Заступник міністра оборони Польщі Цезарій Томчик заявив, що Варшава відреагує на спільні військові навчання Росії та Білорусі «Захід-2025», заплановані на вересень. Польща проведе власні масштабні навчання, зокрема за участі НАТО.

За словами Томчика, навчання «Захід» не становитимуть безпосередньої загрози для Польщі, оскільки НАТО має суттєву перевагу над РФ. Він нагадав, що 2024 року відбулися найбільші в історії навчання Альянсу — Steadfast Defender із залученням близько 100 тисяч військових.

Росія та Білорусь традиційно проводять такі маневри кожні чотири роки з 2009-го. Попередні навчання «Захід-2021» стали найбільшими з часів СРСР — понад 200 тисяч учасників — і передували вторгненню в Україну.

Нинішні ж маневри викликають занепокоєння у країн-сусідів щодо можливих інцидентів. У Литві наголошують: у разі порушень реагуватимуть жорстко. Водночас, як зазначає радник президента Литви Матульоніс, наразі розвідка НАТО не фіксує загрози з боку навчань.

Підтримка вільної Білорусі — це стратегічна інвестиція в безпеку Європи. Без демократичної Білорусі неможливий довготривалий мир у регіоні. Про це заявила Світлана Тихановська на конгресі Європейської народної партії у Валенсії.

«Про Білорусь майже не згадують у контексті мирних переговорів, хоча йдеться не лише про майбутнє України, а про всю Східну Європу — включно з Білоруссю, Молдовою, Грузією та Вірменією. Для Путіна ми — неслухняні діти, яких потрібно покарати. Але ми — суверенні європейські народи, які мають право самі вирішувати свою долю. Попри тиск і терор, ми продовжуємо боротьбу.

Мир не може бути тимчасовим компромісом. Він має бути справедливим і тривалим — а отже, без вільної Білорусі він неможливий. Як слушно зауважив президент Зеленський, східний кордон Білорусі — це і східний кордон Європи. Це не просто лінія на мапі. Європі слід позбутися ілюзій: Путін і Лукашенко не прагнуть миру. Війна — джерело їхньої влади й репресій. Тому відступати не можна.

Коли диктатори об'єднуються, маємо об’єднуватися і ми. Європа — це спільний простір цінностей, і білоруси готові зробити свій внесок. Бо сила — не лише в озброєнні, а у волі людей захищати свободу», — наголосила вона.

Першотравень під радіоактивною хмарою

1 травня 1986 року в Києві, Мінську та багатьох інших містах СРСР, як і щороку, відбулися першотравневі демонстрації. Люди вийшли на вулиці з дітьми, не знаючи, що повітря навколо вже забруднене радіацією — шість днів тому вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС. День був сонячний, атмосфера святкова — ніхто ще не чув слова «Чорнобиль».

Особливо трагічною виглядає ситуація в містах, що опинилися у зоні найсильнішого зараження. Паради не скасували ані в Гомелі, ані в Хойниках, Наровлі, Браґіні чи Ветці — навіть попри те, що вони були серед найбільш постраждалих. Колони людей йшли під прапорами, а над їхніми головами вже завис радіоактивний пил.

Учасників демонстрацій обирали з-поміж найкращих працівників, студентів і селян. Вони йшли під гаслами ударної праці й соціалістичного змагання. На трибунах обов’язково виступали представники різних соціальних груп: спочатку партійний лідер, потім — від робітників, від інтелігенції, від молоді.

Перше офіційне звернення від тодішнього генсеку Горбачова щодо аварії відбулося аж 14 травня — через 19 днів після катастрофи. У своєму виступі він висловив співчуття родинам загиблих, подякував ліквідаторам і запевнив: «Найгірше вже позаду. Ситуація під контролем».

Хіба хтось сумнівається, шо сьогоднішній людожерський режим Лукашенка вчинив би так само?

Amnesty International: «У 2024 році білоруська влада продовжувала знищувати будь-яку публічну критику»

Міжнародна правозахисна організація Amnesty International оприлюднила щорічну доповідь про стан прав людини у світі за 2024 рік. Окремий увага в звіті присвячена Білорусі.

У звіті особливо підкреслюється, що впродовж 2024 року білоруський режим цілеспрямовано придушував будь-які форми публічної критики. Судова система активно використовувалася як інструмент для покарання за мирне інакодумство. Посилився тиск на незалежні медіа та громадянське суспільство. Катування та інші форми жорстокого поводження продовжували широко застосовуватись, а їхні виконавці залишалися безкарними.

Окрему тривогу викликає практика насильницьких зникнень ув'язнених: багато політичних в’язнів і досі утримуються в умовах повної ізоляції, без зв’язку з зовнішнім світом. Також у доповіді згадуються й випадки смерті політичних в’язнів у колоніях. Взаємодія Білорусі з системою ООН у сфері прав людини, за словами Спеціального доповідача ООН, у 2024 році досягла «найнижчої історичної позначки».

Представники російської влади вже відверто говорять, що мріють про повне поглинання Білорусі з боку РФ.

Так, заступник «губернатора» російської окупаційної адміністрації Херсонської області Володимир Баделан в інтерв’ю білоруському держканалу «Білорусь 1» заявив, що мріє про зникнення незалежності Білорусі.
Баделан зазначив, що народився в СРСР і не бачить різниці між білорусами, росіянами, українцями чи казахами.

«Ми передусім бачимо друзів, партнерів, наших рідних — скажімо так, сімейних друзів — із територій таких країн, як Білорусь та інших сусідів, які наразі ще залишаються незалежними державами. Але в майбутньому, я думаю, ми знову об’єднаємося й створимо одне велике суспільство», — сказав він.

Поки що такі вислови дозволяють собі здебільшого маргінали від російської влади, такі от місцеві "заступники гауляйтерів", але загальний вектор агресивних прагнень Росії приховується все менше.

Уже восени в білоруських школах запроваджують факультатив «Основи управління квадрокоптерами» — для учнів 8–9 класів. На заняттях учні вчитимуться керувати дронами — спершу на симуляторах, потім — у реальному режимі.

За офіційною версією, це нібито для «популяризації інженерних професій». Проте насправді все виглядає дещо інакше, адже паралельно в країні діє сувора заборона на дрони для звичайних громадян: за зберігання чи використання — штраф або в'язниця. А ось силовикам Лукашенко навпаки — спростив закупівлі дронів, у тому числі бойових FPV з ШІ, тепловізорами й лазерними дальномірами.
Тож це історія не про освіту, а про мілітаризацію дітей і перетворення школи на полігон. І це — справжній злочин.

Міноборони вже планує купити понад пів тисячі безпілотників — офіційно для війська, неофіційно — для тотального контролю та придушення протестів. Їх будуть використовувати для стеження, ідентифікації учасників акцій, а в разі потреби — скидати сльозогінний газ просто в натовп.

Схоже, тріщить основа основ лукашенківського агрорейху. Услід за проблемами з картоплею Білорусі загрожує дефіцит цибулі.

У TikTok білоруси масово скаржаться, що не можуть знайти цибулю ні в «Євроопті», ні в «Мартіні», ні в «Санті». Хтось обійшов три магазини й зміг купити лише дорогу імпортну червону цибулю, інші ж знаходять лише пророслу або зіпсовану.

У коментарях підтверджують: у Молодечно, Вітебську, Сморгоні й Слуцьку цибулі або немає зовсім, або вона дорога, млява і гнила. На ринку цибуля ще є, але вже за ціною від 1,80 до 3 рублів за кілограм.

Люди обурюються: «Тепер картопля є, а цибулі — немає!», жартують про новий сезон білоруського серіалу і підозрюють, що дефіцит створено навмисно — щоб підняти ціни.

Дехто радить не панікувати, шукати цибулю на «Куфарі» або вирощувати самому.

До чого ж іще може довести лукашенківське ручне керування економікою?

Офіційний Мінськ розпочав відкриту атаку на команду Тихановської: Об’єднаний перехідний кабінет хочуть оголосити терористичною організацією.

Генеральна прокуратура Білорусі, діючи за наводкою КДБ, звернулася до Верховного суду з вимогою: повністю заборонити діяльність ОПК та внести його до списку терористичних структур. Під удар потрапила головна платформа білоруської опозиції в еміграції.

За версією білоруської влади, кабінет Тихановської нібито координується західними спецслужбами, готував насильницьке захоплення влади та має зв’язки з уже визнаними «терористичними» формуваннями — Полком Калиновського та BYPOL. Окрім того, учасників звинувачують у вербуванні, підбурюванні та «підтримці екстремізму».

Сценарій давно знайомий: у Білорусі все, що має бодай натяк на опозиційність, одразу таврується як «екстремізм» або «тероризм». Цього разу режим взявся знищити цілу опозиційну структуру.

Питання лише в одному: хто наступний стане «терористом» за версією режиму?

Білоруський поет Сергій Прилуцький пішов воювати за Україну

Сергій Прилуцький уже понад два тижні перебуває в Інтернаціональному легіоні ЗСУ. Поет багато років живе в Україні, у Бучі. Під час російського вторгнення в 2022 році він разом із сім’єю зміг евакуюватися, а згодом повернувся додому, попри те, що в його будинок заходили російські військові — зокрема, винесли ікону.

Ще в 2022 році Сергій хотів піти до війська, але через стан здоров’я не потрапив під мобілізацію. У 2024 році, після ухвалення нового закону, він поновив облік у Бучі й сам шукав, де саме може служити. Вибрав Інтернаціональний легіон — як представник нацменшини, за порадою друзів, які там вже служать.

Найближчим часом у нього почнеться 45-денне навчання. Його семирічний син сумує, але розуміє, чому тато пішов на війну.

5 трайня 2022 года на «Азоўсталі»
загінуў 27-гадовы Яўген Логінаў, беларускі Герой, сяржант, камандзір узвода «Азову».
Пасмяротна узнагароджаны
ордэнам «За мужнасць» 3-й ступені.
У горадзе Мікалаеве ў гонар Героя перайменавана вуліца.

Слава Герою!

Пенсіонери будуть складати третину населення Білорусі

Один із найболючіших пунктів Національної стратегії сталого розвитку Білорусі до 2040 року — утримання чисельності населення хоча б на рівні 9 мільйонів. Прогнози невтішні: більш ніж у 85% районів країни до 2040 року населення стане нижче критичного для економіки рівня.

Для того щоб базові адміністративно-територіальні одиниці (118 районів і 10 обласних міст) могли функціонувати стабільно, потрібно щонайменше 20 тисяч мешканців у кожному. Але ця межа для багатьох уже стає недосяжною.

За наступні 15 років Білорусь може втратити до 5% свого трудового потенціалу. Найгостріше це відчуватиметься в сільській місцевості. Кількість районів, де людей працездатного віку залишиться менше половини, зросте майже в 6 разів. А кожен третій мешканець країни буде пенсіонером.

І що ж пропонують "господарники" як вирішення демографічної кризи? Якісь заходи для того, щоб повернути білорусів в рідну країну? Ні. Залучення замість них мігрантів.

Світлана Тихановська — до Міжнародного дня боротьби за права людей з інвалідністю

Сьогодні Світлана Тихановська нагадала про тих, чиє право на гідне життя вимагає особливої уваги та захисту. У Білорусі понад 560 тисяч людей з інвалідністю, однак їхні проблеми часто залишаються невидимими — бар’єри існують не лише на вулицях, а й у законах, освіті, медицині та на ринку праці.

Тим, хто потребує, роками не встановлюють підйомники, родини втрачають соціальні виплати через бюрократичні абсурди, а державних програм реабілітації для дорослих майже не існує.

Особливо боляче, коли люди з інвалідністю стають жертвами репресій. Відсутність медичної допомоги в тюрмах призводить до трагедій, як сталося з Ігорем Лєдніком і Миколаєм Клімовичем. Закриття Офісу прав людей з інвалідністю — ще один доказ того, що нинішня влада не бачить у них рівноправних громадян.

Але Світлана вірить: Білорусь може стати країною для всіх. Де кожен матиме змогу навчатися, працювати, жити повноцінно та отримувати якісну допомогу. Вони вже довели, що здатні співпереживати, підтримувати та діяти. Бо справжня цінність країни — в її людях. У всіх людях — без винятку.

Проти 78-річної Ніни Багінської порушили кримінальну справу, попри особисті обіцянки Лукашенка, що їй нічого не загрожуватиме.

Правозахисники повідомили, що Ніна Багінська — відома учасниця протестів у Білорусі — стала фігуранткою кримінальної справи. Її звинувачують за так званою «народною» статтею 342-2 — за неодноразову участь у несанкціонованих масових заходах.

Підставою для переслідування стали її прогулянки Мінськом у 2024 році з біло-червоно-білими значками та національною символікою на одязі. Влада розцінила ці дії як порушення порядку проведення масових акцій.

Раніше цього року Багінську вже тричі штрафували за адміністративною статтею за участь у несанкціонованих заходах — загалом на 7200 білоруських рублів. Окрім того, на неї склали ще п’ять протоколів.

Розвідувальна компанія «Даллас» отримала документи: у 2025 році РФ планує випустити 633 ракети Х-101, ще 223 — у 2026 році. Контракти вже укладені до початку 2026 року.

У центрі програми — корпорація КТРВ, яка виробляє ракети «Калібр» і Х-101. Її очолює посол РФ у Білорусі Борис Гризлов — це спрощує взаємодію з білоруськими заводами.

Білорусь також постачає деталі для ракет: мінський завод «Інтеграл» виготовляє мікросхеми для ракетних альтиметрів. Продукція постачається за державними контрактами — безпосередньо для потреб російської армії. Крім того, Білорусь допомагає обходити санкції через фірми-прокладки та логістику в треті країни.

https://www.cbc.org.ua/be/post/rasija-ryhtujecca-da-zacjazhnoj-vajny

Повідомлення з міліції для «дармоїдів»

Безробітні мешканці Гомельщини почали отримувати повідомлення, схожі на ультимативні повістки до міліції. Їх запрошують з’явитися до РВВС для «вирішення питань працевлаштування». Від людей вимагають підтвердити свою зайнятість або надати офіційні докази того, що вони не можуть працювати через складні життєві обставини.

Цікаво, що в цих повідомленнях міліція посилається на «конституційний обов’язок громадян» фінансувати державу шляхом сплати податків — хоча в самій Конституції нічого подібного немає.

Боротьба Лукашенка з «дармоїдами» — це типовий приклад репресивного популізму, замаскованого під турботу про економіку. Замість того, щоб створювати робочі місця чи підтримувати соціально вразливих, держава карає тих, хто і так на межі виживання.
В країні, де сама влада знищила незалежну економіку, де переслідуються профспілки й активісти, безробіття — це не особистий вибір, а результат системного знищення можливостей.

Колишній політичний в’язень із Гомеля воює на боці Росії проти України

Серед білорусів, які вступили до російської армії, український проєкт «Хочу жити» виявив щонайменше 742 особи з білоруськими паспортами. Один із них — Олександр Вітухновський, що був раніше визнаний політичним в’язнем.
24-річного гомельчанина засудили восени 2023 року одразу за трьома політичними статтями, зокрема за «розпалювання ворожнечі» та «образу Лукашенка». Незважаючи на тяжкі звинувачення, він швидко вийшов на волю.

У травні 2024-го зник із дому, а згодом міліція повідомила, що його знайдено. Після цього про нього нічого не було чутно. У соцмережах — лише фото: одне селфі й ще один знімок зі спини в армійському однострої (листопад 2024 року).

У січні 2024 року МВС Білорусі внесло Вітухновського до «списку екстремістів», а КДБ — до «списку терористів». Але замість колонії він, імовірно, опинився в лавах окупаційних військ на фронті.

Наразі невідомо, як саме він опинився на фронті, але ймовірно, це було під примусом КДБ

Лукашэнка заклікаў беларусаў пацярпець яшчэ месяц без бульбы.

Падчас адкрыцця выставачнага цэнтра ў Мінску Лукашэнка прызнаў: у Беларусі — дэфіцыт таннай бульбы. Ён патлумачыў, што сяляне прадаюць ураджай у Расію, дзе цэны вышэйшыя, а сам заклікаў людзей «перацярпець яшчэ месяц».

«У нас ёсць насенневая бульба — не будзем прадаваць яе цяпер, а пасадзім і атрымаем у дзесяць разоў больш. Потым і самі будзем мець, і выгадна прададзім», — заявіў ён.

Урад прапаноўваў прадаць запасы, але Лукашэнка адмовіўся і гэтым усіх выратаваў:

«Як у блакадным Ленінградзе — зерне захоўвалі, каб выжыць. І мы павінны думаць наперад».

Паводле яго слоў, гэта павінна стаць урокам для ўлады, каб беларусы больш ніколі не заставаліся без бульбы.

Лепш бы ўжо сказаў, колькі яшчэ цярпець самога Лукашэнку. Давесці Беларусь да параўнання з блакадным Ленінградам — гэта ж які талент трэба мець.

У Гомельській жіночій колонії звичайних ув'язнених почали позначати як "екстремісток".

Жорсткі режим Гомельської колонії №4, відомої утисками політичних в’язнів (ізоляція, "клітка ганьби", примусова праця, погана медицина), поширили і на звичайних ув’язнених. Тепер жовті бірки і статус "злісної порушниці режиму" застосовують і до тих, хто засуджений за "економічні" чи "наркотичні" статті. Це обмежує їхні права та виключає з амністії.

При «екстремістському профобліку» на в’язнів чіпляють жовту бірку, вони проходять щоденну перевірку, мають обмеження у пересуванні, спілкуванні з рідними та можливості працювати. При цьому не можуть претендувати на дострокове звільнення, амністію або полегшення умов, а адміністрація часто штрафує за дрібні "порушення" (наприклад, "не застебнутий ґудзик"). Категорія «екстремісток» зберігається до кінця терміну.

Після проєкту амністії 2024 року адміністрація колонії почала навмисне присвоювати статус "злісних порушниць" тим жінкам, які теоретично могли б потрапити під амністію — навіть якщо вони засуджені не за політичні справи. Причини: колишні адмінпровадження за участь у протестах або просто фото з мітингів, знайдені при затриманні.

Багато з цих жінок не є політичними в’язнями у формальному сенсі, але потерпають від такого ж тиску. При цьому вони залишаються непоміченими для правозахисної спільноти. Їм важко відстояти свої права, і вони практично виключені з публічного обговорення.
"Система свідомо розширює коло тих, кого контролює і карає за інакодумство.

Поділ на політичних і звичайних умовний — будь-хто, хто чинить опір, потрапляє під репресії. Це попередження іншим: не висовуйся, інакше будеш покараний. Жовта бірка — символ страху і контролю.

На мяжы паміж Украінай і Беларуссю ўсталяваныя інфармацыйныя білборды, прысвечаныя памяці пра трагедыю Другой сусветнай вайны. Няўжо можна лічыць святам гадавіну падзеі, якая прывяла да гібелі — толькі ўявіце сабе — кожнага трэцяга жыхара Беларусі!

9 траўня для беларусаў — гэта перадусім успамін пра маштабную нацыянальную трагедыю. Мільёны жыццяў — знішчаныя ў гета, канцлагерах, пад бамбёжкамі, падчас карных аперацый, на франтах і ў партызанскіх атрадах.

Вайна пакінула глыбокія раны ў кожнай беларускай сям’і. Зруйнаваныя гарады і вёскі, жыўцом спаленыя сяляне, страчанае пакаленне дзяцей — гэта частка гістарычнай памяці, якую нельга ігнараваць.

Памятаем не дзеля мінулага — а каб будучыня не паўтарыла таго жаху.