Впізнайте місце по фотографії

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ КОЛАБОРАНТ З БЕРДЯНСЬКА СЕРГІЙ ГРІПАК ОТРИМАВ ВИРОК

Його засудили на 15 років

За даними слідства, на початку повномасштабного вторгнення Гріпак був заступником начальника сектору кадрового забезпечення Бердянського райвідділу поліції. Навесні 2022 року він добровільно пішов на співпрацю з окупаційною владою. Про це «Бердянськ 24» дізнався з судового вироку.

Відомо, що Гріпак надав окупантам інформацію про особовий склад бердянської поліції, зокрема наявність у них вогнепальної зброї та спецзасобів. Колаборант особисто вилучав у колишніх колег табельну зброю в інтересах російської «народної міліції Бердянська». Це в суді підтвердили і свідки.

Олександрівський районний суд Запоріжжя визнав Сергія Гріпака винним у державній зраді. Його позбавили спеціального звання «майор поліції». Після фактичного затримання на бердянця чекає 15 років ув’язнення з конфіскацією майна. Також протягом трьох років він не має права обіймати посади в органах державної влади та охорони правопорядку.

В окупованому Бердянську цькують рекламників за залишки українських привітань на білбордах

На вулиці Нагірній на одному з білбордів залишилось оголошення довоєнного часу. Якщо придивитись, можна побачити привітання з Днем Незалежності. Фото білборда та скаргу «Бердянськ 24» побачив в одному з окупаційних тг-каналів.

Зазвичай стару рекламу перекривають новою. В окупованому Бердянську, схоже, замовлень не дуже багато. Тож борди стоять облізлі та нагадують містянам про колишнє життя.

Любителів руського міра такі флешбеки дуже дратують. Скаржаться, що така ж ситуація біля залізничного вокзалу. Тоді власника білборду начебто попередили про наслідки.

«Раніше ця контора вже косячила в районі залізничного вокзалу міста і тоді її вже попереджали, що наслідки будуть! Звертаємось до директора «Прайму». Тобі банку фарби подарувати чи «Чий Крим» запитати????!!! Повертайся в місто зі свого вихідного і сам виправляй, якщо працівники в тебе безглузді», - йдеться в зверненні.

В Азовське море може витекти 100 тон палива з затонулого російського корабля

Гауляйтер Сальдо стверджує, що судно атакував український безпілотник. Наші спецслужби цю інформацію не підтвердили.

Пізніше окупанти заявили, що поки не планують діставати корабель з морського дна. Водночас стало відомо, що існує ризик витоку палива з судна. Його запас може становити понад 100 тон.

Це вже не перша загроза екосистемі Азовського моря від російських загарбників. Нагадаємо, що наприкінці 2024 року через аварію двох танкерів рф стався витік мазуту в Керченській протоці. Від неї постраждали Чорне та Азовське моря. Тоді вода вкрилась масними плямами, а на бердянському узбережжі знаходили мертву рибу та дельфінів.

«БУВ ПРОТИ ОКУПАНТІВ ТА НЕ СОРОМИВСЯ ПРО ЦЕ ГОВОРИТИ». ЩО ВІДОМО ПРО ДОЛЮ ПОЛОНЕНОГО БЕРДЯНЦЯ ВОЛОДИМИРА КРИВЦУНА

Окупанти затримували чоловіка двічі. Вперше відпустили, бо не вистачило доказів, вдруге – засудили. Кривцуна звинуватили в спробі підірвати автомобіль окупаційної влади. Він має провести 11 років у російській колонії, 3 вже минули. «Бердянськ 24» поспілкувався з рідними Кривцуна та дізнався більше про затримання чоловіка та його стан зараз.

Перше затримання

Вперше окупанти затримали бердянця 16 липня 2022 року. Його забрали з дому о 5 ранку.

«Під тортурами та залякуваннями змушували підписати якісь папери. Вдома кілька разів проводили обшуки, але не казали що вони шукають», – розповіла тітка полоненого.

«Стукали, ломилися шість людей у формі. Як казали сусіди, вивели з мішком на голові, руки ззаду, посадили в цивільну автівку з фургоном. Вивезли його у відділок поліції. Він там пробув до кінця серпня і його випустили за безпідставністю звинувачень», – розповіла інша родичка бердянця.

Вона згадала, що чоловік не виїхав, бо не хотів залишати маму. Але була й інша причина.

«Говорив, що виїхати не може, тому що за ним вже тепер слідкують. І якщо він поступить на територію України, то його заберуть СБУ. Тобто йому там мізки промивали, що він вже не людина, не може бути на території України вільним, що його обов’язково заберуть. Я казала, що це неправда. Поки є автобуси, виїжджай. Але він маму не хотів залишати», – поділилася жінка.

Другий арешт і суд

Вдруге бердянця затримали 24 листопада 2022 року. Його забрали з овочевої бази, де він працював. 29 грудня його перевезли в Сімферополь, де звинуватили в спробі підірвати авто окупаційної влади. Разом з іншим бердянцем Віталієм Расторгуєвим Володимиру Кривцуну інкримінували міжнародний тероризм. Зрештою бердянця 18 квітня 2024 року в Ростові-на-Дону засудили до 11 років позбавлення волі.

«Його мати навіть один раз возила туди передачу і трохи дали поспілкуватись. Він сказав що його здав колега. Її й досі іноді «провідують» з обшуками. Жінці вже за 80 і вона дуже чекає єдиного сина», – розповіла тітка бердянця.

Окупаційна влада повідомила, що хотіли підірвати автомобіль Mazda з номерами может АР 6474, на якому їздив гауляйтер Сауленко. У судовому вироку вказано, що машина належить Боровкову. Спроба підриву начебто сталася біля дитячого табору «Райський куточок», де відбувався молодіжний форум.

У тексті судового вироку вказано, що Кривцун частково визнав свою провину «под воздействием угроз и насилия со стороны правоохоронных органов».

Три роки за ґратами

17 квітня Володимиру виповниться 56 років. Вже вчетверте він проведе його в російській неволі. Бердянець уже три роки відбув у в’язницях, спочатку в Єльці, а потім Барнаулі. Зараз його переводять до колонії, але куди саме рідні поки не знають.

Вони мали можливість листуватися з Володимиром. Кажуть, що чоловік не жалівся на умови. Писав, що є можливість помитися та поїсти. В’язням дають читати російську літературу. Камери засуджені ділять з пацюками. Та головне, що попри три роки в неволі бердянець сподівається на обмін.

«Звичайно він каже, що сил менше. Жаліє, що можливо маму не застане, бо час швидко спливає. Але в жодному разі не зневірився.  Так що дуже сподівається на обмін. Ми теж сподіваємось на цей обмін і робимо все, що можемо», – розповіла родичка бердянця.

Надія на обмін

Офіційно Кривцун не має статусу цивільного полоненого. Але, як розповіли рідні, вони подали відповідні заяви до поліції, СБУ та Червоного Хреста.

Родичка Кривцуна розповіла, що чоловік був проти окупантів та не соромився про це говорити. Сім’я бердянця сподівається, що під час чергового обміну він повернеться в Україну.

«Ми йому так описали, що живи сьогоднішнім днем, але знай і пам’ятай, що завжди будемо боротися за своїх людей. Казали «ми», а мали на увазі Україну. Коли це все закінчиться, нікому не відомо, але ми маємо надію», – поділилась жінка.

БЕРДЯНСЬК – ЦЕ УКРАЇНА 🇺🇦

Зробили прапори, які можна взяти з собою куди завгодно – на подію, у подорож чи просто повісити там, де хочеться бачити своє.

Замовити можна за посиланням https://shop.brd24.com/prapor-berdianska/

В Бердянську знов проблеми з електрикою

Окупанти хочуть визнати безгоспними земельні ділянки в селах Бердянщини

Загарбники продовжують інвентаризацію нерухомості на ТОТ. Шукають власників 19 земельних ділянок у Берестовому та Дмитрівці. Господарі мають надати окупаційній адміністрації документи на майно до третього травня 2026 року. Про це «Бердянськ 24» дізнався з Z-пабліків.

УРЯД СПРОСТИВ ЗВІЛЬНЕННЯ, ЯКЩО РОБОТОДАВЕЦЬ ПЕРЕБУВАЄ В ОКУПАЦІЇ

Працівник має право в односторонньому порядку розірвати трудові відносини. Це можна буде зробити онлайн через Дію.

Кабінет Міністрів України підтримав експериментальний проєкт, який спрощує процедуру звільнення, якщо роботодавець перебуває на ТОТ. Процедура стане доступною вже в липні 2026 року. Про це «Бердянськ 24» дізнався з сайті Міністерства економіки.

Мета проєкту – створити простий і доступний механізм для людей, які через війну не можуть скористатися стандартною процедурою звільнення. Зокрема якщо немає зв’язку з роботодавцем. Це має полегшити подальше офіційне працевлаштування.

«Для нас важливо, щоб людина не залишалася в підвішеному стані. Якщо через війну вона не може пройти стандартну процедуру звільнення, держава має запропонувати інший правовий механізм. Саме це і є логікою цього рішення — дати можливість врегулювати статус трудових відносин і, за потреби, повернутися до формальної зайнятості», – зазначила заступниця Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Дарія Марчак.

Звільнення буде автоматизоване: після подання заяви трудовий договір припиняється наступного дня, роботодавець отримує сповіщення. Інформація про це одразу оновиться в держреєстрах.

Як подати заяву:

• обрати відповідну послугу в Дії;
• заповнити заяву зазначивши особисті дані та дані роботодавця;
• вказати підставу припинення трудового договору;
• підписати її кваліфікованим електронним підписом.

Водночас, обов’язок щодо остаточного розрахунку та видачі трудової книжки відкладається до деокупації території або офіційної перереєстрації підприємства.

Окупанти визнали безгоспними 739 квартир у Бердянську

Окупаційна влада опублікувала найбільший список безгоспу в Бердянську. Це понад 700 адрес, переважно в багатоквартирних будинках. Про це "Бердянськ 24" дізнався з сайту так званої адміністрації Бердянського міського округу.
Документ з переліком додаємо.

‼️‼️‼️ШУКАЄМО СВІДКІВ ‼️‼️‼️

Просимо Вашої допомоги у встановленні обставин незаконного затримання представниками збройних сил російської федерації іноземного студента Маріупольського державного університету – Абдулаєва Гусейна Амін Огли, 21.03.2002 р.н., громадянина Азербайджану.

19.03.2022 року під час перетину встановленого військовослужбовцями зс рф блок-поста з міста Бердянськ Запорізької області було зупинено транспортний засіб із іноземними студентами, які самостійно евакуйовувались із м. Маріуполь Донецької області. Під час перевірки військовослужбовці збройних сил рф вивели із автобуса Абдулаєва Гусейна Амін Огли, після чого з останнім було втрачено зв'язок. На теперішній час його місцезнаходження невідоме.

Якщо Вам відома інформація про військових збройних формувань рф, які вчинили зазначений злочин, а також про свідків та очевидців незаконного позбавлення волі громадянина Азербайджану – Абдулаєва Гусейна Амін Огли, 21.03.2002 р.н., повідомте про це. Будь-яка інформація ВАЖЛИВА.

Повідомити всю відому Вам інформацію можна за телефоном – +380969267562, або відписати в коментарі, і з вами зв’яжеться слідчий.

«Я ПО КРИХТАХ ЗБИРАЮ КОНТЕНТ ПРО БЕРДЯНСЬК». БЕРДЯНКА ВІКТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК ЗМІ ДОПОМАГАЮТЬ ЇЙ ТРИМАТИСЯ

Новини, історії інших бердянців і просто відео моря – все це стало для жінки містком між її минулим і теперішнім. Про це вона розповіла нашій редакції у листі

Я виїхала з Бердянська незадовго до повномасштабного вторгнення. Насправді, не за своєю волею, оскільки все життя планувала прожити в своєму рідному місті на березі моря. Мене змусила хвороба – у 2021 році мені поставили невтішний діагноз, якщо коротко, то рак.

Мої рідні з Німеччини, зокрема, і сестра, зателефонували й попросили їхати на лікування до них, бо так вони могли б за мною доглядати. Батьки вже в поважному віці, їм складно. Я була розгублена, у паніці за власне життя, тож хапалася за всі пропозиції, аби лише не залишатися з цим наодинці. І оскільки ми з сестрою близькі, я й поїхала до неї.

А вже через пів року почалася велика війна. Це вдарило по мені сильним стресом – життя відрізало мене від мого міста, дому та батьків. Що робити далі – я не знала. Жінка сорока років із хворобою, без власної родини, у чужій країні – оце й усе, що я собою уявляла. Перший час із батьками не було зв’язку, бо вони мали простенькі телефони, де не було месенджерів. Аж потім батьків товариш віддав татові свій, кращий та з вайбером. І ми нарешті поговорили.

Я відчувала себе дуже самотньою.

І хоч поряд була сестра – вона не зовсім розуміла, що я відчуваю. Вона не жила в Бердянську понад 20 років, рідко бачила батьків та наших рідних, тож для неї ніби нічого й не змінилося. А от я відчувала втрату та велику діру в серці.

Час минав, я продовжувала боротися з хворобою і якось витягувати себе з ментальної ями. І от згодом відкрила для себе новий спосіб триматися – наші релоковані місцеві ЗМІ. Дивно, але поки для одних новини – це виснажлива інформація, а історії людей можуть вганяти в зайву ностальгію, я відчуваю полегшення, коли читаю. Коли я гортаю стрічку про людей чи події, то ніби між мною, моїм містом та земляками створюється невидимий міст. Ніби ми всі разом. І я знаю, що ще сотні, тисячі людей проживають таку саму втрату, як і я. Я не одна в цьому болі.

Якось я помітила, що одне таке ЗМІ перестало писати новини, і всередині щось стиснулося. Стало тривожно, бо про моє місто говоритимуть менше. Зараз ваша редакція чи не єдина, яка стала моїм куточком спокою. Я радію щоразу, коли в Бердянськ «прилітає» бавовна по ворогу, або коли засуджують чергового колаборанта. Я плачу над кожним інтерв’ю з бердянцями, бо розумію, що вони пережили. Як людина, яка раніше не читала жодного пабліка, зараз я дивую саму себе. Але як ще я наближуся до свого дому, якщо не через інформацію?

Мені прикро, бо про моє місто пишуть небагато, доторкнутися до рідних місць стає все складніше, але я дуже вдячна, що такі джерела все ще є.

Я жінка сорока років із хворобою, без власної родини, у чужій країні. Здається, оце й усе, що я маю. Але ні. У мене є щоденний ритуал – хоча б на пів годинки, але зануритися в моє місто, відчути його через тексти та слова. І сьогодні для мене це вже дуже багато.

ОКУПАНТИ ЗВИНУВАТИЛИ БЕРДЯНКУ ТЕТЯНУ ДЕВ’ЯТКІНУ В ЕКСТРЕМІЗМІ

Її засудили на шість років

Російське слідство запевняє, що взимку та навесні 2023 року жінка розмістила в телеграм-каналі антиросійські коментарі. Дев’яткіна начебто закликала до насилля та вбивства щодо громадян рф. Влітку 2024 року вона залишила в телеграм-каналі коментарі, які, на думку окупантів, схвалюють тероризм. Про це «Бердянськ 24» дізнався з пропагандистських медіа.

49 річну жінку затримала ФСБ, її звинуватили за двома статтями кримінального кодексу рф: закликах до екстремізму та публічному виправданні тероризму в мережі Інтернет. Південний окружний військовий суд рф визнав бердянку винною. Тетяна Дев’яткіна проведе шість років у виправній колонії загального режиму.

Настя каже: її дім там, де чоловік. Та попри адаптацію до нового життя, дівчина мріє поїхати до рідного Бердянська, погуляти біля моря та насолодитися закатами сонця.

Сьогодні її місце сили – спортзал. Це те, що дає сили рухатись далі. Настя працює в креативній агенції та веде блог – і детальніше про це дивіться в сюжеті.

Окупанти повідомляють про відключення електроенергії в Бердянську та Мелітополі

ЯК КАВ’ЯРНІ ТА КУЛЬТУРНІ ПРОСТОРИ ОБ’ЄДНУЮТЬ БЕРДЯНЦІВ ЗА ТИСЯЧІ КІЛОМЕТРІВ ВІД ДОМУ? – ДУМКА ЕКСПЕРТКИ

У межах проєкту «Бердянський код» ми досліджуємо, як жителі нашого міста зберігають свою ідентичність у вимушеній еміграції. Про те, як працює механіка об’єднання через простори, ми поспілкувалися з Ксенією Клейнос – власницею закладу у Львові, яка в Бердянську була відома як лідерка культурних змін та засновниця антикафе «Час Є».

Об’єднанні спільним досвідом

Для бердянців, які втратили свій дім, значення культурних точок у Львові, Києві чи іншому місті України набуло екзистенційного характеру. Коли фізичне місто перебуває в інформаційній та політичній ізоляції, саме локальні бізнеси, засновані переселенцями, стають архівами живої історії та майданчиками для ментальної реабілітації. Ксенія Клейнос наголошує, що її простір у Львові спочатку задумувався як бізнес-проєкт, але дуже швидко трансформувався у хаб, де бердянський код активується на рівні підсвідомості.

«Ми бачимо дивовижну тенденцію: люди приходять до нас не за продуктом, а за відчуттям безпеки, яке дає присутність своїх. Наш заклад став територією, де не потрібно пояснювати контекст твого горя чи радості. Тут назви мікрорайонів – АКЗ, Колонія чи Слобідка – звучать як паролі до спільної бази даних. Для багатьох бердянців це єдина можливість відчути, що їхня ідентичність не розчинилася у великому місті, що вони все ще існують як частина цілісного соціуму, попри те, що їхня набережна зараз заблокована окупаційними прапорами. Це і є головна функція – репрезентувати місто там, де його фізично немає», – зазначає Ксенія Клейнос.

Психологічна стійкість через спільні зв’язки

Професійний погляд на проблему реінтеграції переселенців свідчить, що найважчим етапом є подолання відчуття відчуженості. Заклади, подібні до того, що відкрила Ксенія, працюють як інструменти м’якої адаптації. Тут об’єднання відбувається не через формальні заходи, а через щоденну рутину: спільну каву, обговорення новин з місцевих пабліків чи випадкові зустрічі зі знайомими. Ксенія розповідає, що часто стає свідком того, як у її закладі знайомляться люди, які роками жили в Бердянську за кілька кварталів один від одного, але лише в евакуації знайшли один одного.

Цікавим аспектом є те, як бердянський код впливає на атмосферу всередині закладу. Це особливий тип південної гостинності, який у поєднанні з професійним сервісом створює унікальний продукт. Ксенія впевнена, що саме ця щирість і відкритість допомагають бердянцям триматися разом і залучати до свого кола львів’ян, знайомлячи їх із культурою Приазов’я. Таким чином, простір виконує ще й просвітницьку функцію, не даючи темі окупованого півдня зникнути з інформаційного порядку денного великого міста.

«Для нас вкрай важливо, щоб Бердянськ сприймали не лише як територію на карті бойових дій, а як живу енергію людей. У моєму закладі ми намагаємося транслювати саме цю ідею. Коли до нас заходить людина і каже: «Я з Бердянська», – це сигнал для персоналу та гостей, що прийшов свій. Це миттєво знімає соціальні бар’єри. Ми бачимо, як молодь, яка виїхала майже дітьми, тепер ідентифікує себе через приналежність до міста саме в таких просторах. Вони хочуть бути частиною цієї спільноти, вони хочуть знати свій код. Це дає надію, що деокупація буде насамперед людською, бо ми вже зараз готуємо ґрунт для повернення, зберігаючи ці зв’язки живими», – підкреслює Ксенія Клейнос.

ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В КОМЕНТАРЯХ👇

А на небі тільки й розмов, що про море 🌊❤️‍🩹

РОБОТА ФОТОГРАФА З БЕРДЯНСЬКА ЄВГЕНА МАЛОЛЄТКИ ПЕРЕМОГЛА В КОНКУРСІ WORLD PRESS PHOTO 2026

Світлина «Російська атака по Києву» була представлена в європейському регіоні конкурсу

World Press Photo оголосила переможців щорічного фотоконкурсу. Серед найкращих журналістських знімків 2025 року фото бердянця Євгена Малолєтки – «Російська атака по Києву». Світлина перемогла в європейському регіоні конкурсу. Про це «Бердянськ 24» дізнався з сайту World Press Photo.

Фото зроблене після російської атаки по Києву 24 квітня 2025 року. На знімку 65 річна Валерія Синюк, яка сидить біля свого будинку після того, як ракета зруйнувала будівлю навпроти. Тоді постраждали 25 житлових будинків. За даними ДСНС, внаслідок удару загинули 12 людей, ще 87 постраждали.

Раніше ми писали, що Євген Малолєтка був в Маріуполі під час блокади та обстрілів міста в 2022 році. Разом з режисером Мстиславом Черновим вони зняли повнометражний фільм «20 днів в Маріуполі». В 2024 році стрічка отримала премію Оскар.