Дніпро вітає хоробрих та загартованих воїнів Сухопутних військ України.
Основу й міць нашої армії. Славетних героїв, котрі у найзапекліших боях демонструють приголомшливі результати.
Дякуємо за тверду волю та мужність, що дають гідну відсіч ворогу.
І продовжуємо далі підтримувати всі наші Сили оборони.
Основу й міць нашої армії. Славетних героїв, котрі у найзапекліших боях демонструють приголомшливі результати.
Дякуємо за тверду волю та мужність, що дають гідну відсіч ворогу.
І продовжуємо далі підтримувати всі наші Сили оборони.
Памʼяті Михайла Лисенка 2.0.
…
За всі роки, що Михайло працював у мерії Дніпра, особливе місце в його серці завжди належало саме КП «Зооконтролю».
( перше фото з нашого конгресу зоозахисників України ще 2019 року ).
Це був повністю його проєкт, заснований на любові й турботі про тварин.
Не лише для стерилізації, чіпуваннія та щеплень, а й заради лікуванні.
Навіть тих, хто здається безнадійним.
Тому, коли Михайло планував розбудову «Зооконтролю», він хотів, щоб у тамтешніх фельдшерів, хірургів і травматологів було більше можливостей.
Звісно, після початку повномасштабного вторгнення про це годі було й думати.
А потім Михайло пішов у засвіти.
Передчасно й трагічно.
Проте його комунальне підприємство «Зооконтроль» продовжує працювати.
Не лише в межах Дніпра, а й у складі гуманітарних місій, що вивозили тварин з-під обстірів.
Собак, котів, папуг, ведмедів, левів та тигрів.
І скільки б нас не скубли за те, що ми, мовляв, витрачаємо гроші кудись не туди, нам усім варто пам’ятати одну просту річ: за будь-яких обставин треба завжди залишатися людьми.
Бо, на відміну від нас, тварини не мають свободи вибору.
Вони – заручники обставин.
А взагалі, кожен комунальник – і двірник, і заступник мера, звикли жити прокльонами людей, котрі не знають (і не хочуть знати), настільки це тяжка й невдячна робота.
Та коли ти приїжджаєш до «Зооконтролю», де просто зараз знаходиться понад 220 собак та котів (і вони продовжують прибувати зокрема й з окупованих територій та лінії бойового зіткнення), тоді ти бачиш все на власні очі.
Розумієш, наскільки це величезне господарство і як багато в ньому складнощів, що потребують вирішення.
Каналізація, території розміщення та інші нюанси ветмедицини.
Зрештою, краще мати потужне підприємство, що опікується тваринами як у всьому цивілізованому світі, ніж будувати якісь недоладні зоопарки.
Михайло добре це знав.
Тому наступного року, в пам’ять про щирість його прагнень, ми закінчимо те, що він розпочав.
«Не довіряти людям, які не люблять собак, і довіряти собакам, які не люблять людей» (с)
Так Міша й жив.
…
Я знаю, що цей пост збере 100500 коментарів – замилування впереміш із ненавистю та осудом.
Тим не менш.
Будьмо раціональними.
Якщо хочете підтримати дніпровський «Зооконтроль» – долучайтеся.
Корми для котів та собак, сіно, клітки, ганчірʼя, тирсу, пелюшки можна привозити на вул. Березинська, 60.
Не маєте змоги привезти самостійно, телефонуйте (по Дніпру):
068 828 22 55;
067 908 89 86.
І так, хоча КП «Зооконтроль» не є класичним притулком, тут підшуковують тваринам домівки.
Просто бо зичать їм кращої долі.
Тож можете взяти до себе маленького друга. Стерилізованого, чіпованого, а подекуди й з реальним бойовим досвідом.
Ось вам декілька світлин хвостиків.
..
На другий тут Тьома.
Жвавий хлопчик, якому десь до двох рочків.
Влітку його повністю паралізованим привезли до «Зооконтролю».
Аналізи показали менінгіт.
Шанси вижити були майже ніякі.
Та за три місяці лікування й любові Тьома одужав.
І за кожну з таких історій хочеться низько вклонитися всім нашим працівникам і працівницям, які роблять неможливе…
…
За всі роки, що Михайло працював у мерії Дніпра, особливе місце в його серці завжди належало саме КП «Зооконтролю».
( перше фото з нашого конгресу зоозахисників України ще 2019 року ).
Це був повністю його проєкт, заснований на любові й турботі про тварин.
Не лише для стерилізації, чіпуваннія та щеплень, а й заради лікуванні.
Навіть тих, хто здається безнадійним.
Тому, коли Михайло планував розбудову «Зооконтролю», він хотів, щоб у тамтешніх фельдшерів, хірургів і травматологів було більше можливостей.
Звісно, після початку повномасштабного вторгнення про це годі було й думати.
А потім Михайло пішов у засвіти.
Передчасно й трагічно.
Проте його комунальне підприємство «Зооконтроль» продовжує працювати.
Не лише в межах Дніпра, а й у складі гуманітарних місій, що вивозили тварин з-під обстірів.
Собак, котів, папуг, ведмедів, левів та тигрів.
І скільки б нас не скубли за те, що ми, мовляв, витрачаємо гроші кудись не туди, нам усім варто пам’ятати одну просту річ: за будь-яких обставин треба завжди залишатися людьми.
Бо, на відміну від нас, тварини не мають свободи вибору.
Вони – заручники обставин.
А взагалі, кожен комунальник – і двірник, і заступник мера, звикли жити прокльонами людей, котрі не знають (і не хочуть знати), настільки це тяжка й невдячна робота.
Та коли ти приїжджаєш до «Зооконтролю», де просто зараз знаходиться понад 220 собак та котів (і вони продовжують прибувати зокрема й з окупованих територій та лінії бойового зіткнення), тоді ти бачиш все на власні очі.
Розумієш, наскільки це величезне господарство і як багато в ньому складнощів, що потребують вирішення.
Каналізація, території розміщення та інші нюанси ветмедицини.
Зрештою, краще мати потужне підприємство, що опікується тваринами як у всьому цивілізованому світі, ніж будувати якісь недоладні зоопарки.
Михайло добре це знав.
Тому наступного року, в пам’ять про щирість його прагнень, ми закінчимо те, що він розпочав.
«Не довіряти людям, які не люблять собак, і довіряти собакам, які не люблять людей» (с)
Так Міша й жив.
…
Я знаю, що цей пост збере 100500 коментарів – замилування впереміш із ненавистю та осудом.
Тим не менш.
Будьмо раціональними.
Якщо хочете підтримати дніпровський «Зооконтроль» – долучайтеся.
Корми для котів та собак, сіно, клітки, ганчірʼя, тирсу, пелюшки можна привозити на вул. Березинська, 60.
Не маєте змоги привезти самостійно, телефонуйте (по Дніпру):
068 828 22 55;
067 908 89 86.
І так, хоча КП «Зооконтроль» не є класичним притулком, тут підшуковують тваринам домівки.
Просто бо зичать їм кращої долі.
Тож можете взяти до себе маленького друга. Стерилізованого, чіпованого, а подекуди й з реальним бойовим досвідом.
Ось вам декілька світлин хвостиків.
..
На другий тут Тьома.
Жвавий хлопчик, якому десь до двох рочків.
Влітку його повністю паралізованим привезли до «Зооконтролю».
Аналізи показали менінгіт.
Шанси вижити були майже ніякі.
Та за три місяці лікування й любові Тьома одужав.
І за кожну з таких історій хочеться низько вклонитися всім нашим працівникам і працівницям, які роблять неможливе…
Іноді мені стає важко і хочеться опустити руки.
Це, без сумніву, не новина.
Та я не жаліюся.
Я як той коник – просто далі тягну свого воза.
…
Але уявіть собі ситуацію.
Дніпро витрачає мільярди гривень на допомогу та підтримку Сил оборони.
Але кожного разу купки корисних ідіотів бігають та горлають, що того замало і взагалі все не так.
Проте коли ти пропонуєш їм скинутись та долучитися до бюджету участі, то їм одразу стає нецікаво.
Бо витрачати кошти повинне місто.
Але виключно з їхніми вказівками.
Коли ж ти намагаєшся пояснити тим-таки корисним ідіотам, що бюджет громади – це насамперед зарплати медиків та вчителів, соціальні виплати і кошти для матеріальної допомоги людям, тобі кажуть, що ти знову неправий.
…
З іншого боку у тебе є прокурори-«інваліди» і решта «шляхетних» правоохоронців, котрі відверто знущаються з місцевого самоврядування.
Невтомно накидають йому надумані кримінальні справи та безпідставні звинувачення.
І от ти собі сидиш та розумієш, що ти зараз ніби між Сціллою і Харібдою.
…
А ще тобі не варто забувати про уряд і Верховну Раду.
Котрі виходять і, чомусь, вважають, що бажання допомагати бойовим бригадам (надто місцевої комплектації) це якесь покручене бажання «створити собі імідж» та «вдовольнити політичні амбіції».
І, мабуть, через це кожен рік війни у твого міста систематично вилучають гроші.
Все більше і більше.
То забирають військовий ПДФО, то накидають зашморг реверсної дотації..
Так «вилітає» мільярд за мільярдом.
Мільярд за мільярдом…
А суспільству продовжують брехати, що аж зараз то «все точно піде на потреби армії».
А ти слухаєш це, а потім чуєш, як волонтери, журналісти, комбати та звичайні військові чи не волають про те, що в них нічого немає!!!
І що на третій рік війни в тебе на столі лежить стос завтовшки в дві долоні з проханнями допомогти конкретною технікою конкретним бригадам.
І цей стос цей лише збільшується!!!
Тому тобі важко збагнути, куди поділися кошти платників податків твого міста.
Але в тебе вже й не лишилося підлеглих, котрі хотіли б підписувати папери закупівель.
Бо після кожного (!) тендера прийде якийсь умовний БЕБ і вручить їм підозри.
…
Між тим фронт стає все ближчим…
А ти сидиш обкладений з усіх боків:
Корисними ідіотами.
Прокурорами-«інвалідами».
«Правоохоронцями», що повернулися героями «закарпатського котла».
Центральною владою, якій ввижаються твої страшні «політичні амбіції».
Політиканами, що вже думають про вибори.
…
А хлопцям на фронті все ще потрібна допомога.
Тому ти плюєш на все і йдеш знову купувати «мавіки» та FPV, щоб передати їх на Покровський напрямок.
Бо ти прийняв присягу місту та країні.
А всі ті, хто із захопленням намагався тебе шарпати, врешті згинуть.
Як роса на сонці.
…
Єб@шимо далі.
…
До кінця року забезпечимо бригадам на найскладніших напрямках ще майже 400 дронів різного типу і низку РЕБів.
Це, без сумніву, не новина.
Та я не жаліюся.
Я як той коник – просто далі тягну свого воза.
…
Але уявіть собі ситуацію.
Дніпро витрачає мільярди гривень на допомогу та підтримку Сил оборони.
Але кожного разу купки корисних ідіотів бігають та горлають, що того замало і взагалі все не так.
Проте коли ти пропонуєш їм скинутись та долучитися до бюджету участі, то їм одразу стає нецікаво.
Бо витрачати кошти повинне місто.
Але виключно з їхніми вказівками.
Коли ж ти намагаєшся пояснити тим-таки корисним ідіотам, що бюджет громади – це насамперед зарплати медиків та вчителів, соціальні виплати і кошти для матеріальної допомоги людям, тобі кажуть, що ти знову неправий.
…
З іншого боку у тебе є прокурори-«інваліди» і решта «шляхетних» правоохоронців, котрі відверто знущаються з місцевого самоврядування.
Невтомно накидають йому надумані кримінальні справи та безпідставні звинувачення.
І от ти собі сидиш та розумієш, що ти зараз ніби між Сціллою і Харібдою.
…
А ще тобі не варто забувати про уряд і Верховну Раду.
Котрі виходять і, чомусь, вважають, що бажання допомагати бойовим бригадам (надто місцевої комплектації) це якесь покручене бажання «створити собі імідж» та «вдовольнити політичні амбіції».
І, мабуть, через це кожен рік війни у твого міста систематично вилучають гроші.
Все більше і більше.
То забирають військовий ПДФО, то накидають зашморг реверсної дотації..
Так «вилітає» мільярд за мільярдом.
Мільярд за мільярдом…
А суспільству продовжують брехати, що аж зараз то «все точно піде на потреби армії».
А ти слухаєш це, а потім чуєш, як волонтери, журналісти, комбати та звичайні військові чи не волають про те, що в них нічого немає!!!
І що на третій рік війни в тебе на столі лежить стос завтовшки в дві долоні з проханнями допомогти конкретною технікою конкретним бригадам.
І цей стос цей лише збільшується!!!
Тому тобі важко збагнути, куди поділися кошти платників податків твого міста.
Але в тебе вже й не лишилося підлеглих, котрі хотіли б підписувати папери закупівель.
Бо після кожного (!) тендера прийде якийсь умовний БЕБ і вручить їм підозри.
…
Між тим фронт стає все ближчим…
А ти сидиш обкладений з усіх боків:
Корисними ідіотами.
Прокурорами-«інвалідами».
«Правоохоронцями», що повернулися героями «закарпатського котла».
Центральною владою, якій ввижаються твої страшні «політичні амбіції».
Політиканами, що вже думають про вибори.
…
А хлопцям на фронті все ще потрібна допомога.
Тому ти плюєш на все і йдеш знову купувати «мавіки» та FPV, щоб передати їх на Покровський напрямок.
Бо ти прийняв присягу місту та країні.
А всі ті, хто із захопленням намагався тебе шарпати, врешті згинуть.
Як роса на сонці.
…
Єб@шимо далі.
…
До кінця року забезпечимо бригадам на найскладніших напрямках ще майже 400 дронів різного типу і низку РЕБів.
Для тих, хто пройшов крізь приборкання жаху катастрофи на Чорнобильській АЕС, спогади про це не марніють навіть з плином десятиліть.
Бо на долю цих людей випало піддати страшній небезпеці себе, аби захистити інших.
Ми знаємо, чого це вартувало ліквідаторам.
Тому у Дніпрі працює, мабуть, найпотужніша в Україні програма підтримки, для якої місто щороку закладає мільйони гривень.
Щоб забезпечувати матеріальні виплати, допомагати з лікуванням та оздоровленням, піклуватися про вдів та осіб з інвалідністю.
Бо це правильно і це по-людськи.
Тож дякуємо шановним ліквідаторам.
І сумуємо за тим, кого з нами вже немає.
Бо на долю цих людей випало піддати страшній небезпеці себе, аби захистити інших.
Ми знаємо, чого це вартувало ліквідаторам.
Тому у Дніпрі працює, мабуть, найпотужніша в Україні програма підтримки, для якої місто щороку закладає мільйони гривень.
Щоб забезпечувати матеріальні виплати, допомагати з лікуванням та оздоровленням, піклуватися про вдів та осіб з інвалідністю.
Бо це правильно і це по-людськи.
Тож дякуємо шановним ліквідаторам.
І сумуємо за тим, кого з нами вже немає.
Без образ.
…
Останнім часом активні громадяни, чиї пальці постійно тягнуться до клавіатури, пишуть мені купи коментарів і повідомлень з вимогами «розібратися» у ситуаціях з низкою ДТП та сумнозвісним терактом ( більш за все мене підриває, коли це абсолютно по хамськи пишуть немісцеві ідіоти ).
Тому зараз (вчергове) всім тим, кому соцмережі остаточно проїли мозок, я знову пояснюватиму дуже прості речі.
Хоча й не сподіваюся, що мене почують.
…
Як ви могли помітити, я досить прискіпливо ставлюся до правоохоронних органів.
Утім, Дніпро допомагає їм всім, чим може ( звісно, якщо їх керівництву це потрібно та вони просять на допомогу ).
Починаючи від 2686 міських камер відеоспостереження, встановлених зокрема й за ваші, шановні активні громадяни, кошти і аж до грошових субвенцій силовим структурам, сплачених з ваших-таки податків.
Але це не означає, що через свою сверблячку пальців вам треба торпедувати мене запитаннями штибу: «Що це робить (чи не робить) «ваша поліція»?».
…
Шановні.
Це НЕ моя поліція.
Це НЕ моя площина для коментарів.
МОЯ робота – аби у вас біля ліжка були теплі батареї, а з крана текла вода.
Щоб у будинках працювали ліфти, а на зупинки приїжджав громадський транспорт.
Щоб у ваших дворах зранку забирали сміття, а ввечері вмикали ліхтарі.
і свою роботу, сподіваюсь, я роблю більш/менш ефективно.
Тощо.
Натомість щоразу, як зграї альтернативно обдарованих, котрі вважають, що я можу «вплинути» на поліцію чи СБУ, пишуть сюди свої вимоги, мені уривається терпець.
Тому лишаю вам безцінне одкровення.
Усі зауваження та пропозиції щодо розслідувань злочинів чи запобігання терактам ви можете адресувати сюди:
https://www.facebook.com/share/18uivJYgMR/?mibextid=wwXIfr
https://www.facebook.com/share/18JzPMJiuw/?mibextid=wwXIfr
Коментуйте, тегайте, залишайте повідомлення.
…
Але, будь ласка, припиніть закидати всім цим мене.
Бо те, що поліції та іншим службам потрібно від міста – вони від Міста отримують.
Тож ще раз.
Підсумовуючи викладене.
Посилання у вас є.
Користуйтеся самі та діліться з іншими.
Але якщо ви будете безкінечно спамити, написуючи мені тут бозна-що, то у відповідь буде лише бан.
…
Бо заїб@ло.
…
Останнім часом активні громадяни, чиї пальці постійно тягнуться до клавіатури, пишуть мені купи коментарів і повідомлень з вимогами «розібратися» у ситуаціях з низкою ДТП та сумнозвісним терактом ( більш за все мене підриває, коли це абсолютно по хамськи пишуть немісцеві ідіоти ).
Тому зараз (вчергове) всім тим, кому соцмережі остаточно проїли мозок, я знову пояснюватиму дуже прості речі.
Хоча й не сподіваюся, що мене почують.
…
Як ви могли помітити, я досить прискіпливо ставлюся до правоохоронних органів.
Утім, Дніпро допомагає їм всім, чим може ( звісно, якщо їх керівництву це потрібно та вони просять на допомогу ).
Починаючи від 2686 міських камер відеоспостереження, встановлених зокрема й за ваші, шановні активні громадяни, кошти і аж до грошових субвенцій силовим структурам, сплачених з ваших-таки податків.
Але це не означає, що через свою сверблячку пальців вам треба торпедувати мене запитаннями штибу: «Що це робить (чи не робить) «ваша поліція»?».
…
Шановні.
Це НЕ моя поліція.
Це НЕ моя площина для коментарів.
МОЯ робота – аби у вас біля ліжка були теплі батареї, а з крана текла вода.
Щоб у будинках працювали ліфти, а на зупинки приїжджав громадський транспорт.
Щоб у ваших дворах зранку забирали сміття, а ввечері вмикали ліхтарі.
і свою роботу, сподіваюсь, я роблю більш/менш ефективно.
Тощо.
Натомість щоразу, як зграї альтернативно обдарованих, котрі вважають, що я можу «вплинути» на поліцію чи СБУ, пишуть сюди свої вимоги, мені уривається терпець.
Тому лишаю вам безцінне одкровення.
Усі зауваження та пропозиції щодо розслідувань злочинів чи запобігання терактам ви можете адресувати сюди:
https://www.facebook.com/share/18uivJYgMR/?mibextid=wwXIfr
https://www.facebook.com/share/18JzPMJiuw/?mibextid=wwXIfr
Коментуйте, тегайте, залишайте повідомлення.
…
Але, будь ласка, припиніть закидати всім цим мене.
Бо те, що поліції та іншим службам потрібно від міста – вони від Міста отримують.
Тож ще раз.
Підсумовуючи викладене.
Посилання у вас є.
Користуйтеся самі та діліться з іншими.
Але якщо ви будете безкінечно спамити, написуючи мені тут бозна-що, то у відповідь буде лише бан.
…
Бо заїб@ло.
RUS.
…
Это будет тяжелый пост.
Вязкий, обрывчатый.
Пост не для всех.
Да еще и на русском.
Чтобы некоторые, наконец, услышали.
…
Пока соцсети веселятся и постят фотографию Василь Васильевича с самокатом, то я вспоминаю визит Посла ( теперь уже бывшего ) одной из наших держав-союзников в одну из наших городских больниц.
Нет, нет, не ту, которая уже всех з@ипала своим безумным пиаром и чей бездарный и самовлюбленный «дирехтор»-санэпидврач постоянно постит фотографии «себя любимого» с пацанами без рук и без ног.
А большие «началныки» созерцают это скотство закрыв глаза.
Как никак - герой колчаковских фронтов и депутат от партии власти.
…
Но я не об этом.
Заходим мы, значит с Послом, в обычную простую палату.
Не обласканную визитами президентов и премьеров.
Обычную палату обычной муниципальной больнице.
А там лежит дядечка.
Из пехоты.
И доктор буднично так говорит: «Отравление химическим оружием».
Посол делает круглые глаза, а доктор ему в круглые глаза: «Хлорпикрин».
И дядечка начинает плакать.
И Посол тоже…
…
Об этом нехотя говорили союзники.
Да и мы тоже.
О применении химоружия на ЛБЗ.
Но теперь руZZкий генерал, ответственный за применение хлорпикрина поехал в Ад на самокате и всем сразу стало весело.
Но вот хлорпикрин остался.
Погуглите в интернете, что это такое.
Хлорпикрин остался.
Как и остались все наши проблемы на фронте.
…
Знаете, сейчас в Днепре все истерят за Покровское направление.
Карты постят, километры меряют, «аналитику» всякую выкладывают.
Да, да, там реально радоваться нечему.
Но вот только ты можешь сесть в центре Города в авто и двинуть на Запорожское направление.
И буквально через ЧАС оказаться в зоне досягаемости ударных FPV-дронов.
Знаете, я вчера туда решил скататься, к пацанам в 128-ю бригаду «Дике поле».
Подумайте. Ты. Просто. Тупо садишься в авто.
И через тебя могут поджарить дроном.
…
А тебе встречают и кормят до отвала.
Так, что из-за стола вылезти невозможно.
А на вопрос: «Где вы тут взяли ТАКИЕ продукты?», тебе отвечают: «Какие проблемы? «Новая почта» прислала».
…
Стоп, стоп, стоп.
Трек-рекордс. Отмотаю назад.
Вдумайтесь. В часе езды от Днепра ( ну если валить за рулём #быстро ). Тебя. Могут поджарить. Дроном.
Но. «Новая Почта» обеспечит доставку. Любого твоего каприза.
…
Это война постмодерна.
Параллельной метавселенной.
Она полностью сюрреалистична.
…
Но она есть.
На ней есть все.
Рекламирующие себя подонки.
Химоружие.
Сжатость во времени и пространстве.
И даже доставка харчей «с сегодня на завтра».
…
Но самое главное, что есть в этой войне - это люди.
Мы, все тут сидящие, в глубоком и не очень тылу, обязаны целовать им ноги.
За то, что этот фронт держится на мааааленькой такой ниточке из людей.
Простых обычных людей.
А никаких не «героїв, що не вмирають»…
Подумайте об этом.
…
( Фото котиков и лучшего повара на Земле носят иллюстративный характер )
…
Это будет тяжелый пост.
Вязкий, обрывчатый.
Пост не для всех.
Да еще и на русском.
Чтобы некоторые, наконец, услышали.
…
Пока соцсети веселятся и постят фотографию Василь Васильевича с самокатом, то я вспоминаю визит Посла ( теперь уже бывшего ) одной из наших держав-союзников в одну из наших городских больниц.
Нет, нет, не ту, которая уже всех з@ипала своим безумным пиаром и чей бездарный и самовлюбленный «дирехтор»-санэпидврач постоянно постит фотографии «себя любимого» с пацанами без рук и без ног.
А большие «началныки» созерцают это скотство закрыв глаза.
Как никак - герой колчаковских фронтов и депутат от партии власти.
…
Но я не об этом.
Заходим мы, значит с Послом, в обычную простую палату.
Не обласканную визитами президентов и премьеров.
Обычную палату обычной муниципальной больнице.
А там лежит дядечка.
Из пехоты.
И доктор буднично так говорит: «Отравление химическим оружием».
Посол делает круглые глаза, а доктор ему в круглые глаза: «Хлорпикрин».
И дядечка начинает плакать.
И Посол тоже…
…
Об этом нехотя говорили союзники.
Да и мы тоже.
О применении химоружия на ЛБЗ.
Но теперь руZZкий генерал, ответственный за применение хлорпикрина поехал в Ад на самокате и всем сразу стало весело.
Но вот хлорпикрин остался.
Погуглите в интернете, что это такое.
Хлорпикрин остался.
Как и остались все наши проблемы на фронте.
…
Знаете, сейчас в Днепре все истерят за Покровское направление.
Карты постят, километры меряют, «аналитику» всякую выкладывают.
Да, да, там реально радоваться нечему.
Но вот только ты можешь сесть в центре Города в авто и двинуть на Запорожское направление.
И буквально через ЧАС оказаться в зоне досягаемости ударных FPV-дронов.
Знаете, я вчера туда решил скататься, к пацанам в 128-ю бригаду «Дике поле».
Подумайте. Ты. Просто. Тупо садишься в авто.
И через тебя могут поджарить дроном.
…
А тебе встречают и кормят до отвала.
Так, что из-за стола вылезти невозможно.
А на вопрос: «Где вы тут взяли ТАКИЕ продукты?», тебе отвечают: «Какие проблемы? «Новая почта» прислала».
…
Стоп, стоп, стоп.
Трек-рекордс. Отмотаю назад.
Вдумайтесь. В часе езды от Днепра ( ну если валить за рулём #быстро ). Тебя. Могут поджарить. Дроном.
Но. «Новая Почта» обеспечит доставку. Любого твоего каприза.
…
Это война постмодерна.
Параллельной метавселенной.
Она полностью сюрреалистична.
…
Но она есть.
На ней есть все.
Рекламирующие себя подонки.
Химоружие.
Сжатость во времени и пространстве.
И даже доставка харчей «с сегодня на завтра».
…
Но самое главное, что есть в этой войне - это люди.
Мы, все тут сидящие, в глубоком и не очень тылу, обязаны целовать им ноги.
За то, что этот фронт держится на мааааленькой такой ниточке из людей.
Простых обычных людей.
А никаких не «героїв, що не вмирають»…
Подумайте об этом.
…
( Фото котиков и лучшего повара на Земле носят иллюстративный характер )