Федері́ко Фелліні- італійський кінорежисер та сценарист, відомий своїм характерним стилем, який поєднує фантазію та образи бароко із приземленістю.

У 1980 році зняв драму «Місто жінок» з Марчелло Мастроянні в головній ролі. Божевілля, але яке відверте і наповнене особистими переживаннями, відчуттями, образами і метафорами. Тема серйозна, а знято так легко, з іронією.

«Людина з кіноапаратом» — один із найголовніших маніфестів світового кіноавангарду. Згідно з естетичними настановами Дзиґи Вертова, фільм знімався без сценарію.

Фільм знято як хроніку одного дня з життя великого міста, зафіксовану кінокамерою-кінооком. Задум стрічки належить оператору і брату режисера Михаїлу Кауфману, який запропонував Вертову створити «щоденник кінооператора». Виявилося, що цей фільм став останнім спільним проектом талановитого творчого тандему.

Камера талановитого оператора Михаїла Кауфмана фіксує строкате життя українських мегаполісів — Одеси, Харкова та Києва доби непу.

Дзиґа Вертов- український радянський кінорежисер.
Один із засновників і теоретиків документального кіно. Вертова вважають яскравим представником «Українського Відродження» у кінематографі[3]. Першим використав методику «прихована камера»


дивитись можна тут

https://www.icloud.com/iclouddrive/0daqXb09FWQMxAiBm3kqJxEeQ#Man_with_a_Movie_Camera.720p

Вже трошки розказувала про чеського представника сюрреалізму- Яна Шванкмаєра

сьогодні пропоную до перегляду його цікаву роботу Dimensions of Dialogue

https://youtu.be/L-gGpWpra-g?si=Cd-ZLwcSvxLO2iRT

Рой А́ндерссон- шведський кінорежисер. Один з моїх фаворитів в жанрі абсурдного гумору і зображення меланхолійного життя людини.

Найпопулярніші його фільми:
«Пісні з другого поверху» за який він отримав нагороду в Каннах
і
«Сидів голуб на гілці, міркуючи про буття» за який він отримав Золотого Лева.

Але сьогодні пропоную до перегляду його останній фільм
«Про нескінченність» - екзестинційна потужна драма складена з історій, які розповідає цариця Шахерезада з арабської «Тисячі і однієї ночі»

Гарного перегляду ❤️

рівно 100 років тому народився чудесний Сергій Параджанов🎉
про якого, не думаю, що треба багато розповідати, але сьогодні пропоную до перегляду фільм
Колір Гранату (1968).

Колір гранату- дуже образне кіно, в образах яких, як на мене, складно розібратись, але таке кіно точно надихає. Це чистий витвір мистецтва. Це поезія. Це чорний і червоний. Це візуальна ікона, що відсилає нас в інший простір і час.


ps цікавий факт про Параджанова, що його заповітною мрією було зняти фільм за твором Коцюбинського „Іntermezzo” і було вже написано сценарій, але зняти не дозволили.
Ох, якби я мріяла це побачити😭

з днем народження, Маестро❤️

У новому відео в рамках проєкту «Про_Українське» від Українського дому театрознавиця Ганна Веселовська, моя викладачка з Карпенка-Карого (в минулому), розказує цікаве про найпопулярніший в Україні театр—«Березіль» і мистецьке обʼєднання «Березіль», ініціатором створення яких, став український режисер Лесь Курбас.

«Березіль»- унікальне українське театральне явище за своєю формою, сенсами, естетикою. Подобається все😍

У своїх виставах Лесь Курбас використовував метод перетворення. Створення метафоричної дійсності. Актори існують на сцені не копіюючи реальність, а перетворюють ії в метафору.

Також, у Курбаса, ми маємо перевтілення акторів через рух: з акторів на робітників, з робітників на машини, з машин на газ, на будівлю, на вибух та на жертв.

Лесь Курбас був жертвою сталінських репресій і був розстріляний 3 листопада 1937 в урочищі Сандармох…

Роберт Уілсон- імʼя американського театрального режисера, якого ви не знайдете в українській вікіпедії, але для мене, безумовно, це людина, яка варта уваги. Тому…

Роберт Вілсон- театральний режисер, сценограф, скульптор, драматург, один з представників театрального авангарду кінця XX- початку XXI століття.

Це режисер про слово, світло, рух, естетику. Він може два дні виставляти світло для 15 хвилинної сцени🔥.
Вілсон працює з часом, як з матеріалом, який можна безмежно розтягувати, або стискати. Найчастіше темпи його вистав дуже повільні. Вілсон- це про обрядовість і ритуальність, де кожен рух, кожне слово- важливі.

Найвідоміші роботи Вілсона по сонетам Шекспіра (мої улюблені) і 7 денна вистава зіграна на семи пагорбах в Ірані.
Вистава тривала 7 днів і 7 ночей🫢.

Дивимося Сонет Шекспіра 66. Р. Уілсон
вистава німецькою
переклад Івана Франка публікую нижче

Сонет 66. І.Франко

Не раз я кличу смерть, бо нудно бачить в світі,
Як ходить працівник в жебрацькому лахмітті,
А капосне ніщо блищить у пишнім строю,
А вірність щирая знай б'ється з клеветою.
Як славу має й честь огида і облуда,
А чистоту он там сквернить насилля дике,
Як чесноту ганьбить ось стовпище велике,
А власть над всіма зла, як на очах полуда.
Перед надсилою художество німіє,
А дурень мудрому відмірює права,
І правда спугана, безпомічна дуріє,
А добрий в найми йде, а ледар ужива —
Умер би! Ні, держусь тривогою одною:
Як я умру, й любов моя умре зі мною.

я вражена кількістю людей, які в інстаграмі на мою story з цитатами однієї книги, мене запитали:
«а що за книга?»..

Тому..пишу з любовʼю від серця тут про
Творчий акт:
спосіб буття
Рік Рубін

Рік Рубін- американський відомий продюсер, працював з такими зірками, як Jay-Z, Lady Gaga, Kanye West.. Здійснив революцію в музичній індустрії обʼєднавши популярну та андеграунду музику.

Книга «Творчий акт: спосіб буття» - проста книга про складні речі, а точніше, про складний процес «створення».
як створювати? що таке створення? як позбутись упередженості? як віднайти невинність? як набратися терпіння? як експериментувати? що таке успіх? навіщо займатися мистецтвом?

Рік Рубін зачепив абсолютно всі питання, які мене, як мисткиню, дуже хвилюють.
Зачепив їх просто, без надмірного пафосу, або складних слів, понять, філософій. Дуже просто, ніжно, прямо і вдало. В книзі навіть присутні практичні завдання.

Нижче наводжу деякі цитати, які відгукнулись мені тепло.

«Мета- не створювати мистецтво, а перебувати в тому дивовижному стані, який робить мистецтво неминучим»

«Створити щось- означає дати життя тому, чого раніше не було»

«Ми не можемо змінити те, що ми бачимо, але ми можемо змінити свою здатність бачити»

«Не існує неправильного шляху. Є лиш ваш шлях»

«Створення мистецтва- не акт суперництва. Творчість відображає нашу особистість»

«Точка зору не є позицією. Позиція- це свідомо висловлена думка. Точка зору- це бачення, свідоме або несвідоме, з якого народжується творча робота»

—>мені здається я пів книги підкреслила олівцем, щоб запамʼятати, спробувати, не забути.. і поділитись з вами 🫶

Читайте книжки. Кохайтеся. Створюйте.

Сьогодні хотіла би познайомити вас з Александром Екманом

Екман- шведський хореограф, танцівник і мій особистий натхненник❤️

Навчався в школі Королівського балету Швеції в Стокгольмі. Він танцював і в королівському балеті Швеції і в Нідерландах (NDT- мій, доречі, найулюбленіший танцювальний театр, раджу підписатись на їх інстаграм і не пропускати онлайн покази найкрасивіших танцювальних вистав ever) і в балеті Куллберга в Стокгольмі. Після 5 років професійного танцю, коли йому виповнився 21 рік, він вирішив стати хореографом і почав свою кар’єру фрілансера.

Дуже раджу подивитись цей тизер до балету Play
і надихнутись його естетикою, рухом, граційністю і музикою.
і це крутий сучасний балет, якого в Україні поки що, на жаль, не побачити…

Найзнаковіші його балети:
Play
Midsummer Night's Dream (повна версія доступна на youtube)
Cacti
LIB

Балети оффлайн можна подивитись в Берліні, Парижі, Стокгольмі, Гаазі..

❤️.

hey, everyone🪽

після довгої паузи я повертаюся до викладання в dakh school, а це значить, що буду знову по трохи публікувати щось цікаве про театр, музику, перформанси, книги

сьогодні хочу сказати про це:
персона марії абрамович є досить контроверсійною в сучасному світі. я не хочу ані вихваляти, ані знецінювати її доробки, а просто хочу поділитися фрагментом з її маніфесту, деякі сенси якого мені відгукуються.

stay tuned!

«маніфест життя митця: Марина Абрамович»

Життєві принципи художника
• Митець не повинен брехати собі та іншим
• Митець не має красти ідеї в інших митців
• Митець не повинен йти на компроміс із арт-ринком заради себе
• Митець не повинен вбивати інших людей
• Митець не повинен перетворюватися на ідола
• Митець не повинен перетворюватися на ідола

Художник та кохання
• Митець повинен уникати кохання до іншого митця
• Митець повинен уникати кохання до іншого митця
• Митець повинен уникати кохання до іншого митця

Художник та еротика
• Митець повинен дивитися на світ з точки зору еротики
• Митець повинен бути еротичним
• Митець повинен бути еротичним
• Митець повинен бути еротичним

Ставлення художника до страждань
• Митець повинен страждати
• Через страждання приходить краща робота
• Страждання приносить трансформацію
• Через страждання художник перевершує свій дух
• Через страждання художник перевершує свій дух
• Через страждання художник перевершує свій дух

Ставлення художника до депресії
• Митець не повинен бути пригніченим
• Депресія − це хвороба, її слід лікувати
• Депресія не є продуктивною для художника
• Депресія не є продуктивною для художника
• Депресія не є продуктивною для художника

Ставлення художника до самогубства
• Самогубство є злочином проти життя
• Митець не повинен коїти самогубство
• Митець не повинен коїти самогубство
• Митець не повинен коїти самогубство

Художник і натхнення
• Митець повинен глибоко поглянути у себе для натхнення
• Чим глибше він вглядатиметься всередину себе, тим універсальнішим ставатиме
• Митець є всесвіт
• Митець є всесвіт
• Митець є всесвіт

Художник і мовчання
• Митець повинен розуміти мовчання
• Митець повинен створити простір для мовчання, щоб увійти в роботу
• Тиша, як острів у середині турбулентного океану
• Тиша, як острів у середині турбулентного океану
• Тиша, як острів у середині турбулентного океану

Художник і самотність
• Митець повинен мати час на самотність
• Самотність надзвичайно важлива
• Далеко від дому
• Далеко від студії
• Далеко від родини
• Далеко від друзів
• Митець повинен довго перебувати біля водоспадів
• Митець повинен довго перебувати біля вулканів
• Митець повинен довго дивитися на швидкі річки
• Митець повинен довго дивитися на горизонт, де зустрічаються океан і небо
• Митець повинен довго дивитися на зірки на нічному небі

Художник і робота
• Митець повинен уникати відвідування студії щодня
• Митець не повинен розглядати свій робочий графік як працівник банку
• Митець повинен досліджувати життя і працювати лише тоді, коли ідея до нього приходить у сні або протягом дня, як бачення, яке виникає неначе сюрприз
• Митець не повинен повторювати себе
• Митець не повинен переробляти
• Митець повинен уникати власного осквернення мистецтва
• Митець повинен уникати власного осквернення мистецтва
• Митець повинен уникати власного осквернення мистецтва

Список ворогів художника
• Вороги дуже важливі
• Далай-лама казав, що легко співчувати друзям, але набагато складніше співчувати ворогам
• Митець повинен навчитися пробачати
• Митець повинен навчитися пробачати
• Митець повинен навчитися пробачати

Різні сценарії смерті
• Митець повинен знати про власну смертність
• Для художника не тільки важливо, як він живе, а й те, як він помирає
• Митець повинен співставити символи своєї роботи з різними сценаріями смерті
• Митець повинен усвідомлено померти без страху
• Митець повинен усвідомлено померти без страху
• Митець повинен усвідомлено померти без страху

Різні сценарії похорону
• Митець повинен дати розпорядження перед похороном, щоб все було зроблено так, як він хоче
• Похорон − це остання робота художника перед відходом
• Похорон − це остання робота художника перед відходом
• Похорон − це остання робота художника перед відходом

Сьогодні захотілось згадати особистість, у якої пару днів тому був день народження.

30.10.49 року народився неймовірний, глибокий, чуттєвий український письменник, драматург і перекладач Олег Лишега.

За своє життя Лишега написав, можливо, не так багато як би хотілось (мені), але він сам, коментуючи ощадливість, з якою він пише вірші, зауважив, що кожен літературний твір для нього містить свій еталон часу, і розуміння цього певним чином споріднює його з Тарасом Прохаськом (ще одним моїм улюбленим письменником). Спочатку він відчував, що в нього є моральне право написати «один вірш на рік», узагальнюючи «отой річний досвід, який перейшов через вогонь, через воду, через сніг», то згодом йому здалося, що написати один вірш за десять років буде цілком достатньо.

Але я вдячна за те, що маємо.
І памʼятаємо.

Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто.
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає.. ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ..

🪽

цієї осені хочеться читати багато поезії
і
згадався мені
один автор такий загадковий український філософ- модерніст
Богдан - Ігор Антонич

* справжнє прізвище Кіт
* любив писати рано вранці, напівробудженим, ще в ліжку складати вíрші
* 1931 перша збірка «привітання життя»
* 1938(посмертно) остання збірка «ротації»
—>дуже рекомендую її прочитати, це немовірно!

* саме Богдан-Ігор Антонич першим потрапляє в так званий клуб27
померши на 28 році життя
від запалення легень

у його віршах багато природи, міста, апокаліптичності, музики, ритмів, палкого кохання і лірики

🪽

цим ніжним недільним ранком
хочу поділитись з вами
13-хвилинним чорно-білим фільмом
The Perfect Human
(Det perfekte menneske)
данського режисера Йоргена Лета
1968 рік.

це красиве кіно зображує чоловіка та жінку, представлених як “ідеальні люди”, які виконують повсякденні дії в порожньому просторі, що створює ефект спостереження за ними, ніби вони експонати в зоопарку.

мені так імпонує їхня легкість, невимушеність, прості рухи і чуттєва пісня в кінці (яку, до речі, актор нібито зімпровізував під час зйомок).

і відгукується те, що фільм іронічно ставить під сумнів наше уявлення про “досконалість”,
критикуючи насправді соціальні норми і шаблони.

і хто ж така та, ідеальна людина?

RIP genius Robert Wilson🪽