ну какбе да. ось вам і основна причина чому я не спішу заводити дітей — мені тупо страшно не вивезти таку відповідальність з ментальними розладами. тепер ви знаєте.

з моїми вчора сталось ось що:

блять іноді мені здається що людям мозок відняло. я заходжу в інтернет, начитаюсь коментарів і хочу блять залізти назад в свою ракушку.

Жити з СДВГ — це ніби всі навколо їздять на автоматі, а тобі дісталась йобана механіка.

Тобто формально ти можеш робити все саме, що й інші люди. Але кожна дія потребує значно більше внутрішнього контролю.

Ти постійно керуєш увагою. Постійно відслідковуєш свій стан. Постійно працюєш з тривогою, хаосом у голові, перевантаженням.

Будь-яка дрібниця може вибити тебе з рівноваги. А якщо до цього додається ще й межовий розлад — як у мене — це просто х10 до всього піздеца.

І з цим не можна «просто розслабитися». Це постійна робота з собою. Мене зрозуміють тільки ті, хто живе з цим самим.