Російська федерація не полишає спроб знайти слабкі місця у нашій обороні безпосередньо на Чернігівському та Сумському напрямках. У прикордонні фіксується проникнення диверсійно-розвідувальних груп, але всі спроби були невдалими.

Ми вживаємо всіх необхідних заходів щодо посилення наших оборонних спроможностей у тісній взаємодії з головами військових адміністрацій щодо збільшення кількості невибухових інженерних загороджень, а також встановлення додаткових камер спостереження.

З огляду на зазначене, можна впевнено сказати, що у разі спроби перетину будь-якої ділянки державного кордону ворог успіху не матиме. Якщо ж рівень загрози зростатиме, Генеральним Штабом ЗСУ передбачено підсилення наших військ для того, щоб унеможливити намагання ворога вдертися до України.

Разом переможемо!
@SerhiyNaiev

‼️ Внаслідок ракетного удару по Чернігівщині в одному з населених пунктів району пошкоджена будівля місцевого буди культури. За попередньою інформацією, жертви відсутні. Інша інформація уточнюється.

🔴Триває розбір завалів. Виявлено тіло жінки, працівниці БК. На місці працює ДСНС.

❗️росія - терорист. Терористів треба знищувати.

❗️По населеному пункту Чернігівського району ворог випустив 4 ракети.
Більше про безпекову ситуацію в області - в етері Телеканалу "Рада" .

З-під завалів будинку культури дістали тіло другої жінки.

❗️росія - терорист!

9:00 хвилина мовчання

Сергієві Салівону було 32 роки. Він загинув 1 березня 2022 під час спроби вивезти сім’ю двоюрідної сестри Оксани Близнюк зі села Софіївка на Чернігівщині.

Дорогою між селами Калинівка та Коломійцівка авто, в якому вони їхали, розчавила техніка російської армії. Сергій загинув, а разом із ним – Оксана та її чоловік Михайло. Вижити вдалося лише племіннику Сергія, Андрійкові, якому на той час було 10 років.

Сергій Салівон родом із Софіївки. Там навчався до 9 класу, а закінчив школу в сусідній Коломійцівці. Здобув спеціальність інженера-механіка в Ніжинському агротехнічному інституті. Деякий час мешкав у Ніжині, потім переїхав до Києва. Працював водієм у компанії, що займається вантажними перевезеннями. На вихідних приїздив у село. Разом із друзями ремонтував автомобілі.

Повномасштабне вторгнення застало Сергія у рідному селі. Коли 1 березня стало відомо, що на Софіївку прямує ворожа колона техніки, вирішив рятувати родичів.

«Під ранок Сергій подзвонив і сказав, що на село їде колона ворожої техніки. Ми тоді в будинку були всі разом – я, мама, донька, тітка, дядько. Тільки-но встигли зібратися до погреба, як Сергій приїхав. Він нас відвіз у село Степові Хутори. Усе настільки швидко відбулося, що ми навіть не запитали, куди він знову їде. Потім з'ясувалося, що Сергій вирушив ще раз у Софіївку – до двоюрідної сестри, щоби забрати її із сімʼєю. Їхня хата – крайня в селі. Коли він уже з ними їхав, то зіткнувся з ворожою колоною. Техніка наїхала на правий бік машини. Окрім того, у багажнику були дірки, ймовірно, в автомобіль також стріляли», – розповіла Наталія.

Сестра пригадує Сергія дуже товариською та доброю людиною.

«Він був дружелюбний, відкритий до спілкування, енергійний, легкий на підйом, добросовісний та чесний. Дуже любив дітей, а вони його», – сказала Наталія.

У Сергія Салівона залишилися мама, сестра та племінниця.

«Сьогодні правоохоронці доповіли мені про ситуацію з колишнім одеським військкомом. Йому повідомлено про підозру за фактами незаконного збагачення та порушення порядку несення військової служби. Логічно, що самим лише звільненням ця історія не мала завершитися. Державне бюро розслідувань та Офіс Генерального прокурора продовжують необхідні слідчі та процесуальні дії. Усі деталі, які можна оприлюднити, правоохоронці обов'язково представлять суспільству. Та й загалом триває перевірка територіальних центрів комплектування, тобто військкоматів. І кожне таке «кабінетне» порушення десь у військовій ієрархії, будь-яка спроба якось там збагатитися принижує наших воїнів, наших героїв. Відповідальність за порушення – неминуча».

Звернення Володимира Зеленського наприкінці 514-го дня війни.

9:00 хвилина мовчання

70-річний Микола Котляр загинув у Количівці на Чернігівщині 8 березня 2022 року. Того дня російські війська обстрілювали село з артилерії. Загорілася сусідська хата. Микола почав рятувати своє майно, бо вогонь міг перекинутися на його дім. У той час неподалік розірвався ще один снаряд, уламки якого відібрали його життя.
Микола Котляр народився в Козелецькому районі на Чернігівщині. Після школи закінчив курси водіїв у Чернігові. Там познайомився з майбутньою дружиною. Згодом родина придбала дім у рідному селі жінки – Количівці. Переїхали туди жити.
До пенсії Микола Котляр був водієм на комунальних підприємствах Чернігова, що пов’язані з будівництвом та експлуатацією доріг. У вільний від роботи час ходив на риболовлю. Понад 30 років розводив бджіл, мав велику пасіку. Жителі з Количівки та сусідніх сіл приїжджали до нього за порадами щодо бджільництва. Після загибелі батька пасікою опікується його син – також Микола.
«Я вивозив маму та дітей із Количівки, а батько відмовився їхати. Про те, що сталося, я дізнався від людей. Тато намагався врятувати деякі речі з хати, бо сусідня горіла. Був обстріл і він загинув від уламків. Десь за рік до того, навесні, він попросив сфотографувати його біля яблуньки, що рясно цвіла у нашому дворі. Це було незвичне прохання від нього. Наче відчував, що помре», – сказав син загиблого.
Тіло Миколи Котляра знайшов односелець. Він прикопав його в саду біля хати. На місцевому кладовищі чоловіка перепоховали 16 квітня 2022.
У Миколи залишилися дружина, двоє дітей та троє онуків.