З біологічної точки зору, щастя — це прагнення до виживання. У всякому разі так вважає наш мозок. І нагороджує нас за усі дії, які сприяють виживанню, так званими гормонами щастя: ендорфін, дофамін, серотонін, окситоцин.

Коли ми не відчуваємо себе щасливими, мозок не говорить, якого саме гормону не вистачає, тому ось декілька уточнюючих питань:

- Я підтримую фізичну активність? (Ендорфін).
– Я часто виявляю емоції? (Ендорфін).
– Я розвиваюсь у професії? (Дофамін).
- Я часто дізнаюся про щось нове? (Дофамін).
- У мене є підстави для гордості? (Серотонін).
– У мене є люди, про яких я дбаю? (Окситоцин).
- У мене є люди, які дбають про мене? (Окситоцин).

«посыпая могилу сахарной пудрой приговаривать, что это тортик» — про знецінення і уникання тяжкого переживання.

із сьогоднішньої лекції з гештальт-терапії 🤍

Суть будь-якої залежності — людина не може регулювати свій емоційний стан здоровими способами.

Твій окремий вчинок — це не увесь ти. Ти можеш оступатися в конкретну одиницю часу, але це ще тебе не визначає як людину.

Роль рятівника — це часто спосіб відволіктися від пластинок власного страждання. (с)

Сором («я якийсь НЕ такий») лікується досвідом прийняття. Коли хтось тобі дозволяє бути, не навішуючи оцінки і ярлики.

«Психическое здоровье важно. Но можно быть психически здоровым, но при этом крайне несчастным.

Важно психологическое ещё благополучие. Оно проявляется в том, что ценишь спокойные симметричные отношения, а не метания, страдания и драмы.»

Что такое ПТСР о котором так любят говорить. По сути это невозможность психики сбросить и обнулить показатели датчиков опасности даже тогда, когда мы уже в полной безопасности. Реакция на тригеры, кошмарные сновидения, диссоциации, подавленность или наоборот сильная агрессия неадекватная ситуации это всё проявления того что психика не считывает реальность настоящего, а продолжает реагировать вроде сейчас это то, что было тогда.

Конгруентність — це узгодженість елементів системи між собою.

Якщо те, що людина відчуває, думає, говорить і робить — співпадає , в цей момент часу вона конгруентна.
Конгруентність — це стан абосолютної цілісності і щирості.

Найбільш близькими до конгруентності є діти.

Процеси, які нашою психікою завершені — забуваються. А ті, які не завершені, роками спливають в пам‘яті без будь-якої причини. (с)

«Не глаза и уши создают наш мир, а страх и надежда. То есть не органы восприятия, а система интерпретации.»

В скарбничку підтримуючих висловів:

1. Будь який стан — тимчасовий
2. Краще неідеальна дія, ніж ідеальна бездіяльність

Я не зависимый и бездельник, у меня просто пассивная артжизнь

...То, что мы себе позволяем в своей жизни – это именно те права, которые смогли обеспечить нам родители.

Обеспечить количеством собственной зрелости и любви.

Если их ресурс выдерживать нас, отличающимися от их представлений, был микроскопическим, стало быть, мы выделяем себе микроскопические права... (с)

Рефлексія — здатність свідомо звертати увагу на свої думки, емоції і поведінку, оцінювати прийняті рішення і перспективи. Це зміщення уваги із зовнішнього на внутрішнє. Переосмислення і аналіз.

Життя — це сума абсолютних випадковостей, помножених на варіанти, які ми готові впустити в своє життя.
(навіяно діалогом з Ann)

Любити в людях те, шо їх від нас відрізняє

В аб‘юзивних стосунках важливо розуміти, шо головний аб‘юзер — він всередині. Як ми себе всередині гнобимо, такого зовнішнього і знаходимо. (с)

Людина, як правило, прагне до знайомого, а не до кращого.