БЕРДЯНСЬК – ЦЕ УКРАЇНА 🇺🇦

Зробили прапори, які можна взяти з собою куди завгодно – на подію, у подорож чи просто повісити там, де хочеться бачити своє.

Замовити можна за посиланням https://shop.brd24.com/prapor-berdianska/

В Бердянську знов проблеми з електрикою

Окупанти хочуть визнати безгоспними земельні ділянки в селах Бердянщини

Загарбники продовжують інвентаризацію нерухомості на ТОТ. Шукають власників 19 земельних ділянок у Берестовому та Дмитрівці. Господарі мають надати окупаційній адміністрації документи на майно до третього травня 2026 року. Про це «Бердянськ 24» дізнався з Z-пабліків.

УРЯД СПРОСТИВ ЗВІЛЬНЕННЯ, ЯКЩО РОБОТОДАВЕЦЬ ПЕРЕБУВАЄ В ОКУПАЦІЇ

Працівник має право в односторонньому порядку розірвати трудові відносини. Це можна буде зробити онлайн через Дію.

Кабінет Міністрів України підтримав експериментальний проєкт, який спрощує процедуру звільнення, якщо роботодавець перебуває на ТОТ. Процедура стане доступною вже в липні 2026 року. Про це «Бердянськ 24» дізнався з сайті Міністерства економіки.

Мета проєкту – створити простий і доступний механізм для людей, які через війну не можуть скористатися стандартною процедурою звільнення. Зокрема якщо немає зв’язку з роботодавцем. Це має полегшити подальше офіційне працевлаштування.

«Для нас важливо, щоб людина не залишалася в підвішеному стані. Якщо через війну вона не може пройти стандартну процедуру звільнення, держава має запропонувати інший правовий механізм. Саме це і є логікою цього рішення — дати можливість врегулювати статус трудових відносин і, за потреби, повернутися до формальної зайнятості», – зазначила заступниця Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Дарія Марчак.

Звільнення буде автоматизоване: після подання заяви трудовий договір припиняється наступного дня, роботодавець отримує сповіщення. Інформація про це одразу оновиться в держреєстрах.

Як подати заяву:

• обрати відповідну послугу в Дії;
• заповнити заяву зазначивши особисті дані та дані роботодавця;
• вказати підставу припинення трудового договору;
• підписати її кваліфікованим електронним підписом.

Водночас, обов’язок щодо остаточного розрахунку та видачі трудової книжки відкладається до деокупації території або офіційної перереєстрації підприємства.

Окупанти визнали безгоспними 739 квартир у Бердянську

Окупаційна влада опублікувала найбільший список безгоспу в Бердянську. Це понад 700 адрес, переважно в багатоквартирних будинках. Про це "Бердянськ 24" дізнався з сайту так званої адміністрації Бердянського міського округу.
Документ з переліком додаємо.

‼️‼️‼️ШУКАЄМО СВІДКІВ ‼️‼️‼️

Просимо Вашої допомоги у встановленні обставин незаконного затримання представниками збройних сил російської федерації іноземного студента Маріупольського державного університету – Абдулаєва Гусейна Амін Огли, 21.03.2002 р.н., громадянина Азербайджану.

19.03.2022 року під час перетину встановленого військовослужбовцями зс рф блок-поста з міста Бердянськ Запорізької області було зупинено транспортний засіб із іноземними студентами, які самостійно евакуйовувались із м. Маріуполь Донецької області. Під час перевірки військовослужбовці збройних сил рф вивели із автобуса Абдулаєва Гусейна Амін Огли, після чого з останнім було втрачено зв'язок. На теперішній час його місцезнаходження невідоме.

Якщо Вам відома інформація про військових збройних формувань рф, які вчинили зазначений злочин, а також про свідків та очевидців незаконного позбавлення волі громадянина Азербайджану – Абдулаєва Гусейна Амін Огли, 21.03.2002 р.н., повідомте про це. Будь-яка інформація ВАЖЛИВА.

Повідомити всю відому Вам інформацію можна за телефоном – +380969267562, або відписати в коментарі, і з вами зв’яжеться слідчий.

«Я ПО КРИХТАХ ЗБИРАЮ КОНТЕНТ ПРО БЕРДЯНСЬК». БЕРДЯНКА ВІКТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК ЗМІ ДОПОМАГАЮТЬ ЇЙ ТРИМАТИСЯ

Новини, історії інших бердянців і просто відео моря – все це стало для жінки містком між її минулим і теперішнім. Про це вона розповіла нашій редакції у листі

Я виїхала з Бердянська незадовго до повномасштабного вторгнення. Насправді, не за своєю волею, оскільки все життя планувала прожити в своєму рідному місті на березі моря. Мене змусила хвороба – у 2021 році мені поставили невтішний діагноз, якщо коротко, то рак.

Мої рідні з Німеччини, зокрема, і сестра, зателефонували й попросили їхати на лікування до них, бо так вони могли б за мною доглядати. Батьки вже в поважному віці, їм складно. Я була розгублена, у паніці за власне життя, тож хапалася за всі пропозиції, аби лише не залишатися з цим наодинці. І оскільки ми з сестрою близькі, я й поїхала до неї.

А вже через пів року почалася велика війна. Це вдарило по мені сильним стресом – життя відрізало мене від мого міста, дому та батьків. Що робити далі – я не знала. Жінка сорока років із хворобою, без власної родини, у чужій країні – оце й усе, що я собою уявляла. Перший час із батьками не було зв’язку, бо вони мали простенькі телефони, де не було месенджерів. Аж потім батьків товариш віддав татові свій, кращий та з вайбером. І ми нарешті поговорили.

Я відчувала себе дуже самотньою.

І хоч поряд була сестра – вона не зовсім розуміла, що я відчуваю. Вона не жила в Бердянську понад 20 років, рідко бачила батьків та наших рідних, тож для неї ніби нічого й не змінилося. А от я відчувала втрату та велику діру в серці.

Час минав, я продовжувала боротися з хворобою і якось витягувати себе з ментальної ями. І от згодом відкрила для себе новий спосіб триматися – наші релоковані місцеві ЗМІ. Дивно, але поки для одних новини – це виснажлива інформація, а історії людей можуть вганяти в зайву ностальгію, я відчуваю полегшення, коли читаю. Коли я гортаю стрічку про людей чи події, то ніби між мною, моїм містом та земляками створюється невидимий міст. Ніби ми всі разом. І я знаю, що ще сотні, тисячі людей проживають таку саму втрату, як і я. Я не одна в цьому болі.

Якось я помітила, що одне таке ЗМІ перестало писати новини, і всередині щось стиснулося. Стало тривожно, бо про моє місто говоритимуть менше. Зараз ваша редакція чи не єдина, яка стала моїм куточком спокою. Я радію щоразу, коли в Бердянськ «прилітає» бавовна по ворогу, або коли засуджують чергового колаборанта. Я плачу над кожним інтерв’ю з бердянцями, бо розумію, що вони пережили. Як людина, яка раніше не читала жодного пабліка, зараз я дивую саму себе. Але як ще я наближуся до свого дому, якщо не через інформацію?

Мені прикро, бо про моє місто пишуть небагато, доторкнутися до рідних місць стає все складніше, але я дуже вдячна, що такі джерела все ще є.

Я жінка сорока років із хворобою, без власної родини, у чужій країні. Здається, оце й усе, що я маю. Але ні. У мене є щоденний ритуал – хоча б на пів годинки, але зануритися в моє місто, відчути його через тексти та слова. І сьогодні для мене це вже дуже багато.

ОКУПАНТИ ЗВИНУВАТИЛИ БЕРДЯНКУ ТЕТЯНУ ДЕВ’ЯТКІНУ В ЕКСТРЕМІЗМІ

Її засудили на шість років

Російське слідство запевняє, що взимку та навесні 2023 року жінка розмістила в телеграм-каналі антиросійські коментарі. Дев’яткіна начебто закликала до насилля та вбивства щодо громадян рф. Влітку 2024 року вона залишила в телеграм-каналі коментарі, які, на думку окупантів, схвалюють тероризм. Про це «Бердянськ 24» дізнався з пропагандистських медіа.

49 річну жінку затримала ФСБ, її звинуватили за двома статтями кримінального кодексу рф: закликах до екстремізму та публічному виправданні тероризму в мережі Інтернет. Південний окружний військовий суд рф визнав бердянку винною. Тетяна Дев’яткіна проведе шість років у виправній колонії загального режиму.

Настя каже: її дім там, де чоловік. Та попри адаптацію до нового життя, дівчина мріє поїхати до рідного Бердянська, погуляти біля моря та насолодитися закатами сонця.

Сьогодні її місце сили – спортзал. Це те, що дає сили рухатись далі. Настя працює в креативній агенції та веде блог – і детальніше про це дивіться в сюжеті.

Окупанти повідомляють про відключення електроенергії в Бердянську та Мелітополі

ЯК КАВ’ЯРНІ ТА КУЛЬТУРНІ ПРОСТОРИ ОБ’ЄДНУЮТЬ БЕРДЯНЦІВ ЗА ТИСЯЧІ КІЛОМЕТРІВ ВІД ДОМУ? – ДУМКА ЕКСПЕРТКИ

У межах проєкту «Бердянський код» ми досліджуємо, як жителі нашого міста зберігають свою ідентичність у вимушеній еміграції. Про те, як працює механіка об’єднання через простори, ми поспілкувалися з Ксенією Клейнос – власницею закладу у Львові, яка в Бердянську була відома як лідерка культурних змін та засновниця антикафе «Час Є».

Об’єднанні спільним досвідом

Для бердянців, які втратили свій дім, значення культурних точок у Львові, Києві чи іншому місті України набуло екзистенційного характеру. Коли фізичне місто перебуває в інформаційній та політичній ізоляції, саме локальні бізнеси, засновані переселенцями, стають архівами живої історії та майданчиками для ментальної реабілітації. Ксенія Клейнос наголошує, що її простір у Львові спочатку задумувався як бізнес-проєкт, але дуже швидко трансформувався у хаб, де бердянський код активується на рівні підсвідомості.

«Ми бачимо дивовижну тенденцію: люди приходять до нас не за продуктом, а за відчуттям безпеки, яке дає присутність своїх. Наш заклад став територією, де не потрібно пояснювати контекст твого горя чи радості. Тут назви мікрорайонів – АКЗ, Колонія чи Слобідка – звучать як паролі до спільної бази даних. Для багатьох бердянців це єдина можливість відчути, що їхня ідентичність не розчинилася у великому місті, що вони все ще існують як частина цілісного соціуму, попри те, що їхня набережна зараз заблокована окупаційними прапорами. Це і є головна функція – репрезентувати місто там, де його фізично немає», – зазначає Ксенія Клейнос.

Психологічна стійкість через спільні зв’язки

Професійний погляд на проблему реінтеграції переселенців свідчить, що найважчим етапом є подолання відчуття відчуженості. Заклади, подібні до того, що відкрила Ксенія, працюють як інструменти м’якої адаптації. Тут об’єднання відбувається не через формальні заходи, а через щоденну рутину: спільну каву, обговорення новин з місцевих пабліків чи випадкові зустрічі зі знайомими. Ксенія розповідає, що часто стає свідком того, як у її закладі знайомляться люди, які роками жили в Бердянську за кілька кварталів один від одного, але лише в евакуації знайшли один одного.

Цікавим аспектом є те, як бердянський код впливає на атмосферу всередині закладу. Це особливий тип південної гостинності, який у поєднанні з професійним сервісом створює унікальний продукт. Ксенія впевнена, що саме ця щирість і відкритість допомагають бердянцям триматися разом і залучати до свого кола львів’ян, знайомлячи їх із культурою Приазов’я. Таким чином, простір виконує ще й просвітницьку функцію, не даючи темі окупованого півдня зникнути з інформаційного порядку денного великого міста.

«Для нас вкрай важливо, щоб Бердянськ сприймали не лише як територію на карті бойових дій, а як живу енергію людей. У моєму закладі ми намагаємося транслювати саме цю ідею. Коли до нас заходить людина і каже: «Я з Бердянська», – це сигнал для персоналу та гостей, що прийшов свій. Це миттєво знімає соціальні бар’єри. Ми бачимо, як молодь, яка виїхала майже дітьми, тепер ідентифікує себе через приналежність до міста саме в таких просторах. Вони хочуть бути частиною цієї спільноти, вони хочуть знати свій код. Це дає надію, що деокупація буде насамперед людською, бо ми вже зараз готуємо ґрунт для повернення, зберігаючи ці зв’язки живими», – підкреслює Ксенія Клейнос.

ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ👇

А на небі тільки й розмов, що про море 🌊❤️‍🩹

РОБОТА ФОТОГРАФА З БЕРДЯНСЬКА ЄВГЕНА МАЛОЛЄТКИ ПЕРЕМОГЛА В КОНКУРСІ WORLD PRESS PHOTO 2026

Світлина «Російська атака по Києву» була представлена в європейському регіоні конкурсу

World Press Photo оголосила переможців щорічного фотоконкурсу. Серед найкращих журналістських знімків 2025 року фото бердянця Євгена Малолєтки – «Російська атака по Києву». Світлина перемогла в європейському регіоні конкурсу. Про це «Бердянськ 24» дізнався з сайту World Press Photo.

Фото зроблене після російської атаки по Києву 24 квітня 2025 року. На знімку 65 річна Валерія Синюк, яка сидить біля свого будинку після того, як ракета зруйнувала будівлю навпроти. Тоді постраждали 25 житлових будинків. За даними ДСНС, внаслідок удару загинули 12 людей, ще 87 постраждали.

Раніше ми писали, що Євген Малолєтка був в Маріуполі під час блокади та обстрілів міста в 2022 році. Разом з режисером Мстиславом Черновим вони зняли повнометражний фільм «20 днів в Маріуполі». В 2024 році стрічка отримала премію Оскар.

🌊 🔆За Бердянськом сумують навіть ті, хто приїжджав у місто лише на короткий час. Ми побачили публікацію, де українка ділиться спогадами про літо у бабусі з дідусем у Бердянську. Кілька речень, сповнених теплом і сумом, передають, наскільки це місто було цінним для багатьох.

Діліться в коментарях своїми дитячими спогадами, пов'язаними з Бердянськом, ми залюбки почитаємо🥹

Знову у Бердянську зникло Світло
Майже усе місто без Світла

Бердянка, яка нині проживає на Вінниччині, висаджуєм соняхи – це мрія її чоловіка. Зараз він боронить країну. На заставці в нього їхній сад і це гріє його душу ❤️‍🩹

📹 По мотивам реальних історій бердянців

Марина виїхала з Бердянська за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення. Жінка каже, що інтуїтивно відчула біду, тож зібрала валізи та поїхала до доньки в Київ.

Нині жінка проживає в Німеччині, вивчає мову, займається творчістю та мріє знову побачити море. Детальніше про це дивіться в сюжеті.