Мої рани сердечні Ти один полікуєш.
Смуток мій безкінечний ніжним словом вгамуєш.
Лиш на Тебе надія дає сили ще жити.
І про небо все мрія, не дає затужити.

Все, що прийде на мене, мені вийде на добре.
Коли візьмеш до Себе, І коли оздоровиш.
Буде в небі там радість і не буду тужити,
А як тут ще зоставиш, ще я буду трудитись.

Усе мені на добре у житті моїм вийде.
Бо в руках я є Божих, бо Його я дитина.
Його воля для мене є найкраща у світі.
Це прийма моє серце, не завжди тіло тільки.

"Хай Твоя лише воля..."- правда, як то чудесно?
"Хай Твоя лише воля"- і Спаситель воскресне.
"Хай Твоя буде воля"- часто кажем ми Богу?
"Хай Твоя буде воля"- про багато говорить.

У житті нашім часто мало віримо Богу,
Ось тому зустрічаєм на дорозі скорботи.
Ми про те забуваєм - на Його ми долонях.
Схованого немає перед поглядом Божим.

Знає Він що готує нам цей день, і цей вечір.
І кого що чекає - чи прощання, чи зустріч.
Знає Він кожне слово, кожну думку і подих.
Знає все наперед у житті цім короткім.

О, ця воля моя - невгамовна, земная.
Спішить часто вона, волю Божу не знає.
Воля Божа одна на добро і на благо.
Сильна є лиш вона щоб на добре направить.

"Хай лиш воля Твоя"- сказать ніби так просто.
Часто ж, воля моя переважає над Божою.
Як би волі Твоїй навчитись підкорятись.
Помилок різних, бід в житті могло б не статись.

Якщо воля Твоя буде лиш в моїм серці,
Тоді, Боже, як Ти, я для неба воскресну.
Поки, йду я і вчусь у Твоїй пробувати.
В ній, один Ти Ісус, сильний мене тримати.

Л. Шпак

За що сказати «Дякую» Ісусу,
Коли в житті усе іде не так?
Коли довкола лиш одні спокуси
1 біль від горя, труднощів та втрат?

Коли усе не так, як цього хочеш,
Коли все «Не по плану», як ти звик,
Коли не в силі ти підняти очі,
За що Ісусу дякувать тоді?

За що сказати «Дякую» Ісусу,
Коли в житті у тебе ураган?
Коли ідеш один в долині смутку
Й не бачиш сонця серед темних хмар?

За що казати, коли поруч близькі Лежать в хворобі декілька років?
За що схилятись перед Богом низько,
Коли у нас багато так жалів...

За що казати, коли друг твій хворий, Дочка чи син, дружина, чоловік...
Коли проблеми лиш одні довкола
І так триває не один вже рік.

Один лиш смуток завжди зустрічаєш | з серця радість вже давно пішла..
«А ти Мене чомусь не помічаєш...
О, як болить тобі душа твоя...

Який це біль...яка глибока рана..
Немає тих, хто вигоїть її...
Та в Мене є цілющії бальзами Для того, хто стомився в боротьбі.

Й сьогодні ставиш ти мені питання,
А Я на нього відповідь даю.
3 початку днів і аж до днів останніх Я Свій народ долинами веду.

Це не для того, щоб зламати віру Або тобі у чомусь докорить...
Ні, навпаки. Щоб дати тобі силу
1 в цих стражданнях душу укріпить.

Лише вогонь позбавить від лихого, Від того, що на дні вже залягло.
Не відступлю Я від бажання Свого Із твого серця вийняти все зло.

Тяжкий цей шлях. Тяжкими є ці муки.
Але висока дуже в них ціна.
Я простягнув до тебе Свої руки,
Щоб ти Мені подяку принесла.

Ні, не тоді, коли навколо гарно, Коли співають птахи в небесах...
А в той момент, коли навколо страшно,
Коли навколо бачиш тільки крах.

Тебе завжди в житті благословляю,
Підтримую і завжди бережу.
Від тебе Я подяки так чекаю
У той момент, коли ти на краю.

А зараз ти зроби у серці тишу 1 з відповіддю ти не поспішай,
Згадай чи Я хоч раз тебе залишив?
Чи Я хоч раз тобі не помагав?

Коли подяка лине з твого серця
В той час, коли навколо лиш біда, Вона Мені, Скажу тобі відверто,
Неначе скарб великий, дорога.

Тож укріпись. Згадай усі уроки, Які тобі в проблемах подавав.»
Й віддай подяку щирим серцем Богу За те, що Він тебе не покидав.

За те, що Він ніколи не залишив,
А завжди поруч у проблемах шов.
1 зрозумій, що все в житті на краще,
Бо це все нам дала Його любов.

Тож не сумуй в житті ти аж над міру, Радій дрібницям і радій життю.
Й не забувай в важку й сумну хвилину
Віддать подяку вічному Христу. @virsh_online

Я хочу обійнять тебе, потішить.
Ти говори, Я слухаю тебе.
А Я приготував для тебе вічність!
Настане час і Я візьму тебе.

Там говорити будемо з тобою.
Про болі не згадаємо тоді.
Там міцно обійму тебе любов'ю
Моя невіста, там засяєш ти.

Засяєш ти, така вся білосніжна,
Бо чистоту душі ти зберегла.
І не земна ти тут є на землі вже,
Тебе Я в Свою книгу записав.

У книгу жителів Єрусалиму.
Нового, що для тих приготував,
Мене прийняв хто, слово не відкинув,
В своєму серці назавжди закарбував.

Очі Мої всю оглядають землю.
Від тебе ж погляд не відвожу Я.
В Своїх руках тримаю твоє серце.
Стука воно, поки тримаю Я.

Ти потерпи, дитя, час той іде вже,
Коли тебе до Себе заберу.
Забудеш біль, забудеш ти цю землю.
Тебе за руку ніжно я візьму.

Підемо разом по садам чудовим.
Почуєш Ангелів прекрасний спів.
Співати з ними будеш пісню нову,
Якої на землі ніхто не вчив.

А поки час той переходу прийде,
Ще трохи на землі, дитя, побудь.
Молися ще за душі із терпінням.
Чекай Мене, допоки Я прийду.

Л. Шпак

НА ГОЛГОФУ

у ДВОРІ КАЯФИ

Ранок наступає і десь чутно,
Вдалині крик півня зазвучав.
Наперед до трагедії смутно,
Горизонт недалеко палав.

В сутінках образ Божий схований,
Темніти стає Небо голубе...
Дикий крик,а Він весь обпльований:
–«Пророкуй,хто то вдарив Тебе!».

В насолоді звіринній раділи,
Над Ним руку свою кат підняв...
Били просто і били щосили,
Але Він,мов ягня те,мовчав.

Сумував,не просив про пощаду,
Та дивився в глибину двора.
Де на мить,Він стикнувся відразу,
Із заплаканим зором Петра.

В тім риданні здавалось, лунає,
Вся журба і весь біль від того́,
Що в безумстві Юда потопає,
Не збагнув,як Бог любить його.

Ось година су́ду вже настала,
Він стояв, як раб зганьблений знов.
Про Його так зовнішність казала,
Та в очах пломеніла Любов.

Мов до сонця, що стає, подібно,
Горіла Вона, щоб світити.
Щоб за злобних і самих негідних,
–«Ти прости Отче їм!»–молити.

НОВИНИ МІСТА

А новинна́, як та пандемія
І не один спіймав її слух.
З людей ніхто вуст своїх не закриє,
Бо розповсюджується навкруг.

І це самі найсвіжіші дані,
Що передавалися із вуст:
–«Мною виконувалось завдання,
Вже є взятий накінець Ісус.

Сад Гефсиманський пам'ятаєте?
Саме там протікає Кедрон.
Там Він збори влаштував, знаєте,
Весь зневажаючи наш закон.

Але час вже Його кінчається
І над Ним ось скоро суд почнуть.
Затим,весь народ дожидається,
Що на допит Його поведуть»...

До правосуддя дня погожого,
Все стривожене місто гуде.
Там, по вулиці Сина Божого,
Варта із ланцюгами веде.

І руки ременями стягнуті
І ноги і тіло так само.
Немов на біду є натягнуті,
Але очі дивляться прямо.

Та ось і дворець правосуддя вже
І чується наказ:–«Стояти!».
А площа якою є людною
І чи їй«Смерть Йому!»кричати?...

СУД

О, чому Ти мовчиш?Друзі і вороги,
Ждуть,що скажуть на захист слово вуста.
І затихне мовчання, щоб навіть глухим,
Була ясною в жестах Твоя правота!

І як так уявити, щоб замість Тебе,
Розбійник Варрава права волі мав?
Таких ж бо свобода їх зовсім не жде,
Бо він всю любов і добро розтоптав!

І Ти розкажи про хвилюючі дні,
Про радість сина Наїнської вдови.
Про сліпих,що додому ішли не в пітьмі,
А під колір,що їх надихав, синяви!

Пригадай,як любила Тебе дітвора,
Як тяглася до рук обійняти.
Як бажала зустріти Тебе знов з двора
І скажи,до кого́ іще їй прибігати?

А коли скажуть слово вони:«Розіпни!»,
Суд проси,щоби свідків надійних склика́в.
І щоб кожний із них,все як є,пояснив,
Що вчиняв і до чо́го людей закликав!

І тоді Ти помовч...Нехай скаже Яір,
Як дочку воскресив,Яким Добрим є Ти.
Вартимей хай розкаже,як світлим став зір,
Коли Ти йому в горі схотів помогти!

Прокажені нехай підійдуть на поміст
І покажуть рубці,наболівших їм ран.
Ну а інший нехай для юрби відповість,
На питання,які нині є в громадян!

Але всі вони де?Їх не видно ніде,
Чому з них на захист ніхто не стає?
Невже більше ніхто із них не підійде,
Знавши,що нещадним Пилат і народ оцей є?

Крик насильства потряс первозданну знов твердь,
Правосуддя упало,подолала брехня.
Із пекельних глибин була скликана смерть,
Щоб лишити життя Непорочне Життя!

РАДУЙСЯ ЦАРЮ

Ось преторія... Він в багряниці,
Воїн сплітає Йому вінця.
Щоб над Царем царів поглумитись,
Щоб протерпіти усе до кінця.

Злісним ударом шипи встромляли,
Він до гори так повинен йти.
Як між скель,ще слова долинами:
–«Радуйся Царю,радуйся Ти!».

Та якби в Небо голос полинув,
Про допомогу Сина в Отця,
Ворог мабуть би у морок поринув,
Був,як та іскра,згорів б до кінця.

Це означало,що жереб долі,
Ліг би на плечі людства всього́.
І не відкрилось Небо ніколи,
Душам,що гинуть світу цього́.

І не зійшло би світло від Пасхи,
Що в посмішці Симона було.
Що з'явилось Савлу до Дамаску
І що слабким силу додало.

І нас, що у безбожжя дивились,
Часто втомлених й до сьогодні.
Ми би світом знищені лишились,
Якби не радість Великодня.

ЗВЕРШИЛОСЬ

І вигляд Його там у картинах,
Величним і милим постає,
Що навряд чи сприймається нині,
Що до сих пір зневажений є...

Він Той Муж, що пройшов особисто
Усе і жар болей пережив.
Під хрестом Він виходив за місто
І життям Своїм не дорожив.

Ради Христа

Осіннім днем іду по місту я своїм,
Раптом помітила я бідного хлопчинку,
Одежа тепла не була на нім,
В тремтячих ручках він тримав табличку.

На ній нерівно почерком простим,
Щиро по дитячому і ясно,
Текст звернення до всіх людей застиг,
Великим шрифтом і незгасно:

«НА ХЛІБ БУДЬ–ЛАСКА ВИ ПОДАЙТЕ
РАДИ ХРИСТА! СПАСИБІ ВАМ!».
О люди! Ви сердець не закривайте,
Не треба бути черствими так вам!

«РАДИ ХРИСТА!»–враз пронеслось в пізнанні,
Ради Христа що ти зробив і я?
Він ради нас терпів, терпів страждання
І ради нас покинув небеса.

Терпів насмішки грубі Божий Син,
Плювки ,удари і побої...
В важкий час був зовсім Один
І переніс багато болю.

На зло не відповів Він грубим словом,
В очах сіяла вічною Любов
І на докори не кричав докором,
За нас пролив Святу,невинну кров.

Не проклинав, не мстив, не ображався
І не шукав підтримки від людей.
Туди на хрест, на ті тортури Він віддався,
Звершивши до кінця Свій шлях оцей.

Все ради нас, щоб ми майбутнє мали,
Життя вічне на небесах.
Скажи мій друже–о невже то мало,
Невже то мало Він зробив для нас?

Життя своє уважно ти пройди
І милості Господні пригадай.
Хвалу Йому від серця принеси,
Адже Він цього жде–запам'ятай!

Ради Христа спіши на поміч ти,
Спіши когось любити і простити,
Другий раз життя не зможеш вже купити.
Залиш ти добрий слід після себе,
Ради Христа, ради Христа,прошу тебе!
Амінь
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Був суд. Побої. Муки. І плювки.
На святість і любов —всі сили пекла!
Вінок терновий... Блідістю щоки.
Стікала кров Христа свята - ще тепла...
Він був людьми замучений, побитий, І на хресті розпʼятий у ганьбі
Довкола натовп гув несамовитий:
Зійди з хреста! Допоможи Собі!
Голгофа.Хрест.. Розпʼяття на хресті,
Розбійників в обабіч розпинають,
Крізь біль слова, благаючі, святі:
Прости їм, Отче, роблять, що не знають.
Гриміло небо! В горах струс та шум,
Завіса в храмі навпіл розірвалась!
Померкло сонце! Щоб наругу цю не бачити,
Так люто смерть сміялась.
Звершилось... Тихо мовили уста..
Останній подих, і останнє слово.
Але розп*яття Господа Христа
Було у світі цім не випадкове.
Він все стерпів. Наругу, біль і муки
Святий Господь віддав життя за нас,
Ось на хресті святі простерті руки...
Він цілий світ своєю смертю спас.
На третій день на острах фарисеям,
священникам, що сина розп'яли
Апостолам на диво, всім юдеям
Згорнула вістка ввесь Єрусалим

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

1 камінь, тойже порох вмить відкотився
Звільнив до гробу вхід,
Коли пробивши ночі темний морок
Сліпуче спалахнув промінням схід.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

І не на день, на віки
Він, Божий Син з Отцем створив цей світ В Його руці, душі нашої ліки
Його слова Життя Святий мотив.
У всіх нас радість, Радість незбагненна,
Душа на крилах лине до небес
Ми в радості своїй благословенні.
Наш Цар, наш Бог, Ісус

Христос ВОСКРЕС!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Воскрес наш Бог Спаситель,
Що може радість цю у душі згасить?

Христос Воскрес, щоб вічно з нами жити І бачити Його могли щомить
Я з вами до кінця земних доріг,
Іду місце готувати в домі Отчім

О... Хто себе у святості зберіг
Господь усіх стрічатиме охоче.
Що цього світу біди і напасті порівняно зі славою небес?

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Яке безмірне щастя
ВОІСТИНУ.
ІСУС ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Є особисті Голгофа, Гефсиманія...
Вони ж бо, є у кожного із нас.
А просто, без уваги лиш бувають -
Немов життя проходить просто так...

А як молитви слізні і страждання,
Як сили вже залишили зовсім?
А це і є твоя та Гефсиманія -
Ти, як Ісус, буваєш в боротьбі...

Боролась лише плоть Його земная,
А дух - спасіння багатьох передчував...
"Хай буде, Отче Мій, воля Твоя лиш"-
Тому ось, у стражданнях, Він сказав.

А як в своїй ми скажем Гефсиманії,
Коли в стражданнях кличем до Отця?
"Хай воля лиш Твоя..."- чи тільки: "дай мені!
Інакше болю не стерплю вже я..."

А далі - у Христа була Голгофа.
Він там страждав і мучився за всіх.
А ми ідем з тобою на Голгофу,
Щоб біль віддать Йому свою і гріх.

А Він несе і терпить наші болі,
Він їх і зараз на Себе бере.
Для нас - спасіння, та страшна Голгофа.
Шукаючи спасіння ми туди ідем.

Бо там лише уся наша надія,
Якою б тяжкою не бу́ла б наша путь.
Ми до Голгофи йдем крізь Гефсиманію,
Від боротьби, в молитві, віддихнуть.

В ногах Його всі склавши тягарі, щоразу
Знаходимо ми мир і благодать.
Бо на Голгофу Він пішов одного разу,
Щоб наші біди на Себе узять.

Хай наша путь засіяна скорботами,
Але Його шипами від цвяхів
Усі Він наші рани виліковує,
На нас тече олива та із них.

Яка, є Кров Його Святая,
Що по дорозі капала із ран.
І цвяхи, на Голгофі там вбивали,
Він ними наші рани всі зціляв.

Є особисті - Голгофа, Гефсиманія...
Якими то буваємо на них?
Як наш Господь, несем свої страждання,
Чи все Христу ми спішимо віддати їх.

Л. Шпак

Приречений лиш на поразку,
Неначе згасло світло скрізь...
Остання вже надія гасне...
Сенс перемог загублений...

Але жевріє ще у серці
Та віра, що в небаченому є.
Лише вона ті відкриває двері,
Де відповідь на всі питання є.

А ворог все по п'ятах наступає -
Досить боротись, переможеним ти є.
Ну а Господь не так робить бажає,
Він не забув, не залиши́в тебе.

Як Добрий Пастир, обертає труднощі,
Додому повернути щоб овець.
Щоб стали лиш слухняними Йому уже,
Його шукати стали знову вже.

Поки життя в достатку все проходить,
Так легко забувається про те,
Хто дав все те, що маємо ми вдосталь,
І Хто піклується в житті нашім про все?

Якщо в житті нашім немає плоду,
То хвилі на путі усе крушать.
Вони благословенні в своїм роді,
Бо нас на берег кинути спішать.

На берег той, що є наше спасіння.
Випробування всі не випадкові є.
Усі страждання наші не без цілі -
Ними нас Бог постійно змінює.

Якщо через надломленеє серце,
Виконує так волю Він Свою,
То оберни його до Бога милосердного,
Хіба не прийме славу Він твою?

У відчай не впадай, коли так тяжко,
Скажи: я встану, до Отця піду.
Крізь сльози всі і труднощі дочасні
Там перемоги тих, що в болях, ждуть.

Там перехід уже на новий рівень,
Віра нова і вже така міцна.
Близість до Бога там проста і мудра,
Та, про яку раніше ти не знав.

Л. Шпак

В долине плача с Иовами не скучно,
А их терпение нас может укрепить.
Быть верным, до конца, Богу научит,
И устояв так, всё же победить!

"Терпением спасайте свои души" -
И лишь вопрос: где его столько взять?
А просто - удалив весь ропот, слушать,
Что хочет Бог тебе ещё сказать...

Чем поддержать, как может успокоить,
Чтобы, как Иов мог тогда сказать:
" Моего Господа увидят мои очи,
И в моём теле я паду к Его ногам..."

И у пещер Давида мне не стыдно,
Меня сокроет там Спаситель мой.
Меня там прячет Он во время битвы,
Чтоб я набралась сил перед войной.

Войною с сатаной и его силами,
Которые всё ходят по пятам.
Он укрепляет там, чтоб после выйдя,
Взор поднимала только к небесам.

Чтоб брань вела здесь на земле я смело,
И помнила, под чьей защитой я.
Когда Бог ставит делать Его дело,
То и пещеры, как Давиду, даст.

Когда враг нападает ниоткуда,
Тогда Господь хранит Своей рукой.
И Божья слава опускается, как чудо!
И чувствуешь, что Бог всегда с тобой.

И когда жажда очень донимает,
В пустынях солнце ведь палит всегда.
В колодцах Иакова - вода живая.
Иди и пей всегда в них есть вода.

То - слово Божье, вечное живое.
Родник неиссякающий вовек.
Оно всегда водой тебя напоит,
Коль будешь её жаждать, человек!

Вот так из Библии держась примеров,
Как проходили Божии мужи,
Ты, из последних, выйдешь всё же первым.
Лишь обещаний Божиих держись!

Л. Шпак

А мои слёзы льются не напрасно,
Они записаны все в книге ведь Твоей.
Мой каждый шаг и в счастье, и в несчастье,
Всё прошлое и будущее в ней...

Когда смотрю на жизнь мою земную
Глазами вечности - то как она мала...
Меньше песчинки, что уносит ветер в бурю,
Так не имеет веса здесь она.

Но вес свой обретает она в Боге.
В Иисусе Господе, Он жизнь мою купил.
Не уничтожила чтоб буря на дороге,
Там, на кресте, Своею Кровью заплатил.

Купил у смерти, вырвав её жало,
Добавил вес и в книге записал.
И жизнь моя так много весить стала -
Духа Святого в моё сердце дал!

Дал бесконечность дней без страха смерти.
Хоть слёзы всё ж бывают иногда,
Но в книге они впишутся в бессмертие,
Которое Господь уже мне дал!

Пускай они текут не раз в сей жизни,
Бог в чашу их однажды соберёт,
Елем радости на голову мне выльет,
И жизнью ещё дальше потечёт!

И немощь бесконечная земная,
В сравнении с вечностью, покажется - ничто...
Но книга есть у Господа святая,
И моё имя есть ведь в книге той.

Л. Шпак

Коли уже не кликала я навіть.
Коли і слів не вистачало знов...
Твоя любов так серце зігрівала.
Твоя святая, Господи, любов.

І Твої руки тихо підіймали.
Пробиті... такі ніжнії Твої...
Вуста до мене тихо так казали:
"Все добре, ти , дитя Моє, живи"

Під бурями життя ти не схиляйся,
Ти шкоди не потерпиш, Я храню.
Як колосок зернятком наповняйся,
Від плоду схиляй голову свою.

Щоб у стократ, не в шістьдесят, не в тридцять.
А в сто лиш принесла ти плід Мені.
Не тягарі щоб голову хилили,
Тяжкість плодів, хилила до землі.

Плоди дають глибокеє смирення.
Сівба йде ними також на землі.
І живиш душу ти плодами тими.
Свою живиш, й навкруг голодних всіх.

І Дух Святий працює так старанно
Через тебе, як дозволяєш ти,
Зростити Духові Святому в твоїм серці
Прекраснії для Господа плоди.

"Не мав принади, і не мав Він величі..."-
Так про Ісуса Біблія говорить.
Та вся краса Його не схована в обличчі,
А схована вся в Божій лиш любові.

Нехай живе, нехай відображається
В мені завжди, Господь, характер Твій.
"Я буду в вас..." - і слово це сповняється.
Хочу в Тобі завжди лиш бути, Боже мій.

Л. Шпак

Особливий день у нас сьогодні,
Хрещення－це незабутня мить!
Вирвав душі Бог з гріха й безодні,
З Ним－ніщо і'х більше не страшить!

З Ним вони під захистом надійним,
Хоч лютує ворог всюди злий,
У обіймах Божих їм спокійно,
Не лякає вітер-буревій.

Хрещення－це в доброму сумлінні
Обіцянка Господу служить,
Жити свято і нести служіння,
В Церкві Божій труд важкий робить.

Цю обітницю－почує небо
І води прозора голубінь,
Вся природа: ліс, розлогі верби,
Світла і простора далечінь.

Ваше ”Вірую!”－почують люди.
Ви при свідках скажете стількох
Слово, що назад не повернути,
Бо зафіксував це слово Бог!

Тож зміцняйтесь і зростайте в вірі
І завіт цей свято бережіть,
Будьте терпеливі, ніжні, щирі,
Вірність Богу крізь життя несіть.

Не легка терниста ця дорога,
Буде важко вам в путі не раз...
Та надійтесь лиш завжди на Бога,
Він ніколи не залишить вас.

Слово Боже старанно вивчайте,
Воно вказує до неба шлях,
І коліна ви частіш схиляйте,
Сил просіть в натхненних молитвах.

Ми вас щиро з хрещенням вітаєм,
Божих вам рясних благословінь!
Хай в серцях любов Христа палає,
Не знайде там місце зло і лінь...

Щоб цей берег завжди пам'ятали,
Він є свідком, коли ви в цей день
Обітницю Господу давали
По вузькій дорозі йти лишень...

Ваше нове ім'я －християни!
І нова сторінка у житті
Вже відкрилась зараз перед вами...
Бережіть себе у чистоті!

Мудрості вам на земній стежині,
В боротьбі духовній перемог!
Божі діти стали ви віднині,
Хай благословить вас Вічний Бог!

Катерина Бойко

Как много тяжестей в пути...
Я - Твой...мне некуда идти...
Советы неоткуда брать...
И помощь мне откуда взять?

Я - Твой, меня привлёк к Себе.
Принял участие в моей судьбе.
Простил грехи, и кровью оправдал,
Жизнь вечную на небе дал.

Проводишь по путям земным,
И говоришь: ты не один.
Ещё в сей мир ты не пришёл,
А Я тебя уже нашёл.

Я знал, что будешь ты Моим,
И Мною ты всегда любим.
Идти не нужно никуда,
Ведь Я возле тебя всегда.

Да, непонятен жизни круг,
Но милости Мои вокруг.
Ты можешь их не замечать,
Но на тебе - Моя печать.

Духом Святым запечатлён,
В тебе живёт всё время Он.
Советник твой и Утешитель,
Твоей души Он есть Хранитель.

Ты говоришь, что ты есть Мой?
Не плачь, поговори со Мной.
Излей всю душу до краёв,
Как плакал предо Мной Иов.

И Я его вознаградил,
У тебя есть слова Мои.
Святая Библия с тобой,
А тем течёт поток живой.

Там обещания Мои
Текут потоком из любви.
Иди и пей, и принимай
Их в жизнь свою ты применяй!

Не нужно никуда идти,
Я, всегда рядом, на пути.
Коль упадёшь, Я подниму
И прогоню густую тьму.

Я помощь дам, как обещал.
Я никогда не оставлял.
Пускай душа твоя поёт
И с миром ты иди вперёд!

Л. Шпак

Виходить сила від Тебе, мій Боже.
Могутняя, невидимая сила.
Вона зціляти хворих може
І мертвих може вивести з могили.

Бо не змінився Ти, Ти є Тим Самим.
З небес ту саму милість посилаєш.
Та в немочах своїх ми так ослабли,
Немає сили, щоб її прийняти.

Здається, що усе було давно,
Коли Ти по землі ще тут проходив.
Не зціленим не залишавсь ніхто,
Без відповіді не ішов ніхто там.

А Ти - Той Самий, але що тоді
В людей, живуть що зараз, помінялось,
Що навіть тяжко дітям так Твоїм
Ту силу зцілення собі приймати?

Ослабли руки, щоб тримати щит і меч.
Розслабилися - все навкруг спокійно...
Відходить благодать бувша уже,
Хмарою чорною вже ворог оточив так.

А Бог все силу подає з небес.
Все призиває: нею запасайтесь.
Із слова Божого, що повік живе,
Для боротьби ви сили набирайте.

А Я у бідах вам допоможу.
Я всі Мої обітниці сповняю.
Тільки чи віру на землі знайду,
Яка стоїть на твердім упованні?

Дай, Боже, сили сильними нам бути
І не лякатись потрясінь нам різних.
Що допомога від Тебе нам буде
Не сумніватись щоб ні на хвилину.

Лиця Господнього шукати кожен день,
Маючи мир у цім житті і святість.
Без того, хоч і сила в тебе є,
Лиця Господнього ти не побачиш.

Л. Шпак

Якщо хмари закрили небо
Світло сонячне вже не сяє,
Я одне лиш скажу для тебе:
То не значить, що сонця немає.

Воно в небі все також гріє,
Його світло зовсім не згасло.
Вітер хмари скоро розвіє
Воно знову порадує вчасно.

Іноді кажуть християни:
Чому зараз чудес немає?
Хоч і хмари тебе обіймають,
Чудеса у житті ти маєш.

Чудо - встав ти вранці сьогодні,
У вікні ти побачив світло.
Хіба це є не чудо Боже,
Що ти ходиш ще по землі тут?

Бачиш, думаєш, чуєш, говориш,
Бога знаєш, Його любов.
Якщо дощик сипле надворі,
Знаєш - сонечко вийде знов.

Відповідь на твої молитви -
Хіба то є не чудеса?
Бо не в тому лиш чудо видно,
Щоби мертвий хто воскресав.

А життя лиш саме є чудо -
У колисці дитини плач...
Чуда Божі видно усюди,
Лиш навчись ти їх помічать.

І тоді вони в твоїм серці
Знову зроблять свої чудеса.
І воно, відчуваючи вічність,
Славу Господу заспіва!

А найбільше в житті є чудо -
Воскресіння твоєї душі.
Коли голос Христа почувши,
До Нього з радістю поспішить.

Чудо то, що тебе побачив
Сам Господь і гріхи простив.
Що Своєю кров'ю назавжди
Він, навік, тебе освятив.

Чудеса не пропали зовсім.
Вони є, в них Христа печать.
Тільки ти навчися сьогодні
Навкруг себе їх помічать.

Л. Шпак

Не нарікай що доля - циганка...
Не нарікай, бо ти ж християнка.
Як життя б'є в лице з усмішкою -
Залишайся тихою, ніжною.

Якщо ближні так ранять боляче,
Не кричи: "Все! З мене досить вже!"
Завжди схожа будь на Христа ти,
Його ранили люди також.

Якщо буря в серці буває
Заспокой її, Бог все знає.
Не давай вирватись назовні,
Тим для себе ще гірше зробиш.

Бог прийде, Він не запізниться.
Пам'ятай, ти в Його правиці.
Буть Його дитям постарайся
І у Нього преображайся.

Раз ми діти Його, то тоже
Ми на Нього буть маєм схожі.
Прикладати потрібно старання,
А з нелегких є те завдання.

Часто плоть повстає війною
І нелегко її заспокоїть.
Тут у Бога проси ти сили,
Він Один лиш змирити сильний.

Слухай, що каже Дух тобі Божий,
Він направить тебе, допоможе.
Бо ти храм є Святого Духа,
Не впусти у цей храм розруху.

Так у Божих дітей ведеться -
Царство Боже зусиллям береться.
Захопити його старайся -
В християнку преображайся.

Л. Шпак

СЛОВО НА ДЕНЬ

Есть выбор, который мы делаем почти каждый день.
Не между добром и злом.
А между тем, чтобы закрыться
или остаться живым.

Этот выбор приходит не в кризисе,
а в самых обычных моментах:
когда не поняли,
когда устал,
когда ранили словом.

Закрыться кажется разумным.
Даже зрелым.
Но именно так
сердце начинает терять жизнь.

Мягкое сердце это не характер.
Это решение, которое мы принимаем снова и снова.

Когда тебя не поняли, сердце хочет замкнуться.
Когда ты долго нёс, хочется стать жёстче.
Когда тебя ранили, хочется построить стену.

Стена даёт чувство безопасности…
Но со временем происходит тонкая вещь:
ты теряешь чувствительность
не только к боли…
ты начинаешь терять чувствительность и к Богу.

Писание не говорит:
«Берегите сердце от боли».

Оно говорит:
«Больше всего хранимого
храни сердце твоё».

Не от людей.
А от ожесточения.

Вот глубина.

Ожесточение это не защита.
Это согласие, чтобы боль
стала твоим внутренним языком, так как ты в этот момент становишься для неё домом.

И поэтому сегодня
задай себе честный вопрос
перед Отцом:

Где я начал закрываться,
чтобы не чувствовать?

Отец не зовёт тебя стать сильнее.
Он зовёт тебя вернуться к сердцу.
Потому что закрытое сердце
может выглядеть спокойным,
но оно перестаёт слышать.

А мягкое сердце
может болеть, но оно остаётся живым и чувствительным к Богу.

Мягкое сердце, это не отсутствие боли.
Это смелость оставаться открытым перед Отцом.

Именно там
Бог говорит
и исцеляет.

Источник: Голос Отца

"Крила молитви"

Я шепочу до неба молитву свою —
Молитву таку тиху і святу.
І в серце вселяються віра й любов,
Й душу наповнює спокій знов.

«Бог поруч!» — це я твердо знаю,
Й молитва летить до неба знов.
В тиші нічній я прошу та благаю
Милості в Отця для мого краю.

Коли страх минає й наступає довіра
До Того, Хто вже знає, що дорога
Нелегка і моментами складна,
Й бувають інколи страждання на шляху.

Коли серце довіряє — є надія жива,
Й наступає знову віра щира й свята.
Й ллється потоками благодать жива,
Бо мій шепіт чує Він Сам в небесах.

Він чекає, коли я в молитві схилюсь,
Й подякую щиро, і помолюсь.
Й мир у душі наповнює все нутро,
Й знову сила приходить, й відчуває єство.

Відкрите серце моє до Тебе,
Й прощення чекає знов серце моє.
Дивлюсь я на небо — і тепло стає,
І знаю, що Твоя любов навік не згасає!

Коли сльози падають і слова без голосу,
Я знаю: Ти чуєш мене і таку.
Й милість мені простягаєш Свою,
Я знову на крилах лечу до Тебе.

Коли важко мені — я розправляю крила
Й лечу туди, де світить ясно,
Вище хмар, за всі горизонти,
Й тьохкає серце в польоті.

«Молитва дає мені сильнії крила,
В яких неземна і небесная сила».
Я відчуваю тепло та прощення,
Й над страхами перемагає знов довіра.

Бог дає крила в молитві тобі,
Щоби ти не боялася злетіти у вись.
Бо під небесами Він чекає тебе,
Щоби поміч тобі послати з висот.

Лети ти до світла, лети до мети,
В молитві ти коліна схиляй свої.
Проси й благай у Нього ти,
Щоб крила Він твої зміцнив.

Молись й тоді, коли прийдуть спокуси,
Коли сил не буде вже іти.
Ти лиш тільки зір свій до небес підніми —
Й Він заспокоїть та втішить тебе.

Схилися низько й тоді, коли прийде біда,
Й в молитві щирій ти все розкажи,
Так як все є, без фальшу та межі.
Свій біль і радість Богу принеси.

Ти віднайдеш у Нього спокій для душі
Й знову захочеш ти крила підіймати,
Бо Він один в нескінченній тиші
Вміє так ніжно тебе обіймати й втішати.

Тож просто йди. Нехай веде Дорога,
Куди Отець призначив шлях тобі.
Тримайся міцно ти за руку Бога —
І знайдеш мир у штормі та журбі.

Бо там, за небокраєм, Він чекає,
Готує дім, де сліз нема і зла.
Твій кожен крок Він Сам благословляє,
Щоб ти до Нього з вірою прийшла.

Твої молитви всі були почуті,
І чаші наповнені до дна.
Ти з вірою приходила до Мене,
Щоб відповідь знайти у Мене.

І ти почуєш голос Його знов:
«Я так чекав!» — на тебе Він промовить.
«Ввійди, дочка, у Батьківські оселі...» —
І сльози витре лагідно з очей.


Альона Басюк