Кілька днів тому я кинув посилання на форму. Відповіли небагато людей, але питання були влучні розберу ключові.

Про мови. Якщо на зустрічі хтось говорить російською, а ви українською, на якість саммері це не впливає. Модель розрізняє мови. Іноді в транскрипті проскакує суржик, але саммері це не псує, воно генерується заново тією мовою, яку ви обрали в Nod, і мову можна міняти від мітингу до мітингу.

Про безпеку. Абсолютної безпеки в інтернеті не існує десь відтоді, як ми всі підключилися до вайфай, тож єдина чесна стратегія зробити так, щоб даних, які взагалі можна злити, було якомога менше. Тому Nod не зберігає аудіо ніде й ніколи, воно живе кілька секунд у пам'яті й зникає. Запис починається тільки тоді, коли ви його увімкнули. Лишається текст, він зберігається в базі (AWS), зашифрований у TLS 1.2+ і на диску (AES-256), і доступ до нього має лише ваш акаунт. На ваших даних ніхто не тренує моделі, ні я, ні провайдери. Видалити окрему зустріч або весь акаунт можна самому, в будь-який момент, у налаштуваннях.

Перший річний сабскрпішин - продано

А що якщо?

Мій вчитель з коледжу по мат аналізу зараз мабуть сказав би "Шо Діма, ти сміявся, казав не треба". Я б сказав, та не треба, ллмка пояснить. Але не зрозуміло хто з нас правий.

Вітання всім! Працюємо багато, робимо багато цікавих речей.

Зараз ми готуємо великий реліз, у якому ви зможете не просто використовувати Nod для персонального користування, а й отримати те, що буде корисним для членів вашої команди.

Тому, якщо ви працюєте в компанії, якій це було б цікаво, або маєте таких знайомих - напишіть мені (в особисті повідомлення тут або можна заповнити форму - https://tally.so/r/Y5APk5). Ми готові онбордити команди на спешл умовах.

Ви отримаєте можливість інвайтити членів команди, доступ до інтеграцій (Slack, Figma, Jira, Linear, HubSpot, Google Calendar, Gmail, Notion, Asana, GitHub, Google Drive, Google Ads), можливість запросити кастомну інтеграцію, а також виконати вимоги щодо SSO та інші секюріті реквайрменти, передбачені правилами вашої компанії.

Із цікавого: ми також готуємо фічу, яка допомагатиме вам не забувати речі, що відбуваються не лише на мітингах, а й на вашому компʼютері - звісно, не порушуючи конфіденційності ваших даних. Це дасть змогу повністю заповнити геп між тим, що ви робите до мітингу та після нього.

Роблю дуже великий експеремент, який можливо піде в наступний реліз. Більшість людей переконані, що вся справа в інтерфейсі. Я вважаю, що потрібно покидати скучні чати з LLM та термінали. Тому зменшення когнітивного навантаження з промптингу - супер важливо. Ти можеш просто попросити, запитати і виконати дію.

Experiment mode

Ну що, сьогодні у мене в роботі був blender. нарешті дійшли руки зробити якесь креативне відео.

поки розбирався з інтерфейсом самого blender і підключав mcp, щоб не тицяти руками по всіх цих не зовсім зрозумілих кнопках, зловив одну думку.

чим доступнішими стають інструменти, тим менше переваги дає сам факт, що ти вмієш щось технічно зробити.

креативність у цьому всьому стає мультиплікатором. ти можеш мати ті самі інструменти, що й усі навколо, але якщо нестандартно підходиш до проблеми, вмієш цікаво подати рішення і зробити так, щоб людині реально хотілося цим користуватись, результат буде зовсім інший.

схоже, що різниця все частіше буде не в тому, хто може зробити, а в тому, хто може придумати, що саме варто зробити і як це подати.

і смішно, що в результаті я вперся не в blender і не в технічні обмеження, а у власну креативність. ідея в голові була цікавіша за те, що я зміг довести до фіналу.

мабуть, тому мені зараз особливо хочеться бути більше серед людей, які постійно щось вигадують, пробують дивні підходи і дивляться на звичні речі під іншим кутом. здається, така креативність дуже заразна.

зараз серед людей, які будують технологічні продукти, дуже популярний формат build in public.

люди показують, як будують компанії, з якими проблемами стикаються, які результати отримують, і часто загортають все це в дуже красивий і креативний контент.

я теж за кількома такими людьми слідкую. один з тих, кого реально дивлюсь, це Ben Cera, фаундер polsia.

головний слоган Polsia звучить так, ai that runs your company while you sleep.

і коли я вперше спробував продукт, моя інженерна голова майже одразу почала знаходити обмеження.

а що, якщо мені треба зробити щось складніше?
а що, якщо я хочу більше контролю?
а що, якщо мені треба вийти за межі того, що дозволяє платформа?

і в якийсь момент я зрозумів, що це взагалі неправильний кут, з якого треба на це дивитись.

можливо, я просто не той користувач, через якого варто оцінювати такий продукт.

для мене ці обмеження це ботлнек. але для величезної кількості людей ботлнеком завжди було зовсім інше.

вони не вміють програмувати. не знають, як підняти сайт, підключити білінг, налаштувати маркетинг, запустити рекламу або побудувати сапорт. у них немає грошей найняти команду, технічного бекграунду або років, щоб навчитись робити все це самостійно.

а тут ти буквально описуєш, яку компанію хочеш зробити.

і далі через промпти можеш отримати сайт, продукт, білінг, маркетинг, продажі, сапорт і по суті цілу маленьку компанію, якою керують агенти.

так, для інженера це може виглядати обмежено.

але для людини, яка вчора взагалі не могла запустити технологічний бізнес, це не урізана версія якогось професійного інструменту.

це можливість, якої в неї до цього просто не було.

і найбільше мене в цій історії дивує масштаб.

за словами самого Бена, за перші пʼять місяців polsia дійшла до 10 000+ користувачів і приблизно $10m annual run rate. при цьому в компанії досі одна людина і нуль найманих працівників.

а у травні він залучив $30m при оцінці компанії в $250m.

і найабсурдніше тут те, що навіть частину самого фандрейзингу робив продукт. агенти готували дата рум, брифували інвесторів і вели частину комунікації, а Бен підключався вже на фінальні дзвінки.

тобто продукт буквально став демкою самого себе.

і мені здається, ось це значно цікавіше за питання, чи можу конкретно я зробити в polsia якийсь складний кастомний кейс. бо, можливо, ми дивимось на появу цілого класу продуктів, які не роблять професіоналів на 20% ефективнішими.

вони дають можливість людині без команди, капіталу і технічного бекграунду зробити те, для чого ще кілька років тому потрібна була маленька компанія.

не знаю, наскільки це очевидно для кожного з вас, але останній місяць я дуже сильно занурився в проєкт.

і справа навіть не тільки в кількості роботи.

фічі, дизайн, комунікація, сейлз, якісь нові експерименти. це все конкретні речі, які ти сідаєш і робиш.

але я помітив іншу штуку.

навіть коли я нічого не роблю, мозок продовжує працювати над проєктом у бекграунді.

що ще треба зробити? чи нічого я не забув? а може ось це спробувати? чому тут не працює? кому треба написати? а що, якщо зробити по-іншому?

постійний ідейшн, аналіз і перемикання контексту, яке насправді майже ніколи не закінчується.

і останнім часом я почав прям відчувати, наскільки сильно це виснажує.

тому цей пост скоріше нагадування самому собі, ну і, можливо, комусь із вас.

відпочинок це теж частина роботи.

коли в тебе є ресурс, ти не просто можеш зробити більше. ти краще думаєш, помічаєш більше речей навколо, краще аналізуєш і, що для мене зараз найважливіше, приймаєш кращі рішення.

а іноді одне хороше рішення коштує набагато більше, ніж ще декілька годин роботи.

тому бережіть себе.

я теж постараюсь :)

ми з Владом просрали кілька сотень доларів на google ads.

і, на щастя, всього кілька сотень.

логіка спочатку була максимально проста. наша задача зробити так, щоб люди знали про продукт. щоб вони про нього знали, вони мають його десь побачити. один з найбільш очевидних способів це просто купити цей attention.

тому ми пішли в google ads.

спойлер: для нас на цьому етапі це було помилкою.

проблема починається з того, що категорії, в якій ми будуємо продукт, по суті ще не існує.

ми можемо називати nod як завгодно: ai coworker, memory layer, execution layer. але люди поки не прокидаються зранку з думкою «мені терміново потрібен memory layer».

зате вони чудово розуміють, що таке ai note-taker.

і от тут починається найцікавіше.

ми запускаємо рекламу навколо зрозумілої категорії і автоматично опиняємось на одному аукціоні з компаніями, у яких маркетингові бюджети можуть бути більшими за весь наш бізнес.

кліки ми отримували. були навіть реєстрації з реклами, але до платної підписки вони не дійшли. точні цифри тут не хочу вигадувати, бо в той момент ми якраз добудовували маркетингову воронку і нормальний трекінг.

але головний інсайт був навіть не в конверсії.

ми просто прийшли битися не на свою арену.

це як вирішити зайти в mma проти професійних бійців, тому що ти вчора дізнався, в якому магазині продаються рукавички.

у великих гравців вже є зрозумілий ідеальний профіль клієнта, історичні дані, оптимізовані воронки, команди маркетингу і бюджети, якими вони можуть перебивати тебе в аукціоні знову і знову.

а ти в цей момент ще намагаєшся зрозуміти, хто твій клієнт і за що саме він готовий тобі платити.

і, здається, це була наша головна помилка.

коли ти маленький, твоя перевага не в тому, що ти можеш переграти велику компанію в її грі. твоя перевага в тому, що ти можеш знайти гру, в яку вона поки не грає.

інший канал. інший меседж. вужчий сегмент. дивний юзкейс, який для великого гравця поки занадто маленький, щоб взагалі звертати на нього увагу.

а вже коли ти знаєш свій ідеальний профіль клієнта, розумієш економіку і бачиш, що воронка конвертить, тоді можна повертатися до платного трафіку і масштабувати те, що вже працює.

коротше, google ads коштував нам кілька сотень доларів, щоб пояснити одну доволі просту річ:

не треба купувати масштаб, поки ти ще шукаєш, що саме масштабувати.

добре, що цей урок коштував сотні, а не десятки тисяч.

+60 000 рядків в одному пул реквесті.

десь у цей момент я зрозумів, що пора зупинитись.

я закінчив великий реліз nod з організаціями і зараз він вже в продакшені. користувачі мають до нього доступ, а я нарешті переключився з білд моду в сейлз мод.

говорити про результати поки рано. пройшло занадто мало часу, у мене ще немає дизайн партнерів, з якими можна пройтись по всіх едж кейсах і зрозуміти, що працює, що треба міняти і чи було рішення йти в організації та б2б правильним взагалі.

але сам процес цього релізу вже дав мені один хороший урок.

в якийсь момент я потрапив у нескінченну петлю «а давай ще ось це».

ще одна фіча. ще один експеримент. тут можна покращити. а тут було б класно додати ще ось це.

в еру штучного інтелекту згенерувати ще кілька тисяч рядків коду майже нічого не коштує. і саме тому дуже легко переплутати швидкість, з якою ти можеш щось побудувати, з необхідністю це будувати.

я все ще інженер з часів, коли більшу частину коду писали руками, тому коли бачу +60к рядків в одному пул реквесті, всередині мене все ще щось ламається :)

і тут я вкотре зрозумів, наскільки важливо заздалегідь визначати скоуп, ставити майлстоуни і в якийсь момент просто сказати: все, релізимо.

бо завжди можна побудувати ще щось.

набагато складніше зрозуміти, чи це взагалі комусь потрібно.

і ось тут починається частина, яка для мене виявилась набагато складнішою за написання коду.

достукатись до людей.

написати персоналізований імейл. написати в особисті. попросити про дзвінок. попросити заповнити форму. отримати відповідь. а потім ще й витягнути з цієї відповіді фідбек, з яким реально можна щось зробити.

це дуже багато ручної роботи з дуже низькою конверсією.

і навіть коли фідбек приходить, з ним ще треба навчитись правильно працювати.

не кожен фідбек треба перетворювати у фічу. не кожна людина твій ідеальний профіль клієнта. не кожна проблема, яку тобі озвучили, насправді є проблемою, яку варто вирішувати.

і ще складніше не сприймати фідбек особисто.

я за собою це помічаю. коли ти місяцями щось будуєш, дуже легко почути критику продукту як критику власної роботи. хоча це максимально неправильний спосіб на це дивитись, і мені самому ще треба вчитись від цього відділятись.

коротше, реліз закінчився.

і здається, тепер починається складніша частина.

не побудувати більше, а зрозуміти, що з побудованого насправді потрібно людям.

хотів би трохи поговорити про те, куди взагалі, на мою думку, рухаються продукти, як вони розвиваються і що з ними буде.

мені здається, що найближчими роками ми побачимо ситуацію, де люди буквально зможуть робити для себе інтерфейси, які будуть зручні саме їм.

вони самі будуть вирішувати, де і що має відображатися.
і value дизайну буде вже не тільки в тому, щоб зробити сам інтерфейс. скоріше в тому, щоб результат не виглядав як ai slop, щоб у ньому був якийсь смак, система і щоб це резонувало з іншими людьми.

ми вже бачимо перші рухи в цей бік. наприклад, a2ui це open source стандарт для інтерфейсів, які генеруються агентами. а у vercel ai sdk generative ui взагалі є окремою частиною sdk.

але для мене цікавіше навіть не те, що ai може згенерувати якийсь ui. цікавіше те, що людина поступово отримує можливість сама визначати, як має виглядати її взаємодія з продуктом і яка інформація їй взагалі потрібна.

ти можеш через cli або просто з браузера налаштувати собі все так, щоб отримувати, наприклад, якийсь news feed, репорти з аналітики або будь-що інше.

той самий n8n вже дозволяє збирати досить складні workflows через візуальний інтерфейс, поєднуючи ai і звичайну автоматизацію.

і звичайна людина(не технічна) при цьому може навіть приблизно не розуміти, що під капотом відбувається неймовірно багато речей тільки для того, щоб у результаті показати їй це в якомусь умовному віджеті.

мені здається, спочатку ми будемо бачити це переважно в браузері. потім воно все активніше буде переходити в мобільні застосунки і на десктоп.

і тут для мене найцікавіше те, що продукт поступово перестає бути чимось, де хтось один наперед вирішив, який інтерфейс має бути у всіх.

інтерфейс стає ще одним шаром, який може змінюватися під конкретну людину, її задачі і контекст.

і якщо це справді так, то роль дизайну теж трохи змінюється.

питання вже не тільки в тому, щоб намалювати один правильний інтерфейс для всіх.

скоріше в тому, щоб створити систему і правила, всередині яких людина зможе отримати щось своє, але це все одно буде виглядати і працювати добре.

і мені здається, ми вже потроху туди заходимо.

тут про Nod написали

Кейс із найсексуальнішим лендінгом від учасника нашого комʼюніті

Був у мене період: мінімум по десять дзвінків на день у різних проєктах і десяток відкритих вкладок і купа різних матеріалів для обробки. А після дзвінків ще треба працювати й памʼятати, що на якому з них обговорили - ну і можеш собі уявити у який безлад все може перетворитися за тиждень, якщо це не менеджити

Діма Барабаш з onlyfounds вирішив не тримати це в голові й зробив Nod

Nod транскрибує мітинги й допомагає згадати, що відбувалося між ними. Загубив статтю, яку читав кілька днів тому? Питаєш у Nod. Ambient context зчитує текст активного вікна, але не зберігає скріншотів

Ще одну фічу Діма зробив для себе - агентів. Наприклад, можна налаштувати агента так, щоб о девʼятій у будні він перевіряв Slack і нагадував: “Колеги написали, ніхто не відповів - піди потикай їх палицею”

У мене схожий агент теж є. Тільки я збирав його сам із Codex, Obsidian і пачки MCP-шок

Перший коміт - 22 травня. Діма досі розвиває Nod соло. З кодом йому допомагає AI, але згенероване він не приймає наосліп: розуміє, як воно працює і де можуть бути проблеми

Перших користувачів Діма знайшов через рекламу в спільнотах рекрутерів і сейлзів. Це були люди, які його не знали й могли сказати, чи потрібен їм продукт

Діма каже те саме, про що я вже писав: друзі рідко стають користувачами й не завжди дають корисний фідбек

Перша оплата, наскільки Діма памʼятає, прийшла приблизно через три тижні після першого великого релізу. Кілька людей одразу взяли річну підписку - цього він не очікував

На момент нашої розмови в Nod було 88 зареєстрованих користувачів, із них 6–10 користувалися продуктом щодня. Через Nod пройшло 427 мітингів і 14 775 хвилин транскрибації

MRR Діма не називає: для нього Nod від початку не був pet-проєктом. А для рубрики “порахуємо чужі гроші” нам бракує головної цифри - скільки людей платить, але можеш приблизно прикинути

Реклама давала трафік, поки тривали розміщення. Щойно Діма їх зупиняв, нові люди з цих спільнот майже не приходили

Поки він робив версію для організацій, активну рекламу поставив на паузу. Тепер колеги можуть ділитися зустрічами, а ambient context кожного лишається приватним

У жовтні Діма планує знову тестувати рекламу й нові канали. Продукт розвиватиме далі, але зараз більше часу хоче віддати маркетингу, продажам і пошуку людей, яким Nod справді потрібен

“Фічі нічого не коштують, якщо вони нікому не потрібні”, - каже Діма. Амінь

У тебе теж мітинги, Slack, Jira і купа вкладок живуть окремим життям? Спробуй Nod і напиши в коментарях, наскільки точно він тебе розуміє

P.S. Хочеш розпитати Діму про Nod напряму? Долучайся до @onlyfoundsbot - він теж у нашому комʼюніті. А також у Дмитра є свій канал, а-ля build in public, @dimandstartup - можеш підписатись, йому буде приємно

мені іноді здається, що software якоюсь мірою для більшості людей все далі і далі стає безкоштовним.

для мене просто безпрецедентна кількість реалізованих ідей серед розробників, інженерів, тобто людей, які писали код до того, як AI дав можливість взагалі без проблем генерувати будь-який код через AI-агентів чи просто в ChatGPT.

тепер це можуть робити люди, які до цього не мали абсолютно ніякого досвіду з кодом.

доказом того, що це відбувається у великих масштабах, є, мабуть, не тільки моє спостереження за тим, як я бачу в різних комʼюніті, що люди будують якісь таск, податки, калорії трекери, якісь планери і різні застосунки в комбінації з різними інтеграціями, з різними MCP і так далі.

це все відбувається просто у великій кількості.

і коли стоїть завдання, наприклад, реалізувати якісь свої потреби, зі своєї сторони я це бачу дуже легко.

тобто я можу просто швиденько забутстрапити проєкт, закодити, підключити певний API, якщо це потрібно, і все.

все готово, я, в принципі, вирішив свою проблему.

і для мене це неймовірно великий страгл, тому що я не розумію, як далі це має розвиватись.

це ще до мого попереднього посту про те, що інтерфейс стає безкоштовним, користувачі можуть генерувати будь-що, як їм зручно, і в будь-який момент, і їм для цього ніхто не потрібен.

і я для себе все ще не можу сформулювати думку про те, як воно має бути далі, як має розвиватися далі ось цей сектор, де люди будують онлайн продуктові рішення.

наприклад, на прикладі мого проєкту, який я розробляю, деякі люди кажуть, так це ж якийсь там продукт і дуже схожий.

давайте скажемо, це Granola, у якої теж є інтеграції і у якої теж є MCP.

так, у мене є інший диференціатор, у мене є там фіча Ambient Context. у Granola цього нема.

але люди буквально починають це все отак от порівнювати, і ось цей компетішин пережити просто здається неможливим.

і мені не хочеться вірити в те, що компетішин можливо пережити лише у форматі, заливши дуже багато грошей на рекламу, на маркетинг і взагалі на те, щоб твій бренд впізнавали.

хоча, звісно, це неймовірно важливо, але, враховуючи ось це все, відчуття складається таке, що насправді розвивати бізнес стало ще важче, незважаючи навіть на те, що тобі стало простіше його будувати.

і, наприклад, я відкрив статистику, яку публікує Lovable у своєму репорті за 2026 рік, і вони пишуть, що 80% людей, які будують щось на їхній платформі, по-перше, називають себе non-technical.

і серед типових речей, які люди роблять, — CRM, internal tools, e-commerce, якісь inventory systems і так далі.

це, звісно, vendor data, тому я б не екстраполював ці 80% на весь світ, але напрямок дуже показовий.

а друге — я знаходив репорт, де було, що 79% coding-взаємодій були саме automation, а не assistance. і особливо багато використання було у фронтенді, user facing штуках і веб розробці.

і GitHub також якось репортили про величезне зростання кількості нових «розробників», репозиторіїв і AI-related речей на їхній платформі.

якщо в цілому сформувати мою рефлексію, то я думаю, що цінність поступово рухається в сторону від implementation до distribution, де код перестає бути взагалі суттєвим барʼєром, а доступ до людей залишається.

я це відчуваю на собі.

і коли, наприклад, фічу можна скопіювати, то історію користувача, relationships, якісь workflows звісно, значно важче.

якщо ui можна згенерувати під користувача, наприклад, прямо на льоту, сам ui вже слабше є продуктом. продуктом стає те, що система реально може зробити в кінці.

і, звісно, простий якийсь калорії трекер можна згенерувати, але сервіс, якому людина довіряє, наприклад, роки даних, який синхронізується, не губить інформацію, працює на всіх пристроях і правильно виконує дію, це зовсім інша штука. але тут питання, чи потрібно це людям. це досить холіварний топік.

і acquisition: якщо після шести місяців використання продукт знає про мене в сто разів більше і тому працює краще, ніж з першого дня, то, звісно, конкуренту буде недостатньо просто скопіювати фічу.

цікава рефлексія про те, що зараз ти можеш дуже швидко зробити якийсь інструмент для себе.

для тебе це може коштувати, наприклад, 500 тисяч токенів. і в якийсь момент ти думаєш: блін, а навіщо я взагалі за це плачу?

давайте на прикладі.

я користуюсь superwhisper.

це застосунок, де ти натискаєш налаштований хоткей, говориш, відпускаєш його, і все, що ти сказав, перетворюється в текст і вставляється в активне поле.

це може бути slack, telegram, whatever взагалі.

і в якийсь момент ти такий: блін, чому я плачу за це 10 доларів кожного місяця або 70 доларів за рік, якщо зараз є купа open source рішень?

я можу знайти щось на github, безкоштовно засетапити, і все буде працювати.

і це правда.

я можу це зробити.

наприклад, я знайшов продукт, який називається handy.

handy 100% безкоштовний. ти встановлюєш його, у тебе локально працює модель, ти наговорюєш текст, і фундаментально все працює.

але тут є одне але.

я не native speaker англійської.

так, я можу спілкуватися на дзвінках, обговорювати робочі питання і нормально комунікувати. розмовна англійська це одна історія, там ти можеш робити якісь помилки, та й носії мови не завжди говорять ідеально.

але це не суть.

для мене важливо грамотно вести письмову комунікацію. це просто базова річ.

і ось я користувався handy десь два дні і зрозумів, що після кожного надиктованого повідомлення просто сиджу і виправляю граматичні помилки.

так, у мене безкоштовний інструмент.

так, я безкоштовно можу наговорити текст.

так, він безкоштовно вставить його у відповідне поле.

але потім я вже не зовсім безкоштовно витрачаю свій час на те, щоб усе це виправити.

і ось на цьому моменті я зловив себе на думці, що готовий платити 10 доларів на місяць просто за те, щоб прибрати цей friction.

щоб застосунок сам виправив мої помилки, але при цьому не переформатував думку в щось інше.

щоб це все ще був мій текст, просто без помилок.

і от за це я готовий платити.

бо воно прибирає friction.

і це офігенно зручно.