Борис Філатов
84.2K subscribers
1.24K photos
98 videos
149 links
Download Telegram
Именно тот момент, когда «сверхдержава» напоминает грустного ослика Иа из старого доброго мультфильма, который то «входит, то замечательно выходит» из зерновой сделки.

Злые и дешёвые клоуны, ставшие в один момент убийцами.
Выродки ночью розбомбили шахедами в Днепре почтовый терминал и тяжело ранили четверых обычных работяг.

А уже сегодня мы шлём свой ответ.



Помстимося за кожного.

Дякую 231-му бату!
Польща.

Країна з глибокою історію, що знає ціну незалежності та вільного життя.

Країна, яка пам‘ятає своє минуле, робить з нього висновки, але ніколи не дозволяє йому затьмарювати майбутнє.

Країна, чию підтримку нашій державі у цій цинічні та кривавій війні неможливо переоцінити.

Гостинна і привітна до людей. Невтомна у допомозі для боротьби зі спільним ворогом.

Це - сусідство та братерство, що викликають захоплення.

Вітаю Польщу та весь польський народ зі 104-ю річницею відновлення незалежності.

І окремі вітання містам-побратимам та партнерам Дніпра - Любліну та Щецину.
Які показали себе справжніми та щирими друзями.

Наші вдячність та повага - безмежні.
Наша радість сьогодні - спільна.
Коли ми ридаємо від щастя за наш Херсон, не можна не ридати від болю за тих, кто поклав своє життя за його визволення.

В полях та посадках.



За всіх наших хлопців та дівчат.

За кожного закатованого окупантами.

За кожного, хто мріяв побачити вільний Херсон, але не зміг до цього дожити.



Пам‘ятаємо.

Помстимося.
Шановні земляки, любі дніпряни, прошу хвилинку вашої уваги.

Хоча за вікном ще доводі тепла осінь, я хочу порадитися з вами щодо новорічних святкувань у нашому Місті.

Рік тому в цей час ми б вже потроху починали різні підготовки.

Але майже дев’ять місяців наша країна живе в страшній реальності російського терору.



Безперечно, ці зимові свята і близько не будуть такими, як раніше.

Проте війна і всі випробування, що вона створила, на своїх плечах маємо нести ми - дорослі.

Дітям серед всіх цих тривог і переживань варто залишити хоч трохи передноворічних радощів і відчуття різдвяного дива.

Вони на це заслуговують.



Так, є питання з електрикою.
Так, тривають дискусії про те, що на часі, а що - ні.
І в деяких територіальних громадах вони аж надто палкі.

Так, є очевидні «за» і такі самі — «проти».
Але, як відомо, істина день посередині.



Тому, дорогі земляки, пропоную у Дніпрі все вирішити опитуванням.

Компромісний задум такий: міську ялинку все ж встановимо. Але ілюмінацію на ній вмикатимемо лише на свята.

У День Святого Миколая, Новий рік, на Різдво 25 грудня і 7 січня.

Стосовно місця ще подумаємо. Як варіант, це може бути Привокзальна площа. Щоб можна було швидко укритися у підземці.

Тож тисніть «у захваті», якщо вважаєте, що ялинка потрібна.
Або ставте «злість», коли переконані, що цьогоріч все ж не до неї.



Також висловлюйте свої ідеї в коментарях. Чим більше, тим краще.

І, будь ласка, робіть репости та поширюйте по групам районів і всіляким чатам.

Давайте ухвалимо це рішення разом!

Дякую, друзі.
Ставити ялинку ?
Anonymous Poll
48%
Так
52%
Ні
Отже, друзі, продовжуємо нашу палку дискусію щодо новорічних свят.

Пристрасті вирують зі вчорашнього вечора, і серед понад тисячу коментарів відповісти кожному просто неможливо. Тим більше, що я не побачив ще ЖОДНОГО раціонального аргументу.
Тому наведу декілька загальних тез тут.



Перше. Надто багато з екзальтованих коментаторів і коментаторок, яких обурили якісь страшні «манпуляції над дітьми», не зізнаються, що в них або взагалі немає малечі.
Або вона давно виросла з віку вуличних ялинок.

Їм просто подобається перекручувати все сказане. Бо казати про «маніпуляції» - це гарна і вигідна позиція.
Вища навіть за думку більшості батьків, які хочуть своїм дітям трохи свята.

Просто, коли з вами радяться, спробуйте не спотворювати сенсу сказаного, і не кидатися зі звинуваченнями на своїх співрозмовників.
Треба чути одне одного. А не сперечатися лише задля того, щоб посперечатися.



Друге. Ви всі знаєте, як багато наше Місто робить для допомоги ЗСУ.
За ваши же кошти!

Скільки сотень автівок ми відправили на фронт.
Скільки техніки та спорядження. І просто завтра передамо нашим хлопцям чергові пів сотні дронів.
Але не про це.

У мене є багато друзів серед військових.
А в них є свої сім’ї і є маленькі діти. То абсолютною більшістю хлопці з ЗСУ хочуть, щоб Дніпро без розмаху, але святкувало.

Це до відома тих, хто сидить в глибокому тилу в теплій оселі, але роздає поради геополітичного масштабу.



Третє. Припиніть писати бозна-що про зайві витрати.
Усі «шарики-ліхтарики» давно були куплені за кошти місцевого бюджету.
У цьому легко пересвідчитися.

А для всіх прибічників знаменитого «краще б ви замість отого зробили оце» я маю унікальну пропозицію. Візьміть всі ці комунальні гірлянди, підіть і продайте їх.
На базарі.

Якщо серйозно, то найогидніше читати неоковирні брехні і бруд про «списування» коштів.

Не плодіть дурощі привселюдно.
Коли знаєте, як треба робити, то балотуйтеся в депутати.
Записуйтесь в політичні партії.
Йдіть працювати на адміністративні посади.
Дійте на благо територіальної громади.
Щоб ваша мудрість була не лише на язиці, а й втілювалась у більш реальних площинах.

Бо за останні вісім років мені страх як обридло отримувати хитромудрі поради, вказівки і одкровення.

Бо «Страна Совєтов» ніколи так і не помре.



Четверте. Не впадайте в розмірковування про безпекові аспекти, якщо ви в цьому не надто тямите.

Ракета запускається як програмно-апаратний комплекс. Він наводиться за супутниковими координатами.
А не туди, де засяяв світлодіодний олень!!!

І будь-яка площа в місті взимку збере людей не більше, ніж щовихідних ходить розважатися у великі ТРЦ.



П’яте. Узагальнююче.
Після такої хвилі хайпу, я схиляються до думки, що ніяких святкувань в Місті не буде.
Взагалі.

Хоча й хотілося б створити бодай трохи святкового настрою для дітей.

Але ж хайпожери різного штибу потім
лаятимуть і клястимуть мене роками.
А життя в постійних прокльонах від тих, хто ні на що більше не здатний, воно, знаєте, дещо втомлює.



Тим не менш, друзі, наші передноворічні обговорення тривають. Часу ще вдосталь.

Давайте просто не витрачати час одне одного на не дуже слушні поради.

За своє довге і різноманітне професійне життя я був журналістом і юристом, підприємцем та депутатом парламенту. Працював на держслужбі, врешті став мером.
Але ніколи я ні до кого не ліз і не лізу зі своїми повчаннями.

Не розповідаю вчителям, слюсарям чи водіям як їм працювати.
Не даю непроханих настанов енергетикам чи військовим на передовій.
Колегам-мерам з інших міст чи чиновникам у столиці.

Навіть будучі доктором політичних наук і вже майже професором.



Бо, як-то кажуть, «п@здіти - не мішки носити» (с).

Перепрошую.
Не будет вам «Йолки», успокойтесь уже.

Прислушаемся к мнению агрессивно-активной части общества.

Пусть сидят в темноте и депрессухе и радуются, что перекричали остальных горожан, включая мэра с депутатами.



И мне, если честно, это выгодно.

Меньше работы, меньше ответственности, меньше глупых обвинений и дурацких советов.

Какой смысл рвать себе сердце, если можно спокойно плыть по течению?

Я бы вообще передал бразды правления Городом «коллективному бессознательному» ( как у Карла Юнга ).

Эти уж точно накомандуют.



А всем горожанам, кого их же сограждане лишили простых человеческих радостей, приношу свои извинения.

Детей только жалко…

Шановні земляки, любі дніпряни, хвилинку вашої уваги.



Нині я вирушив у закордонне відрядження. Вдруге після початку повномасштабної війни.

Спершу братиму участь у великій конференції з питань цивільного захисту в Австрії.

А потім - у великому міжнародному Конгресі у Франції. Щороку він збирає більше 10 тисяч мерів і представників міжмуніципального співробітництва з усього світу.

Зазвичай тут говорять лише про тенденції місцевого самоврядування. Та цього разу окремий розділ присвячено саме підтримці нашої держави. Українському місцевому самоврядуванню приділять особливу увагу - включно із зустрічами у французькому Сенаті та прийомом президента Еммануеля Макрона у Єлисейському палаці.

Відверто скажу, що залишати Місто після чергового ракетного терору росії нелегко.
Навіть заради перспектив нового партнерства та залучення йому допомоги.
Серце не на місці.



Утім, мерія Дніпра працює. Депутати також на робочих місцях.
Сьогодні провели 29-ту сесію міськради.
Дерусифікували ще низку назв вулиць і проспектів Міста.
Відтепер маємо вулиці Незламну і Олександра Кукурби, українського льотчика-штурмовика, майора Повітряних сил ЗСУ і Героя України, який знищив чимало ворогів та їхньої техніки, і загинув в бою.



А ще - сквер Максима Семенова, міського активіста та президента асоціацій велосипедистів і екстремальних видів спорту у Дніпрі.

Максим загинув в боротьбі з рашиськими загарбниками.
Він був людиною, яка могла доволі жорстко критикувати міськраду.

Але при цьому завжди давати слушні та дієві поради.
Без дешевих маніпуляцій і порожнього хайпу.

Ми пам’ятатимемо тебе, Максиме.
Ти був гідною та світлою людиною.
Без падлючости.

Дніпро буде завжди шануватиме тебе - втілюючи ідеї, за які ти вболівав.



І також у Дніпрі тепер є проспект Лесі Українки.

Тож продовжуємо вірити у наших оборонців неба і підтримуємо ЗСУ.

А я постійно з вам на зв’язку!
Всё время на связи.

Могу сказать лишь одно.

Увы, количество пострадавших растёт.

Предварительно, уже три человека, включая ребёнка 15 лет:((

UPD: уже четыре
UPD2: пятеро.
UPD3: восемь:((
Це – пальто.

А це – уламок.



Пальто належить співробітниці мерії.

Моїй підлеглій.

Нині її оперують.



Під час сьогоднішнього ракетного обстрілу вона та її колега просто робили свою роботу.

Допомагали немічним стареньким.



Коли ви підносите молитви до Неба, не забувайте, будь ласка, про слова подяки для простих людей: працівників соцзахисту, листонош, енергетиків, медиків, рятувальників, комунальників.

Усіх тих, хто воює без зброї в руках та рятує наші життя.
Через чергову масовану ракетну атаку росії фактично весь Дніпро залишився без світла.

Лікарні міста працюють на генераторах. Хто встигає, краще зробити запаси води.

Головне - без паніки.
Слідкуйте лише за офіційними джерелами інформації і не вірте фейкам.

Я постійно на зв’язку з комунальниками.

Витримаємо. Але всі деталі будуть згодом.

Про відвертий тероризм росії вчора говорили з пані мером Парижа Анн Ідальго.

Сьогодні разом з Андрієм Садовим і ще чотирма українськими мерами будемо обговорювати це на прийомі у Президента Франції Еммануеля Макрона.

Вже завтра вирушатиму додому до Дніпра.

Все буде добре.
Отже, друзі, про ситуацію станом на 21:30.

Електрика. Всі наші лікарні вже отримують стаціонарне живлення ( окрім генераторів )

По місту загалом ситуація складніша. Наразі зі світом лише близько 15 % Дніпра.



Тепло. Працює близько чверті котелень. Решта - очікують подачі напруги.



Вода. На лівому березі Ломовська водонасосна станція отримала живлення та чекає дозволу на підключення від оператора «Укренерго». У деяких будинках на правому березі вода вже є.



Каналізаційні системи працюють по всьому місті, але на генераторах.



Хто не встиг зробити запаси води, спеціальні ємності розташовані за адресами:
Просп. Металургів, 30 (СШ № 50)
Вул. Данила Галицького, 52 (СШ № 91)
Пров. Вітрильний, 14 (СШ № 132)
Просп. Дмитра Яворницького, 14 (СШ № 23)
Набережна Перемоги, 46б (СШ № 76)
Вул. Робоча, 75а (СШ № 46)
Вул. Титова, 4 (СШ № 89)
Вул. Комбрига Петрова, 31 (СШ № 80).
Цей перелік буде доповнюватися.



Дякую нашим рятувальникам з ДСНС, які допомагають з наповненням цих діжок.

І також дякую міським службам, які працюють без перерви, аби якнайшвидше ліквідувати наслідки чергової ворожої атаки.

Ми все витримаємо і все переживемо. Бо всі знають - найтемніша ніч завжди перед світанком.
Всю ночь не спали энергетики, коммунальщики, спасатели, пытаясь «поднять систему».

Надеюсь, что сегодня всё будут и с водой, и со светом.



Изучаю общественное мнение.
Мне очень важно понимать настроения в Городе.

Читаю комментарии не только у себя, но и своих сотрудников.

Что удивляет, так это то, что в моей ленте на 100 комментариев только один гадостный, патамушо забанит/обматерит/ и вообще уважаем и боимся, а вот у заместителей, например, бывает 50 на 50.



Но я не о пропорциях, а о том, что, похоже, до сих пор в нашей стране всё-таки остались недоумки, которые так и не поняли причину своих бытовых неудобств.

Что не Зеленский с Филатовым в их бедах виноваты, а несколько другие люди.



А ещё умиляют советы от сограждан, особенно женщин, которые них@ра не смыслят в энергетике и не могут отличить трансформатор от вибратора, но всё равно дают советы, а «лучше бы вместо этого».

Хит сезона - это рекомендации одной дамы: «лучше вместо запуска первого трамвая дайте мне воду в дом, потому что смыть в унитазе нечем, пусть пока все на маршрутках покатаются»

Но тут проблема в том, что если унитаз в голове, а не в квартире, то никакие разъяснения местной власти не помогут.

Ведь даже у собачки Павлова при включении электрической лампочки начиналось слюноотделение, а некоторые человеческие особи совершенно необучаемы.



Поэтому, совет особо упоротым: после того, как мы «подымем систему» и подадим свет и воду, наберите пару вёдер воды и поставьте их, например, на лестничной клетке.

Сделайте минимальный запас.
На будущее.

Пригодится после очередного обстрела.

Чтобы было, чем смывать в унитазе, а не только в загаженных мозгах.



И потом не говорите, что мэр не предупреждал.
Коли Президент Франції особисто тебе обіймає і каже: «Тримайтесь Україна та Дніпро».

Доповідаю. Візіт закінчив.
Стартую швидко до дому.

Всі подробиці згодом.



А зараз дайте часу дістанційно з хлопцями та дівчатами закінчити роботи по відновленню енергопостачання.
І про ситуацію у Дніпрі станом на зараз.



Відучора всі комунальні служби в повному складі безперервно працюють спільно з енергетиками. І продовжать це робити - до повного відновлення міських систем.

Зараз більше половини мешканців Дніпра вже зі світлом. Та пам’ятайте, що на це впливають також аварійні і планові відключення електрики.

Лікарні зберігають стабільне живлення (та можливість перепідключитися на генератори).



Місто запустило всі насосні станції. Мешканці лівого берегу вже з водою. На правому очікуємо її подачу десь у найближчі години. Зрозумійте: зараз водоканал подає воду за регламентом - так, щоб уникнути гідроударів в мережі.



Тепло. Всі котельні правобережжя працюють і подають тепло в будинки. На лівому березі опалення поки отримують ті, хто заживлений від Придніпровської ТЕС.

Стабільні тепло- та водопостачання можна очікувати десь після 20:00.



А поки нагадаю, що в райадміністраціях у всіх районах і соццентрах відкриваються пункти незламності.

Там тепло, є вода і електрика.

Адреси:

- Лівобережна адміністрація (вул.20-річчя Перемоги, 51);

- Адміністрація Амур-Нижньодніпровського району (просп Мануйлівський, 31);

- Адміністрація Соборного району (площа Шевченка, 7);

- Адміністрація Новокодацького району (просп. Сергія Нігояна, 77);

- Центральна адміністрація (просп. Лесі Українки, 65);

- Адміністрація Шевченківського району (вул. Михайла Грушевського, 70);

- Центр соціальної підтримки дітей на сімей «Барвінок» (вул. Янтарна, 45);

- Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» (вул. Тверська, 41);

- Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» (вул. Тополина, 33);

- Центр соціальних служб по Новокодацькому району (вул. Новоорловська, 2/92);

- Відділ територіального центру в Чечелівському районі (вул. Романа Шухевича, 28/32);

- Відділ територіального центру в Самарському районі (вул. Іларіонівська, 2);

- Міський центр соціальної допомоги (вул. Лоцманська).



Ми все витримаємо і все відновимо. Почекайте ще трохи.
R - означає «Спротив»



Французьке «résistance» - чи не найрозповсюдженіша зараз асоціація з українцями.
В Парижі це звучить всюди, оскільки народ Франції дійсно вражен героїчною боротьбою наших ЗСУ і силою народного спротиву.

За ці кілька днів відрядження у Франції я вислухав стільки слів підтримки (з вимогою передати їх вам сюди),
що для їхнього переказу знадобиться, мабуть пів дня.



Якщо коротко, всі ці дев’ять місяців, які росія масовано бомбить наші міста, а її армія нікчемних злочинців і далі йде по свою смерть на українській землі, прості люди в інших країнах, затамувавши подих стежить «за війною»

Французи кажуть про «війну» та їм не їм не треба уточнювати - яку саме.

І так само про неї говорили на багатотисячному конгресі у Франції, який об’єднав істеблішмент і вище політичне керівництво цієї країни - включно з президентом Еммануелем Макроном, першою леді Бріжит Макрон, пані прем’єр-міністром Елізабет Борн.

Ніхто не приховує, що війна в Україні - це війна, що стоїть викликом і перед їхнім суспільством.



Ні, безумовно, ми багато говорили про міжмуніципальне партнерство, світові тренди урабаністики, тенденції інфраструктурних та екологічних рішень.
У французькій пресі вже вийшли кілька десятків статей на цю тему. Тож погортайте, кому цікаво.
Бо далі мова піде зовсім про інше.



Про те, що війна в Україні залишається на порядку денному підтримка українського народу у Європі така ж сильна, як і дев’ять місяців тому.

А всі ці з-під російські брехні про «втомлену» українцями, «злякану» зростанням тарифів «замерзаючу» Європу на межі голодних бунтів - лише вологі фантазії агонізуючого рейху на болотах.

Люди у Франції (і не лише) прагнуть і далі підтримувати українців.
А те, що відбувається у них з цінами і тарифами, лише підвищує зневагу і презирство до росії.
Ось і все.



Та, крім меседжів підтримки урядових осіб, є ще більш цінне та зворушливе.

Це щире захоплення і повага до українців простих людей.

Коли у випадковому французькому кафе після нетривалої розмови елегантні літні панянки готові, схрестивши пальці на удачу, подарувати тобі свою найкращу усмішку.

Таксисти, що клянуть божевільного російського диктатора.
Та так майстерно, що стирається навіть мовний бар’єр.

Зовсім юного хлопця, носія багажів у готелі, який, прощаючись, говорить тобі «Слава Укранії» (:))) - бо спеціально вивчив саме ці слова.
Хоч і з помилками…

І ще є дуже багато милих історій.
Але є і інший бік.



Тема тих, хто залишився в країні, і хто, рятуючи себе і рідних, поїхав за кордон, одночасно, проста і складна.

Безумовно, це вибір кожного.
Він заснований за особистих обставинах і неможна засуджувати тих, хто виїхав, особливо жінок та дітей.

Але чому деякі люди, які вже дев’ять місяців живуть в інших країнах, подекуди не відверто нехтують інтеграцією в тамтешнє суспільство?

Це питання, яке ставили мені у Франції, і яке досить часто звучить за кордоном загалом.



Бо навіть коли українська у ваших думках і серцях, чому б не вчити мову країни, де ви провели майже рік свого життя?

Навіть якщо ви живете мріями повернутися додому, чому б не дізнатися більше про країну, частиною якої ви є зараз?

Чому б не спробувати влаштуватися на роботу, хоча б тимчасову - замість того, щоб принципово чекати на виплати?

Чому б не запропонувати дітям спробувати повчитися у місцевих школах - бо може така соціалізація допоможе їм пережити весь цей стрес?

Навіть якщо ви вже завтра повернетеся додому, це буде ваш власний безцінний досвід.

Ваша інвестиція в себе.
І неважливо навіть - стане у нагоді вона вам тут, в Україні, або ж залишиться лише спогадом для онуків.

Але спробуйте зробити це.

Щоб відплатити повагою за повагу.



Любить країни, куди поїхали.

Повертайтесь додому скоріше.

Бо «R» - означає «Спротив»