Друзі, далі текст Сергія Мироновича Квіта (єдине - виправила два слова, щоб...) щодо сьогоднішньої ночі та допомоги нашому дорогому декану Дмитру Мазіну:
"Шановні колеги, доброго дня.
Сьогодні вночі внаслідок нічної атаки "сусідських ндлдкв" сильно постраждала квартира нашого колеги, декана Факультету гуманітарних наук Дмитра Мазіна.
Там були вибиті всі вікна, потрощені меблі - і зараз у квартирі неможливо проживати.
Попри те, що Академія включилася в усі процеси, Дмитро Мазін та його родина потребує допомоги.

Закликаю Вас підтримати нашого колегу:

Для Дмитра Мазіна 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/81JNpteQ8L 💳Номер картки банки 4441 1111 2692 2537
Дякую!"

Добровільно згодитися
На участь в експерименті Мілґрема,
Поставивши себе під струм.
Запаковувати спогади в коробку
Та над ними ридати.
Такий собі синтез Скрябіна та Вічного сяйва.
Піна наших відсутніх днів.
Збирати душу докупи після ядерного удару.
Бункер повсякдення.
Гейзлайтинг як спосіб уникнення.
Можна стерти все, крім фокусів несвідомого.
Пам’ятатиму навіть атомом.
Навіть пилом на взутті,
Що намагаються повністю обтрусити.
Шкодувати, що не маєш телепатичних здібностей.
Ставка прогоріла. Свічки - задмухані. усі ключові па танго - виконані.
Залишитися наодинці з власним мороком.
Some of these days
You`ll miss me, honey.

8 серпня, відбиваючи штурм ворожої піхоти на Запорізькому напрямку, наш побратим, Давид Чичкан, отримав важкі поранення. 9 серпня зранку його серце перстало битися.

Він завжди сумлінно підходив до будь-якої роботи, яку необхідно було зробити, ніколи не ховався за спинами інших чи за власний соціальний капітал. Завжди був щирим з людьми та ділився з побратимами та посестрами своїми глибокими думками щодо політики, етики та соціальної справедливості.

Давид створював навколо себе унікальну атмосферу та швидко вмів знаходити підхід до людей будь-яких поглядів та систем моралі, залишаючись вірним власним переконанням. Вважав, що справжні анархісти мають ділити найважчі труднощі, що переживає їхній народ. Його загибель - величезна втрата для нас.

Давид назавжди в строю.

На жаль, не встигла поспілкуватися особисто не в соцмережах, але за інтерв'ю та коментарями зробила висновок, що David Chichkan був дуже прямою людиною, яка завжди відстоювала власні залізобетонні принципи. За його героїчною смертю, можна зробити висновок, що це враження правдиве. Для мене, однією з найважливіших цінностей у людях є те, коли слова не розходяться з діями. Він робив те, у що вірив, та виявляв альтруїзм у глобальному сенсі. Сьогодні передивлюся одне з його інтерв'ю.
Ще він створив чудову картину із зображенням людей лівих поглядів, що боронять нашу країну.

32 роки - політ нормальний. Основне, чому навчив мене цей рік життя - що існування спонтанніше, ніж думає кожен із нас. Іноді ставиш на щось, докладаєш зусиль для реалізації мети, а успіх приходить зовсім несподівано, в тій сфері, що не була твоєю основною ставкою. Часто згадую влучне визначення філософії, яке надав Andriy Bogachov під час циклу авторських лекцій у клубі Mezzanine: філософія - це завжди бути готовим до несподіванок. Постійно переконуюся в релевантності цієї думки в контексті як війни, так і в більш загальному аспекті. Наше існування - постійна ніцшеанська переоцінка цінностей. Адже кожна секунда сповнена викликів та потреби відшукувати оптимальне рішення тут і зараз. Особистість робить вибір щосекунди, говорячи "так" собі, сьогоднішньому. Дуже люблю фільм Mr Nobody (шкода, що Джаред Лето повністю скомпроментував свою репутацію) саме за можливість побачити різні сценарії життя однієї людини за умови вибору різних шляхів соціальних взаємодій. Спочатку я думала, що успіху досягають найрозумніші люди, потім - що люди з найжорсткішим характером. Зараз усвідомлюю, що обидва ці твердження некоректні: успіху досягають люди, готові до викликів та здатні адаптувати свій життєвий план до сьогодення. Баланс між впевненістю в постановці мети та усвідомленням того, що найідеальніший план потребує коригування, як розклад, що може змінюватися в процесі адаптації, є секретом успіху більшості людей.

Sweet NEVERmber
Може, так і треба? Більшість яскравих історій кохання не мають завершення. Концентровані Роуз та Джек на Титаніку. Великий Гетсбі, що вічно ностальгує за Дейзі. Туга за тим, чого ніколи не мала насправді. Ми – метелики-одноденки, що за цей час пережили всю ключові моменти існування. Винниченко, попри політичну неоднозначність, прекрасно зазначав, що кохання – момент, усе інше – пошлість. Кіану Рівз ніколи не був my type, але фільми з ним чомусь найкраще описують теперішні відчуття. «Солодкий листопад» зі схожою за вагомістю причиною. «Будинок біля озера», герої якого губляться в часопросторі, щоб зустрітися лиш одного разу, та й те – для small talk. «Велике» та «вічне» – не завжди синоніми. Ловити зірки в галактиці змін. Уявляти, як ходимо по сузір’ях відтворюючи Чумацький шлях чи Ведмедицю. Коли вже Бумбокс перекладе Ту, що…? Слати конверти, як Кай – Герді – основне, чий займалася увесь цей час. Прокидатися в ліжку в гуртожитку, за звичкою, компульсивно гортаючи телефон. Твої галактики й мушлі.

Друзі, привіт.
Відкриваю збір для побратима, який служить у 77 окремій аеромобільній бригаді (7 армійський корпус).
Потрібен бампер для Фольксвагена-«течика». Фото машини додаю.

🎯 Ціль: 4000 грн.

Куплять один із цих: 7D0 807 221 D GRU грунтований або 7D0 807 221 B 2BC графіт. Будь-який з цих двох підійде.
Наближаємо перемогу разом!


Конверт Приватбанку.

Номер картки конверта
5168752102880211

Друзі, раді повідомити, що журі літературного конкурсу видавництва "Смолоскип" закінчило свою роботу, і 30 листопада о 18-00 тут, на фейсбук-сторінці "Смолоскипа", відбудеться онлайн-оголошення підсумків конкурсу.

Чекаємо на вас!

Один із проміжних підсумків року, котрий хочу зробити вже зараз: патерналізм - одне з найнегативніших явищ у спілкуванні, загалом. Де наявний патерналізм - не може народитися нічого конструктивного та корисного. Адже таке спілкування не є навіть діалогом - це комунікація між майстром дзену та його учнем. Діалог можливий при усвідомленні потреби взаємного зростання та навчання й розвитку. Коли ж одна людина сприймає іншу як незавершену одиницю - в неї відсутня повага до головного - її суб'єктності. До речі, саме цей прийом застосовують малороси на кшталт Арестовича чи Баумейстера - свідомо наголошувати на відсутності зрілості опонентів, таким чином ставлячи їх немовби на нижчий ступінь розвитку, скільки б вони книжок не прочитали та скільки б досягнень не мали. Якщо на вас дивляться як на Галатею чи людину невизначеного образу Піко делла Мірандолли - просто тікайте. Ви завжди будете ученицею та чимось недовершеним, скільки б зусиль не вкладали. Одна справа - якщо ви самі звернулися до психолога чи лайф-коуча, а зовсім інша - коли цю роль нав'язується виконувати інша людина для вас. Саме тому й заборони на стосунки між викладачами та студентами є релевантними, бо там бракуватиме головного - зрілості та взаємної поваги. Як людина, що викладає за гроші, вважаю, що ситуація, коли хтось прагне бути вашим коучем безкоштовно, має напрягти та викликати сумніви щодо мотивів самих цих людей.

Ламані лінії українського дазайну.
Чорні троянди на чоботях.
Зворотній відлік моментів.
Колективний сеанс пірнання в холодну воду.
Чи несподіваним було витверезвлення?
Коли твоя інтуїція здається потужнішою
За колективне несвідоме.
Юнґіанські архетипи зіштовхуються з буденними потребами платити.
Умови, непридатні для ескапізму.
Чорний ящик імпліцитних загадок.
Чесно. Непримітно. Без прикрас.
Дивна не сталося.
Та й хто наївний очікував трансформації?
Справжнє на уламках Апокаліпсису.
Виживуть тільки екзистенціалісти.
Don’t look up!

В моєму серці - чорна діра.
Щось середнє між Сартром і дослідженням космосу.
Намагатися заповнити спілкування та гобі.
Крізь цю діру іноді проходять люди,
Здіймаючи бурю в піску,
Тимчасово ворушачи порожнечу.
Але надалі крокую самостійно.
Бачу міраж, як пілот із Маленького принца.
Перегляд Дюну як сублімація наповненості й пригод.
Долати емоційну спеку всіма можливими засобами.
Рядки як природний кондиціонер.
Поволі стирати межі власних кордонів,
Як стирають написи крейдою перед новим заняттям.
Не просили. Відсутність збережених записів у системі.
Пити воду дрібними ковтками.
Кроки назустріч собі.
Деконструкція намірів.
Мантикора на ім’я Теодор.

Якби над нашими душами провели експеримент в стилі серіалу Good Place —
Мали б успіх як ідеальні люди для взаємного катування.
Твоє нерозуміння наслідків власних слів та дій
У мазохістичному симбіозі з моїм небажанням вербалізувати невдоволення
Та замінювати пряме проговорення плітками.
Отака герменетика, малята!
Чи допомогла б телепатія?
Та ні — були б шоковані думками один одного.
Загнані в моральну клітку сумнівів.
“За зачиненими дверима” —
Ідеальне місце для незрозумілого, закритого, загнаного в свої афекти.
“Вчення про бесіду з самим собою” —
Щастя, що, на відміну від Августина, можу слухати джаз.
Новини в Твітері про старість Дікапріо.
Чи поширюється на нього ейджизм?
Впорядковувати список вранішніх проблем.
Уже не стежу за новинами, крім стрічки на Суспільному.
Проїжджала міст.
У лісах щось горіло —
Це не було в фокусі моєї уваги.
Тішитися високими місцями на місцевих конкурсах.
Чемпіонський характер.
Купити нову мишку, замість полагодити.
Відчуваю докори сумління за те, що примушую себе рухатися від ескапізму.
Повертаюся в початкову точку.
“Все на світі — як вода”.
Листівка, де Геракліт — із літнім рятівним кругом.
Присипляти власну увагу замість того, аби стежити за творенням історії.
Незручно за привілеї.
Закопувати себе в роботу.
Надсилаю всім спляче кошеня,
Якому складно вставати.
Радіти навалі дедлайнів —
Принаймні, комфортний спосіб зібрати себе докупи.
У виданні, куди я іноді пишу,
Колонки називають “памфлетами”.
Нагадує Джонатана Свіфта,
А я собі — Робінзона в італійській комедії.

Відпускати поток темної жовчі.
Стежити за пропливання трупа ворога.
Помилки всього кінематографічного контенту щодо людської психології.
Косплеїти Герду.
Скандинавські казки з кривавим фіналом.
Збирати екзистенціали пазлів,
Намагаючись уникнути ретравматизації.
Знахоження Ельдорадо.
Рахувати кроки. Крокомір моїх емоцій.
Намагатися зламати алгоритми та вписатися в простір.
Darjeeling Limited.
Писати кривавими ранами.
Sandcastles on the sand.
Тотальне обнулення.

Фантасмагоричні підсумки року.
Найбільш прикордонний та націкавіший рік у моєму житті. Зимовий джаз. Переоцінка всіх цінностей та вічне повернення. В одному тексті неможливо перерахувати, скільки подій відбулися вперше. За цим роком можна зняти фільм за сюжетом мандрівки героя. Якби можна було прожити якийс час іще – я б обрала саме цей, але зі щасливішим розвитком подій.
Реалістичні підсумки року.
Ще більше усвідомила те, що завжди розуміла інтуїтивно. Люди – тимчасові попутники один для одного. Вони їздять в одному потязі, тимчасово виговорюються, а далі дороги розходяться. І в цьому немає жодної проблеми. Є сенс ставити на роботу, самовдосконалення, набуття нових навичок, але не на людей. Жодного довготривалого «ми» не існує. Люди спілкуються та взаємодіють, доки це обопільно вигідно. Я сприймаю кожну нову людину, як ту, що може мене розчарувати, але ще не встигла це зробити. Проте розчарує з імовірністю в 90%.
Дійшла до висновку, що маю більшу повагу до практичної діяльності, що приносить конкурентну користь тут і зараз, ніж до абстрактних розумувань на теми, що лише творять хибний флер елітарності, але не мають жодної іншої позірної мети.
Найадекватнішою ідеологією є лібертаріанство, бо воно чесно відображає екзистенційну самотність людини та потребу мати фінансовий капітал, щоб не залежати від нетривкого соціального, а не покладатися на deus ex machine у вигляді друга, партнера, Карлсона, що має прилетіти й ощасливити. Робота, здобута на конкурсній основі, є значно ціннішою за отриману за допомогою зв’язків. Відчуття, що тобі хтось допоміг, і тепер ти винній цій людині – ситуація, в якій є найменше бажання опинитися. Свобода ж – це право припинити контакти з будь-якою людиною в будь-який зручний для себе час.
Гумористичні підсумки року.
Побачила серіал Parks and Recreations, зі стосунками, про які я мрію (Ейпріл-Енді) та світоглядом, про який я мрію – Рон Свонсон.

Підтримаємо збір Hanna Hrytsenko в коментах. https://send.monobank.ua/jar/26MNw3idMf

Зараз почнуться певні відфренди, але, як для людини, що мало, з ким зараз спілкується, для мене, це - не проблема.
Повністю підтримую Alina Sarnatska та вважаю чорною невдячністю зараз булити таких людей, як вона. Ця ситуація ще раз нагадала, чому я правильно зробила, відмежувавшись від більшості сучукрфеміністичних груп. Для мене, фемінізмом не є тусня, де з істеричними інтонаціями обсмоктують кроки в громадському просторі людини, в т.ч. завдяки якій більшість людей, все таки, залишається в Україні. Якщо для людей у 2025 р., з війною та техноапокаліпсисом, найактуальнішими залишаються проблеми з 2019 р. - це деградація, яку можна лише критикувати. Найвдаліше таку позицію було названо в одній зі статей "Нігіліста" тих часів - Булінгове крило українського фемінізму.
І навіть раніше була не зовсім зрозумілою позиція "не хочемо чути думки людей, яким так палко хочемо допомогти на словах". Згадується анекдотичний випадок з того часу, коли моя минула знайома, що виявилася вкрай неприємною людиною, забанила Сарнацьку прям із формулюванням: "Ця шл..ра не має право казати, як боротися з проституцією". (Не метафорично, а апелюючи до досвіду людини в секс-роботі). Те, що для допомоги будь-якій соціальній групі, варто чути про потреби цієї групи, вам скажуть будь-які західні академічні дослідники.
Оскільки я за популярністю - той невловний Джо, котрий невловний, бо нікому не був потрібен, також напишу, що найближчою для мене персонажкою кінематографу, на чому я неодноразово наголошувала в презентаціях своєї книжки, є Белла Бакстер, і ми знаємо рід її професії до наукової кар'єри. Можете кенселити мене за це).
Позиція споживання чиїхось альтруїстичних дій (в цьому разі, Аліни та інших жінок-військових) є для мене категорично неприйнятною, як і комплекс рятівництва.

Громадо, хто любить Карпати – підпишіть, будь ласка, цю петицію про збереження їхньої природи і культурної спадщини.

Вимоги дуже комплексні, зокрема, такі:
— врегулювати особливі умови сталого розвитку Карпатського регіону;
— забезпечити охорону його унікальних природних комплексів, ландшафтів та культури;
— заборонити суцільні рубки лісів, а також будь-які форми масштабного будівництва й розміщення пов’язаної інженерної інфраструктури на територіях вище 1000 метрів над рівнем моря та на інших природних ділянках, які мають ключове значення для збереження біорізноманіття, водних ресурсів і ландшафтів;
— створити нові та розширити існуючі заказники та інші обʼєкти природно-заповідного фонду.

Хто не любить Карпати – відписуйтесь, у вас немає душі.

Фото ілюстративне і тематичне.