Якби над нашими душами провели експеримент в стилі серіалу Good Place —
Мали б успіх як ідеальні люди для взаємного катування.
Твоє нерозуміння наслідків власних слів та дій
У мазохістичному симбіозі з моїм небажанням вербалізувати невдоволення
Та замінювати пряме проговорення плітками.
Отака герменетика, малята!
Чи допомогла б телепатія?
Та ні — були б шоковані думками один одного.
Загнані в моральну клітку сумнівів.
“За зачиненими дверима” —
Ідеальне місце для незрозумілого, закритого, загнаного в свої афекти.
“Вчення про бесіду з самим собою” —
Щастя, що, на відміну від Августина, можу слухати джаз.
Новини в Твітері про старість Дікапріо.
Чи поширюється на нього ейджизм?
Впорядковувати список вранішніх проблем.
Уже не стежу за новинами, крім стрічки на Суспільному.
Проїжджала міст.
У лісах щось горіло —
Це не було в фокусі моєї уваги.
Тішитися високими місцями на місцевих конкурсах.
Чемпіонський характер.
Купити нову мишку, замість полагодити.
Відчуваю докори сумління за те, що примушую себе рухатися від ескапізму.
Повертаюся в початкову точку.
“Все на світі — як вода”.
Листівка, де Геракліт — із літнім рятівним кругом.
Присипляти власну увагу замість того, аби стежити за творенням історії.
Незручно за привілеї.
Закопувати себе в роботу.
Надсилаю всім спляче кошеня,
Якому складно вставати.
Радіти навалі дедлайнів —
Принаймні, комфортний спосіб зібрати себе докупи.
У виданні, куди я іноді пишу,
Колонки називають “памфлетами”.
Нагадує Джонатана Свіфта,
А я собі — Робінзона в італійській комедії.

Відпускати поток темної жовчі.
Стежити за пропливання трупа ворога.
Помилки всього кінематографічного контенту щодо людської психології.
Косплеїти Герду.
Скандинавські казки з кривавим фіналом.
Збирати екзистенціали пазлів,
Намагаючись уникнути ретравматизації.
Знахоження Ельдорадо.
Рахувати кроки. Крокомір моїх емоцій.
Намагатися зламати алгоритми та вписатися в простір.
Darjeeling Limited.
Писати кривавими ранами.
Sandcastles on the sand.
Тотальне обнулення.

Фантасмагоричні підсумки року.
Найбільш прикордонний та націкавіший рік у моєму житті. Зимовий джаз. Переоцінка всіх цінностей та вічне повернення. В одному тексті неможливо перерахувати, скільки подій відбулися вперше. За цим роком можна зняти фільм за сюжетом мандрівки героя. Якби можна було прожити якийс час іще – я б обрала саме цей, але зі щасливішим розвитком подій.
Реалістичні підсумки року.
Ще більше усвідомила те, що завжди розуміла інтуїтивно. Люди – тимчасові попутники один для одного. Вони їздять в одному потязі, тимчасово виговорюються, а далі дороги розходяться. І в цьому немає жодної проблеми. Є сенс ставити на роботу, самовдосконалення, набуття нових навичок, але не на людей. Жодного довготривалого «ми» не існує. Люди спілкуються та взаємодіють, доки це обопільно вигідно. Я сприймаю кожну нову людину, як ту, що може мене розчарувати, але ще не встигла це зробити. Проте розчарує з імовірністю в 90%.
Дійшла до висновку, що маю більшу повагу до практичної діяльності, що приносить конкурентну користь тут і зараз, ніж до абстрактних розумувань на теми, що лише творять хибний флер елітарності, але не мають жодної іншої позірної мети.
Найадекватнішою ідеологією є лібертаріанство, бо воно чесно відображає екзистенційну самотність людини та потребу мати фінансовий капітал, щоб не залежати від нетривкого соціального, а не покладатися на deus ex machine у вигляді друга, партнера, Карлсона, що має прилетіти й ощасливити. Робота, здобута на конкурсній основі, є значно ціннішою за отриману за допомогою зв’язків. Відчуття, що тобі хтось допоміг, і тепер ти винній цій людині – ситуація, в якій є найменше бажання опинитися. Свобода ж – це право припинити контакти з будь-якою людиною в будь-який зручний для себе час.
Гумористичні підсумки року.
Побачила серіал Parks and Recreations, зі стосунками, про які я мрію (Ейпріл-Енді) та світоглядом, про який я мрію – Рон Свонсон.

Підтримаємо збір Hanna Hrytsenko в коментах. https://send.monobank.ua/jar/26MNw3idMf

Зараз почнуться певні відфренди, але, як для людини, що мало, з ким зараз спілкується, для мене, це - не проблема.
Повністю підтримую Alina Sarnatska та вважаю чорною невдячністю зараз булити таких людей, як вона. Ця ситуація ще раз нагадала, чому я правильно зробила, відмежувавшись від більшості сучукрфеміністичних груп. Для мене, фемінізмом не є тусня, де з істеричними інтонаціями обсмоктують кроки в громадському просторі людини, в т.ч. завдяки якій більшість людей, все таки, залишається в Україні. Якщо для людей у 2025 р., з війною та техноапокаліпсисом, найактуальнішими залишаються проблеми з 2019 р. - це деградація, яку можна лише критикувати. Найвдаліше таку позицію було названо в одній зі статей "Нігіліста" тих часів - Булінгове крило українського фемінізму.
І навіть раніше була не зовсім зрозумілою позиція "не хочемо чути думки людей, яким так палко хочемо допомогти на словах". Згадується анекдотичний випадок з того часу, коли моя минула знайома, що виявилася вкрай неприємною людиною, забанила Сарнацьку прям із формулюванням: "Ця шл..ра не має право казати, як боротися з проституцією". (Не метафорично, а апелюючи до досвіду людини в секс-роботі). Те, що для допомоги будь-якій соціальній групі, варто чути про потреби цієї групи, вам скажуть будь-які західні академічні дослідники.
Оскільки я за популярністю - той невловний Джо, котрий невловний, бо нікому не був потрібен, також напишу, що найближчою для мене персонажкою кінематографу, на чому я неодноразово наголошувала в презентаціях своєї книжки, є Белла Бакстер, і ми знаємо рід її професії до наукової кар'єри. Можете кенселити мене за це).
Позиція споживання чиїхось альтруїстичних дій (в цьому разі, Аліни та інших жінок-військових) є для мене категорично неприйнятною, як і комплекс рятівництва.

Громадо, хто любить Карпати – підпишіть, будь ласка, цю петицію про збереження їхньої природи і культурної спадщини.

Вимоги дуже комплексні, зокрема, такі:
— врегулювати особливі умови сталого розвитку Карпатського регіону;
— забезпечити охорону його унікальних природних комплексів, ландшафтів та культури;
— заборонити суцільні рубки лісів, а також будь-які форми масштабного будівництва й розміщення пов’язаної інженерної інфраструктури на територіях вище 1000 метрів над рівнем моря та на інших природних ділянках, які мають ключове значення для збереження біорізноманіття, водних ресурсів і ландшафтів;
— створити нові та розширити існуючі заказники та інші обʼєкти природно-заповідного фонду.

Хто не любить Карпати – відписуйтесь, у вас немає душі.

Фото ілюстративне і тематичне.

Дуже дякую Marta Krapyvnytska за ідеальну модерацію, Maksym Milevsky за чудову афішу, просторові Дзига за сприяння в проведенні презентації, усім присутнім за увагу і натхнення. Мені надзвичайно сподобався цей досвід. До зустрічей!