Женю, дякуємо тобі за цей тиждень! 💙

Було справжнім задоволенням читати канал і бачити твої роботи, інсайти та референси.

Особливо відгукнулася твоя рефлексія про те, як ти почувалася в роботі раніше і зараз. Завжди нагадує нам, що професійний шлях — це не лише про навички, а й про зміни всередині себе.

І окремо дякуємо за твою увагу до спільноти. За те, що весь цей час була поруч і з турботою поставилася до кожного учасника.

Не забувайте підписатися на Женю:
instagram
telegram

До зустрічі! 🫂

Перше, друге і десерт. Що можна зробити цього тижня, поки ми відпочиваємо без куратора 🏃

По-перше, долучитися до відкритої зустрічі «Розбір кейсів: AI for Motion Designers» з Аліною Капінос.
Якщо ще не встигли зареєструватися, можна зробити це тут.

По-друге, почитати наш новий кураторський AI-канал. Це перший тиждень, коли куратор веде канал, тому запрошуємо до дискусій 🐡

І на десерт, переглянути курси, які стартують у липні і підготуватися до нового сезону з апгрейднутими скілами.

Продж 💙

Спільното, цього тижня з нами — Олександра Балицька 💙

portfolio

Олександра вже майже 8 років займається ілюстрацією. Створювала роботи для The New York Times, The Atlantic, Die Zeit, Refinery29 та інших міжнародних видань.

У 2016 році переїхала до Вроцлава, де здобула ступінь магістра в Академії мистецтв.

Олександра поєднує графічний дизайн з ілюстрацією та є кураторкою курсу Illustration Beginning.

Передаємо канал й бажаємо натхненного тижня! ✨

Фото: Катерина Єрмакова

Хельоу! Неймовірно рада бути тут з вами! Буду дуже вдячна, якщо допоможете трошечки задати напрямок контенту, який вам буде цікавий, тому зараз буде міні-опитування 🫶

Синдром самозванця

Колись дуже сильно полюбила цю художницю за її іронічні картинки, а ця ілюстрація поселилась в голові і в серці. Саме так мені досі хочеться відповідати на запитання про власні успіхи 😁

Але коли твій синдром самозванця вже не жартує, а на повному серйозі починає переконувати тебе, що твої досягнення це «щасливий випадок, виграш в лотерею, добре стали зірки і планети», то треба ставити його на місце.

Я собі кажу, що синдром самозванця – це неправильна оцінка причинно-наслідкових звʼязків і що це тупо 🤪. Допомагає.

А ось і інстаграм художниці

Я прям дуже щиро вірю, що свої «слабкі» сторони у творчості можна перетворити на фішки. Я, наприклад, не сильно шарю в анатомії та загалом академізмі. Звісно, і живопис, і рисунок я вивчала у виші, ал е у мене виходило якось на троєчку.
Через це у мене закріпилась думка, що малюю я так собі.
Вже в академії у Польщі я усвідомила, що можна ж просто не намагатись йти туди, де відчуваєш такий сильний опір. Тоді я почала гратися зі стилізацією, гіперболізацією, різними підходами до композиції. І почало виходити таке, чого сама від себе не очікувала. Потроху почав зʼявлятись свій стиль, зʼявилась така собі бібліотека прийомів, які я використовую у ілюстраціях.

Іноді спостерігаю, як студенти у Проджі дуууже вперто намагаються приборкати якусь техніку, з якою ну ніяк не виходить подружитись: виходить прісно і затиснуто. Я в таких випадках дозволяю собі сказати «давай спробуємо по-іншому»⬇️