В Nod тепер додано лончер, який можна викликати в будь-який момент на вашому комп'ютері, навіть якщо застосунок не активний. Тобто заходити в бібліотеку вже не обов'язково, або ж просто під час мітингу ви можете натиснути ⌘⇧K і одразу побачити лончер, щоб задати будь-яке питання.

Коротше кажучи, тепер ви можете гуглити все, що зберегли на своїх мітингах, або зберегли через voice або media режими.

Також додано декілька важливих виправлень і action items тепер стали більш розумними.

Анонс в лінкедині

П’ятниця закінчується тим, що я пишу імейли, освоюю cold outreach, намагаюся повертати зареєстрованих користувачів і конвертувати активних у платних підписників.

Щоб це працювало, треба постійно експериментувати, вивчати нові інструменти й тестувати різні підходи. І це насправді дуже цікаво.

Єдине, чого я не розумію як усе це робили до появи AI? Тоді це, мабуть, було просто НЕЙМОВІРНО складно.

Зараз теж складно. Але значно цікавіше.

А ще я зробив маленьке анонімне опитування для тих, хто не зареєструвався в Nod. Буду дуже вдячний, якщо поділитеся причиною — https://tally.so/r/J9ZP7o

Не хочу хвалитися, але не можу цим не поділитися

Кілька днів тому я кинув посилання на форму. Відповіли небагато людей, але питання були влучні розберу ключові.

Про мови. Якщо на зустрічі хтось говорить російською, а ви українською, на якість саммері це не впливає. Модель розрізняє мови. Іноді в транскрипті проскакує суржик, але саммері це не псує, воно генерується заново тією мовою, яку ви обрали в Nod, і мову можна міняти від мітингу до мітингу.

Про безпеку. Абсолютної безпеки в інтернеті не існує десь відтоді, як ми всі підключилися до вайфай, тож єдина чесна стратегія зробити так, щоб даних, які взагалі можна злити, було якомога менше. Тому Nod не зберігає аудіо ніде й ніколи, воно живе кілька секунд у пам'яті й зникає. Запис починається тільки тоді, коли ви його увімкнули. Лишається текст, він зберігається в базі (AWS), зашифрований у TLS 1.2+ і на диску (AES-256), і доступ до нього має лише ваш акаунт. На ваших даних ніхто не тренує моделі, ні я, ні провайдери. Видалити окрему зустріч або весь акаунт можна самому, в будь-який момент, у налаштуваннях.

Перший річний сабскрпішин - продано

А що якщо?

Мій вчитель з коледжу по мат аналізу зараз мабуть сказав би "Шо Діма, ти сміявся, казав не треба". Я б сказав, та не треба, ллмка пояснить. Але не зрозуміло хто з нас правий.

Вітання всім! Працюємо багато, робимо багато цікавих речей.

Зараз ми готуємо великий реліз, у якому ви зможете не просто використовувати Nod для персонального користування, а й отримати те, що буде корисним для членів вашої команди.

Тому, якщо ви працюєте в компанії, якій це було б цікаво, або маєте таких знайомих - напишіть мені (в особисті повідомлення тут або можна заповнити форму - https://tally.so/r/Y5APk5). Ми готові онбордити команди на спешл умовах.

Ви отримаєте можливість інвайтити членів команди, доступ до інтеграцій (Slack, Figma, Jira, Linear, HubSpot, Google Calendar, Gmail, Notion, Asana, GitHub, Google Drive, Google Ads), можливість запросити кастомну інтеграцію, а також виконати вимоги щодо SSO та інші секюріті реквайрменти, передбачені правилами вашої компанії.

Із цікавого: ми також готуємо фічу, яка допомагатиме вам не забувати речі, що відбуваються не лише на мітингах, а й на вашому компʼютері - звісно, не порушуючи конфіденційності ваших даних. Це дасть змогу повністю заповнити геп між тим, що ви робите до мітингу та після нього.

Роблю дуже великий експеремент, який можливо піде в наступний реліз. Більшість людей переконані, що вся справа в інтерфейсі. Я вважаю, що потрібно покидати скучні чати з LLM та термінали. Тому зменшення когнітивного навантаження з промптингу - супер важливо. Ти можеш просто попросити, запитати і виконати дію.

Experiment mode

Ну що, сьогодні у мене в роботі був blender. нарешті дійшли руки зробити якесь креативне відео.

поки розбирався з інтерфейсом самого blender і підключав mcp, щоб не тицяти руками по всіх цих не зовсім зрозумілих кнопках, зловив одну думку.

чим доступнішими стають інструменти, тим менше переваги дає сам факт, що ти вмієш щось технічно зробити.

креативність у цьому всьому стає мультиплікатором. ти можеш мати ті самі інструменти, що й усі навколо, але якщо нестандартно підходиш до проблеми, вмієш цікаво подати рішення і зробити так, щоб людині реально хотілося цим користуватись, результат буде зовсім інший.

схоже, що різниця все частіше буде не в тому, хто може зробити, а в тому, хто може придумати, що саме варто зробити і як це подати.

і смішно, що в результаті я вперся не в blender і не в технічні обмеження, а у власну креативність. ідея в голові була цікавіша за те, що я зміг довести до фіналу.

мабуть, тому мені зараз особливо хочеться бути більше серед людей, які постійно щось вигадують, пробують дивні підходи і дивляться на звичні речі під іншим кутом. здається, така креативність дуже заразна.

зараз серед людей, які будують технологічні продукти, дуже популярний формат build in public.

люди показують, як будують компанії, з якими проблемами стикаються, які результати отримують, і часто загортають все це в дуже красивий і креативний контент.

я теж за кількома такими людьми слідкую. один з тих, кого реально дивлюсь, це Ben Cera, фаундер polsia.

головний слоган Polsia звучить так, ai that runs your company while you sleep.

і коли я вперше спробував продукт, моя інженерна голова майже одразу почала знаходити обмеження.

а що, якщо мені треба зробити щось складніше?
а що, якщо я хочу більше контролю?
а що, якщо мені треба вийти за межі того, що дозволяє платформа?

і в якийсь момент я зрозумів, що це взагалі неправильний кут, з якого треба на це дивитись.

можливо, я просто не той користувач, через якого варто оцінювати такий продукт.

для мене ці обмеження це ботлнек. але для величезної кількості людей ботлнеком завжди було зовсім інше.

вони не вміють програмувати. не знають, як підняти сайт, підключити білінг, налаштувати маркетинг, запустити рекламу або побудувати сапорт. у них немає грошей найняти команду, технічного бекграунду або років, щоб навчитись робити все це самостійно.

а тут ти буквально описуєш, яку компанію хочеш зробити.

і далі через промпти можеш отримати сайт, продукт, білінг, маркетинг, продажі, сапорт і по суті цілу маленьку компанію, якою керують агенти.

так, для інженера це може виглядати обмежено.

але для людини, яка вчора взагалі не могла запустити технологічний бізнес, це не урізана версія якогось професійного інструменту.

це можливість, якої в неї до цього просто не було.

і найбільше мене в цій історії дивує масштаб.

за словами самого Бена, за перші пʼять місяців polsia дійшла до 10 000+ користувачів і приблизно $10m annual run rate. при цьому в компанії досі одна людина і нуль найманих працівників.

а у травні він залучив $30m при оцінці компанії в $250m.

і найабсурдніше тут те, що навіть частину самого фандрейзингу робив продукт. агенти готували дата рум, брифували інвесторів і вели частину комунікації, а Бен підключався вже на фінальні дзвінки.

тобто продукт буквально став демкою самого себе.

і мені здається, ось це значно цікавіше за питання, чи можу конкретно я зробити в polsia якийсь складний кастомний кейс. бо, можливо, ми дивимось на появу цілого класу продуктів, які не роблять професіоналів на 20% ефективнішими.

вони дають можливість людині без команди, капіталу і технічного бекграунду зробити те, для чого ще кілька років тому потрібна була маленька компанія.

не знаю, наскільки це очевидно для кожного з вас, але останній місяць я дуже сильно занурився в проєкт.

і справа навіть не тільки в кількості роботи.

фічі, дизайн, комунікація, сейлз, якісь нові експерименти. це все конкретні речі, які ти сідаєш і робиш.

але я помітив іншу штуку.

навіть коли я нічого не роблю, мозок продовжує працювати над проєктом у бекграунді.

що ще треба зробити? чи нічого я не забув? а може ось це спробувати? чому тут не працює? кому треба написати? а що, якщо зробити по-іншому?

постійний ідейшн, аналіз і перемикання контексту, яке насправді майже ніколи не закінчується.

і останнім часом я почав прям відчувати, наскільки сильно це виснажує.

тому цей пост скоріше нагадування самому собі, ну і, можливо, комусь із вас.

відпочинок це теж частина роботи.

коли в тебе є ресурс, ти не просто можеш зробити більше. ти краще думаєш, помічаєш більше речей навколо, краще аналізуєш і, що для мене зараз найважливіше, приймаєш кращі рішення.

а іноді одне хороше рішення коштує набагато більше, ніж ще декілька годин роботи.

тому бережіть себе.

я теж постараюсь :)

ми з Владом просрали кілька сотень доларів на google ads.

і, на щастя, всього кілька сотень.

логіка спочатку була максимально проста. наша задача зробити так, щоб люди знали про продукт. щоб вони про нього знали, вони мають його десь побачити. один з найбільш очевидних способів це просто купити цей attention.

тому ми пішли в google ads.

спойлер: для нас на цьому етапі це було помилкою.

проблема починається з того, що категорії, в якій ми будуємо продукт, по суті ще не існує.

ми можемо називати nod як завгодно: ai coworker, memory layer, execution layer. але люди поки не прокидаються зранку з думкою «мені терміново потрібен memory layer».

зате вони чудово розуміють, що таке ai note-taker.

і от тут починається найцікавіше.

ми запускаємо рекламу навколо зрозумілої категорії і автоматично опиняємось на одному аукціоні з компаніями, у яких маркетингові бюджети можуть бути більшими за весь наш бізнес.

кліки ми отримували. були навіть реєстрації з реклами, але до платної підписки вони не дійшли. точні цифри тут не хочу вигадувати, бо в той момент ми якраз добудовували маркетингову воронку і нормальний трекінг.

але головний інсайт був навіть не в конверсії.

ми просто прийшли битися не на свою арену.

це як вирішити зайти в mma проти професійних бійців, тому що ти вчора дізнався, в якому магазині продаються рукавички.

у великих гравців вже є зрозумілий ідеальний профіль клієнта, історичні дані, оптимізовані воронки, команди маркетингу і бюджети, якими вони можуть перебивати тебе в аукціоні знову і знову.

а ти в цей момент ще намагаєшся зрозуміти, хто твій клієнт і за що саме він готовий тобі платити.

і, здається, це була наша головна помилка.

коли ти маленький, твоя перевага не в тому, що ти можеш переграти велику компанію в її грі. твоя перевага в тому, що ти можеш знайти гру, в яку вона поки не грає.

інший канал. інший меседж. вужчий сегмент. дивний юзкейс, який для великого гравця поки занадто маленький, щоб взагалі звертати на нього увагу.

а вже коли ти знаєш свій ідеальний профіль клієнта, розумієш економіку і бачиш, що воронка конвертить, тоді можна повертатися до платного трафіку і масштабувати те, що вже працює.

коротше, google ads коштував нам кілька сотень доларів, щоб пояснити одну доволі просту річ:

не треба купувати масштаб, поки ти ще шукаєш, що саме масштабувати.

добре, що цей урок коштував сотні, а не десятки тисяч.

+60 000 рядків в одному пул реквесті.

десь у цей момент я зрозумів, що пора зупинитись.

я закінчив великий реліз nod з організаціями і зараз він вже в продакшені. користувачі мають до нього доступ, а я нарешті переключився з білд моду в сейлз мод.

говорити про результати поки рано. пройшло занадто мало часу, у мене ще немає дизайн партнерів, з якими можна пройтись по всіх едж кейсах і зрозуміти, що працює, що треба міняти і чи було рішення йти в організації та б2б правильним взагалі.

але сам процес цього релізу вже дав мені один хороший урок.

в якийсь момент я потрапив у нескінченну петлю «а давай ще ось це».

ще одна фіча. ще один експеримент. тут можна покращити. а тут було б класно додати ще ось це.

в еру штучного інтелекту згенерувати ще кілька тисяч рядків коду майже нічого не коштує. і саме тому дуже легко переплутати швидкість, з якою ти можеш щось побудувати, з необхідністю це будувати.

я все ще інженер з часів, коли більшу частину коду писали руками, тому коли бачу +60к рядків в одному пул реквесті, всередині мене все ще щось ламається :)

і тут я вкотре зрозумів, наскільки важливо заздалегідь визначати скоуп, ставити майлстоуни і в якийсь момент просто сказати: все, релізимо.

бо завжди можна побудувати ще щось.

набагато складніше зрозуміти, чи це взагалі комусь потрібно.

і ось тут починається частина, яка для мене виявилась набагато складнішою за написання коду.

достукатись до людей.

написати персоналізований імейл. написати в особисті. попросити про дзвінок. попросити заповнити форму. отримати відповідь. а потім ще й витягнути з цієї відповіді фідбек, з яким реально можна щось зробити.

це дуже багато ручної роботи з дуже низькою конверсією.

і навіть коли фідбек приходить, з ним ще треба навчитись правильно працювати.

не кожен фідбек треба перетворювати у фічу. не кожна людина твій ідеальний профіль клієнта. не кожна проблема, яку тобі озвучили, насправді є проблемою, яку варто вирішувати.

і ще складніше не сприймати фідбек особисто.

я за собою це помічаю. коли ти місяцями щось будуєш, дуже легко почути критику продукту як критику власної роботи. хоча це максимально неправильний спосіб на це дивитись, і мені самому ще треба вчитись від цього відділятись.

коротше, реліз закінчився.

і здається, тепер починається складніша частина.

не побудувати більше, а зрозуміти, що з побудованого насправді потрібно людям.

хотів би трохи поговорити про те, куди взагалі, на мою думку, рухаються продукти, як вони розвиваються і що з ними буде.

мені здається, що найближчими роками ми побачимо ситуацію, де люди буквально зможуть робити для себе інтерфейси, які будуть зручні саме їм.

вони самі будуть вирішувати, де і що має відображатися.
і value дизайну буде вже не тільки в тому, щоб зробити сам інтерфейс. скоріше в тому, щоб результат не виглядав як ai slop, щоб у ньому був якийсь смак, система і щоб це резонувало з іншими людьми.

ми вже бачимо перші рухи в цей бік. наприклад, a2ui це open source стандарт для інтерфейсів, які генеруються агентами. а у vercel ai sdk generative ui взагалі є окремою частиною sdk.

але для мене цікавіше навіть не те, що ai може згенерувати якийсь ui. цікавіше те, що людина поступово отримує можливість сама визначати, як має виглядати її взаємодія з продуктом і яка інформація їй взагалі потрібна.

ти можеш через cli або просто з браузера налаштувати собі все так, щоб отримувати, наприклад, якийсь news feed, репорти з аналітики або будь-що інше.

той самий n8n вже дозволяє збирати досить складні workflows через візуальний інтерфейс, поєднуючи ai і звичайну автоматизацію.

і звичайна людина(не технічна) при цьому може навіть приблизно не розуміти, що під капотом відбувається неймовірно багато речей тільки для того, щоб у результаті показати їй це в якомусь умовному віджеті.

мені здається, спочатку ми будемо бачити це переважно в браузері. потім воно все активніше буде переходити в мобільні застосунки і на десктоп.

і тут для мене найцікавіше те, що продукт поступово перестає бути чимось, де хтось один наперед вирішив, який інтерфейс має бути у всіх.

інтерфейс стає ще одним шаром, який може змінюватися під конкретну людину, її задачі і контекст.

і якщо це справді так, то роль дизайну теж трохи змінюється.

питання вже не тільки в тому, щоб намалювати один правильний інтерфейс для всіх.

скоріше в тому, щоб створити систему і правила, всередині яких людина зможе отримати щось своє, але це все одно буде виглядати і працювати добре.

і мені здається, ми вже потроху туди заходимо.