🔶 Сьогодні, у рубриці #МайстриХарківщини розповідаємо вам про майстриню Коношко Ганну.
🔸 Коношко Ганна Георгіївна – майстер народного мистецтва з витинання та декоративного розпису, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2018 р.), керівник відділу культури Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області (з 2021 р.).
🔸 Народилась і проживає в смт Кегичівка Харківської області. Практикує створення витинанок та розпис декоративних панно і пластики.
🔸 Улюблені сюжети авторки: втілення у витинанках та розписаних виробах традиційних образів Дерева життя, птахів і квітів.
🔸 У 2013 році рішенням Атестаційної комісії Національної спілки майстрів народного мистецтва України була атестована на народного майстра, а з 2018 року – є членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
🔸 Пані Ганна є активною учасницею обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок, фестивалів і конкурсів: «Етносвіт»(м. Київ, 2016), «Родовід» (м. Івано – Франківськ, 2016), «Слободакульт» (м. Ужгород, 2018), «Inter Fest Kiten» (м. Кітен, Болгарія, 2018), «Кращий твір року» (м. Київ , 2018), «Харківщина калинова» (м. Київ, 2018), «Українська народна витинанка» (м. Київ, 2013), «Слобожанські передзвони», «З народних джерел», «Паперові візерунки», «Слобожанські візерунки».
🔸 Сьогодні, Ганна Коношко мріє про те, щоб українське мистецтво, яке дійшло до нас від наших пращурів у вигляді знань та творів культури і мистецтва, продовжувало жити у кожному з нас і розуміючи їх цінність, ми зможемо по-справжньому зростити й збагатити у собі той самий культурний код нації.
🔸 Професійні поради початківцям: мисткиня радить шукати своє мистецтво – розпис, витинання чи художня кераміка, головне, щоб у вас горіли очі й ви прагнули своєю творчістю прикрасити цей світ. «Коли знайдете своє мистецтво, то досліджуйте його найкращих митців, щоб вони стали вашими першими вчителями, також можете знайти собі творчого наставника, який допоможе вам швидше опанувати ваше мистецтво. Коли зрозумієте, що вже достатньо маєте художньої практики, то шукайте свій стиль і свої образи…»
Більше про творчість авторки читайте за посиланням: https://www.cultura.kh.ua/uk/masters-groups/masters-arts-crafts/7250-konoshko-ganna
Нижче можна переглянути роботи Ганни Коношко з виставок у віртуальній галереї Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва:
Виставка авторських витинанок Ганни Коношко та Наталії Денисенко та їх учнів «Мереживне розмаїття» ( 2021 р.): https://www.cultura.kh.ua/uk/virtual-gallery/category/487-vistavka-avtorskih-vitinanok-merezhivne-rozmayittja
Виставка творчих робіт учнів та викладачів Люботинської школи-інтернату «Дивосвіт» «Світ очима Дивосвіт» (2019 р.): https://www.cultura.kh.ua/uk/virtual-gallery/category/368-vistavka-tvorchih-robit-uchniv-ljubotinskoyi-shkoli-internatu-divosvit-svit-ochima-divosvit
Матеріал підготовано провідним методистом КЗ "ООМЦКМ" Павлюк Оленою та завідуючою відділом дослідження та відродження
декоративно-ужиткового мистецтва і виставкової діяльності
КЗ «ООМЦКМ» Педан Наталією.
#МайстриХарківщини #ООМЦКМ #декоративноприкладнемистецтво #мистецтвоХарківщини #українськакультура #культура #мистецтво #MastersofKharkivregion #artsandcrafts #decorativeart #patchwork #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture
🔸 Коношко Ганна Георгіївна – майстер народного мистецтва з витинання та декоративного розпису, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2018 р.), керівник відділу культури Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області (з 2021 р.).
🔸 Народилась і проживає в смт Кегичівка Харківської області. Практикує створення витинанок та розпис декоративних панно і пластики.
🔸 Улюблені сюжети авторки: втілення у витинанках та розписаних виробах традиційних образів Дерева життя, птахів і квітів.
🔸 У 2013 році рішенням Атестаційної комісії Національної спілки майстрів народного мистецтва України була атестована на народного майстра, а з 2018 року – є членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
🔸 Пані Ганна є активною учасницею обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок, фестивалів і конкурсів: «Етносвіт»(м. Київ, 2016), «Родовід» (м. Івано – Франківськ, 2016), «Слободакульт» (м. Ужгород, 2018), «Inter Fest Kiten» (м. Кітен, Болгарія, 2018), «Кращий твір року» (м. Київ , 2018), «Харківщина калинова» (м. Київ, 2018), «Українська народна витинанка» (м. Київ, 2013), «Слобожанські передзвони», «З народних джерел», «Паперові візерунки», «Слобожанські візерунки».
🔸 Сьогодні, Ганна Коношко мріє про те, щоб українське мистецтво, яке дійшло до нас від наших пращурів у вигляді знань та творів культури і мистецтва, продовжувало жити у кожному з нас і розуміючи їх цінність, ми зможемо по-справжньому зростити й збагатити у собі той самий культурний код нації.
🔸 Професійні поради початківцям: мисткиня радить шукати своє мистецтво – розпис, витинання чи художня кераміка, головне, щоб у вас горіли очі й ви прагнули своєю творчістю прикрасити цей світ. «Коли знайдете своє мистецтво, то досліджуйте його найкращих митців, щоб вони стали вашими першими вчителями, також можете знайти собі творчого наставника, який допоможе вам швидше опанувати ваше мистецтво. Коли зрозумієте, що вже достатньо маєте художньої практики, то шукайте свій стиль і свої образи…»
Більше про творчість авторки читайте за посиланням: https://www.cultura.kh.ua/uk/masters-groups/masters-arts-crafts/7250-konoshko-ganna
Нижче можна переглянути роботи Ганни Коношко з виставок у віртуальній галереї Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва:
Виставка авторських витинанок Ганни Коношко та Наталії Денисенко та їх учнів «Мереживне розмаїття» ( 2021 р.): https://www.cultura.kh.ua/uk/virtual-gallery/category/487-vistavka-avtorskih-vitinanok-merezhivne-rozmayittja
Виставка творчих робіт учнів та викладачів Люботинської школи-інтернату «Дивосвіт» «Світ очима Дивосвіт» (2019 р.): https://www.cultura.kh.ua/uk/virtual-gallery/category/368-vistavka-tvorchih-robit-uchniv-ljubotinskoyi-shkoli-internatu-divosvit-svit-ochima-divosvit
Матеріал підготовано провідним методистом КЗ "ООМЦКМ" Павлюк Оленою та завідуючою відділом дослідження та відродження
декоративно-ужиткового мистецтва і виставкової діяльності
КЗ «ООМЦКМ» Педан Наталією.
#МайстриХарківщини #ООМЦКМ #декоративноприкладнемистецтво #мистецтвоХарківщини #українськакультура #культура #мистецтво #MastersofKharkivregion #artsandcrafts #decorativeart #patchwork #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture
https://www.cultura.kh.ua
Коношко Ганна — витинання, декоративний розпис
Коношко Ганна Георгіївна – майстер народного мистецтва з витинання та декоративного розпису, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2018 р. ), керівник відділу культури Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської
🔶Звільнення! Від навали, від мороку, від зла. Понад 80 років тому Україна була звільнена від нацистсько-фашистської навали.
🔹Злу дали відсіч. Загарбання зупинили. Українці змогли. Вистояли.
🔸Сьогодні, у День визволення України від фашистських загарбників, віддаємо шану тим, хто захищав та визволяв нашу землю і ділимося відеопроєктом створеним головним режисером центру Олександром Савенко, монтаж Юлія Харіна⤵️
https://youtu.be/z7aUIuI8fb4
🔹Наші захисники, палка вдячність вам за те, що захищаєте нас і нашу Україну тут і зараз.
Шановні захисники, честь вам і слава!💛💙
#ООМЦКМ
#ДеньВизволенняУкраїнивідфашистьськихзагарбників
#ДеньВизволенняУкраїни
🔹Злу дали відсіч. Загарбання зупинили. Українці змогли. Вистояли.
🔸Сьогодні, у День визволення України від фашистських загарбників, віддаємо шану тим, хто захищав та визволяв нашу землю і ділимося відеопроєктом створеним головним режисером центру Олександром Савенко, монтаж Юлія Харіна⤵️
https://youtu.be/z7aUIuI8fb4
🔹Наші захисники, палка вдячність вам за те, що захищаєте нас і нашу Україну тут і зараз.
Шановні захисники, честь вам і слава!💛💙
#ООМЦКМ
#ДеньВизволенняУкраїнивідфашистьськихзагарбників
#ДеньВизволенняУкраїни
YouTube
ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ від фашистів-1944 р., від рашистів-2023 р. Режисер Савенко О., монтаж Харіна Ю.
Forwarded from Мистецтво Слобожанщини
🔶 Шановні друзі, запрошуємо вас на музичний вечір «Мелодійна Слобожанщина» від викладачів та студентів Харківського музичного фахового коледжу ім. Б.М.Лятошинського!
🔸 На музичному вечорі відвідувачі зможуть насолодитись кращими творами української і світової класики та естради з цікавої програми, яку підготував Харківський музичний фаховий коледж ім. Б.М.Лятошинського. Прекрасний вокал, фортепіано, струнні та духові музичні інструменти - ви зможете зануритись в спавжнє свято музики, що подарує вам приємні та радісні емоції, яких ми всі зараз дуже потребуємо.
🔸 Учасники концерту:
Фортепіано:
Хабенко Вікторія
Місюра Анастасія
Афанасьєва Дар'я
Струнні інструменти:
Касьянова Варвара
Волкова Аліна
Петрова Марія
Матлаш Мілена
Лищук Катерина
Волікова Маргарита
Гітара:
Каніщев Михайло
Хмельова Віра
Бандура:
Ткач Анна
Ведучі:
Габрук Юлія
Улибіна Євгенія
🕛 Захід відбудеться 2 листопада о 17.00
📍 Чекаємо вас за адресою: м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 9 під’їзд, 1 поверх (вхід з боку Скверу Незалежності)
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #музика #концерт #музичнийвечір #гітара #фортепіано #скрипка
🔸 На музичному вечорі відвідувачі зможуть насолодитись кращими творами української і світової класики та естради з цікавої програми, яку підготував Харківський музичний фаховий коледж ім. Б.М.Лятошинського. Прекрасний вокал, фортепіано, струнні та духові музичні інструменти - ви зможете зануритись в спавжнє свято музики, що подарує вам приємні та радісні емоції, яких ми всі зараз дуже потребуємо.
🔸 Учасники концерту:
Фортепіано:
Хабенко Вікторія
Місюра Анастасія
Афанасьєва Дар'я
Струнні інструменти:
Касьянова Варвара
Волкова Аліна
Петрова Марія
Матлаш Мілена
Лищук Катерина
Волікова Маргарита
Гітара:
Каніщев Михайло
Хмельова Віра
Бандура:
Ткач Анна
Ведучі:
Габрук Юлія
Улибіна Євгенія
🕛 Захід відбудеться 2 листопада о 17.00
📍 Чекаємо вас за адресою: м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 9 під’їзд, 1 поверх (вхід з боку Скверу Незалежності)
#ООМЦКМ #МистецтвоСлобожанщини #мистецтвохарківщини #мистецтвоукраїни #музика #концерт #музичнийвечір #гітара #фортепіано #скрипка
«Притули до серця, чи буде пекти тебе?»
Ми вже розповідали у попередніх дописах про неділю ( https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/618638350304866, https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/653398193495548, https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/684477117054322), яка недарма зветься «святою», що цього дня табуюються майже всі роботи, але особливо гріховним вважається випікання хліба. Наведемо ще цікаву легенду, записану Василем Петровичем Милорадовичем (1846 — 1911) у с. Тишок Лубенського повіту Полтавської губернії наприкінці ХІХ ст. Вона, як і інші подібні тексти, нагадує жанр «мораліте» часів західноєвропейського середньовіччя.
«Пекла хазйяка в неділю паляниці. Тільки що посажала в піч, вийшла, увійшла в хату, коли сидить жінка, каже: „Виймай уже хліб із печі“. Хазяйка каже: „Ще не спікся“. „Уже спікся“. Коли виняла, коли вже готове. Розломила ту паляницю та жінка, що вийшла, каже: „Притули до серця, чи буде пекти тебе?“ Притулила та хазяйка собі до серця, потім зачала кричать: „О, пече, пече!“ „А що, — каже та, — хорошо, як тобі пече? То так ви нас печете у неділю“. Хліб там і уріс проти серця, не можна одірвать. І стали її по світам водить, стали людей прохать: „Кайтеся, — каже вона людям, — на мені, не печіть хліба у неділю“».
В іншій повчальній легенді, записаній тим же фольклористом в селі Бересточі на Лубенщині, до грішниці, яка в неділю спекла пʼятеро хлібів, «прийшла дівка і взяла первий хліб і розломила той хліб, розідрала і приложила жінці до грудей і начала вона кричать, а дівка спрашує: „Зачім ти проти неділі учиняла діжу?“». Здивована жінка запитує дивну «гостю»: «“Що ж ви таке є?“ „Я свята неділонька, і ти должна мене штить і прибирать і стать на колінки і Богу помолиться“. Стала та жінка на коліна падать і просить: „Свята неділонька, помилуй мене!“ І та каже: „Я на тебе положеніє маю на діток, а щоб ти лежала у постелі год цілий. Ісказуй другим людям, щоб вони каялися і щоб вони за мене Богу молилися“».
Зазначимо, що як би не розкаювалася людина, покарання все одно відбувається. Причому воно обовʼязково має набути розголосу й стати уроком для тих, хто нехтує встановленими Богом правилами.
Михайло Красиков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#неділя
Ми вже розповідали у попередніх дописах про неділю ( https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/618638350304866, https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/653398193495548, https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/684477117054322), яка недарма зветься «святою», що цього дня табуюються майже всі роботи, але особливо гріховним вважається випікання хліба. Наведемо ще цікаву легенду, записану Василем Петровичем Милорадовичем (1846 — 1911) у с. Тишок Лубенського повіту Полтавської губернії наприкінці ХІХ ст. Вона, як і інші подібні тексти, нагадує жанр «мораліте» часів західноєвропейського середньовіччя.
«Пекла хазйяка в неділю паляниці. Тільки що посажала в піч, вийшла, увійшла в хату, коли сидить жінка, каже: „Виймай уже хліб із печі“. Хазяйка каже: „Ще не спікся“. „Уже спікся“. Коли виняла, коли вже готове. Розломила ту паляницю та жінка, що вийшла, каже: „Притули до серця, чи буде пекти тебе?“ Притулила та хазяйка собі до серця, потім зачала кричать: „О, пече, пече!“ „А що, — каже та, — хорошо, як тобі пече? То так ви нас печете у неділю“. Хліб там і уріс проти серця, не можна одірвать. І стали її по світам водить, стали людей прохать: „Кайтеся, — каже вона людям, — на мені, не печіть хліба у неділю“».
В іншій повчальній легенді, записаній тим же фольклористом в селі Бересточі на Лубенщині, до грішниці, яка в неділю спекла пʼятеро хлібів, «прийшла дівка і взяла первий хліб і розломила той хліб, розідрала і приложила жінці до грудей і начала вона кричать, а дівка спрашує: „Зачім ти проти неділі учиняла діжу?“». Здивована жінка запитує дивну «гостю»: «“Що ж ви таке є?“ „Я свята неділонька, і ти должна мене штить і прибирать і стать на колінки і Богу помолиться“. Стала та жінка на коліна падать і просить: „Свята неділонька, помилуй мене!“ І та каже: „Я на тебе положеніє маю на діток, а щоб ти лежала у постелі год цілий. Ісказуй другим людям, щоб вони каялися і щоб вони за мене Богу молилися“».
Зазначимо, що як би не розкаювалася людина, покарання все одно відбувається. Причому воно обовʼязково має набути розголосу й стати уроком для тих, хто нехтує встановленими Богом правилами.
Михайло Красиков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#неділя
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
🔶️ Розпочинаємо новий тиждень рубрикою #ТалантиХарківщини і сьогодні до неї потрапила робота "Слобожаночка" Олени Бацман (м.Первомайський).
#МайстриХарківщини #ООМЦКМ #декоративноприкладнемистецтво #соломоплетіння #мистецтвоХарківщини #українськакультура #культура #мистецтво #MastersofKharkivregion #artsandcrafts #decorativeart #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture #embroidery
#МайстриХарківщини #ООМЦКМ #декоративноприкладнемистецтво #соломоплетіння #мистецтвоХарківщини #українськакультура #культура #мистецтво #MastersofKharkivregion #artsandcrafts #decorativeart #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture #embroidery
💥 Наразі традиційна рубрика "Мистецька вАРТа".
Сьогодні розповідаємо про Вокально-інструментальний ансамбль «Мажаряни»
Новомажарівського сільського будинку культури. Керівник Володимир Рогачов
✨ Бути тим, хто молодий душею
⚡️Вокально-інструментальний ансамбль «Мажаряни» виник у 1974 році. Його створили активні та натхненні гітарист Валерій Охрій, басист Олександр Охрій та ударник Олександр Калачов.
Згодом до них приєднався Володимир Рогачов – соло-гітара. А потім гурт поповнився: прийшли клавішник Олександр Вдовенко, гітарист Сергій Корочанський та вокаліст із яскравим ліричним тенором Анатолій Река. Саме його голос надав "мажарянам" нового звучання.
Основу репертуару ансамблю склали естрадні пісні 70-80-х років.
Протягом 80-х колектив успішно виступав. В основному виконували шлягери 70-80 років. У 90-ті було сутужно. Не вистачвло якісної апаратури, були й інші проблеми. Нарешті, саме життя внесло корективи: наприкінці 1990-х ВІА припинив своє існування.
⚡️У 2015 році колектив "Мажаряни" було відроджено! Ініціатором виступив художній керівник Новомажарівського СБК Володимир Миколайович Телятник.
Як зізнаються самі учасники, то непросто було знову співати, якщо так довго не виходили на сцену. Але бажання знову долучитися до музичної стихії було сильніше!
Новомажарівська селощна рада придбала інструменти та необхідне обладнання для ВІА.
Гурт знову розпочав свою діяльність під керівництвом Володимира Рогачова. У складі: Охрій Анатолій – бас-гітара, Охрій Олександр – ударні, Лукін Леонід – клавішні, Рогачов Володимир – соло-гітара, вокаліст і ритм-гітара – Телятник Володимир.
⚡️Тепер грають на місцевих заходах, виїжджають на запрошення сусідніх громад. Проводять навчання для молоді.
Доречі, ось деякі з виступів колективу⤵️
▶️ http://www.facebook.com/100017975076817/posts/pfbid02BsCRSFx2c
▶️ http://www.facebook.com/100017975076817/posts/pfbid0347UBaT3xA
▶️ http://www.facebook.com/100017975076817/posts/pfbid0BQDwMRRrjx
⚡️Бажаємо колективу натхнення. Чудових концертів та нових творчих планів
Кожен сьогодні воїн, разом переможемо💙💛
#ООМЦКМ
#мистецька_варта
#МистецькаВарта
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#спадщинаХарківщини
Сьогодні розповідаємо про Вокально-інструментальний ансамбль «Мажаряни»
Новомажарівського сільського будинку культури. Керівник Володимир Рогачов
✨ Бути тим, хто молодий душею
⚡️Вокально-інструментальний ансамбль «Мажаряни» виник у 1974 році. Його створили активні та натхненні гітарист Валерій Охрій, басист Олександр Охрій та ударник Олександр Калачов.
Згодом до них приєднався Володимир Рогачов – соло-гітара. А потім гурт поповнився: прийшли клавішник Олександр Вдовенко, гітарист Сергій Корочанський та вокаліст із яскравим ліричним тенором Анатолій Река. Саме його голос надав "мажарянам" нового звучання.
Основу репертуару ансамблю склали естрадні пісні 70-80-х років.
Протягом 80-х колектив успішно виступав. В основному виконували шлягери 70-80 років. У 90-ті було сутужно. Не вистачвло якісної апаратури, були й інші проблеми. Нарешті, саме життя внесло корективи: наприкінці 1990-х ВІА припинив своє існування.
⚡️У 2015 році колектив "Мажаряни" було відроджено! Ініціатором виступив художній керівник Новомажарівського СБК Володимир Миколайович Телятник.
Як зізнаються самі учасники, то непросто було знову співати, якщо так довго не виходили на сцену. Але бажання знову долучитися до музичної стихії було сильніше!
Новомажарівська селощна рада придбала інструменти та необхідне обладнання для ВІА.
Гурт знову розпочав свою діяльність під керівництвом Володимира Рогачова. У складі: Охрій Анатолій – бас-гітара, Охрій Олександр – ударні, Лукін Леонід – клавішні, Рогачов Володимир – соло-гітара, вокаліст і ритм-гітара – Телятник Володимир.
⚡️Тепер грають на місцевих заходах, виїжджають на запрошення сусідніх громад. Проводять навчання для молоді.
Доречі, ось деякі з виступів колективу⤵️
▶️ http://www.facebook.com/100017975076817/posts/pfbid02BsCRSFx2c
▶️ http://www.facebook.com/100017975076817/posts/pfbid0347UBaT3xA
▶️ http://www.facebook.com/100017975076817/posts/pfbid0BQDwMRRrjx
⚡️Бажаємо колективу натхнення. Чудових концертів та нових творчих планів
Кожен сьогодні воїн, разом переможемо💙💛
#ООМЦКМ
#мистецька_варта
#МистецькаВарта
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#спадщинаХарківщини
Нечиста сила на Лисій Горі
Настає темна й холодна пора року, а разом із нею настає час, який в різних світових культурах й традиціях асоціюється з темними, недружніми до людини силами. Багато хто з нас і досі боїться темряви й того, що з неї може виринути в будь-який момент. У деяких людей склалося враження, що нечисть зустрічалася й подекуди проявляє себе й досі тільки десь по загублених селах глибоко на периферії. Але це далеко не так.
Отже, я харків’янка, живу в районі, що називається Лиса Гора. Цей район завжди був цікавим для істориків, бо він доволі старий, досі забудований одно-, максимум двоповерховими будиночками і де не де зацікавленому досліднику міської забудови може пощастити знайти навіть хату-мазанку, що доживає свій вік, стоячи на схилі пагорба. Гуляючи цим районом восени як не повірити в історії, що розповідає мені моя літня сусідка. Ось одна з них.
«Це було девяносто які-то роки. Іду по темноті (а осінь була), і от навстрєчу мені одиничка – дерево як одиниця, понімаєш? Ну от одиниця! Ну такий стовп іде мені навстрєчу по дорозі. Я стану – і воно стане, я йду – і воно двигається впереді мене. Я йду, а в мене душі немає, думаю: ну йти-то надо… Я проходю мимо, оглянулася, а його нема! Так я як дьорнула додому, я в одну минуту дома була! Приходю ж на роботу і дєвкам же ж кажу: «Дєвки, мені таке вчора було!». А Лєнка, колєга, каже: «Тьоть Кать, а шо мені було!». Я ж їй розказала, а вона мені. У них там кладбіще на Красному Октябрі (район, що поруч з Лисою Горою), вона там живе близенько. І от вона розповідає: «Йду додому, а мені йде навстрєчу чєловєк, понімаєте, тьоть Кать? До неба! Нема кінця тому чєловєкові, а чєловєк – руки й все єсть! І чим я ближче підходю, тим він менше становиться! Я не пойму шо мені робити, вже він такий як я, а потім менше, менше, а потом отак вжжжжж! Закрутило листя і не стало його! Я так злякалася – дома в одну секунду була! Закрила калітку на всі замки – хорошо, шо калітку мені оставили откриту, я ключ і не найшла би з переляку! А чоловік потім каже: «Чого ти голову морочиш?» А я шо, придумала це?»...
Катерина Курдіновська
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
Настає темна й холодна пора року, а разом із нею настає час, який в різних світових культурах й традиціях асоціюється з темними, недружніми до людини силами. Багато хто з нас і досі боїться темряви й того, що з неї може виринути в будь-який момент. У деяких людей склалося враження, що нечисть зустрічалася й подекуди проявляє себе й досі тільки десь по загублених селах глибоко на периферії. Але це далеко не так.
Отже, я харків’янка, живу в районі, що називається Лиса Гора. Цей район завжди був цікавим для істориків, бо він доволі старий, досі забудований одно-, максимум двоповерховими будиночками і де не де зацікавленому досліднику міської забудови може пощастити знайти навіть хату-мазанку, що доживає свій вік, стоячи на схилі пагорба. Гуляючи цим районом восени як не повірити в історії, що розповідає мені моя літня сусідка. Ось одна з них.
«Це було девяносто які-то роки. Іду по темноті (а осінь була), і от навстрєчу мені одиничка – дерево як одиниця, понімаєш? Ну от одиниця! Ну такий стовп іде мені навстрєчу по дорозі. Я стану – і воно стане, я йду – і воно двигається впереді мене. Я йду, а в мене душі немає, думаю: ну йти-то надо… Я проходю мимо, оглянулася, а його нема! Так я як дьорнула додому, я в одну минуту дома була! Приходю ж на роботу і дєвкам же ж кажу: «Дєвки, мені таке вчора було!». А Лєнка, колєга, каже: «Тьоть Кать, а шо мені було!». Я ж їй розказала, а вона мені. У них там кладбіще на Красному Октябрі (район, що поруч з Лисою Горою), вона там живе близенько. І от вона розповідає: «Йду додому, а мені йде навстрєчу чєловєк, понімаєте, тьоть Кать? До неба! Нема кінця тому чєловєкові, а чєловєк – руки й все єсть! І чим я ближче підходю, тим він менше становиться! Я не пойму шо мені робити, вже він такий як я, а потім менше, менше, а потом отак вжжжжж! Закрутило листя і не стало його! Я так злякалася – дома в одну секунду була! Закрила калітку на всі замки – хорошо, шо калітку мені оставили откриту, я ключ і не найшла би з переляку! А чоловік потім каже: «Чого ти голову морочиш?» А я шо, придумала це?»...
Катерина Курдіновська
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
Про відьму з "монахів".
Під кінець жовтня, як розповідають старі люди, активізуються всі темні й незвідані сили, тож саме час поділитися історіями, які нам розповідали у самому Харкові, в районі з колоритною та багатообіцяючою назвою Лиса Гора. Пані Катерина народилася на хуторі Коробки, що знаходиться зараз в межах селища міського типу Слатине. Будучи вже давно містянкою, вона щедро ділиться зі збирачами фольклору багатьма епізодами з її дитинства та юності. Ось один з них.
«Я в деревні двічі бачила відьму, в нас відьмували в Коробках. Ми вже в школу ходили, косили сіно якраз. В нас з колхозу дорога йде отак вниз-вниз-вниз з гори, а потім кладочка, де цигани собирались (розбивали табір). Місточок такий, шо ним проїжжаєш отак: «гур-гур-гур»… Потом отак наверх дорога, тут така яруга заросша – всі боялись ту яругу, там чи змії водились чи шо… Ну або там нічого не було, тільки так казали…. Прозивали їх «монахи» – це вони відьмували. Як вони косять траву – все село бігом косе, іначе будуть через неділю дощі – заллє, не буде трави. Там баба відьмувала, коли вмирала – одривали з потолка яку-то доску, бо вмерти не могла. Дядько Андрій, батько Любки, якраз косив траву. Ми з Любкою йдем і з-під містка чи відкіля воно – появилась яка-то людина. І ми оніміли з Любкою! Ми не можем кричати, ні вона, ні я! А воно підійшло і отак віником помахало перед мордою в нас. І ми стоїмо, просто стоїмо! Вона нам нічо не робила, жінка, в чорному вся: рукою як-то так провела по нас, махнула віником – і її не стало! Ми як начали кричати: «Дядько Андрій!», «Па! Па!»!!! Ми прибігли, розказуєм, наперебой кричимо, він нас нічо не пойме… А ми кричимо: «Баба з віником!»! Він оглядується - нема ніде нікого! Ну це ж було, ми не придумали з Любкою. То ми перший раз бачили відьму!».
Катерина Курдіновська
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
Під кінець жовтня, як розповідають старі люди, активізуються всі темні й незвідані сили, тож саме час поділитися історіями, які нам розповідали у самому Харкові, в районі з колоритною та багатообіцяючою назвою Лиса Гора. Пані Катерина народилася на хуторі Коробки, що знаходиться зараз в межах селища міського типу Слатине. Будучи вже давно містянкою, вона щедро ділиться зі збирачами фольклору багатьма епізодами з її дитинства та юності. Ось один з них.
«Я в деревні двічі бачила відьму, в нас відьмували в Коробках. Ми вже в школу ходили, косили сіно якраз. В нас з колхозу дорога йде отак вниз-вниз-вниз з гори, а потім кладочка, де цигани собирались (розбивали табір). Місточок такий, шо ним проїжжаєш отак: «гур-гур-гур»… Потом отак наверх дорога, тут така яруга заросша – всі боялись ту яругу, там чи змії водились чи шо… Ну або там нічого не було, тільки так казали…. Прозивали їх «монахи» – це вони відьмували. Як вони косять траву – все село бігом косе, іначе будуть через неділю дощі – заллє, не буде трави. Там баба відьмувала, коли вмирала – одривали з потолка яку-то доску, бо вмерти не могла. Дядько Андрій, батько Любки, якраз косив траву. Ми з Любкою йдем і з-під містка чи відкіля воно – появилась яка-то людина. І ми оніміли з Любкою! Ми не можем кричати, ні вона, ні я! А воно підійшло і отак віником помахало перед мордою в нас. І ми стоїмо, просто стоїмо! Вона нам нічо не робила, жінка, в чорному вся: рукою як-то так провела по нас, махнула віником – і її не стало! Ми як начали кричати: «Дядько Андрій!», «Па! Па!»!!! Ми прибігли, розказуєм, наперебой кричимо, він нас нічо не пойме… А ми кричимо: «Баба з віником!»! Він оглядується - нема ніде нікого! Ну це ж було, ми не придумали з Любкою. То ми перший раз бачили відьму!».
Катерина Курдіновська
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС