6 серпня за новоюліанським календарем відзначаємо свято СПАСА. На Харківщині доцього дня пекли коржики, йшли до церкви їх святити. Освячували також яблука, груші, мед, воду. Після обіду збиралися і святкували.
Існувало повір’я, що жінкам, у яких вмерли маленькими діти, аж до цього свята не можна їсти яблука. Деякі жінки протягом всього життя не їли яблука. У народі кажуть: «Спас, рукавички про запас», бо вже ночі були прохолодними та й вдень може бути не жарко.
Спогади від наших інформантів:
* «Ходили до церкви на Спаса. Святили яблука, груші, все можна на Спаса святити. І воду святят, і хліб святят». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Спаса пекли коржики, рядна домоткані виносять, простилають. У кого мед є, тож приносють. Хто пиріжки пік, хто коржі пік. Сідають кругом і їдять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Передистої Ольги Федорівни, 1929 р.н.).
* «На Спаса пекли коржики і їли з медом. Яблука, груші також їли на Спаса». (Зап. 08.07.2003 р. у с. Черкаський Бішкин на Зміївщині від Свинаренко Ганни Савишни, 1908 р.н.).
* «До Спаса яблука не їли, це так по релігії було. А на Спаса святили яблука, груші цим розговлялися. Розговіються цим, а тоді вже розрішалося яблука їсти». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині).
* «На Спаса яблука святять. Спас, рукавиці про запас, уже буде холодно». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «Святили мед, яблука». (Зап. 16.08.1997 р. у сел. Нова Водолага від Семенко Віри Степанівни, 1943 р.н. (с. Вільхуватка).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «СПАС», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ  «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Спас  
 
 
 

ВАРЕНУХА – традиційний напій, що українціготували та споживали лише на свята. За записамиВ.Д. Щелоковської на Куп’янщині у ХІХ столітті зустрічався такий напій, який називали «варена». Пити його можна як гарячим, так і холодним. Це прототип сучасного «глінтвейну», тільки безалкогольний.
 
Приготуванням цього напою з нами поділилися Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині, яка подала його на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Вона готує його за рецептом своєї мами, КатериниГаврилівни Куріпки (1938 – 2024 рр.).
 
Для напою потрібні сушені яблука, груші та сливи, що пройшли димком на «сушні».
 
Складники:
Слива сушена – 500 гр
Груша сушена – 500 гр
Яблука сушені – 500 гр
Червоний гіркий перець невеликий або половина великого стручка
Вода – 3 л
М’ята – пучечок
Чебрець – пучечок
Мед – 300 г
 
Опис традиції приготування
Яблука, груші та сливи сушені на «сушні», щоб сушка пропахла димом. Беремо невеликий або половину великого стручка гіркого перцю, по пучку м’яти та чебрецю. Сушені фрукти ретельно перемиваємо і відкидаємо на друшляк, щоб стеклазайва вода. Кладемо все в каструлю і заливаємо водою так, щоб сухофрукти покрила вода. Ємність ставимо на вогонь і варимо. Узвар настоюємо цілу ніч, потім фрукти виймаємо, узвар проціджуємо. Для смаку додаємо по пучечку м’яти і чебрецю:свіжу траву прополіскуємо у воді, щоб мала приємний запах, легенько приминаємо на кухонній дощечці качалкою і кладемо до узвару. Додаємо гіркий перець і мед. Все розмішуємо і ставимо у духовку чи піч, щоб напій пропарився. Настояний у теплому місці напій виходить смачним і ароматним.  
 
* Готуємо традиційний напій «Варенуха» за посиланням: https://youtu.be/jbPtktBwVW8
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #варенуха    
 

15.08.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться вечір памʼяті РАДИСЛАВИ КАПНІСТ
15 серпня 2024 року виповнюється рік відтоді, як відійшла у засвіти улюблена всіма,  хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актириси Марії Капніст, серед предків якої були не тільки Капністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичні особистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займалася біографічними дослідженнями та популяризацією спадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважала видання упорядкованої нею книги про матір — і така книга вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традицію випікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
 
Довідка про автора проєкту:  
 
       Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України,  лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84957906773?pwd=OI1usXjucvyXhErpY2anjDTnyB1GUl.1
Ідентифікатор заходу: 849 5790 6773
Код доступу: HEq94G
                                         Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
 
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РалиславаКапніст
#МихайлоКрасіков
 

ПЛЕСКАЧІ і МЛИНЦІ були улюбленими стравами в сільській місцевості, а головне, потребували не багато часу для приготування. З давніх давен у селах пекли коржі на всю сковорідкуі називали їх «плескачі», бо вони розпліскувалися по всій сковороді. Для їх приготування господинібрали сир (кисле молоко – Н.О.). Їх готували і кожен день, і на свята. На Різдвяні святки їх часто давали колядникам та щедрівникам у торбу в якості подяки за колядки, щедрівки, меланки.
Рецептами цих страв із нами поділилася Світлана Юріївна Дончик із села Бригадирівка на Балаклійщині. А розповіла про них і приготувала на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Євдокія Григорівна Малигон, 1936 року народження, яка проживає в селі Бригадирівка з 1956 року. Євдокія Григорівна згадує, як плескачі та млинці пекла її свекруха. «У діда Карпа як ми жили? Баба Карпиха возьме, напече млинців на всю сковорду і ото штук п’ять – шість. Накладе отакий стовп (один на один – Н.О.) Тоді сідаємо: дід Карпо, баба Карпиха, ми з дідом (чоловік її – Н.О.), Мишко наш (син – Н.О.) – п’ятий, Мишко і Петро – шостий і сьомий, і Вєрка – восьма. І ото до тієї кучі млинців – як за себе кидаємо (швидко їли – Н.О.). Млинці не тоненькі, а товстенькі. І ото вона їх ріже на чертверо, хапаємо і їли. Млинці їли з сметаною».
Складники тіста для плескача:
Молоко кисле або кефір – 0,5 л
Яйце – 2 шт.
Сода – 1 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно – скільки візьме тісто
Олія для випікання
 
Опис традиції приготування
Кисле молоко або кефір (по народному – сир) потрібно трішки підігріти, додати соду. Окремо розбити і розколотити яйця та влити до кислого молока. Також додати цукор та сіль за смаком. Все ретельно розмішуємо. Після того, як сода погаситься у кислому молоці, вливаємо дві столові ложки олії. Додаємо борошно скільки візьме тісто, гарно вимішуємо його на столі. Тісто має бути м’яке, його розкачуємо в круглий корж на всю сковорідку.
Розігріваємо сковорідку на вогні, вливаємо олію, викладаємо корж. Вогонь має бути середнім, щоб корж пропікся, а не горів. Коли пропечеться одна сторона, перевертаємо корж на іншу сторону.
Готували страву майже щодня. Їли плескачігарячими і холодними із сметаною, медом,молоком, борщами та кашами.
 
Складники тіста для млинців:
Молоко кисле (або свіже молоко) – 250 мл
Яйце – 1 шт.
Сода – 0,5 ч. л.
Олія – 2 ст. л.
Цукор – 2 ст. л.
Сіль за смаком
Борошно скільки візьме тісто
 
У кисле молоко вбиваємо одне яйце, додаємо соду, сіль, цукор, брошно. Замішуємо тісто до консистенції густої сметани, виливаємо на сковорідку, змащену олією і випікаємо з обох сторін до золотавого кольору.
Готували страву вранці на сніданок. Подавали гарячими з сметаною.
 
* Готуємо плескач та млинці за посиланням:https://youtu.be/0LwriE_4OEE
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #плескач  #млинці    
 

Лексика старої Харківщини в записах Б. Грінченка
 
У попередній публікації(https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol) ми навели деякіслова та вирази з польових записів Б.Д. Грінченка на Харківщині, зроблених у 1880 — 1882 рр. Вони щойно зʼявилися на світ Божий з архівних сховищзавдяки київським грінченкознавцям. Продовжуємопублікувати матеріали до «Словаря українськоїмови», виданого за редакцією Б. Грінченка. Друкуємо їх за виданням: Грінченко Борис. Зібраннятворів. Мовознавча спадщина. Кн. 1. / упоряд. В.В. Яременко, І.В. Яковлева ; кер. проєкту, голова ред. ради В.О. Огневʼюк ; передм., примітки В.В. Яременка. Київ : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2023. С. 231 — 233.
Бач, який ла́бурник — тут не хоче пастись, а на краще лізе (про коня).
Лучок — смычок.
Лінтюга — лентяй (Ну й лінтюга — усе б лежав).
Ліска =  (ліщина = орешник). Ліски в сьому лісібагато.
Лепу на руках багато (= налипшей грязи).
Намаль у нас землі. Маловато.
Начальникувати. Начальствовать.
Набрижжувати чоботи — наморщивать, сдвигать голенища, чтоб они были складками.
Неприятель — черт.
Надушити — надавить.
Так не догнав, так навкидяча кинув кийка — доброго гітила в спину дав.
Де жабів багато, то в тому кущі картоплів як начинено.
Двері навстяж кинули — я взяла та й прихилила.
Оце нашого Ванька дощ напіре.
На городі очерет та й одудкуватий. Пісня(дудчатый).
Він такий ошара (ободранец).
На обмах у товшки дуби (в обхват).
Ми й не оханулися, що там було — там і покинули (спохватились).
Орішок — клевер.
Нахилив ключкою вишню, очепиривсь та й їсть.
Обрятувати — оборонить.
 
Далі буде
 
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ»
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#МихайлоКрасіков

21.08.24 о 16.00 онлайн на платформі Zoom в межах проєкту Михайла Красікова «Я памʼятаю… Життя в традиції» відбудеться вечірпамʼяті РАДИСЛАВИ КАПНІСТ
15 серпня 2024 року виповнився рік відтоді, як відійшла в засвіти улюблена всіма,  хто її знав, Радислава Капніст, донька легендарної актирисиМарії Капніст, серед предків якої були не тількиКапністи (поет-сатирик Василь Капніст та друг Шевченка Олексій Капніст), а й такі історичніособистості як Іван Сірко та Павло Полуботок. Радислава закінчила ХПІ, працювала інженером, але в останні два десятиліття свого життя займаласябіографічними дослідженнями та популяризацієюспадщини славних представників свого роду. Головною справою свого життя вона вважалавидання упорядкованої нею книги про матір — і такакнига вийшла в останній передвоєнний рік.
Від Марії Ростиславівни Рада успадкувала традиціювипікати на свято 40 святих «жайворонків» і вкладати в них записки з побажанннями. Вже тяжко хвора, влітку 2023 року вона писала записочки для нових «жайворонків»...
 
15.08.24 через відсутність світла та Інтернетузапланований вечір памʼяті Р. Капніст довелосяперенести. Сподіваємося, що цього разу все буде гаразд.
 
Довідка про автора проєкту:  
 
       Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедриукраїнознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України,  лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us04web.zoom.us/j/71461858508?pwd=gaDpfVfUmbu2hqbwCIVaWaV72FWKNS.1  
Ідентифікатор заходу: 714 6185 8508
Код доступу: 2F1s99
 
                                          Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей 
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Етнографічний музей «Слобожанські скарби»  імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#япам'ятаю
#РадиславаКапніст
#МихайлоКрасіков

КИСІЛЬ МОЛОЧНИЙ є традиційною стравою з давних давен. Якщо його готують густим, то вживають як страву, а якщо рідкий – то як напій. Він може бути фруктовим або молочним. Молоко було найдоступнішим продуктом у господарстві і тому його часто використовували для приготування різноманітних страв. Молочний кисіль готували і як повсякденну, і святкову страву. До прикладу йогоподавали на весіллі.
 
Валентина Гаврилівна Федорченко згадує: «Молочний (білий) кисіль здавна подавали на весільне застілля, а фруктовий (червоний) на поминки. А на кожен день варили пустий кисіль на основі води, крохмалю та цукрового буряка».
 
Відеоролик із приготуванням молочного кисілю записали бібліотекарка Чепільської сільської бібліотеки Юлія Григорівна Конопелько та завідувачка Чепільським сільським клубом Марина Валеріївна Яковлєва з Балаклійщині. А рецептомцієї страви на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році поділилися Валентина Григорівна Федорченко та Ніна Іванівна Стовба, 1939 року народження, яка народилася в селі Гусарівка на Балаклійщині, а з 1969 жила в селі Чепільської сільської ради.
 
Складники:
Молоко – 600 мл
Крохмаль – 3 ст. л.
Цукор – 1 ст. л.
Цукор ванільний (за бажанням)
Полуниця для прикрашання (за бажанням)
 
Опис традиції приготування
У ємність наливаємо 500 мл. молока, доводимо майже до кипіння, постійно помішуючи, щоб молоко не пригоріло. Окремо в 100 мл холодного сирого молока розчиняємо три ложки крохмалю, розколочуємо суміш, щоб не було грудочок і тоненькою цівкою вливаємо в кипляче молоко, постійно помішуючи. Додаємо цукор за смаком і за бажанням ванільний цукор. Помішуючи доводимомайже до кипіння. Вогонь має бути помірний, щоб молоко з крохмалем не закипіло, бо буде занадто густий кисіль. Готову страву насипаємо у тарілку і за бажанням прикрашаємо полуницями.
 
* Готуємо молочний кисіль за посиланням:https://youtu.be/GPbwjKKEyPg
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #кисіль    
 

Як розмовляли слобожане 150 років тому?
 
Продовжуємо знайомити наших читачів із матеріалами з архіву нашого славетного земляка Бориса Дмитровича Грінченка, щойно опублікованими київськими дослідниками його спадщини, за що їм — низький уклін (див. попередні публікації: (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0aUWCGP6J1FHZgf1fac4KuskxTfdvdH2HUkMoQpm7ApnSyAWvctKye6vzRsFY2niol ; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid0yYE656MWiZaKmzr3rKRUYYb2dmKU9GQvW9WMopzwaNqzpRQ9oTk6kJNfX5APpuEal ). Нагадаємо, що записані ці діалектні матеріали були в 1880 році в трьох селах Харківського повіту Харківської губернії — Хорошіві, Великій Данилівці, Циркунах.
Більшість слів і виразів, зафіксованих майбутнім упорядником «Словаря української мови», не почуєш сьогодні від слобожан. Проте варто було б здійснити спеціальну діалектологічну експедицію в названі села з тим, щоб зʼясувати, чи зберігає памʼять місцевих мешканців ці золоті розсипи харківської говірки.  А поки що пропонуємо мешканцям Слобожанщини переглянути наші публікації, присвячені мовознавчій спадщині Б. Грінченка, і написати, які слова й вирази (в якому значенні та в якому контексті) вони чули від представників старшого покоління і які з них вживаються й зараз.
Наведемо ще низку діалектизмів з доробку Б. Грінченка.
 
Підги́бати — стащить. Він кожух той і підгибав.
Як каже скоро, то нічого не розбереш, а як з про́тягом, то й розберу (=протяжно).
Білий став, як приставщи́на! Чого ти стоїш, як приставщина? (привидение).
Чи ми Богу проступи́лися, що на нас таке лихо = пред Б. провинились.
Про́слідок по дорозі видно (след).
Коли відтіля розгоди́нитця, то ніколи не буде дощу (= распогодится).
Міні в тій річці о́-поки — до сих пор.
Не подо́ба, діду, не подоба! = не годится так делать.
Як при́шлетця Василечко, рушнички давай.
Ой ненько моя, люблять мене хлопці і дають міні подарря́ жита по коробці. (Подарки — имя сущ., собират.). Пісня. Вовчанс. пов.
Підмези́нний палець — находящийся рядом с мизинцем. Безымянный.
Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили — подпили.
Полоте́нце —  перепонка на ногах между пальцами у птиц, плавающих по воде.
 
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
проф. НТУ «ХПІ»
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков

КОВБАСА М’ЯСНА, яку називають ще ковбаса домашня. Як правило її готували не часто, тому вважали святковою стравою. До Різдва чи Великодня різали чи кололи кабанчика, тоді начиняли і ковбаси. Ковбасу м’ясну зберігали довгий час. Після приготування складали у макітру, заливали смальцем, закривали лляною чи полотняною тканиною і зберігали у погребі. Ковбасу споживали на великі релігійні та родинні свята: Різдво, Великдень, весілля, уродини тощо.
 
Відеоролик з приготуванням ковбаси нам підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян. Традицію приготування перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії МикитівниМураховської, (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.                  
 
Складники:
Тонкі кишки (свинячі)
М’ясо (свинина) – 2 кг
Сало – 1 кг
Часник – 3-4 зубчика
Лавровий лист – 3-4 шт
Сіль
Перець мелений
Олія для смаження
Вода для тушкування
 
Опис традиції приготування
   Кишки для ковбаси готували заздалегідь. Беремо тоненькі кишки, очищаємо, добре промиваємо, щільно пересипаємо сіллю і залишаємо на ніч. На другий день кишки вивертаємо, вичищаємо з середини та змиваємо сіль.
    Готуємо начинку для ковбаси. М’ясо нарізаємо маленькими шматочками (кубиками) 1–1,5 см. З сала зрізаємо шкірку, також ріжемо дрібними шматочками. Шматочки сала мають бути дрібніші за шматочки м’яса. Все складаємо у велику миску, додаємо сіль, дрібно-дрібно порізаний часник та розтерті в ступці до пороху лаврове листя та перець горошок. Всі складники перемішуємо добре руками. Суміш ставимо на деякий час у прохолодне місце (холодильник).
Беремо очищені кишки, добре промиваємо проточною водою, один кінець зав’язуємо, а на другий одягаємо спеціальну трубочку і через неї наповнюємо підготованою сумішшю. Раніше замість трубочки брали гілочку з вишні, скручували її у кільце, на яке натягували кишку і через нього наповнювали сумішшю. На кінець також прив’язуємо цупку нитку, якою будемо перев’язувати кільце ковбаси. Через трубочку наповнюємо кишки, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вони були наповнені не дуже щільно. Наповнену кишку скручуємо у кільце, притискаємо рукою до столу, щоб вийшло зайве повітря, яке там може бути. З цією ж метою шпажкою, а раніше великою голкою (циганською) проколюємо кишку в кількох місцях. Якщо у кишці буде повітря, то вона може розірватися в процесі подальшого приготування. Готове кільце перев’язуємо ниткою у кількою місцях, щоб добре трималося.
      Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковороді з обох боків до золотавого кольору і складаємо в казанок, додаємо спеції: лавровий лист, перець горошок (за бажанням). Наливаємо невелику кількість води і запікаємо в печі або розігрітій духовці до готовності.
 
* Готуємо ковбасу за посиланням: https://youtu.be/KNvQnS2wYiA
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса

НАПІЙ ІЗ ЧЕБРЕЦЮ. Напої також є невід’ємною складовою гастроспадщини України.
Відеоролик із покроковим рецептомприготування старинного напою із чебрецю нам надіслала Олена Олексіївна Писарєва з села Гусарівка Балаклійської міської ради Ізюмського району. Цей напій любила готувати бабуся її чоловіка Олена Нестерівна Писарева, 1910 р.н.Його було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.        
Чебрець потрібно збирати влітку, посушити і насолоджуватися запашним напоєм цілий рік. Як говорила Олена Несторівна: «Чебрець у жару охолоджує, а в холод зігріває».
     
Складники:
Вода – 1 л
Чебрець – 5 - 6 гілочок (не великих за розміром)                                                                                                                                                                  
Мед чи цукор за смаком
 
Опис традиції приготування
  Наливаємо у ємність воду і ставимо на вогонь. Коли вода закипить, кидаємо п’ять-шість гілочок чебрецю. Кип’ятимо одну-дві хвилини. Знімаємо з вогню і залишаємо настоюватися 10 – 15 хвилин. Заварений напій переливаємо через сито із ємності в чайник, а потім у чашки. За бажанням можна додати мед чи цукор.
 
 
* Готуємо напій із чебрецю за посиланням:https://youtu.be/VB6xlUXT8lw
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої