ну що, раз уже я назвав себе діджеєм цього каналу, треба починати ставити музику. тільки сьогодні замість треку буде моя фотогалерея. мені взагалі здається, що телефон розповідає про людину більше, ніж портфоліо.

там процес роботи мирно співіснує з гусінню, дивними знахідками, невдалими пряниками, шматками графіки, музикою і речами, які я сфотографував років п'ять тому, але досі не розумію навіщо.

у мене взагалі є дивна звичка — полювати на речі, які ніби нічого не означають. іноді вони так і залишаються просто фотографіями. а іноді через пів року чи два роки раптом опиняються на футболці, плакаті або стають початком нового проєкту.

покажіть одну фотографію зі свого телефону, яку складно пояснити, але видалити теж чомусь не виходить.

мені завжди подобалися предмети, які виглядають абсолютно функціональними, хоча ти зовсім не розумієш, для чого вони існують.

саме з цієї думки почалася колаборація M0D44 × A.SOCIETY. формально це був проєкт для гонконгського бренду окулярів, але майже одразу стало зрозуміло, що не хочеться зупинятися на самих окулярах. хотілося, щоб навколо них з'явився маленький світ, у якому всі речі говорять однією мовою.

усе почалося з форми. я намагався вигадати предмет, який виглядає так, ніби його можна знайти в якомусь наборі інструментів або дістати з кишені механіка з майбутнього.
він нічого не відкриває, не ремонтує і не з'єднує. але дуже хочеться повірити, що міг би.

на цих слайдах — лише частина пошуку. коли ця форма нарешті знайшлася, усе інше почало складатися майже само собою. вона трансформувалася у шарнір окулярів, кулон, бірку, графічний елемент і зрештою зв'язала всю колекцію.

частина моєї роботи так і залишається на жорсткому диску. іноді через NDA, іноді тому, що проєкт ще не вийшов, а іноді просто тому, що концепт так і не став реальністю. цей — із третьої категорії.

я працював над одним із напрямків для Pas Normal Studios. цей концепт не пішов у виробництво, тому можу показати частину внутрішньої презентації.

коли працюю над такими проєктами, мене найбільше цікавить не окремий принт чи кольори. мені важливо придумати історію, яка зможе пройти крізь усю колекцію. щоб графіка, палітра, типографія й навіть назви не виглядали випадковим набором рішень.

тут відправною точкою став час. але не як календар чи історія, а як сила, що залишає сліди. геологічні шари, стиснення, тиск, ерозія, викопні рештки — усе це поступово перетворилося на графічну систему й лягло в основу колекції.

цей етап мені завжди подобається найбільше. коли ти ще нічого не намалював, але вже починаєш розуміти, якими правилами буде жити майбутній проєкт.