9 травня — це дата, пронизана пам’яттю та болем. Це не просто день у календарі, а нагадування про втрати, яких зазнала Білорусь, не будучи ані агресором, ані прихильником конфлікту під час Другої світової війни.

За оцінками істориків, третина населення країни (понад 2 мільйони осіб) загинула під час окупації, міста перетворилися на руїни, а покоління зникли без сліду.

Попри ці факти, політичні реалії у Білорусі впливають на сприйняття цієї дати, перетворюючи пам’ять про жертви війни з морального орієнтира на суто історичний факт, а трагедію — на “свято Перемоги”. Минуле згадується, але без висновків, які допомогли б уникнути нових конфліктів...

https://www.cbc.org.ua/be/post/9-trawnia-pamiac-smutak-vykliki

Парад показав місце Лукашенку

На параді в Москві Путін чітко визначив Лукашенку місце — поруч із прем’єром Вірменії Ніколом Пашиняном, з яким у нього ще у 2022 році була публічна сварка. Тоді Лукашенко накричав на Пашиняна під час саміту ОДКБ, де Вірменія просила допомоги через загострення в Карабаху. А Пашинян після цього заявив, що не приїде до Білорусі, поки при владі залишається Олександр Лукашенко.

Минулого року Пашинян взагалі проігнорував парад, заявивши: «Не думаю, що треба брати участь щороку». А Лукашенко — приїхав. Ослаблений, з тростиною — і в результаті отримав символічне приниження: навіть тоді його не посадили поруч із Путіним. А цього року його й узагалі демонстративно посадили біля Пашиняна, з яким він у конфлікті.

Крім того, в своїй промові Путін знов віддав всі лаври переможців у Другій світовій саме росіянам, не згадавши навіть білорусів, які віддали заради неї все, що могли і не могли. І навіть  присутність на заході Лукашенка до цього не спонукала.

Москва чітко дає зрозуміти: можна скільки завгодно перед нею підлизуватись — поважати тебе від цього не почнуть.

Лукашенківський парад 9 травня в Мінську — це гібрид військового шоу та політичної присяги Москві, а не щира данина памʼяті. Його головна мета — закріпити проросійську ідентичність Білорусі, задушити альтернативну історичну пам’ять і переконати світ, що Білорусь — частина “русского мира”. Парад — це не просто шоу. Це частина ідеологічного фронту Лукашенка.

З одного боку він консервує всі радянські наративи, які, по суті, є основою ідеології режиму, з іншого — демонструє відданість цінностям Москви як основного "союзника", а, по факту, сюзерена і гаранта на збереження влади Лукашенка.

Латвія посилює обмеження для білорусів і росіян

Сейм Латвії у другому читанні ухвалив поправки до закону про нацбезпеку:
громадянам Білорусі й Росії заборонять працювати чи надавати послуги на об'єктах критичної інфраструктури, якщо це передбачає доступ до важливої інформації або техніки. Для роботи в таких сферах потрібен дозвіл служби держбезпеки — лише у виняткових випадках.

Також білорусам і росіянам заборонять володіти такими об’єктами (навіть опосередковано) й обіймати відповідні посади.

Окремо Сейм підтримав заборону на поїздки до РФ і Білорусі для держслужбовців, депутатів, військових, дипломатів, прокурорів і всіх, хто має доступ до держтаємниць або працює з критичною інфраструктурою.

Рішення мають остаточно ухвалити на третьому читанні.

Лукашенко продовжує за допомогою репресій вичищати політичне поле Білорусі, аби не допустити бодай хоч якихось паростків демократії

Тепер «екстремістським формуванням» визнано Білоруську соціал-демократичну партію (Грамада).
Серед осіб, причетних до партії, у МВС Білорусі називають Ігоря Борисова, Ігоря Масловського та Анну Канюс.
7го травня Міністерство ухвалило рішення про визнання Білоруської соціал-демократичної партії (Грамада) «екстремістським формуванням», повідомляє «Вясна».

БСДП була заснована у 1991 році й діяла в Білорусі протягом 32 років. У різні часи її очолювали Олег Трусов, Микола Статкевич, Олександр Козулін. З 2018 року головою партії став Ігор Борисов. У 2023 році БСДП, як і ще 11 партій, не пройшла перереєстрацію. 20 вересня 2023 року Верховний суд Білорусі ліквідував партію. Тепер же переслідування може загрожувати всім, хто колись був до неї причетний. Для Лукашенка ворогом є будь-хто, хто не є повністю підконтрольним.

Епопея з картоплею в Білорусі триває: режим шукає винуватих

Мінторг Білорусі заговорив про «шкідництво» через перебої з постачанням картоплі в магазини. Хоча в державних сховищах наявні мільйони тонн бульби, продукція не доходить до прилавків. Комісія МАРТ встановила порушення антимонопольного законодавства — постачальники не виконують умови договорів.

Причини перебоїв офіційно не називають, але влада натякає на масовий нелегальний вивіз картоплі за кордон — зокрема в Росію, де ціни значно вищі. Лукашенко навіть звинуватив у всьому «привабливий» російський ринок і закликав білорусів «перетерпіти місяць» без картоплі.

Паралельно державні медіа всіляко уникають пояснення про провальний урожай чи кризу в сільському господарстві, бо це поставило б під сумнів ефективність самого режиму.

Екс-політв’язенку Ганна Кондратенко померла від раку, який діагностували ще під час ув'язнення. Попри страшний діагноз, вона не отримала дострокового звільнення, а досиділа до кінця терміну.

39-річна Ганна Кандраценко, яка відбувала покарання за «образу представників влади», померла 5 лютого 2025 року після тривалої боротьби з онкологією. Хворобу виявили вже після другого вироку, коли вона повернулася до колонії.

В колонії Ганна жила в тяжких умовах: взимку — без теплого одягу, постійно недоїдала, була знесилена й худа, з псоріазом, що загострився через роботу з токсичними тканинами на швейному виробництві. Не отримувала передач — матір була тяжкохвора і не могла допомагати.

Сусідки по колонії згадують її як замкнену, але щиру людину, яка поступово почала довіряти, ділилася думками про несправедливість режиму, мріяла про свободу, повернення до життя. Навіть листи від матері були для неї величезною радістю.

Попри хворобу, до останнього трималася й вірила, що все буде добре. Але рак переміг, а людожерський режим допоміг горю статися. До свого 40-річчя Ганна не дожила кількох місяців. Її поховали у Вайнілавічах.

Политика Лукашенко привела к резкому падению вклада IT-сектора в экономику Беларуси.
Согласно официальному ежегоднику Белстата «Беларусь в цифрах», вклад сферы «информация и связь» (в которую входит IT) в ВВП страны за последние годы снизился примерно в полтора раза.
Ещё три года назад IT-сфера опережала сельское хозяйство, строительство, транспорт и операции с недвижимостью, уступая только промышленности и торговле. Сегодня IT — в самом конце списка.
В первом квартале 2025 года её доля в ВВП составила 5,1%.
Число занятых в отрасли также снизилось на 12% — с 3,4% до 3% от общего числа работающего населения.
Хотя номинальная зарплата в ИТ остаётся самой высокой в стране, прирост реальных доходов в 2024 году был самым низким среди всех отраслей. Лукашенко уже может проводить мастер-классы на тему «как на ровном месте угробить процветающую отрасль экономики».

Рассея слабая , яна не разумее беларускi народ, бо беларусы даўно перараслі рассіянаў. Беларускі народ- еўрапейскі народ.

Выконваючы абавязкі прадстаўніка па пытаннях нацыянальнага адраджэння Павел Баркоўскі пракаментаваў афіцыйную статыстыку, нядаўна апублікаваную Белстатам:

У Беларусі цяпер каля 17,5 тысячы даследчыкаў — гэта толькі 0,192% насельніцтва. У сярэднім па ЕС гэты паказчык у два разы вышэйшы, а ў Германіі — у тры. Пры гэтым толькі кожны пяты беларускі даследчык мае навуковую ступень.

Беларусь амаль не інвестуе ў навуку і абмяжоўвае акадэмічную свабоду. Гэта робіць краіну безперспектыўнай. Нават у Кітаі, дзе паказчыкі падобныя, арыентуюцца на перадавыя заходнія тэхналогіі. А беларусам навязваюць састарэлыя расійскія і кітайскія распрацоўкі.

Навука ў краіне занепадае, спецыялістаў становіцца ўсё менш, моладзь масава выязджае. Без глыбокіх рэформаў, у тым ліку вяртання акадэмічнай свабоды, Беларусь застанецца на перыферыі. Але нават у цяперашніх умовах беларускія навукоўцы працягваюць працаваць — і менавіта яны могуць стаць асновай будучага адраджэння. Адраджэння на руінах рэжыму Лукашэнкі.

Екскурсії в білоруських музеях можна проводити або «по-лукашенківськи», або ніяк.

Екскурсоводів зобов’язали знати «основи ідеології білоруської держави», затверджені директивою Лукашенка.

Нове розпорядження Мінспорту вимагає від екскурсоводів сприяти «зміцненню позитивного міжнародного іміджу країни та визнанню унікальності білоруської моделі суспільного розвитку».

Історична правда режиму не потрібна — музеї можуть бути лише рупором пропаганди. За останні роки низка екскурсоводів зазнала репресій. І лише за 2024 рік, судячи з відкритої інформації, їхня кількість суттєво скоротилася.

26 вересня 2023 року директор Національного агентства з туризму Дмитро Морозов повідомив, що в Білорусі працює близько 1200 екскурсоводів — і водночас країна відчуває їхній серйозний дефіцит.

Лукашенко продовжує наражати Білорусь на небезпеку, граючись в воєнні ігрища. Балансуючи на межі втягування Білорусі в агресію РФ проти України, він почав загравати з ще однією країною, яка фактично знаходиться у стані війни — Пакистаном.

Національний правовий портал нещодавна опублікував угоду між міністерствами оборони Білорусі та Пакистану, підписану 11 квітня в Мінську.

Домовленість передбачає співпрацю в підготовці військових і цивільних фахівців, миротворчих місіях, військовій медицині, спорті, культурі та боротьбі з тероризмом. Також передбачено мовне навчання: англійська для білорусів — у Пакистані, російська для пакистанців — у Білорусі.

Співпраця включає офіційні візити, спільні навчання, гуманітарну допомогу та обміни делегаціями.

«Волат. Жыццё на нулі»: дакументальны фільм памяці легендарнага камандзіра

Гэтая гісторыя заснавана на унікальных кадрах аперацыі на стыку Мікалаеўскай і Херсонскай абласцей – аперацыі, якая стала для Волата апошняй. Вы ўбачыце пяць дзён з жыцця беларускіх добраахвотнікаў і іх камандзіра ў першыя месяцы поўнамаштабнай вайны.

З павагі да ўсіх удзельнікаў аперацыі ўсё паказана так, як яно было на самай справе.

Прэм'ера першай з трох частак фільма – сёння а 17:00 па Менску на нашым YouTube-канале.

Лукашэнка планамерна вынішчае беларускую мову ў школах

За апошнія 10 гадоў колькасць школьнікаў, якія навучаюцца па-беларуску, скарацілася амаль на 35%.

Сёння ў Беларусі на беларускай мове навучаюцца крыху больш за 8% вучняў. Адначасова колькасць рускамоўных школьнікаў павялічылася на 23%.

Найбольшае падзенне — у Віцебскай вобласці, дзе колькасць беларускамоўных вучняў скарацілася амаль на 60%.
У Мінску беларускамоўных школьнікаў стала трохі больш (на 10%), але гэта ўсё роўна менш за 2% ад усіх вучняў сталіцы.

Беларуская мова і ідэнтычнасць мэтанакіравана выціскаюцца з адукацыі — гэта не выпадковасць, а вынік дзяржаўнай палітыкі.

14 травня Український інститут майбутнього спільно з БФ «Вільна Білорусь» провели міжнародний круглий стіл «Заручники імперських амбіцій: пошук шляхів для українсько-білоруського порозуміння». У заході взяли участь дипломати, народні депутати України, білоруські добровольці, історики, правозахисники та представники громадянського суспільства обох країн.

https://www.cbc.org.ua/post/perspektyvy-porozuminnia

Цього дня два роки тому, 16 травня 2023 року, полк імені Кастуся Калиновського зазнав найважчих одномоментних втрат за весь час участі в боях за Україну.

Це сталося під час оборони Бахмута. Під час запеклого стрілецького бою, відбиваючи черговий "м’ясний" штурм російських окупантів, група білоруських бійців батальйону «Волат», що входить до складу полку Калиновського, вела запеклий стрілковий бій. У цей момент російська артилерія завдала удару по будівлі, в якій перебувала група. Будівля обвалилася. Четверо бійців опинилися під завалами, евакуація була неможливою.

Ще один боєць, командир групи, Мірослав “Миша” Лазовський, загинув, прикриваючи відступ побратимів.

Деякий час четверо героїв вважалися зниклими безвісти, але згодом командування полку повідомило про їх загибель. Імена чотирьох загиблих білорусів досі не розголошуються задля безпеки їхніх родин.

Герої не вмирають, доки жива про них пам’ять.