Наступний текст, доречі, готовий. Сьогодні ще проведу фактчекінг і можна викладати.
21 (очко)
Я крутив в руках АК12. Досить хороші ідеї пересрані паршивою якістю виконання. Санька сидів навпроти. Як тільки він приїхав - ми налили йому чаю, дали в руки піцу. Історія в нього була досить довга. Розповідав він її близько півгодини, і весь цей час він просидів тримаючи в руці шмат піци і чашку чаю. Навіть не доторкнувшись до їжі.
Саньок подзвонив нашому воділі годину тому і сказав: я в селі, підберіть мене. Ось точка. Ми переглянулись з водієм. Його точка була в кількох кілометрах від того місця де він пропав безвісті. Джип помчав і підібрав нашого піхотинця. Місцеві беховоди пригріли його в себе, поїли чаєм і дали поюзати свій старлінк. Поранення в нього було незначне, але отримане досить давно, і вже не турбувало. Поки він їхав сюди, то звязались з медиками і повідомили що до них скоро приїде клієнт. Але спершу треба було послухати його історію.
Вони тримали крайню ліву позицію. Коли правій і центральній прийшов піздєц, то їх відділення могло потрапити в оточення. Отримавши команду на відхід - вони відійшли з позиції 21. Рівень дурні на позиціях - повне очко. Якщо поранення забирало змогу самостійно пересуватись - це зазвичай означало смерть.
Хоча кількох важких трьохсотих евак команда примудрилась витягнути. Тачки-ноші-волокуші зарішали.
В ті критичні моменти бойових дій, коли броня вже не може залетіти на точку евака не згорівши - залишається лише 11й маршрут. Проїздний на який нам любязно виписала кацапня підбивши пару машин. Все що не БМП - просто не могло доїхати в село. Бехи, танки і мотолиги розмісили всі дороги що є поруч. А відлига перетворила це все на кашу зі снігу й болота. Коли ж генерал Мороз повертався - то ця болотяка перетворювалась на імпровізовані зуби дракону. Розбиваючи піддони джипів і роззуваючи броню. Потім знову тепло, і болотяка не пропускала джипчики, а періодично намагалася захавати і бехи, коли машини втрапляли вночі у вирви від КАБів. Одну таку пацани виволакували нещодавно. Прєдпріятіє очкове, але впорались хутко.
Йобана броня. Як же ми її любим і ненавидим одночасно.
Але годі описувати веселу дорогу життя в цей зомбіленд, повернемось в саме село.
Росіянці вибрали досить вдалу тактику: за штурмовою групою в 100-300 метрах йде розрахунок ФПВ. З жменькою дронів. Коли штурмовичків починають напісюнювать - то в виявлені вогневі позиції укропів, хати чи бліндажі влітає парочка таких штучок. Зазвичай 2. Що більше ніж достатньо щоб приглушити бажання стріляти в більшості солдатів. Три-чотири таких дрончика зкладували одноповерхову хату. На здоровенний гарний двоповерховий будинок вони витратили 8 штук. І той завалився, поховавши під собою кількох захисників. І це все під постійний гул мавіків. Вдень і вночі, з зкидами і без.
Весільні дрони завдавали 25% всіх втрат, ще стільки ж припадало на ФПВшки. Відсотків 40 - підарська арта, яка, зірвавшись з хуя, косплеїла 22й рік і сандалила на найменший чих не шкодуючи боєприпасів. Решта 10% це були стрілецькі бої.
Мінус такої тактики - треба дуже багато розрахунків ФПВ. Їх дронарі були ледь не в епіцентрі штурмових дій і кацап по радєйкі інколи просив інших. Бо ті що були в наявності - зтерлись. З переваг такого підходу - більша частина РЕБу стає до пізди. Той просто не може задушити сигнал, та й під час такої активної двіжухи РЕБ сідає протягом кількох годин. А двіж може тривати цілий день. А з логістикою якось не дуже. Світла в селі ясєн хєр немає. А бігати до генчика з акумом кожні 2 години дурних нема.
Під постійний гул безпілотної залупи пацани дали драла з позиції (від якої лишилась купа цегли і землі). Відійшли на кілька хат і закріпились по новій. Через хвилин 20 в хату залетіла перша ФПВшка. Причому раніше (місяць назад та й в іншому районі) кацап завжди намагався залетіти у вікно. А зараз тупо хуярили в стіну. Перша ляпка вибила шмат цегли ззовні і глина почала осипатися в кімнату. Через кілька хвилин туди ж в стіну уєбала ще одна ФПВшка, і стіна впала всередину, нікого не задівши. Ще 2 дрони влетіли вже у кімнату. Хата завалилася. Пацани перебігли в наступну. Куди влетіло ще 2 дрони і кілька мінометних мін ляпнуло поряд.
Я крутив в руках АК12. Досить хороші ідеї пересрані паршивою якістю виконання. Санька сидів навпроти. Як тільки він приїхав - ми налили йому чаю, дали в руки піцу. Історія в нього була досить довга. Розповідав він її близько півгодини, і весь цей час він просидів тримаючи в руці шмат піци і чашку чаю. Навіть не доторкнувшись до їжі.
Саньок подзвонив нашому воділі годину тому і сказав: я в селі, підберіть мене. Ось точка. Ми переглянулись з водієм. Його точка була в кількох кілометрах від того місця де він пропав безвісті. Джип помчав і підібрав нашого піхотинця. Місцеві беховоди пригріли його в себе, поїли чаєм і дали поюзати свій старлінк. Поранення в нього було незначне, але отримане досить давно, і вже не турбувало. Поки він їхав сюди, то звязались з медиками і повідомили що до них скоро приїде клієнт. Але спершу треба було послухати його історію.
Вони тримали крайню ліву позицію. Коли правій і центральній прийшов піздєц, то їх відділення могло потрапити в оточення. Отримавши команду на відхід - вони відійшли з позиції 21. Рівень дурні на позиціях - повне очко. Якщо поранення забирало змогу самостійно пересуватись - це зазвичай означало смерть.
Хоча кількох важких трьохсотих евак команда примудрилась витягнути. Тачки-ноші-волокуші зарішали.
В ті критичні моменти бойових дій, коли броня вже не може залетіти на точку евака не згорівши - залишається лише 11й маршрут. Проїздний на який нам любязно виписала кацапня підбивши пару машин. Все що не БМП - просто не могло доїхати в село. Бехи, танки і мотолиги розмісили всі дороги що є поруч. А відлига перетворила це все на кашу зі снігу й болота. Коли ж генерал Мороз повертався - то ця болотяка перетворювалась на імпровізовані зуби дракону. Розбиваючи піддони джипів і роззуваючи броню. Потім знову тепло, і болотяка не пропускала джипчики, а періодично намагалася захавати і бехи, коли машини втрапляли вночі у вирви від КАБів. Одну таку пацани виволакували нещодавно. Прєдпріятіє очкове, але впорались хутко.
Йобана броня. Як же ми її любим і ненавидим одночасно.
Але годі описувати веселу дорогу життя в цей зомбіленд, повернемось в саме село.
Росіянці вибрали досить вдалу тактику: за штурмовою групою в 100-300 метрах йде розрахунок ФПВ. З жменькою дронів. Коли штурмовичків починають напісюнювать - то в виявлені вогневі позиції укропів, хати чи бліндажі влітає парочка таких штучок. Зазвичай 2. Що більше ніж достатньо щоб приглушити бажання стріляти в більшості солдатів. Три-чотири таких дрончика зкладували одноповерхову хату. На здоровенний гарний двоповерховий будинок вони витратили 8 штук. І той завалився, поховавши під собою кількох захисників. І це все під постійний гул мавіків. Вдень і вночі, з зкидами і без.
Весільні дрони завдавали 25% всіх втрат, ще стільки ж припадало на ФПВшки. Відсотків 40 - підарська арта, яка, зірвавшись з хуя, косплеїла 22й рік і сандалила на найменший чих не шкодуючи боєприпасів. Решта 10% це були стрілецькі бої.
Мінус такої тактики - треба дуже багато розрахунків ФПВ. Їх дронарі були ледь не в епіцентрі штурмових дій і кацап по радєйкі інколи просив інших. Бо ті що були в наявності - зтерлись. З переваг такого підходу - більша частина РЕБу стає до пізди. Той просто не може задушити сигнал, та й під час такої активної двіжухи РЕБ сідає протягом кількох годин. А двіж може тривати цілий день. А з логістикою якось не дуже. Світла в селі ясєн хєр немає. А бігати до генчика з акумом кожні 2 години дурних нема.
Під постійний гул безпілотної залупи пацани дали драла з позиції (від якої лишилась купа цегли і землі). Відійшли на кілька хат і закріпились по новій. Через хвилин 20 в хату залетіла перша ФПВшка. Причому раніше (місяць назад та й в іншому районі) кацап завжди намагався залетіти у вікно. А зараз тупо хуярили в стіну. Перша ляпка вибила шмат цегли ззовні і глина почала осипатися в кімнату. Через кілька хвилин туди ж в стіну уєбала ще одна ФПВшка, і стіна впала всередину, нікого не задівши. Ще 2 дрони влетіли вже у кімнату. Хата завалилася. Пацани перебігли в наступну. Куди влетіло ще 2 дрони і кілька мінометних мін ляпнуло поряд.
Троє людей затрьохсотилось. І вони почемчикували на евак. Санька лишився чекати підкріплення. Підкріплення виявилось суміжниками які драпали після схожого сеансу опєздюлювання. Їх було 4ро.
Ще 3 прильота дронів. Завалилось обидві стіни. Одна впала на тіпа. Друга - іншому на ногу. Здійнявся гвалт. Двоє мотали того кому стіна віддавила ногу. Мій юніт відкопував з під впавшої стіни четвертого. Суміжники висловили припущення “що ну його нахуй” і підхопивши двох своїх трьохсотих - дали на капці. Мало підійти ще підкріплення. Саня лишився чекати. Він затіхарився всередині хатинки і дивився на 360. Впавша стіна перегородила частину кухні. Сперлась на іншу стіну під кутом 45 градусів. Під цією пізанською стіною він і заховався. Було дуже страшно. Боявся що лишився сам один. “Але я сам себе заспокоїв, сказав собі що все буде добре”. І тут він почув голоси. По голосам він зрозумів що це - кацапи.
“Страшно було” каже. Думав шо пізда. Кацапи вошкались біля хати. Було їх штук 6 чи 8. Старший бігав з рюкзаком протидронним (кілька раз мєлькнув у вікні) і кричав голосніше всіх. “....и, ти, і ти, блядь, закрєпляйтєсь” підар-камандір певно потикав пальцями в своїх гоблінів. По топоту лапок (і прильотам ляпок від укро арти) стало зрозуміло що кацап затіхарився і частина попиздила закріплятись деінде.
“Я хотів висунутись і уєбать в старшого з АТешки. Вже розклав її. Виліз з хати. Почав його шукать очима, але вже його не побачив. І тут ззаду я почув кроки.”
Саня заникався і витягнув гранату. Витягнув чоку і тримав в лівій руці ефку. “А потім я розумію шо як я з кулемета так стріляти буду?”. ПК висів на ремені. Саме на таких роздумах з-за найблийжчої стіни і виліз кацап. Орк розгубився і зловив чергу в єбало. Решта не зрозуміли, що відбувається і почали гукати свого дружбанчика. Саня висунувся з-за стіни і впритул напісюнив ще одного кацапа. Той крякнув і здох.
Граната все ще була у піхотинця в руці і він кинув її туди де мали б бути пєтухи. Саме в цей момент з-за паркану виліз третій дебіл і граната вибухнула у нього під ногами. Осколок гранати прилетів йому ж (Сані) в короб, інший зрізав приклад з кулемета.
Четвертий кацап почав гукати допомогу. Кричав “Атас!” чи ще якусь прутню.
Якраз почав прилітати стрілкач десь здалеку. Почав сйобувати. Рація пошипіла що “СТРІЛЯЙ! ВІДКРИВАЙ ВОГОНЬ” і заткнулась нахуй. Походу сіла батарейка. Наткнувся на третього жмура. І побіг далі. По дорозі постріляв ще по підарам які стріляли в його сторону. Біг далі. Пробіг всім селом (а в селі єбєнілі шо ті шо ті на найменший чих, але як Саня біг селом - так ніхто і не побачив, жоден дрон, жодна СП). “Засів перекурить в якійсь хаткі. Пішов далі. Бачу - йдуть якісь тіпи. Побачили мене - давай автоматами в мене тикать. Я розвернувся до них спиною, потрусив пекачом пойобаним і кажу: я зара як йобну, вас всіх, сука, розпідоре. Вони пойняли що я свій і показали в яку сторону точка евака. Пішов далі.
Вже на асфальтці наткнувся на тіпів шо рили другу лінію оборони. Ми з ними попаляницяли, я подивився в мілчат і пішов в село. Там найшов танкістів і вони мене напоїли чаєм. Вроді всьо.”
- Мде, єбать тебе в залупу занесло.
- Та да, блять. А можна питання, Андрійович?
- Угу.
- Повчите потім ще як мілчатом користуватись? Я б без нього хуй би дорогу знайшов по селу тому розйобаному.
Санька вийшов з села: напісюнивши трьох кацапів і взявши трофеї. Санька красавчик. Куплю йому модний бронежилет і рюкзак з донатів :) бо старі трошки пойобані.
#Чупік
Ще 3 прильота дронів. Завалилось обидві стіни. Одна впала на тіпа. Друга - іншому на ногу. Здійнявся гвалт. Двоє мотали того кому стіна віддавила ногу. Мій юніт відкопував з під впавшої стіни четвертого. Суміжники висловили припущення “що ну його нахуй” і підхопивши двох своїх трьохсотих - дали на капці. Мало підійти ще підкріплення. Саня лишився чекати. Він затіхарився всередині хатинки і дивився на 360. Впавша стіна перегородила частину кухні. Сперлась на іншу стіну під кутом 45 градусів. Під цією пізанською стіною він і заховався. Було дуже страшно. Боявся що лишився сам один. “Але я сам себе заспокоїв, сказав собі що все буде добре”. І тут він почув голоси. По голосам він зрозумів що це - кацапи.
“Страшно було” каже. Думав шо пізда. Кацапи вошкались біля хати. Було їх штук 6 чи 8. Старший бігав з рюкзаком протидронним (кілька раз мєлькнув у вікні) і кричав голосніше всіх. “....и, ти, і ти, блядь, закрєпляйтєсь” підар-камандір певно потикав пальцями в своїх гоблінів. По топоту лапок (і прильотам ляпок від укро арти) стало зрозуміло що кацап затіхарився і частина попиздила закріплятись деінде.
“Я хотів висунутись і уєбать в старшого з АТешки. Вже розклав її. Виліз з хати. Почав його шукать очима, але вже його не побачив. І тут ззаду я почув кроки.”
Саня заникався і витягнув гранату. Витягнув чоку і тримав в лівій руці ефку. “А потім я розумію шо як я з кулемета так стріляти буду?”. ПК висів на ремені. Саме на таких роздумах з-за найблийжчої стіни і виліз кацап. Орк розгубився і зловив чергу в єбало. Решта не зрозуміли, що відбувається і почали гукати свого дружбанчика. Саня висунувся з-за стіни і впритул напісюнив ще одного кацапа. Той крякнув і здох.
Граната все ще була у піхотинця в руці і він кинув її туди де мали б бути пєтухи. Саме в цей момент з-за паркану виліз третій дебіл і граната вибухнула у нього під ногами. Осколок гранати прилетів йому ж (Сані) в короб, інший зрізав приклад з кулемета.
Четвертий кацап почав гукати допомогу. Кричав “Атас!” чи ще якусь прутню.
Якраз почав прилітати стрілкач десь здалеку. Почав сйобувати. Рація пошипіла що “СТРІЛЯЙ! ВІДКРИВАЙ ВОГОНЬ” і заткнулась нахуй. Походу сіла батарейка. Наткнувся на третього жмура. І побіг далі. По дорозі постріляв ще по підарам які стріляли в його сторону. Біг далі. Пробіг всім селом (а в селі єбєнілі шо ті шо ті на найменший чих, але як Саня біг селом - так ніхто і не побачив, жоден дрон, жодна СП). “Засів перекурить в якійсь хаткі. Пішов далі. Бачу - йдуть якісь тіпи. Побачили мене - давай автоматами в мене тикать. Я розвернувся до них спиною, потрусив пекачом пойобаним і кажу: я зара як йобну, вас всіх, сука, розпідоре. Вони пойняли що я свій і показали в яку сторону точка евака. Пішов далі.
Вже на асфальтці наткнувся на тіпів шо рили другу лінію оборони. Ми з ними попаляницяли, я подивився в мілчат і пішов в село. Там найшов танкістів і вони мене напоїли чаєм. Вроді всьо.”
- Мде, єбать тебе в залупу занесло.
- Та да, блять. А можна питання, Андрійович?
- Угу.
- Повчите потім ще як мілчатом користуватись? Я б без нього хуй би дорогу знайшов по селу тому розйобаному.
Санька вийшов з села: напісюнивши трьох кацапів і взявши трофеї. Санька красавчик. Куплю йому модний бронежилет і рюкзак з донатів :) бо старі трошки пойобані.
#Чупік
Forwarded from Диванний Сектор | #УкрТґ ✙ (Тарас ✙155mm SPA"Tushonka"🇬🇧🇺🇸🇺🇦✙)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Інтерв'ю ми записали з третього разу. Перших 2 спроби були нудні. Я був занадто зайобаний і занадто парився щоб не пизданути зайвого. Ситуацію врятував Джокер. Бо інакше б Юра отримав люте розчарування)))
Але з третього разу вийшло норм. В мене з 1го разу мало що виходить. Іф ю ноу іт, ю ноу іт.
Так от. Кожного разу він питав мене - як я став ФБ письменником? Ну і ТГ письменником теж. На дідька я почав писати і т.д.
Писати я почав в 14м. В мене не було смартфона. А був блокнот в якому я вів свій щоденничок. Потім на його основі написав (і ніде не виклав) "Как я єзділ в УНСО ваєвать". Російською мовою, доречі. Про свої пригоди 2014-15 років. Мо колись десь викладу.
А там і в фб якось почалось писатись. Спроби писати бували у мене і в школі. І в інституті. Але то таке, всі ми робили речі в дитинстві за які нам потім соромно)
Писав я в першу чергу щоб пережити і узагальнити побачене. В меншій мірі - щоб інші це прочитали і трошки прониклись. Саме смачне - зраду, істерики і люте гуро, я приберігаю для себе і зрідка вивалюю на голови випадкових співпляшників в барах. Або на кількох самих вірних чумб і чумбкинь.
Я часто розповідаю про свої переживання і пригоди вдома. Дружині. Сара Іванівна знає що її тато їздить на роботу вбивати москалів. Хоча навряд чи розуміє: хто такі москалі? і що таке - вбивати. І вона завжди з смішним подивом повторює: вбивааатиии мооооскаааліііів???
Деякі речі я залишаю лише для себе. Зазвичай це докази власного боягузства і певні свої страхи.
Потім я дізнався що отримав певну популярність і люди не проти закинути мені копійчину. Від чого періодично ловлю то зірку то сором що я красавчик і недостойний цього.
В мене немає адмінів, в мене немає співавторів і немає якихось чітких правил ведення мого соціального життя. Певно це і вирізняє мене серед інших генераторів контенту.
Ну і мене запхали в піхоту, в той час як всі інші шукають (і, суки такі, знайшли) собі місця посмачніше. Де важче вмерти. Але як комроти - вмерти теж складно. Робота нервова капку. А так норм. Піхота генерує тонни контенту. Деякий з яких я не наважуюся вивалити
Але з третього разу вийшло норм. В мене з 1го разу мало що виходить. Іф ю ноу іт, ю ноу іт.
Так от. Кожного разу він питав мене - як я став ФБ письменником? Ну і ТГ письменником теж. На дідька я почав писати і т.д.
Писати я почав в 14м. В мене не було смартфона. А був блокнот в якому я вів свій щоденничок. Потім на його основі написав (і ніде не виклав) "Как я єзділ в УНСО ваєвать". Російською мовою, доречі. Про свої пригоди 2014-15 років. Мо колись десь викладу.
А там і в фб якось почалось писатись. Спроби писати бували у мене і в школі. І в інституті. Але то таке, всі ми робили речі в дитинстві за які нам потім соромно)
Писав я в першу чергу щоб пережити і узагальнити побачене. В меншій мірі - щоб інші це прочитали і трошки прониклись. Саме смачне - зраду, істерики і люте гуро, я приберігаю для себе і зрідка вивалюю на голови випадкових співпляшників в барах. Або на кількох самих вірних чумб і чумбкинь.
Я часто розповідаю про свої переживання і пригоди вдома. Дружині. Сара Іванівна знає що її тато їздить на роботу вбивати москалів. Хоча навряд чи розуміє: хто такі москалі? і що таке - вбивати. І вона завжди з смішним подивом повторює: вбивааатиии мооооскаааліііів???
Деякі речі я залишаю лише для себе. Зазвичай це докази власного боягузства і певні свої страхи.
Потім я дізнався що отримав певну популярність і люди не проти закинути мені копійчину. Від чого періодично ловлю то зірку то сором що я красавчик і недостойний цього.
В мене немає адмінів, в мене немає співавторів і немає якихось чітких правил ведення мого соціального життя. Певно це і вирізняє мене серед інших генераторів контенту.
Ну і мене запхали в піхоту, в той час як всі інші шукають (і, суки такі, знайшли) собі місця посмачніше. Де важче вмерти. Але як комроти - вмерти теж складно. Робота нервова капку. А так норм. Піхота генерує тонни контенту. Деякий з яких я не наважуюся вивалити
І для фанатів "Матриці" можу порекомендувати "Аніматрицю". Це збірник коротусиків про події до, після і під час подій основного фільму.
Особисто я дуже люблю The Second Renaissance про те, як почався замєс між людьми і машинами.
https://youtu.be/cTLMjHrb_w4?si=4bEFAlzisz3QJDzy
Прибрав посилання на відео якогось йобаного кацапа.
Особисто я дуже люблю The Second Renaissance про те, як почався замєс між людьми і машинами.
https://youtu.be/cTLMjHrb_w4?si=4bEFAlzisz3QJDzy
Прибрав посилання на відео якогось йобаного кацапа.
YouTube
Animatrix - Humanity's War With Machines
This is a very cool sequence from the movie Animatrix with lots of fighting going on between humans and machines. But we all know how that ends.
The music is just beyond awesome, gives me shivers down the spine.
The music is just beyond awesome, gives me shivers down the spine.