Короч, я все-таки успішно перейшов повністю на #Nushell. Користування ним реально прискорює мені деякі речі, але не тому, що він там працює якось швидше або дозволяє зробити те, чого не дозволяє зробити #Bash, а просто тому, що я інтуїтивно значно швидше знаходжу спосіб досягти своєї мети саме в ньому.

Я виріс на #DOS та #Windows, тож мене вся ця ваша #unix-ідеологія завжди трохи піддратовувала: зокрема через лицемірність щодо того, наче краще мати на кожну маленьку дію окрему штуку, яка її виконує і яку можна легко компонувати з іншими такими штуками, але на практиці у нас є десяток команд, зате в кожній по сотні --ключів. Ну короч, не зміг я себе змусити цим користуватися.

А ось Nushell залетів аж бігом, бо він дуже схожий на мови програмування, якими я й так користуюся. Врешті, як відомо, інтуїція = знання + досвід. Ну й оперувати структурованими даними завжди приємніше, ніж масивом неструктурованого тексту.

Були авжеж і труднощі. Найголовніше: про Nushell ніхто не знає 🙂 Тож якщо вам треба якось інтегрувати собі #pyenv чи може #homebrew, то доводиться робити це вручну (а для цього інколи доводиться читати bash-скрипти 😭), але в принципі у мене працює все, що мені було потрібне.

І ВСЕ Ж! Найкорисніше покращення, що я колись впроваджував у термінал, насправді працює в будь-якому шелі:

alias учше=exit

Не дякуйте )