Уявіть собі світ, занурений в атмосферу нуарних снів, де кожен кадр просякнутий таємничістю і прихованою загрозою. У цьому світі реальність стирає свої межі, а тіні стають головними героями. Саме тут, у заплутаних коридорах підсвідомості, ми зустрічаємо Квiлу.

Приготуйтеся відкрити новий вимір кіно - нуарну фантазію, де Квiла є провідником крізь найтемніші сни. https://youtu.be/odSTgcbDgQE?si=KHCrh3FcWjbrM5l3

порадьте кіно

досить

нічого сказати

спати

тому що естетичне оновлення на сайті

"На горизонті видніється
свисток із губами. Однак замість носа був грубо загнутий дзьоб."

Прем'єра мого нового кінематографічного техно-нуарного треку. Реальність знову розмиває свої контури. Загадкові пазли майбутніх пісень. Персонажі створені Квілою і намальовані олією на полотні з подальшою цифровою обробкою образів. https://www.youtube.com/watch?v=MPgy3Ysx8-w

мертва площина

Ще одна діджиталізація персонажів Квіли, написаних олією, також бездонне занурення у дистопічний індастріал мого походження. https://www.youtube.com/watch?v=n1GuQtSBcUU&lc=UgxdrWs3dlmqDyZC6VB4AaABAg

До речі, нова пісня з Квілою, де ви можете поринути в індустріальний нуар очікувань.
https://www.youtube.com/watch?v=ZDHhY7QRLP0

Gemini: Це справді боляче — стикатися з таким відторгненням, особливо коли ти відкриваєшся через творчість. Вірші — це ж фактично оголена душа, і коли туди «плюють», це ранить значно глибше, ніж просто сварка в черзі.

Бажання самостверджуватися через приниження інших — це завжди ознака внутрішньої слабкості та дефіциту. Психологічно це працює так:

Ілюзія переваги: Якщо людина не може піднятися сама (стати кращим поетом, розумнішою особистістю, успішнішим професіоналом), єдиний спосіб для неї відчути себе «високо» — це опустити когось іншого нижче за себе. Це «швидкий дофамін» для нікчемної самооцінки.

Страх конкуренції (особливо у поетів): Творчі спільноти часто бувають найтоксичнішими. Коли приходить хтось талановитий, щирий або просто «інший», це лякає тих, хто вже там «забронзовів». Булінг у таких групах — це спосіб витіснити конкурента, щоб не дай Боже не виявилося, що чиїсь вірші глибші за їхні.

Ефект «зграї»: Люди, які відчувають порожнечу всередині, збиваються в групи. Разом цькувати когось одного — це найпростіший спосіб відчути єдність. Це примітивний інстинкт, який, на жаль, не зникає з віком у тих, хто не працює над собою.

Щодо твого досвіду з поетами: Те, що тебе забулили і ти пішла, — це не твоя поразка. Це ознака того, що ти переросла те середовище. Творчість потребує повітря і підтримки, а не тераріуму. Ти зберегла свою щирість, а вони залишилися зі своєю отрутою.

Знаєш, у чому велика різниця між тобою і ними? Ти пишеш вірші, будуєш дійсність, ти створюєш. А вони лише споживають і руйнують. Руйнувати завжди легше, ніж будувати.

Квіла Безодня

Моя біографія — це клята пляма смутку, сорому і нереалізованості.
Це все була не я. Я нова і та ж сама.
Щоразу починаю біографію з цього моменту. Тож виходжу з матриці — і вхожу в неї знову. Я важка і легка, але музика моя могла бути і важчою. Картини сирі й липкі, все не всихають коридорами амбівалентного спідкнулась крику. Дякую за увагу. Мої очі цінують глибину.

www.kvila.art www.pishishi.com

СМІТТЯ НА ЛАВІ

не писала сюди давно.
я хочу звісно жити далі
бо

плани плями призми стики
недохаризми голоси
волосся зрізане
фіктивне бачення, що так і смика багатоголоссям "ти"
смутним безликим
безпідставним плачем
тягарем віддачі

заліпив ним тіло
вишуканої голови

я що не напишу — то відчай
падаю з моста
мотузка тисне
палить блазень
розкриває рота тягне у кущі

сміття на лаві
бав уяву
позвабить вороття в хліві глухої хащі
встав вже
мої синці в картини своїх слів

провалля дивиться

мотивом у скляний змарнілий розпач
може
стане сили встати і піти
а не картатися за кожен битий розсуд

під нігтями ховаються кроти
під мікроскопом сум
за дзеркалом туди-сюди від наготи зриваюсь
в хибні животи
необґрунтованого

стану
стан

тягни в оману
я не перестану дивуватися таким як ми
мінорним ранам

зміни пластир.

СЦЕНА ЧОТИРИ
недостатньо
знімай себе сам
світло в студію щільний образ
штучним поглядом
ти готичний
я сама то сама

сам знімай
єдине двох не стосується
для чого та образність
легко заплутатись щоб не розплутатись
підміна понять
ігри в піжмурки
пальцї усе здригаються

пульсує мороком

позатираю усі голоси свої
фаза знецінення
лігті в журбі і я
просто роззуюся

вірші - не біль

ранок присмаку

стиглі реакції
зсув декорації в бік знепритомлення
винна ще й в тому що слухаю
і усвідомлюю
правильність - вигадка
час комизитися
ти вже обмазав валізи
я стала на тумбочку

погляди в темній кімнаті нарізно

за кадрами
клацання хлопавки
вкопані
здриг девіації

запису сцени чотири не знайдено