Офіційно
Продовжуємо розбудовувати медичний простір, щоб лікарні Дніпра, які у повномасштабній війні приймають на себе найбільше навантаження, залишалися стійкими до атак рф.
На випадок надзвичайних ситуацій, що можуть бути спричинені ворожим терором, в укриттях лікарень будують підземні операційні, реанімації та палати.
Це дуже важливо, адже ситуації можуть бути різними. Тож, щоб лікувальний процес був цілодобовим та безперервним, ці умови створюються в максимально безпечному середовищі. І на це ми також виділяємо кошти.
Продовжуємо розбудовувати медичний простір, щоб лікарні Дніпра, які у повномасштабній війні приймають на себе найбільше навантаження, залишалися стійкими до атак рф.
На випадок надзвичайних ситуацій, що можуть бути спричинені ворожим терором, в укриттях лікарень будують підземні операційні, реанімації та палати.
Це дуже важливо, адже ситуації можуть бути різними. Тож, щоб лікувальний процес був цілодобовим та безперервним, ці умови створюються в максимально безпечному середовищі. І на це ми також виділяємо кошти.
Минуло два роки. Рівно два роки.
Проте, на жаль, нічого не змінилося.
…
Рівно два роки тому мене публічно оббрехали, нібито, під час війни я купую собі люксові автомобілі.
Два роки судової тяганини та безперервної огидної брехні.
Спочатку: «це наші оціночні судження».
Потім: «ми такого не говорили».
Зустрічні позови, клопотання, затягування процесу. Усе, що тільки можна, аби лишень не спростовувати очевидного наклепу.
…
Брехня, брехня, брехня.
Боягузливі судді, які не хочуть зв'язуватися з шантажистами.
Усе, як я писав два роки тому.
Виродки, які роблять собі кар'єру на брехнях і обмовляннях.
Тупі ідіоти, що мріють про справедливість, але при цьому смокчуть гній інтернету, репостять лайно і повторюють як мантру: «Ми – гегемон, усі чиновники живуть за наші податки».
Відповідальні товариші, які завзято не помічають негідників та аферистів, але, ніби собаки по «команді», кидаються на кого вкажуть, порушуючи замовні кримінальні справи.
…
Минуло два роки.
Через два роки (!!!) суд нарешті встановив, що мене оббрехали та вимагає спростування.
А у відповідь ...
А у відповідь - тиша.
…
Нічого не змінюється.
Крім того, що найкращих людей, на жаль, меншає. Але падаль – вся на своїх місцях.
І я так само хочу звільнитися та поїхати мотоциклом.
…
Але завтра я все ж прокинуся та піду на роботу.
Проте, на жаль, нічого не змінилося.
…
Рівно два роки тому мене публічно оббрехали, нібито, під час війни я купую собі люксові автомобілі.
Два роки судової тяганини та безперервної огидної брехні.
Спочатку: «це наші оціночні судження».
Потім: «ми такого не говорили».
Зустрічні позови, клопотання, затягування процесу. Усе, що тільки можна, аби лишень не спростовувати очевидного наклепу.
…
Брехня, брехня, брехня.
Боягузливі судді, які не хочуть зв'язуватися з шантажистами.
Усе, як я писав два роки тому.
Виродки, які роблять собі кар'єру на брехнях і обмовляннях.
Тупі ідіоти, що мріють про справедливість, але при цьому смокчуть гній інтернету, репостять лайно і повторюють як мантру: «Ми – гегемон, усі чиновники живуть за наші податки».
Відповідальні товариші, які завзято не помічають негідників та аферистів, але, ніби собаки по «команді», кидаються на кого вкажуть, порушуючи замовні кримінальні справи.
…
Минуло два роки.
Через два роки (!!!) суд нарешті встановив, що мене оббрехали та вимагає спростування.
А у відповідь ...
А у відповідь - тиша.
…
Нічого не змінюється.
Крім того, що найкращих людей, на жаль, меншає. Але падаль – вся на своїх місцях.
І я так само хочу звільнитися та поїхати мотоциклом.
…
Але завтра я все ж прокинуся та піду на роботу.
Новини про вбитих у цій війні дітей — найстрашніше, з чим усім нам доводиться стикатися, на жаль, ледь не щотижня.
Навіть коли здається, що за роки усього жаху, що принесла росія, ми загрубіли і емоцій вже не лишилося, це щоразу проходить крізь серце.
Імена, чорно-білі світлини та вік, що подекуди вимірювався лише місяцями.
Жодні слова співчуття не зарадять цьому болю.
Тож, щоб не сподіватися, що покарання дістане російських вбивць хоча б на іншому світі, маємо далі підтримувати тих, хто втілить його ще в цьому житті — наші Сили оборони, усіх захисників, у чиїх руках справедлива помста за кожне вкрадене дитяче життя.
Навіть коли здається, що за роки усього жаху, що принесла росія, ми загрубіли і емоцій вже не лишилося, це щоразу проходить крізь серце.
Імена, чорно-білі світлини та вік, що подекуди вимірювався лише місяцями.
Жодні слова співчуття не зарадять цьому болю.
Тож, щоб не сподіватися, що покарання дістане російських вбивць хоча б на іншому світі, маємо далі підтримувати тих, хто втілить його ще в цьому житті — наші Сили оборони, усіх захисників, у чиїх руках справедлива помста за кожне вкрадене дитяче життя.
Офіційно
Реальність, в якій ми живемо, така, що в ній співіснують, здавалося б, непоєднувані речі. Коли зранку ти схиляєш голову у вшануванні памʼяті дітей, яких вбила росія під час цієї війни, а вже вдень їдеш вітати малечу, яка розпочинає перші заняття в оновленій школі шахів.
Бо життя триває і воно — непереборне.
…
Я щиро пишаюся тим, що навіть в умовах повномасштабної війни Дніпро продовжує розбудовувати спортивний простір для дітей.
Торік ми відкрили збудовану фактично з нуля батутну школу — одну з найкращих не лише в Україні, а й в Європі.
Зараз зробили цей Шаховий клуб.
Перебуваючи тут, вкрай цікаво згадувати брехні злостивців, котрі декілька років тому розповідали, мовляв, це приміщення у самісінькому центрі місто хоче «віддати під комерцію» чи «під ресторан».
Утім, як і у випадку із новітнім Планетарієм та іншими обʼєктами, які були реконструйовані та зараз працюють для дітей, усе сталося геть інакше.
…
Принагідно хочу подякувати всім, хто допоміг місту втілити цей проєкт — Федерації шахів Дніпра, приватним інвесторам.
Сподіваюся, що ми так само продовжимо співпрацювати з відповідальним бізнесом, меценатами, людьми, які під час війни дивляться у майбутнє.
Аби і надалі робити все, що потрібно для наших дітей.
Реальність, в якій ми живемо, така, що в ній співіснують, здавалося б, непоєднувані речі. Коли зранку ти схиляєш голову у вшануванні памʼяті дітей, яких вбила росія під час цієї війни, а вже вдень їдеш вітати малечу, яка розпочинає перші заняття в оновленій школі шахів.
Бо життя триває і воно — непереборне.
…
Я щиро пишаюся тим, що навіть в умовах повномасштабної війни Дніпро продовжує розбудовувати спортивний простір для дітей.
Торік ми відкрили збудовану фактично з нуля батутну школу — одну з найкращих не лише в Україні, а й в Європі.
Зараз зробили цей Шаховий клуб.
Перебуваючи тут, вкрай цікаво згадувати брехні злостивців, котрі декілька років тому розповідали, мовляв, це приміщення у самісінькому центрі місто хоче «віддати під комерцію» чи «під ресторан».
Утім, як і у випадку із новітнім Планетарієм та іншими обʼєктами, які були реконструйовані та зараз працюють для дітей, усе сталося геть інакше.
…
Принагідно хочу подякувати всім, хто допоміг місту втілити цей проєкт — Федерації шахів Дніпра, приватним інвесторам.
Сподіваюся, що ми так само продовжимо співпрацювати з відповідальним бізнесом, меценатами, людьми, які під час війни дивляться у майбутнє.
Аби і надалі робити все, що потрібно для наших дітей.