​​​​Свято-Покровська церква-замок на Хмельниччині — унікальний взірець оборонного будівництва Поділля.

Нині вона є діючим храмом і музеєм, який відвідують численні українські й зарубіжні туристи. 

Свято-Покровська церква-замок — один із найдавніших в Україні оборонних храмів і єдиний середньовічний оборонний храм тетраконхового типу. Найближчим аналогом церкви-донжону є донжон у французькому Етампі.

Спершу Покровська церква-фортеця у Сутківцях була споруджена як оборонна споруда — село стояло на Кучманському шляху, звичному маршрутові набігів татар на Поділля.

У 1476 році фортецю перебудовано під церкву з улаштуванням у першому ярусі цегляного склепіння на нервюрах і готичних щипців над другим ярусом центрального простору. У 16 столітті стіни першого ярусу було розписано фресковим живописом. Його фрагменти збереглися й донині.

За фото дякуємо zysko serhii.

​​Сьогодні в Україні тільки й розмов, що про Моршин. Тому ми вирішили розповісти, що цікавого можна побачити в цьому містечку на Львівщині туристам.

За радянських часів у Моршині збудували десятки санаторіїв, водо- та грязе-лікарню, інгаляторій і бювет мінеральних вод, відомий як «грибок». Наразі він разом із «Курортним будинком» (нині санаторій «Мармуровий Палац») є символом Моршина.

Серед популярних місць для прогулянок та відпочинку в місті – мальовниче Моршинське озеро з парковою лісовою зоною та Центральний парк. До речі, є в ньому «Моршинська пейзажна алея».

Також у місті збереглася унікальна пам'ятка – церква Покрови Богородиці першої половини 19 століття, в якій у 2018 році відкрили музей Ікон Пресвятої Богородиці.

Більше про місто ви можете прочитати тут: https://discover.ua/cities/morsin.

​​Сьогодні мова про незвичайне українське місце — Іллінецький метеоритний кратер у Вінницькій області. І він — один з найвідоміших у Європі.

Його досить просто знайти поблизу міста Іллінці (40 км на південний схід від Вінниці), на вододілі річок Соб і Сібок між селами Лугове Іллінецького та Іваньки Липовецького районів.

Цей метеоритний кратер віком близько 400-430 мільйонів років. Такі місця називають "астроблемами", що в перекладі з грецької означає "зоряна рана". Він утворився внаслідок зіткнення Землі з кометою або астероїдом. 

У 1974 році тут уперше були знайдені алмази. Це лише другий кратер на Землі, де були виявлені ці дорогоцінні камені.

До речі, найбільший у світі агат, який утворився в результаті зіткнення з метеоритом, знайшли також тут. Зараз він знаходиться в Берлінському музеї.

Більше про кратер тут: https://ua.discover.net.ua/locations/ilineckiy-meteoritnyy-krater

​​Сьогодні мова про Тріумфальну арку в Новогород-Сіверську. Її звели у 1776 році, коли дізналися, що через рік містом проходитиме шлях Катерини ІІ.

Вирішили, що імператрицю зустрічатиме дерев’яна брама і запустили збір пожертвувань на будівництво. Але внески виявилися такими щедрими, що вистачило на цілу цегляну арку. Її звели в стилі класицизму за проектом Джакомо Кваренги. Пілони прикрашені гербами міст, що належали до Новгород-Сіверського намісництва, а герб самого міста знаходиться зверху. Це єдина архітектурна пам’ятка Чернігівської області в стилі класицизму.

Катерина ІІ оцінила такий жест і цьому має завдячувати новгород-сіверський Спасо-Преображенський собор, який отримав від імператриці кошти на відновлення.

Під час Другої Світової війни арку було пошкоджено, але її відновили і сьогодні вона є національною пам’яткою архітектури, що входить до складу Музея-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

Більше про арку тут: https://discover.ua/locations/triumfalna-arka-v-novogorod-siversku.

​​Сьогодні піде мова про монастир домініканців в Луцьку.

Мурований комплекс домініканців звели в XIV столітті за ініціативи литовського князя Вітовта та польського короля Ягайла.

Будували його як оборонний комплекс, адже поряд розташовувалися південні в’їзні ворота. При монастирі діяла школа для монахів, навчання в ній велося на дуже високому рівні, про що свідчать ті факти, що конспекти лекцій луцьких магістрів купувалися монастирями Кракова та Вільно. Також у цих стінах довгий час зберігалася копія чудотворної ікони «Спасіння римського народу», до якої тягнулися прочани з усієї Волині.

У 1791 році почали зводити новий монастирський комплекс у стилі класицизм. Окрасою костелу стала башта зі шпилем та годинником. Але під час пожежі в середині XIX костел дуже постраждав і був розібраний. А будівля, яку ми зараз бачимо — це залишки монастирського комплексу. Тоді ж у вогні загинула і чудотворна ікона, але, на щастя, вона не втрачена назавжди — у польському місті Седльце збереглася її копія.

За радянських часів у будівлі колишнього домініканського монастиря діяв військовий госпіталь, а нині тут розташована Волинська духовна семінарія.

Більше про монастир: https://discover.ua/locations/dominikanskiy-monastir-luck.

​​У невеличкому селі Верхівка Вінницької області ховається мальовничий ландшафтний парк середини XIX століття. Особливо він вабить туристів унікальним палацом у стилі необароко, який звів у 1860–1894 роках поміщик Собанський.

Зводили твердиню за планом архітектора Косаревського. Він дійсно один з найкрасивіших на Вінниччині.

З початку ХХІ століття в будівлі розмістився сільськогосподарський технікум. Наразі гарно збереглися фасади головних будівель, в’їзна неоготична брама, оглядова вежа палацу. Зі старих оздоблень будівлі залишились парадні сходи і готичне склепіння однієї з башт. 

Площа Верхівського парку становить 25 гектарів. На його території висаджено понад 86 видів рослин, серед яких: бук лісовий, тамариск, катальпа, туя західна, клен червоний, дуб червоний, горіх сірий та інші. Деяким деревам по сто і більше років. Місцевою родзинкою є плодовий сад і липова алея. 

Більше про парк та палац можна прочитати тут: https://discover.ua/locations/park-pamyatka-sadovo-parkovogo-mistectva-zagalnoderzhavnogo-znachennya-verhivskiy-park.

​​Сьогодні піде мова про меморіально-туристичний комплекс «Протовче» в Запоріжжі.

Урочище «Протовче» часто згадується в стародавніх літописах. Існує думка, що поселення було своєрідним форпостом на кордоні між слов'янським державним угрупуванням і кочівницьким Степом. Часові його обрії – від Х до ХІV століть.

Масштаби пам'ятки, її виключно важливе стратегічне розташування дають вагомі підстави вважати Протовче однією із залог, з яких згодом викристалізувався військово-адмінистративний центр – Запорізька Січ.

Протовче цікаве не тільки з історичного боку, це унікальна пам'ятка природи, зона абсолютної заповідності. Комлекс із понад 20 озер, проток і заток, острівців – це залишки колись безкрайнього плавневого масиву «Великого Лугу Запорозького». Тут мешкає більше 28 видів звірів, 47 – риб, 226 – птахів.

Більше про пам'ятку тут: https://ru.discover.ua/locations/memorialno-turisticheskiy-kompleks-protolche.

​​Осіння краса в ботанічному саду імені Миколи Гришка в Києві.

Чи бували ви тут?

Дякуємо за світлину secret_and_not_places.

​​Сьогодні мова піде про будинок Ґампера в Маріуполі. Він вважається однією з найстаріших будівель у місті.

На жаль, простежити історію будинку до самих витоків неможливо, адже архівні документи були загублені під час Другої світової війни. Але достеменно відомо, що в другій половині XIX століття власником будинку був Фрідріх Ґампер.

У 1959 році у нього народився син Сергій. Згодом він став доктором медицини і приймав пацієнтів у спеціальній прибудові-флігелі. Тому вулицю, де знаходився будинок, називали Гамперовскім, або Докторським спуском.

Спочатку особняк був двоповерховим, квадратним в плані. Пізніше, в 1880-х роках, був добудований ще один поверх, який і надав будівлі готичного вигляду. На території був розбитий невеликий сад з водоймою, де плавали лебеді. На жаль, вся ця розкіш була знищена з приходом більшовиків.

У радянські роки будинок переобладнали в комунальні квартири, де тулилися кілька десятків сімей. Сьогодні будівля є багатоквартирним житловим будинком.

Більше про пам'ятку тут: https://discover.ua/locations/budinok-likara-gampera.

​​​​Сьогодні ми нагадуємо про Олексіївську фортецю, що у Харківській області.

Вона була зведена 1731 року як частина Української оборонної лінії для захисту Російської імперії від турецьких набігів. Протяжність цієї лінії – 285 км, до її складу входило ще 8 фортифікаційних споруд.

Фортеця була подібна аналогічним будівлям Української лінії. Навколо неї був виритий глибокий рів (інколи його наповнювали водою), по кутах споруджувались бастіони, в яких розташовувалась артилерія. Окремі стіни посилювали равелінами – трикутними земляними укріпленнями.

Якщо дивитись згори, фортеця нагадує знаки, які лишають прибульці на великих полях. Цікаво, що саме Олексіївська фортеця розташовувалась на найнебезпечнішій ділянці лінії оборони, тож мала посилений гарнізон. Її обороняли 600 ландміліціонерів, драгуни та гренадерська рота.

Більше про споруду тут: https://ua.discover.net.ua/locations/alekseevskaa-krepost

​​Тараканівський форт з висоти пташиного польоту.

​​Його збудували наприкінці 19 століття недалеко від містечка Дубно і села Тараканів. На будівництво цієї помпезної фортифікаційної споруди виділили понад 66 мільйонів рублів!

Фортецю звели для захисту західних кордонів Російської імперії, а випробувати її в бою довелося під час Першої світової війни. Після короткої сутички російські війська лишили оборонну споруду, віддавши її австрійцям, але 1916 року під час Брусилівського прориву армія Російської імперії витіснила частини австрійського війська.

Дякуємо за осіннє фото bogdan_susol.

​​Сьогодні ми розповідаємо про «Долину Диявола».

І це не щось жахливе й лякаюче, а одне з найкрасивіших місць в Україні, Актовський каньйон, що знаходиться поблизу села Актово Миколаївської області.

Як і чому серед рівного степу з’явилось таке місце, незрозуміло. Тут, між високих скель звивається невелика річка Мертвовод. За легендою стародавні скіфи відправляли її течією в останню путь своїх царів. 

Актовський каньйон чи не єдиний у Європі, що за геолого-ландшафтними показниками повторює славнозвісні каньйони Північної Америки. Пейзажі тут просто неймовірні, а на світанку з першими променями сонця скелі стають персиково-рожевими.

Не вірите? Погляньте: https://discover.ua/locations/aktovo-canyon.

​​Сьогодні мова піде про заповідник «Кам’яна Могила». ​​Це єдина місцина у світі, де на невеличкій площі нанесені малюнки, датовані таким широченним історичним діапазоном.

Цей схожий на могилу пагорб, обкладений величезними каменями, називається The Stone Tomb, Кам'яна Могила, і розташований неподалік Мелітополя. На ньому — сила-силенна петрогліфів, наскельних малюнків прадавніх людей.

Багато людей вважають Кам’яну Могилу «місцем сили» і відчувають її потужну енергетику. Що ж, радимо якнайшвидше перевірити це твердження!

Більше про це неймовірне місце тут: https://discover.ua/locations/nacionalnyy-istoriko-arheologicheskiy-zapovednik-kamennaya-mogila.

​​Неймовірний Дружбівський кар'єр, що на Житомирщині.

Мальовниче місце за 200 км від столиці, де вода чиста та має фантастичний бірюзовий колір.

За фото дякуємо emeciii.

​​Під Житомиром височiє гранітна скеля з вершинним каменем, який має форму людської голови. Це «Голова Чацького».

Свою сучасну назву вона одержала в XIX ст. від імені польсько-російського ліберального діяча Тадеуша Чацького.

Фото: Sooba Booba.

​​Сьогодні хочемо розповісти про Меморіальний будинок-музей Сергія Павловича Корольова на Житомирщині.

Насправді в 4-кімнатній квартирі, що винаймали батьки Сергія в цьому домі, майбутній конструктор прожив усього перші 2 роки свого життя. І все ж у 1970 році саме тут мати Сергія Корольова урочисто відкрила меморіальний музей свого сина.

Виставка розміщується в кімнатах, де пройшло дитинство Корольова: їдальня, спальня, де народився Сергій Павлович, приймальня та кабінет батька, біографічна зала. Тут відновили тогочасний інтер’єр, демонструють предмети побуту, фотографії, посуд, який належав родині, записи і креслення, зроблені конструктором, його одяг і навіть пасмо волосся після першої стрижки.

Велику частину колекції музею подарувала мати і дочка Сергія Корольова.

Більше про музей тут: https://discover.ua/locations/memorialnij-budinok-muzej-akademika-sp-korolova.

​​Сьогодні ми розповідаємо про історико-культурний комплекс «Замок Радомисль» на Житомирщині.

Це архітектурна та історико-культурна перлина поліського краю.

У 1612 році на цьому місці було збудовано «папірню» – укріплену фабрику з виробництва паперу для друкарні Києво-Печерської Лаври. Саме на цьому папері був надрукований церковний збірник «Часослов», перша надрукована в Києві книга.

Величний архітектурний ансамбль, розташований між двома водоспадами, з одного боку омивається водами річки Мики, з іншого – величезним чистим озером. Навколо, як і тисячу років тому – хвойні ліси, що насичують повітря лікувальними ефірними оліями.

Сьогодні «Замок Радомисль» являє собою повністю відновлену середньовічну фортифікаційну споруду з відтворенням автентичних інтер’єрів XVII-XIX ст. Замок загальною площею 2500 кв. м. не має рукотворного фундаменту, він збудований на гранітній скелі, що уходить вглиб землі на кілометри, і здатний простояти століття.

Всередині замку, завдяки товстим кам’яним стінам, цілий рік зберігається однакова температура +18°. Тут усе вражає духом давнини: величні мури, дубові перекриття під стелями, балкони в концертній залі та бійниці, через які оборонці колись відстрілювалися від нападників.

Більше про пам'ятку тут: https://discover.ua/locations/radomysl-castle-museum.

Дякуємо за світлину bogdan_susol.

​​Сьогодні піде мова про Старомерчанський палац – один з найстаріших садибно-паркових комплексів Слобідської України.

Заклали його в кінці 17-го – початку 18 століття полковниками Ізюмського слобідського козацького полку Шидловськими.

У кінці 18-го століття садиба перебудовувалася її власником Григорієм Романовичем Шидловським. Останній побудував справжній палацовий комплекс з великим парком, ставком, альтанками, штучним гротом і церквою Всіх Святих. Пишноту палацу порівнювали з резиденцією французьких королів, називаючи його «Слобожанським Версалем».

З 1820-х років палац знаходився у володінні героя війни 1812 року – графа Василя Орлова-Денисова, чий син був одружений на Наталії Олексіївні Шидловській. Після селянської реформи дворянська садиба, заснована на використанні підневільної селянської праці, стала стрімко занепадати.

За радянських часів садибний будинок був відданий в розпорядження сільськогосподарської школи (сільхозтехнікуму, пізніше – зооветучилища), зсередини суттєво перебудований. З 1997 року він перебуває в покинутому стані і вимагає реконструкції.

Більше про пам'ятку тут: https://discover.ua/locations/dvorcovo-parkovyy-kompleks-staromerchanskiy.

​​Сьогодні розповідаємо про історико-культурний парк «Древній Звенигород».

Його було створено в 2020 році в селі Звенигород неподалік від Львова.

У часи Середньовіччя тут була столиця одноіменного князівства. Місто Звенигород вважалося найбільшим на західних землях, саме тут почали будувати білокам’яні палаци і церкви.

Парк став результатом багаторічних досліджень, що проводилися на території, і досягнень сучасної науки та технологій. Іще з 80-х років минулого століття тут існував краєзнавчий музей. Тоді його відкрили на честь 900-ліття першої письмової згадки про Звенигород.

Після реконструкції експозицію музею складають сотні предметів епохи Середньовіччя, знайдені під час розкопок на на території міста, зокрема найстаріша знайдена в Україні гусля, прикраси, речі щоденного вжитку тощо. Крім того, одягнувши окуляри доповненої реальності, відвідувачі заповідника можуть побачити, як виглядав Звенигород в княжі часи: прогулятися вулицями, площами, заглянути в церкви та палаци. Вчені змогли відтворити у віртуальній реальності третю частину середньовічного Звенигорода, включаючи центр та передмістя, що разом займають 50 гектарів.
Нині в заповіднику продовжують облаштування парку. Тут планують організовувати квести з доповненою реальністю, проводити екскурсії, майстер класи та різноманітні заходи.

Більше про «Древній Звенигород»: https://discover.ua/locations/istoriko-kulturnij-park-drevnij-zvenigorod.

​​​​Неймовірний Підгорецький замок.

За легендою тут живе привид «Біла пані» — душа прекрасної жінки колишнього власника замку Жевуського, яку він вбив, страждаючи через ревнощі.

Більше про замок тут: https://discover.ua/locations/podgoreckiy-zamok.

Фото: miishynin.