Менше Росії, більше диктатури: яку реальність формують білоруські медіа?

Прес-клуб і БАЖ провели два масштабні дослідження інформаційного поля Білорусі. Результати демонструють, як медіапростір країни трансформується під тиском пропаганди.

Державні телеканали активно просувають чотири головні теми: антиукраїнські й антизахідні меседжі, дискредитація політичних емігрантів і — звісно — культ Лукашенка.
Дослідники також помітили несподівану зміну тону щодо США: американського президента почали називати "Трамп-бульдозер" і "сильний лідер", якого вже не демонізують, а навпаки — використовують у вигідному світлі.

Інше тривожне явище — нормалізація терміну "диктатура". У білоруських державних ЗМІ його дедалі частіше вживають не в негативному, а нейтральному або навіть позитивному контексті.

Хоча кількість контенту про Росію у прайм-таймі трохи скоротилася, його досі в рази більше, ніж потрібно. Присутність Москви в ефірі білоруських каналів залишається нав'язливою.

Держмедіа просувають ідею щодо виборів: "це наша внутрішня справа, і думка ззовні не має значення". Незалежні ЗМІ водночас говорять про імітацію демократії та наперед відомі результати.

Це призвело до формування інформаційних бульбашок: одні й ті самі події інтерпретуються кардинально по-різному. А це, за словами аналітиків, знищує підґрунтя для суспільного консенсусу.


Інформаційна політика Білорусі — це контроль, поляризація й поступова легалізація диктатури у свідомості глядачів.

Привід для гордості чи чергова нагода задуматись?

Влада Білорусі з гордістю рапортує: країна увійшла в топ-30 держав із найнижчими комунальними платежами — за даними порталу Numbeo.
Утримання типової квартири в Білорусі обійдеться в середньому в 53 долари на місяць. І це справді значно менше, ніж у сусідів: у Латвії — $300, у Польщі — $293, у Литві — $232.

Звучить вражаюче... якщо не заглядати далі заголовків.

Бо якщо порівняти ціни з білоруськими зарплатами — ілюзія "дешевизни" швидко зникає.
Аналітик Андрій Бранишевський підрахував: у поляка, який живе на мінімальну зарплату, після оплати комуналки залишається більше грошей, ніж у білоруса зі "середньою" зарплатою.

Не менш красномовні й інші цифри — від цін на енергоносії до вартості продуктів.

Тож влада може тішитися низькими тарифами, але для людей це не привід для гордості, а лише ще одне нагадування про злиденні доходи.

У Казахстані розгорівся скандал навколо мережі магазинів «Білоруські продукти», яка представляє себе як офіційного дистриб’ютора білоруських заводів.
Компанію звинувачують у тому, що вона забороняла працівникам спілкуватися між собою казахською мовою на роботі.

Айгуль Амангелдієва, співробітниця бухгалтерії, повідомила, що її публічно відчитали за розмову казахською з колегою. За її словами, головна бухгалтерка наказала «говорити нормальною мовою, яку всі розуміють» — тобто російською. Коли працівниці відповіли, що між собою продовжать говорити рідною мовою, на них почали тиснути психологічно. Зрештою Айгуль була оштрафована та звільнилася.

Це не поодинокий випадок — подібне підтверджують і колишні працівники компанії. У відповідь керівництво мережі звинуватило жінку у брехні та «розпалюванні міжнаціональної ворожнечі».

Цей випадок — не просто внутрішній конфлікт. У самій Білорусі білоруську мову давно витіснили з ужитку й замінили російською. Тепер подібну мовну політику починають нав’язувати й за кордоном. Замість того, щоб зберігати свою мовну культуру, білоруські структури просувають модель "русского мира" і в інших країнах, навіть там, де є сильні національні традиції, як у Казахстані.

Це наочний приклад культурної експансії, яка підриває мовну незалежність інших народів.

Мігранцкі штурм межаў за выхадныя: Польшча, Літва, Латвія

На працягу 6–8 чэрвеня зафіксавана больш за 680 спробаў незаконнага перасячэння беларуска-польскай мяжы — гэта ў паўтара раза больш, чым папярэднія выхадныя, калі налічвалася больш за 410 спробаў. Польскім памежнікам удалося спыніць большасць парушальнікаў, аднак 14 асобаў усё яшчэ знаходзяцца ў вышуку. Зафіксаваны новыя выпадкі агрэсіі з боку мігрантаў, у тым ліку кіданне камянёў у памежнікаў.

Іншыя ўчасткі таксама неспакойныя: у Літве толькі за нядзелю зафіксавана 15 спробаў прарыву, а ў Латвіі — 58.

Нягледзячы на прымірэнчую рыторыку Лукашэнкі, міграцыйны ціск з боку Беларусі на ўсходнюю мяжу ЕС не спадае і ўяўляе сабой кіраваную гібрыдную атаку, што патрабуе каардынаванай і рашучай адказнасці з боку ўсіх памежных дзяржаў.

Інфляцію прорвало — «унікальна операція» Лукашенка тріщить по швах.

У травні річна інфляція в Білорусі прискорилась до 7,1%, а ціни на продукти — одразу на 9,6%! Це вже наслідки ослаблення держрегулювання, яке уряд запровадив нібито «для порятунку бізнесу».

Експерти попереджали: штучне стримування цін — бомба сповільненої дії. У квітні Лукашенко сам зізнався: «не знаю, до чого це призведе».

Тож тепер є результат. Продукти дорожчають найшвидше. А режим все ще мріє втримати інфляцію за 2025 рік в межах 5%.

«Дивитись просто нема на що» — Лукашенко розніс білоруське кіно

Під час візиту на кіностудію «Беларусьфільм» 10 червня Лукашенко вкотре жорстко розкритикував стан кіногалузі. За його словами, «віддача нижча за нуль», «глядачів немає», а кіно «висить на шиї держави». Якщо студія не почне заробляти — державна підтримка припиниться.

Міністр культури Руслан Чарнецький заявив, що вже формують нову команду, змінюють тематику фільмів і планують створення одного великого патріотичного проєкту на рік та кількох малобюджетних стрічок. Обіцяють співпрацю з IT-сектором і використання штучного інтелекту. Новий директор студії Дмитро Семенов запевняє: виробництво адаптуватиметься до попиту кінозалів.

Але на тлі регулярних «розносів» з боку Лукашенка та репресій проти митців і кінопрофесіоналів після 2020 року, коли десятки діячів культури були звільнені, змушені до еміграції або піддавалися тиску, — складно уявити, що в таких умовах можливо створити щось живе, незалежне й по-справжньому, а не по-лукашенківськи, національне.

ЄС готує новий удар по союзниках Кремля: білоруські банки — під повною забороною

Європейська комісія підготувала 18-й пакет санкцій проти Росії та Білорусі за війну проти України. Одне з найжорсткіших положень — повна заборона всіх операцій з білоруськими банками. Раніше їх лише відключили від SWIFT, тепер — хочеш перевести копійку за кордон? Забудь.

У новому пакеті також:
- санкції проти чотирьох білоруських оборонних компаній (назви поки не оприлюднені);
- заборона імпорту зброї з Білорусі до ЄС — вперше в історії;
- обмеження на експорт машин, хімікатів, металів і пластмас, які можуть зміцнити білоруську військову промисловість;
- заборона транзиту низки товарів через Білорусь.

Білорусь знову в одному списку з Росією — і не як жертва, а як співучасник.

Прийняття санкцій очікується в червні, після затвердження всіма 27 країнами ЄС.

Нагадуємо, у попередньому, 17-му пакеті, вже був покараний Мінський завод колісних тягачів — за допомогу армії РФ.

Санкції проти "гуманітарія" з Z-нашивкою.

Україна ввела санкції проти Дмитра Шевцова — генерального секретаря Білоруського товариства Червоного Хреста та депутата Палати представників. Це рішення було очікуваним і запізнілим: раніше він уже потрапив під обмеження з боку Євросоюзу та США.

Причина — не просто лояльність до режиму. У 2023 році Шевцов відкрито відвідував окупований Маріуполь у символіці "Z", що давно стала позначенням російської агресії. Ба більше — він публічно визнав, що очолювана ним структура бере участь у вивезенні українських дітей до Білорусі.

Ці "гуманітарні" перевезення завершувалися в режимних таборах, де дітей піддавали ідеологічній обробці. Замість захисту — насильне "перевиховання" для потреб авторитарної держави. Лукашенку, схоже, бракує кадрів — от і шукає «свіжу кров» серед викрадених.

Міжнародна Федерація Червоного Хреста намагалася втрутитись — вимагаючи відставки Шевцова і припинення незаконних дій. Але замість того, аби відсторонити ганьбленого функціонера, білоруська влада його переобрала. Федерація відповіла єдиним можливим кроком — призупиненням членства білоруської організації.

Це черговий доказ того, що за "гуманітарною" ширмою режим готовий прикривати будь-які злочини — навіть проти дітей. І що вся вертикаль влади, включно з депутатами, "благодійниками" та карателями, служить одній меті — утриманню контролю й продовженню диктатури.

На Гомельщині школярів замість відпочинку відправили на кордон — готуватися до війни

У Білорусі ще не почав діяти новий наказ про обов’язкові військово-польові збори для десятикласників — а на Гомельщині його вже перевиконують.

У травні 2025 року Міністерство освіти Білорусі оголосило, що з 2026 року всі учні 10-х класів проходитимуть 10-денні військово-польові збори. Формально — за прикладом Росії. Але навіть у РФ тривалість таких зборів у військових частинах становить лише п’ять днів.

Проте у Марковицькій середній школі Гомельського району чекати не стали: одразу після завершення навчального року дітей замість канікул відправили на прикордонну заставу біля кордону з Україною.

Їх навчали рити окопи, пересуватись полем бою, «затримувати порушників» — усе з бойовою зброєю в руках. До зборів залучили і дівчат.

Місцева влада хизується: усе відбувалося в умовах, «максимально наближених до реальності».

Це вже не виховання. Це — підготовка до війни з дитинства.

Користувачі з Білорусі більше не можуть переглядати відео опозиційних лідерів Світлани Тихановської та Павла Латушка. TikTok пише: «акаунт недоступний у вашій країні».

Це перший зафіксований випадок, коли вміст TikTok блокується спеціально для білоруської аудиторії. Дотепер, попри тиск влади, платформа не вдавалась до геоцензури.

TikTok — китайська соцмережа з мільярдною аудиторією, яка належить компанії ByteDance. Порозуміння з китайською владою — наразі одна зі стратегічних цілей Лукашенка.

Влада Білорусі й далі розширює цифрову ізоляцію. Тепер — руками міжнародних платформ.

Ідеологія без ідеї: Лукашенко знову шукає «національну ідею»

Чим довше Лукашенко сидить на троні — тим сильніше відчуття дежавю. То село рятує, то кіно, то спорт, то науку — тепер знову взявся за ідеологію. Уже в сотий раз.

12 червня він скаржився, що досі не вдалося сформулювати національну ідею, яка «захопить душі й серця». Хоча і Конституцію під це переписали, і тонни макулатури надрукували, і цілу вертикаль ідеологів утримують — а сенсу жодного. Бо як виявилося — ідеї немає.

Це, мабуть, єдина чесна оцінка за всі роки його правління: ідеологія білоруського режиму — це порожнеча, прикрита словоблуддям. Директива №12, ухвалена цьогоріч, — просто набір банальностей, страху й шизофренічної лояльності.

Але ідеологи в Білорусі потрібні не для просвітництва. Їхнє головне завдання — стежити за лояльністю. Вони не надихають, вони контролюють.

Ще у 2003 році Лукашенко намагався зліпити з марксизму, консерватизму й «толерантного неолібералізму» якусь доктрину. Вийшов вінегрет. Але навіть той був чесніший за нинішню фальш. Тоді ще був популіст з ідеєю «повернення в СРСР», а зараз — диктатор, чия єдина «ідеологія» після 2020-го — це насильство і страх.

І коли він каже, що досі не може сформулювати національну ідею — це правда. Бо мета в нього зовсім інша: не сформулювати, а підкорити. Не переконати — а примусити. Ідея, яка захоплює душі, не народжується в голові, яку поглинає лише одне: як зберегти владу — і передати її у спадок.

Основна проблема з національною ідеєю у Лукашенка — в тому, що будь-яка дійсно національна ідея повністю протирічить засадам його режиму. І найбільше до цього доклався він сам.