та портрети П. Куліша й Д. Гарібальді. Після обіду любив спочити, маленькою слабкістю його було чаювання.
Він працював у губернській скарбниці та казенній палаті.
А на сороковому році життя на літературних суботах його серце вразила блакитноока 26-річна вчителька музики Полтавського інституту шляхетних дівчат Олександра Шейдеман. Її батько, німець, капітан у відставці. Шурочка знала кілька іноземних мов, закінчила Полтавський інститут шляхетних дівчат зі срібною медаллю та Харківське музичне училище.
Панас Якович знав про хронічну нервову хворобу Шурочки, і про те, що в неї є наречений, молодий багатий лікар із Петербурга, але усе-таки наважився добиватися її руки і серця… Шурочці відкрив Панас Якович свою поетичну душу, надсилав власні вірші. Вони були такі щасливі обоє!
16 квітня 1889 року Олександра Шейдеман і Панас Рудченко побралися. Влітку він повіз молоду дружину до батьків. Гадав провести два тижні «нестямного весільного щастя», але мама й невістка не знайшли спільної мови. Мама була простою жінкою, говорила українською, а Шурочка розмовляла по-панськи – російською, поводила себе по-городському. Пройшли роки і тільки поява онучат допомогла жінкам знайти спільну мову.
11 червня 1892 року Панас Якович приймав вітання з одержанням ордена Святого Володимира і з народженням сина Віктора. З народженням другого сина Михайла 6 листопада 1893 року новими радощами наповнилося родинне життя. 9 травня 1898 року у них народився третій син Леонід.
Шурочка намагалася бути турботливою дружиною, опікувалася дітьми, але хвороба давалася взнаки. Втім Панас був щасливим – кохав дружину, пишався синами.
У березні 1903 року Рудченки придбали власну садибу на сім кімнат у передмісті Полтави. У 60-річному віці Панас Якович залишив заповіт: сини повинні продовжити його справу – вірно служити народу.
На цей час старший Віктор закінчив юридичний факультет Московського університету, але був мобілізований на фронт. Талановитий юнак писав вірші, цікавився мистецтвом, але 17 вересня 1915 року під Рівно Віктор загинув.
Михайло навчався у Варшавському політехнічному інституті, але перша світова змусила перевестися до Катеринослава. Першокурсником він завів сім’ю, а 1919 року, Рудченки отримали радісну звістку про народження онука Юрія. Незабаром невістка з немовлям приїхала до Полтави. У будинку свого діда Юрась провів дитячі роки, закінчив школу. Молодший син, Леонід 1917 року закінчив гімназію, а потім батьки втратили з ним зв’язок.
Панас Мирний ніколи не дбав про власний імідж, не розкривав свого псевдоніма. У 1890 р. до Полтави приїхала трупа Садовського. Захоплений грою Заньковецької, він підніс актрисі рукопис «Лимерівни» з присвятою. Через два роки трупа привезла «Лимерівну», успішно її зіграла. Публіка аплодувала й скандувала: «Автора!». Здивовані полтавці побачили відомого багатьом радника. Заньковецька одягла на нього вінка.
📜13 травня 1849 року народився автор роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панас Мирний.
Як завжди захоплююче про видатного українського автора розповідає історик Ганна Черкаська:
“При хрещенні він отримав ім’я Афанасій, тому домашні називали Фонеком. Панас (Опанас) Рудченко здобував освіту у Миргородському парафіяльному училищі, потім у повітовому училищі Гадяча.
І хоч мріялося про гімназію, університет, мусив Панас на чотирнадцятому році стати канцеляристом. Ця служба топтала гідність, честь і совість, єдиний вихід – літературна праця.
Леліткою щастя була щира, довірлива красуня Галя:
Як лебідонька – на волос,
Як та скрипочка – на голос...
Та супроти стали родичі й батьки. Не судилося закоханим поєднати свої долі. Про страшну долю Галі розповів Панас Якович у романі «Повія».
Панас Якович переїхав до Полтави й довго жив одинаком у двох кімнатках. У його спальні не бував ніхто, а вітальня мала найпростішу обстановку: стіл, канапа, стільці, шафа з книгами, на стіні акварелі та портрети П. Куліша й Д. Гарібальді. Після обіду любив спочити, маленькою слабкістю його було чаювання.
Він працював у губернській скарбниці та казенній палаті.
А на сороковому році життя на літературних суботах його серце вразила блакитноока 26-річна вчителька музики Полтавського інституту шляхетних дівчат Олександра Шейдеман. Її батько, німець, капітан у відставці. Шурочка знала кілька іноземних мов, закінчила Полтавський інститут шляхетних дівчат зі срібною медаллю та Харківське музичне училище.
Панас Якович знав про хронічну нервову хворобу Шурочки, і про те, що в неї є наречений, молодий багатий лікар із Петербурга, але усе-таки наважився добиватися її руки і серця… Шурочці відкрив Панас Якович свою поетичну душу, надсилав власні вірші. Вони були такі щасливі обоє!
16 квітня 1889 року Олександра Шейдеман і Панас Рудченко побралися. Влітку він повіз молоду дружину до батьків. Гадав провести два тижні «нестямного весільного щастя», але мама й невістка не знайшли спільної мови. Мама була простою жінкою, говорила українською, а Шурочка розмовляла по-панськи – російською, поводила себе по-городському. Пройшли роки і тільки поява онучат допомогла жінкам знайти спільну мову.
11 червня 1892 року Панас Якович приймав вітання з одержанням ордена Святого Володимира і з народженням сина Віктора. З народженням другого сина Михайла 6 листопада 1893 року новими радощами наповнилося родинне життя. 9 травня 1898 року у них народився третій син Леонід.
Шурочка намагалася бути турботливою дружиною, опікувалася дітьми, але хвороба давалася взнаки. Втім Панас був щасливим – кохав дружину, пишався синами.
У березні 1903 року Рудченки придбали власну садибу на сім кімнат у передмісті Полтави. У 60-річному віці Панас Якович залишив заповіт: сини повинні продовжити його справу – вірно служити народу.
На цей час старший Віктор закінчив юридичний факультет Московського університету, але був мобілізований на фронт. Талановитий юнак писав вірші, цікавився мистецтвом, але 17 вересня 1915 року під Рівно Віктор загинув.
Михайло навчався у Варшавському політехнічному інституті, але перша світова змусила перевестися до Катеринослава. Першокурсником він завів сім’ю, а 1919 року, Рудченки отримали радісну звістку про народження онука Юрія. Незабаром невістка з немовлям приїхала до Полтави. У будинку свого діда Юрась провів дитячі роки, закінчив школу. Молодший син, Леонід 1917 року закінчив гімназію, а потім батьки втратили з ним зв’язок.
Панас Мирний ніколи не дбав про власний імідж, не розкривав свого псевдоніма. У 1890 р. до Полтави приїхала трупа Садовського. Захоплений грою Заньковецької, він підніс актрисі рукопис «Лимерівни» з присвятою. Через два роки трупа привезла «Лимерівну», успішно її зіграла. Публіка аплодувала й скандувала: «Автора!». Здивовані полтавці побачили відомого багатьом радника. Заньковецька одягла на нього вінка.
Після перевороту 1917 р. П. Мирний підтримав Центральну раду, згодом – Петлюру.
Панас Якович робив усе для щастя родини, ходив на службу через силу до останнього дня. 19 січня 1920 року увечері він добрався додому, провів вечір із родиною. На світанні Олександра почула шум у кімнаті чоловіка, кинулася до нього: він був без свідомості на підлозі.
Земський лікар засвідчив інсульт. О пів на шосту 28 січня 1920 року на 70-році помер громадянин УНР, найскромніший письменник Панас Мирний. І у особистій справі дійсного статського радника (цивільного генерала), класика української літератури за 57 років служби з’явився перший документ українською мовою про виключення його з числа службовців у зв’язку зі смертю.
Під сумні дзвони Успенського собору його ховали 30 січня на старому військовому кладовищі. «Скромний, добродушний, привітний, глибокий гуморист», – шепотіли у натовпі. Пізніше поряд із ним було поховано дружину.
Але 29 серпня 1936 року прах його було потривожено в зв’язку з тим, що цвинтар влада ліквідувала. Останки Панаса Мирного було перепоховано в Зеленому Гаю, на схилі гори, через яку ходив він у місто і де відпочивав”.
📖Цікаві та маловідомі факти про видатних українців зібрані у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
✅Придбати цю та інші книги можна буде під час Великої презентації видань нашого Книжкового Клубу, яка відбудеться цієї п’ятниці та суботи. Подробиці за посиланням:
https://fb.me/e/1hGG83DEn
📚Всі видання Книжкового Клубу: https://razygrali.biz/knizhnyj-klub.html
Панас Якович робив усе для щастя родини, ходив на службу через силу до останнього дня. 19 січня 1920 року увечері він добрався додому, провів вечір із родиною. На світанні Олександра почула шум у кімнаті чоловіка, кинулася до нього: він був без свідомості на підлозі.
Земський лікар засвідчив інсульт. О пів на шосту 28 січня 1920 року на 70-році помер громадянин УНР, найскромніший письменник Панас Мирний. І у особистій справі дійсного статського радника (цивільного генерала), класика української літератури за 57 років служби з’явився перший документ українською мовою про виключення його з числа службовців у зв’язку зі смертю.
Під сумні дзвони Успенського собору його ховали 30 січня на старому військовому кладовищі. «Скромний, добродушний, привітний, глибокий гуморист», – шепотіли у натовпі. Пізніше поряд із ним було поховано дружину.
Але 29 серпня 1936 року прах його було потривожено в зв’язку з тим, що цвинтар влада ліквідувала. Останки Панаса Мирного було перепоховано в Зеленому Гаю, на схилі гори, через яку ходив він у місто і де відпочивав”.
📖Цікаві та маловідомі факти про видатних українців зібрані у книзі Ганни Черкаської “Українська Історія в Обличчях”.
✅Придбати цю та інші книги можна буде під час Великої презентації видань нашого Книжкового Клубу, яка відбудеться цієї п’ятниці та суботи. Подробиці за посиланням:
https://fb.me/e/1hGG83DEn
📚Всі видання Книжкового Клубу: https://razygrali.biz/knizhnyj-klub.html
📚Шановні друзі, запрошуємо Вас відвідати презентацію книги Валерія Прозапаса "Хроніка революції, війни та реваншу", що відбудеться під егідою нашого Книжкового Клубу. Планується два заходи 14 та 15 травня.
📝П’ятниця, 14.05, вечір – універмаг “Україна”, Площа Перемоги, 3.
Початок автограф-сесії – о 17:00 (попередній запис за телефоном 063-430-57-85).
Початок презентації – о 19:00.
📝Субота, 13:00 – літній кінотеатр на вул. Курчатова, 3-Б. https://fb.me/e/1poKLiZ5H
👋Приходьте!
Ми чекаємо на нашу з Вами приємну зустріч!
📝П’ятниця, 14.05, вечір – універмаг “Україна”, Площа Перемоги, 3.
Початок автограф-сесії – о 17:00 (попередній запис за телефоном 063-430-57-85).
Початок презентації – о 19:00.
📝Субота, 13:00 – літній кінотеатр на вул. Курчатова, 3-Б. https://fb.me/e/1poKLiZ5H
👋Приходьте!
Ми чекаємо на нашу з Вами приємну зустріч!
#ЛюдськийФактор
📜Заколоченный поцелуй
Однажды один молодой румын, истерзанный невежеством своих соотечественников, которые не понимали порывов его души и его скульптур, отправился в тогдашнюю столицу искусства – Париж. Звали его Костантин Бранкузи.
В те же годы в Париж приехала русская барышня Татьяна Рашевская, где и встретила свою любовь в облике другого выходца из Румынии - Соломона Марбе.
Что–то у них не сложилось и она покончила с собой 23 лет от роду. Потрясенный Соломон посоветовал родителям Татьяны заказать надгробный памятник у своего друга Бранкузи. И в 1911 году скульптура "Поцелуй" была установлена на Монпарнасском кладбище.
Родителям она не понравилась, те ожидали что–то более традиционное. За работу Бранкузи они заплатили, но решили, что памятник заменят на более подходящий их вкусу. Затем война, революция в России, родители Татьяны исчезли в водовороте событий и в Париже больше не бывали.
Скульптура в виде двух целующихся ангелов так и осталась на своем месте. Но в наше время скульптуры Бранкузи стали очень дорогими и продаются за десятки миллионов долларов. Скульптуру на могиле Татьяны оценивают в 30–50 миллионов.
И тут один ушлый французский арт–дилер решил выяснить, а нет ли у могилы и скульптуры хозяина. И нашел в России наследников Рашевских, которые от нахлынувшего на них счастья рванули во Францию и переписали на себя участок на кладбище.
Вскоре наследники заявили, что хотят продать скульптуру, а на могиле поставить копию. Власти Франции парировали, что это народное достояние. Но адвокаты предоставили документы о том, что скульптура была заказана и оплачена родителями Татьяны и поэтому принадлежит наследникам. Кстати, Бранкузи получил за нее в 1911 году 732 евро в современном эквиваленте.
Запретить продажу власти Франции не могут. Они лишь имеют право первоочередного выкупа. Аргумент властей Парижа о том, что скульптура и постамент - неразрывно связанный объект, единый ансамбль, не возымел эффекта, так как адвокаты нашли документы от 1911 года, гласящие, что постамент делал другой скульптор.
В ожидании денег русские наследники приняли решение заколотить скульптуру в деревянный ящик – мол, нечего бесплатно смотреть на нашу драгоценность, собственность и семейную ценность.
Да, господа, как говорил Махатма Ганди, "Мир достаточно велик, чтобы удовлетворить нужды любого человека, но слишком мал, чтобы удовлетворить людскую жадность".
📖Человек во всех его проявлениях – в моей книге “Человеческий Фактор” и расширенном украиноязычном издании “Людський Фактор”.
📚Хотите получить любую из этих книг в подарок? Такую возможность предоставляет ТМ “Золота Лінія” – украинский производитель крафтовых сыров. Заходите:
https://bit.ly/2R2zEC5
✅🧀Продегустировать продукцію ТМ “Золота Лінія” можно будет на Большой презентации изданий нашего Книжного Клуба в эту пятницу и субботу: https://fb.me/e/1hGG83DEn
📜Заколоченный поцелуй
Однажды один молодой румын, истерзанный невежеством своих соотечественников, которые не понимали порывов его души и его скульптур, отправился в тогдашнюю столицу искусства – Париж. Звали его Костантин Бранкузи.
В те же годы в Париж приехала русская барышня Татьяна Рашевская, где и встретила свою любовь в облике другого выходца из Румынии - Соломона Марбе.
Что–то у них не сложилось и она покончила с собой 23 лет от роду. Потрясенный Соломон посоветовал родителям Татьяны заказать надгробный памятник у своего друга Бранкузи. И в 1911 году скульптура "Поцелуй" была установлена на Монпарнасском кладбище.
Родителям она не понравилась, те ожидали что–то более традиционное. За работу Бранкузи они заплатили, но решили, что памятник заменят на более подходящий их вкусу. Затем война, революция в России, родители Татьяны исчезли в водовороте событий и в Париже больше не бывали.
Скульптура в виде двух целующихся ангелов так и осталась на своем месте. Но в наше время скульптуры Бранкузи стали очень дорогими и продаются за десятки миллионов долларов. Скульптуру на могиле Татьяны оценивают в 30–50 миллионов.
И тут один ушлый французский арт–дилер решил выяснить, а нет ли у могилы и скульптуры хозяина. И нашел в России наследников Рашевских, которые от нахлынувшего на них счастья рванули во Францию и переписали на себя участок на кладбище.
Вскоре наследники заявили, что хотят продать скульптуру, а на могиле поставить копию. Власти Франции парировали, что это народное достояние. Но адвокаты предоставили документы о том, что скульптура была заказана и оплачена родителями Татьяны и поэтому принадлежит наследникам. Кстати, Бранкузи получил за нее в 1911 году 732 евро в современном эквиваленте.
Запретить продажу власти Франции не могут. Они лишь имеют право первоочередного выкупа. Аргумент властей Парижа о том, что скульптура и постамент - неразрывно связанный объект, единый ансамбль, не возымел эффекта, так как адвокаты нашли документы от 1911 года, гласящие, что постамент делал другой скульптор.
В ожидании денег русские наследники приняли решение заколотить скульптуру в деревянный ящик – мол, нечего бесплатно смотреть на нашу драгоценность, собственность и семейную ценность.
Да, господа, как говорил Махатма Ганди, "Мир достаточно велик, чтобы удовлетворить нужды любого человека, но слишком мал, чтобы удовлетворить людскую жадность".
📖Человек во всех его проявлениях – в моей книге “Человеческий Фактор” и расширенном украиноязычном издании “Людський Фактор”.
📚Хотите получить любую из этих книг в подарок? Такую возможность предоставляет ТМ “Золота Лінія” – украинский производитель крафтовых сыров. Заходите:
https://bit.ly/2R2zEC5
✅🧀Продегустировать продукцію ТМ “Золота Лінія” можно будет на Большой презентации изданий нашего Книжного Клуба в эту пятницу и субботу: https://fb.me/e/1hGG83DEn
Як вбивалася рідна культура, мова, пісня
💬Valentyna Kovalenko:
“Свідоме знищення Тріо Мареничів у 1980-му – підступний та гріховний злочин радянського режиму: так вбивалася рідна українська культура, рідна мова, рідна пісня. А що ж ми, українці, відповіли на те, адже тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені?!
На початку 1970–их не було такої оселі, де б не звучали надзвичайно популярні ”Місяць і зіроньки”, ”Маки червоні”, ”Тиша навкруги”, ”Ой під вишнею…”, ”Посилала мене Мати”, ”Чом ти не прийшов?”. Оранжування українських пісень робив і певний час плідно співпрацював з популярним тріо композитор Олександр Злотник.
Простий люд слухав мелодійні народні пісні в сучасному естрадному оранжуванні та показував пальцем у телевізор – гадав, хто кому з тріо ким доводиться. Пліток було немало. ”Знавці” розповідали більше: усі троє – галичани (які лише місцевості не претендували на малу батьківщину), що це брат і дві сестри і таке інше…
Волиняни (тріо було у складі Волинської обласної філармонії) неодмінно виступали лише у національних вишиванках і пропагували національне високопрофесійне мистецтво, яке ніяк не вписувалося у світлі рамки будівників комунізму. Настільки величезним був їхній внесок у національну пісню і настільки бездоганною і популярною була їх українська мова, що кремлівським царькам це аж ніяк не могло бути до вподоби.
У 1980–му Мареничі відмовилися співати спочатку перед представниками Національних олімпійських комітетів у Москві, а згодом - в офіційному концерті до Дня колгоспника. Спалахнув скандал - історія непокори потрапила в газети. З Міністерства культури УРСР надійшов наказ із забороною Мареничам виступати за межами Волинської області. “Доброзичливці” розмагнітили свіжознятий фільм, припинили трансляцію їхніх записів на радіо та телебаченні. В один момент радянська пропаганда ледь не зі швидкістю звуку поширила чутки, що Мареничі зрадили країну рад і подалися в буржуазну Канаду. І це спрацювало. Тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені…
Нехорошу й несправедливу естафету забуття Мареничів підхопила ніби "незалежна" Україна. Зараз важко сказати, чому легендарних артистів незаслужено забули українці. Адже пісні "Ой, у гаю при Дунаю", "Несе Галя воду", "Ой, під вишнею", "Тиша навкруги", «Маки червоні» не просто хвилюють серце, а розривають душу!
Про них Муслім Магомаєв сказав, що хотів би зробити своїй азербайджанській пісні такі ж легкі крила, які Мареничі зробили пісні українській. А пісню "Зв'язкова" на вірш Лариси Мурович "Дай Боже нам сонця в блакиті і мужнії клятви слова, допоки живемо на світі ніколи не вмре зв'язкова..." якось у Києві почув Назарій Яремчук і сказав Валерію Мареничу: "Валерію, це ж „смереки". Дай її мені". Але заспівати та записати її Назарій, на жаль, не встиг...
Як зізнався в одному із знайдених мною інтерв'ю воістину народний артист Валерій Маренич, в ефірі його частіше можна почути, наприклад, у Словаччині. Власне, як і все українське. „Батько" всіх білорусів Олександр Лукашенко навіть пропонував йому притулок у своїй країні, машину і дачу. Валерій зізнається, що якби хотів покинути рідну землю, зробив би це давно і виїхав би набагато далі, ніж у Білорусь. Але замість цього він продовжує писати проникливі пісні.
Керівник ВІА «Дивограй» Андрій Терещенко з гіркотою каже:
- Багато музикантів в наші дні, виконуючи народну музику, чомусь її ускладнюють. І це в той час, коли варто йти від складного до простого. Справжня народна музика ніколи не буває складною. Мені здається, що тріо Мареничів мало оту «золоту середину» між народною музикою і способом її донесення до всього Світу. Використовуючи ту легкість і простоту, якою славиться наша музика. Разом з тим я, як музикант, можу стверджувати, що у тріо Мареничів було ідеальне поєднання голосів, а сам Валерій був неперевершеним гітаристом. Своїм студентам у педагогічному університеті я даю послухати тріо Мареничів одночасно з творчістю найбільш видатних представників української музики. Наприклад, з тією самою Квіткою Цісик. Це все, що залишиться з нами.
💬Valentyna Kovalenko:
“Свідоме знищення Тріо Мареничів у 1980-му – підступний та гріховний злочин радянського режиму: так вбивалася рідна українська культура, рідна мова, рідна пісня. А що ж ми, українці, відповіли на те, адже тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені?!
На початку 1970–их не було такої оселі, де б не звучали надзвичайно популярні ”Місяць і зіроньки”, ”Маки червоні”, ”Тиша навкруги”, ”Ой під вишнею…”, ”Посилала мене Мати”, ”Чом ти не прийшов?”. Оранжування українських пісень робив і певний час плідно співпрацював з популярним тріо композитор Олександр Злотник.
Простий люд слухав мелодійні народні пісні в сучасному естрадному оранжуванні та показував пальцем у телевізор – гадав, хто кому з тріо ким доводиться. Пліток було немало. ”Знавці” розповідали більше: усі троє – галичани (які лише місцевості не претендували на малу батьківщину), що це брат і дві сестри і таке інше…
Волиняни (тріо було у складі Волинської обласної філармонії) неодмінно виступали лише у національних вишиванках і пропагували національне високопрофесійне мистецтво, яке ніяк не вписувалося у світлі рамки будівників комунізму. Настільки величезним був їхній внесок у національну пісню і настільки бездоганною і популярною була їх українська мова, що кремлівським царькам це аж ніяк не могло бути до вподоби.
У 1980–му Мареничі відмовилися співати спочатку перед представниками Національних олімпійських комітетів у Москві, а згодом - в офіційному концерті до Дня колгоспника. Спалахнув скандал - історія непокори потрапила в газети. З Міністерства культури УРСР надійшов наказ із забороною Мареничам виступати за межами Волинської області. “Доброзичливці” розмагнітили свіжознятий фільм, припинили трансляцію їхніх записів на радіо та телебаченні. В один момент радянська пропаганда ледь не зі швидкістю звуку поширила чутки, що Мареничі зрадили країну рад і подалися в буржуазну Канаду. І це спрацювало. Тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені…
Нехорошу й несправедливу естафету забуття Мареничів підхопила ніби "незалежна" Україна. Зараз важко сказати, чому легендарних артистів незаслужено забули українці. Адже пісні "Ой, у гаю при Дунаю", "Несе Галя воду", "Ой, під вишнею", "Тиша навкруги", «Маки червоні» не просто хвилюють серце, а розривають душу!
Про них Муслім Магомаєв сказав, що хотів би зробити своїй азербайджанській пісні такі ж легкі крила, які Мареничі зробили пісні українській. А пісню "Зв'язкова" на вірш Лариси Мурович "Дай Боже нам сонця в блакиті і мужнії клятви слова, допоки живемо на світі ніколи не вмре зв'язкова..." якось у Києві почув Назарій Яремчук і сказав Валерію Мареничу: "Валерію, це ж „смереки". Дай її мені". Але заспівати та записати її Назарій, на жаль, не встиг...
Як зізнався в одному із знайдених мною інтерв'ю воістину народний артист Валерій Маренич, в ефірі його частіше можна почути, наприклад, у Словаччині. Власне, як і все українське. „Батько" всіх білорусів Олександр Лукашенко навіть пропонував йому притулок у своїй країні, машину і дачу. Валерій зізнається, що якби хотів покинути рідну землю, зробив би це давно і виїхав би набагато далі, ніж у Білорусь. Але замість цього він продовжує писати проникливі пісні.
Керівник ВІА «Дивограй» Андрій Терещенко з гіркотою каже:
- Багато музикантів в наші дні, виконуючи народну музику, чомусь її ускладнюють. І це в той час, коли варто йти від складного до простого. Справжня народна музика ніколи не буває складною. Мені здається, що тріо Мареничів мало оту «золоту середину» між народною музикою і способом її донесення до всього Світу. Використовуючи ту легкість і простоту, якою славиться наша музика. Разом з тим я, як музикант, можу стверджувати, що у тріо Мареничів було ідеальне поєднання голосів, а сам Валерій був неперевершеним гітаристом. Своїм студентам у педагогічному університеті я даю послухати тріо Мареничів одночасно з творчістю найбільш видатних представників української музики. Наприклад, з тією самою Квіткою Цісик. Це все, що залишиться з нами.
І мені дуже боляче, що за останні 15-20 років про цей колектив майже ніхто й нічого не говорить”.
☑️До речі, мою публікацію про Квітку Цісик можна прочитати за посиланням:
https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=3917261428300081&id=365125280180398
☑️До речі, мою публікацію про Квітку Цісик можна прочитати за посиланням:
https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=3917261428300081&id=365125280180398
