Згодні на всі 100% ! ☝🏻☝🏻☝🏻

​​Підсумки церковного життя України 2020 року за версією Churcher

Через пандемію у внутрішньому церковному житті країни цей рік був скоріше роком важливих роздумів, відкриттів та аналізу, ніж гучних подій. Жевріли та поволі розвивалися старі конфлікти. Абсолютно всі конфесії допомагали медичним закладам, посилили соціальне служіння. Перед богословами постали нові питання щодо того, як проводити богослужіння та опікуватися вірниками під час жорсткого карантину, чи можна і як користуватися тими чи іншими технологіями. Ще один з небагатьох нових трендів - це активізація екуменічного діалогу та співпраці на тлі спільних проблем і загроз. Також було офіційно ліквідовано УАПЦ (о), парафії якої вирішили вслід за архієпископом Ігорем Ісіченком перейти до УГКЦ. Певні організаційні зміни відбулися для українців греко-католиків Італії, Іспанії та Польщі. Ще низка питань, зокрема щодо Закарпаття, перебуває на розгляді у Ватикані.

Не в повну силу, але запрацювала Держслужба з етнополітики та свободи совісті - і навіть відзвітувала про можливість онлайн-реєстрації релігійних організацій у додатку "Дія". Що, за чутками, дуже обурило колишніх працівників Департаменту релігій і національностей Мінкульту. До речі, аби працевлаштувати останніх в Управлінні гумполітики Департаменту гуманітарної та соціальної політики Секретаріату КМУ був створений окремий Відділ з питань релігій, забезпечення права громадян на свободу світогляду та віросповідання.

Попри коронавірусні обмеження Володимир Зеленський зустрінувся з Папою Франциском і вдруге - більш плідно за перший візит, - із Патріархом Варфоломієм. Екзарха Вселенського патріархату в Україні висвятили на єпископа. Православну Церкву України визнала Церква Кіпру.

На жаль, пандемічні обставини не сприяли розв'язанню системних проблем, таких як брак гідних душпастирів, хабарництво, зловживання алкоголем, різноманітні порушення в сімейному житті священнослужителів, а також в майнових питаннях - зокрема, серед керівників духовних навчальних закладів. Багато релігійних діячів досі не відкинули радянське мислення та звички.

Зі всіма цими речами нам доведеться розбиратися у наступному році. Хоча й без того наступний рік навряд чи буде легшим. Але всі ми стали сильнішими, ніж були на початку 2020-го, збагатилися новим досвідом. Тому заради нашої України не будемо жалитися, будемо вірити, рухатися вперед і виправляти помилки. Хай Українська Церква завжди буде в авангарді цього руху, показуючи приклад єдності, чесності та відповідальності. Як завжди, ми теж у цьому допоможемо: кого потрібно - виведемо на чисту воду, кого потрібно - присоромимо.

Побачимося в новому 2021 році!

102 роки тому вийшов указ про автокефалію Української православної церкви

102 роки тому, 1 січня 1919 року Директорія УНР видала закон про автокефалію Української православної церкви.

Про це нагадує Газета.уа

У законі «Про вищий уряд Української автокефальної православної церкви» було вказано, що верховна церковна влада в Україні позбавляється будь-якої залежності від російського патріарха і переходить до Всеукраїнського церковного собору.

Між соборами справами церкви має займатися незалежний від Всеросійського патріарха Український церковний Синод, який складатиметься із двох єпископів, одного протоієрея, одного священика, одного диякона, одного священика від військового відомства та трьох мирян. До компетенції Святого Синоду належать справи релігії, адміністрації, матеріального постачання, навчання, перевірки та судів.

Цей закон став одним із перших, які Директорія видала після прибуття до Києва. Він мав на меті позбавити українське православ’я впливу РПЦ. Він став серйозним поштовхом для розвитку процесів створення української національної православної церкви і позбавлення її впливу РПЦ, які розпочалися після лютневої революції 1917 року.

Головних противників автокефалії — Київського митрополита Антонія (Храповицького), який замінив розстріляного більшовиками митрополита Володимира (Рождественського), та архієпископа Волинського Євлогія – було заарештовано і вислано до Василіянського монастиря у Галичині.

Усі витрати на утримання урядового складу Автокефальної української церкви брала на себе Державна скарбниця.

Міністр культів та віросповідань в уряді Петлюри Іван Липа розпочав підготовку до нового Всеукраїнського Православного Церковного Собору. Але реалізувати ці плани не вдалося: уже наприкінці січня – на початку лютого 1919 року влада Директорії залишила Київ. Лише в жовтні 1921 року Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор проголосив створення Української Автокефальної Православної Церкви і обрав її митрополитом Василя Липківського.

https://df.news/?p=29984

Нічого святого: Представники РПЦвУ готують захоплення храму ПЦУ в переддень Різдва

Для московського патріархату немає нічого святого. На Закарпатті представники Хустської єпархії РПЦвУ готують захоплення храму ПЦУ в переддень Різдва.

Про це повідомляє єпископ Закарпатської єпархії ПЦУ Варсонофій.

«Як нам стало відомо, представники Хустської єпархії РПЦ в У (керуючий митрополит Марк (Петровцій)), 5 січня 2021 року (і це в переддень Святвечора!!!), за підтримки деяких високопосадовців Закарпаття (прізвища озвучимо згодом), намагатимуться здійснити провокаційні дії рейдерського характеру стосовно храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Ділове, який згідно рішень та ухвал судів належить релігійній громаді ПЦУ», – написав єпископ ПЦУ.

Він закликав всіх свідомих представників влади, правоохоронних органів, СБУ, громадян стати на захист української святині-храму Успіння Пресвятої Богородиці у селі Ділове Рахівського району та не допустити рейдерського, незаконного захоплення представниками Хустської єпархії РПЦвУ.

Нагадаємо, Громада ПЦУ села Ділове виграла суд проти московського патріархату. Але Хустський митрополит РПЦвУ не зважає на закони. Там виявився піп із «тітушками», який не дозволяє молитись у храмі громаді, що перейшла у ПЦУ.

Варто зазначити, що закарпатському благочинному ПЦУ били вікна і кидали записки із погрозами, щоб той не сприяв переходам громад. Син московського попа погрожує вірянам ПЦУ розправою. Також, вже більше року триває переслідування парафії ПЦУ в с. Присліп, Міжгірського району, Закарпатської області.

Нагадаємо, що православна громада в селі Ділове ще у січні-лютому 2019 року проголосувала за перехід від РПЦвУ до ПЦУ і зареєструвала свою нову громаду, але цього не сприйняв місцевий священник і менша частина тих, хто був проти переходу.

Улітку РПЦвУ побили літню жінку із села Ділового, яка разом з громадою захотіла перейти в ПЦУ. Пізніше стало відомо, що у церковному конфлікті на Закарпатті замішаний монах РПЦвУ, який виступає за Русинську народну республіку.

https://df.news/?p=30077

​​Хочемо знов торкнутися питань переходів парафій до ПЦУ та юридичної реєстрації цих змін

#інсайдиChurcher

Хочемо знов торкнутися питань переходів парафій до ПЦУ та юридичної реєстрації цих змін. Чи відбулись якісь зрушення в цьому протягом 2020 року?

Щодо переходів із РПЦвУ до ПЦУ, за даними Мінкульту:
🔸Волинська: "зникла" одна судова справа;
🔸Київська: додалася 1 судова справа;
🔸Чернівецька: "зникла" одна судова справа;

На Луганщині відбувся один перехід з УАПЦ (о) до ПЦУ, судових спорів немає.

Як ми розуміємо, відомості щодо перереєстрації з УАПЦ і УПЦ КП до ПЦУ проходять "за іншою статтею" та обліковуються окремо.

Зате, як приклад того, що нова редакція закону "Про свободу совісті та релігійні організації" працює, згадується, що на Донеччині 1 мусульманська громада вийшла зі складу Духовного центру мусульман України та успішно змінила назву.

І з цими даними зараз працюють у МКІП! Дуже прикро... Якщо колишнім працівникам Департаменту релігій і національностей справді досі потрібно оперувати цією статистикою, невже не можна систематизувати доповіді з областей, відомості ЄДР? Навіть у ЗМІ повідомляють - на жаль, не так багато, як хотілося б, - про нові переходи, перемоги громад у судах тощо... Дуже, дуже прикро. І дуже хотілося б побачити, як володіє ситуацією новостворена Держслужба з етнополітики та свободи совісті.

Другій річниці отримання Томосу про автокефалію присвячується

#інсайдиChurcher

Щодо взаємодії з політиками та чиновниками в контексті розвитку ПЦУ. Братство Св. Архістратига Михаїла виступило з цікавою ініціативою. Ось так виглядають місія та мета проєкту. ⬇️

Цікаво, чи підтримають цю ініціативу ієрархи.
І що тим часом робиться для покращення підготовки кадрів. У цьому напрямку ми, на жаль, якихось зрушень поки що не бачимо.

​​Дорогі наші читачі, Христос народився!

Churcher вітає всіх, хто святкує Різдво Христове в цей день! Най серця всіх будуть близько один до одного, най всі, кому зараз скрутно та болісно, побачать це диво Божої любові у своєму житті, відчують цю різдвяну радість і надію. Будемо любити та берегти один одного, шукати правди та намагатися жити так, аби Євангельські істини завжди були в нас перед очима.

А деяким героям наших постів нагадаємо не тільки про милосердя Боже, завдяки якому кожен може змінитися й увійти до Царства Небесного, але й про ті страждання, що ми спричиняємо немовляті Ісусові нашими гріхами, та велику ціну нашого Спасіння - Хресну жертву. Адже це земне життя - лише початок Життя Вічного. Яким воно буде - залежить від того, що ми полюбляємо, чого прагнемо, від наших бажань і вчинків. Тому бажаємо, щоб для якомога більшої кількості людей різдвяна радість цього року стала радістю справжньої зустрічі зі Христом - чи то першого знайомства з Ним, чи то радістю повернення після розлуки.

Най пам'ять про Різдво - про це самоприменшення Бога, цю сміливість і смирення Матері Божої, - а також відчуття радості, вдячності та надії супроводжують нас весь рік!

Ваш Churcher
churcher@protonmail.com

Понад 70% військовослужбовців Збройних Сил України є вірянами ПЦУ

У своєму привітанні зі Святвечором Міністерство оборони України оприлюднило статистичні дані про кількісний склад вірян різних конфесій та релігійних організацій серед військовослужбовців Збройних сил України.

Відповідне інформування доступне на сторінці Міноборони у Фейсбук.



“Вітання всім, хто чекає першої зірки і Святвечора! До речі! Понад 80% військовослужбовців-вірян ЗСУ відносять себе до православних.​ За результатами анкетування у ЗСУ:​ 70% назвали себе вірними Православної церкви України. 10% вказали належність до Української православної церкви (Московського патріархату – ред.). 7% – до Української греко-католицької церкви.​ 4% – до Римо-католицької церкви в Україні.​ 2% сповідують іслам. 2% ідентифікують себе протестантами.​ Інші релігії – 5%”, – йдеться в повідомленні.

https://df.news/?p=30528

Щось конфесійний розподіл військових капеланів не дуже відбиває результати цього анкетування... ⬆️

Цікаво, чи не планується найближчим часом рукопокласти ієромонаха Серафима на вікарного, скажімо, єпископа? Це, звичайно, посилило б вплив - наразі досить помірний, - митрополита Олександра (Драбинка)... ⬇️

Православна Церква України поповнилась новими монахами

Православна Церква України поповнилась двома монахами. 5 січня у Спасо-Преображенському соборі митрополит Олександр здійснив чернечий постриг.

Про це він написав у соцмережі.

«Надзвичайно зворушливий передріздвяний вечір. 5 січня чернечий постриг по обопільній згоді і благословенню прийняли подружжя священника Переяславсько-Вишневськоі єпархії Ігоря Савченка. Вітаємо з прийняттям ангельського образу ієромонаха Серафима і монахиню Анастасію», – поділився митрополит Олександр.

Чернець (від грец. Μοναχός одиночний) – християнин, який цілком присвятив себе Богові через прийняття обітниць послуху, нестяжанія і цнотливості. Ухвалення обітниць супроводжується постригом волосся в знак служіння Богу і іменується постригом. Православне монашество виникло в III столітті в Єгипті і в Палестині. Засновниками чернецтва на теренах України вважається святі Антоній і Феодосій Києво-Печерські.

https://df.news/?p=30465

​​Щодо нещодавнього інтерв'ю вл. Євстратія

#церковнаборотьба #вартопрочитати

А точніше щодо його висловлювань у коментарях на ФБ.

Щось нам нагадує.... це ж саме та дискредитація, про яку ми писали в жовтні. Цікаво, що буде далі.

Щодо єпископства прот. Володимира Чайки, голови Європейського Деканату УПЦ КП

#інсайдиChurcher #упцкп

Філарет вирішив не задовольняти прохання протоієрея, незважаючи на його аргументи. Не факт, що це рішення остаточне (єпископів, все ж таки, бракує), але поки що старця бентежать певні факти з біографії Чайки. Спостерігаємо за перебігом подій.