розпливчаті мрії далеких часів
де очі залиті дитинства сльозами
розчиняться казками твоїх рідких снів
і зникнуть в історії повідомлень між нами
ранковий тривожно загримить дзвін
таємна легенда про острів магічний
ранковий тривожно загримить дзвін
навіки згубив артефакт опівніччі
тривожний ранковий загримить дзвін
лопата, туман, буря, битва, дзвіниця
тривожний ранковий задзвонить грім
біль в голові, морок, нічого не сниться

#віршики

спогади пахнули квітами
ромашки, кульбабки, бузок
пахли весною тендітною
сповненим полем зірок
в пам'яті мав тільки запахи
бо погляд ступився о стіну
квіти стужили всі замахи
крім даного тобою у спину
спогади більше не пахнуть
смерть для минулого доля
порожні та сірі ландшафти
на місці квіткового поля

#віршики

я встав, я ліг
одівсь, побіг
біжу
і сплю
мабуть живу
мабуть життя
мабуть
я винести забув сміття

вертаться, ні
чи далі йти
іду
спішу
бува біжу
бува лечу
бува
я навіть спати не хочу

#віршики

дай мені сил боже
що завгодно що допоможе
цукерку магічну чи пендель
психіатра чи крендель
що небудь, буласка
кажуть життя то казка
а життя то прикол
анекдот про подол
лиш дім-монстр це ти
дванадцять поверхів красоти
а ні к селу ні к місту
будівля без змісту
анекдот без прикола
без цукру кола

#віршики

дарую вам, підпісники любі, вірш про холодні ноги, бо ніхто більше в телеграмі такого не зробить

#віршики

слова порожні в голові
прокручую уявні дії
слова твої, слова мої
порожні мрії

порожній значить без нічого
ні ззовні, ні зсередині, ніде
без змісту, без кутів, без бога
порожній бо нема тебе

#віршики

я їду човниковим рухом
голова їде дахом набираючи обертів
говосіївська далі — каже радіо глухо
треба протриматись пару кілометрів

потяг їде в неправильну сторону
ноги ходять незаплановано
окуляри крізь дивляться холодно
у вухах моїх спокійні пісні
думки мої залиті слізьми
турнікети стоїть на місці
людей мало, вагон тихий
хтось втомлений, хтось убитий
хтось іде і я приїхав

#віршики

усі думки поплутав хаос серця
ритм свідчить про невідворотність дій
воно стучить із силой сотні герців
руйнує тез та аргументів стрій

усі думки щезали поміж строчок
в глизявій каші вивергнутих слів
я їх збирав із словником щоночі
поки тебе шукав, себе згубив

усі думки уперлись в незбагненне
в залежність від очей твоїх та фраз
в залежність що не мала буть кінченна
одначе щезла у невиразний час

#віршики

букви утворюють слова
хмари утворюють вітер
тебе ти створюєш сама
удвох поводимось як діти
моя велика голова
твої прозорі теплі сльози
наша весна, твої вуста
як дім вже постає в облозі
разом біжим від небезпеки
угорці чехи або греки
удвох ховаємось від спеки
закриєм очі й рахуватимем до ста

#віршики

мої вірші прості і посередні
мій погляд примітивний і плаский
мої крінжові жарти некумедні
мій мозок гладкий, негнучкий
моє життя рутинне й нецікаве
мої ліниві вчинки заслабкі
моє лице байдуже та зівʼяле
а принципи мої крихкі

#віршики

дерева сумують без вітру
він змушує їх шелестіти
мішає листя в палітру
міняє колір щомиті
сміється над деревом вітер
поміж хмарами водить кола
небо для нього обитель
небом була його доля
дерево вкопали навічно
йому не потрібна свобода
любить дощ й сонце щорічно
та вітер що міняє погоду
для нього

#віршики

гуде повітря чергою звуків
жовте ввижається сірим
голоса чужі сірі
крокую проспектом науки
виписую слова курсивом
пишу чорним у біле
кольори контрастні до болю
ці олівці обирали з тобою
люблю канцелярію та запах паперу
твої рухи, твій почерк
київські ночі
і все що писала мені та не стерла
я все навів ручкой
так за тобою скучив

#віршики

скинув пару кілограм
і тепер я легковажний
роздаю поради вам
ходжу як павич поважний
ви сприймаєте слова
наче камінь в огороді
поки глупа голова
не пристане вам в нагоді
можу здатися байдужим
до оточення й до себе
схоже ми погано дружим
час усім пропить плацебо
не кричіть мені про завтра
уявляв найгірші дійства
бо моя священна мантра
кожен день робить злодійства

#віршики

справедливість вигадка фантастів
добро ніколи не перемагає зло
рани життя не приховає жоден пластир
кохання важить тільки пів кіло
немає долі до людей ніякої різниці
немає честі що роками несли королі
ми самі по собі, і нас лиш одиниці
у світі хіті, пойла й коноплі
ми несемось вперед забувши дні минулі
ми хочемо побачить дивний новий світ
несуть нас металеві крила й нескінченні кулі
прямо в іржавий та колючій дріт

#віршики

все в твоїх силах поки не дійде до того, що змінити не можна як не крути
плач, бийся ногами, падай з балкону, або по квартирі намотуй круги
не доля, не сталось, несправедливість, безсилля, тебе руйнує апатія
не можна буть сильним й залишатись тверезим як робиш ходи в безвиграшній партії

#віршики

щоб не боліло серце його треба зʼїсти
замоченим в соусі гранатовому
тоді я не існуватиму
перетворюсь на початкове тісто
блукатиму вулицями міста
як непомітний привид
шукатиму для зустрічі привід
плануватиму твоє вбивство
залишу з ектоплазми намисто
кусатиму глибоко як вила
коли ходитиму крізь твоє тіло
завдаватиму болю
поки не награюсь з тобою
насищатиму змістом
поки не втомишся гризти

#віршики

звʼязок так легко обірвати
мережу зʼєднують стовпи
від хати бігають до хати
слова крізь звішані дроти

дзвінки, листи та телеграми
трима лиш свіжі почуття
послав тобі кардіограми
мого з тобою й без життя

чекав на відповідь, відсутня
я знов пишу у пустоту
всі абоненти недоступні
у бога відповідь прошу

звʼязок так легко обірвати
мережу зʼєднують стовпи
хотів зателефонувати
гудки, гудки, гудки, гудки

#віршики