Суботній ранок обіцяв бути спокійним. Однак не з Тетяною...

Тетяна - одна знайома, яка сьогодні о 8 ранку зателефонувала і:

- Слухай, можеш підійти? Я тут неподалік від твого дому.

- Доброго ранку! Я ще сплю. А що сталося?

- Хм... Така історія...

Отже, Тетяна працює добу, а потім 2 доби вдома. Саме сьогодні вона відпрацювала 24 години і по дорозі додому купила в ларьку каву. І ще не допивши, каву, вона почала розповідати, що саме з нею сталося:

- Уяви, розплатилася за каву. А тут один чоловік (зовні нормальний) підійшов і сказав: "Можете дати 8 гривень на тролейбус? Я десь гаманець загубив".

- А ти що?

- У мене найменша купюра - 10 грн. Я й дала йому десятку. І він пішов.

- І що?

- Потім я допила каву і зрозуміла, що мені однієї порції замало. Схотіла купити ще...

- І?

- Перерила всю сумку, по кишенях подивилася, а гаманця ніде нема!

- Боже!

- Можеш позичити 16 грн на маршрутку?

І правду кажуть: даючи гроші нужденним, переймаєте їхні проблеми.

Коли тобі мама говорила, що десь дочки розумніші чи вправніші за тебе, ти потихеньку накопичувала в собі образу. І, можливо, зараз пропрацьовуєш дитячі образи з психологом.

Не знаю, чи стане тобі від цього легше, але знай, що та дівчина, з якою тебе порівнювали можливо теж відвідує спеціаліста.

Ні, це не стосується мене. Я не ображена на матір. Хоча є моменти, котрі мені так і залишилися незрозумілими. Однак я вважаю, що кожен любить, як вміє.

Пам'ятаю випадок, коли я сиділа в кімнаті і через двері чула розмову мами з її подругою. Тітка Катя жалілася на свою дочку:

- Вчитися не хоче, нічого по хаті не робить, не має хоббі. Цікавлять тільки танці і хлопці.

На що моя мама обурено відповіла:

- Це твоє виховання! От, моя доця не така...

Тобто, вихваляючи мене, мама мала на увазі свою старанність у вихованні.

Іноді хотілося зробити щось на зло, але дитиною я боялася. І вже тільки дорослою я змогла сказати мамі, що робитиму по-своєму.

Бⷠаⷶнⷩаⷶнⷩ

Фото до / після втручання людини в природу.

Саме так виглядав банан до його модернізації.

Каченя вважає мамою того, кого побачить першим після "народження"

Суботній ранок обіцяв бути спокійним. Однак не з Тетяною...

Тетяна - одна знайома, яка сьогодні о 8 ранку зателефонувала і:

- Слухай, можеш підійти? Я тут неподалік від твого дому.

- Доброго ранку! Я ще сплю. А що сталося?

- Хм... Така історія...

Отже, Тетяна працює добу, а потім 2 доби вдома. Саме сьогодні вона відпрацювала 24 години і по дорозі додому купила в ларьку каву. І ще не допивши, каву, вона почала розповідати, що саме з нею сталося:

- Уяви, розплатилася за каву. А тут один чоловік (зовні нормальний) підійшов і сказав: "Можете дати 8 гривень на тролейбус? Я десь гаманець загубив".

- А ти що?

- У мене найменша купюра - 10 грн. Я й дала йому десятку. І він пішов.

- І що?

- Потім я допила каву і зрозуміла, що мені однієї порції замало. Схотіла купити ще...

- І?

- Перерила всю сумку, по кишенях подивилася, а гаманця ніде нема!

- Боже!

- Можеш позичити 16 грн на маршрутку?

І правду кажуть: даючи гроші нужденним, переймаєте їхні проблеми.

Партнери на початку стосунків часто ставлять дивні запитання або погрози, щось наприклад такого "якби я тобі зрадила / зрадив, ти щоб зробив / зробила?".

Відповіді ще безглуздіші і не відповідають дійсності: перевірено на практиці.

Одна моя знайома працювала в жіночій колонії і розповіла історію однієї зечки: тіпа, як вона взагалі потрапила за ґрати.

До тюрми дівчина зустрічалася з хлопцем. Одного разу він в неї спитав, щоб було, якби він їй зрадив. Вона сказала: "поплачу і все. А що?".

Він відповів: "Нічого. Просто. Ти в мене єдина".

Збрехала💯 Коли вона спіймала на гарячому коханця-зрадника зі своєю подругою, в них полетіли всі підручні засоби. Бійка швидко закінчилася, але жага помсти з кожним днем ставала все сильніше.

Та сама зечка наважилася на серйозний крок: облила обличчя подруги якоюсь кислотою, після чого не тільки шкіра на лиці скуйовджилася, а й зіпсувався зір. Звісно, жертва заявила в поліцію і дівчину посадили.

Зараз ви скажете, що в цій історії пощастило тільки хлопцеві. А ні! Батько постраждалої змусив одружитися на його скаліченій дочці. І хлопець не просто зять, котрий насолоджується подружнім життям, а працює зранку до ночі, щоб утримувати дружину, її батьків і висилати передачки в тюрьму.

В цій історії кожен отримав по заслузі. Однак мораль не в цьому.

Один обіцяв не зраджувати, а інша - просто поплакати. Ми не знаємо, як ми вчинемо ще до події.

Одного дня приходиш додому, а там нікого нема. Згадуєш часи, коли по хаті бігали діти, заходили друзі, пахло пирогами, і навіть було кохання. А зараз...

Діти виросли і роз'їхалися. Чоловік загинув. А у друзів своє життя. Пекти пироги нема кому.

Отак сидиш біля вікна з чашкою кави і зустрічаєш чи то понеділок, чи то осінь.

А потім думаєш:

- Зараз я сумую за тим, що було тоді. А потім настане час, коли я сумуватиму за тим, що маю зараз. А що маю? Здоров'я і можливість рухатися самостійно.

Поставила чашку з недопитою кавою і взяла бокал напівсолодкого. Включила музику і затанцювала.

Отак Євгенія "захворіла" і не вийшла роботу.

Коли тобі мама говорила, що десь дочки розумніші чи вправніші за тебе, ти потихеньку накопичувала в собі образу. І, можливо, зараз пропрацьовуєш дитячі образи з психологом.

Не знаю, чи стане тобі від цього легше, але знай, що та дівчина, з якою тебе порівнювали можливо теж відвідує спеціаліста.

Ні, це не стосується мене. Я не ображена на матір. Хоча є моменти, котрі мені так і залишилися незрозумілими. Однак я вважаю, що кожен любить, як вміє.

Пам'ятаю випадок, коли я сиділа в кімнаті і через двері чула розмову мами з її подругою. Тітка Катя жалілася на свою дочку:

- Вчитися не хоче, нічого по хаті не робить, не має хоббі. Цікавлять тільки танці і хлопці.

На що моя мама обурено відповіла:

- Це твоє виховання! От, моя доця не така...

Тобто, вихваляючи мене, мама мала на увазі свою старанність у вихованні.

Іноді хотілося зробити щось на зло, але дитиною я боялася. І вже тільки дорослою я змогла сказати мамі, що робитиму по-своєму.

Вже третя осінь, яку Оксана зустріла не вдома. Дівчина ще навесні 2022 переїхала в Польщу і через 2 місяці - в Німеччину.

Оксана каже, що кращого міста за Бердянськ нема: море, гарні краєвиди, добрі люди, робота на будь-який смак.

На чужині все не те, навіть якщо суто об'єктивно там краще: економіка, соціальний захист, можливості.

Оксана уточнює:

- Може, якби я переїхала з друзями та сім'єю, було б легше. Я тут сама. І всі чужі. Німці зовсім інакші.

Те, що для нас норма, для німців незрозуміле і навпаки.

Оксана розповіла про один випадок:

- Мене запросили на день народження. Я з роботи голодна побігла в гості і була впевнена, що там нагодують. Але на столі були тільки пиво і закуски. А через годину іменник сказав, що через півгодини ми всі маємо піти додому.

Погано це чи добре, суб'єктивна думка. Оксана каже:

- Нічого не подобається, бо я сумую за домом. Сумую навіть за бабами, які сваряться через відкрите вікно в маршрутці. Німеччина не погана, просто все бісить, бо то не Бердянськ.

В житті буває таке, що просто хочеться всіх послати. Але терплю. Може, хтось і мене терпить. Дуже все це складно і зараз поясню, про що я.

Знаєте, коли пережила страшне горе і тримала весь біль в собі настільки глибоко, що серед оточуючих було здивування: звідки у мене посмішка і блиск в очах.

Однак маленька дрібничка доводила до сказу. Ну, наприклад, стоїш в черзі, а якесь стерво лізе попередь батька і ще огризається. От в таких випадках я не можу стримати свій комплект емоцій.

А вчора ходила в ЦНАП... Знов... І знов я не потрапила до того, кого намагаюся спіймати вже декілька тижнів. А я ж не можу постійно прогулювати роботу зранку. І це не єдине місце і не єдиний спеціаліст, котрий мені потрібен. І все це так злить!

На роботу прийшла з запізненням. Настрою не було. Ітак до кінця робочого дня я провела з думками "яка ж у нас бюрократична країна! І нащо нам Дія чи онлайн-записи?". Ми ж настільки оцифровані, що можна взагалі нікуди не ходити. Вже одружуються в розлучаються в Дії.

Виговорилася: легше стало)

Я не розумію, чому я на опізнанні чоловіка в морзі ані сльозинки не вронила. А як реально фігня якась, котра не вартує уваги, так весь день зіпсований.

А взагалі все без змін: вчуся жити без нього і вже трохи виходить. Вже нормально реагую на чоловіків не в формі.

Дівчата, давно не питала у вас про ваші справи. Як ви?

Фаршировані помідори

Тільки від слова "фаршировані" здається, що готування страви затягнеться на весь день. Але ні, фаршировані помідори - #страви_нашвидкоруч. Саме приготування не більше 20 хвилин, а іноді ще швидше.

Рецепт

🟩 Помідори - 4 штуки
🟩 Натертий сир - 150 грамів
🟩 Печериці - 500 грамів
🟩 Цибуля - 3 середніх штуки
🟩 Олія для смаження
🟩 Сіль перець за смаком

Печериці ріжемо дуже дрібненько: мають вийти квадратики 6-8 мм. Ріжемо цибулю на такі ж шматочки, як і печериці.

Гриби та цибулю викладаємо на розігріту пательню (де вже є олія) і смажимо до золотистої скоринки з усіх боків.

Беремо чисті помідори: зрізаємо "шляпку" з хвостиком, виймаємо серединку з насінням. У нас має вийти "стаканчик" з помідору.

У цей стаканчик викладаємо смажені печериці з цибулею. Помідори слід заповнити по края.

Зверху посипаємо сиром і ставимо в мікрохвильовку до повного розтоплення сиру (1-2 хвилини).

Страва готова. Можна прикрасити зеленню.

Хто вбивається на роботі з темна до темна: вам вистачає грошей? Питаю, бо в мене щось знов не те по грошах: або їсти місяць, або оренду сплатити

Чи то понеділок затягнувся, чи то середа якась тяжка...

Отже:

Рима і Крістіна домовилися на сьогодні: о 5 ранку - пробіжка, потім дискусія щодо подальшого заробітку / розвитку (бо пошук нормальної роботи затягнувся), а вийшло, як завжди.

У молодшого сина Рими лізуть зубки (ікла) - оті найболючиші. Вона всю ніч з дитиною не спала. Заснула аж під ранок.

А Крістіні з самого ранку на електронну пошту написав потенційний роботодавець: надіслав запрошення на співбесіду.

Нічого надприродного не сталося, але плани вкрай змінилися.

Висновок: щоб Рима і Крістіна не планували, завжди виходить інакше. Може у вас якось по-іншому.

Вже третя осінь, яку Оксана зустріла не вдома. Дівчина ще навесні 2022 переїхала в Польщу і через 2 місяці - в Німеччину.

Оксана каже, що кращого міста за Бердянськ нема: море, гарні краєвиди, добрі люди, робота на будь-який смак.

На чужині все не те, навіть якщо суто об'єктивно там краще: економіка, соціальний захист, можливості.

Оксана уточнює:

- Може, якби я переїхала з друзями та сім'єю, було б легше. Я тут сама. І всі чужі. Німці зовсім інакші.

Те, що для нас норма, для німців незрозуміле і навпаки.

Оксана розповіла про один випадок:

- Мене запросили на день народження. Я з роботи голодна побігла в гості і була впевнена, що там нагодують. Але на столі були тільки пиво і закуски. А через годину іменник сказав, що через півгодини ми всі маємо піти додому.

Погано це чи добре, суб'єктивна думка. Оксана каже:

- Нічого не подобається, бо я сумую за домом. Сумую навіть за бабами, які сваряться через відкрите вікно в маршрутці. Німеччина не погана, просто все бісить, бо то не Бердянськ.

Бⷠеⷷрⷬгⷢаⷶмⷨоⷪтⷮ

Саме такий вигляд має та смакова добавка в чаю.

Вважаєш себе безпорадним(ою)? Відчуває себе самотнім(ою) в складній ситуації? Ти нікому не потрібен(на)? Так, і є!

Нікому твої проблеми не потрібні. І це правда. Кожен думаю про себе - і це норма.

Згадай ситуацію: ти дивишся новини, а там розказують, що вбили дівчину. Яка твоя реакція? Ти шукаєш контакти сім'ї жертви, щоб їм зателефонувати і заспокоїти їх? Допомагаєш поліції у пошуках вбивці? Ні! Ти живеш своїм життям. Так само інші реагують на твої проблеми.

Звісно, ти можеш поділитися з близькими, якщо вони у тебе є, чи поговорити з психологом. Але ніхто не витягне тебе з ями. Тільки ти сам(а) в відповіді за себе.

Фаршировані помідори

Тільки від слова "фаршировані" здається, що готування страви затягнеться на весь день. Але ні, фаршировані помідори - #страви_нашвидкоруч. Саме приготування не більше 20 хвилин, а іноді ще швидше.

Рецепт

🟩 Помідори - 4 штуки
🟩 Натертий сир - 150 грамів
🟩 Печериці - 500 грамів
🟩 Цибуля - 3 середніх штуки
🟩 Олія для смаження
🟩 Сіль перець за смаком

Печериці ріжемо дуже дрібненько: мають вийти квадратики 6-8 мм. Ріжемо цибулю на такі ж шматочки, як і печериці.

Гриби та цибулю викладаємо на розігріту пательню (де вже є олія) і смажимо до золотистої скоринки з усіх боків.

Беремо чисті помідори: зрізаємо "шляпку" з хвостиком, виймаємо серединку з насінням. У нас має вийти "стаканчик" з помідору.

У цей стаканчик викладаємо смажені печериці з цибулею. Помідори слід заповнити по края.

Зверху посипаємо сиром і ставимо в мікрохвильовку до повного розтоплення сиру (1-2 хвилини).

Страва готова. Можна прикрасити зеленню.

З дитинства привчена ставитися до інших так, як хотіла, щоб ставилися до мене. Саме тому я ні з ким не починаю розмови першою

Приблизно так Рима і Крістіна уявляють свою старість. Будемо сподіватися, що жодні катаклізми, на кшталт війни чи пандемії, не змінять планів та очікувань від життя.

Перевагою у стосунках є різниця у віці. Одна вже пройшла довгий шлях життя і має певний досвід. Друга - молода і в темі.

Чи є дівчатам, про що поговорити? Звісно! 9 років різниці - завада, коли ви школяри. А в дорослих людей вік майже не проблема.

Однак це не стосується працевлаштування. Хоча в вакансіях не пишуть про вікові обмеження, однак навіть до співбесіди не доходить, якщо вам 35+ (не на всіх вакансіях, звісно).

Отак, Крістіну не хочуть брати на нормальну роботу, бо роботодавцю потрібні молоді працівники. А Риму взяли б, однак у неї троє пацанів, і один з них ще в памперсі.

Так, Крістіна працювала на декількох роботах, про що написано вище ☝️ А зараз вона хоче мати тільки одну нормальну роботу.

Якщо ваш "добрий ранок" виправили на "доброго ранку", радійте, що не "доброе утро"