Досить яскраво промальований шок на морді риби-собаки праворуч. Бувший янгол однозначно не очікував стати ось цим шароподібним тілом. Або пінгвін ліворуч. Пінгвін? Та він навіть не певен, що коли був янголом, він взагалі знав хто такі пінгвіни. Там же ліворуч лебідь (чи гусак) від несподіванки зніс яйце. Тобто, не лебідь (чи гусак), а самичка лебедя (чи гусака). Чи можливо передати більший жах, ніж роззявлений в агонії клюв нещасного птаха? Ще кілька миттевостей тому він був прекрасною, бездоганною, безстатевою істотою, а тепер раптово - це.
Придивіться до кожного спотвореного обличчя на картині. В кожному - шок, жах, нетяма.
Вони вже максимально покарані. Вони ніколи не оговтаються. Ця травма на всю їх вічність.
То чи варто було їх добивати?
Повертаючись до самої події, зрозуміло, що допомога в прискоренні падіння, в принципі, не потрібна. Але небесне воїнство все ж таки добиває зламаних, розгублених, своїх учорашніх братів. Добиває із захватом та, подекуди, із зловтіхою.
Лише архангел Михаїл (в золотих латах) лице має стомлене і трохи співчутливе. Він якось в'яло плюхає по пузу семиголового дракона, працює "для галочки", розуміючи, що його зубочистка - це ніщо, порівняно з тим жахом, який викликало це моторошне перетворення...
Але завершимо все ж на оптимістичній ноті.
Не дивлячись на хаос, шок, бойню та загальну плутанину, єдині, хто зберіг присутність духу та холоднокровність - це трубачі.
Є така робота - сурмити, і вони сурмять. Їх райські ріжки розпрямили, їх самих перетворили на казна що, але вони сурмлять!
Ось так все пройде. Щезне і Пекло, і Рай - залишиться лише музика.
Придивіться до кожного спотвореного обличчя на картині. В кожному - шок, жах, нетяма.
Вони вже максимально покарані. Вони ніколи не оговтаються. Ця травма на всю їх вічність.
То чи варто було їх добивати?
Повертаючись до самої події, зрозуміло, що допомога в прискоренні падіння, в принципі, не потрібна. Але небесне воїнство все ж таки добиває зламаних, розгублених, своїх учорашніх братів. Добиває із захватом та, подекуди, із зловтіхою.
Лише архангел Михаїл (в золотих латах) лице має стомлене і трохи співчутливе. Він якось в'яло плюхає по пузу семиголового дракона, працює "для галочки", розуміючи, що його зубочистка - це ніщо, порівняно з тим жахом, який викликало це моторошне перетворення...
Але завершимо все ж на оптимістичній ноті.
Не дивлячись на хаос, шок, бойню та загальну плутанину, єдині, хто зберіг присутність духу та холоднокровність - це трубачі.
Є така робота - сурмити, і вони сурмять. Їх райські ріжки розпрямили, їх самих перетворили на казна що, але вони сурмлять!
Ось так все пройде. Щезне і Пекло, і Рай - залишиться лише музика.
❤12👍7🤔3😁1