Почав читати "Місяць і Одинак" Юлії Сиромолот. Мені дуже подобається насправді. Я думаю найперше тому, що це саме мій жанр, на всі 200%. Соціальна фантастика де добре продумані наслідки технологій і їх вплив на соціум. І зроблено це добре, небанально, кілька разів взято оригінальну оптику і розвинуто її. Світ великий, складний і місцями неочевидний. Подекуди видно, що сам світ і "великі сенси" цікавлять авторку більше ніж конкретні персонажі, але для мене це не недолік, а теж перевага, хоча я бачу де це може провалювати емоційний контакт з читачем для тих хто звик до іншого. Бо так, "література ідей" і час від часу персонажі починають говорити філософськими монологами. З іншого боку мені особисто воно цікавіше ніж черговий якийсь "трикутник" чи беззмістовна біганина-стрілянина. Втім, звісно біганина-і-стрілянина тут є, згідно з жанром в помірних кількостях та і якісь стосунки теж, куди без них. Просто воно все не фетишизоване, а так просто. Ну, частина світу. Органічна.

А ще от цікавий ефект: хоча в книзі ніби немає чіткої впізнаваної географії, а імена нейтральні і намагаються відв'язатись від всіх існуючих культур, книжка відчувається як дуже українська. Саме через сенси, певне коло ідей. Складно пояснити, але щось таке є і це цікаво.

Треба ще подивитись як книжка закінчиться (ну і на продовження яке вже обіцяно), але поки я в захваті. Дуже мене потішило після другої частини "Лазаруса" яка мене розчарувала так, що і окремий пост писати не хочу.

Ну і так, як ви вже могли зрозуміти коли в місті відключають інтернет і світло, паперові книжки рятують)))

Оскільки довгі чергування є довгими і не завжди потребують прям активної роботи, а до тіктоку я так і не звик, то продовжую страхітливими темпами читати.

Цього разу "Стахановський рух" Романа Буданова. Це власне такий собі лавкрафтіанський горор про деокуповане донецьке містечко, звісно ж про шахти і древнє зло... Воно здавалося б було вже і цей мотив майже перетворюється в кліше в нашій жанровій літературі (ха! У нас вже є локальні кліше). Але автору вдалося мене здивувати в хорошому сенсі. Але про це трохи згодом.

Взагалі я взяв це читати, бо автор чимось біографічно схожий на мене, теж пішов спочатку на Літосвіту, там теж потрапив на кураторство до Семкова. За річний курс роман не дописав, потім пішов воювати. Потім дописав роман, коли валявся з пораненням. От останній пункт мене поки оминув та і добре. Правда передостанній теж нажаль))) Ну коротше вирішив я подивитись що він там написав.

Ну, це хороша жанрова проза, з зануренням в матеріал, а також з певними елементами постмодерної гри.

А от далі жирний спойлер буде. Я попередив.
Коротше, воно починається як горор і детектив. Першу половину навіть тримає оцю тягучу атмосферу жаху, а потім... Потім автор каже "да пофіг" і включає дивне почуття гумора. І от у нас вже серед персонажів кіт Бальтазар, який розмовляє, гігантські людиноподібні роботи і інопланетяни. Не кажучи що основний сюжет з тим "злом-в-шахті" взагалі видається пародією на "Аврору бореаліс". І воно все якось складається так, що розумієш: текст був пародією від початку. Але це не розчарування. Навпаки, це набагато крутіше ніж якби він продовжував бути лише тим чим здавався. І весь цей сюр з відсилками до маскультури він тут був від початку, просто трохи маскувався. І сам цей безглуздий Стахановський Рух і ці людожери-троглодити і бандюкі сепари вони стають... Ну типу кіношними. Якими по суті і мають бути, в межах розважального текста. І воно звісно не відміняє купи серйозних тем які зачіпає текст типу повоєнної відбудови, птср, нової загрози з боку русні. Просто ну ці теми настільки серйозні, що з них можна і поугорать. І норм. І цей гумор не знецінює нічого, бо він від своїх. Від тих хто в темі. Не знаю,як описати, але от вдалось зловити цю інтонацію.

Якщо коротко, автор зміг кардинально обманути мої очікування і це пішло тексту на користь. Зробило мій читацький досвід краще.

Власне це черговий привід замислитися що ця система з "тригерворнінгами", "тегами" і "тропами" сильно збіднює авторський інструментарій і шкодить літературі. Принаймні я так вважаю.

Божевільна і збочена ідея породжена недостатком сну...

Значить, якби хтось схрестив онліфанс і платформу самвидава. Але не так як ви подумали. Автори як моделі це занадто очевидно, по суті вже зараз нічого не заважає типовому самвидавному автору...

Але я не про це. Автори як клієнти. А на місці моделей критики. Ну себто критикині, враховуючи специфіку. Зовсім враховуючи специфіку - критикиці. Ну, ви уявили собі. Вони тобто сидять перед камерами, тут все як на онліфанс.

І от автор бере свій текст і певну суму грошей (залежно від обсягу текста) і іде на платформу. Обирає собі критикицю яку вподобає. А та на камеру читає текст і каже який цей текст геніальний. Ось і все!

Ну, звісно є жіноча версія з харизматичними хлопчиками, тут жодної дискримінації.

Думаю буде популярно серед певної категорії авторів.

Окей, я примудрився поєднати подкаст на тему: "чому ж насправді жінкам подобається смат (їбліт/клітература)" і роздуми про те, що в голові моїх персонажей. А мої персонажі (і персонажки) вони живуть в альтернативно-магічному бароко. Основна книга Всесвіту все ще Біблія. І от у мене в голові діалог двох героїнь:

- Слухай, а як ти вважаєш, коли Цар Давид напився і танцював перед ковчегом задля Господа це було еротично?
- Так, думаю так. Він звісно той ще негідник той Давид, але цього у нього не відняти.

Якщо ви не розумієте про що я, просто погугліть біблійну офіційну біографію Давида. Той ще був ідеальний правитель.

комунальники замітають
з тротуару уламки скла
скоро осінь

Осінь. Люди за звичкою згадують, що треба щось шуршати і організовують конкурси. І мені теж хочеться якоїсь такої двіжухи, може хоч коротку форму зможу осилити.

Коротше, поки на прикметі раз: https://neolit.if.ua/contests/birth-of-legends

Конкурс від нової платформи в режимі тесту. Тема: Народження легенди. Про щось нове типу.

І два: https://arkush.net/blogs/19193

Другий тур конкурсу Ржах, гумористичні жахи. Я не вмію ані в нумор, ані в жахи, але ну шо уж.

Десь там ще є на горизонті: Соларпанк/Дізєльпанк від Літавиці, але то вже серйозно і складно, поки боюсь в той бік думати. От якщо щось коротеньке напишу, то може і подумаю туди. В бік української містики/готики(ще два конкурси на цю осінь, нагугліть якщо вам цікаво) теж щось мозок не хрче поки думати. Воно ніби і матеріалу свого часу назбирав для такого... Але от не маю надхнення зараз.

А ще мені сьогодні зробили одну цікаву пропозицію в особисті про ще один можливий майбутній конкурс. Але то поки непублічно, потім розкажу.

Коротше, от ми всі і дожили до осені. А я доречі ще й до тридцяти дев'яти. День народження в мене сьогодні. Зрозуміло, що не святкував, звичайний собі робочий день на зміні, я то і в мирні часи не любив ото святкувати. Доброї ночі всім.

Це не було просто, але я дочитав "Сімміс" Стівенсона. Офіційно чи не найбільш хардовий і задротський (в доброму сенсі) сай-фай який я взагалі читав. Купа технічних та інженерних подробиць, неспішний темп. Але коли до цього пристосуєшся, то починаєш бачити і добре прописані характери і неабияку драму. Ну і звісно достобіса філософсько-соціальних ідей, при тому вони прям різні в різних частинах книги, що саме по собі прикольно. Взагалі це як три звичайних романи, такий масштаб. Коротше, кажучи, дуже задоволений, що таки не полінувався і продовжував читати. І так, Кідруку є чому повчитись, саме як вписувати в жорсткий сай-фай характери і драму, тут Стівенсон очевидно попереду. Та і зрештою базових фантастичних припущень тут значно менше. Хтось ще тут читав таке?

Так ну що, я дійшов до етапу коли мене запрошують в журі літературних конкурсів)) Власне, дуже прикольна ініціатива, всіх запрошую писати.

Літературний конкурс оповідань «Через 1000 років»
#Через_1000_років

Жанр: космічна фантастика, можна додавати кіберпанк та інші піджанри наукової фантастики. Хард-сай-фай вітається особливо.

Технічні умови:
- від 15 000 до 30 000 символів із пробілами.
- тільки українською мовою.
- без 18+.
- написано без ШІ (у нас є очі, ми побачимо).
- можна подати максимум 2 оповідання від автора.
- оповідання має бути оригінальним і не перебувати у публічному просторі.

Тема: Що буде з людством, із планетою Земля, з нашою Сонячною системою через 1000 років? Нас захопить штучний інтелект? Роботи володітимуть світом? Ми колонізуємо Сонячну систему, а може, навіть сусідні системи? Чи вийде людина за межі непізнаного, щоб назвати іншу планету поза межами комфортної Землі своїм новим домом? На ці та інші питання, які ви собі поставите, ви маєте написати відповідь. Що чекає на людство через 1000 років від сьогодні?

Особливі умови: події мають відбуватися в космосі частково чи повністю. Важливо, щоб космос був головним атрибутом історії, який або породжує дійство у вашому творі, або є його суттю. Ніяких гномів, фей і магії, ніякого фентезі. Але якщо ваш дракон (фентезійно-міфологічна істота) має технологічне чи наукове обґрунтування, що це окремий вид істот, який еволюційно розвинувся в космосі, має спеціальну захисну оболонку від радіації та літає завдяки особливому пальному, що виготовляє його тіло, — цього теж не можна. Так, лише космос, сай-фай, хардкор і фантастика. Додаткові гілки піджанрів, як-от горор, містика та інші (крім фентезі), допускаються, якщо не суперечать умовам конкурсу і основним жанром історії є космічна фантастика.

Процес відбору:
Оповідання читає один із бета-рідерів (анонімно). Якщо твір відповідає умовам конкурсу, автору приходить від мене повідомлення, що твір бере участь у конкурсі.

Подавати оповідання через гугл-форму і тільки через неї. Повідомлення у приватні, в коментарях у соцмережах, у групах і чатах я автоматично ігнорую.
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe1fkabNc5X1HcTmS8b7wfH4K9JPRoWKwD7mNjrh3q72bFAPA/viewform?usp=dialog

Конкурс абсолютно АНОНІМНИЙ. Де чий твір, буду знати тільки я як організатор та автор конкретного твору — і все. Ні бета-рідери, ні журі, ні хтось інший до закінчення конкурсу не знатимуть, де чий твір. Якщо автор у творі, у коментарях чи іншим чином розкриває своє авторство, такий учасник і його твір будуть дискваліфіковані з конкурсу.

Терміни:
Подання творів до 31 жовтня 2026 р.
Перший етап оцінювання — з 5 листопада по 19 листопада 2026 р. (2 тижні).
Другий етап (фінал) — з 20 листопада по 10 грудня 2026 р. (3 тижні).
Терміни можуть бути перенесені через зовнішні обставини.
Призи:
Перше місце — 5000 грн
Друге місце — 2000 грн
Третє місце — 1000 грн

Додатково п’ять перших місць отримують безкоштовне озвучення свого оповідання на каналі партнера конкурсу — студії «Калідор».

Троє фіналістів конкурсу зможуть подати свої готові sci-fi романи на розгляд до видавництва «Лобстер» щодо можливості їхньої публікації.

Журі конкурсу:
Коториба (письменниця, ілюстраторка та бетарідерка)
Андрій Химерний (письменник, філософ, літкритик)
Слава Шторм (письменник та відомий бетарідер)
Аліса Корж (авторка фантастичної дилогії «Промені Аласі»)
Катерина Колесник (авторка фентезі «Захисники лісу», співавторка фантастичної збірки «Безмежний космос», книжкова блогерка)
Всеволод Поліщук (автор книг «Фантастична історія української кухні» та «Коньяку для містера Черчилля»)
Денис Гальперін (засновник альманаху «Химерними світами»)
Дмитро Каджитський (популяризатор фантастики, блогер, ютуб-канал «Три кванти опівночі»)

Правила голосування: Два тури. Повністю анонімно. В першому голосують автори і журі. У другому (фіналі) — лише журі.

Інші деталі будуть оприлюднені пізніше. Слідкуйте за хештегом #Через_1000_років
Постер конкурсу авторства ілюстраторки - Коториба.