🇨🇳🛩Китайський дрон-матка Jiutian SS-UAV

Китайська корпорація AVIC почала випробування нового великого безпілотника Jiutian SS-UAV, який відповідає концепції "дрона-матки".

У мережі з’явилося відео, де цей апарат нібито запускає десятки дронів-камікадзе, схожих на Shahed-136, що створило враження про його гігантські розміри та стратегічні можливості. Однак насправді масштаби дрона значно скромніші: максимальна злітна маса становить 16 тонн, з яких лише 6 тонн — корисне навантаження. Розмах крила — 25 метрів, довжина — 16 метрів.

➡️Jiutian SS-UAV був вперше представлений у листопаді 2024 року на авіасалоні в Чжухаї. Його конструкція дозволяє нести лише кілька малих коптерів або бойових дронів, а не сотні Shahed-подібних БПЛА. Відео з масованим пуском — це лише комп’ютерна візуалізація, не підтверджена фактичними можливостями платформи. У реальних умовах цей дрон, швидше за все, використовуватиметься для розгортання рою невеликих дронів над полем бою, а не для стратегічних операцій далекого радіусу дії.

➡️Тим не менш, Jiutian SS-UAV залишається потенційно ефективною платформою для високоточних ударів. Його базова конфігурація передбачає використання протикорабельних ракет KD-88 або китайських аналогів американських плануючих бомб JSOW (типу LY-V501). Ці засоби дозволяють завдавати ударів на дистанції до 130–200 км без заходу в зону дії ворожої ППО. Дрон має вісім точок підвіски — шість для ударного озброєння і дві для ракет повітря-повітря.

❗️Таким чином, реальні переваги Jiutian SS-UAV — у застосуванні високоточних ракет і бомб у межах зони безпечного бойового застосування. Це не стратегічна “дрон-матка”, а радше нова платформа для точкових ударів, яка лише частково підтримує концепцію ройового застосування дронів.

🏴CGTAnalytics

🇷🇺🏎Росія тестує новий бронетранспортер БТ-3Ф на базі БМП-3

У Росії розпочалися державні випробування нового бронетранспортера БТ-3Ф, створеного на основі бойової машини піхоти БМП-3.

Машина має пройти перевірку всіх заявлених характеристик — як на суші, так і на воді — у різних кліматичних умовах, а також вогневі випробування з місця, у русі та на плаву.

➡️БТ-3Ф вперше показали у 2016 році на виставці «Армия». Від БМП-3 він відрізняється насамперед компонуванням — центральна частина корпусу відведена під десантне відділення, яке вміщує до 12 бійців (проти 5–7 у БМП-3). Дверцята для посадки розташовані під кутом, а паливні баки винесені у передню частину корпусу.

🛑Машина має бойову масу 18,5 тонни, корпус довжиною близько 7 метрів і забезпечує круговий захист від куль калібру 14,5 мм, випущених із великокаліберного кулемета КПВТ на дистанції до 200 метрів. Запас ходу сягає 600 км.

🛑Озброєння бронетранспортера складається з дистанційно керованого модуля з 12,7-мм кулеметом. За потреби може бути встановлений автоматичний гранатомет АГ-17А або АГС-40. Також машина здатна буксирувати причепи завдяки наявності тягово-зчіпного пристрою.

🛑Попри відсутність великокаліберного гарматного озброєння, яке раніше викликало занепокоєння щодо вибухобезпечності БМП-3, рівень захисту БТ-3Ф все одно викликає сумніви, зважаючи на тенденції сучасного поля бою. Особливо незрозуміло, чи буде машина оснащена додатковою навісною бронею, адже це може погіршити її плавучість — ключову перевагу машини.

❗️Варто нагадати, що раніше шасі БТ-3Ф вже використовувалося для експериментального протитанкового комплексу, проте тоді мова йшла лише про демонстрацію можливостей платформи. Тепер, з початком державних випробувань, Росія фактично намагається дати нове життя старому шасі БМП-3, перетворивши його на універсальну платформу для транспортування десанту.

🏴CGTAnalytics

🇨🇳🚀Що ховається за китайськими «крилатими» артснарядами?

Китайці зробили гучний крок — переробили звичайні 152/155-мм артилерійські снаряди на плануючі високоточні бомби.

➡️Суть проста: до старого корпусу прикручують складані крила, додають блок навігації Beidou + інерційку, а в разі набору висоти 5–6 км боєприпас здатен «ковзати» до 50 км. На папері виглядає вражаюче, але варто розкласти новинку на складові.

🛑По-перше, це не «безкоштовна магія». Щоб скинути такий боєприпас, потрібен носій, що підніме снаряд на кілька кілометрів. Китай показує дрони-мілітарі (HuoShi 1-130) і легкі літаки, але підкрила для снарядної бомби значно важчі за класичний FPV. Вартість БПЛА класу «Байрактар» або нових китайських «арктичних орлів» уже наближається до ціни штатної крилатої ракети — економія лишається умовною.

🛑По-друге, точність. Beidou й інерційка зазвичай дають кругову ймовірну відхилу 10–15 м. Для 50-кг заряду це прийнятно проти складу ПММ чи станції РЕБ, але недостатньо для пунктового удару по бліндажу. Лазерне коригування або геомагнітна «правка» додає точності, однак автоматично піднімає ціну комплекту майже до рівня JDAM-ER.

🛑По-третє, ресурс артснарядів. Китай може дозволити «скласти» на бомби частину власних запасів і ще продавати партіям-сателітам. Росія, що відчуває хронічний «снарядний голод», теж зацікавлена, але переконати Пекін віддати такі комплекти — окрема дипломатична історія.

🛑По-четверте, протидія. Планер із відносно великою площею крила рухається швидкістю 250–300 км/год, що дає ППО кілька хвилин на реакцію. Плюс РЕБ: придушити Beidou легше, ніж GPS / Galileo. У сухому залишку новинка стає додатковим викликом, але не «суперзброєю», яка переламає фронт.

❗️Коротко: китайська схема — цікавий інженерний гібрид, який дозволяє швидко наростити чисельність далекобійних боєприпасів середньої точності. Проте її ефективність жорстко залежить від наявності носія, стійкості до РЕБ і запасів артснарядів.

🏴CGTAnalytics

⛳️🔫Курганець-25: «фантастичний» БМП, який уже п’ятнадцять років ніяк не доїде з макету до війська

У «Ростєху» знову заявляють, що випробування БМП «Курганець-25» завершу­ють, а основні тактико-технічні вимоги підтверджені.

➡️Ще 2016-го машина мала піти на державні випробування, за рік — у серію. Потім дедлайн зсунули на 2019-й, далі — на 2021-й. Осінь-2023 принесла черговий «викуп»: виявилося, що шасі треба переробляти з нуля. Тепер «попередні тести» формально тривають уже четвертий сезон, а Ростех знову подає це як прогрес.

➡️Чому ж за п’ятнадцять років не вдалося довести БМП до ладу? Головна проблема — амбітна, але «сира» концепція. «Курганець» задумували як платформу «три в одному»: БМП, БТР і САУ на єдиному корпусі з водометами та активним захистом. 25-тонна машина не тримає заявленої плавучості, а композитна броня не проходить повний пулестійкий цикл. Двигун на 800 к. с. працює на межі можливостей, що вимагає дорогого обслуговування, а інтеграція КАЗ «Афганіт» знову влетіла у гроші та затримки.

➡️Друга причина — фінанси й логістика. Курганський завод переживає нестачу комплектуючих через санкції: імпортні прилади нічного бачення, електроніка й навіть частина бронесталі раніше завозилися з-за кордону. Після 2022 року канали згорнулися, і кожен вузол доводиться або заміщати, або шукати «сіру» схему постачання.

➡️Третій чинник — конкуренція всередині самого Міноборони РФ. У військах і досі експлуатують модернізовані БМП-2М і навіть БМП-3, на які вже витрачено ремонтні бюджети. Вкинути ще мільярди у принципово нову платформу — означає відкрити конфлікт із «старою» промисловою лобі-групою. Тож «Курганець» роками залишається на рівні показових зразків для параду й роликів «Воєнної прийомки».

❗️Поки ж «Курганець-25» залишається символом російської оборонної бюрократії: безліч гучних заяв, а на виході — кілька дослідних машин і черговий перенос строків.

🏴CGTAnalytics

🔫🇲🇩Чому «саморобна бронетехніка» у Придністров’ї більше схожа на телевізійну декорацію, ніж на реальну загрозу

Російський контингент і підконтрольне йому «міноборони ПМР» похвалилися трьома «новими» бойовими машинами — «Лунтиком», «Нахалёнком» та «Ратибором».

📷На фото: перероблений цивільний ЛуАЗ-969 із навішаним АГС-17 і «Фаготом» та два УРАЛи, обшиті листовим металом, мангалами й баштами від радянського БТР-70. Проте за зовнішнім блиском криється кілька показових моментів.

🛑По-перше, такі переробки виникають, коли немає ресурсу для повноцінної модернізації парку. Скласти «бронекапсулу» на вантажівку дешевше, ніж відновити справний БТР-80. Але ці машини не проходили жодного заводського балістичного тесту: V-подібне днище й навісна броня виглядають переконливо лише на прес-фото. Реальний захист від протитанкових мін чи навіть 12,7-мм кулі залишається під питанням.

🛑По-друге, озброєння теж демонстративно «економ». Стеля можливостей — 14,5-мм КПВТ (а подекуди його заміна на 12,7-мм НСВТ через брак боєзапасу) та старий «Фагот» із дальністю 2 км. Проти сучасних ПТРК або FPV-дронів це майже несерйозно: оператор дрона бачить такий УРАЛ на кілька кілометрів і може вивести його з гри, не входячи в зону ефективного вогню.

🛑По-третє, сама поява «бронедрандулетів» більше говорить про інформаційні наміри Москви, ніж про бойові. Для російської аудиторії це картинка «у Придністров’ї теж зміцнюємося», для Кишинева — «лякалка» на фоні розмов про євроінтеграцію Молдови. Насправді ж угруповання ОГРФ у регіоні чисельно мізерне (≈1500 військових).

❗️На практиці це свідчення оборонного голоду й імпровізацій, які з’являються, коли справжньої техніки не вистачає, а демонструвати «силу» потрібно вже сьогодні.

🏴CGTAnalytics

🇧🇾🔫Навіщо Мінськ показав «SKY-TRUCK» і «Джульєтту»

Білорусь на виставці MILEX-2025 представила два нові безпілотники: вантажний гелікоптер SKY-TRUCK і конвертоплан-розвідник «Джульєтта».

➡️Перший піднімає до 200 кг і летить 350 км, другий висить у повітрі до 10 годин і сам наводить ударні засоби.

➡️По-перше, логістичний дрон-гелікоптер. Формально 200 кг вантажу — це пара 120-мм мін або невеликий медико-санітарний комплект. Для доставки в «мертвій зоні» артилерії — корисно, але така машина потребує надпотужної силової установки й дуже точного автопілота. У характеристиках тихо опускають головну деталь: скільки часу тримає двигун на нерухомій висоті в горах або при поривчастому вітрі.

➡️По-друге, «Джульєтта» як конвертоплан. Концепція вертикального зльоту й перехід у крейсерний політ справді економить пальне, а 50-кілограмове навантаження дозволяє нести оптико-електронну станцію й невеликий контейнер коригувальників. Проте перетворити прототип у серійний виріб — це роки доведення софту, стійкості крил у різних режимах та боротьби з вібрацією. Найменший збій у механізмі нахилу крил — і дрон падає, а разом із ним і дорогоцінна начинка.

➡️По-третє, питання, для кого ця техніка. У самої Білорусі немає глобальних операційних потреб у вантажних БПЛА — їхні війська компактні та оперують переважно в лісостепу. Мінськ отримує шанс заробити валюту й технологічно «засвітитися» без прямого порушення санкцій: компоненти закуповують як «цивільні», ракети й боєголовки — уже російські.

➡️Четвертий аспект — експортний маркетинг. Білоруські розробники давно намагаються застовпити нішу між китайським масмаркетом і дорогими західними системами. Гучні цифри в брошурах допомагають ловити контракти з «третім світом»: Африка, Близький Схід, частково Латинська Америка. Там мало хто перевіряє реальні льотні години, зате важить цінник і готовність постачати «без політики».

❗️Отже, презентація у Мінську — швидше публічний сигнал: «ми теж у тренді вантажних і розвідувальних дронів». Чи стане сигнал реальним посиленням для армії РФ — залежатиме від того, чи зможуть білоруси перетворити гарну картинку на стабільний виробничий конвеєр, і чи встигне світ вчасно перекрити їм доступ до критичних компонентів.

🏴CGTAnalytics

✈️🇷🇺Чи доставлять російський Су-34 до Алжиру?

У російських соцмережах днями з’явилося фото бомбардувальника Су-34 у "пустельному" камуфляжі, який пролетів над Новосибірськом.

➡️З огляду на специфіку забарвлення, одразу постала версія, що мова йде про експортний зразок — і в першу чергу для Алжиру, який нещодавно вже отримав свої перші Су-35 від РФ.

На перший погляд, усе виглядає логічно. Інтерес Алжиру до Су-34 відомий ще з 2021 року: тоді повідомлялося про заплановану закупівлю 40 літаків, із початковою партією у 14 машин. Здавалось би, поява борту в "пустельному" камуфляжі має лише підтверджувати, що контракт втілюється в життя. Але в цьому припущенні є кілька важливих "але".

🛑По-перше, під час недавньої доставки Су-35 для Алжиру росіяни не стали змінювати камуфляж літаків, які спочатку виготовлялись для Єгипту за зірваним контрактом. Вони лише нанесли нові розпізнавальні знаки, не вдаючись до перефарбування. При цьому згаданий "пустельний" Су-34 має інше забарвлення, ніж поставлені Су-35, що вже викликає сумнів: чи дійсно ці літаки виготовлялись в рамках одного пакета домовленостей?

🛑По-друге, важливим чинником є темпи та реальна здатність російського оборонного комплексу виготовляти Су-34. Навіть у режимі максимальної інтенсифікації, РФ вдається випускати щонайбільше 6–10 таких літаків на рік — і то здебільшого для власних потреб. Отже, навіть якщо контракт із Алжиром справді діє, на його реалізацію підуть роки, і постає питання, чи не є цей "пустельний" Су-34 одиничною демонстрацією "намірів", а не реальним зразком серійної поставки.

➡️Нарешті, не менш важливий — політичний вимір. Алжир досі залишається одним із найбільших покупців російської зброї, з часткою техніки радянського та російського виробництва в ЗС Алжиру на рівні близько 85%. Водночас країна активно розширює співпрацю з Китаєм: варта згадки історія з придбанням корветів типу Type 056. У такому контексті угода з Росією про Су-34 могла бути укладена давно або й залишатись у "замороженому" стані — а демонстрація камуфльованого літака є лише медійним натяком на її "відновлення".

❗️Таким чином, історія з "пустельним" Су-34 залишається неоднозначною. Вона може свідчити як про поступове виконання експортного контракту з Алжиром, так і про чергову спробу Росії створити інформаційний шум на тлі стагнуючого ОПК і дедалі складнішого міжнародного становища.

🏴CGTAnalytics