існує міф, що одного дня художник нарешті знаходить свій стиль. зі мною цього так і не сталося. майже двадцять років тому я почав працювати ілюстратором. тоді українських журналів було значно більше, і для них постійно потрібні були ілюстрації. але була одна проблема — мені весь час здавалося, що графічний дизайн і ілюстрація — це дві різні людини.
якийсь час я тільки малював. потім надовго перемикався в дизайн. потім знову повертався до ілюстрації. вони ніяк не хотіли жити разом.
тільки останні років шість-сім я відчув, що ці дві частини почали між собою домовлятися.
покажу декілька старих робіт. пошук візуальної мови усе ще триває. мені навіть подобається думка, що він ніколи не закінчиться.
якийсь час я тільки малював. потім надовго перемикався в дизайн. потім знову повертався до ілюстрації. вони ніяк не хотіли жити разом.
тільки останні років шість-сім я відчув, що ці дві частини почали між собою домовлятися.
покажу декілька старих робіт. пошук візуальної мови усе ще триває. мені навіть подобається думка, що він ніколи не закінчиться.
❤27❤🔥12
я навмисно почав спрощувати ілюстрацію. мені стало цікаво, скільки можна прибрати, щоб персонаж або образ при цьому не втратили характер.
зараз мене набагато більше захоплює пластика, дивні пропорції, жести, силуети й форми, ніж дрібні деталі. хочеться, щоб персонажа можна було впізнати навіть без кольору чи текстури.
при цьому пошук нікуди не зник. просто він переїхав в інше місце. зараз я багато експериментую з матеріалами, кольором, друком і різними техніками, але більшість цих експериментів поки що залишаються в папках і скетчбуках.
найприємніше в цій професії — це момент, коли починаєш розуміти себе трохи краще. а потім через кілька місяців знову все ламаєш і починаєш спочатку.
зараз мене набагато більше захоплює пластика, дивні пропорції, жести, силуети й форми, ніж дрібні деталі. хочеться, щоб персонажа можна було впізнати навіть без кольору чи текстури.
при цьому пошук нікуди не зник. просто він переїхав в інше місце. зараз я багато експериментую з матеріалами, кольором, друком і різними техніками, але більшість цих експериментів поки що залишаються в папках і скетчбуках.
найприємніше в цій професії — це момент, коли починаєш розуміти себе трохи краще. а потім через кілька місяців знову все ламаєш і починаєш спочатку.
❤27❤🔥11
сьогодні буде трохи про книжки і журнали
John Berger — Ways of Seeing
мабуть, найважливіша книжка у цьому списку.
вона не про дизайн. вона про те, що ми ніколи не дивимося на речі об'єктивно. усе, що ми бачимо, вже проходить через наш досвід, культуру й контекст.
Jasper Morrison — The Unimportance of Form
моррісон дуже спокійно пояснює, чому хороший дизайн іноді майже непомітний. і чому це нормально.
Silvio Lorusso — What Design Can't Do
лоруссо постійно ставить незручні питання: чи справді дизайн здатен вирішувати проблеми? де закінчується відповідальність дизайнера? і чому ми так любимо вірити, що хороший дизайн усе виправить?
Hands on Research
про дослідження не як етап перед проєктом, а як окрему творчу практику. після неї починаєш більше довіряти самому процесу пошуку.
Creative Formats Across Media and Disciplines
іноді найцікавіша ідея — це не нове зображення, а новий спосіб її показати.
Crashing the Gates of Culture with Virgil Abloh
можна по-різному ставитися до Абло, але читати його точно цікаво.
мені подобається не стільки його дизайн, скільки спосіб мислення. він дуже легко руйнував кордони між модою, музикою, архітектурою, мистецтвом і дизайном. здається, саме цього зараз часто не вистачає.
AMETORA
це вже бонус для тих, кому цікаві одяг і культура.
найкраща книжка про те, як японці взяли американський стиль, переосмислили його й зрештою вплинули назад на весь світ.
John Berger — Ways of Seeing
мабуть, найважливіша книжка у цьому списку.
вона не про дизайн. вона про те, що ми ніколи не дивимося на речі об'єктивно. усе, що ми бачимо, вже проходить через наш досвід, культуру й контекст.
Jasper Morrison — The Unimportance of Form
моррісон дуже спокійно пояснює, чому хороший дизайн іноді майже непомітний. і чому це нормально.
Silvio Lorusso — What Design Can't Do
лоруссо постійно ставить незручні питання: чи справді дизайн здатен вирішувати проблеми? де закінчується відповідальність дизайнера? і чому ми так любимо вірити, що хороший дизайн усе виправить?
Hands on Research
про дослідження не як етап перед проєктом, а як окрему творчу практику. після неї починаєш більше довіряти самому процесу пошуку.
Creative Formats Across Media and Disciplines
іноді найцікавіша ідея — це не нове зображення, а новий спосіб її показати.
Crashing the Gates of Culture with Virgil Abloh
можна по-різному ставитися до Абло, але читати його точно цікаво.
мені подобається не стільки його дизайн, скільки спосіб мислення. він дуже легко руйнував кордони між модою, музикою, архітектурою, мистецтвом і дизайном. здається, саме цього зараз часто не вистачає.
AMETORA
це вже бонус для тих, кому цікаві одяг і культура.
найкраща книжка про те, як японці взяли американський стиль, переосмислили його й зрештою вплинули назад на весь світ.
❤13❤🔥3