Я прям дуже щиро вірю, що свої «слабкі» сторони у творчості можна перетворити на фішки. Я, наприклад, не сильно шарю в анатомії та загалом академізмі. Звісно, і живопис, і рисунок я вивчала у виші, ал е у мене виходило якось на троєчку.
Через це у мене закріпилась думка, що малюю я так собі.
Вже в академії у Польщі я усвідомила, що можна ж просто не намагатись йти туди, де відчуваєш такий сильний опір. Тоді я почала гратися зі стилізацією, гіперболізацією, різними підходами до композиції. І почало виходити таке, чого сама від себе не очікувала. Потроху почав зʼявлятись свій стиль, зʼявилась така собі бібліотека прийомів, які я використовую у ілюстраціях.

Іноді спостерігаю, як студенти у Проджі дуууже вперто намагаються приборкати якусь техніку, з якою ну ніяк не виходить подружитись: виходить прісно і затиснуто. Я в таких випадках дозволяю собі сказати «давай спробуємо по-іншому»⬇️

Про власний стиль

Думаю що перед тим, як почати шукати свій стиль, треба визначитись, що це значить саме для вас. Це може бути як і техніка, у якій вам комфортно працювати, так і якийсь особливий набір прийомів, та й взагалі будь що, що для вас підпадає під поняття «стилю».

«Свій стиль» це також не обовʼязково щось кардинально нове, чого не існувало ніколи на світі.
Важливо зрозуміти що вам от прям ПОДОБАЄТЬСЯ. Не буде зайвим також виділити якісь візуальні напрямки, в які ви навпаки НЕ хочете йти.
Теж варто памʼятати, що це не робиться раз і на все життя, а, умовно «зараз я б хотів спробувати себе в тому і тому, мені це цікаво, мені зараз тут комфортно»

Суперочевидна, але дуже важлива порада це збирати та аналізувати референси. Як з безпосередньо художнього світу, так і з суміжних сфер.
Я часто заходжу на it’s nice that, особливо в розділ projects + creatives, там багато красівого показують.

Також було питання про ту бібліотеку прийомів, про яку я згадувала в попередньому пості. У мене це, наприклад, тонкі, пластичні лінії, контур, симетрія, вміння перемикатися між пастельними та яскравими палітрами.

Для себе, для замовника

Мені здається, що часто буває так, що на початку ілюстрації, що робиш для себе відрізняються від тих, що пропонуєш клієнту. Можливо, десь це страх ризикнути, зробити щось, що не буде відповідати очікуванням.
Проте з часом, за моїми спостереженнями, «особистий стиль» та «стиль для клієнта» проникають один в одного. Вибудовується портфоліо, яке клієнти бачать та знають, чого можна очікувати. До вас починають приходити за вашим баченням і це неймовірно приємно.

Якщо від мене очікують щось, що ну геть відрізняється від моїх робіт, то, мабуть, просто не стався метч.

Не соромно щось не вміти, не відповідати очікуванням всіх та кожного. Це не означає, що ви не розвиваєтесь.

Можна просто собі нагадувати «я – не супермаркет, я – ✨бутік✨»

На відео кілька персонажиків, придуманих для польської організації Femonoteka, що займається захистом прав жінок

Being an illustrator is a spectrum