Цілком слушна думка вже живого класика😎

Не дуже люблю Леся Подерев'янського через його специфічний лексикон.
Я не ханжа і теж не проти часом міцного слівця, особливо щодо північних сусідів.
Але я проти тиражування обсценної лексики на широкий загал і популяризацію нецензурних висловлювань.

А ви?
Пишіть у коментарях

От сьогодні якраз той ранок, коли хочеться дуже багато матюкатися...

Але не буду, бо не хочу уподібнюватися до носіїв булгаківської говірки, які буквально розмовляють матюками, про що свідчать численні перехоплення, де син так говорить до матері, а вона йому відповідає...

Безумовно, бувають ситуації, де лайка доречна і, як кажуть деякі лікарі, навіть потрібна, щоб зняти стрес, наприклад.

Проте все має бути в міру.
І приємно, що більшість із вас такої ж думки🤗

Крім того, вишукано лаятися можна і без матюків! Пізніше напишу, як.

Щиро сподіваюся, що з вами все гаразд🥰

Сонячного дня всім і натхнення на добрі справи🤗

Русня - гній🤬

Українці завжди вміли лаятися. Приклади можна побачити хоча б у творі І.Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я". Але уникали лаятися при дітях. Взагалі до дітей - особливе ставлення.

Т.Шевченко у своєму "Щоденнику" зокрема зазначав, що прихильність будь-якого українця можна завоювати смаколиком для його дитини🙂

Таким чином, уникаючи відвертої лайки, говорили натяками.

Наприклад, в українців чоловічий статевий орган часто називали "василь" або "юрко", а жіночий - "василина" або "маруська".

Тобто шлях руського воєнного корабля можна окреслити приблизно так: а йди ти до василя😀

Більш детально про особливості обсценної лексики можна прочитати в праці Л.Ставицької "Українська мова без табу"
#слововживання

Слово одягати має кілька значень:
🔸«забезпечувати когось одягом», наприклад: Ось дочка розбагатіє, і нас, батьків, буде одягати.
🔸також одягають одежу (так-так, одежу… не бійтеся цього слова: одежа, одежи‌на — давні українські слова).
Тож одягають сукню, сорочку, спідницю, пальто, штани, плащ…

‼️А надівають різні аксесуари, прикраси: шапку, рукавички, намисто, сережки, окуляри, надівають також наручники.
#слововживання

‼️Правильна відповідь - взувати😎

Наші неповторні прізвища 🩵💛

Загубиколесо 🛞

На думку відомого словникаря Тараса Берези, це прізвисько невдалого візника, чумака або козака з обозу, який через неуважність або погані дороги втратив колесо від воза 😄

Можливо, так іронічно називали стельмаха (майстра коліс), чия робота виявилася не надто надійною.

«Колесо» в народній уяві також символізувало долю (фортуну), тож «загубити колесо» могло означати тимчасову втрату везіння.

У реєстрі війська Запорозького 1649 року козаки з прізвищем Загубиколесо є в Полтавському та Прилуцькому полках.

Це території, через які проходили основні торговельні та військові шляхи, де стан «транспортних засобів» (возів-маж) був життєво важливим.

У козацьких реєстрах також знаходимо не менш колоритні прізвища: Крутиколесо, Ламайколесо.

А от сьогодні це прізвище викликає асоціацію з подорожами, пригодами та вмінням виходити зі скрутних ситуацій🚘

Друзі, а які колоритні українські прізвища траплялися вам?
Пишіть у коментарях
#історія #культура

Чи задумувалися ви про те, як часто чиїсь слова моделюють ваше сприймання дійсності?

📖 ЕКСПЕРИМЕНТ "ВЧЕНИЙ ЧИ ВБИВЦЯ"

✅ Один і той самий портрет чоловіка було показано двом групам студентів - майбутніх психологів - нібито для перевірки їхньої психологічної проникливості. Потрібно було скласти характеристику людини, спираючись на зовнішність.

✅ Одній групі експериментатор сказав, що це "портрет талановитого вченого", а іншій - "портрет злочинця". Згадка про це робилася побіжно.

✅ У першій групі переважали такі характеристики: "Його високе чоло свідчить про великий розум, прямий ніс свідчить про силу волі, високу працездатність, легка посмішка підкреслює доброту..."

✅ Друга група характеризувала портрет так: "Його плоске чоло свідчить про невисокий інтелект; прямий, різкий ніс підкреслює готовність іти до мети по трупах; зловтішна посмішка виражає озлобленість на весь світ..."

❗️ Портрет був один і той самий, але попередня установка вплинула на оцінку.
#психологія

Продовжуючи тему допису "Вчений чи вбивця?", скажу, що в психології та теорії масової комунікації таке попереднє формування сприймання називають фреймінгом. І це один із засобів маніпуляцій☝️

Фреймінг (від англ. frame — рамка) — це спосіб подання інформації, за якого факти не змінюють, але змінюють контекст, акценти або емоційне забарвлення.

Як це працює?

Наприклад, у рекламі: «Цей йогурт містить 20% жиру».

Або: «Цей йогурт на 80% знежирений».
Інформація про йогурт не змінилася, але вгадайте, який варіант купують частіше?😉

Широко використовують фреймінг у журналістиці.

Наприклад, медіа фокусують увагу лише на певних аспектах проблеми, ігноруючи інші, щоб створити бажаний образ (подати протест можна як боротьбу за права або як загрозу громадському порядку).

Фактично фреймінг - це метод формування «порядку денного», коли медіа не просто повідомляють новину, а задають аудиторії конкретний спосіб, як саме думати про цю подію😎
#психологія #комунікація

Які ви пробували?

Поволі туман підноситься вгору. Врешті розвиднілося так, що ми можемо бачити гостинець. Перше, що на ньому ми помітили, була частина польського червоного війська приблизно з 150 вояків, яка посувалася до села Улюч.

За цією частиною їхали на підводах цивільні поляки, які при появі свого війська звичайно подавались за ним на українські села, щоб використати нагоду і пограбувати українське населення…

Поміж хатами можна було розпізнати військових і цивільних поляків, що кинулися грабувати. Крики й плачі доносились до самого лісу. Між катованими були не тільки селяни, але і їх жінки.

(Зі спогадів поручника УПА Михайла Громенка «У великому рейді» про події 1947 року)
#історія

Сьогодні хочу поговорити про польсько-українські відносини.

Чомусь поляки вважають, що ми маємо питати в них, кого шанувати.

Згадують Шухевича, Бандеру, не спромігшись згадати про звірства Польщі в Галичині, пацифікацію 1930-х, ув’язнення, розстріли, придушення української ідентичності.

Вони згадують Волинь, але не згадують Пілсудського, Тадеуша Голувка, який закликав «приборкати українського дикуна» і виселити його до Сибіру.
Не згадують Березу-Картузьку — концтабір для українців, розстріли в Сяноку, Перемишлі, на Лемківщині.
Не згадують операцію «Вісла».

І не хочуть визнати: якби Польща поважала українське право на землю і гідність — можливо, ніхто б і не взяв до рук зброю.

Ми ж пам’ятаємо тих, хто боровся проти імперій.
Боровся жорстко, як і ми зараз проти росії.

Польща ж не відмовляється від пам’яті про Пілсудського?
Хоча саме він у 1919 році вторгся в Україну: польське військо придушувало ЗУНР, поляки катували українців у львівських тюрмах.
А коли українці відповіли — це «варварство»?

Та й сьогодні нам є чим дорікнути полякам: досі ЖОДНА ракета, ЖОДЕН шахед не були збиті.

А тепер подумаймо, кому вигідно, щоб Польща й Україна обмінювалися взаємними обрАзами?

Отже, чудово розуміємо природу нинішнього конфлікту.

І ми можемо й надалі обмінюватися звинуваченнями, а на болотах будуть аплодувати.

Минуле має залишатися в минулому. Ми повинні його знати, пам'ятати, шанувати. Але точно не повинні вказувати іншим, як його шанувати. У кожної нації свої герої.

Українці перегорнули цю сторінку історії і позбулися колоніальної травми, пробачили і хочуть вільного майбутнього. Зараз слово за поляками.

Така табличка ☝️ дещо дезорієнтує обізнану людину.

Тож бомбосховище чи укриття?

Обидва слова є в українській мові та схожі за значенням, але є й відмінності.

🔸️Бомбосховище - це спеціально обладнаний захисток від авіабомб і артилерійських снарядів. 

🔸️Укриття‌ (також сховок, схованка, сховище, за‌хисток, розм. криївка) — місце, яке є або може бути захистом, прикриттям.

👉Єдина відмінність цих слів полягає в тому, що бомбосховище - це спеціальна захисна споруда, об'єкт цивільної оборони, а укриття - це цокольні та підвальні приміщення будинків, підземні паркінги та підземні переходи.
Звісно, безпечніші саме бомбосховища👌
#слововживання

Набридло додавати купу каналів на різні теми? Приєднуйтесь до нашого Смузі у нас є все: гумор, історичні факти, фільми, рецепти, подорожі, архітектура, космос, екстрим, музика, містика, як ЗСУ гатять русню і ще дуже багато цікавого та корисного. 💙💛
Підписуйся- https://t.me/httpscmuzi

Відкриті та закриті запитання: різниця, яка змінює спілкування

Багато людей навіть не помічають, що ставлять переважно закриті запитання. А потім дивуються, чому співрозмовник відповідає коротко, неохоче або розмова швидко згасає.

Закрите запитання передбачає коротку відповідь: «так», «ні» або кілька слів:
❌ Тобі сподобалася зустріч?
❌ Ти вже закінчив проєкт?
❌ У тебе хороший настрій?

Відкрите запитання спонукає людину розповідати, пояснювати, ділитися думками та емоціями:
✅ Що тобі найбільше сподобалося на зустрічі?
✅ На якому етапі зараз твій проєкт?
✅ Що сьогодні вплинуло на твій настрій?

Як перетворити закрите запитання на відкрите?

❌ Тобі сподобався фільм?
✅ Що ти думаєш про цей фільм?
❌ Ти втомився?
✅ Як минув твій день?
❌ Тобі подобається нова робота?
✅ Що тебе найбільше радує або засмучує на новій роботі?
❌ Ти погоджуєшся зі мною?
✅ Як ти бачиш цю ситуацію?

‼️ Якщо запитання починається зі слів «що», «як», «чому», «яким чином», «що саме», воно зазвичай відкриває простір для діалогу
#комунікація

В Одесі живуть одесити;
у Вінниці - вінничани;
в Івано-Франківську - іванофранківці;
у Харкові - харків'яни;
у Кривому Розі - криворіжці.

А де живете ви?

І чому жителі Кременчука не кременчужани?😉

#правопис #слововживання

Українською мовою правильно писати Кременчук, і саме, такий топонім фігурує на всіх мапах України.

Існує кілька версій походження назви міста. За однією з них – від тюркського «керменчик», що буквально означає «невелика фортеця». За іншою – від старовинного топоніму «Кремінчук», який означав «маленьку скелю», «кам’янисте місце» – це зумовлено особливостями місцевого рельєфу.

А от у російській мові це місто називають Кременчуг.
Відповідно часто в Україні помилково від російської назви утворюють назву жителів - кременчужани. І це не правильно!

Запам'ятайте: в Кременчуці живуть кременчуківці☝️
#правопис