ЦНАП нашої області першим в Україні згенерував електронний військово-обліковий документ. Нову послугу надали у дніпровському «Прозорому офісі» 💪

Зараз вона доступна вже у всіх Центрах регіону. Щоб скористатися, треба спершу уточнити персональні дані. Адміністратору ж надати паспорт, картку платника податків й назвати фактичне місце проживання.

15 хвилин – і готово! Зручно та швидко.

Оформити документ можна й у ТЦК та додатку «Резерв+».

Зустрівся з великим другом України — послом Румунії Александру Віктором Мікулою.

Разом посміялися з мого допису у фейсбуці, де тиждень тому я закликав не скиглити через програш нашої збірної, а порадіти натомість за румунів.

Жарти жартами, але нині за вихід обох команд до плейоф ми таки тримаємо кулачки.

І, звісно ж, говорили про серйозне — енергетику і виклики прийдешнього опалювального сезону, необхідність поглиблення міжмуніципального партнерства і перспективи, які воно дасть містам наших країн.

У конституціях світу є багато як подібного, так і відмінного.

Кодифіковані й «неписані». Стислі чи розлогі. Ті, які залишаються лише словами на папері, або ті, що реально мають вплив на життя громадян.

Кожна держава визначила це для себе.

Свою Українську Конституцію ми звикли сприймати як щось належне.

Та насправді це цілком спроможний суспільний договір, до якого варто дослухатися.

А ще, як і з Біблією, кожен може знайти в ній щось своє.

Перечитувати як залізобетонні догми. Або шукати нові трактування відповідно до змін сьогодення.

У будь-якому разі, наше завдання — поважати та цінувати Конституцію своєї держави.

Бо ж за існування того, що вона декларує, ми платимо дуже велику ціну.

Коротко по ситуації на місці влучання російської ракети у житлову багатоповерхівку в середмісті Дніпра.

Зараз наше завдання якнайшвидше розібрати завали.

Техніки та людей достатньо. Комунальники, міськсвітло, профільні фахівці — усі працюють.

Інформацію постраждалих чекаємо від ДСНС та військової адміністрації.

Читаючи зведення.

…

Сиджу вночі, продивляюся довідки та короткі доповіді підлеглих.
І раптом ловлю себе на думці, як всі ми зачерствіли за ці два з половиною роки.

Як виживання в реаліях війни атрофувало будь-яке емоційне сприйняття.

Щодня ми гортаємо стрічки новин.
Читаємо про нові удари та руйнування, про загиблих та поранених.

І з кожним таким повідомленням ми просто губимося в потоці емоцій.
Своїх і чужих.
Потопаємо у воронці болю та люті, що поглинають все навколо себе.

І коли чергова бл@дська російська ракета влучає в житловий будинок, і ти дізнаєшся, що кількість загиблих, «на щастя», не вимірюється десятками, ти усвідомлюєш, наскільки страшний та спотворений сенс має це «на щастя».

Хоча могло ж бути набагато гірше.
І так вже було.
В нашому сьогоденні це трапляється постійно.

…

Така тепер буденність, де знання лише примножують печаль.

Де перед тобою лежать стовпчики таблиць.

«Дівчинка, 7 місяців, стан середній — отруєння продуктами горіння»

«Жінка, 30 років, стан важкий — політравма, відкритий перелом»

«Жінка, 78 років, стан середній — гіпертонічний криз та ситуаційна реакція»

Вони йдуть далі і далі за номерами.

Імена і висновки лікарів, за якими стоять безвинні життя, понівечені цією війною.

…

А ти знаходишся всередині процесу. Ти.
Саме ти.
І твої емоції нікому не зарадять.
Ти просто не маєш на них права.

Останнім часом мене не видно в інформаційному просторі.
Я не коментую «прильоти» і не переповідаю історії постраждалих.

Хоча інколи я хочу кричати.
Давати десятки інтервʼю і писати стільки ж постів.

Але мої емоції нікому не допоможуть.

Бо моє завдання — допомагати розбирати завали.

Стиснувши зуби, читати зведення та розміщувати постраждалих в міських лікарнях.

Давати розпорядження та слідкувати за їх виконанням.

Щоб бодай якось наблизити той час, коли буденність стане іншою…

Дніпро. Зараз досі тривають роботи на місці влучання російської ракети по будинку. Розбирають завали. Станом на цей час відомо про одну загиблу людину – мої співчуття рідним та близьким. 12 людей постраждали. Всім надається необхідна допомога. Ще невідома доля кількох людей. Все робиться, щоб з’ясувати всі обставини, всі деталі. Обов’язково Росія відповідатиме за цей терор проти України. Ми готуємо нові рішення заради нашої сили і заради захисту наших людей.

Я дякую всім, хто з Україною! Слава всім, хто для України працює, хто заради України б’ється. Обов’язково забезпечимо мир.

Слава Україні!

Dnipro. Work is still underway at the site of the Russian missile strike on the apartment building. The rubble is being cleared. So far, one person has been reported dead – my condolences to the family and friends. Twelve people were injured. Everyone is being provided with the necessary assistance. The fate of several people remains unknown. All efforts are being made to clarify all the circumstances, all the details. And of course, Russia will be held accountable for this terror against Ukraine. We are preparing new decisions to strengthen ourselves and protect our people.

I thank everyone who stands with Ukraine! Glory to everyone who works for Ukraine, who fights for Ukraine. We will definitely ensure peace.

Glory to Ukraine!

Шановні дніпряни, після ракетного удару 5-й трамвай вже знову поїхав.

Користуйтесь, будь ласка.

…

У під@рів нічого не вийде.

ВАЖЛИВО!

Шановні дніпряни.

Після чергової нічної атаки росіян станом на 15-30
маємо 67 пошкоджених багатоповерхівок і будинків у приватному секторі.

Постраждали також школа та дитячий садок.

Загалом вибито 469 вікон, є ушкодження кількох дахів.

…

Як і кожного разу, основне питання зараз – отримання допомоги та відновлення.

Тож ЩЕ РАЗ пояснюю, як працює цей механізм. Аби ні в кого не виникало плутанини.

…

Перше. Необхідно написати заяву до поліції – аби вас офіційно було визнано постраждалими.

…

Друге. Потрібно подати заявку на участь у державній програмі «єВідновлення».

На її роботі постійно наголошують Президент, уряд і керівництво обласної військової адміністрації.

Із оформленням всіх необхідних для цього актів і документів вам допоможуть у пунктах районних адміністрацій.
Їх завжди розгортають біля місць обстрілів.

Також зверніть, будь ласка, увагу, що райадміністрації – це місцеве самоврядування !

І РАЗОМ з обласною військовою адміністрацією ми працюємо, щоб кожен постраждалий в будь-якому (!) випадку отримав необхідні кошти.

Тож, якщо не вийде з «єВідновленням», матеріальну допомогу виплатить Місто.

…

І останнє – третє. Якщо котресь із вашого незареєстрованого майна (гаражі, прибудови, сараї, літні курні тощо) зазнало уражень від обстрілів, місто звʼяже вас із благодійними фондами, що можуть надати на це компенсацію.

Або ж ми забезпечимо вас плівкою, шифером та іншими будматеріалами.

Бо ані мерія, ані обласна військова адміністрація, ані уряд не залишать вас сам на сам із цією бідою.

Навіть якщо вам ніколи розбиратися, хто, де і за що відповідає.

…

Покрокова інструкція у вас є.

Будь ласка, збережіть її собі та зробіть репост, аби допомогти іншим.

Решта вже наша справа.

Шановні податківці Дніпра!

Вітаю вас із професійним святом.

Ви робите нелегку роботу в умовах великої війни. Роботу з наповнення бюджету громади Дніпра.

Ми з вами працюємо в різних гілках влади, утім за останні декілька років вибудували міцну та конструктивну співпрацю. Без взаємних образ та маніпуляцій.

Де замість сухих формальностей є зацікавленість працювати пліч-о-пліч на благо міста.

Зрештою, так і має бути. Адже і ви, і ваші родини є частиною великої громади Дніпра.

Ми разом рухаємось у напрямку європейського вектора розвитку України, де кошти місцевого бюджету адмініструють органи місцевого самоврядування, що зараз є закладеним у Національну стратегію  доходів до 2030 року.

Тож я, може випереджаючи час, вітаю вас як колег, що працюють на благо міста.

Вас можуть недолюблювати, особливо якщо йдеться про підприємців. Проте без того, що ви робите, ані місто, ані країна не матимуть зарплат, пенсій чи ресурсів піклуватися про людей.

Дякую за вашу нелегку працю.
Бережіть себе. Разом до Перемоги!

У Святому Письмі є рядки:

«Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви подібні до гробів побілених, які ззовні видаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечистоти.

Так і ви ззовні видаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства й беззаконня».

Мабуть, це найкращий опис Орбана.

Нікчемного покидька з порожніми очима, котрий лише вичікує миті вставити нам всім в спину ножа.

Хто з притомних людей може вірити його обіцянкам?
Тим більше, коли у мерзотника все написано на обличчі.

Ви вірите?
Я – ні.

Нажаль є загиблі цивільні…

Щойно з місця подій.

На жаль, вже відомо про трьох загиблих і 18 постраждалих. Серед них — дитина.

Всі служби продовжують працювати.

Завтра в Дніпрі оголошено траур

Відомо вже про 4 загиблих.

Зросла і кількість постраждалих — до лікарень міста звернулися 27 людей. Серед них 14-річна дівчина.

Також відомо про вибиті вікна у двох школах і трьох дитсадках.

Крім цього, у дитячій лікарні у відділення реанімації прилетів уламок, утім, обійшлося без постраждалих.

Є руйнування в одній з амбулаторій, в іншій лікарні сталося загоряння приміщення архіву.

Про людей-“мурах”.

…

Останні декілька тижнів ворог геть оскаженів та чи не щодня бомбить Дніпро.

Кожного разу, коли я приїжджаю на місце таких «прильотів», то спілкуюся з величезною кількістю людей.
І бачу, що всі працюють як єдиний механізм: поліція, рятувальники, лікарі діють пліч-о-пліч.
За що кожному і кожній з них величезна подяка.

…

Але є ще дехто.

Люди, що так само зʼявляються на місці ударів чи не з перших хвилин. І які заслуговують окремої вдячності.

Це прості комунальники.

Люди-«мурахи», яких вирізняють з натовпу затерті помаранчеві жилети.

Скромні жіночки зі згорілими від міського сонця шиями та руками.

Натомлені чоловіки, яких не здивуєш жодною роботою.

Доки ще лунає тривога, вони вже стають до праці.
Збирають уламки та підмітають бите скло – обережно оминаючи всіх навкруги.

…

У такі миті ти дуже чітко розумієш, як багато вони несуть на своїх плечах.
І що ані шалена спека, ані будь-що інше не стане їм на заваді.

Так само, як нашим лікарям, правоохоронцям, надзвичайникам, усім задіяним службам.

Попри все вони показують ворогові, що нас не зламати.

…

Що ми не просто вистоїмо.
А й дуже швидко наведемо лад.

Жодних слів не буде достатньо, аби відзначити цей подвиг.

Але саме коли я дивлюся на людей-«мурах», моє серце завмирає.

Нізький уклін, шановні колеги.

…

Подякуйте і ви. Хоча б у коментарях у фейсбуці.