Час охуєнних історій.

Чотири місяці тому якийсь чувак не міг зробити на #QML напівпрозорий тайтл у елемента, який би виходив за межі батьківського прямокутника (дивіться скріни). Мені це здалося цікавим, бо я полюбляю робити прототипи під настрій, тож я накидав коду й поділився своїм рішенням проблеми в чаті.

Зараз (так, за чотири місяці з тих подій) він зʼявляється знову й каже, що мій код багнутий, бо непридатний для використання з кількома подібними елементами. Типу він місяцями намагався проблему подолати, але не зміг 🤣

Я щойно з цікавості витратив ще 20 хвилин, щоб зробити варіант з декількома подібними елементами (останній відос).

Короч розгадка: як виявилося, чувак — русня. (Код більше не даю авжеж 🙂).

Як на людину, яка живе навіть не в місті, а в смт, та переважно сидить вдома, я якось забагато цікавлюся засобами індивідуальної мобільності.

Наприклад, в мене є вже другий електроскейт (а до того був і звичайний), щоправда трохи важкуватий. А ще я досі зрідка дивлюся в бік WALKCAR за всі гроші 😅

З іншого боку в мене є мотоцикл — абсолютно must have для душі.

Колись давно, десь 40 років тому, Honda випускала щось середнє за розміром між тим та іншим — такі кумедні складні мопеди під назвою Motocompo. Офіційно вони були доступні тільки в Японії й вироблялись роки три може, тож можете уявити собі ціну поза нею. Зараз досі можна знайти від 4000€, але це раритет та рідкість.

Ну й шо ви думаєте? Правильно, вони анонсували електричну реінкарнацію під назвою Motocompacto! Виглядає ця чудасія вельми сумнівно, їде до 20 км з максимальною швидкістю 25 км/год (мій скейт навіть швидший), коштує тисячу баксів. Якщо трохи розібратись, то в принципі це майже той самий самокат, тільки з сидінням та корпусом, на якому можна щось намалювати або нафігачити наліпок. Але все одно цікаво! 😋 Нині настільки розвинена тема всіляких скутерів, байків, моноколес тощо, що може навіть цього разу у них краще піде з продажами. Я б спробував проїхатись.

Як довго працюєш над чимось, то зазвичай око замилюється, і стає важко раціонально оцінювати результати праці. Це актуально, мабуть, для будь-чого, де критеріїв для оцінювання або немає, або вони дуже складні: мистецтво, програмування тощо. Тож зрештою думка трохи підмагнічується чи то до «все лайно», чи до «наскільки ж офігенно».

Час мені автівку нову брати, тож думаю, чи не взяти собі щось трохи дорожче цього разу, ніж моя Куга. Пішов дивитись Мерседеси, бо дарма ми MBUX робимо вже 9 років чи шо? (Хоча я особисто цим вже два роки не займаюсь безпосередньо).

Коли бачиш систему щодня, катаєшся на S-class та EQS задля тестування та переймаєшся за фічі, які треба заделіверити вчасно, то фокус з простого користування зміщується в професійний бік.

А тут сів в GLC, потикався, замислився над повсякденним використанням. Інтерʼєр безперечно крутезний, інфотейнмент-система наша дуууже крута — тупо найкраще, що є на ринку — дуже швидка й красива. Звук в моєму Форді взагалі в порівнянні наче годинник «Montana» проти студійного запису 😂 АЛЕ! Я раптом збагнув, що окрім навігації у своєму автомобілі я здебільшого користуюся ще двома крутилками: гучність та температура. І все. А тут клімат повністю сенсорний на тачскріні, а гучність — маленький тачбар справа під екраном, причому + та − навіть не реагують на натискання чи дотик — тільки на свайп. І коли гучність регулюєш, то на екрані зʼявляється слайдер, але без циферок )) Ми з дружиною звикли, що коли разом їдемо, то ставимо на 6–7, щоб і музло норм чутно було, і поговорити можна. Коли я сам їжджу, то на 9 ставлю. А тут тупо слайдер.

Ну добре, годі про «преміальний» GLC. Сіли потім з дружиною в «бюджетний» GLA — і це зовсім інша справа! Нормальні хардварні контроли. І коштує на 30к євро менше 😅 Так, я розумію, що різниця між ними не тільки в цьому, але що важливіше обʼєктивно: дрібнички, які дратуватимуть щоразу, як сідаєш за кермо, чи ті пів секунди при розгоні від 0 до 100? В GLA навіть ручки на дверях зсередини зручніші ) Дуже дивні відчуття.