Ку-ку 👋

Якщо чесно, я вже хвилин сорок намагаюся написати перший пост.

І зрозуміла, що це значно страшніше, ніж мені здавалося.
Тому вирішила не вдавати, що все під контролем.😄

Зазвичай у смол-токах я стою осторонь і тихенько п'ю просеко, поки вечірка не закінчиться і можна буде абсолютно легально поїхати додому без відчуття провини за брак комунікабельності. 🥂

Тож, схоже, настав час розпочати свій перший ініційований смол-ток. 🙂

Окей, ви мене переграли 😄

Я вже морально готувалася відкривати ноутбук і показувати AI-демки. 😌

Але, якщо чесно, дякую за цей порятунок.

Почнемо значно глибше.✨

Якби ви зустріли мене чотири роки тому, то побачили б зовсім іншу Женю.

Таку собі відмінницю із синдромом самозванця. Я боялася когось образити, боялася здатися дурепою. Фізично я відчувала це як великий ком у горлі.
І водночас знала, що всередині мене живе величезний тайфун, який хоче вирватися назовні. Я завжди думала, що він знайде вихід через творчість. - Фігня.

Я пробувала різні модні методи самоаналізу й саморефлексії. Медитації. Йогу. Навіть грала в театрі, щоб вивільняти емоції.

🌙

Переломним моментом стала співпраця з одним великим клієнтом.
Я побачила, як дозволяю одній людині повільно руйнувати мене. А потім і всю мою команду.
І тоді зрозуміла одну дуже неприємну річ.
Поки я мовчу, я теж беру участь у тому, що зі мною відбувається. Сама себе блокую.

Мені остаточно набридло грати цю роль. Вона ніфіга не спрацювала за багато років. Значить, мінус.
Більше ніякої хорошої дівчинки.
На її місце нарешті прийшов той самий тайфун. Той, якого я багато років ховала через страх, що якісь дядьки вирішать, що я «не така».

Саме тоді народився перший із двох принципів, за якими я живу сьогодні.
Тотальна правда із собою і людьми навколо.

На практиці це дуже просто. Я постійно ставлю собі незручні запитання:
1) Хочу я працювати над цим проєктом?
2) Хочу працювати саме з цими людьми?
3) Чого я насправді хочу?

🌊

Правда не приходить тихо. Вона вривається в життя як скажений ураган. Ламає стосунки, які трималися лише на звичці та поверхневих діалогах. Забирає людей, поруч із якими ти стаєш меншою. І звільняє місце для тих, поруч із ким ти можеш бути собою.
Я більше не чекаю, що хтось помітить мій потенціал - той самий тайфун)
Тільки я сама відповідаю за його реалізацію.

Зараз, озираючись назад, думаю, як же це насправді просто.
Ти сам автор усього, що відбувається у твоєму житті.

Але щоб не просто зрозуміти це, а прожити, мені знадобилося десять років кар’єри, чотири роки пошуків і одні дуже токсичні стосунки з клієнтом.
Якби сьогодні я могла сказати щось тій Жені чотирирічної давності, це було б дуже коротко:

«Виходь із цього кокона сорому. Перестань бути зручною. Почни нарешті робити безлад у цьому світі. Інакше так і помреш скучною бабкою».

Саме тоді я перестала просити дозволу бути собою.
І назвала це дуже просто.


ПРИНЦИП 1/2
Тотальна правда.


🤍А як ви проживаєте свою правду? Чи бувають моменти, коли ловите себе на тому, що брешете собі?

Після вчорашнього поста зрозуміла, що не розповіла найважливішого.🤍
Бути правдивим з собою - це не вроджена риса.
Це навичка, яка тренується.

Поділюсь з вами своєю скарбничкою ресурсів, що допомогли мені колись або допомагають зараз тренувати навичку "правди".

1. ChatGPT

Використовую його як дзеркало власних думок при кризових або незрозумілих ситуаціях, коли відчуваю, що думки плутаються або коли важко прийняти рішення.

У мене є окремий діалог, куди я надиктовую голосові повідомлення після складних дзвінків, конфліктів або просто коли не можу докрутити якусь думку.
Такий собі потік свідомості.

Найцікавіше, що відповідь дуже часто народжується не від ChatGPT.
Вона народжується в процесі діалогу з собою, де чат - є аналітиком.
Чат добре структурує думки. Показує закономірності. Підсвічує патерни, які повторюються.
Іноді достатньо п’яти хвилин такої розмови, щоб перевести ситуацію з емоційної в абсолютно спокійну й аргументовану.

Мозок просто починає бачити картину цілком, бачить закономірності.

2. «Процес присутності» Майкла Брауна

Зараз читаю цю книгу.
Вона вчить дуже простій, але, як виявилося, зовсім не простій навичці.

Бути тут і зараз. З усіх усюд кричать про те, як важливо бути тут і зараз, але мало хто каже як же це зробити, як зупинити потік думок, перестати бути головую в майбутньому або минулому.

Найцікавіше, що повернутися в цей момент можна через дуже простий інструмент.
Дихання. Я почала помічати, що коли тривожуся або нервую, буквально перестаю дихати або затримую подих.
Коли повертаю увагу до дихання, повертаюся і в момент.
І дуже часто виявляється, що нічого спеціально “пропрацьовувати” вже не потрібно.
Достатньо просто перестати жити в думках про минуле чи майбутнє.
Поки що це найдієвіший інструмент роботи із собою, який я зустрічала за останні роки.
Раджу всім від щирого серця.

3. Євгенія Стрілецька

Свого часу її канал дуже сильно мені допоміг.
Саме завдяки їй я почала бачити причинно-наслідкові зв’язки у власній поведінці.
Не просто проживати емоції.
А розуміти, звідки вони беруться.
Для мене це був дуже важливий етап структуризації та впорядкування різних теорій та дотичних знань про психологію та самотерапію як таку.

Лінк


4. Ted Lasso

Один із найздоровіших героїв, яких я бачила в кіно.
Він не боїться бути смішним.
Не приховує емоцій.
І щоразу нагадує мені, що справжня сила часто виглядає дуже просто.

Тед - моя щира любов. Вразливість та глибина цього персонажа, зрілість його суджень зцілюють людей поруч.
Таких людей я називаю прозорими. Вони відчуваються як прозора крапля води.
В ньому я найбільше впізнаю себе. Не тому, що хочу бути схожою на нього. А тому, що багато його рис уже є в мені, як я це відчуваю.

Через таких персонажів ми іноді легалізуємо частини себе, які раніше боялися показувати світові.
Я ловлю себе на тому, що після кожної серії все менше намагаюся “відредагувати” себе під чиїсь очікування.
І все більше дозволяю собі бути собою.
Цей герой допоміг мені по правді легалізувати частини себе, які раніше боялися показувати світові.


🤍
І мені дуже цікаво почути про ваші ресурси, що допомагають вибудовувати правдивий діалог з собою.
Що останнім часом найбільше вплинуло на ваше мислення?
Можливо, людина, фільм, подкаст, інструмент або одна випадкова розмова?

Вайби моїх нещодавніх експериментів з підсвідомості 💭

Мій принцип 2

Ініціація

Живу тільки так вже рік.
Працює, друзі 👯

👇🏼

01. Люди

👇🏼

02. Зміна парадигми внутрішнього діалогу

👇🏼

03. Послаблення самозванця та сили зовнішніх авторитетів

👇🏼

Лайфхак на мільйон доларів для всіх креаторів.

Найефективніший формат безкоштовного і надшвидкого піару зараз - емоційні пости в тредс.

Сьогодні запостила, гляньте який резонанс ❤️‍🔥

Три роки тому я поставила собі одну ціль.

Отримати першого клієнта, який живе на іншому ринку, ніколи не був пов’язаний з Україною і сам захоче працювати саме з нашою агенцією.

Цього року це сталося.

Якщо розкласти цю історію на частини, то я бачу чотири речі, без яких цього б не сталося.

Нехай ця історія зекономить час і дасть сил всім, хто має схожі мрії.🤍

💫Перше.

Ми почали робити проєкти, які самі хотіли б бачити у своєму портфоліо. Не тому, що так попросив клієнт. Не тому, що це продається.
А тому, що нам було цікаво. Як дитині.
Тут велика вдячність за ініціацію цієї ідеї нашої головної дизайнерки Олі.

Після років комерційної роботи це було дуже дивне відчуття.

Саме ці роботи згодом стали обличчям нашої агенції.
І саме їх почали репостити по всьому світу.

🔆Друге.

Ми почали системно займатися PR.
Не один лист.
Не одна публікація.
А сотні.
Щодня.
За це я дуже вдячна нашому менеджеру Віталіку.
Він просто вперто продовжував розсилати наші роботи у всі можливі міжнародні медіа.

Навіть тоді, коли відповіддю була тиша.

✨Третє.

AI.

Мені здається, тут дуже багато хто помиляється.
AI не створив нам репутацію. Він став каталізатором репутації, яку ми будували роками.

Він дозволив реалізовувати ідеї, які ще кілька років тому були або занадто дорогими, або взагалі неможливими.

А ще…

Він повернув нам азарт!
Так! Про це мало говорять, але дизайнер в потоці творчості з підтримкою аі відчуває азарт, коли дійсно створює те, що йому подобається. Це схоже на гру в Сімс, як сказала моя менті - Даша.

Той самий дитячий стан, коли хочеться гратися до пізньої ночі або до останнього кредиту 😅

👯Четверте.

Ми просто не здалися.

До того, як Packaging of the World, а потім Pentawards почали публікувати наші роботи, було дуже багато кейсів, які майже ніхто не помічав.
Дуже багато листів, на які ніхто не відповів.
Дуже багато моментів, коли хотілося подумати:
«Може, це нікому не потрібно?»
Але ми просто продовжували.

🤍

Коли Віталік написав мені, що Pentawards зробили з нами спільний пост з кейсом Folio, я стояла посеред фестивалю Be Wine.

І просто почала плакати.

Ти дуже довго робиш щось.

Іноді здається, що нічого не відбувається.

А потім одного дня все, що ти будував останні кілька років, починає працювати одночасно.
Виявляється, мрії теж мають інерцію.

Саме так до нас прийшов перший великий локальний американський клієнт.

🤍

А яка мрія зараз будується у вас, навіть якщо поки що здається, що нічого не відбувається?