🇷🇺⛳️Масове виробництво російських снарядів "Китолов"

Концерн «Калашников» оголосив про розширення виробництва коригованих артилерійських снарядів «Китолов-2М» для 122-мм гармат Д-30 та САУ «Гвоздика».

За повідомленням пресслужби, виготовлення цих високоточних боєприпасів розпочалося на нових майданчиках, відкритих наприкінці 2024 року. Там налагоджено механічну обробку заготовок та збірку ключових компонентів, зокрема головок самонаведення.

🚀Попри заяви про «десятки верстатів» і подвоєння темпів виробництва, у відкритому доступі з’явилось лише одне відео з бойовим застосуванням «Китолова». Це різко контрастує з регулярним використанням його потужнішого аналога — 152-мм снаряда «Краснополь». Обидва боєприпаси використовують лазерне наведення: головка самонаведення реагує на відбитий промінь, за яким коригує траєкторію.

➡️Різниця між ними — не лише у калібрі. «Китолов» має вдвічі меншу дальність (до 12 км), а також значно меншу бойову частину — 5,3 кг вибухівки проти 9–11 кг у «Краснополя». Це суттєво обмежує його ефективність проти фортифікацій чи бронетехніки.

➡️Логічним поясненням рідкісного використання «Китолова» може бути дефіцит головок самонаведення, виробництво яких зосереджено на підприємстві «ЛОМО». У такому разі пріоритет надається випуску важчих і дальнобійніших боєприпасів.

Незважаючи на загальну переорієнтацію світових армій на снаряди з супутниковим наведенням (як от Excalibur), сучасна війна в Україні довела зворотне: через поширення засобів радіоелектронної боротьби супутникова навігація часто виявляється безсилою. Росія активно застосовує «Краснополь» і, ймовірно, готує до фронту «Китолов», попри скромні результати.

❗️На початку війни лазерне підсвічування цілей здійснювали наземні станції, але з розвитком безпілотників цю функцію взяли на себе дрони на кшталт «Гранат-4». Основна перешкода для таких боєприпасів — задимленість і погодні умови. Відтак стрільба ними обмежена — як за кількістю, так і за кутами наведення.

🏴CGTAnalytics

🇵🇪🇷🇺Росія планує відкрити центр обслуговування гелікоптерів у Перу: крок до посилення позицій у Латинській Америці

Росія продовжує зміцнювати свої позиції на ринку озброєнь Латинської Америки. Генеральний директор компанії «Рособоронекспорт» Олександр Міхєєв заявив про плани відкриття у Перу центру технічного обслуговування та ремонту гелікоптерів російського виробництва.

➡️За словами Міхєєва, центр має запрацювати вже найближчим часом і буде надавати послуги з підтримання льотної придатності гелікоптерів, що експлуатуються в країнах Латинської Америки. Конкретне місце розташування центру поки не розголошується, однак його відкриття може стати вагомим елементом розширення військово-технічної співпраці Росії з країнами регіону.

✈️Перу як регіональний хаб для російської авіатехніки

🛑Збройні сили Перу активно використовують вертольоти радянського та російського виробництва — зокрема багатоцільові Мі-2, Мі-8, Мі-17, Мі-171, а також ударні гелікоптери Мі-35. Відтак створення сервісного центру має на меті не лише обслуговування перуанського флоту, але й обслуговування машин інших країн регіону, таких як Венесуела, Болівія, Нікарагуа чи Куба.

🛑Частиною просування російської техніки стане також участь «Рособоронекспорту» у перуанській оборонній виставці, яка відбудеться у квітні. На ній планується представити широкий спектр російської техніки — зокрема гелікоптери Мі-17, винищувачі МіГ-35, Су-35, транспортний літак Іл-76, а також дрони «Орлан», «Орион» і безпілотні комплекси «Куб».

❗️Попри активність Росії, Перу веде доволі багатовекторну політику у військово-технічному співробітництві. Країна експлуатує техніку європейського, американського та азійського походження. Зокрема, у грудні 2024 року до країни прибули перші три південнокорейські бронетранспортери *K808 White Tiger*.

Відкриття російського технічного центру на фоні цього демонструє прагнення Москви зберегти свої позиції у регіоні, навіть попри санкційний тиск та конкуренцію з боку західних виробників. Це також вказує на те, що Росія намагається утримувати лояльних покупців, запропонувати їм післяпродажну підтримку та зменшити залежність від логістики через Євразію.

🏴CGTAnalytics

🇾🇪🔫ППО хуситів: що йеменські повстанці мають на озброєнні?

Від жовтня 2023 року хусити збили щонайменше 18 американських MQ-9 Reaper — стратегічних безпілотників. За іншими даними, цифра може сягати 22 одиниць.

➡️Ці втрати — не лише репутаційний удар, а й фінансовий: сукупна вартість втрачених дронів сягає щонайменше $540 мільйонів. Однак головна загроза — це зміна балансу в повітрі: хусити змусили США адаптувати тактику, застосовуючи дедалі більше стелс-бомбардувальників і далекобійних боєприпасів.

🛑Основу ППО хуситів складає мікс іранських, радянських і саморобних рішень. Серед найнебезпечніших — іранські ракети Barq-1 і Barq-2, що базуються на серії Taer, здатні вражати цілі на висотах до 20 км. Особливою увагою користується система “358” (відомо також як Saqr-1) — унікальна ракета, що літає за фігурою "вісімка", пасивно шукаючи повітряні цілі, зокрема дрони.

Вона вже неодноразово застосовувалася проти MQ-9 і стала символом нової іранської моделі — прості, компактні й ефективні засоби ППО для асиметричних конфліктів.

🛑Крім цього, хусити адаптували під наземний запуск радянські ракети класу "повітря-повітря": Р-73 (Thaqib-1), Р-27 (Thaqib-2) та Р-77 (Thaqib-3). Залишки колишнього ВПС Ємену, у поєднанні з саморобними пусковими установками, дозволили їм створити повноцінну наземну ППО з інфрачервоним наведенням. Більшість цих систем — мобільні або імпровізовані, що робить їх складними для виявлення та ураження.

Інша перевага — ставка на пасивне виявлення. Іранські “віртуальні радари” дозволяють хуситам отримувати інформацію про літаки без використання активних РЛС, що зменшує ризик бути виявленими. Також широко застосовуються тепловізори та інфрачервоні датчики для наведення ракет. Відомо, що США знищували радари хуситів з жовтня 2023 року, однак повністю позбавити їх сенсорної мережі не вдалося.

➡️Навіть старі радянські С-75 і “Куби” були частково модернізовані або використані як основа для нових систем — зокрема, ракети Qaher-2 і Fater-1. Ці комплекси все ще становлять загрозу для повільних або середньошвидкісних цілей, зокрема дронів, вертольотів та літаків на крейсерських висотах.

➡️Відчутну роль грає і тактика: мобільність, можливість “pop-up” атак (швидке увімкнення радару, пуск ракети й втеча), використання ІЧ-наведення та неочікуваних пусків із засідок. У поєднанні з інфраструктурною підтримкою з боку Ірану це дозволяє хуситам будувати повноцінну зону ризику для повітряних операцій США, де кожен політ стає небезпечним.

❗️Хусити показали: навіть із мінімальними ресурсами, але за наявності сильного державного спонсора, можна вибудувати ефективну систему протидії в повітрі — особливо у війні нового типу, де асиметрія дедалі частіше працює не проти слабшого, а на нього.

🏴CGTAnalytics

⭐️Пані та панове, презентуємо вам наше комплексне дослідження на тему: "Основні тенденції розвитку російського ВПК за перший квартал 2025 року"

🔽Посилання на Друкарню: https://drukarnia.com.ua/articles/osnovni-tendenciyi-rozvitku-rosiiskogo-vpk-za-kvartal-2025-roku-AgPv3

Дослідження охоплює 4 напрямки: БПЛА, РЕБ, ББП та ППО. Обсяг вийшов великим, тому користуйтесь змістом для навігації. Наводжу Вам попередні висновки:

➡️ББМ: Бронетанковий парк РФ формується переважно за рахунок радянської техніки, розконсервованої зі складів (понад 3,5 тис. одиниць). Модернізація обмежується заміною двигунів, «латанням» броні та додаванням саморобних елементів захисту, таких як решітки («мангали») або металеві листи («танки-черепахи»). Ці рішення, хоч і підвищують виживаність екіпажів, знижують маневреність і марні проти сучасних ПТРК.

Виробництво новітніх моделей, як-от БМП-3 або БТР-82А, гальмується через дефіцит імпортної електроніки та оптики. Натомість росіяни вдаються до гібридних рішень: встановлюють гармати з БМП-2 на радянські лафети або морські зенітні системи на вантажівки. Такі «мутанти» стають символом імпровізації, але не здатні замінити сучасні платформи. В умовах браку ресурсів РФ змушена балансувати між відновленням старої техніки та спробами створити щось нове з обмежених можливостей.

➡️ППО: Російська ППО, колись одна з найпотужніших у світі, втрачає свою репутацію через невдалі спроби протистояти сучасним ракетам і дронам. Основа систем — радянські комплекси С-400 та С-300, які модернізуються, але страждають від браку компонентів (радари, мікрочіпи). Нова система С-500 «Прометей», здана збивати навіть супутники, залишається експериментальною через обмежені виробничі потужності.

Для боротьби з дронами РФ активно використовує кустарні рішення: мобільні зенітні гармати на вантажівках (наприклад, АК-630), протидронові сітки та перероблені радянські ЗУ-23-4 «Шилка». Модернізований «Панцир-СМ-СВ», створений на базі технологій 1990-х, не є проривом, а лише демонструє спроби ВПК виправдати інвестиції. Загалом, ППО РФ перетворюється на «латанну систему», яка покладається на кількість, але не здатна ефективно захищатися від високотехнологічних загроз.

➡️РЕБ залишається найсильнішою ланкою російського ВПК. Комплекси «Житель», «Поле-21» та Leer-3 створюють щільні зони глушіння, придушуючи зв’язок, GPS та роботу дронів. Нові переносні системи, такі як «СЕРП-ВС13Д», «Чебурашка» та «Чорне око», здатні блокувати відеоканали, Wi-Fi та радіочастоти, знижуючи ефективність українських FPV-дронів на 10%.

Росія успішно обходить санкції, імпортуючи комерційну електроніку через Китай (наприклад, компанія PGI Technology). Проте довгострокові перспективи сумнівні: відтік IT-фахівців, брак передових технологій для протидії системам NATO та фінансові обмеження поступово підривають технологічну перевагу. Наразі ж РЕБ залишається ключовим інструментом асиметричної боротьби, дозволяючи РФ компенсувати слабкість інших видів озброєнь.

➡️БПЛА: Росія різко збільшила виробництво та різноманітність БПЛА. На передовій активно використовуються ударні дрони-камікадзе, такі як «Ланцет-3», «Куб-2» та «Италмас», які відрізняються простотою конструкції та можливістю вражати цілі на відстані до 200 км. Тактичні FPV-дрони, зокрема «Привет-82», стали масовим рішенням завдяки низькій собівартості (близько 1600 доларів) та швидкому виробництву (до 100 одиниць на день). Однак їх ефективність обмежена аналоговим керуванням, яке легко придушується засобами РЕБ, та браком високоточних компонентів.

Розвідувальні БПЛА, такі як модернізовані «Орлан-30» та «Zala Z16», отримали покращені оптичні системи та захист від радіоелектронних перешкод. Проте їхня масованість не компенсує вразливості до сучасних українських комплексів ППО. Загалом, російський ВПК робить ставку на кількість, а не якість, активно залучаючи волонтерські ініціативи та кустарне виробництво для швидкого закриття потреб фронту.

👍Прошу Вас підтримати репостом й дати коментар.

🗞Conflict Capital |Підтримати