Борис Філатов
80.8K subscribers
1.43K photos
109 videos
157 links
Download Telegram
Мысли по поводу.



Только что снова вернулся с места трагедии.

Сказать слова благодарности спасателям, коммунальщикам, докторам, полицейским, волонтёрам и простым гражданам, значит, ничего не сказать.

Нет таких слов, которые могут выразить мои чувства.



Я бы очень просил больших руководителей, а вернее, их пресс-службы, каждый час заявляющих наперегонки, что «количество жертв растет, их было 10,11,12,13 и т.п.», взять паузу и немного помолчать.

Давайте дождёмся окончания спасательных работ.

Жертв будет много. Десятки.

Это уже понятно и без ваших бесконечных отчётов.

Не нивелируйте тему в информационном пространстве, разгоняя текущие отчет МЧС, который каждый из руководителей получает автоматически в телефон.



И про Арестовича. Закрывая тему.

Целый командующий Воздушными Силами, был вынужден опровергать его выступление.

Заявляю честно, как перед Господом Богом, ракетный удар был прямой.

Никакого ПВО.

Просто косорукие е@ланы стреляют «по площадям».
Такие уж у них ракеты.



Мы познакомились с Алексеем в 2014.
Он каким-то образом проник ко мне в кабинет и сразу предложил… создать батальон из ваххабитов.

И, заодно,…попытаться сорвать европейскую космическую программу.

Наверное, он подумал, что я - либо умалишенный, либо тупой нувориш, случайно попавший во власть и на которого подействуют его чары.



Оскорблений не будет.
Как и конспирологии.

Алексей - высокообразованный, талантливый, информированный и харизматичный человек.

И именно поэтому он - зло.
Обаятельный Воланд.

Из таких как он, получаются либо гениальные мошенники, либо шикарные коммивояжёры либо проповедники.



Я говорил о том, что он заигрался, неоднократно.

Как публично, так и непублично.
В том числе, на Банковой.

Мы живем в свободной стране, где каждый имеет право на собственное мнение.

Но он озвучивает свои истории,
как ОФИЦИАЛЬНОЕ ЛИЦО.

А кое-кто соцерзает его «детские шалости» с улыбкой.

Потому, что всегда удобно держать при себе понятных негодяев, чем приличных, профессиональных, но…неудобных.

Кто будет говорить в лицо правду, а не петь осанну.



Запомните, когда вы берете к себе в услужение бесов, то не думайте, что не плодите зло.
Шановні друзі.

Вибачте, що пишу так пізно. Був зайнятий і втомлений після чергової доби розбору завалів.

Зараз просто хочу відповісти всім, хто звертається до мене в месенджері та в коментарях стосовно допомоги постраждалим.



Я завжди знав, що Дніпро - місто дивовижних людей.

Але те, скільки щирості, співчуття і турботи ви проявили в ці дні, невимовно вражає.

Немає таких слів подяки, яких було б достатньо для кожного і кожної, хто в ці страшні часи рятував і підтримував.
Ви справді дивовижні.
І головне - дуже відповідальні.



Тому не пишіть мені прохання скинути банківські картки чи порадити, кому саме допомогти.

Те, що сталося на «Перемозі», для мене - особиста трагедія.

Це мій рідний масив. Тут я народився, ріс і ходив до школи.
Тут я обирався в парламент.
Тут живуть моя сестра, племінники та шкільні друзі.

Зрозумійте, я просто не можу обирати нікого з тих, кому російські терористи завдали горя.

І вже точно не хочу бути причетним до жодної копійки зі збору коштів.

Та це і не потрібно.
Бо, як у нас кажуть: «Коли хтось чхає на «Перемозі», з «Ломівського» вже відповідають «будь здоровий».



Я бачив збори «Політехніки», ініціативи комунальних закладів, безліч оголошень у районнних групах соцмереж.

Я бачу, як наш відповідальний бізнес збирає гроші.

Всі роблять все і навіть більше.

Моє ж завдання як міського голови - забезпечити людям допомогу з документами, розібратися з розселенням і організувати максимальні виплати від міста.

Це я і роблю.



Тому не буде посилань ні на які фонди і не буде адресних рекомендацій.

Я знаю, що допомогти хочуть люди не лише з Дніпра, а й з усієї країни.

Тож найкращий варіант зараз - знайти друзів чи знайомих.

Людей, яких знаєте особисто та яким довіряєте.

І далі вже взаємодіяти через них.
Це важливо, бо, на жаль, ми вже маємо випадки з аферами на людській біді.

Тому треба бути певними у наданих реквізитах.



Але міський голова вам тут точно ні до чого.

Міськрада зараз формує остаточні списки з кількістю зруйнованих квартир.

Тому всім підприємцям і бізнесу, які хочуть щось зробити, пропозиція така - дочекайтеся офіційного переліку і відповідно до нього купіть людям квартири.

Це - найкращий варіант.



І ще одне офіційне оголошення.

В адміністрації Соборного району працює спеціальний штаб.
Тут допоможуть з відновленням документів і подачею заявок на фінансові компенсації.

Щоденно з 8:00 і до 20:00. Подробиці за телефоном: 068 557 34 19.



Дякую, рідні.

Хочу трохи відпочити.
Я тут. Вже 44 загиблих:((
Шановні друзі.

Цей пост буде присвячено одному дуже ганебному явищу, і я хочу почути ваші думки з цього приводу.

Почну трохи здалеку і скажу спочатку трохи про себе.



За страшний 2014 рік я маю 14-ть відзнак і нагород.
За ще більш страшний 2022-й – ще три.

Я – єдиний в Україні мер, на якого заведено кримінальні справи як в росії, так і в білорусі.

лавров цитує мене в Радбезі ООН як «нациста».

Моє ім’я внесено в російські «розстріляні списки».

І я точно зробив для збереження української незалежності в сотні разів більше ніж різного штибу інтернет-експерти і онлайн-вояки.



Але зараз я бачу, що викристалізувався цілий кластер таких осіб, котрі в повністю гіпертрофованій і відверто хамській манері люблять повчати інших життю.

Я розумію, що це звучатиме контроверсійно, але здебільшого це роблять люди зі Львова ( прошу, без образ !!! )

Скажу одразу: я безапеляційно вважаю, що мова – це зброя.

Зараз я ще вдосконалюю своє вміння висловлювати думки українською.

У спілкуванні з підлеглими і в побуті.

У своїх постах тут і в інтерв’ю ЗМІ.



Та парадоксальним є те, що раніше жоден з тих, хто доклав до становлення української політичної нації максимум зусиль – як мій брат Дмитро Ярош – ніколи не дорікали мені.

Так само, як і десятки інших моїх друзів – справжніх українських націоналістів.

Я ніколи не приховував, що в мого походження російське коріння.

Що моя мати викладала російську мову та літературу.

Що довгі роки свого життя я думав і говорив російською.

Вам і так все це відомо.

Але як заповідав Липинський, право ґрунту сильніше за право крові.



Та чому в нас сформувалася ця гільдія хамів, я не знаю.

Ось вам простий і сумний приклад.

Всі ви бачили відео жінки, яка на руїнах свого будинку на «Перемозі» кляне російських вбивць, які забрали більше чотирьох десятків людських життів.

А потім якісь виродки в коментарях картають її за те, що вона робить це російською.
Ніби «так їй і треба».

Або коли черговий випещений хлопчик років тридцяти дорікає тобі за «псячу» мову, але тільки до того моменту, як я йому кажу «що спіймаю, падло, та мобілізую», то він раптово затирає свої коментарі і самоусувається.

Хоча на власні очі я бачив, що на фронті таких дискусій не ведуть.



Тож давайте обговоримо це в коментарях.

Питання прості.

Звідки беруться люди, які так прагнуть ображати інших і працювати фактично на розкол країни?

І чому вони вважають, що мають на це моральне право?



Але без банальностей.

Не кажіть, що в мережах це пекло влаштовують виключно боти.
Бо там абсолютно реальні люди.

У цій стрічці я пишу українською.

Та варто зробити хоч один допис російською, як одразу набігають десятки тих самих виродків, і починають мене повчати.

Тож, якщо коротко, позиція щодо української мови однозначна.

Але чи варто доводити її іншим ненавистю і пащекуванням?
Слишком много смертей.

Слишком много чёрных известий.

Безумно жалко наших людей.

Всех и каждого.



Безумно жалко Дениса.

Знаете, я видел много силовиков в их кабинетах.

Он - был особенный. Как министр он смотрелся в своем кабинете…как-то чуждо.

Светлый, правильный человек.



Стоять, не сломаться, отойти от края пропасти.

Помнить, что все наши жертвы не напрасны.



Завтра будет новый день.

День нашей Перемоги.

Ради них.

Всех и каждого
Шановні мешканці 118-го будинку.

Завтра після обіду зустрічаємось особисто на «Перемозі».

Зі мною будуть всі відповідальні керівники.

Вирішуємо всі питання.



Будь ласка, всі на зв‘язку.

Інфо про місце та час кинемо в домовий чат.

Проінформуйте всіх причетних «циганською поштою».



Перепрошую, але дуже багато справ.

Мінімум за дві години, щоб всі доїхали - дамо інфу.

UPD: Ніякої преси, камер, балачок та піздежа.
Сподіваюсь, що хоть сьогодні ми це неподобство не побачимо.

Нагадую, що цьогоріч Місто не опікується місцями для пірнання.

На власний розсуд робить, що хочете.

Можете хоч втопитися.
Друзі, зустрічаємось особисто о 16-ї в приміщенні 66-Ї школи.

Будь ласка, давай так, щоб всі влізли.

Тому самоорганізуйтесь, не потрібно бути цілими родинами, якщо можна передати запитання від сусідів - то краще так.

Відверто кажучи, не хочеться таку сумну зустріч перетворювати на балаган.

І ще. Я буд спілкуватися тільки з мешканцями 118-го дому.

Місцевих божевільних вижену особисто на вулицю копняками.
Про підсумки зустрічі з мешканцями 118-го будинку на «Перемозі».



Півтори години спілкування на вулиці з майже трьома сотнями земляків, яким після російського терору доводиться тепер будувати життя наново.

Але всі питання і розмови сьогодні ми почали лише після хвилини мовчання.



Тож про головне по порядку.

Перше. Ми починаємо інструментальне обстеження будинку. У найближчі тижні буде визначено, які квартири можливо відбувати, а які, на жаль, потребуватимуть демонтажу. Та вже зараз очевидно, що їх не менше сотні.



Друге. Місто монетизує допомогу для всіх постраждалих. Максимально, наскільки це можливо. Аби люди самі приймали рішення - як і на що їм витрачати ці кошти.

Мерія виплачуватиме до мільйона гривень для кожної постраждалої родини, що втратила житло. Ще стільки ж обіцяє додасти обласна адміністрація.

Є низка домовленостей з соціально відповідальним бізнесом. Про готовність допомогти також вже заявили міста-побратими Дніпра і деякі приватні пожертвувачі.

Аби всі гроші було розподілено справедливо, мешканці будинку додатково заповнять анкети, де самі вказуватимуть головні потреби. Впевнений, всі поставляться до цього відповідально.



Третє. Для зруйнованих і пошкоджених квартир анулються борги за комуналку міським структурам. Мерія також бере на себе безкоштовно: організацію поховань, оформлення документів, лікування, юридичні послуги, вивіз меблів - взагалі все, що необхідно.

Також комунальники замінять всі вибиті
вікна, а «Дніпрогаз» незабаром відновить подачу газу до осель у вцілілих під’їздах.

Звертайтесь до департаменту соцзахисту за матеріальною допомогою.

Будемо виплачувати і 10, і 50 и 100 тисяч гривень.


Ще раз.

Запам’ятайте, те що я казав. Ми - не держава, ми - місцеве самоврядування, але ми будем робити все можливе та неможливе.



Шановні мешканці 118-го будинку, на зустрічі ви отримали особисті мобільни номери фактично всіх заступників мера і керівників профільних департаменті.

Будь ласка, пишить в месенджери не соромлячись 24/7.

Коли щось не так, пишіть мені тут коментарях.

Завжди на зв’язку.
Тільки разом.

Місто завжди з вами.
И об удивительном.



На месте трагедии, в развалинах дома, была найдена очень большая сумма денег.

Никто не спрятал ее, не присвоил.

Сейчас деньги находятся в Соборном отделении полиции.

Сумма, валюта, упаковка не разглашаются ( хотя, естественно, мне, например, все подробности известны ).



Все, кого эта информация касается, могут обратиться в полицию и если вы сможете подтвердить сумму/валюту/упаковку деньги будут возвращены.



Это народ победить нельзя.
Та знову про дивовижних людей.



Як я вже казав публічно та вчора на зустрічі з людьми, Дніпро консолідує зусилля з усіма, хто хоче підтримати мешканців 118-го будинку на «Перемозі».

Відомий всім вам monobank, банк із дніпровським корінням, зібрав для постраждалих більше 103 млн. гривень!!!

Дякуємо команді банку, Сергію Тигіпко, Олегу Гороховському та Михайлу Рогальському.

І найважливіші слова подяки всім пожертвувачам, які перевершили всі очікування, зібравши таку вагому суму за лічені дні.

Ви — неймовірні!!!



Бо всі ці гроші родини зможуть використати на придбання житла, лікування найскладніших травм і реабілітації.

Це додатково до компенсацій до мільйона гривень, які видасть мерія, і фінансової допомоги, про яку ми ведемо перемовини з облдержадміністрацією.

Місто зробить все, аби завершити необхідну для цього верифікацію даних — щоб люди отримували гроші напряму від благодійників.



Ми рекомендували фонд Kiddo, який так само добре знають всі дніпряни, для реалізації цього проекту.

Контактні дані проєкту та форма подання заявок опубліковані на сайті фонду.



Разом вистоїмо!

Ще раз всім причетним слова подяки та нізький уклін.

Люди, ви - неймовірні.

Долучайтесь.

https://send.monobank.ua/jar/8NweXy2eWo
Ще у жовтні без перебільшення всі світові ЗМІ облетіло фото, як за ніч комунальники Дніпра відремонтували провалля, яке на дорозі утворила чергова російська ракета.

Зробили так, що не лишилося і сліду.



Наше завдання незмінне — відбудовувати все швидко та, наскільки це зараз можливо, повертати людям нормальні умови життя.

Тож звіт станом на 20:00.

Шоста доба після влучання клятої ракети у 118-й будинок на «Перемозі».



Зараз з теплом і водою вже 16 під'їздів!
У інших тривають роботи.



Електропостачання поновили у 15 під'їздах.
За вихідні під’єднаємо ще один у п’ятому корпусі.



Газ подається до 13 під'їздів.

..

Також відновили роботу вже 14 ліфтів.



Замінили майже сотню вибитих вікон.

Ті, що на черзі, стоять зміцнені та затягнуті плівкою.
Не лише в будинку, а й в прилеглому гуртожитку державної академії фізкультури та спорту.



Все решта буде відновлено після закінчення інструментального обстеження.

Але вже зараз люди потроху повертаються до власних осель.



Працюємо далі.

Без жодних вихідних — 24/7.

Для наших людей.

І для того, аби показати руськомірські наволочі, що руйнування, на які вони витрачають мільярди доларів, ми відновлюємо за лічені дні чи навіть години.



Витримаємо.
Відновимо.
Житимемо.
Про засцяні очі.



Шановні друзі, якщо ви передивитесь всі ті десятки інтерв’ю, які за останні пів року я роздав українським і закордонним ЗМІ, то побачите, що фактично в кожному я казав про необхідність дерусифікації, деколонізації та потребу якнайшвидше звільнити вулиці українських міст від імперських наративів і тоталітарного спадку.

Говорив і пояснював чому.



З того моменту у Дніпрі ми перейменували більше сотні вулиць, знявши з них руськомірський флер.

А ще демонтували з десяток пам’ятників — Пушкіну, Ломоносову, Чкалову, Горькому, Федорову і далі за списком.

Зробили це під власну відповідальність.

Знаючи, що до нас прийдуть “мусора”, які ще в березні/квітні втекли боронити «Закарпатський котел», а зараз скажуть, що «ви порушили діюче законодавство» та «споганили культурну спадщину».

Хоча весь цей час ми писали листи і звернення до Мінкульту, але не отримали ЖОДНОЇ відповіді.

Навіть на колективне звернення депутатів Дніпра.

Ані відписки, ані роз’яснень.



І така ж ситуація в інших територіальних громадах.

Хтось поховав ці пам’ятники на складах комунальних підприємств, інші передали їх кудись сесійними рішеннями.

Аж тут раптом ( БІНГО!!! ) на арені з’являється «міністр культури» Сашко Ткаченко з приголомшливими новинами про «депушкінізацію», деколонізацію і суверенізацію простору.

І про те, як разом із неймовірно працьовитими депутатами від партії влади вони аж зараз розробляють закон для демонтажу пам’ятників, які місцеве самоврядування від Чернігова до Ужгорода вже прибрало самостійно.

:)))



Здавалося б, до чого ж тут засцяні очі.

А до того, що вже чи не зараз шановний пан міністр разом з своїми колегами піде до високих кабінетів, як вони люблять казати, «Начальников», і там прозвітує: «Уважаємьіє начальникі, інформіруєм вас, что мьі провелі депушкінізацию і по ініциатіве депутатов от партіі власті решилі єту проблему по всей стране».



Хоча зробили це давно і без них.

Завжди цікаво спостерігати, як хтось намагається вскочити в останній вагон потяга, що вже поїхав.

Але, Саша, це той випадок, коли краще тримати рота закритим.

І коли звичайний коментар збирає лайків більше, ніж сам пост.
Офіційно.



Шановні підприємці - ресторатори.

Ще задовго до початку повномасштабного вторгнення рф ми збирались разом та мали ідеї і плани, як зробити наш Дніпро гастрономічною столицею.

Звісно, нам довелося їх відкласти.



Але останнім часом я отримав ваше коллективные звернення про сподівання на підтримку Міста у воєнний час.

Це справедливо і ми можемо це зробити.

Отож, шановні ресторатори, на прийдешній сезон ми вдвічі зменшуємо розмір плати за розташування ваших літніх майданчиків.
Сподіваюся, це полегшить вам роботу.

Зниження відповідного коефіцієнту з 0,2 до 0,1 ухвалимо на найближчих сесіях міськради.

Це має полегшити роботу кафе і кав’ярень та пожвавити підприємницьку атмосферу загалом.

Побачимо.

Якщо не допоможе, то будемо і далі йти вам назустріч.



Неофіційно.



Хватит передавать мне колбасу.

Во-первых, ее нужно вносить в электронную декларацию.

А, во-вторых, я и так нажрал на стрессе снова килограмм 20.

Спасибо всем и каждому.

За то, что создаете в Городе атмосферу, кормите ТРО и не теряете силы духа.

Отдельная благодарность - Диме Подопригоре за представление ваших интересов.

Всех обнял.
Після отримання відзнаки ТРО, сказав, що вона належить кожному дніпрянину, а не мені особисто.

Дякую всім та кожному.

Разом до Перемоги.
Сьогодні Львівський апеляційний суд розглядає скаргу мера Чернігова Владислава Атрошенка, якого раніше в судовому порядку відсторонили від посади.

Ситуація з Атрошенком — це показовий тиск на місцеве самоврядування.

І неважливо чи назвати її «стримувальним ефектом», чи ще бозна-чим.

Говорячи юридичною мовою, до міського голови Чернігова застосували санкцію, що не стосується його перебування на посаді.

Хоча б тому, що на неї він був обраний людьми, а не призначений «зверху».

Говорячи ж простими словами, Атрошенка просто поклали на вівтар вибіркового «правосуддя».

Остаточне рішення у справі, за якою слідкують не лише чернігівці та інші українські громади, а й посли країн G-7, покаже, наскільки глибокою є тенденція до згортання децентралізації в нашій країні.

І чи дійсно в порядку денному держави немає інших питань, окрім «виховних» процесів для місцевого самоврядування.

Хочеться сподіватися, що рішення буде справедливим. А поки ж — спостерігаємо.
Ми давно товаришували з шейхом Сaїдом.

Продовжуємо це робити і зараз, коли він пішов воювати.



Тому настав час зустрітись та познайомитись с новим муфтіем Духовного управління мусульман України шейхом Муратом.

Молодою, освіченою та харизматичною людиною.

Шановні друзі, міська влада завжди поруч з мусульманами України.

Звертайтесь за допомогою та підтримкою, коли вважаєте потрібним.
І ще раз, і ще раз мій власний допис від 2019 року.

Ніколи знову.



«Сегодня День памяти жертв Холокоста.

Лента полна скорби и саморефлексии моих еврейских друзей, вопросами без ответов и клятв про «никогда больше».

А я вам расскажу о том человеке, кто первым открыл ворота Освенцима, ворвавшись туда со своей штурмовой группой именно в этот день в 1945 году.

Дело в том, что многие, отмечая сегодняшний день, забывают к какой именно дате и событию он приурочен.

Генеральная Ассамблея ООН учредила День памяти жертв Холокоста именно в этот день, потому что 27 января войска 1-го Украинского фронта освободили узников концлагеря Освенцим ( Аушвиц-Биркенау ).

Войска 1-го Украинского фронта, 100-й Львовской стрелковой дивизии ( 2-го формирования ).

...

Его звали Толик. Он родился в Полтавской губернии и работал в Запорожье и Днепропетровске. Инженером-технологом.

Ушёл добровольцем на фронт. Курская дуга. Форсирование Днепра. Тяжелейшие бои. 20 орденов и медалей. Командовал бывшими моряками с погибших линкоров «Марат» и «Молотов». Морпехами, которых нацисты с ужасом называли «чёрная смерть».

27 января 1945 года Толик Шапиро, скромный инженер - еврей, марш-броском через минное поле и под кинжальным пулеметным огнём эсэсовцев штурмом взял Освенцим.

Только на разминирование ворот концлагеря у него ушло три часа.

...

Майор Анатолий Павлович Шапиро похоронен в Нью-Йорке на еврейском кладбище.

На его могиле написано: «Герой Украины»