Загальні психологічні міркування. З підліткового віку я засвоїла принцип: «тягнутися до розумнішого, сильнішого, кращого та досконалішого». Єдине прислів’я з дитинства, яке завжди здавалося адекватним – про те, що краще з розумним втратити, ніж із дурнем – знайти. Я завжди обираю спільноти, до рівня яких ще треба прокачатися, і це дає мені стимул до саморозвитку та підживлення самооцінки. Бути нехай на останніх ролях, але серед перших. Плюс елітаризму бачу саме в тому, що в повністю приймаючому середовищі можна замкнутися на своєму рівні розвитку (за принципом "відра з крабами"), а в середовищі, де треба постійно доводити своє право бути "своєю", розвиток докладається до спілкування з крутими людьми. Тому ніколи не розуміла та вважаю небезпечною в психологічному плані негативну мотивацію в стилі (свідомо використовую англійські імена, щоб не було тезок гіпотетичних негативних персонажів): «Ось Джеймс сутяжить на своїх сусідів, бо вважає, що їх облучають, порівняно з цим, ти – нормальний» або «Ось Джон не вміє навіть писати англійською, а ти – можеш писати, хоч і говорити – не сильно, - все одно, молодець», «Рейчел не сідала за переклад, а ти – переклала вже 5 сторінок». А варто було б зауважити, що Джеймсу давно треба до психіатра, Джону – на курси з англійської, а Рейчел – перестати прокрастинувати в соцмережах, що не відміняє того, що адекватність, здорова психіка та дисципліна потрібні тобі, аноне. Мотивація «від гіршого» має відповідне ключове слово.

Симпатія чи фанатизм? Фаталізм?
Занурюватися в потік фантазмів.
Філософія монологу.
Саморозуміння й самозапитування.
Єдиний початок.
Занурюватися в лоно логосу.
Роздивлятися зображення Платонової печери,
Що втратило первинність свого значення.
Чи буду такою самою?
“Я приступлю до нього! Ні, не смію…”
Земля та візерунки.
Розпитування та самозаспокоєння.
Робимо три кроки для проходу крізь арку.
Нарнія й Тардіс моєї душі.
На секунду заплющувати очі.
Медитувати по слідах.
Складати формули Лакана.
Невловність. Гачки та пастки.
Закріплювати картину “Останнім листком”.

У рамках фестивалю "Арабески книжкових шляхів" у неділю 22 червня о 15 годині відбудеться онлайн-презентація прозової книжки "Таргани" Ксенії Мейти. Модерує подію Ольга Тулюпа.

Трансляція тут: https://www.facebook.com/events/998219282156863

Мої солодко-гіркі висновки після багатьох років плекання анархістських ідеалів полягають у тому, що держава — це безпека, кордони — межі захисту, а нація — цемент, який скріплює суспільство й надає індивіду цінності. При тому, що всі ці речі — просто вигадки людей.

VW T5, придбаний за ваш кошт, зустрівся з КАБом. Одному з членів екіпажу пережити цей прильот не пощастило.

Машину ще можна поремонтувати — пошкоджена ходова. У нас є трохи грошей, але, скоріш за все, знадобиться набагато більше. Якщо є можливість — підтримайте гривнею:

🫙БАНКА

На жаль, через технічні проблеми, зустріч неможливо продовжити через трансляцію на Фб. Тому переходимо в Зум. Приєднуйтеся!
Click https://us04web.zoom.us/j/73115944156... to start or join a scheduled Zoom meeting.

Арахно-нігілізм.

Відео презентації книжки Ксенії Мейти "Таргани" з фестивалю "Арабески книжкових шляхів": https://www.youtube.com/watch?v=xHMwadhI5dY&t=7s

Замовляйте збірку оповідань у нашій онлайн-книгарні: https://www.smoloskyp.com.ua/product/targany/

Найкращий викладач кафедри літературознавства та людина, що я дуже поважаю, потребує допомоги!

Друзі, далі текст Сергія Мироновича Квіта (єдине - виправила два слова, щоб...) щодо сьогоднішньої ночі та допомоги нашому дорогому декану Дмитру Мазіну:
"Шановні колеги, доброго дня.
Сьогодні вночі внаслідок нічної атаки "сусідських ндлдкв" сильно постраждала квартира нашого колеги, декана Факультету гуманітарних наук Дмитра Мазіна.
Там були вибиті всі вікна, потрощені меблі - і зараз у квартирі неможливо проживати.
Попри те, що Академія включилася в усі процеси, Дмитро Мазін та його родина потребує допомоги.

Закликаю Вас підтримати нашого колегу:

Для Дмитра Мазіна 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/81JNpteQ8L 💳Номер картки банки 4441 1111 2692 2537
Дякую!"

Добровільно згодитися
На участь в експерименті Мілґрема,
Поставивши себе під струм.
Запаковувати спогади в коробку
Та над ними ридати.
Такий собі синтез Скрябіна та Вічного сяйва.
Піна наших відсутніх днів.
Збирати душу докупи після ядерного удару.
Бункер повсякдення.
Гейзлайтинг як спосіб уникнення.
Можна стерти все, крім фокусів несвідомого.
Пам’ятатиму навіть атомом.
Навіть пилом на взутті,
Що намагаються повністю обтрусити.
Шкодувати, що не маєш телепатичних здібностей.
Ставка прогоріла. Свічки - задмухані. усі ключові па танго - виконані.
Залишитися наодинці з власним мороком.
Some of these days
You`ll miss me, honey.

8 серпня, відбиваючи штурм ворожої піхоти на Запорізькому напрямку, наш побратим, Давид Чичкан, отримав важкі поранення. 9 серпня зранку його серце перстало битися.

Він завжди сумлінно підходив до будь-якої роботи, яку необхідно було зробити, ніколи не ховався за спинами інших чи за власний соціальний капітал. Завжди був щирим з людьми та ділився з побратимами та посестрами своїми глибокими думками щодо політики, етики та соціальної справедливості.

Давид створював навколо себе унікальну атмосферу та швидко вмів знаходити підхід до людей будь-яких поглядів та систем моралі, залишаючись вірним власним переконанням. Вважав, що справжні анархісти мають ділити найважчі труднощі, що переживає їхній народ. Його загибель - величезна втрата для нас.

Давид назавжди в строю.

На жаль, не встигла поспілкуватися особисто не в соцмережах, але за інтерв'ю та коментарями зробила висновок, що David Chichkan був дуже прямою людиною, яка завжди відстоювала власні залізобетонні принципи. За його героїчною смертю, можна зробити висновок, що це враження правдиве. Для мене, однією з найважливіших цінностей у людях є те, коли слова не розходяться з діями. Він робив те, у що вірив, та виявляв альтруїзм у глобальному сенсі. Сьогодні передивлюся одне з його інтерв'ю.
Ще він створив чудову картину із зображенням людей лівих поглядів, що боронять нашу країну.