І щоб менше читати, пропоную подивитись більше теоретичну лекцію про вернакулярний (щирий) дизайн. Я хвилювалась, то вона трохи зашвидка, але може людям з дефіцитом уваги буде саме те! https://youtu.be/ua9dBzb2BCc?si=MA95Pip-yMI1EfBw

На питання, ким я хочу бути в 1 класі, я відповіла, що хочу подорожувати світом. Я любила розглядати комашок, листочки, тварин і всяке таке, а вчителька казала, що такої професії немає і треба знайти іншу відповідь. Зараз я розумію, що то не відповідь була неправильна, а вчителька)) Я досі мрію поїхати в якесь польове дослідження Україною і документувати якісь артефакти, і це чудово можна інтегрувати в свою діяльність. Але зараз не про те.

Коли настав час ставати кимось, я вибрала стати дизайнеркою. Не знаю, як хто обирав цю професію, але я обрала кафедру графічного дизайну, бо це звучало краще, ніж дизайн середовища та інтерʼєрів. Плюс це здалося мені перспективнішим в плані карʼєри (я шукала інформацію про нього безпосередньо перед подачею документів у Бойчука))).

Вже як я перевелася в академію мистецтв, то почала займатися ілюстрацією. Але я була дууже залежна від думки авторитетів. В ті часи я тащилася від Іздрика і взялася проілюструвати вірші. Але з викладачкою в нас було різне бачення — вона казала, що вони про все і ні про що, а мені вони були дуже чуттєвими. Ну і в результаті вийшли незрозумілі за сенсом ілюстрації. Мені поставили низький бал, і я зневірилася в собі як ілюстраторці.

Після того я ще трохи малювала, але вирішила, що я недостатньо толкова в тому і стала на стежку дизайну. А коли на одній менторській сесії, мені сказали, що мої ілюстрації сильніші за дизайн — і я була в ступорі)

Іноді я думаю взятися за ілюстрацію знову, але вже хотілося б бути вільною від того схвалення й захоплення, в пошуках яких я трохи застрягла ще з дитинства. Хоча є ще й суто професійне питання — чи вмію я взагалі ілюструвати чужі ідеї, а не тільки саморефлексувати олівчиками…..

І поки шукаю відповідь, чи можу я робити щось не зарази похвали, а просто бо хочу.