«Sinus Amoris» Уляна Кривохатько — 3/5. Цікаве фантастичне оповідання про загибель Землі. Все рівненько, але не зрозуміла мотивація головної героїні.
«Жовтий дім» Катерина Холод — 4/5. Емоційно. Цікава дилема і не менш цікаві роздуми на тему справжності навколишнього. Єдина заувага — «Завтра почалася війна» клішоване кліше.
«Хутряні капці» Юлія Желізко — 4/5. Написано гарно, історія приємна і тепла, а головне — цікава. Десь нагадало оповідання Голубовського.
😎 «Ковер-Кавьор-Килим» Вікторія Климчук-Длугач — 5/5. Це оповідання хочеться роздрукувати, поставити в рамочку і прикрасити вишитим рушником. Тут і мурахи бігли, і сміявся вголос, і навіть співав трохи.
Висновок: якби не декілька оповідань, то найкращим, що ставалось з цією збіркою, було б фото о сьомій ранку десь в Карпатах.
#litosvita #повернення #сучукрліт #література #3з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
«Жовтий дім» Катерина Холод — 4/5. Емоційно. Цікава дилема і не менш цікаві роздуми на тему справжності навколишнього. Єдина заувага — «Завтра почалася війна» клішоване кліше.
«Хутряні капці» Юлія Желізко — 4/5. Написано гарно, історія приємна і тепла, а головне — цікава. Десь нагадало оповідання Голубовського.
Висновок: якби не декілька оповідань, то найкращим, що ставалось з цією збіркою, було б фото о сьомій ранку десь в Карпатах.
#litosvita #повернення #сучукрліт #література #3з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤2
22/06/2025
Дуглас Стюарт «Шаґґі Бейн»
🌟2/5
Не зміг дочитати. Спинився на 180 сторінці, бо відчував що наступає нечитун.
Каламутна історія про пропащих людей, соціально-побутовий ідіотизм, невміння дати ради власному життю.
Хоча по стилю написано непогано, але історія не тримала; співчуття до героїв не виникло; історичний фон (Тетчер, шахти, безробіття) вже давно не цікавий — світ рухається далі.
#шаґґібейн #стюарт #література #2з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Дуглас Стюарт «Шаґґі Бейн»
🌟2/5
Не зміг дочитати. Спинився на 180 сторінці, бо відчував що наступає нечитун.
Каламутна історія про пропащих людей, соціально-побутовий ідіотизм, невміння дати ради власному життю.
Хоча по стилю написано непогано, але історія не тримала; співчуття до героїв не виникло; історичний фон (Тетчер, шахти, безробіття) вже давно не цікавий — світ рухається далі.
#шаґґібейн #стюарт #література #2з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
👍2
06/07/2025
Антологія «Як написати книгу. Концентрований курс письменницької майстерності»
🌟3/5
Прочитавши цю книгу, я зрозумів, що найкращим підручником з письменницької майстерності все-таки є художня література загалом. Треба читати і якомога більше. Авторів улюблених і нелюбимих, маловідомих і розкручених, романістів і майстрів малої прози, і максимально різножанрових.
Це я загалом і без того знав, але книжка підкріпила та остаточила це знання.
Книга поділена на тридцять розділів, в яких різні літературні гуру дають вичерпні, або розмиті поради, викладають теорію або банальщину. Наприкінці кожного розділу є практичне завдання, які я завжди пропускаю в усіх книжках. Хтось їх дійсно виконує?:)
Цей а-ля підручник буде корисним тим, кому потрібно засвоїти очевидні речі. Не буду душняком останнім — пройшло два тижні, як я дочитав, і мені досі пригадується і відгукується розділ про техніки занурення, де Марія Титаренко по поличках розкладає і заохочує витрачати час на звуки, кольори, запахи й аромати в тексті. Завдяки цьому розділу,мені не шкода часу і грошей витрачених на книжку. Та і загалом — читалось легко, розважливо, тому і трійко зірочок.
#антологія #письменство #література #3з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Антологія «Як написати книгу. Концентрований курс письменницької майстерності»
🌟3/5
Прочитавши цю книгу, я зрозумів, що найкращим підручником з письменницької майстерності все-таки є художня література загалом. Треба читати і якомога більше. Авторів улюблених і нелюбимих, маловідомих і розкручених, романістів і майстрів малої прози, і максимально різножанрових.
Це я загалом і без того знав, але книжка підкріпила та остаточила це знання.
Книга поділена на тридцять розділів, в яких різні літературні гуру дають вичерпні, або розмиті поради, викладають теорію або банальщину. Наприкінці кожного розділу є практичне завдання, які я завжди пропускаю в усіх книжках. Хтось їх дійсно виконує?:)
Цей а-ля підручник буде корисним тим, кому потрібно засвоїти очевидні речі. Не буду душняком останнім — пройшло два тижні, як я дочитав, і мені досі пригадується і відгукується розділ про техніки занурення, де Марія Титаренко по поличках розкладає і заохочує витрачати час на звуки, кольори, запахи й аромати в тексті. Завдяки цьому розділу,мені не шкода часу і грошей витрачених на книжку. Та і загалом — читалось легко, розважливо, тому і трійко зірочок.
#антологія #письменство #література #3з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
❤2
06/07/2025
Ніл Стівенсон «Сімміс»
🌟1/5
Це недочит. При чому агресивний.
По-перше: яке жахливе видання збільшеного формату з уродською обкладинкою. Хоча на рахунок обкладинки нічого дивного — всі вони в серії «Чумацький шлях» жахливі. Не вірю, що в Україні перевелись дизайнери зі смаком і візуальним досвідом.
По-друге: не дивлячись на приголомшливу завʼязку — Місяць вибухає і розбивається на сім величезних шматків, які з часом мають перетворитися на мільярди метеоритів і впасти вогненним дощем на Землю — далі починається те, що я найбільше не люблю у фантастиці: ідіотський скрупульозний покроковий опис різних фантастичних припущень.
😫 Ось космонавт, якому необхідно знаходитись постійно в космосі, але як йому перепочити? для цього зробимо гігантську багатошарову надувну «цибулю», яка буде закріплена біля МКС і він там буде спати, а як туди попаде космонавт? а ось в нього такий-то скафандр і він так-то стикується, а як він там їсть і какає? а ось такий от механізм доставки їжі і екстермінації відходів, а як же ж йому охолоджуватись? а ось вам, читаче, схема і на цей випадок.
Та кому це треба? Я що, читаю посібник з виживання в космосі? Я хочу історію, де будуть людські емоції, почуття і конфлікти на фоні епічних фантастичних припущень. Такою самою хворобою хворіє Енді Вейр в «Марсіянині», де покроково описано, як на Марсі за допомогою власного лайна марсонавт ростив гектар картоплі, і в «Project Hail Mary», по якому невдовзі вийде кіноадаптація, вчений покроково пізнає космічний корабель. Чи Браян Олдісс з «Теплицею», в якій просто наригано переліком незвичних і абсурдних рослин/тварин далекого майбутнього, а сюжет лиш фон для цього безумного карнавалу. Ну це ж неможливо читати.
Разом з тим, десь поруч існує «Дюна» з глибокою філософією, карколомними подіями і абсолютно канонічними героями; існує «Задача трьох тіл», яка перевертає уявлення про всесвіт і вічність; існує Вернор Віндж з епічними космооперами, від яких неможливо відірватись, в які віриш, і які не бомбардують інструкціями і переліками.
#сімміс #стівенсон #фантастика #література #1з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Ніл Стівенсон «Сімміс»
🌟1/5
Це недочит. При чому агресивний.
По-перше: яке жахливе видання збільшеного формату з уродською обкладинкою. Хоча на рахунок обкладинки нічого дивного — всі вони в серії «Чумацький шлях» жахливі. Не вірю, що в Україні перевелись дизайнери зі смаком і візуальним досвідом.
По-друге: не дивлячись на приголомшливу завʼязку — Місяць
Та кому це треба? Я що, читаю посібник з виживання в космосі? Я хочу історію, де будуть людські емоції, почуття і конфлікти на фоні епічних фантастичних припущень. Такою самою хворобою хворіє Енді Вейр в «Марсіянині», де покроково описано, як на Марсі за допомогою власного лайна марсонавт ростив гектар картоплі, і в «Project Hail Mary», по якому невдовзі вийде кіноадаптація, вчений покроково пізнає космічний корабель. Чи Браян Олдісс з «Теплицею», в якій просто наригано переліком незвичних і абсурдних рослин/тварин далекого майбутнього, а сюжет лиш фон для цього безумного карнавалу. Ну це ж неможливо читати.
Разом з тим, десь поруч існує «Дюна» з глибокою філософією, карколомними подіями і абсолютно канонічними героями; існує «Задача трьох тіл», яка перевертає уявлення про всесвіт і вічність; існує Вернор Віндж з епічними космооперами, від яких неможливо відірватись, в які віриш, і які не бомбардують інструкціями і переліками.
#сімміс #стівенсон #фантастика #література #1з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Goodreads
Dmytro Boryviter (d_boryviter) - L'viv, Ukraine (152 books)
Dmytro Boryviter has 152 books on Goodreads, and is currently reading Безутішні by Kazuo Ishiguro and Бачити українською by Ольга Дубчак
❤2
Forwarded from 📚 Непозбувний книгочитун
В коментах попросили список маленьких видавництв. Ось ті, які мені імпонують (ті, що видають дорослу літературу, в рендомному порядку):
1) Крапки (поки мають дві книжки, але красиві, і серед них Олівія Ленґ). Сайт.
2) Вавилонська бібліотека (видають високу полицю і максимально заморочуються з перекладом та дизайном) Сайт.
3) Видавництво "Видавництво" (видають книжки про ЛГБТ, життя з депресивними розладами, а також дивні й несподівані книжки і комікси. Заморочуються перекладами і оформленням). Сайт.
4) Прометей (трохи української класики, трохи українських авторів. Молоде, але перспективне видавництво). Сайт.
5) Еспанія (нове видавництво перекладів з іспанської). Інста;
6) Грушка (нове видавництво, теж видавало Олівію Ленг та щось ближче до "високої полиці"). Сайт;
7) Ще одну сторінку (обожнюю. у них прекрасно все. Але треба розуміти, що вони у складі корпорації Ранку, тому не пропадуть. Але автономні, тому теж треба підтримувати). Сайт.
8) Видавництво Жупанського (наукова фантастика, нобелівські лавреати, висока полиця, Лавкрафт, дуже сильно заморочуються якістю). Сайт.
9) "Комора" (там редакторка Оксана Забужко, і з цього можна собі уявити редакційну політику). Сайт.
10) Видавництво 21 та Мерідіан Черновіц (чернівецькі видавництва, які видають непопсову літературу. Перше - здебільшого перекладну, друге - провідних українських авторів типу Жадана). Сайт.
11) Стилет і стилос (ветеранське видавництво, видають античну, контраверсійну та іншу літературу та поезію. дуже хороші). Сайт.
12) Компас (видають літературу Латинської Америки). Сайт
13) П'яний корабель (видають мало, але дуже нішеві книжки. Заморочуються дизайном). Сайт.
14) Апріорі (світова класика, Кронін, антична література, нобелівські лавреати). Сайт.
15) Урбіно (видають всього потроху. З нового - започаткували серію харківської літератури 30-х). Сайт.
16) Темпора (висока полиця + українські автори, здебільшого дебютанти. Входить в одну структуру з Книгарнею Є, тому гроші у них є, але все одно можна підтримати). Сайт.
17) Дух і літера (видають інтелектуальну літературу, здебільшого нонфік, здебільшого з нотками релігійності). Сайт.
18) Сафран (сходознавче видавництво, видає українські переклади зі східних мов та міжнародну літературу про Азію). Сайт.
19) Комубук (видають здебільшого високу полицю). Сайт.
20) Дискурсус (видають здебільшого книжки про гуцулів та Карпати). Сайт.
21) ist publishing (видають інтелектуальний non-fiction, книжки про сучасне мистецтво та культуру;) Сайт
22) punkt та "Хто це?" (від одних засновників. Перші видають естетичні книжки, а ще там вийшла "За маму, за тата". Другі - видають "літературу досвіду"). Сайт Punkt і Сайт Хто це?.
23) Читаріум (донедавна були дитячим видавництвом, але почали видавати й доросле). Сайт.
24) Stretovych (видають здебільшого український нонфік). Сайт.
25) Основи (видають красиві і дорогі гіпстерські книжки). Сайт
26) Човен (здебільшого, репортажистика). Сайт.
27) Локальна історія (дуже продумані й якісні книжки: здебільшого перекладний нонфік на довколаісторичні теми). Сайт
28) Бородатий Тамарин (видають здебільшого нон-фікшен про науку, космос тощо. І художку Кідрука). Сайт;
29) Контур (спеціалізується на перекладах теоретичних праць з філософії, історії, культури та мистецтва). Сайт.
30) Видавництво Олександра Савчука (видають праці з мовознавства, мистецтва тощо). Сайт.
31) BIMBA (спеціалізується на виданні художньої літератури Сходу та японської манґи). Сайт
32) Мрієлов (ветеранське видавництво, мають поки лише одну книжку). Сайт.
33) Nasha Idea (але там здебільшого манґа). Сайт.
34) Смакі (книжки про виховання дітей, вагітність тощо). Сайт.
35) Creative Women Publishing (феміністична література). Сайт.
36) Родовід (мистецькі книжки, зокрема Яблонська). Сайт.
37) РВВ (довколаісторична література: нонфік, наукові історичні праці та художка). Сайт.
38) Твоя підпільна гуманітарка (мовознавча та культурознавча література). Сайт.
____
Лабораторія, Віхола, Артбукс і.т.д. - то вже не маленькі, але теж можна підтримувати )
1) Крапки (поки мають дві книжки, але красиві, і серед них Олівія Ленґ). Сайт.
2) Вавилонська бібліотека (видають високу полицю і максимально заморочуються з перекладом та дизайном) Сайт.
3) Видавництво "Видавництво" (видають книжки про ЛГБТ, життя з депресивними розладами, а також дивні й несподівані книжки і комікси. Заморочуються перекладами і оформленням). Сайт.
4) Прометей (трохи української класики, трохи українських авторів. Молоде, але перспективне видавництво). Сайт.
5) Еспанія (нове видавництво перекладів з іспанської). Інста;
6) Грушка (нове видавництво, теж видавало Олівію Ленг та щось ближче до "високої полиці"). Сайт;
7) Ще одну сторінку (обожнюю. у них прекрасно все. Але треба розуміти, що вони у складі корпорації Ранку, тому не пропадуть. Але автономні, тому теж треба підтримувати). Сайт.
8) Видавництво Жупанського (наукова фантастика, нобелівські лавреати, висока полиця, Лавкрафт, дуже сильно заморочуються якістю). Сайт.
9) "Комора" (там редакторка Оксана Забужко, і з цього можна собі уявити редакційну політику). Сайт.
10) Видавництво 21 та Мерідіан Черновіц (чернівецькі видавництва, які видають непопсову літературу. Перше - здебільшого перекладну, друге - провідних українських авторів типу Жадана). Сайт.
11) Стилет і стилос (ветеранське видавництво, видають античну, контраверсійну та іншу літературу та поезію. дуже хороші). Сайт.
12) Компас (видають літературу Латинської Америки). Сайт
13) П'яний корабель (видають мало, але дуже нішеві книжки. Заморочуються дизайном). Сайт.
14) Апріорі (світова класика, Кронін, антична література, нобелівські лавреати). Сайт.
15) Урбіно (видають всього потроху. З нового - започаткували серію харківської літератури 30-х). Сайт.
16) Темпора (висока полиця + українські автори, здебільшого дебютанти. Входить в одну структуру з Книгарнею Є, тому гроші у них є, але все одно можна підтримати). Сайт.
17) Дух і літера (видають інтелектуальну літературу, здебільшого нонфік, здебільшого з нотками релігійності). Сайт.
18) Сафран (сходознавче видавництво, видає українські переклади зі східних мов та міжнародну літературу про Азію). Сайт.
19) Комубук (видають здебільшого високу полицю). Сайт.
20) Дискурсус (видають здебільшого книжки про гуцулів та Карпати). Сайт.
21) ist publishing (видають інтелектуальний non-fiction, книжки про сучасне мистецтво та культуру;) Сайт
22) punkt та "Хто це?" (від одних засновників. Перші видають естетичні книжки, а ще там вийшла "За маму, за тата". Другі - видають "літературу досвіду"). Сайт Punkt і Сайт Хто це?.
23) Читаріум (донедавна були дитячим видавництвом, але почали видавати й доросле). Сайт.
24) Stretovych (видають здебільшого український нонфік). Сайт.
25) Основи (видають красиві і дорогі гіпстерські книжки). Сайт
26) Човен (здебільшого, репортажистика). Сайт.
27) Локальна історія (дуже продумані й якісні книжки: здебільшого перекладний нонфік на довколаісторичні теми). Сайт
28) Бородатий Тамарин (видають здебільшого нон-фікшен про науку, космос тощо. І художку Кідрука). Сайт;
29) Контур (спеціалізується на перекладах теоретичних праць з філософії, історії, культури та мистецтва). Сайт.
30) Видавництво Олександра Савчука (видають праці з мовознавства, мистецтва тощо). Сайт.
31) BIMBA (спеціалізується на виданні художньої літератури Сходу та японської манґи). Сайт
32) Мрієлов (ветеранське видавництво, мають поки лише одну книжку). Сайт.
33) Nasha Idea (але там здебільшого манґа). Сайт.
34) Смакі (книжки про виховання дітей, вагітність тощо). Сайт.
35) Creative Women Publishing (феміністична література). Сайт.
36) Родовід (мистецькі книжки, зокрема Яблонська). Сайт.
37) РВВ (довколаісторична література: нонфік, наукові історичні праці та художка). Сайт.
38) Твоя підпільна гуманітарка (мовознавча та культурознавча література). Сайт.
____
Лабораторія, Віхола, Артбукс і.т.д. - то вже не маленькі, але теж можна підтримувати )
❤2
09/08/2025
Томас Гарріс «Ганнібал»
🌟4/5
В Мовчанні ягнят спілкуючись з матір’ю вкраденої маніяком дівчини, доктор Лектер спитав в неї, чи вона годувала доньку грудьми.Це питання нанесло чи не найбільший біль, який вона відчувала за все життя. Бо вона згадала, як це було, які були відчуття, зринув спомин тої першою любові до нового життя. І знаючи, що зараз її донька в смертельній небезпеці, ці давно забуті відчуття, посилили жахливий біль і тривогу.
Це і є доктор Лектер, видатний маніпулятор, тонкий психолог, геній і садист.
Третій том в епопеї про доктора Ганнібала Лектора впевнено підтримав високу планку якості, задану в попередніх двох частинах. Я взявся до читання цього тому, щоби якось розбавити тягомотний настрій «Безутішних» Кадзуо Ішіґуро, і в ітозі не відриваючись прочитав. Нечитун з цією книжкою 100% не загрожує.
Бодрий початок з перестрілкою сприйнявся, як типовий якір, щоби втримати читача, але потім все закрутилось: Флоренція, минулі жертви доктора, доросла Старлінг, перверти, свині-людожери, корумповані чиновники, жага помсти, і найголовніше — те, за що Ганнібала прозвали «канібалом».
Це знакова, якісна і важлива книга для жанру. Без Ганнібала важко уявити, на що був би схожий жанр. Томас Гарріс створив одного з головних літературних і кінематографічних персонажів сьогодення. Стовідсоткове щире задоволення, і головна порада на запит «Що б почитати?». І яким же аматором здається Франк Тільє і Ю Несбьо на фоні Гарріса.
Це мастрід. Але є одне але, це не та книга, яку захочеться перечитувати. Тому власне і чотири зірочки. Це одноразове задоволення, але яке ж шикарне і приголомшливе.
#ганнібал #гарріс #триллер #література #4з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Томас Гарріс «Ганнібал»
🌟4/5
В Мовчанні ягнят спілкуючись з матір’ю вкраденої маніяком дівчини, доктор Лектер спитав в неї, чи вона годувала доньку грудьми.
Це і є доктор Лектер, видатний маніпулятор, тонкий психолог, геній і садист.
Третій том в епопеї про доктора Ганнібала Лектора впевнено підтримав високу планку якості, задану в попередніх двох частинах. Я взявся до читання цього тому, щоби якось розбавити тягомотний настрій «Безутішних» Кадзуо Ішіґуро, і в ітозі не відриваючись прочитав. Нечитун з цією книжкою 100% не загрожує.
Бодрий початок з перестрілкою сприйнявся, як типовий якір, щоби втримати читача, але потім все закрутилось: Флоренція, минулі жертви доктора, доросла Старлінг, перверти, свині-людожери, корумповані чиновники, жага помсти, і найголовніше — те, за що Ганнібала прозвали «канібалом».
Це знакова, якісна і важлива книга для жанру. Без Ганнібала важко уявити, на що був би схожий жанр. Томас Гарріс створив одного з головних літературних і кінематографічних персонажів сьогодення. Стовідсоткове щире задоволення, і головна порада на запит «Що б почитати?». І яким же аматором здається Франк Тільє і Ю Несбьо на фоні Гарріса.
Це мастрід. Але є одне але, це не та книга, яку захочеться перечитувати. Тому власне і чотири зірочки. Це одноразове задоволення, але яке ж шикарне і приголомшливе.
#ганнібал #гарріс #триллер #література #4з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
❤2
30/08/2025
Кадзуо Ішіґуро «Безутішні»
🌟1/5
Ішіґуро у своїй творчості успішно експлуатує тему нетривкої людської памʼяті і, здається, саме в «Безутішних» він досяг апофеозу в розкритті і розжовуванні меланхолійної забудькуватості і амнезії.
🌞В «Клара і сонце» було про те, як це вічність жити штучним життям, розраховуючи на те, що ніколи не станеться і згадувати згадувати згадувати…
🌥В «Залишку дня» про те, як прожити все життя, прислуговуючи іншим, а на при кінці згадати, що і не жив ніколи
☁️В «Похованому велетні» про те, як все забути, а коли згадаєш, то розумієш, чому забув.
🌦В «Не відпускай мене» про те, як минуле виявляється завжди кращим, чим майбутнє (якщо в майбутньому тебе розчленовують на органи)
Головний герой «Безутішних», начебто відомий піаніст, очевидно страждає на якийсь страшний вид деменції. Він щохвилини забуває і згадує де він, хто ці всі люди, події минулого, плани майбутнього. Автор виплескує на читача якесь хворе марево з подій, які наче і мають структуру, але логіка практично невловна. Герой заселяється в готель в кімнату, яку він впізнає, наче провів в ній дитинство, йому розповідають нескінченні неважливі історії випадкові люди, ці ж випадкові люди просять його про різні речі, при виконанні яких він знайомиться з іншими людьми, які виявляються його родичами, він поводитися з ними так, наче вони і є його близькими, але водночас не впізнає в них рідню, з головним героєм таскаються, щось просять, він кудись йде і їде, кудись приходить і уходить, всі його впізнають, і всі відіграють якусь роль в його житті.
І вся ця історія виглядає, як реальність при температурі 40 — наче все в нормі, але одне з іншим не клеїться, щось зникає, щось зʼявляється.
🖕 Висновок: це жахлива книжка, страшна бурда, яка хоч і майстерно написана (все-таки нобелівський лауреат, писати він вміє) і зі стилем все гаразд, але про що це — незрозуміло. Після 200 сторінки я не витримав і кинув. Це 5-й роман автора, його я не здолав, і радий цьому. Ще купа книжок на поличках, а загрузнути на місяць в деменційне пюре з плутаних спогадів без виразного сюжету — погана ідея. Краще перечитати «Залишок дня».
#ішіґуро #безутішні #всл #література #1з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Кадзуо Ішіґуро «Безутішні»
🌟1/5
Ішіґуро у своїй творчості успішно експлуатує тему нетривкої людської памʼяті і, здається, саме в «Безутішних» він досяг апофеозу в розкритті і розжовуванні меланхолійної забудькуватості і амнезії.
🌞В «Клара і сонце» було про те, як це вічність жити штучним життям, розраховуючи на те, що ніколи не станеться і згадувати згадувати згадувати…
🌥В «Залишку дня» про те, як прожити все життя, прислуговуючи іншим, а на при кінці згадати, що і не жив ніколи
☁️В «Похованому велетні» про те, як все забути, а коли згадаєш, то розумієш, чому забув.
🌦В «Не відпускай мене» про те, як минуле виявляється завжди кращим, чим майбутнє (якщо в майбутньому тебе розчленовують на органи)
Головний герой «Безутішних», начебто відомий піаніст, очевидно страждає на якийсь страшний вид деменції. Він щохвилини забуває і згадує де він, хто ці всі люди, події минулого, плани майбутнього. Автор виплескує на читача якесь хворе марево з подій, які наче і мають структуру, але логіка практично невловна. Герой заселяється в готель в кімнату, яку він впізнає, наче провів в ній дитинство, йому розповідають нескінченні неважливі історії випадкові люди, ці ж випадкові люди просять його про різні речі, при виконанні яких він знайомиться з іншими людьми, які виявляються його родичами, він поводитися з ними так, наче вони і є його близькими, але водночас не впізнає в них рідню, з головним героєм таскаються, щось просять, він кудись йде і їде, кудись приходить і уходить, всі його впізнають, і всі відіграють якусь роль в його житті.
І вся ця історія виглядає, як реальність при температурі 40 — наче все в нормі, але одне з іншим не клеїться, щось зникає, щось зʼявляється.
#ішіґуро #безутішні #всл #література #1з5 #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤2👀2
06/09/2025
Стівен Кінг «Поки кров тече»
🌟3/5
Коли вибираю наступну книжку для читання, користуюсь книжковим чек-листом, і випало мені прочитати якесь продовження циклу. Взяв купу продовжень, рандомно випало про Голлі Стівена Кінга (хоча, як виявилось, мені спочатку все-таки треба було читати «Аутсайдера»).
Отже, це збірка з чотирьох повістей, з них я прочитав тільки три, бо зрозумів, що тут все середньо і остання повість «Щур» буде така сама рівна, стандартна, як і три попередні.
Перша повість «Телефон містера Герріґена» — оповідь про хлопчика, який здружився з сусідським дідом. Той помер, був похований разом з телефоном, з якого хлопчику приходили смски. Власне все. Написано добре, як і все у Кінга. Я це називаю просторовим письмом — вистачає пари речень і вже занурюєшся в атмосферу, кінгівську реальність. Тих же пари речень вистачає, щоби зрозуміти хто і який персонаж. Але в цілому цю повість читати не обовʼязково (як і всю книжку).
Наступним йшло нещодавно екранізоване «Життя Чака». Початок дуже інтригуючий, але ця інтрига ніяк не пояснюється в кінці, бо акцент зміщується зі глобального масштабу на те саме життя Чака. А тут вже все банально. Можливо екранізація перетворила це і розвинула у щось більш епічне.
Третя повість, та що про Голлі, «Якщо кров тече» наспойлерила мені непрочитаного «Аутсайдера», але тут я сам винуватий. На жаль, тут взагалі розчарувався. Якось все так просто, швидко і без саспенсу (а на нього я дуже чекав). Ось злодій, ось Deus ex Machina, ось перемога (а може і не перемога, але і це теж очікувано і банально).
Висновок: прохідна, необовʼязкова книжка.
Обкладинка. Вау, як оригінально нафотошопити мужику дірку замість носа, прям як у черепа. Ну і метеликів додати, бо вони гидкуваті. Доречі, цього не має в книжці, навіть близько.
#кінг #ксд #горор #якщокровтече #3з5 #література #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Стівен Кінг «Поки кров тече»
🌟3/5
Коли вибираю наступну книжку для читання, користуюсь книжковим чек-листом, і випало мені прочитати якесь продовження циклу. Взяв купу продовжень, рандомно випало про Голлі Стівена Кінга (хоча, як виявилось, мені спочатку все-таки треба було читати «Аутсайдера»).
Отже, це збірка з чотирьох повістей, з них я прочитав тільки три, бо зрозумів, що тут все середньо і остання повість «Щур» буде така сама рівна, стандартна, як і три попередні.
Перша повість «Телефон містера Герріґена» — оповідь про хлопчика, який здружився з сусідським дідом. Той помер, був похований разом з телефоном, з якого хлопчику приходили смски. Власне все. Написано добре, як і все у Кінга. Я це називаю просторовим письмом — вистачає пари речень і вже занурюєшся в атмосферу, кінгівську реальність. Тих же пари речень вистачає, щоби зрозуміти хто і який персонаж. Але в цілому цю повість читати не обовʼязково (як і всю книжку).
Наступним йшло нещодавно екранізоване «Життя Чака». Початок дуже інтригуючий, але ця інтрига ніяк не пояснюється в кінці, бо акцент зміщується зі глобального масштабу на те саме життя Чака. А тут вже все банально. Можливо екранізація перетворила це і розвинула у щось більш епічне.
Третя повість, та що про Голлі, «Якщо кров тече» наспойлерила мені непрочитаного «Аутсайдера», але тут я сам винуватий. На жаль, тут взагалі розчарувався. Якось все так просто, швидко і без саспенсу (а на нього я дуже чекав). Ось злодій, ось Deus ex Machina, ось перемога (а може і не перемога, але і це теж очікувано і банально).
Висновок: прохідна, необовʼязкова книжка.
Обкладинка. Вау, як оригінально нафотошопити мужику дірку замість носа, прям як у черепа. Ну і метеликів додати, бо вони гидкуваті. Доречі, цього не має в книжці, навіть близько.
#кінг #ксд #горор #якщокровтече #3з5 #література #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
❤2👏2👍1
20/09/2025
Бов Бʼєрг «Ауергаус»
🌟3/5
Шість підлітків заселяються у віддалений сільський будинок. Один з них намагався вчинити самогубство. Інші намагаються дати раду йому і своїм почуттям щодо цього. Вони творять, чудять, чують, відчувають, їх поглинають емоції й дурні витівки. Вони живуть разом і захлинаються в суворих хвилях справжнього життя.
Тут мало б бути 4 зірки, якби ця книжка трапилась мені у відповідний час. Тут про дружбу, про самопізнання, про розуміння один одного, про дорослішання.
Автор пропонує яскравий і рваний стиль. Нічого зайвого. Спалахи речень. Події, емоції, реакції, знову події. Точно не нудно, точно швидко і приємно.
Рекомендую.
Якість видання — на рівні. Верстка гарна, ілюстрація на обкладинці вже у знайомому стилі Маші Ґрімм, всередині теж все гарно.
#бʼєрґ #ауергаус #янгедалт #3з5 #література #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Бов Бʼєрг «Ауергаус»
🌟3/5
Шість підлітків заселяються у віддалений сільський будинок. Один з них намагався вчинити самогубство. Інші намагаються дати раду йому і своїм почуттям щодо цього. Вони творять, чудять, чують, відчувають, їх поглинають емоції й дурні витівки. Вони живуть разом і захлинаються в суворих хвилях справжнього життя.
Тут мало б бути 4 зірки, якби ця книжка трапилась мені у відповідний час. Тут про дружбу, про самопізнання, про розуміння один одного, про дорослішання.
Автор пропонує яскравий і рваний стиль. Нічого зайвого. Спалахи речень. Події, емоції, реакції, знову події. Точно не нудно, точно швидко і приємно.
Рекомендую.
Якість видання — на рівні. Верстка гарна, ілюстрація на обкладинці вже у знайомому стилі Маші Ґрімм, всередині теж все гарно.
#бʼєрґ #ауергаус #янгедалт #3з5 #література #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
26/10/2025
Володимир Аренєв «Пан малодобрий»
🌟3/5
Одразу до суті!
Плюси:
⁃ атмосфера і сеттінг — справді читач поринає в атмосферу середньовічного польсько-чесько-галицького міста. Звичаї повʼязані з роботою ката, життям і керуванням міста прописані цікаво і свіжо.
⁃ видання незрівнянне. Неперевершені ілюстрації (які не завжди відповідали тексту, але це і не біда), якість паперу, вибір шрифту, котячі лапки:)
⁃ дочитав.
Мінуси:
⁃ пласкі герої. Розумію, що це формат повісті і сильно не розгуляєшся, але хочеться все-таки співпереживати героям, боятися з ними, розуміти, що очікувати і дивуватись неочікуваному. А тут всі
герої, включаючи головного – Адама, вийшли в кінці тими самими, що і прийшли. Мало того, складно згадати, якісь особливості характеру хоч когось в цьому творі. Хіба що, дивна сива відстороненість батька головного героя у вихованні і відношенні до сина.
⁃ рваний стиль оповіді. Під час читання ловив себе на думці, що не розумію, як історія потрапила в той чи інший момент. Здавалося, що тільки що читав про одне, і тут раптово автор без попередження, без логічної словесної звʼязки, щоби читач міг зрозуміти, що відбувається, повертає розповідь в минуле, в бік, в інше приміщення, до інших героїв. Припускаю, що книга розрахована на більш уважного читача, чим я, бо був момент коли, головного героя стукнули по голові в підвалі кавʼярні, а наступний кадр — він вже біжить у штольнях під містом. Принаймні, я так прочитав…
⁃ відсутність зносок. На жаль, на дуже превеликий жаль, упорядник книги вибрав варіант «словничок в кінці», замість розшифровувати складні слова внизу тих же сторінок, де вони зʼявляються. Я так не граюсь. Мені не подобається гортати туди сюди книжку, вишукувати слова по алфавіту. Набагато краще, коли з’явилась умовна «душниця» і одразу внизу сторінки є пояснення, що це. Але котячі лапки – топ.
Висновок: нормальна така книга, без зазіхання на шедевр фентезі чи янгедалта. Не геть погана, і не Шевченківська премія.
#аренєв #панмалодобрий #фентезі #3з5 #література #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Володимир Аренєв «Пан малодобрий»
🌟3/5
Одразу до суті!
Плюси:
⁃ атмосфера і сеттінг — справді читач поринає в атмосферу середньовічного польсько-чесько-галицького міста. Звичаї повʼязані з роботою ката, життям і керуванням міста прописані цікаво і свіжо.
⁃ видання незрівнянне. Неперевершені ілюстрації (які не завжди відповідали тексту, але це і не біда), якість паперу, вибір шрифту, котячі лапки:)
⁃ дочитав.
Мінуси:
⁃ пласкі герої. Розумію, що це формат повісті і сильно не розгуляєшся, але хочеться все-таки співпереживати героям, боятися з ними, розуміти, що очікувати і дивуватись неочікуваному. А тут всі
герої, включаючи головного – Адама, вийшли в кінці тими самими, що і прийшли. Мало того, складно згадати, якісь особливості характеру хоч когось в цьому творі. Хіба що, дивна сива відстороненість батька головного героя у вихованні і відношенні до сина.
⁃ рваний стиль оповіді. Під час читання ловив себе на думці, що не розумію, як історія потрапила в той чи інший момент. Здавалося, що тільки що читав про одне, і тут раптово автор без попередження, без логічної словесної звʼязки, щоби читач міг зрозуміти, що відбувається, повертає розповідь в минуле, в бік, в інше приміщення, до інших героїв. Припускаю, що книга розрахована на більш уважного читача, чим я, бо був момент коли, головного героя стукнули по голові в підвалі кавʼярні, а наступний кадр — він вже біжить у штольнях під містом. Принаймні, я так прочитав…
⁃ відсутність зносок. На жаль, на дуже превеликий жаль, упорядник книги вибрав варіант «словничок в кінці», замість розшифровувати складні слова внизу тих же сторінок, де вони зʼявляються. Я так не граюсь. Мені не подобається гортати туди сюди книжку, вишукувати слова по алфавіту. Набагато краще, коли з’явилась умовна «душниця» і одразу внизу сторінки є пояснення, що це. Але котячі лапки – топ.
Висновок: нормальна така книга, без зазіхання на шедевр фентезі чи янгедалта. Не геть погана, і не Шевченківська премія.
#аренєв #панмалодобрий #фентезі #3з5 #література #рекомендація #відгук #книги
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
❤1
18/11/2025
Персіваль Еверетт «Джеймс»
🌟3/5
Книга починається жваво і вигадливо. Розповідь бачимо очима непростого раба на ім’я Джеймс. Історія на початку вдало маскується під розважальний пригодницький роман, чудернацький, веселий, майже комедійний, який поступово перетворюється на похмурий горорний тарантінівський слешер з вкрапленнями постмодерних марень і припущень.
Ось, наприклад, діалог двох рабів, де відповідає Джеймс:
Що тут не так? Хоча і відповідь Джеймса і є слушною і правдивою, і насправді перегукується з теперішнім часом, коли ті, хто не вірять, мають носити маски під час кожного релігійного свята, але чи міг так відповісти раб? Це є одним з багатьох постмодернових вкраплень в цій книжці. Автор наділяє результатами освіти, високоінтелектуальними думками людей, які апріорі в тих тяжких умовах такого не могли мати; хоча і дає пояснення — буцімто раб Джеймс таємно перечитав всю бібліотеку місцевого судді. Але і цей момент за гранню реальності — читати якось треба було навчитись, та і саме по собі читання не означає, що людина почне розмовляти «високою» мовою і мати «високі» думки.
Ось і ще розмова двох рабів:
Очевидно, що автора переслідує травма поколінь рабства, але в даному прикладі такий оксюморон грає проти. Всім зрозуміло, що вигадка, наче раби спілкувались «по-розумному», поки білі не бачать, не має місця в реальності. Цього просто не могло статися. А на цьому будується значна частина історії.
В 26 розділі, де описана розмова Джеймса з рабом Пасхою, під час якої один вчить іншого робити підкови, повною мірою відчуваєш, наскільки тяжка була доля раба, наскільки важливо людині мати волю і свободу. Але разом із тим, саме тут зловив думку, наскільки сильно ми, українці, та і весь світ просякнуті американською культурою. Рабство, як соціально-побутовий аспект життя, існувало не тільки в США, і не тільки американським рабам жилося погано. Але ми читаємо здебільшого тільки про них — Прислуга, Кохана, Нікелеві хлопці, Підземна залізниця, Віднесені вітром, Барва пурпурова і т.д. Ми більше знаємо, як жилося американському рабу, чим українському кріпаку.
Роман має індивідуальність, стиль оповіді приємний і зрозумілий — автор не кидає читача напризволяще і акуратно веде за ручку по вивертах історії. Чому ж тоді трійка? Тому що не відгукнулось, не зачепило, я це не буду перечитувати. Трійка — це просто хороша книжка.
Окремо про видання: як завжди у «Фабули» все зроблено на 5+.
П.С. Уривок, який заставив задуматись, чи не поставити все ж таки чотири зірки. Розмова Гака, білого хлопчика, з Джеймсом про початок громадянської війни за відміну рабства:
#еверетт #джеймс #рабство #постмодерн #3з5 #література #рекомендація #відгук #книги #фабула
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Персіваль Еверетт «Джеймс»
🌟3/5
Книга починається жваво і вигадливо. Розповідь бачимо очима непростого раба на ім’я Джеймс. Історія на початку вдало маскується під розважальний пригодницький роман, чудернацький, веселий, майже комедійний, який поступово перетворюється на похмурий горорний тарантінівський слешер з вкрапленнями постмодерних марень і припущень.
Ось, наприклад, діалог двох рабів, де відповідає Джеймс:
— Чому Бог так усе влаштував? — запитала Рейчел. — Що вони — власники, а ми — раби?
— Бога немає, дитино. Є релігія, але їхнього Бога немає. Їхня релігія стверджує, що після смерті ми отримаємо свою винагороду. Але очевидно, що вона нічого не каже про їхнє покарання. Та коли ми поруч із ними, ми в Бога віримо. О Божечку мій, які ми ревні віряни! релігія — це лиш інструмент контролю, яким вони користуються. Вони дотримуються її, коли це їм вигідно.
Що тут не так? Хоча і відповідь Джеймса і є слушною і правдивою, і насправді перегукується з теперішнім часом, коли ті, хто не вірять, мають носити маски під час кожного релігійного свята, але чи міг так відповісти раб? Це є одним з багатьох постмодернових вкраплень в цій книжці. Автор наділяє результатами освіти, високоінтелектуальними думками людей, які апріорі в тих тяжких умовах такого не могли мати; хоча і дає пояснення — буцімто раб Джеймс таємно перечитав всю бібліотеку місцевого судді. Але і цей момент за гранню реальності — читати якось треба було навчитись, та і саме по собі читання не означає, що людина почне розмовляти «високою» мовою і мати «високі» думки.
Ось і ще розмова двох рабів:
— Отже, коли згодом ми побачимо, як він хитається і поводиться як дурень, це буде прикладом пролептичної чи прихованої іронії?
— Може бути тим та іншим.
— А ось це вже виглядає іронічно
Очевидно, що автора переслідує травма поколінь рабства, але в даному прикладі такий оксюморон грає проти. Всім зрозуміло, що вигадка, наче раби спілкувались «по-розумному», поки білі не бачать, не має місця в реальності. Цього просто не могло статися. А на цьому будується значна частина історії.
В 26 розділі, де описана розмова Джеймса з рабом Пасхою, під час якої один вчить іншого робити підкови, повною мірою відчуваєш, наскільки тяжка була доля раба, наскільки важливо людині мати волю і свободу. Але разом із тим, саме тут зловив думку, наскільки сильно ми, українці, та і весь світ просякнуті американською культурою. Рабство, як соціально-побутовий аспект життя, існувало не тільки в США, і не тільки американським рабам жилося погано. Але ми читаємо здебільшого тільки про них — Прислуга, Кохана, Нікелеві хлопці, Підземна залізниця, Віднесені вітром, Барва пурпурова і т.д. Ми більше знаємо, як жилося американському рабу, чим українському кріпаку.
Роман має індивідуальність, стиль оповіді приємний і зрозумілий — автор не кидає читача напризволяще і акуратно веде за ручку по вивертах історії. Чому ж тоді трійка? Тому що не відгукнулось, не зачепило, я це не буду перечитувати. Трійка — це просто хороша книжка.
Окремо про видання: як завжди у «Фабули» все зроблено на 5+.
П.С. Уривок, який заставив задуматись, чи не поставити все ж таки чотири зірки. Розмова Гака, білого хлопчика, з Джеймсом про початок громадянської війни за відміну рабства:
— Битися на війні, — промовив він. — Можеш таке уявити?
— Тобто щодня дивитися в очі смерті і робити те, що тобі наказують інші? — спитав я.
— Напевно.
— Так, Гаку, я можу таке уявити.
#еверетт #джеймс #рабство #постмодерн #3з5 #література #рекомендація #відгук #книги #фабула
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
❤1
23/11/2025
Кен Фоллетт «Ніколи»
🌟2/5
Якщо потрібна коротка характеристика «Ніколи» — ніколи це не читайте.
Якщо розлого — роман поверхневий, нереалістичний, місцями наївний і «конвеєрний», тобто проста халтурка для заробітку. Чимось нагадало Артура Гейлі, але на порядок гірше.
Це мав би бути напружений політичний трилер, а насправді тут суміш дешевих любовних ліній, pulp fiction’a, інфодампів і попкорнового екшену.
Любов тут інфантильна і безперешкодна — китайський чиновник кохає кіноакторку, бо вона красива і наївна, американська ЦРУшниця любить французького спецпризначенця, бо він просто є, агент під прикриттям любить чадську біженку, бо так сі стало, що вони опинились поруч, американську президентку розлюблює чоловік, бо так драматичніше.
Цілий віцепрезидент США крутить роман з 16-річною дівчиною, про що дізнається президентка і приймає рішення його звільнити за три хвилини, після чого в інфополі нічого не відбувається, наче це рішення на рівні вибору, що зʼїсти на сніданок.
На початку роману Фоллетт вішає ружбайку у вигляді екскурсії президентки по бункеру судного дня, і, о як неочікувано, в кінці вона сидить там .
Президентка Південної Кореї приймає рішення про інтервенцію на північ без консультацій з ключовим військовим союзником і отримує у відповідь ядерною бомбою. США бомбить слідом ядеркою КНДР, а Китай бомбить Гаваї, знаючи про неминуче винищення. І все це без перемовин, на фоні якогось нестримного бажання саморуйнування. При чому всі вибухи, застосування хімічної зброї відбувається в прямому ефірі, щоби радісний читач разом з видуманими керівниками країн міг пожувати попкорн і поспостерігати за вогняними кулями над столицями.
Агент під прикриттям з іншими біженцями попадає в рабський трудовий табір в пустелі, хоча всі ознаки, що це станеться були з самого початку. Табір знаходиться в пустелі і всім сповіщають: або працюєте на шахті, або можете йти (розуміючи, що ніхто в пустелю не піде на неминучу смерть). Однак, після цього все одно рабів охороняють, щоби вони не пішли.
І так можна перелічувати дуже довго. Але є і перевага: стиль максимально простий, без вишуканих стилістичних прийомів, близький до канцелярійної викладки, тому і читається легко і швидко. Гортаєш собі сторінки, регочеш над ідіотизмом і радуєшся, що скоро це закінчиться і можна буде взяти щось вартісне.
#фоллетт #ніколи #триллер #2з5 #література #рекомендація #відгук #книги #РМ
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
Кен Фоллетт «Ніколи»
🌟2/5
Якщо потрібна коротка характеристика «Ніколи» — ніколи це не читайте.
Якщо розлого — роман поверхневий, нереалістичний, місцями наївний і «конвеєрний», тобто проста халтурка для заробітку. Чимось нагадало Артура Гейлі, але на порядок гірше.
Це мав би бути напружений політичний трилер, а насправді тут суміш дешевих любовних ліній, pulp fiction’a, інфодампів і попкорнового екшену.
Любов тут інфантильна і безперешкодна — китайський чиновник кохає кіноакторку, бо вона красива і наївна, американська ЦРУшниця любить французького спецпризначенця, бо він просто є, агент під прикриттям любить чадську біженку, бо так сі стало, що вони опинились поруч, американську президентку розлюблює чоловік, бо так драматичніше.
Цілий віцепрезидент США крутить роман з 16-річною дівчиною, про що дізнається президентка і приймає рішення його звільнити за три хвилини, після чого в інфополі нічого не відбувається, наче це рішення на рівні вибору, що зʼїсти на сніданок.
На початку роману Фоллетт вішає ружбайку у вигляді екскурсії президентки по бункеру судного дня, і
І так можна перелічувати дуже довго. Але є і перевага: стиль максимально простий, без вишуканих стилістичних прийомів, близький до канцелярійної викладки, тому і читається легко і швидко. Гортаєш собі сторінки, регочеш над ідіотизмом і радуєшся, що скоро це закінчиться і можна буде взяти щось вартісне.
#фоллетт #ніколи #триллер #2з5 #література #рекомендація #відгук #книги #РМ
Instagram https://www.instagram.com/d_boryviter
Goodreads https://goodreads.com/d_boryviter
✍1