Борис Філатов
80.4K subscribers
1.45K photos
110 videos
158 links
Download Telegram
Дніпро безумовно є багатим містом.

Та попри це його бюджет все одно не можна порівняти із бюджетом столиці.

Так само як і з кількістю ворожих обстрілів, які чи не щоночі переживає Дніпро.



Тож, коли у стрічці натрапляєш на новину про те, що в Києві зараз тимчасову оренду житла компенсують 34 (!) постраждалим від ракетних ударів, виникають змішані почуття.

Хоча б тому, що Дніпро таким чином допоміг щонайменше 500 (!!) людям, витративши лише на ту-таки оренду майже 18 мільйонів гривень.

І цю програму запровадили майже два роки тому!!!

Крім того, Дніпро кожного разу вставляє вікна, відбудовує покрівлі та робить інші ремонти, тож суми на відновлення житлових будинків та інфраструктури це взагалі – СОТНІ мільйонів гривень.

Але хто про те знає?

Про це не пишуть центральні ЗМІ та не розповідає «Телемарафон»…



Я не прагну когось образити чи перетворити цю історію на змагання.
Зрештою у мене є корпоративна етика до місцевого самоврядування та стійкий пієтет до ЗМІ.



Тому ця інформація суто для мешканців Дніпра.

Може щоб стало хоч трохи тихіше з постійними прокльонами мерії та депутатського корпусу?

Га?

Бо за програмами допомоги постраждалим від російських ударів – із різними виплатами – Дніпро дійсно є ПЕРШИМ в країні.

Ті, хто в цьому сумнівається, можуть зателефонувати друзям та родичам в Одесі, Харкові чи, скажімо, Миколаєві :((



Але я вкотре хочу наголосити, що все це не моя заслуга.

Бо то ваші, шановні дніпряни, гроші.

Це ви допомагаєте одне одному у біді.

Моє ж із депутатами завдання лише ПРАВИЛЬНО розподіляти міські ресурси.

Аби люди мали підтримку, поки чекають на компенсацію за державним «єВідновленням».

І байдуже, чи напишуть про це у ЗМІ, і чи скажуть бодай слово у «Телемарафоні»…
Після чергової масованої атаки нині маємо щонайменше пʼять понівечених приватних будинків. Протягом ночі далі обстежуватимемо прилеглу до місць ударів забудову.

Комунальні служби вже стали до роботи. Також ми постійно на зв’язку з рятувальниками та поліцією.

Наразі відомо, що внаслідок обстрілу було травмовано одну людину. Сподіваємося, ця кількість не зростатиме.

На жаль, є й один загиблий.
Співчуття рідним.
Щодня вони знищують живу силу та техніку росіян. Відбивають штурми, вишукують ворожі групи та вправно керують дронами. Пильнують в небі, на землі та воді.

Винахідливі та сміливі воїни-прикордонники є невід’ємною складовою Сил оборони.

Відео їхніх блискучих операцій ми чи не щодня бачимо у стрічках новин. Бо в усіх областях та на різних напрямках, де сунуть окупанти, прикордонники та прикордонниці міцно тримають оборону.

Дякуємо кожному та кожній, хто хоробро несе службу.

Бережемо памʼять про полеглих захисників.

Продовжуємо допомагати усім оборонцям, завдяки яким можемо жити та працювати у своїх містах.
У священний всіх мусульман день – у пʼятницю – мав честь зустрітися з муфтієм Духовного управління мусульман України «Умма» Муратом Сулеймановим, а також керівниками мусульманської і арабської громад Дніпра та представниками кримськотатарського народу.

Дуже тепла й щира розмова.

Говорили про невідʼємну участь мусульман у суспільно-політичному житті Дніпра та всієї країни, про допомогу Силам оборони та міжконфесійне взаєморозуміння, яке завжди було притаманне нашому Місту.

Це вкотре доводить, що мусульманська громада повністю інтегрована в суспільство та має свою унікальну роль. Аби так само робити все можливе і неможливе для того, щоб Україна – перемогла.

І ще шановний пан Мурат поінформував стосовно дипломатичних зусиль, яких мусульмани України докладають до посилення підтримки нашої держави у мусульманському світі.

Завжди радий зустрічі з добрими друзями, чия підтримка Дніпру втілюється в реальних справах.
Іноді ми вважаємо, що «большиє начальнікі» живуть десь за обрієм, какають трояндами та щовечора їдять омарів.



Ні, ні, щастя не в тому.

А в тому, коли ти з друзями та собакою можеш завалитися на березі річки та просто дихати Сонцем.

Із собакою все добре.

А чоловʼяга позаду, то не людина й не собака. То - свиня::))

Але раз на тиждень йому можна.

Усім можна.

Головне - залишатися людьми.



Усім тихої ночі та продуктивного робочого тижня.
Українські піхотинці несуть на собі величезний тягар цієї війни.
На полі бою їхня робота найтяжча та найнебезпечніша.

Тож і виконувати її за будь-яких умов можуть найбільш мужні та витривалі, рішучі та винахідливі.



У своїх бліндажах вони зберігають дитячі малюнки та прихищають тварин.
Бо їхня сила ще й у їхній людяності.



Сила, що у пеклі постійних обстрілів та ворожих підступів дозволяє їм щоразу зазирати в очі смерті та не відводити погляду.

Бо, як вони самі кажуть, боронити українську державу можна лише там, де стоїть чобіт піхотинця.



Дніпро вдячний всім героям-оборонцям, а тому і далі системно підтримуватиме Збройні Сили.

І завжди шануватиме пам’ять тих, хто віддав життя за свободу України.
Відзначаючи День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій разом з усім цивілізованим світом, ми прагнемо, аби його зусилля зупинити кровожерливе російське зло були такими ж стійкими, як зусилля, що докладає піхота, артилерія, прикордонники, оператори дронів та всі наші війська Сил оборони, що зараз обороняють Україну.

Як бʼються вони на полі бою. І як кожен і кожна з нас у тилу допомагають їм і собі — тримаючи оборону також проти отруйних сенсів, брехні та маніпуляцій війни інформаційної.

Насправді серед усіх роздумів і порівнянь зараз хочеться чути лише тишу.

У памʼять про тих, хто зіткнувся з нелюдським жахом війни багато десятиліть тому.

Про всіх, чиє життя він обірвав знову, вже у новому столітті.

Шануємо.

Пам’ятаємо.

Продовжуємо стояти проти зла.
Це одне з найепічніших фото за всі роки мого керівництва Дніпром.

Минуло пʼять років. Але нічого не змінилось.

«Обʼєднувати, а не розʼєднувати людей - це те, що повинен робити лідер»



«Что может один?
...

Ты - точка.

С высоты птичьего полёта тебя даже не видно.

Ты выиграл выборы в Городе расколотом пополам.
Где даже депутаты поделились 32 на 32.
Одни тебя любят, другие - ненавидят.
...

Каждый год на 9-мая твоё сердце рвётся на куски.
Драки, демонстрации, провокации.
...

И каждый год, ты просто говоришь с людьми.
Каждый год. Каждый Божий день.

За все время твоей каденции - ни одной баррикады, ни одного захвата храма, ни одного межнационального конфликта, ни одного избиения активиста ( которых, кстати, я искренне презираю ).

И сегодня, в отличие от других городов Украины, мы прошли этот сложный праздник без провокаций, нарушений карантина, георгиевских лент и выяснения отношений.
...
Что может один?
Он может просто объединять людей.
Это же так просто.
...

Ты - точка.
В миллионном городе тебя даже не видно.
Но делай то, что подсказывает сердце» (с)



Я - точка. Точка, що обʼєднує людей.
Коли ми вітали наших комунальників із професійним святом, я казав, що, як закінчиться той опалювальний сезон, буквально наступного дня вони почнуть працювати на підготовку до сезону 2025-2026 року.

Нині я пересвідчився в цьому особисто.
Те, як працюють хлопці та дівчата, варте великої поваги. Так само, як і все, що було зроблено нашими тепловиками та комунальниками, щоб минулу зиму ми пройшли попри всі апокаліптичні прогнози та ворожі удари.

Цьогоріч у нас великі плани. Відремонтуємо близько 30 котлів, встановимо ще пів сотні ощадних насосів та замінимо понад два десятки кілометрів тепломереж.

Тож не втрачаємо жодного дня. Бо для міста це вкрай важливо.
День вишиванки — це про розмаїття, що єднає українців.

Про автентичні орнаменти, складні техніки та приховані символи.

Про те, як упродовж століть вишиту сорочку шанували й берегли — надто від того, аби вона перетворилася на щось штучне й беззмістовне.

Тому й зараз вишиванка є живою частиною нашого сучасного побуту.

Вона знана у світі. Від неї черпають натхнення імениті дизайнери. Із честю її вдягають на найвизначніші події.

Придбана за покликом душі, оздоблена самостійно чи прийнята у спадок — вона завжди особлива.

Різна, але однаково люба серцю.
Було/стало



Хтось може сказати, мовляв, це не на часі. Чи взагалі – недоречно.

Та я хочу нагадати всім, хто захоплює землю територіальної громади, будує без документів та вважає себе «хозяівамі жизні».

Рано чи пізно я знайду й дожену кожного з вас.
Аби завдати непоправних матеріальних збитків.



Понад 10 років мешканці вулиці Лабораторної чекали, поки ми приберемо від них незаконно зведену багатоповерхівку.

Майже 10 років так звані забудовники, хоча радше сказати аферисти-бізнесюки, судилися з нами.

Корумповували суддів та правоохоронців.

Намагалися видати зведене ними одоробло за «речовий доказ» у кримінальних справах

Ховалися наче пацюки.

Махлювали та зловтішатися.

Але, як бачимо, марно.



Я залишу ці світлини тут.

Аби кожен, хто думає, що він безкарно збиткуватиметься з територіальної громади, зрештою остаточно зарубав собі на носі: у мене невичерпна пам’ять та досить довгі руки.