❗️❗️❗️ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС ЗАТВЕРДЖЕНО ОФІЦІЙНИМ СТАНДАРТОМ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ

💁🏻‍♂️ Національна комісія зі стандартів державної мови на засіданні 01 березня розглянула й затвердила Український правопис як стандарт державної мови. Цим рішенням Комісія виконала постанову Верховної Ради України «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави» від 15 січня 2026 року і ввела в правове поле єдиний офіційний текст правопису.

Нагадую, що ще влітку 2024 року закінчилися 5 років, відведені на «плавний перехід» до повного впровадження Нового українського правопису, тож ще півтора роки тому НАСТАВ ЧАС ГОВОРИТИ І ПИСАТИ ЗГІДНО З НОВИМИ ПРАВИЛАМИ.

Крім того, Кабінет Міністрів України мав розробити та затвердити до 01 березня 2026 року єдиний стандарт унікального шрифту для оформлення оригіналів текстів законів України, постанов та інших актів Верховної Ради України, що й відбулося.

«Під час підготовки робоча група отримала 1400 пропозицій змін до тексту від громадськості. Від 27 органів державної влади, наукових та освітніх установ надійшли листи з відгуками та пропозиціями. Частину пропозицій урахувала, щодо частини зробила висновок про їх розгляд під час внесення змін до правопису в установленому законодавством порядку», – заявили у Комісії.

Отже, Комісією вдосконалено структуру правопису, зроблено редакційні та технічні виправлення, а також видалено в ілюстративній частині приклади, що стосувалися держави-агресора.

❗️ ЗМІНИ В НЬОМУ НЕ ВПЛИНУТЬ НА УСТАЛЕНІ ПРАВИЛА ПРАВОПИСУ ДЛЯ КОРИСТУВАЧІВ ❗️

☝🏻 Текст Українського правопису набере чинності й буде опублікований на офіційному вебсайті Комісії одночасно з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 437 «Питання українського правопису».

Нагадую також, що в Міністерстві освіти і науки України підтримали проєкт про заборону спілкуватися російською на перервах у школах

#правопис@communicate_effectively

Якщо вже використовуємо у своєму мовленні англізми, то робімо це правильно☝️

Сьогодні я не отримала жодного імейлА

❗️Зверніть увагу

🔸Пишемо імейл (а не «і-мейл», «емейл», «ємейл», «е-мейл», «є-мейл» тощо).

У родовому відмінку однини слово «імейл» залежно від його значення має два закінчення: імейла (щось конкретне — поштова електронна скринька, адреса електронної скриньки, електронний лист) та імейлу (абстрактне — система електронної пошти).

#правопис@communicate_effectively

Правила спільноти
На каналі ви зможете знайти корисну інформацію про комунікацію, публічне мовлення, психолінгвістику, особливості слововживання, правопису, культурно-історичні події, пов'язані з мовою, мовленням і комунікацією. Навігація за хештегами:
#правопис
#комунікація
#публічне_мовлення
#слововживання
#історія
#культура
#психологія
Пишемо коментарі ЛИШЕ українською мовою!
З повагою ставимося до інших. За образи, мову ворожнечі, розміщення сторонніх посилань без узгодження з адміном - бан.
За матюки, лайку - попередження, потім - бан!

Чому люди з розвиненим мисленням, здатністю до аналізу й рефлексії, з широким інтелектуальним горизонтом значно рідше описують своє життя мовою задоволення і значно частіше мовою розчарування, втоми або внутрішньої відстороненості?

Це питання не народжується з побутових спостережень і не є літературним штампом. Воно з’являється щоразу, коли філософія, психологія чи наукова рефлексія намагаються зрозуміти зв’язок між мисленням і добробутом. І що глибше це питання розглядають, то очевиднішим стає: відповідь упирається не стільки в особливості інтелектуалів, скільки в саме уявлення про щастя, яке ми звикли вважати універсальним.

Почати доводиться з непопулярного, але необхідного: твердження про розчарування інтелектуалів не є метафорою. Воно має емпіричне підґрунтя. Упродовж останніх десятиліть психологія накопичила достатньо даних, які свідчать: між високим рівнем когнітивних здібностей і суб’єктивним відчуттям щастя існує стійка, хоч і не абсолютна, негативна кореляція. #психологія@communicate_effectively

Зокрема, узагальнений аналіз досліджень, опублікований у Personality and Individual Differences у 2017 році, виявив, що люди з високим IQ частіше демонструють знижену задоволеність життям не через депресивні розлади, а через підвищену когнітивну активність, насамперед схильність до постійного повернення до питань, які не мають остаточних відповідей.

Але суха статистика нічого не пояснює без глибшого шару. Бо проблема не в інтелекті як такому, а в ефекті, який він має щодо сприйняття реальності.

Людське щастя, як би це не дратувало прихильників «усвідомленого життя», значною мірою тримається на когнітивних спрощеннях. Ілюзія справедливості світу, віра в пропорційність зусиль і результату, переконання, що події мають внутрішній сенс, – усе це не істини, а психологічні опори. Вони дозволяють людині жити без постійного екзистенційного напруження. Проблема інтелектуала полягає в тому, що ці опори він бачить наскрізь.

Ще в XIX столітті Артур Шопенгауер сформулював думку, яка згодом лише підтверджувалася науково: чим вищий рівень мислення, тим менше ілюзій доступно людині для психологічного захисту. Інтелект не створює додаткових страждань, але позбавляє анестезії. Людина починає бачити не лише події, а й їхню випадковість, не лише правила, а й їхню умовність, не лише сенси, а й те, як їх конструюють.

Саме в цьому місці виникає те, що називають «розчаруванням у житті». Не як емоційний зрив, а як повільне зникнення очікувань. Інтелектуал рідко чекає від світу справедливості, але він довго чекає хоча б логіки. І з часом змушений визнати: світ не зобов’язаний бути ані справедливим, ані логічним, ані узгодженим із людськими уявленнями про належне.

Альбер Камю назвав це зіткненням із абсурдом не як трагедію, а як факт. Не бунт і не депресія, а ясне бачення розриву між людською потребою в сенсі й байдужістю реальності до цієї потреби. І тут інтелектуал опиняється в гіршій позиції, ніж людина, яка здатна жити у простіших схемах: він не може «розбачити» те, що вже зрозумів.

Звідси й особлива форма самотності, яку часто плутають із соціальною. Насправді це самотність смислова. Інтелектуал може бути серед людей, працювати, жартувати, взаємодіяти, але внутрішній діалог, у якому він живе, не знаходить повного відгуку назовні. Не через зверхність і не через холодність, а через різну глибину запиту до реальності. Там, де для одних достатньо «так прийнято», для нього цього замало.
#психологія@communicate_effectively
#комунікація

Історія Дня вишиванки
Свято започаткували у 2006 році. Його ініціаторкою стала студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.

Надихнув її одногрупник Ігор Житарюк, який регулярно приходив на заняття у вишитій сорочці. Тоді Леся запропонувала студентам обрати один день і масово одягнути вишиванки.

Спочатку до акції долучилися лише кілька десятків студентів та викладачів факультету. Проте вже за кілька років День вишиванки перетворився на масштабне всеукраїнське та міжнародне свято, до якого приєдналася українська діаспора та прихильники України у різних країнах світу.
#історія #культура

Українське національне вбрання давно стало популярним у світі. У вишиванках помічали:

Johnny Depp
Milla Jovovich
Uma Thurman
Halle Berry
Kate Moss
Anne Hathaway
Lana Del Rey
Mike Tyson
Adele
Nicole Kidman
Jackie Chan
Також українські етнічні мотиви використовували всесвітньо відомі модні бренди:

Dolce&Gabbana
Valentino

Історики та археологи вважають, що елементи української вишивки існували ще за часів скіфів, які проживали на території сучасної України до нашої ери.

Також походження орнаментів пов’язують із

Трипільською культурою
епохою Київської Русі
давніми слов’янськими традиціями

Найдавнішими орнаментами вважають:

ромби
зигзаги
кола
хвилясті лінії
меандри
Особливо популярною в Україні була техніка «ретязь» — один із різновидів хрестикової вишивки.
А які у вас вишиванки? Показуйте, діліться красою🤗
#історія #культура

🙁Чому «ні» викликає почуття провини і негативні емоції?

Деякі нації намагаються взагалі не вживати цього слова. Наприклад, в арабському світі «ні» вважають поганим словом, а японці взагалі його уникають. Якщо ви спитаєте в японця, чи хоче він ще чаю, то з великою вірогідністю почуєте у відповідь "Мені вже й так чудово".

🤔То що ж не так із «ні»?

Виявляється, винні гормони: коли ми кажемо «ні», у крові з'являється кортизол - гормон стресу, як реакція на можливий конфлікт. А коли відмовляємо в допомозі або в роботі, може з'являтися почуття провини, яке супроводжують ще адреналін і норадреналін - гормони "бий або біжи", що зумовлено страхом засудження.

⛔️Коли ви відмовляєте, може з’явитися відчуття, що ви — погана людина, і що інші можуть образитися.

🚫Але пам'ятайте, що це не про реальну провину, а про стару звичку — ставити чужі інтереси й очікування вище за власні межі.

❗️Коли відчуєте провину за відмову, не намагайтеся одразу заглушити це відчуття. Запитайте себе: кому ви хочете сподобатися?

#психологія

🔅«Свобода починається з права говорити «ні», — Ганна Арендт.

Сьогодні хочу продовжити тему відмови. Тому невелике опитування

Друзі, сподіваюся, ви всі в безпеці і з вами та вашими рідними все гаразд🤗.

Жахлива ніч... ще одна жахлива ніч.

Але мусимо жити, працювати, навчатися, бо ворог чекає саме на нашу паніку, страх, дезорієнтацію і, як наслідок - відсутність опору. Це не наш шлях. Ми будемо жити наше єдине прекрасне українське життя і насолоджуватися кожним його моментом, готуючи помсту