🧁 ВЕЛИКДЕНЬ.

🔸 На Харківщині частіше казали Паска. У Великодню суботу господині зранку випікали паски, фарбували крашанки. Збирали шолуху з цибулі, складали у чавун, намочували водою, кип’ятили і настоювали. Таку суміш називали «цибулиння». У неї занурювали яйця і варили. Таким чином яйця фарбувалися у червоний колір. У селі Лиман, щоб крашанки мали більш насичений колір, у суміш додавали зерно проса. Пофарбовані яйця називали «крашанки». Коли на крашанках голкою чи гострим кінцем ножа видряпували відповідні символи чи знаки, їх називали «дряпанка».
Також до Великодня на Харківщині робили «зелену гірку». У миску насипали гіркою землю та сіяли пшеницю, щоб до свята вона проросла і був зелений килимок. На цю гірку викладали крашанки.
Готували сирні паски та випікали багато пасок із борошна. Зверху з тіста викладали хрест, шишечки, їх приколювали гілочками свяченої верби, щоб хрест та вершечок паски були на місці. При випіканні пасок у хаті мала бути повна тиша, або всі члени сім’ї виходили на вулицю.
Надвечір господиня готувала великодній кошик, у який складала паску, крашанки, домашню ковбасу, м'ясо, сало, сіль, корінець хрону, одну або кілька свічок.
У більшості сіл Харківщини з 20-х років ХХ століття церкви були знищені радянською владою. Але господині все рівно готували великодній кошик та ставили його на ніч у святий куток, під ікони. Люди вірили, що вміст кошика за ніч освятиться, а зранку розгівлялися пасками та крашанками. Шкаралупи з крашанок не викидали, а віддавали курям, щоб гарно неслися, закопували в землю на городі, щоб гарно родила городина або зберігали «на всякий случай».
Від Великодня і до Вознесіння люди могли вітатися один із одним словами «Христос воскрес!», а відповідали «Воістину воскрес!». Зранку хлопчики ходили по хатах і вітали всіх із святом, виголошуючи великодні віршики. За це їм давали копійку, а частіше крашанку. Це називали ходили христосувати.
У цей день господині розносили паски, крашанки сусідам, а ті в свою чергу давали свої паску і крашанку, щоб поминали їх рідних.
На Великдень святкували, ходили в гості. На галявині варили куліш, влаштовували качелі. Плату за катання на качелях брали зазвичай крашанкою. Діти гралися крашанками «навбитка», у кого яйце міцніше і при битті лишалося цілим, то йому віддавали те яйце, що побилося. Таким чином можна було назбирати багато яєць.
Як саме відзначали свята, згадують наші інформанти.
* «У суботу красили крашанки. Мама складала крашанки в мисочку і на святий вугол ставили. У суботу пекли паски, у п’ятницю пекли мало, а більше в суботу пекли. З білка і сахарю збивали гоголь-моголь і писали Христос Воскрес, Х і В і тоді прикрашали пшінцем цвітним» (зап. 11.04. 2022 р. с. Киселі від Редькової Віра Федорівна, 1942 р.н.)
* «Бабуся наша вставала дуже рано, пекла паски, а тоді їх клала у ночви. Вечером на табуретку, на покутя ставила здорову миску череп’яну, туда клала сіно, клала крашанки вже покрашані, а крашанки нас заставляла красити у цибулинні. Клала туди, пироги. Ото клала паску, пироги і крашені яйця. І тоді в тарілочку ще клала скибочку сала. Із бодні витягали у смальці ковбаси, обсмажувала їх од смальця і тоді клала ще ковбаску. Поскіки церква од нас була далеко, ніхто нікуди не ходив. У школу ми не дуже носили їх, а ото самі виходимо на двір, сусіди, збираємося, і давай «Навбитка» грати, чиє яйце швидче поб’ється. Якшо моє яйце побилося, я віддавала побите. На Великдень зранку бабуся казала: – Ви дивіться як червоніє, як сходе сонце. Ви дивіться, як воно посміхається… (Чим прикрашали паски? – Н.О.) Паски прикрашали пшоном цвітним, красили пшоно і присипали, або канхветами викладали, подушечки такі були або горошок разноцвєтні канхвети були. Просто обмазали яйцем із сахарем збивали, обмазали. Зранку умилися, бабуся каже: – Сідайте, поснідаєм. Сідали, поснідали, щітали шо все святе, в церкву не ходили, бо було далеко. Дітвора гуляли на лугах, приходили гості сусіди там, чи родичі. На кладовище на Великдень не ходили. Казали шо не можна ходити. Ходили через тиждень, як поминальна неділя, тоді ходили. (зап. 01.04.2023 р.

від Кучерявої Лідії Марківни, 1941 р.н. м. Люботин, Харківського району, родом із с. Корбини Івани на Богодухівщині).

* Витинанка «ВЕЛИКДЕНЬ» виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Паска
#Крашанка
#Великдень
#Великоднісвята
#НароднісвятаХарківщини

🧁 Христос Воскрес!

Щиро вітаємо український незламний народ зі світлим святом Великодня!

Божого благословення на нашій українській землі 🇺🇦

Бажаємо всім добра, злагоди та щастя.
Цінуємо прості речі й події 🌸🌱☀️
Єднаймось, підтримуємо наших воїнів та наближаймо Перемогу

Миру вашому дому, миру нашій Україні! 💙💛

🔶 Наразі рубрика #ТалантиХарківщини

🔸 «Час весни» Томарєва Світлана, місто Харків

#ТалантиХарківщини #листівка #ООМЦКМ #декоративноприкладнемистецтво #мистецтвоХарківщини #ЦентркультуриХарків #народнемистецтво #українськакультура #культура #мистецтво #TalentsofKharkivregion #artsandcrafts #decorativeart #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture

🔶️ Наразі традиційна рубрика "Мистецька вАРТа". Сьогодні вона присвячена творчості двох зразкових аматорських колективів "Танцювальний проєкт АВАНГАРД" КЗ «Зміївський міський Будинок культури» Зміївської міської ради Чугуївського району та "Dance Project PRIDE" КЗКП "Слобожанський селищний Палац культури" Слобожанської селищної ради Чугуївського району під керівництвом Руслана і Оксани Цимбал ⤵️

⚡ Усім привіт! Ми - танцювальний проєкт "АВАНГАРД" та аматорський колектив "Dance Project PRIDE".
Наші сторінки у соцмережах:
▫️Ми у Facebook
https://www.facebook.com/groups/670515223537917/?ref=share

▫️Ми у Instagram @dance_avangard_

⚡Наші колективи було засновано у 2014 році за ініціативи незмінних керівників Руслана та Оксани Цимбал. Ось, доречі, посилання на їх профілі:
▫️ https://www.facebook.com/life.chokolat.arizona
▫️ https://www.facebook.com/profile.php?id=100067325959221

⚡Метою створення колективів стало формування умов для розвитку творчого потенціалу особистості учасників, мотивованої хореографічної діяльності та виконавської майстерності вихованців, професійного самовизначення і залучення дітей до загальнолюдських цінностей.

⚡Ми неодноразово брали участь у районних, обласних, Всеукраїнських і Міжнародних фестивалях і конкурсах в Україні та за її межами, де здобували призові місця та ГРАН-ПРІ.

⚡Чи не найголовніший секрет нашої успішної діяльності - єдність між усіма учасниками колективу. Ми впевнені: успіх приходить туди, де активно працюють всі разом - педагог,
діти і батьки.

⚡️ Переглянути деякі з наших номерів можна за посиланнями⤵️
➡️ https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=473449714909223&id=100067325959221

➡️ https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=404783621775833&id=100067325959221

➡️ https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=399096122344583&id=100067325959221

Кожен сьогодні воїн, разом переможемо💙💛

#ООМЦКМ
#мистецька_варта
#МистецькаВарта
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#спадщинаХарківщини

🔶Друзі, ви ж пам‘ятаєте, що кожної середи у нас #ДеньТрадиційноїКультури, де ми розповідаємо про елементи Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини? Отже, поїхали⤵️

🔸 Про цей елемент Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, напевно, знають всі. Маємо на увазі елемент «Традиція декоративного розпису села Самчики», більше відомий як самчиківський розпис. А якщо не чули, то радимо познайомитися з цим видом декоративно-ужиткового мистецтва, який зародився ще наприкінці XIX – на початку XX ст. у селі Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області й поширився південно-східною Волинню, на межі з Поділлям.
◊ Перші майстри розмальовували свої оселі візерунками, які вважались оберегами.
◊ Розписи на стінах виконувалися великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий.
◊ Для розпису використовували жовтий, зелений, синій, червоний, фіолетовий, коричневий кольори, а також чорний для розділення основних кольорів.
◊ Найпоширенішим орнаментом були ружі (жоржини), маки, калина, обов’язково присутні такі рослинні елементи, як гілочка, стебло, листочки, ягідки, квітка, бруньки. Також нерідко можна зустріти звірів і птахів: соловейка, курку, півня, гуску, лебедів, сороку, ворону. З тварин найчастіше зображали зайців, лисиць, собак, котів, коників. Особлива увага приділялась композиціям «вазон», «райське дерево», «дерево життя», «чудесне та казкове дерево» тощо.
◊ З часом традиція розпису майже зникла і відродилась лише у шістдесятих роках минулого століття завдяки відомому на Хмельниччині й далеко за її межами етнографу, художнику, майстру народного мистецтва Олександру Матвійовичу Пажимському. У творчості його підтримували колеги-митці.
◊ Наразі самчиківський розпис часто переноситься на папір, тканину та інші матеріали, що розширює можливі шляхи презентації та популяризації цього елементу.
Про самчиківський розпис є багато цікавих матеріалів. Наприклад, ви можете спробувати навчитися малювати разом з майстром самчиківського розпису Віктором Раковським: https://ye.ua/kultura/48145_Samchikivskiy_rozpis__vchimosya_malyivati_z_maystrom_(FOTOViDEO).html
Цікаву інформацію та багато корисних посилань можна знайти на сайті проєкту «Культурно-бібліографічний фронт»: https://bibliogr-front.4uth.gov.ua/%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D1%96-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0/%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B4%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0-%D1%81%D0%B0%D0%BC%D1%87%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83
◊ Інформацію з метою ознайомлення та поширення взято з сайту Хмельницької обласної військової адміністрації https://www.adm-km.gov.ua/?p=63085, Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації: http://kultura.km.ua/archives/category/%d0%bd%d0%ba%d1%81, Державного історико-культурного заповідника «Самчики».
Фотографії взято зі сторінки Facebook «Самчиківська художня школа ТНДП мистецтва»: https://www.facebook.com/samchyky.artschool/
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини та креативних індустрій Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ХОНМЦКМ
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Хмельницькаобласть
#Самчиківськийрозпис
 

 
🔶 «Фольклор і війна» – так називається проект, який реалізують з осені 2022 року учасники фольклорного гурту «Муравський шлях».
Зараз на нашій землі війна, жорстока і нищівна не лише для матеріальних об’єктів, а й для вербальних культурних елементів. Традиційний фольклор, особливо його співочі форми, як нам відомо з минулої історії війн, голодоморів, тим не менш виживав в цій битві страшного і прекрасного саме тому, що людям було життєво необхідно підтримати себе  піснею, звичаями, святами.
Головна мета експедицій полягала в тому, щоб виїхати до населених пунктів, де колись був записаний цінний пісенний матеріал, знайти виконавців, які є носіями традицій, розпитати їх про те, як війна вплинула на їхнє життя і чи допомагали народні пісні, знання, практики виживати в цей важкий час.

Впродовж листопада-грудня здійснено експедиції до 6 населених пунктів. Фольклористи побували у с. Черкаська Лозова, м. Дергачі, с. Шовкопляси, м. Балаклія, с. Вишнева та сел. Малинівка. Всюди видно жахливі сліди війни, руйнування, безліч втрат і в нематеріальній спадщині - місцеві аматорські колективи перестають функціонувати, їх учасники покидають рідні місця і переїжджають до інших регіонів. З іншого боку, ті, хто залишаються живими, в окупації чи під обстрілами, як ми пересвідчуємося, прагнуть продовжувати співати і відтворювати свої традиції далі – що дає цим людям розраду,  а нам, дослідникам – надію на збереження спадщини  у майбутньому.
Із відео та фотоматеріалами експедицій можна познайомитися на сторінках гурту https://www.facebook.com/profile.php?id=100057153022281 (гештег #фольклорівійна), https://www.instagram.com/muravskyi_shliakh/ та на YouTube каналі https://www.youtube.com/watch?v=EVoVRCYIJbs&list=PLgec5iN6I2DN6RldspAUg8h9hcJGyFN4y&index=2
 

Провідний методист, керівник Фольклорного гурту «Муравський шлях» Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Галина Лук’янець

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ДеньТрадиційноїКультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#Муравськийшлях
#фольклорівійна

🔶 Галерея «Мистецтво Слобожанщини» представляє до вашої уваги віртуальну виставку Марії Мороз, Владислави Мороз та Анатолія Мороза "Спадковість поколінь"

🔶 Виставка демонструє розмаїття мистецтва творчої династії Мороз.

🔶 Живопис Анатолія Мороза втілює у собі тонке відчуття прекрасного, гармонійного, духовного у оточуючій нас природі. Художник у своїй творчості поєднує різні художні прийоми, експериментуючи з кольором, світло-тіньовим моделюванням, мазком, композицією. Йому вдається поєднувати яскравість і експресію з незвичайною ніжністю і легкістю. Вміння бачити і втілювати красу передалось і онучкам Анатолія - Марії та Владиславі.

🔶 Марія Мороз пробує себе в комп`ютерній графіці. На роботах юної художниці, які дещо нагадують стиль аніме, ми можемо бачити відомих особистостей, молодіжні субкультури та різноманітні образи, втілені через портрети людей. Не дивлячись на лаконічність, портрети є виразними, яскравими та наповненими психологізмом і увагою до індивідуальних рис.

🔶 Фотографії Владислави Мороз демонструють красу у дрібницях, і тому, що нас оточує, але часто залишається непоміченим. Владиславі властиве вміння зловити вдалий момент, і показати не тільки цікаві композиції і сюжети, а і втілити у світлинах власні багатогранні емоції. Фотографії наповнені мрійливим і романтичним настроєм.

🔸 Виставка буде доступна для перегляду на інтернет ресурсах галереї "Мистецтво Слобожанщини" КЗ "ООМЦКМ":
Facebook: https://www.facebook.com/oblgalleryMS
Альбом: https://www.facebook.com/media/set?vanity=oblgalleryMS&set=a.740582041223609
Instagram: https://www.instagram.com/galereya_slobozhanshchyna
Telegram: https://t.me/oblgallerymc

у віртуальній галереї сайту ООМЦКМ:
https://www.cultura.kh.ua/uk/virtual-gallery/category/589-vistavka-mariyi-moroz-vladislavi-moroz-ta-anatolija-moroza-spadkovist-pokolin