Мінськ шукає вихід із ізоляції — але робить це нишком

Білоруська влада намагається «розморозити» відносини з ЄС, однак не через офіційні дипломатичні канали. Як повідомляє Reuters, посол Білорусі при Святому Престолі Юрій Амбразевич провів у Парижі серію закритих зустрічей з європейськими дипломатами.

За даними агентства, Амбразевич намагався переконати співрозмовників, що Мінськ хоче «вийти з політичної ізоляції» та може стати «посередником» у переговорах між Росією й Україною. Іншими словами — Лукашенко сподівається використати тепліший клімат у відносинах із США, аби схилити Європу до послаблення санкцій.

Однак сам вибір емісара викликає питання: чому «розморожуванням» займається не міністр закордонних справ, а посол у Ватикані?

Дипломати в Брюсселі сприйняли ці сигнали скептично. Адже Мінськ і далі проводить спільні навчання з Росією, продовжує репресії проти опозиції та мріє про нову атомну станцію, що мала б живити окуповані РФ території України.

Reuters зазначає, що головна мета Лукашенка — домогтися зняття санкцій із білоруського калію та повернути доступ до портів Балтики. Тобто не про політику миру йдеться, а про гроші.

За фасадом «дипломатичних ініціатив» — усе той самий цинічний розрахунок: продати «нейтралітет» у обмін на валюту.

Як беларускія дабраахвотнікі ваююць на Харкаўшчыне

Украінскі дакументальны фільм пра нашых герояў.

https://youtu.be/bx4HVCQpOHU?si=PyXoT9g6-pOqIniG

Система зжирає своїх: у білоруській в’язниці помер прихильник Лукашенка та війни проти України

48-річний Георгій Семьонов, відомий дописувач доносів і пропагандист, який колись служив режиму, загинув у тому ж репресивному механізмі, який сам допомагав зміцнювати.

Під час протестів 2020 року він двічі викликав міліцію на сусідів за біло-червоно-білий прапор, сам стояв під червоно-зеленим і записувався до кола фанатів Лукашенка — спільноти «Спектр», що марила змовами, ненавиділа Захід і сумувала за СРСР.

Після початку повномасштабної війни Семьонов став відкритим прихильником Кремля, поширював російську пропаганду і підтримував агресію проти України. Але у 2024-му «система» дісталася й до нього — звинуватила в «реабілітації нацизму», «розпалюванні ворожнечі» та «образі влади».

Його ім’я з’явилося у списку «екстремістів» МВС із позначкою «відбуває покарання». Тепер — у зведеннях про смерть у тюрмі.

Жодних подробиць офіційно не оприлюднено.
Але історія Семьонова показує головне: білоруський репресивний апарат не розрізняє, хто за, а хто проти — він просто пожирає всіх, хто опиняється всередині. Любителі поширювати проросійські наративи можуть так само опинитися в зоні ризику, як і свідомі білоруси.

Лукашенко готує тил до війни, яку сам допомагає наблизити
Під Борисовом МНС проводить масштабні навчання цивільної оборони — з відпрацювання дій «в умовах воєнного часу». Участь беруть понад 270 людей і 130 одиниць техніки, залучені практично всі державні структури — від МВС і МОЗ до «Белнафтохіму» та Міненерго.
Офіційно — це перевірка готовності до «кризових ситуацій» і «масових порушень інфраструктури». Насправді ж режим демонструє, що готується до війни — і знає, що її наслідки неминуче торкнуться самої Білорусі.
Коли Лукашенко з року в рік повторює, що «Білорусь не воює», але паралельно будує мобілізаційну систему і тренує силовиків «на воєнний час», він видає себе: страх перед війною не зупиняє його від подальших загравань із Кремлем — він просто готується зустріти її у себе вдома.

Лауреатами Премии Сахарова-2025 стали беларуский политзаключённый Анджей Почобут и грузинская журналистка Мзия Амаглобели.

Для Беларуси это прежде всего история Почобута. Журналиста, которого в 2023 году приговорили к восьми годам колонии за то, что он открыто выступал против диктатуры Лукашенко и пророссийского курса.

Европарламент назвал его и Амаглобели символами свободы и демократии. Тем самым мир подтвердил: сопротивление Лукашенко и российскому влиянию — это не преступление, а справедливая борьба.

Європейський Союз ухвалив дев’ятнадцятий пакет санкцій проти Росії — і цього разу під удар офіційно потрапили п’ять білоруських банків.

До списку внесено «БелВЭБ», «Белгазпромбанк», «Альфа-Банк (Білорусь), «Сбер Банк (Білорусь) та «Банк ВТБ (Білорусь). Санкції проти перших двох діють ще з лютого 2025 року, а обмеження щодо трьох інших набудуть чинності 2 грудня. Відтепер компаніям і громадянам країн ЄС заборонено прямо чи опосередковано брати участь у будь-яких операціях із цими установами.

Це черговий крок Брюсселя до повного перекриття фінансових каналів, через які Мінськ підтримує російську економіку та війну проти України.
І все це — на тлі того, що банківська система самої Білорусі переживає найважчий період за останнє десятиліття: стрімке зростання боргів, брак валюти й дедалі більша залежність від Кремля.

Європа чітко сигналізує: фінансова співучасть у війні більше не матиме жодних винятків.

Офіційний Мінськ робить черговий крок у бік міжнародної ізоляції — цього разу у зв’язці з Іраном.

У Тегерані завершила роботу спільна комісія з військово-технічного співробітництва. Делегацію з боку режиму очолив голова Держкомвоєнпрому Дмитро Пантус. За підсумками зустрічі сторони підписали «підсумковий протокол» — документ, який, за офіційною риторикою, має стати «основою для розвитку білорусько-іранських відносин у військово-технічній сфері на довгострокову перспективу».

Формулювання прозоре: Лукашенко не просто не приховує військових контактів з державою, що перебуває під санкціями за підтримку тероризму, — він свідомо розширює співпрацю, розуміючи всі політичні наслідки.

На фоні нових санкцій ЄС та повної залежності від Москви, Мінськ робить ставку на ще одного вигнанця світової політики. Це не про безпеку — це про виживання режиму за будь-яку ціну, навіть якщо ціна — остаточний розрив із цивілізованим світом.

Литва вручила Мінську ноту протесту — і це вже не про «метеозонди».

Білорусь системно порушує повітряний простір Литви, запускаючи кулі, які зривають роботу аеропорту у Вільнюсі й створюють загрозу цивільній авіації. У Вільнюсі прямо попереджають: якщо це повториться — кордон можуть закрити.

Але Мінськ чудово розуміє наслідки. І робить це навмисно — як чергову гібридну атаку.
Ті самі методи, що з мігрантами, тепер — у небі. Це не технічна помилка, а продумана провокація, щоб підштовхнути ЄС до реакції.

Кожен новий «метеозонд» — це не про погоду. Це політична зброя, і Лукашенко користується нею свідомо, граючи на межі прямого конфлікту.

Лукашенко знову «ні в чому не винен» — і просить світ його врятувати
Коли повітряні кулі з контрабандою летять у Литву — винна Литва. Коли мігранти штурмують кордон ЄС — винен Євросоюз. А коли «шахеди» атакують Київ — звісно ж, винна Україна. Таку логіку Лукашенко вкотре продемонстрував на Євразійській конференції з безпеки, де заявив, що він «нікому нічого не винен» і що «рятувати його має весь глобальний світ».
«Ми не вважаємо себе винними в погіршенні відносин із Заходом», — заявив Лукашенко, пояснивши, що завжди проводив «миролюбну політику».

На його думку, винні всі сусіди — від Литви до Польщі. Литва, яка днями закрила кордон після інцидентів із метеозондами, стала новою мішенню звичних звинувачень.

«І привід придумали абсурдний — повітряні кулі. Навіть для такої маленької країни це дріб’язково», — обурився Лукашенко.
МЗС Білорусі вже встигло пояснити, що «ніякої надзвичайної контрабанди немає» — лише звичайна, мовляв, вона літала завжди. Тож, на думку режиму, ображатися нема на що.
Такий самий сценарій нещодавно спостерігався і з Польщею — з тими самими звинуваченнями, мігрантами й «необґрунтованими санкціями». Лукашенко вкотре натякнув: готовий «захищати Європу від мігрантів» лише в обмін на скасування санкцій.
«Ми не будемо захищати Євросоюз із петлею на шиї. Санкції — це петля на шиї білоруського народу», — заявив він.
Не маючи що запропонувати, Лукашенко знову торгує тим самим «миролюбством» і старими ідеями «глобальної угоди» — навіть з апеляцією до підходу Дональда Трампа. Та поки що ніхто цю «угоду» не купує — навіть сам Трамп, на якого Лукашенко тепер ображається.
«США можуть розігрувати спектакль у ставленні до Росії», — сказав він.
У підсумку Лукашенко знову залишився сам із вимогою «об’єднатися проти Заходу». Але серед усіх учасників конференції підтримала його лише Північна Корея. Решта відверто не поділили ентузіазму «глобального рятування».

Сёння, 1 лістапада, свой 30-ы дзень народзінаў мог бы святкаваць адважны воін — Данііл Ляшук, пазыўны «Маджахед».

«Кожны маджахед пасля смерці трапляе ў рай, таму што ў пекле ён ужо пабыў», — напісаў некалі на сваёй старонцы ў сацсетцы беларускі дабраахвотнік Узброеных Сіл Украіны Даніла Ляшук з пазыўным «Маджахед» .
Хлопец нарадзіўся ў беларускім Берасці. У 17 гадоў пераехаў у Крым, дзе атрымаў адукацыю марака ў Севастопальскім нацыянальным тэхнічным універсітэце.
Пасля анексіі Крыма ў 2014 годзе Даніла Ляшук вырашыў ваяваць на баку Украіны, удзельнічаў у АТА. Пасля пачатку поўнамаштабнай вайны «Маджахед» зноў пайшоў на фронт. Як дабраахвотнік абараняў Кіеў і яго перадмесці.
Увесну 2022 года ўдзельнічаў у баях за Харкаў. У ліпені 2022 года ўвайшоў у шэрагі Узброеных Сіл Украіны. Быў накіраваны на абарону Мікалаеўскай вобласці, удзельнічаў у баявых дзеяннях на акупаванай тэрыторыі Херсонскай вобласці.
1 красавіка падчас цяжкіх баёў у напрамку вёскі Пяскі быў смяротна паранены.

Слава Герою!

З точки зору польського історика Лукаша Адамського, статус-кво в Білорусі не протримається ще 20 років. Або Росія входить у кризу, відступає й дає шанс Білорусі вийти з тіні імперії, або, навпаки, намагається компенсувати поразки ще жорсткішою експансією на білоруському напрямку.
У обох випадках одне очевидно вже сьогодні: Лукашенко — не майбутнє Білорусі. Він — один із останніх символів старої імперської епохи, яка неминуче закінчиться. Питання лише в тому, чи зуміє Білорусь використати момент для емансипації — чи стане черговим «трофеєм», який доведеться відвоювувати вже наступним поколінням

https://www.cbc.org.ua/post/bilorus-mij-imperieiu-i-svobodoiu

Залізничний міст між Білоруссю та окупованими територіями України вже давно перестав бути «поодинокими епізодами». Дані за 2024 рік і перші три квартали 2025-го показують: це стало стабільним, системним каналом постачання сировини й матеріалів для білоруської промисловості та одночасно — економічною підтримкою російської окупації.

https://www.cbc.org.ua/post/zaliznytsya-okupatsii