🔫🇷🇺Новий російський боєприпас для FPV-дронів: “Рапіра” і КОБЧ-2.5

Росія активно нарощує розробку та серійне виробництво спеціалізованих боєприпасів для FPV-дронів, намагаючись вирішити одразу дві задачі: підвищення уражаючої здатності та технологічної стабільності у польових умовах.

➡️Останнім часом у відкритих джерелах фіксується застосування виробів із заводською якістю виконання – таких як “Рапіра” (Рапира) та КОБЧ-2.5 (КОБЧ-2.5).

🛑Боєприпас “Рапіра” важить близько 3 кг і містить заряд пластикової вибухівки, що підривається електродетонатором типу EDP-r. Його ключова особливість – це кумулятивна бойова частина, посилена осколковими кільцями, а також електронний підривник. В конструкції передбачено спеціальний носовий відсік для створення оптимального відриву – stand-off – необхідного для формування ефективного кумулятивного струменя (EFJ).

🛑Аналогічний по класу боєприпас – КОБЧ-2.5 ("Рапира" у російській термінології) – має масу 2,7 кг при тротиловому еквіваленті заряду 1,4 кг. Він оснащується мідною підкладкою для формування кумулятивного струменя, а також має штатний електронний підривник, що підвищує надійність ураження навіть при нестандартних кутах влучення.

➡️Росіяни заявляють, що ці FPV-боєприпаси здатні уражати танки, якщо влучають у стик башти та корпусу – одне з найбільш вразливих місць сучасної бронетехніки. Саме це дає змогу навіть відносно малогабаритному дрону становити серйозну загрозу для важкої техніки, особливо за умов “роєвої” тактики.

З технічної точки зору, впровадження електронних підривників і заводської якості виготовлення – це еволюція, що дозволяє уникати типових проблем кустарних вибухових пристроїв, зменшує частку “відмов” та підвищує ймовірність детонації у потрібній точці.

❗️У перспективі поява таких серійних FPV-боєприпасів, особливо на фоні їх масового використання на полі бою, може суттєво змінити тактику бронетанкових підрозділів і ще більше збільшити попит на активний захист, сітки, протидронові системи та нові стандарти модернізації захисту техніки.

🏴CGTAnalytics

🇷🇺💣Витік схем секретних ядерних об’єктів у Росії

В Росії сталася подія, яка ілюструє серйозний провал у системі безпеки військових об’єктів: у відкритому доступі опинилися детальні плани секретних ядерних баз, розміщені у тендерній документації.

Було виявлено схеми з детальним внутрішнім плануванням об’єктів Ракетних військ стратегічного призначення в Оренбурзькій області, включно з розташуванням підземних тунелів, місць проживання персоналу, тренувального обладнання та навіть побутових приміщень.

➡️Цей витік став можливим через недбалість у дотриманні російського законодавства, що ще з 2020 року забороняє публікацію подібної інформації. Проте, як показало розслідування, тендерні документи й далі потрапляють у відкритий доступ, чим створюють пряму загрозу для національної безпеки Росії. Колишні офіцери західних спецслужб вже назвали цей витік «серйозним збоєм у процедурах безпеки», що потенційно підвищує вразливість стратегічних баз до зовнішніх атак чи диверсій.

➡️На цьому фоні особливо показово виглядає контраст між задекларованою модернізацією російських ядерних сховищ і реальною організацією безпеки. З одного боку, Кремль активно просуває ідею посилення протиповітряної оборони та електронного моніторингу, з іншого — навіть елементарна інформаційна гігієна залишається на низькому рівні.

➡️Окремий аспект — оновлення російської ядерної доктрини, яка передбачає можливість превентивного удару у відповідь на атаку із застосуванням неядерної зброї за підтримки країн-членів ядерного клубу. На практиці це означає ще вищий ступінь ризику у разі реальної війни, коли питання захищеності стратегічних об’єктів набуває критичного значення.

❗️Загалом, інцидент з витоком — це не просто «помилка» окремих чиновників, а тривожний сигнал про деградацію системи державної безпеки та зростання вразливості навіть найважливіших військових об’єктів у сучасній Росії.

🏴CGTAnalytics

🇨🇳🔫Китайські внутрішні війська переходять на оптоволокно?

Китайська Народна збройна поліція, яка відповідає за внутрішню безпеку, організувала власну майстерню зі зборки, модифікації та ремонту БПЛА.

➡️Факт переходу на оптоволоконний зв’язок для управління БПЛА — це не просто технологічна новинка, а сигнал про те, що Китай уже практично врахував головні проблеми використання дронів на сучасному полі бою, де РЕБ став масовим явищем.

🛑Впровадження рішень, які роблять дрони менш вразливими до глушіння, прямо повторює і розвиває український та російський досвід, але на інституційному рівні, із залученням централізованих майстерень і потужностей. Це означає, що питання гнучкості та швидкості впровадження інновацій у Китаї вирішується інакше, ніж у РФ та Україні: там, де в нас це частіше ініціатива окремих підрозділів і майстрів, у Китаї вже йде стандартизація та масове розгортання рішень у підрозділах, що мають величезний людський і фінансовий ресурс.

Варто окремо відзначити, що саме внутрішні війська — це не армія у класичному сенсі, а політичний інструмент контролю та реагування на внутрішні загрози. Інвестиції в БПЛА для цього сектору говорять про глибоке розуміння Пекіном, що технології, які визначають перебіг війни в Україні, стануть вирішальними і для стримування внутрішніх криз, боротьби з тероризмом, сепаратизмом чи масовими заворушеннями.

Таким чином, Китай намагається уникнути технологічної залежності від російських чи західних зразків, одночасно впроваджуючи власні підходи до уніфікації та швидкої адаптації інженерних рішень, наприклад через 3D-друк та модульність конструкцій.

🛑З іншого боку, демонстрація таких майстерень через центральне телебачення — це не лише інформаційний привід, а й меседж потенційним зовнішнім противникам: Китай здатен дуже швидко масштабувати нові технології в різних силових структурах. Тому зростає ризик того, що інновації, які ще вчора були екзотикою, завтра стануть масовим інструментом не тільки на полі бою, а й у системі безпеки всередині самої КНР чи в інших державах, з якими Китай активно співпрацює у сфері озброєнь.

❗️В цілому, це підкреслює головний тренд: темпи технологічної конкуренції та здатність до впровадження нових підходів у сфері дронів стають стратегічним фактором не лише для фронту, а й для внутрішньої стабільності будь-якої великої держави.

🏴CGTAnalytics

🇨🇳⛳️Китайський лазер LASS у руках росіян

Російська пропаганда вперше продемонструвала роботу бойового лазера, змонтованого на бронеавтомобілі «спецзагону Кочевник».

📹На відео ‒ кадри увімкнення апаратури, обертання антени радару та «підпалені» багатокамерні БпЛА. Втім найбільш промовистою стала сама технічна етикетка: комплекс виявився китайською системою Low‑Altitude Laser Defending System (LASS), відомою також як Silent Hunter. Тобто Москва фактично визнала, що власної серійної зброї спрямованої енергії у неї немає і вона змушена покривати прогалини імпортом.

➡️LASS ‒ це волоконно‑лазерна установка потужністю 10‑20  кВт. Параметри, що «зливали» самі ж росіяни, збігаються з рекламною брошурою китайських виробників: впевнене пропалювання пластикового корпусу квадрокоптера на відстані близько 1,5  км за  8‑15  с, тимчасове «засліплення» оптики до 3  км і автономна стрільба протягом 200 с перед охолодженням. Такі цифри придатні лише проти легких FPV‑дронів або комерційних «Мавіків» на малих висотах; проти швидкісних барражувальників Shahed чи тим паче керованих ракет ресурс лазерної точки випромінювання такий короткий, що ефект буде суто епізодичним.

➡️Ключове питання ‒ логістика. LASS потребує стабільного живлення потужністю понад 80  кВт і ефективного водяного охолодження. На фронті це означає дизель‑генератори й додаткові баки, які демаскують комплекс не гірше за РЕБ‑станції. Ба більше, інфрачервоне випромінювання самého лазера відстежується антирадіаційними БпЛА з високою ймовірністю ураження установки у відповідь.

🔫Імпортні лазери не змінюють балансу в небі. Українські FPV‑групи вже давно практикують засоби зниження теплової контрастності та хаотичний маршрут до цілі, що різко підвищує витрати енергії на кожен «постріл» LASS. Крім того, навіть якщо росіяни придбали десяток таких систем, це крапля в морі проти щоденної маси дронів.

❗️Поява китайського лазера на російському броневику радше сигналізує про новий рівень військово‑технічного співробітництва Пекіна й Москви: Китай готовий тестувати свої експериментальні зразки у реальній війні, а Росія стає полігоном.

Крім того, будь‑яка чергова «чудо‑зброя» має свою тактичну нішу та вразливості: лазер, залежний від генератора та оптичної чистоти атмосфери, легко «глушиться» димовими аерозолями, відволікальними дешевими коптерами і, зрештою, ударом у відкриту оптику.

🏴CGTAnalytics

🔫🇨🇳Дрон‑стрілець із QBZ‑95: чому показовий дебют китайського «летючого автоматника» на навчаннях у Камбоджі

Кілька секунд відео з навчань «Золотий дракон 2025» справили на спостерігачів більше враження, ніж увесь штурм «терористів» разом узятий.

🔫Поки підрозділи НВАК та камбоджійської армії штурмували будівлю за класичним сценарієм «антитерор», небо прикривав шістироторний коптер із установкою, на якій жорстко закріплена штурмова гвинтівка QBZ‑95 під калібр 5,8 × 42 мм. Турель мала власний оптико‑електронний модуль і, судячи з кадрів, відкривала вогонь у висінні на висоті кількох десятків метрів.

➡️Китайці демонструють не просто екзотичну іграшку, а відпрацьовують концепцію «дрона‑піхотинця», який рухається у бойовій поряд із штурмовою групою, даючи верхню проекцію й швидке вогневе реагування. Схема активна‑пасивна: FPV‑камікадзе або «скидальники» боєприпасів працюють по точкових цілях, а дрон‑стрілець накриває вікна/дах, стримує контратаку й коригує вогонь.

➡️Потужність китайського малоімпульсного патрона пом’якшує віддачу, але навіть 5‑7 пострілів чергою змушують коптер компенсувати крутний момент, що з’їдає енергію батарей і зменшує час польоту. Тому такий дрон — це зброя ближньої дистанції (до 300 м) і коротких «викидів» у повітрі, поки основні сили наближаються до об’єкта. Для складнішого профілю (наприклад, підтримка колони) потрібна або стабілізація за оптоволокном із наземним живленням, або генератор на борту, що різко ускладнює конструкцію.

🇨🇳Що отримує Пекін? Універсальне відео для стратегічної пропаганди: підкреслення технологічного рівня НВАК і водночас демонстрація союзникам у Південно‑Східній Азії. До того ж «дружні» навчання в Камбоджі — безпечний полігон, де можна обкатати модифікації турелі й ПЗ скеровування без ризику витоку секретів до західних спецслужб.

❗️Дрон з автоматом ­— не «вундерваффе», а ще один інструмент, що посилює вертикаль бойового порядку штурмових груп. У тісному місті або лісосмузі кілька таких коптерів здатні дезорієнтувати оборонців і виявити вогневі точки ще до входу штурмовиків. Тому успіх подібних китайських систем залежатиме не стільки від їх технічної досконалості, скільки від того, хто швидше навчиться використовувати — або глушити — «летючого стрільця» в реальному бою.

🏴CGTAnalytics

🇷🇺🚢Що означає поява нового великого десантного корабля «Владимир Андреев» для Тихоокеанського флоту  РФ

Спуск на воду чергового «Грена» в Балтійську демонструє, що російське оборонне відомство, попри санкційний тиск і брак імпортних компонентів, утримує мінімальний темп серійної побудови десантних платформ.

➡️Третій корпус проєкту 11711, за відкритими даними, закладали ще 2019‑го, а реальна готовність корпусу затягнулася майже на шість років — показник системної кризи у ланцюгах постачання: дизель‑редукторні агрегати, навігаційна електроніка й частина тросового озброєння досі приходять із КНР і Республіки Корея транзитом через треті країни.

➡️«Владимир Андреев» залишив стапель із порожнім вертолітним ангаром і без штатного артилерійського комплексу, тож добудова й швартові випробування триватимуть не менше року. Лише після цього корабель відбуксирують Північним морським шляхом до Владивостока. Логістика цього перегону — окрема стаття ризику: у 2022‑‑24 рр. криголами «Росатома» тричі зупинялися через дефіцит палива, тому перекидання нового ВДК може відкластися до літа 2027‑го, а заплановане введення у стрій «на папері» у 2026‑му виглядає політичним оптимізмом.

➡️Для самого Тихоокеанського флоту поява «Грена» принципового зсуву не створить. На Далекому Сході вже базуються чотири старі БДК проєкту 775, які сумарно дають майже таку ж десантну місткість. Реальна цінність «Андреева» — це можливість брати на борт два морських вертольоти Ка‑29 і таким чином закривати нішу швидкої вогневої підтримки десанту в районі Курильської гряди чи Сахаліну. Втім без корабельного ППО далекої дії й сучасних систем РЕБ корабель залишатиметься легкою мішенню для протикорабельних комплексів.

⚙️З технічного погляду «Грени» зберігають усі "дитячі хвороби". Перший корпус «Іван Грен» після п’яти років експлуатації досі має обмеження за веялкою і не може йти більше ніж 16  вузлів без перегріву ДТА. На Балтійському заводі не знайшли імпортної заміни дизелів MAN, тому на «Андреєві» стоятимуть ті ж вітчизняні 10Д49, що додасть до дальності максимум 4  тис.  миль без дозаправки — замало для океанських розгортань.

❗️Головний стратегічний висновок: поява нового БДК у строю не говорить про відновлення серійних можливостей ВМФ РФ, а радше про спробу показати живучість проєкту 11711 всупереч санкціям. Українській розвідці варто фіксувати темп добудови й насичення корабля системами зв’язку та ППО: саме ці блоки найчутливіші до імпортних комплектуючих. Кожна затримка з їх встановленням вказуватиме на реальні технологічні вузькі місця російського військового кораблебудування.

🏴CGTAnalytics

🇷🇺🛰Російське «глушіння» над Балтикою

Балтійське море вже давно є «нервовою системою» європейської логістики – щороку ним проходить понад 50  тисяч торговельних рейсів і до 15 % усього світового тоннажу нафти та нафтопродуктів.

❗️Похибка в навігації на такому трафіку швидко стає екологічною й економічною катастрофою. І саме сюди — у сектор між Калінінградом, Санкт‑Петербургом та фінською затокою — російські військові останні два місяці спрямовують інтенсивне глушіння GNSS: кораблі зникають із моніторингу AIS, лайнери «телепортуються» на екранах у норвезькі фіорди, а танкери отримують курс, небезпечний для фарватеру.

Ключова відмінність нинішньої хвилі – спуфінг із рухомих носіїв. Польські та фінські фахівці GNSS‑форензики локалізують джерело не на берегових станціях, а на самих кораблях Балтійського флоту, які патрулюють поблизу торгових маршрутів. Це різко ускладнює притлумлення: електронна розвідка фіксує «блик» лише кілька хвилин, після чого корвет змінює позицію й вікно глушіння пересувається на десятки миль.

➡️Пряма загроза – не стільки помилка в навігації, скільки ефект “чорних зон” для служб лоцманів та систем запобігання зіткненню (COLREGS + AIS). Коли одразу кілька суден зникають або транслюють фейкові координати, диспетчерська не встигає перебудувати трафік. Одночасні збої збільшують ризик аварії на 40 %. Уже зафіксований прецедент: контейнеровоз поблизу Карлсхамну вийшов із рекомендованого фарватеру на 400 м; судно вдалося скорегувати тільки завдяки дублюванню позиції через наземний радар.

🇷🇺Що це дає Москві. По‑перше — тестування радіоелектронних сценаріїв проти НАТО без фактичного casus belli. По‑друге — тиск на балтійські економіки: страховики підвищують премії, а порти Гданська й Клайпеди вже готують резервні схеми лоцманського супроводу. Нарешті, це відпрацювання компоненту гібридної війни на випадок повномасштабної ескалації — коли не треба топити корабель, достатньо вивести його з ладу в вузькому проході.

🏴CGTAnalytics

🇷🇺🚚«Пропелерна “Буханка”»: що насправді ховається за російським патентом «анти‑FPV»

Російський патент описує каркас на кузові УАЗ‑452 з електромоторами, що обертають метрові лопаті близько 600 об./хв.

Логіка проста: дрон під час заходу на ціль потрапляє у «півмісяць» швидкорухомих пропелерів, які або зрізають повітряний апаратик, або змушують кумулятивний заряд підриватися під кутом і втрачати пробивну силу.

➡️На папері виглядає ефектно, але в реальності конструкція має принаймні три критичних дефекти:

🛑Перше — аеродинаміка: лопать довжиною метр при 600 об./хв. створює сильний боковий момент і вібрацію; для старого шасі «Буханки» це швидко обернеться розхитуванням рам і тріщинами в місцях кріплення.

🛑Друге — енергоживлення: штатний генератор УАЗа видає 1,5‑2 кВт. Два‑три електродвигуни «з’їдять» більшу частину ресурсу навіть на холостих, отже доведеться ставити окрему батарею чи бензиновий генератор — зайва маса і нова пожежна небезпека.

🛑Третє — тактика. FPV‑оператор, помітивши обертання пропелерів, просто скерує дрон у дах поза радіусом лопатей або піде на бортову атаку з нижчої висоти, де лопаті вже не перекривають корпус.

⚠️Є й додаткові ризики. При швидкості обертання 600 об./хв. крайка лопаті рухається приблизно 60 м/с. Потрапляння уламків у власних бійців чи випадковий зріз кабелів радіостанції стають майже гарантованими. Самі лопаті нерідко виконують із пластикових композитів: зустріч із кумулятивною бойовою частиною хоч і відхилить струмінь, але точно спричинить руйнування пропелера, після чого машина втрачає «парасольку» і залишається беззахисною.

❗️Патент варто сприймати як черговий індикатор: російська армія, не маючи масового засобу радіоелектронної боротьби проти FPV‑роїв, шукає «механічні» рішення на рівні кустарних гаражних колективів.

🏴CGTAnalytics